07/31/2006 | IvanTurkevych

ТИ ВИБРАВ – ТОБІ СУДИТИ!

Відповідальність влади перед народом має бути в руках самого народу

Проект Універсалу національної єдності, запропонований президентом Ющенком учасникам круглого столу наповнений гарними і високими словами на кшталт “відповідальність перед народом України”, “встановлення загального національного примирення”, “безумовне дотримання принципів демократії” і таке інше. Однак у ньому ніяким чином не вказано механізм дотримання політичними силами задекларованих цілей і цінностей. Відповідальність за сказане слово чи поставлений підпис з'являється лише тоді, коли є заздалегідь визначене покарання за порушення договору. Можна запитати шановного Президента, а яке ж покарання передбачене за порушення пунктів цього Універсалу? В тексті документу нічого такого не вказано. Якщо механізм контролю за дотриманням пунктів універсалу відображений у інших домовленостях, усних чи письмових, то народ України має право знати їх зміст. Якщо ж таких гарантуючих домовленостей не існує і Президент закликає народ повірити політикам на слово, то такий Універсал не вартий паперу на якому написаний. Кредит довіри народу вичерпано.

Консолідувати суспільство тепер можуть лише гарантії, а не обіцянки. Це має бути такий договір, який примушує, саме примушує, усіх учасників суспільного життя працювати в інтересах усього народу. Які ж інтереси є у народу? На основі чого народ може бути консолідований і який механізм можна запропонувати для забезпечення і гарантії такої консолідації? У народу є багато різноманітних прагнень та інтересів, але найбільш універсальним можна вважати лише один - це захист від погіршення життя, як матеріального так і духовного. Захист від погіршення життя це фундаментальний спільний мінімум, заради якого власне народ і створює державу.

Які функції держави? Навіщо народ обирає і делегує владні повноваження Президенту та Верховній Раді, яка їх функція? Органи державної влади створюються для того, щоб організувати дієздатних громадян на захист народу (нинішнього та майбутніх поколінь). Нинішнє покоління громадян, прагнучи захистити себе та своїх нащадків, делегує владні повноваження своїм обранцям, щоб ті організували дієздатне населення для виконання цього прагнення. Тут ключове слово “організувати”. Справді, Президент особисто не може захистити народ від стихійного лиха чи нападу зовнішнього ворога, його функція - організувати дієздатних громадян на захист народу, як єдиного цілого.

Необхідно розуміти, що не буває відповідальності без заздалегідь визначеного покарання. Справді, водій автобусу заздалегідь знає, що за свої помилки чи халатність, наслідком яких стане травма або загибель пасажирів, він буде суворо покараний, оскільки для цього передбачені відповідні статті Кримінального Кодексу. Саме невідворотність суворого покарання забезпечує відповідальне та ефективне виконання водієм своїх обов’язків перед пасажирами. Суворість покарання направлена, в першу чергу, не на відновлення справедливості (неможливо повернути здоров’я і життя людям, що попали в аварію), а на попередження злочину і усвідомлення відповідальності.

Президент та Верховна Рада покликані законами та указами керувати державою в інтересах народу України, що є задачею набагато більш важливою. Але яке ж покарання їм передбачене за халатне виконання своїх обов’язків, непрофесіоналізм, нерішучість чи бездіяльність, наслідком яких стало зубожіння, погіршення здоров’я і передчасна смерть багатьох людей? Ніякого. Те, що їх не оберуть на другий строк, не може вважатися покаранням. Нові вибори – це надання кредиту довіри і не можуть розглядатися у якості оцінки діяльності старої влади. Фінансова установа, яка замість того, щоб вимагати повернення кредиту, обмежиться лише невидачею нового, поводить себе абсурдно і дуже швидко стає банкротом. У країнах, так званої, розвиненої демократії, механізм повернення кредиту довіри пройшов дуже довгий шлях розвитку, який вимірюється століттями. Ми не можемо повторити їх шлях, оскільки унікальні умови, при яких вони його проходили і які примушували їх еліту працювати на благо своєї країни, неможливо відтворити у сучасних умовах. І у нас, нажаль, немає стільки часу. Згадаймо, що населення України в мирний час (!!!) вимирає із швидкістю 500 000 (півмільйона) на рік. Ми не можемо собі дозволити таку розкіш, як безвідповідальна влада, це нас вбиває. Державна влада керуючись законами та указами, які вона сама ж і приймає, має право карати громадян за порушення цих законів. Однак народ України не має в своїх руках ефективного механізму, за яким він би міг покарати Президента та Верховну Раду за помилки, непрофесійну роботу, або навіть просту бездіяльність.

Наразі маємо парламент, який не в стані розпочати свою роботу із-за особистих амбіцій окремих політиків. Ситуація боляче відбивається на стані економіки і відповідно на соціальній захищеності громадян. Депутати Верховної Ради обиралися для того, щоб захищати народ України прийняттям необхідних законів – це їх обов’язок перед виборцями. Те, що вони не здатні знайти компроміс у поглядах, або переконати інших у правильності своєї точки зору, є проявом непрофесіоналізму і халатності у такому важливому ділі, як законотворення, а тому безумовно заслуговує покарання. Яке ж покарання їм передбачене у такому випадку? Розпуск, перевибори і, як максимум, не обирання у наступний парламент. Це не може вважатися покаранням. Цього надто мало, щоб викликати у депутатів почуття відповідальності.
Отже договір має заздалегідь визначати покарання за погане виконання депутатами і Президентом своїх обов’язків. Оцінка діяльності органів державної влади має бути покладена на весь народ, щоб стимулювати владу діяти на благо усього народу, а не лише в інтересах якоїсь його частини. Такий договір може бути оформлений у вигляді закону “Про Суд Народу над Президентом та Верховною Радою”. Текст закону додано в кінці статті.

Суть закону полягає в тому, що народ України здійснює оцінку діяльності Президента і Верховної ради після закінчення строку їхніх повноважень у момент виборів нового Президента (нової Верховної ради). Кожен виборець, що прийшов на виборчу дільницю, отримує проект вироку Президенту (Верховній Раді) разом із з бюлетенем виборів нового Президента (нової Верховної Ради). В проекті вироку зазначено три пункти: "Заслуговує нагороди ", "Заслуговує покарання" і "Без наслідків".

Результатом волевиявлення громадян є вирок Президенту та усім депутатам Верховної ради. Вид нагороди і покарання визначається законом. Нагородою є звання Героя України із значущими правами і пільгами закріпленими відповідним законом. Покарання є суворим: позбавлення волі на строк фактичного перебування при владі. Спроба ухилитися від суду народу або відбування покарання, є особливо важким злочином, що різко підвищує суворість покарання. Цим забезпечується невідворотність дії закону.

Таким чином закон ефективно вирішує проблему відповідальності органів державної влади перед народом. Єдиним джерелом влади в Україні є народ. Влада – це можливість нагородити чи покарати більш ніж будь-хто. Якщо народ не може суворо карати та щедро нагороджувати своїх обранців, то обов’язково знайдеться той, хто може і тоді органи державної влади починають працювати не на народ, а на інтереси окремих осіб та іноземних держав.

Громадяни, делегуючи владні повноваження Президенту та Верховній Раді, беруть на себе зобов’язання виконувати прийняті ними закони і згоджуються бути покараними у випадку їх порушення. Так само і Президент та депутати Верховної Ради, згідно Закону про Суд Народу, беруть на себе зобов’язання по організації громадян на захист народу і за погану організацію, бездіяльність, халатне відношення до своєї справи згоджуються бути покараними.

Тут необхідно розуміти, що цим законом для Президента і депутатів вводиться колективна відповідальність. Чому? Без колективної відповідальності неможливо примусити депутатів та Президента працювати конструктивно у одній команді. Іншими словами, народ не цікавить, як саме депутати та Президент приймають те чи інше рішення, але народ залишає за собою право через Суд Народу оцінити наслідки від прийняття цих рішень. Колективна відповідальність покладе край конфронтації між гілками влади. Без колективної відповідальності, взагалі не може бути жодної відповідальності обранців перед народом, оскільки кожен з них отримує можливість вигороджувати себе і звинувачувати своїх колег. Якщо політик не здатен довести колегам необхідність прийняття потрібного народу рішення - це означає, що він не є професіоналом і йому не місце у владі. Навпаки система колективної відповідальності буде змушувати депутатів шукати найбільш ефективні рішення посталих проблем, а відповідно і прислухатися до альтернативних думок. Введення колективної відповідальності примушує органи державної влади приймати рішення на основі логіки і реальних фактів, а не на основі уподобань політичних лідерів. Це ефективно очистить систему влади від непрофесіоналів, лобістів приватних інтересів та корупціонерів руками самих депутатів та держслужбовців, а також відновить діалог органів влади з народом. Президент і депутати будуть змушені напружено вивчати потреби народу, пояснювати йому свої рішення.

Суду народу повинні підлягати верховні органи державної влади, що формують усю владну вертикаль – на даний момент це Президент та Верховна Рада. Інші органи державної вертикалі, такі як Прем’єр Міністр з Кабінетом Міністрів, а також секретар РНБО із своїм секретаріатом згідно Конституції відповідають перед Верховною Радою і Президентом. Президента і Верховну Раду у вирішенні кадрових питань об’єднує майбутня відповідальність перед судом народу. Вони змушені заповнити владну вертикаль тими людьми, які будуть чітко виконувати їх закони та укази, а у випадку саботажу або корупції не будуть вагатися із відправленням кабінету міністрів, чи окремих держслужбовців у відставку та під суд. Таким чином формується вертикаль відповідальності.

Закон про Суд Народу встановлює зворотній зв’язок у процесі делегування народом владних повноважень Президенту і Верховній Раді і є тим договором, який здатен покласти край конфронтації між громадянами та політичними силами. Такий договір дає гарантії, а не лише обіцянки. Після його прийняття на референдумі одразу стане ясно хто є хто. Ті депутати, які прийшли у Верховну Раду заради депутатської недоторканності і приватних інтересів, під тиском майбутньої відповідальності самі складуть повноваження, незалежно від політичних уподобань. Президент отримає стимул проявляти більшу рішучість у відстоюванні інтересів народу. Народ отримає впевненість у майбутньому, яка грунтується не на деклараціях і довір’ї, а на усвідомленні того, що час суду обов’язково настане.

Іван Туркевич, Ph.D. (При підготовці проекту використані ідеї Ю. Мухіна).

Передрук і копіювання цієї статті вітається за умови включення в неї проекту закону "Про Суд Народу України над Президентом і Верховною Радою”, а також за умови збереження цілісності та неперервності тексту.

Проект закону "Про Суд Народу України над Президентом і Верховною Радою”.

Для забезпечення закону необхідно внести поправку до статті 124 Конституції України (Розділ VІ ІІ “Правосуддя”), яка дає визначення поняття про Суд Народу. У новій редакції стаття 124 буде виглядати наступним чином:

Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судочинство здійснюється Судом Народу України, Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя у Суді Народу, а також через народних засідателів і присяжних.
Суд Народу здійснює оцінку діяльності Президента та Верховної Ради України. Членом Суду Народу є кожен громадянин України. Порядок діяльності суду народу визначається законом.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Закон "Про Суд Народу України над Президентом і Верховною Радою”.

1. Мета Закону

Стаття 1. Верховна Рада і Президент обираються громадянами України, для того щоб законами та указами організувати дієздатних громадян на захист народу (нині живих та майбутніх поколінь) від духовного і матеріального погіршення життя.

Погана організація захисту народу України Верховною Радою і Президентом є злочином без терміну давності проти народу України.

Метою Закону є надання народу України можливості нагородити чи покарати Президента та депутатів Верховної Ради і тим змусити їх забезпечити народу конституційний захист і поліпшення життя.

2. Злочин і подвиг

Стаття 2. Погіршення життя народу без вагомих причин є злочином проти народу, покращення життя - подвиг.

3. Злочинці і герої

Стаття 3. За статтею 2 цього Закону Президент і всі без винятку депутати Верховної Ради України оголошуються злочинцями чи героями залежно від результатів свого правління.

4. Визнання злочину або подвигу

Стаття 4. Визнання злочину чи подвигу Президента та депутатів Верховної Ради здійснюється судом народу над ними. Право голосу на суді народу мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років.

Стаття 5. Суд народу над Президентом здійснюється в момент виборів нового Президента, суд народу над депутатами Верховної ради здійснюється в момент виборів нової Верховної ради.

Стаття 6. У момент виборів кожен виборець, що прийшов на виборчу дільницю, отримує проект вироку Президенту (Верховній Раді) разом із з бюлетенем виборів нового Президента (нової Верховної Ради). В проекті вироку зазначено три пункти: "Заслуговує нагороди", "Заслуговує покарання " і "Без наслідків".

Кожен виборець висловлює свою волю в цьому питанні лише на основі власного сумління. Виборець вибирає варіант свого рішення шляхом таємного голосування.

Стаття 7. Якщо більше половини внесених до списків виборців виберуть: "Заслуговує покарання", то Президент після виборів нового Президента, а всі депутати Верховної Ради після виборів нової Верховної Ради, оголошуються злочинцями.

Якщо більше половини внесених до списків виборців виберуть: "Заслуговує нагороди", то Президент після виборів нового Президента, а всі депутати Верховної Ради після виборів нової Верховної Ради оголошуються героями.

Якщо більшості від числа внесених до списків виборців по одному із наведених пунктів не виявиться, то рішення народу вважається схвальним “Без наслідків”.

5. Покарання і нагорода

Стаття 8. Президент і депутати Верховної Ради оголошені злочинцями за даним законом арештовуються органами МВС протягом двох тижнів після прийняття повноважень нової влади і позбавляються волі на термін рівний їхньому фактичному терміну перебування в засудженому органі влади.

Стаття 9. Виконання вироку може бути:

- відстрочене, якщо Президент чи депутат Верховної Ради був знову обраний;

- скасоване, якщо Президент або депутат Верховної Ради з відстроченим виконанням вироку на новому суді народу отримає вирок "Заслуговує нагороди";

- скорочене наполовину, якщо Президент або депутат Верховної Ради з відстроченим виконанням вироку на новому суді народу отримає вирок "Без наслідків".

Покарання за вироком суду народу сумуються.

Стаття 10. Якщо виборці приймуть рішення "Без наслідків ", то Президент і депутати Верховної Ради, які не мали раніше накладених покарань, залишають свої пости без наслідків для себе.

Стаття 11. Якщо суд народу визнає роботу Президента та (або) депутатів Верховної Ради такою, що "Заслуговує нагороди", то усі вони, за виключенням тих хто оголошувався злочинцем за цим Законом раніше, стають Героями України із усіма правами та пільгами, закріпленими за цим званням.

6. Час дії Закону

Стаття 12. Злочин за цим Законом не має терміну давності. У разі виявлення нових обставин Президент і Верховна Рада попередніх скликань можуть бути знову винесені на суд народу і після отримання нового вироку або реабілітовані, або позбавлені звань, або покарані, або нагороджені.

7. Невідворотність дії Закону

Стаття 13. Особи, визнані винними за цим Законом, не підлягають амністії чи помилуванню.

Стаття 14. Ухилення від суду народу чи покарання за вироком суду народу є особливо важкими злочинами, що караються стратою.

Стаття 15. Якщо Президент чи депутати Верховної ради, що підлягають суду по цьому Закону, спробують будь-яким способом його уникнути, то після спливання двох місяців з дня конституційного терміну суду вони визнаються злочинцями і підлягають негайній страті.

Стаття 16. Якщо Президент або окремі депутати Верховної Ради спробують ухилитися від покарання накладеного судом народу, то мають бути розшукані і страчені, де б вони не знаходилися.

Стаття 17. Якщо виконавчі органи влади України за будь-яких обставин не виконають вирок по статтям 15 та 16 цього Закону, то обов’язок його виконання лягає на кожного громадянина України та її іноземних друзів. Їм дається право діяти стосовно цих злочинців самостійно, будь-якими способами і в будь-якій точці світу.

Стаття 18. Громадянин України, що виконав вирок за статтею 17 цього Закону, стає Героєм України за цим Законом без додаткового подання та жодних указів. Стосовно іноземних друзів України питання про нагороду вирішується у кожному окремому випадку, але вона повинна бути не нижчою ніж друга по значенню нагорода України.

8. Заключні положення та внесення змін до Закону

Стаття 19. Цей Закон приймається на референдумі і не може бути відмінений або змінений інакше ніж всенародним волевиявленням.