07/31/2006 | Юрій Луценко

— Слова з одного передвиборчого ролика «Вони повертаються» зараз дуже актуальні, люди вимовляють їх з гіркотою. Півтора року i... бандити не в тюрмах. Можливо, варто було їх поїти не чаєм каркаде, а чифіром? Чи визнає керівництво МВС частку своє вини у цьому, а не лише Генпрокуратури, суддівства тощо?

— Це найважче питання, яке я ставлю собі кожну ніч. Бо об'єктивно ми маємо дуже гарні результати за минулий рік i за це півріччя. Показники багатокримінальної злочинності (вбивства, пограбування, розбої, крадіжки, згвалтування) скоротилися від 20 до 30 %. Це дуже гарний показник, бо людей, у першу чергу, цікавить безпека їхнього помешкання від грабіжників, автомобіля, мобілки від викрадення тощо. I захистити їх від злочинців у нас виходить. Можливо, мало хто знає, що за минулий рік, там, де міліція має право діяти самостійно i доводити справи до судів, вона притягнула до відповідальності близько 200 тисяч загальнокримінальних злочинців. Цього півріччя — ще 100 тисяч злочинців. Але, коли люди збираються на кухнях i починають обговорювати політичну ситуацію, їх цікавить питання, а чому бандити не в тюрмах? Не в юридичному, а в політичному сенсі. Ідеться про керівників, за часів яких розграбовувалася держава. Але всі вони посадові особи, відтак скоювали економічні злочини, що є виключною прерогативою органів прокуратури! Я прекрасно розумію, що люди не хочуть розбиратися в тонкощах юридичних взаємовідносин між міліцією, прокуратурою i судами. Вони кажуть: ми вам на Майдані дали мандат довіри i ви маєте виправдовувати свої обіцянки. Це так, але я відповідаю за ту частину, за яку можу відповідати. Зрозумійте, ми не готові відповідати за скоєння економічних посадових злочинів, якими нам докоряють. Для цього просто треба змінити закон i від прокуратури, згідно з нормами прийнятої Конституції, передати нам право досудового слідства щодо всіх осіб, у тому числі посадових.

— Невже одразу будуть зрушення?

— Повірте, я запитую в Генпрокуратурі: чому до сьогодні не доведені до кінця справи по мільярдних розкраданнях у системі «Укрзалізниці». Мало того, що керівники «Укрзалізниці», під чиїми підписами це робилося, або займають ті ж самі посади, або вже стали народними депутатами. Відповіді немає. Чому пан Чечетов, колишній керівник Фонду держмайна, який дав покази, що він за вказівкою колишнього Президента Кучми i голови його Адміністрації Медведчука вчиняв певні незаконні дії щодо приватизації, у тому числі й по «Криворіжсталі», однак ця справа не набула свого продовження.

Думаєте, мені легко, коли я дізнаюся, що в четвер мені знову в суд, бо справу, яку я оголошував, на яку я покази свідків, висновки експертів зібрав тощо, я програв?

— Йдеться про справу екс-«губернатора» Київщини Засухи?

— Так. I незважаючи на всю грунтовну роботу МВС по цій справі, прокуратурою вона так i не була передана до суду! Відтак суд вважає, що я недовів вину обвинуваченого i тому маю вибачатися... Звичайно, я завжди готовий пані Тетяні Засусі сказати, що якщо вона та її чоловік невинні, то вибачте! І коли вона подає на мене до суду позови, то бере якусь частину моєї репліки, але інших слів, самого контексту не чіпає... Тетяна Засуха каже, що пройшла свій Сталінград, о'кей, питання на чиїй стороні вона його пройшла, якщо вона себе порівнює з генералом Пауельсом, то я згоден. Але бачите — проблема не в риториці. Можливо, дійсно пан Анатолій Засуха є чесним i законослухняним громадянином. То нехай прокуратура передасть цю справу в суд i нехай суд це доведе.

— По одній з кримінальних справ пан Засуха знятий з розшукової бази данних Інтерполу, але у МВС нібито є до нього претензії в інших справах, порушених за фактом, а не проти особи. Чи повернувся екс-«губернатор» на Батьківщину? Чи відвідав слідчих?

— У нас є обгрунтовані підтвердження щодо скоєння паном Засухою посадових злочинів, i як тільки він з'явиться в Україні, ми обов'язково передамо йому запрошення для надання свідчень. До речі, починали ми з чаю та чефіру. Я вважаю, що відверті бесіди, чай, а при потребі й бронетранспортер, є дуже гарним аргументом, щоб покінчити з розгулом вуличної злочинності організованих кримінальних груп, що обслуговують ті чи інші клани. Мушу сказати, що всі бесіди з керівниками фінансово-промислових груп призвели до очікуваного результату — вони всі стримують своє слово i під їхнім крилом уже не орудують замовні банди криміналітету. Це не означає, що замовних убивств в Україні немає. Це явище існує. Але я стверджую, що біля жодної з олігархічних груп України немає на службі організованих груп, які фактично відверто діяли в попередній період. Усі керівники цих фiнансово-промислових груп, які попили чай тут, в моєму кабінеті на Богомольця, 10, своє слово дотримали. Мало того, вони сьогодні задоволені новим режимом роботи, коли можна приємно займатися бізнесом, не боючись саме таких методів впливу конкурентів. I всі задоволені, що протистояння бізнес-конкурентів вийшло із кримінальної смуги.

— Замовних убивств хіба поменшало?

— На жаль, при замовних убивствах, які почастішали під час політичної нестабільності в певних регіонах, можу сказати, що застосовуються не українські кілери, а ті, яких запрошують iз-за кордону. В багатьох випадках ми успішно заарештовуємо їх як в Україні, так i за кордоном.

— До речі, про організований криміналітет при олігархічних групах. Пригадується випадок успішної спільної російсько-української спецоперації на початку року, коли в Москві було затримано за одну ніч 14 кілерів iз Донеччини. Ваш заступник, генерал Євдокімов казав, що вирішується питання про екстрадицію цієї відомої банди Немсадзе. Де вони зараз?

— Це питання ніяк не вирішується. До того ж один із затриманих учасників цієї банди покінчив життя самогубством в російській тюрмі.

— Що гальмує екстрадицію?

— Я не можу відповісти на це запитання... Усі необхідні документи давно подані. Усі розумні терміни давно вичерпалися. Але мені вже неофіційно передали про готовність російської сторони — міністра внутрішніх справ РФ пана Нургалієва — до нашої офіційної зустрічі по завершенні в Україні політичної кризи. I в Москві я буду порушувати питання видачі не стільки тих, хто вважає себе політичними біженцями i легко приймає російське громадянство, скільки про представників конкретного криміналу, зокрема й банди Немсадзе.

— Генпрокуратура поновила кримінальну справу стосовно загибелі екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Нещодавно ви казали, що володієте певною інформацією, яка підтверджує, що то було не самогубство. А Генпрокурор хотів із цікавістю з вами поспілкуватися, дізнатися, що вам відомо. Поговорили?

— Це все журналістські провокації в гарному сенсі цього слова. Журналістка одного з телеканалів запитала мене про це, я сказав, що в мене, як i раніше, є сумніви в завершеності слідства щодо загибелі Кравченка. Вона до Генпрокурора i каже: «Луценко тільки що сказав, що в нього є нові докази!» I чує у відповідь, що тоді ГПУ, звичайно ж, порушує кримінальну справу. Але на сьогодні нічого нового по цій справі немає, а в мене ті ж самі сумніви, що були й півроку тому. З Генпрокурором Медведьком ми зідзвонилися, я йому переповів підстави для своїх сумнівів, i все. Ну, а як будуть далі розвиватися події — чи він порушить по-новому кримінальну справу, чи запросить мене для надання офіційних свідчень, побачимо.

Можу сказати, не розповідаючи таємниці ймовірного слідства, що мої сумніви грунтуються на двох речах. Перше — на неповноті, з мого погляду, проведеної судово-медичної експертизи. Мені здається, що там були упущені ключові запитання, які давали б необхідні відповіді: чи це самогубство чи вбивство. I друге — відомий факт, що ще до парламентських виборів 2002 року у Черкаській області була спроба самогубства одного начальника облуправління міліції. Невдала спроба. I тоді нині покійний генерал Кравченко неодноразово виховував своїх підлеглих i казав, що справжній чоловік має стрілятися у висок, а все інше — є непристойним. Дуже багато моїх співробітників тут, у МВС, про це пам'ятають і вважають, що, роблячи навпаки, він демонстрував, що робить це не з доброї волі. Але це лише мої припущення. А щодо експертизи... очевидно, треба було б експертам поставити низку конкретніших запитань i отримати на них грунтовні відповіді. Підтвердять експерти, що це самогубство, значить, так воно i є, але не ставлячи цих запитань, ми лишаємо їх без вiдповiдi.