07/24/2006 | Йосиф Сірка

Я вже кілька разів закликав до заборони КПУ, оскільки вона є спадкоємницею КПРС, а та відома,як партія, яка знищила українську державність, відповідальна за голодомори в Україні 1921-22, 1932-33, 1946 рр., знищила українську церковну й інтелектуальну еліту, це не українські комуністи на зразок комуністів Прибалтики,
це комуністи України. Різниця між прибалтійськими і комуністами України та, що перші виступають в інтересах своїх народів, а другі вже відверто пішли на спілку з оліґархами, інтереси яких дуже відмінні від інтересів українського народу. А шкода, бо коли б це була українська КП, то вона могла б допомогти при становленні демократії в Україні, як це зробили італійські комуністи (дивись статтю Ф.Лукьянова “Спагетти по-киевски” на Майдані з 22.7.06), або французькі комуністи у післявоєнний період. Але про яку демократію говорити, коли йдеш до спілки з людьми, за влади яких журналістів та конкурентів вбивали, вибори фальсифікували, інформацію маніпулювали, а з ВРУ зробили кузню мільйонерів! Отож, хоч і з чортом зв’язатись, але щоб бути при кориті.
Німецький політик Ф.-Й. Штраус порівнював партію німецьких зелених з помідорами, які спочатку зелені, а потім стають червоними. Так можна охарактеризувати й О.Мороза, ще не так давно він говорив про “серце і розум”, колои йшлося про КПУ і відновлення СРСР, а зараз сам втратив і “ серце і розум”, бо інакше це не назвеш, коли бачиш, на яку спілку він пішов (а може комуністичне шило вийшло із соціалістичного мішка)! Можливо, що в ньому знов прокинувся інстикт комуніста України, якому байдужа доля українського народу – головне, щоб бути при владі! Пан Крючков каже, що Мороз ніколи не переставав бути комуністом, можливо, що після розпаду СРСР він боявся, що КПУ заборонять і поставлять перед суд, то він, щоб врятуватись, заснував тзв. Соціалістичну партію, бо слово “соціалізм”ще притягає багато людей (5%), його вживають і в багатьох країнах світу. Керуючись вченням “вождя світового пролетаріяту”, Морозу вдалося придбати до партії багато романтиків, які ще мріють про соціалізм з людським обличчам (як це було в Чехо-Словаччині 1968 р.), або про соціалізм шведського зразка. Шкода лише, що соціалістичну ідею зрадив не тільки Мороз, але й депутати СПУ, які задля “теплого місця”, а дехто твердить і за кілька сот мільйонів “зелених” , продали свої голоси партії, яка у своїй суті бореться з усім соціалістичним, та яка вважає, що за гроші можна все і кожного купити (що їй, на жаль, і вдалося!), а кого не можна купити, то можна замордувати.
Згідно зі словами Ю.Тимошенко, ВРУ перетворилася на базар, де продають совість, де купують голоси, тобто ВР, яку обрали щойно кілька місяців тому, перестала виконувати законодавчу функцію, а в ній запанувала корупція. Якщо керуватися етичними та моральними вартостями, то скорумповані депутати не повинні взагалі сидіти у ВР.
Початком року в Канаді відбулись передчасні вибори до парламенту, оскільки було встановлено, що під час прем’єрства ліберала Кретьєна дійшло до корупції у зв’язку з референдумом у провінції Квебек. Наступник Кретьєна – Мартін не був причетним до корупції, але був змушений виписати дострокові вибори, оскільки члени його партії були заплутані у згаданій корупційній афері. Внаслідок нових виборів, до влади в Канаді прийшла Консервативна партія, яку підтримали партії
Нових демократів та Блок Квебеку. Отже, передчасний розпуск парламенту не така вже й рідкісна справа навіть у країнах старої демократії, він особливо добре відомий в Італії, Франції, Великій Британії та в інших країнах.
А.Костюк у статті “Цуґ-цванґ? Ні! Вихід є!” (Майдан, 21.7.06) дав дуже реальну й можливу розв’язку проблеми, яка виникла через зраду керівника тзв. соціаліста. Дивує, чому президент не візме в дорадники отаких людей як А.Костюк, людей, які дбають про Україну, а не про власний рахунок в домашніх і закордонних банках.
Український народ вже довів свою політичну зрілість і відпопвідальність під час референдуму про незалежність, він не послухав тодішнього президента Буша, який “рекомендував” йому не покидати СРСР! То й зараз народ розбереться, хто для нього, а хто для себе! Правда, тут слід налагодити інформаційну діяльність в НУ, яка перед виборами проходила дуже скромно. НУ повинен оновитись молодими членами і керівниками і зайнятись справжньою агітацією, яка базується на безперечних успіхах уряду – свобода слова, зростання економіки, пенсій та зарплат
та багато іншого, чим можна похвалитись. Поради пана Костюка слід донести до президента і домогтися прориву інформації на Схід і Південь України, бо, як казав американський президент Абрагам Лінкольн: часом можна всіх обдурити, декого можна обдурювати увесь час, але неможливо всіх постійно обдурювати!


Торонто, 23.06.2006 р.