„Двоє – в драку, третій – ...”
08/06/2006 | Інна Сухорукова
Як добре не любити владу! Повертаєшся, як до дому, в свою рідну дисидентську свідомість. Бо наприкінці 2004 року зі мною трапилось диво. Я вперше відчула в своєму житті щось чудове і несподіване як для мене, так і для моєї родини, що звикла в декількох поколіннях, м’яко кажучи, не любити владу. Раптом я відчула у новій владі своїх однодумців, ледь не друзів (не „любих” – а просто друзів). Нічого такого нова-стара влада про мене, як і про інших чисельних своїх прихильників, звісно, й гадки не гадала, а просто використовувала наші почуття. Не скасована конституційна реформа, яка зовсім відсторонила народ України від влади, за півтора роки довела це. А останні події остаточно відзначили: як були ми інакодумцями в нашій країні – так і будемо. І це теж позитив – і великий.
Тепер щодо нашого геть зовсім недієздатного і навіженого політикуму. Так, щоб без матюків, а по суті „кримінальної” справи. Всі вони, наші політики, хворі на смертельну для державних діячів хворобу. Будемо сподіватись, що саму державу ця доля омине – вона ще й не таких „вождів” бачила. Хвороба ця – повна відсутність того державного імунітету, який зветься „правосвідомість”. А вже від цього йде і презирство до суспільства, до громадської думки, до всього, що не є їх власними чи корпоративними інтересами. А це вже – політичний СНІД. І єдина від цього вакцина – невпинний тиск з боку громадськості. Відзначимо найяскравіший прояв цієї хвороби.
За годину приведення до присяги суддів Конституційного Суду, що було прямим обов’язком ВРУ, а не предметом торгів з Президентом, депутати ухвалюють закон, яким забороняють (!) КС переглядати політреформу! А найдемократичніший в світі Президент одразу підписує це нахабство, фактично, погодившись з узурпацією влади з боку ВРУ. Внесення у парламент кандидатури прем’єра, якого не сприймає більшість українців, порівняно з цим свинством – просто дитячі іграшки. Оце така правосвідомість голови держави! Просто правове знепритомлення! І навряд чи раптове. Гарант Конституції не тільки погодився на антиконституційні зміни в Конституції, що було великою помилкою, про яку волали усі півтора роки правники і правозахисники, – він нічого не зробив, щоб КС запрацював.
До підписання „закону”, що незаконно обмежує права КСУ, всі стійкі прихильники Президента, хоч і з сумом, вважали, що це є проявом відрази до будь-якого насильства, навіть законного (таку відразу наше суспільство не пробачає політикам в першу чергу, вважаючи її проявом слабкості). І я би так вважала і співчувала би нашому Президентові-вегетаріанцю. Але його підпис під „законом” мене остаточно розвернув на 180 градусів. Спроба протиконституційного обмеження однією гілкою влади іншою вимагало прямо протилежних дій від гаранта Конституції. А його приєднання до обмеження повноважень КСУ нагадало всім відоме дитяче прислів’я: „двое – в драку, третий – ...” Вірно зрозуміли! Саме туди!
Чи знайде в собі мужність третя гілка влади відстояти свою честь і професійну гідність? Чи буде вона здатна не дозволити плювати собі в очі – покаже час. Після всього, що трапилось за останні дні і місяці, здоровий песимізм – єдиний засіб не збожеволіти.
Цікаво, коли політики наші назвали свій документ, який увінчало своїми підписами показово-прозоре, а насправді таємне, збіговисько, – універсалом, вони і справді не пам’ятали, що трапилося з попередніми історичними документами з цією назвою? І до чого це призвело в історії України, яку, за висловом Винниченка, не можна читати без брому? Безвідповідальність еліт, їх схильність до зради і самих себе, і, головне, українського народу, вже коштувало десятки мільйонів життів, Голодомору-Голокосту, бо навіть слова „геноцид” замало, щоб визначити те свідоме знищення носіїв певної унікальної культури, мови, моралі.
Можна поаплодувати всім, без винятку, політичним силам (насамперед в парламенті, але і поза ним), які зробили все, що могли, щоб вбити свою країну, новонароджену силу духа громадянського суспільства, просто розтоптати все це.
Повторюю: справа не в персоналіях: Янукович чи Тимошенко, чи ще хтось. Справа у злочинному нехтуванні правом і мораллю. Мова йде про узурпацію влади в країні за змовою. І, як наслідок, злочинне пограбування українських громадян і суспільства в цілому шляхом прихованого шахрайства і прямого розбійного нападу. У людей відібрали найголовніше – право прямого впливу на владу. І хай не радіють західні політики, це дуже далеко від звичної для них демократії. Ми можемо відрізнити демократію від безсоромного перерозподілу влади між олігархічними кланами.
І от я особисто стверджую: все, що відбувалось в країні в період недієздатності КСУ, є нелегітимним, і тому є великі сумніви щодо чинності рішень, прийнятих у цей період. Я обирала Президента з одними повноваженнями, отримала – з іншими. Я, як і більшість громадян, обирала певну політичну силу, а отримала взагалі бозна що. Тож, як громадянка, маю право сказати: „Любі друзі, гравці в політичний преферанс або в політичного дурника, – я в ваші ігри не граю. І узурповану вами владу – не визнаю.” Не маю сумнівів, що так вважає більшість українських громадян.
Автор – філолог, поет, учасник дисидентського руху 70-80-х років, оглядач бюлетеню Харківської правозахисної групи „Права людини”, член Московської Гельсінської групи з 1989 р.
Тепер щодо нашого геть зовсім недієздатного і навіженого політикуму. Так, щоб без матюків, а по суті „кримінальної” справи. Всі вони, наші політики, хворі на смертельну для державних діячів хворобу. Будемо сподіватись, що саму державу ця доля омине – вона ще й не таких „вождів” бачила. Хвороба ця – повна відсутність того державного імунітету, який зветься „правосвідомість”. А вже від цього йде і презирство до суспільства, до громадської думки, до всього, що не є їх власними чи корпоративними інтересами. А це вже – політичний СНІД. І єдина від цього вакцина – невпинний тиск з боку громадськості. Відзначимо найяскравіший прояв цієї хвороби.
За годину приведення до присяги суддів Конституційного Суду, що було прямим обов’язком ВРУ, а не предметом торгів з Президентом, депутати ухвалюють закон, яким забороняють (!) КС переглядати політреформу! А найдемократичніший в світі Президент одразу підписує це нахабство, фактично, погодившись з узурпацією влади з боку ВРУ. Внесення у парламент кандидатури прем’єра, якого не сприймає більшість українців, порівняно з цим свинством – просто дитячі іграшки. Оце така правосвідомість голови держави! Просто правове знепритомлення! І навряд чи раптове. Гарант Конституції не тільки погодився на антиконституційні зміни в Конституції, що було великою помилкою, про яку волали усі півтора роки правники і правозахисники, – він нічого не зробив, щоб КС запрацював.
До підписання „закону”, що незаконно обмежує права КСУ, всі стійкі прихильники Президента, хоч і з сумом, вважали, що це є проявом відрази до будь-якого насильства, навіть законного (таку відразу наше суспільство не пробачає політикам в першу чергу, вважаючи її проявом слабкості). І я би так вважала і співчувала би нашому Президентові-вегетаріанцю. Але його підпис під „законом” мене остаточно розвернув на 180 градусів. Спроба протиконституційного обмеження однією гілкою влади іншою вимагало прямо протилежних дій від гаранта Конституції. А його приєднання до обмеження повноважень КСУ нагадало всім відоме дитяче прислів’я: „двое – в драку, третий – ...” Вірно зрозуміли! Саме туди!
Чи знайде в собі мужність третя гілка влади відстояти свою честь і професійну гідність? Чи буде вона здатна не дозволити плювати собі в очі – покаже час. Після всього, що трапилось за останні дні і місяці, здоровий песимізм – єдиний засіб не збожеволіти.
Цікаво, коли політики наші назвали свій документ, який увінчало своїми підписами показово-прозоре, а насправді таємне, збіговисько, – універсалом, вони і справді не пам’ятали, що трапилося з попередніми історичними документами з цією назвою? І до чого це призвело в історії України, яку, за висловом Винниченка, не можна читати без брому? Безвідповідальність еліт, їх схильність до зради і самих себе, і, головне, українського народу, вже коштувало десятки мільйонів життів, Голодомору-Голокосту, бо навіть слова „геноцид” замало, щоб визначити те свідоме знищення носіїв певної унікальної культури, мови, моралі.
Можна поаплодувати всім, без винятку, політичним силам (насамперед в парламенті, але і поза ним), які зробили все, що могли, щоб вбити свою країну, новонароджену силу духа громадянського суспільства, просто розтоптати все це.
Повторюю: справа не в персоналіях: Янукович чи Тимошенко, чи ще хтось. Справа у злочинному нехтуванні правом і мораллю. Мова йде про узурпацію влади в країні за змовою. І, як наслідок, злочинне пограбування українських громадян і суспільства в цілому шляхом прихованого шахрайства і прямого розбійного нападу. У людей відібрали найголовніше – право прямого впливу на владу. І хай не радіють західні політики, це дуже далеко від звичної для них демократії. Ми можемо відрізнити демократію від безсоромного перерозподілу влади між олігархічними кланами.
І от я особисто стверджую: все, що відбувалось в країні в період недієздатності КСУ, є нелегітимним, і тому є великі сумніви щодо чинності рішень, прийнятих у цей період. Я обирала Президента з одними повноваженнями, отримала – з іншими. Я, як і більшість громадян, обирала певну політичну силу, а отримала взагалі бозна що. Тож, як громадянка, маю право сказати: „Любі друзі, гравці в політичний преферанс або в політичного дурника, – я в ваші ігри не граю. І узурповану вами владу – не визнаю.” Не маю сумнівів, що так вважає більшість українських громадян.
Автор – філолог, поет, учасник дисидентського руху 70-80-х років, оглядач бюлетеню Харківської правозахисної групи „Права людини”, член Московської Гельсінської групи з 1989 р.
Відповіді
2006.08.06 | Валько
Re: „Двоє – в драку, третій – ...”
Зараз би на перше місце поставити вимогу про відміну цього ганебного закону,а відставка проФФесора вже на потім.Жах бере від самої уяви що вони робитимуть,оці бандити-рецидивісти.
2006.08.06 | VOL
На сьогодні:"В кого більший - той і пан!"
Всі ми все це бачимо, але як їх побороти? Як побороти "чисті руки, які нічого не крали", але з першого дня після інавгурації не виконують консституційних положень і законодавства?Пишимо, "гавкаємо" ми багато, а віз і нині там. 450 бандюків узурпували владу і прикриваючись іменем народу творять свої темні діла і нема на ніх ні народу ні бога.
Висновок...
2006.08.06 | Социст
Влада існує не для народу, а для утримання влади!
2006.08.06 | странник
Re: „Двоє – в драку, третій – ...”
Может покатит?--------------------------------------------
Эрозия элиты
В принципе, знать прикуп, это всегда неплохо. Даже играя и не на деньги.
Поэтому и существует истеблишмент, политтехнологи, разведчики, и остальные философы, пытающиеся разобраться с прикупом.
Сами понимаете, что можно сделать, зная прикуп. Жить. И жить не просто, а по-богатому.
И хотя естественно можно: "учиться, учиться, и, ещё раз, учиться", как завещал великий Ленин, или: работать, работать и работать, как живёт большинство остальных, похоже можно и не учиться, и не работать, а заниматься, в основном, самосохранением, что десятилетиями и демонстрирует наш истеблишмент. Элитой его назвать, язык, пока, не поворачивается. Они ж не быки.
Это мы, народ, периодически, ведём себя, как стадо. Естественно элитное. Кажется уже все знают, что там где собирается два украинца, обязательно появляется три гетьмана. Или четыре.
Более элитной нации, чем мы, видимо не существует. Поэтому с народом, нашему истеблишменту, повезло однозначно! Народ хороший.
Плохо у нас кажется с другим. Никак не складывается с естественным (для народа) отбором. Ни на уровне идей, ни на уровне элиты. Видимо законы эволюции, почему-то в Украине нарушаются. Конвергенции народа и власти не происходит. Каждый, сам, по себе.
Начнём с идей. С идеями у нас туго. Вернее, судя по последним выборам, просто никак. С одной стороны (с элитной), идеи многим не нужны, достаточно торговать, мягко говоря, фэйсом, а с другой стороны (истеблишмента), новые идеи, всегда мешают старому истеблишменту. С его налаженными ходами-выходами, и чёрными ящиками власти.
Поэтому налицо единение власти (не путать с элитой), и электората (не путать с народом).
И они дружно вливают старое вино, в старые меха.
Это называется: переходной (или антикризисный, или восстановительный и т.д.) период.
Конечно старые меха борозды не испортят. Но если переходной, и естественно стабилизационный период, продлится ещё пятилетки три, с теми же результатами, то видимо по Крещатику, будут ездить, только на хаммерах. Исключительно.
Правда существует небольшая проблемка. Закон сохранения социальной справедливости, однозначно гласит, что благ на всех не хватит. Если их распределять равномерно.
Не хватало ещё, чтоб в Зачепиловке, любимом месте Черновецкого, и малой родине Бориса Олийныка, ездили на хаммерах.
Может вам ещё и асфальт везде раскатать?!
Либо хаммеры в Киеве, либо асфальт в зачепиловках, и не надо себя обманывать!
Иначе придётся что-то решать с идеями, и истеблишментом...
Перейдём к нашему истеблишменту.
Любой истеблишмент вертится, как белка в колесе, чтоб остаться при власти. Любыми способами. Даже нецивилизованными.
Хотя он уже, возможно, и дозрел, для более цивилизованной жизни. Деньги уже отмыты. Можно уже галстук одевать, и не на спортивный костюм.
Но привычные "бизнес"-методы, автоматически переносятся в политику.
Похоже и тут, законы Менделя, дают себя знать. В принципе Мендель, он и в Донецке, Мендель.
С одной стороны, это вроде бы и логично, но с другой, это постоянно приводит к кризисам конкурентной борьбы, в самой дикой форме, с единственным, и неповторимым, победителем забега. И оно им надо?? Жить бы да жить!
Конечно, если воспринимать Украину, как бизнес-проект, тогда, "бизнес"-подход естественен. Но дикая страна, с диким истеблишментом, вызывает и соответствующую реакцию в окружающем мире, и, почему-то, в народе.
Понятно, что всем сейчас нелегко.
А що робить?
Может пора?!
http://forum.pravda.com.ua/read.php?2,1118316
2006.08.07 | Join_me
Re: „Двоє – в драку, третій – ...”
автор видно трошки головою вдарився в 70-802006.08.07 | nadin
Re: „Двоє – в драку, третій – ...”
БРАВО!!!!2006.08.08 | МИХАЙЛО
Re: „Двоє – в драку, третій – ...”
ІННО ! Чудово сказано , в десятку !!!2006.08.08 | пан Roller
(+1) Как теперь глазами лупать учителям?
Інна Сухорукова пише:> Як добре не любити владу! Повертаєшся, як до дому, в свою рідну дисидентську свідомість. Бо наприкінці 2004 року зі мною трапилось диво. Я вперше відчула в своєму житті щось чудове і несподіване як для мене, так і для моєї родини, що звикла в декількох поколіннях, м’яко кажучи, не любити владу. Раптом я відчула у новій владі своїх однодумців, ледь не друзів (не „любих” – а просто друзів).
Думаю многие испытали подобное чувство. Мне вспоминается такая картинка. Когда я очередной раз шел на майдан, увидел маму с девочкой. Они выделялись на общем фоне.
Девочка, лет одинадцати, с заплетенными оранжевыми ленточками косички. Я тогда еще подумал: " Вот дура, куда ребенка тянет. Не боится загубить".Тогда еше ничего не было ясно.Витала опасность.
Все искали что-то оранжевое. И они шли на майдан. Видно мама приучала свое детя к демократии.Рисковая дама.
Потом, наверное, девочка читала в учебнике про "оранжевую революцию".
Мне жаль эту маму и эту девочку.Как теперь глазами лупать учителям?
Я священослужителям, которых приглашали на трибуну?
Это такое оскорбление. Его не смыть.
Brgds
2006.08.09 | Пенсіонер
Re: „Двоє – в драку, третій – ...”
Згоден з автором на 1000%.Але треба мати на увазі, що основою усього безладу є протистояння капіталу Ахметова та Коломойського (спрощено). Саме цей капітал обезкровлює державу. Для них Україна це верстат для заробляння грошей. Поки люди цього не усвідомлять, нічого не зміниться !