Останній рейтинг КМІС: обережно, з висновками - 3
07/29/2006 | Олександр Лихо
Перша частина статті
http://maidan.org.ua/static/mai/1153690146.html
Друга частина статті
http://maidanua.org/static/mai/1154043875.html
Кілька сумних міркувань
Можливо когось мій прогноз не задовільняє, видаючись чи то занадто оптимістичним, чи то малообґрунтованим. Тим, хто вважає, що припущений мною розподлі голосів серед невизначених занадто оптимістичний, я можу нагадати результати "Хвильового опитування" (http://subscribe.ru/archive/state.politics.president/200503/27033006.html) восени 2004. Тоді рейтинг Ющенка був 31-32%, а Януковича 34-35%, а результат виборів без фальсифікацій: Ющенко 44-45%, Янукович ті ж таки 35%. Щось подібне спостерігалося на останніх парламентських виборах з БЮТ, а на попередніх з БЮТ і СПУ. До речі, можете поглянути прогноз, який я підраховував для минулих парламентських виборів http://subscribe.ru/archive/state.politics.president/200603/23030620.html .
В кожнім разі, маю сказати, що я зовсім не мав на меті створити хибне відчуття впевненості - мовляв, а, однаково переможемо. Навпаки, якщо так ставитись, то тоді справді можливі дуже неприємні варіянти. Але нині, хоча задачі, що постали б перед помаранчевими, були б складними, задачі "голубих" були б заледве простіше.
"Помаранчевий" електорат не зменшився - Україна не змінилась з часу президентських виборів, а чим визначаються електоральні уподобання почасти розкрив той таки Хмелько (див. http://www.zn.kiev.ua/nn/show/603/53764/). Покликання на цей допис зарябіли нині в Мережі, хоча це й далеко не перші публікації п. Хмелька на цю тему - етнічність (біетнічність) і вибір мови у зв'язку з політичними уподобаннями - просто "Дзеркало тижня" популярне видання. До цих досліджень треба ставитися критично, бо по-моему в них є декотрий методичний гандж (що стосується спосібу етнічного самовизначення), окрім того виявлені залежності мають статистичний, а не причинно-наслідковий характер, але загалом картина ясна: помаранчевий електорат голосує за самостійність, гідність, незалежність - свою і своєї країни - що й визначало би гасла виборчої кампанії.
Цікаво також порівняти мапи Русі (http://litopys.org.ua/litop/map_1054_1132.htm,
http://litopys.org.ua/litop/map_1240.htm) з мапами розподілу вибору по регіонах. Містика, але "помаранчеві" області збігаються з територією Русі (инколи кажуть Київської Русі - а що, була якась инша?) ледь не один в один. Що, яка пам'ять, які причини зумовлюють цей збіг? Але це вже ліричний відступ.
Перевага одного єдиного "помаранчевого" блоку полягає також у тому, що всі питання, пов'язані з формуванням коаліції, розв'язуються "автоматично".
Окрім того, і мабудь насамперед, потрібна програма розвитку, програма модернізації країни, і, звичайно, потрібний самий розвиток і модернізація. Наявність такої програми не лише полегшить перемогу на можливих позачергових виборах, а й наповнить їх змістом. І коли під час президентської кампанії заявлялося, що Ющенко працює над тим, я тому вирив... але де ж та програма? Не побачив я її і в прем'єра Тимошенко - а також сподівався...
Така програма вже не назріла, а перезріла. А якщо її нема, то не лише нема з чим іти на вибори, але й немає навіщо, і, що ж - тоді, звісно, можна продовжувати жувати шмарки на тему "Как нам абустроіть ширку (широку коаліцію)?"... - "Каком к вєрху", даруйте на слові.
Отже, суть не в тому, що "помаранчеві" не можуть виграти вибори - це й нині цілком можливо, проблема в тому, що немає політичної волі змінювати цю країну. І от це справді сумно.
Як ставитись до соціологів
На завершення і так вже надто розлогого допису, хотів би ще додати кілька слів відносно того, як після таких перерахунків ставитись до соціологів. Один словом - добре ставитись: "Слон - животнає палєзнає...". Але слід правильно розуміти хід світових речей, тобто обставини роботи соціологічних установ.
Не слід закидати соціологам якусь таку їхню продажність. Виконувати дослідження на користь замовника - це їхній бізнес. Заробляти гроші - це їхня задача. Звинувачувати тут соціологів однаково, що звинувачвати, скажімо, таксиста, в тому, що він везе, можливо навіть злодія, туди, куди той скаже, а не куди потрібно суспільству. І це не наукові дослідження; метою тут слугує задоволення потреб клієнта, а не пошук істини. І хоча такі цілі можуть збігатися - наприклад, коли проводиться закрите маркетингове дослідження, у випадку з рейтингами партій, що публікуються, справи гірші.
Існують звичайно питання моралі. Але з професійною етикою соціологів вони узгоджуються слабо... майже ніяк. Ця етика ж не богом дана; вона постає з тих самих обставин роботи соціологічних установ. Наприклад, якщо несумлінний соціолог дозволить собі фальсифікувати отримані дані, то він тим руйнуватиме довіру до цілої галузі. Не кажучи вже про фіктивні дослідження - коли цифри беруться "зі стелі" - що просто знищує галузь, бо знижує вартість дорогущих досліджень до смішних величин.
Мораль же обслуговує потреби суспільства. Тому за цим воно ж і мусить пильнувати, бо громаднин має мати доступ до правдивої, невикривленої інформації, що потрібно йому у випадку виборів для того, щоби зробити усвідомлений, добре інформований вибір. І коли подається викривлена інформація, то те ж таки суспільство має давати копняків всім потрохи - і замовнику, і виконавцю, і журналісту, й "Інформаційному серверу Партії регіонів"...
Зрештою, сам КМІС не подає свій перерахунок як прогноз, він висловлюється обтічніше: "Якщо б вибори до Верховної Ради відбулися між 10 та 14 липня, то у голосуванні, найімовірніше, взяли б участь 56% виборців, і розклад поданих голосів був би таким" (далі наводяться дані перерахунку). Не лише саме слово прогноз відсутнє, але й самі результати прив'язані до певного періоду "між 10 та 14 липня" - за таких умов ці результати є неверіфікованими (це мене соціологи таких слів навчили), тобто їх правильність неможливо перевірити.
І навіть якщо такі вибори будуть проведені і їх результати виявляться узгодженими з цим перерахунком "з точністю до навпаки", тобто явно і очевидно суперечитимуть результатам виборів, то й тоді соціологи з чесними очима заявлять щось таке, що "за час від опитування до виборів виборчі уподобання кардинально змінились" (вираз подиву на обличчі), але на той час їхні дані, нібито, давали їм можливість зробити ті висновки. Плавалі, знаєм. І це навіть могло б бути правдою. Але проблема в тому, що це не правда.
Отже, як треба ставитись? Не поспішайте засуджувати, але будьте вкрай обережними при роботі й інтерпретації (витлумаченні) соціологічних результатів. Працюйте з сирими (неперерахованими) даними, які опирилюднюють самі соціологічні центри. Будьте ще вдвічі (як не більше) обережнішими, коли ви матимете справу з витлумаченням і поданням даних соціологічних досліджень, виконаних третіми особами - журналістами (в тому числі автором цього допису), а особливо відверто зацікавленими особами - штабами партій.
І все ж таки, не стріляйте в музику - він грає, як уміє. А вміє, як то показують виходопити (exit-poll'и), таки незле.
Олександр Лихо, http://soft.km.ua/about/author.html . Скласти уявлененя про те, наскільки я розуміюсь на питаннях, пов'язаних з рейтингами, ви можете почитавши мою розсилку http://subscribe.ru/archive/state.politics.president .
І все ж таки, маю застерегти читачів, що я не фахівець, тому прошу ставитися до мого допису критично.
Перша частина статті
http://maidan.org.ua/static/mai/1153690146.html
Друга частина статті
http://maidanua.org/static/mai/1154043875.html
http://maidan.org.ua/static/mai/1153690146.html
Друга частина статті
http://maidanua.org/static/mai/1154043875.html
Кілька сумних міркувань
Можливо когось мій прогноз не задовільняє, видаючись чи то занадто оптимістичним, чи то малообґрунтованим. Тим, хто вважає, що припущений мною розподлі голосів серед невизначених занадто оптимістичний, я можу нагадати результати "Хвильового опитування" (http://subscribe.ru/archive/state.politics.president/200503/27033006.html) восени 2004. Тоді рейтинг Ющенка був 31-32%, а Януковича 34-35%, а результат виборів без фальсифікацій: Ющенко 44-45%, Янукович ті ж таки 35%. Щось подібне спостерігалося на останніх парламентських виборах з БЮТ, а на попередніх з БЮТ і СПУ. До речі, можете поглянути прогноз, який я підраховував для минулих парламентських виборів http://subscribe.ru/archive/state.politics.president/200603/23030620.html .
В кожнім разі, маю сказати, що я зовсім не мав на меті створити хибне відчуття впевненості - мовляв, а, однаково переможемо. Навпаки, якщо так ставитись, то тоді справді можливі дуже неприємні варіянти. Але нині, хоча задачі, що постали б перед помаранчевими, були б складними, задачі "голубих" були б заледве простіше.
"Помаранчевий" електорат не зменшився - Україна не змінилась з часу президентських виборів, а чим визначаються електоральні уподобання почасти розкрив той таки Хмелько (див. http://www.zn.kiev.ua/nn/show/603/53764/). Покликання на цей допис зарябіли нині в Мережі, хоча це й далеко не перші публікації п. Хмелька на цю тему - етнічність (біетнічність) і вибір мови у зв'язку з політичними уподобаннями - просто "Дзеркало тижня" популярне видання. До цих досліджень треба ставитися критично, бо по-моему в них є декотрий методичний гандж (що стосується спосібу етнічного самовизначення), окрім того виявлені залежності мають статистичний, а не причинно-наслідковий характер, але загалом картина ясна: помаранчевий електорат голосує за самостійність, гідність, незалежність - свою і своєї країни - що й визначало би гасла виборчої кампанії.
Цікаво також порівняти мапи Русі (http://litopys.org.ua/litop/map_1054_1132.htm,
http://litopys.org.ua/litop/map_1240.htm) з мапами розподілу вибору по регіонах. Містика, але "помаранчеві" області збігаються з територією Русі (инколи кажуть Київської Русі - а що, була якась инша?) ледь не один в один. Що, яка пам'ять, які причини зумовлюють цей збіг? Але це вже ліричний відступ.
Перевага одного єдиного "помаранчевого" блоку полягає також у тому, що всі питання, пов'язані з формуванням коаліції, розв'язуються "автоматично".
Окрім того, і мабудь насамперед, потрібна програма розвитку, програма модернізації країни, і, звичайно, потрібний самий розвиток і модернізація. Наявність такої програми не лише полегшить перемогу на можливих позачергових виборах, а й наповнить їх змістом. І коли під час президентської кампанії заявлялося, що Ющенко працює над тим, я тому вирив... але де ж та програма? Не побачив я її і в прем'єра Тимошенко - а також сподівався...
Така програма вже не назріла, а перезріла. А якщо її нема, то не лише нема з чим іти на вибори, але й немає навіщо, і, що ж - тоді, звісно, можна продовжувати жувати шмарки на тему "Как нам абустроіть ширку (широку коаліцію)?"... - "Каком к вєрху", даруйте на слові.
Отже, суть не в тому, що "помаранчеві" не можуть виграти вибори - це й нині цілком можливо, проблема в тому, що немає політичної волі змінювати цю країну. І от це справді сумно.
Як ставитись до соціологів
На завершення і так вже надто розлогого допису, хотів би ще додати кілька слів відносно того, як після таких перерахунків ставитись до соціологів. Один словом - добре ставитись: "Слон - животнає палєзнає...". Але слід правильно розуміти хід світових речей, тобто обставини роботи соціологічних установ.
Не слід закидати соціологам якусь таку їхню продажність. Виконувати дослідження на користь замовника - це їхній бізнес. Заробляти гроші - це їхня задача. Звинувачувати тут соціологів однаково, що звинувачвати, скажімо, таксиста, в тому, що він везе, можливо навіть злодія, туди, куди той скаже, а не куди потрібно суспільству. І це не наукові дослідження; метою тут слугує задоволення потреб клієнта, а не пошук істини. І хоча такі цілі можуть збігатися - наприклад, коли проводиться закрите маркетингове дослідження, у випадку з рейтингами партій, що публікуються, справи гірші.
Існують звичайно питання моралі. Але з професійною етикою соціологів вони узгоджуються слабо... майже ніяк. Ця етика ж не богом дана; вона постає з тих самих обставин роботи соціологічних установ. Наприклад, якщо несумлінний соціолог дозволить собі фальсифікувати отримані дані, то він тим руйнуватиме довіру до цілої галузі. Не кажучи вже про фіктивні дослідження - коли цифри беруться "зі стелі" - що просто знищує галузь, бо знижує вартість дорогущих досліджень до смішних величин.
Мораль же обслуговує потреби суспільства. Тому за цим воно ж і мусить пильнувати, бо громаднин має мати доступ до правдивої, невикривленої інформації, що потрібно йому у випадку виборів для того, щоби зробити усвідомлений, добре інформований вибір. І коли подається викривлена інформація, то те ж таки суспільство має давати копняків всім потрохи - і замовнику, і виконавцю, і журналісту, й "Інформаційному серверу Партії регіонів"...
Зрештою, сам КМІС не подає свій перерахунок як прогноз, він висловлюється обтічніше: "Якщо б вибори до Верховної Ради відбулися між 10 та 14 липня, то у голосуванні, найімовірніше, взяли б участь 56% виборців, і розклад поданих голосів був би таким" (далі наводяться дані перерахунку). Не лише саме слово прогноз відсутнє, але й самі результати прив'язані до певного періоду "між 10 та 14 липня" - за таких умов ці результати є неверіфікованими (це мене соціологи таких слів навчили), тобто їх правильність неможливо перевірити.
І навіть якщо такі вибори будуть проведені і їх результати виявляться узгодженими з цим перерахунком "з точністю до навпаки", тобто явно і очевидно суперечитимуть результатам виборів, то й тоді соціологи з чесними очима заявлять щось таке, що "за час від опитування до виборів виборчі уподобання кардинально змінились" (вираз подиву на обличчі), але на той час їхні дані, нібито, давали їм можливість зробити ті висновки. Плавалі, знаєм. І це навіть могло б бути правдою. Але проблема в тому, що це не правда.
Отже, як треба ставитись? Не поспішайте засуджувати, але будьте вкрай обережними при роботі й інтерпретації (витлумаченні) соціологічних результатів. Працюйте з сирими (неперерахованими) даними, які опирилюднюють самі соціологічні центри. Будьте ще вдвічі (як не більше) обережнішими, коли ви матимете справу з витлумаченням і поданням даних соціологічних досліджень, виконаних третіми особами - журналістами (в тому числі автором цього допису), а особливо відверто зацікавленими особами - штабами партій.
І все ж таки, не стріляйте в музику - він грає, як уміє. А вміє, як то показують виходопити (exit-poll'и), таки незле.
Олександр Лихо, http://soft.km.ua/about/author.html . Скласти уявлененя про те, наскільки я розуміюсь на питаннях, пов'язаних з рейтингами, ви можете почитавши мою розсилку http://subscribe.ru/archive/state.politics.president .
І все ж таки, маю застерегти читачів, що я не фахівець, тому прошу ставитися до мого допису критично.
Перша частина статті
http://maidan.org.ua/static/mai/1153690146.html
Друга частина статті
http://maidanua.org/static/mai/1154043875.html
Відповіді
2006.07.30 | VOL
Ви пишите
"Цікаво також порівняти мапи Русі (http://litopys.org.ua/litop/map_1054_1132.htm,http://litopys.org.ua/litop/map_1240.htm) з мапами розподілу вибору по регіонах. Містика, але "помаранчеві" області збігаються з територією Русі (инколи кажуть Київської Русі - а що, була якась инша?) ледь не один в один. Що, яка пам'ять, які причини зумовлюють цей збіг? Але це вже ліричний відступ."
Це не ліричний відступ, а тема для серйозного наукового вивчення. І інститути повинні зайнятися цією темою.
2006.08.01 | Дмитро Хуткий
Про інтерпретації соціологічних даних
Про інтерпретації соціологічних даних: як думки українців перетворюють на прогнозиДмитро Хуткий
24 липня 2006 року на сайті maidan.org.ua з’явилася стаття Олександра Лиха “Останній рейтинг КМІС: обережно з висновками!” з продовженнями від 28 та 29 липня, автор якої дає детальні коментарі до прес-релізу КМІС “Електоральні наміри виборців України: в разі позачергових виборів до Верховної Ради”, опублікованого 18 липня 2006 року на сайті www.kiis.com.ua.
Згадана стаття викликає цікавість як спроба журналіста самостійно розібратися у даних соціологічного опитування стосовно можливих електоральних намірів виборців України у тій непростій ситуації, яка склалася у період після березневих виборів цього року.
Однак, позаяк інтерпретація електоральних намірів, – справа складна і ризикована, слід врахувати застереження п. Лиха, що він “не фахівець” і прислухатися до його поради прочитати допис “критично”.
Дані КМІС щодо намірів дорослого населення голосувати за певну партію чи блок в разі призначення позачергових виборів Верховної Ради України, наведені п. Лихо точно, з поясненням, що “це становище з електоральними уподобаннями з 10 по 14 липня 2006 року”. Так само правильно наведено дані КМІС щодо намірів тих виборців, які збиралися на той час прийти на вибори, і готові були на той час зробити вибір, хоча пояснення наведеного за даними КМІС розподілу електоральних намірів і цитується в статті майже наприкінці: “Якщо б вибори до Верховної Ради відбулися між 10 та 14 липня, то у голосуванні, найімовірніше, взяли б участь 56% виборців, і розклад поданих голосів був би таким…”.
Таким чином, п. Лихо бачив, що у публікації КМІС йшлося про електоральні наміри виборців лише на момент опитування. І в статті своїй зазначив, що КМІС не називає свої дані прогнозом. Тому більш ніж дивною виглядає спроба коментувати ці дані в якості прогнозу. Залишається тільки погодитися з п. Лихом, що інтерпретувати такі дані як прогноз “кричуще неправильно”, а “спонукати до висновку, що такі дані є прогнозом – це вже шахрайство”.
Отже, доводиться виснувати, що ризик некоректної інтерпретації даних соціологічних досліджень “не фахівцями” поки що досить великий. І, щоб уникати зайвої некоректності, їм є сенс хоча б не плутати соціологічні дані стосовно вчорашньої ситуації з прогнозом ситуації майбутньої.