"Все будет завтра..."
08/11/2006 | Євген Захаров
„Все будет завтра. Верь мне. Завтра.
Все будет завтра. Продержись”.
Саме ці поетичні рядки хочеться нагадати, коли читаєш безкінечні волання в статтях і на інтернет-форумах про розчарування, зраду, трагедію, навіть відразу від життя, а поруч – пропасні плани другого Майдану, голодувань, перекриття доріг, тощо. Дорогі друзі й колеги, правозахисники і правонападаючі, активістки та активісти! Давайте насамперед трохи заспокоїмося і спробуємо тверезо подумати, що нам сьогодні слід робити. Але спочатку давайте визнаємо: нічого страшного не сталося. Ніхто не помер насильницькою смертю, нікого не посадили за грати з політичних мотивів, ніхто сьогодні не посягає аж так прямо на нашу свободу. Ми вільні чинити власною долею так, як вважаємо за потрібне. Так, багато хто з нас вважає, що політична еліта України в черговий раз зрадила свій народ, і має в тому рацію. Але не з нас це почалося, і не нами закінчиться, і не будемо робити з цього трагедію. Тим більше, що усе це неоднозначно, і, можливо, через певний час ми будемо дивитися на останні події дещо інакше, ніж зараз. Кінець кінцем, усе владнається більш чи менш погано, як мовляв британський лорд Болінґброк. От і давайте поговоримо, що вдіяти, щоб було „менш”, а не „більш”.
До речі, окрім безсумнівних моральних втрат, розчарувань, тощо маємо і певні позитиви. Позбавлення ілюзій – це завжди добре, якою б гіркою не виявилася реальність.
На мою думку, головним результатом політичних подій початку серпня є відновлення дієздатності Конституційного Суду (КС). Це значно важливіше, ніж обрання уряду: уряди в Україні існують не більше року-півтора, а суддів обирають на 9 років. За відсутності КС усі рішення органів державної влади були, взагалі кажучи, нелегітимними. І тепер КС теоретично може їх скасувати. Саме панічним страхом перед скасуванням КС так званої „політреформи” і було викликане гальмування його діяльності, що є ні чим іншим, як певною узурпацією влади парламентом. Саме цим страхом можна пояснити наївні міркування, що, мовляв, відповідно до Перехідних положень до Конституції парламент має право її тлумачити за відсутності КС. Саме цим страхом викликане і прийняття закону №1253, яким Конституційному Суду забороняється (!) скасовувати зміни до Конституції, прийняті 8 грудня 2004 року. Знає кішка, чиє м’ясо з’їла! Як на мене, прийняття саме таких абсурдних законів красномовно свідчить про постійне зловживання правом, яке набуло у владному організмі розмірів епідемії. А Президент, який мав би скористатися правом вето, покірно підписує цей закон, який вочевидь порушує Конституцію.
Певен, що КС скасує цей ганебний витвір парламенту. Але сам КС не може розглядати це питання за власною ініціативою, йому необхідно отримати відповідне подання. Подання може зробити Президент (так само, як було з законом про недоторканність депутатів місцевих рад: Президент його підписав, а потім звернувся в КС з поданням про його відповідність Конституції), або група з 45 чи більше депутатів парламенту. І першочерговим завданням свідомих громадян, суспільства в цілому, є, на мою думку, – примусити суб’єктів конституційного подання це зробити.
Наступним кроком має бути подання про конституційність так званої „політичної реформи”, цієї змови багатих проти бідних. ХПГ багаторазово публічно заявляла, що зміни, внесені в Конституцію 8 грудня 2004 року, є головною загрозою для прав людини. І просто боляче дивитись, які усі наші сумні прогнози здійснюються з математичною точністю. Карфаген має бути зруйнований! Найпростіший шлях до скасування „реформи” – конституційне подання про тлумачення статтей 155 та 157 Конституції: чи передбачає процедура внесення змін до Конституції взаємопов’язане („пакетне”) голосування конституційних змін разом з внесенням змін до звичайного закону? Мені важко уявити позитивну відповідь КС на це запитання. Я думаю, що КС раз і назавжди заборонить „пакетне” голосування змін до Конституції.
Скасування змін до Конституції є принциповим питанням: дії українського політикуму необхідно повернути в правове русло. Суб’єктивізм українських політиків, уявлення, що вони можуть робити усе, що їм заманеться, для досягнення своїх цілей, є дуже загрозливим для країни. Що ми і спостерігаємо. Цим грішать політичні сили усіх відтинків, усі гілки влади, насамперед, законодавча та виконавча. Без дотримання принципів верховенства права нічого доброго у нас не буде. Тому, гадаю, зусилля суспільства мають бути спрямовані на повернення поваги до права, дотримання усіх необхідних процедур. Треба „відремонтувати ауру” (згідно з анекдотом – об’ява в газеті: „ложу плитку, починяю ауру”). І першим кроком, як на мене, має бути вимога до політикуму скасувати „реформу” шляхом конституційного подання до КС.
Я думаю, що нам необхідно підтримувати ключові реформи, що вже розпочалися або готуються – судову, правової допомоги населенню, кримінальної юстиції, тощо. Можна чекати, що органи виконавчої влади та управління знову почнуть, як це було за часів Кучми, тиснути на суди для забезпечення своїх кланових інтересів і преференцій для близького для них бізнесу. Судова реформа покликана закріпити незалежність суду, і ми маємо сприяти цьому усіма можливими засобами.
Багато хто вважає, що з приходом нового уряду основні свободи, насамперед, свободи слова і підприємництва, згортатимуться, а державний примус і тиск значно посиляться. На мою думку, ці загрози перебільшені. Нова адміністрація значно обмежена в своїх діях багатьма факторами. Проте певний відкат, мабуть, таки відбудеться, особливо у східних та південних частинах країни. Тут можна чекати повернення старих схем домінування влади над бізнесом. Свобода підприємництва, яка і так є надто обмеженою, тепер серйозно загрожена, особливо може постраждати малий і середній бізнес. Тому громадським організаціям бажано поєднати зусилля з профспілками підприємців і не залишати жодного випадку незаконних дій з боку агентів держави без відповіді: інформування про них, протидія, судові позови. Кодекс адміністративного судочинства є прекрасним інструментом для виховання органів влади та управління, і необхідно навчитися ним користуватися. Те ж саме стосується можливих порушень свободи слова.
Взагалі таке можна сказати про будь-які незаконні дії держави в усіх сферах – усі вони повинні отримати гідну відсіч. Щоб відповідати на них, а ще краще, їм запобігти, необхідний всеосяжний громадський контроль за діями органів влади і управління – як на національному, так і на регіональному рівнях. Щоб він був реальним, а не фіктивним, маємо забезпечити реальну відкритість і прозорість влади, а для цього треба бути поінформованим. Отже, вкрай важливо домогтися прийняття змін до Закону „Про інформацію”, які мають забезпечити якомога більшу інформаційну рівність суспільства і держави. За умови доступу до інформації можна впливати на формування та виконання бюджету, знати про рішення органів влади та управління щодо актуальних суспільних проблем, спостерігати за виконанням цих рішень, оцінювати результати, тощо. Зазначимо також, що Кодекс адміністративного судочинства надає можливість оскаржити незаконність нормативно-правових актів органів влади і управління усіх рівнів. Кодекс фактично запроваджує концепцію потенційної жертви: він надає можливість подати позови декільком особам щодо скасування одного й того ж нормативно-правового акту, який може порушити їхні права і свободи. Вимога бути прямою жертвою дії нормативно-правового акта для подання позову щодо його скасування відсутня. Ця концепція може, за умови активних дій громадськості, суттєво змінити картину відносин суспільства з державою.
Як усе це реалізувати? Я пропонував би використати досвід правозахисних організацій щодо створення спеціалізованих мереж громадських інституцій та окремих особистостей, які постійно опікуються утвердженням і захистом певного права чи групи взаємопов’язаних прав і виконують весь комплекс праці щодо проблем зі здійсненням цього права (чи групи прав), які виникають, – захист жертв порушень, інформування, спостереження за змінами нормативно-правової бази і практики, адміністративної і судової, підготовка і лобіювання таких змін в інтересах суспільства. Такі мережі мають включати регіональні інституції, які захищають жертв порушень, збирають інформацію на регіональному рівні і опікуються рішеннями місцевих органів влади і управління; аналітичні центри (їх звичайно називають think tanks), які узагальнюють регіональну інформацію, вивчають зарубіжний досвід, ведуть відповідну дослідницьку працю і орієнтовані на участь у прийнятті рішень на національному рівні; окремі фахівці у відповідній галузі – аналітики, експерти, адвокати, тощо, яких запрошують для виконання специфічної праці для аналізу, вироблення методології, представництва с судах, тощо. Такий підхід, на мою думку, можна застосувати до будь-якої суспільної проблеми, будь то соціальне сирітство, реформа житлово-комунального господарства чи якість середньої освіти. Для будування таких мереж необхідні ефективні засоби комунікації. Я думаю, що найкращий засіб для самоорганізації – це використання таких сайтів, як Майдан, Громадський простір та інших.
Важливим питанням є комунікація з владою. На мою думку, бажано забезпечити постійно діючий (скажімо, раз на місяць) круглий стіл представників влади і громадськості з його трансляцією на загальнонаціональних каналах телебачення і радіо, на кшталт круглого столу 27 липня. Кожне засідання має бути присвячене певній проблемі, і в ньому мають взяти участь фахівці у відповідній сфері – державні службовці найвищого рангу і громадські експерти. Чи погодяться наші політики і урядовці на такий крок – покаже час.
Отже, нам своє робить! І закінчити хочу також цитатою:
„А все же, не так уж важна нам победа,
ведь, все же, сражаемся мы”.
Все будет завтра. Продержись”.
Саме ці поетичні рядки хочеться нагадати, коли читаєш безкінечні волання в статтях і на інтернет-форумах про розчарування, зраду, трагедію, навіть відразу від життя, а поруч – пропасні плани другого Майдану, голодувань, перекриття доріг, тощо. Дорогі друзі й колеги, правозахисники і правонападаючі, активістки та активісти! Давайте насамперед трохи заспокоїмося і спробуємо тверезо подумати, що нам сьогодні слід робити. Але спочатку давайте визнаємо: нічого страшного не сталося. Ніхто не помер насильницькою смертю, нікого не посадили за грати з політичних мотивів, ніхто сьогодні не посягає аж так прямо на нашу свободу. Ми вільні чинити власною долею так, як вважаємо за потрібне. Так, багато хто з нас вважає, що політична еліта України в черговий раз зрадила свій народ, і має в тому рацію. Але не з нас це почалося, і не нами закінчиться, і не будемо робити з цього трагедію. Тим більше, що усе це неоднозначно, і, можливо, через певний час ми будемо дивитися на останні події дещо інакше, ніж зараз. Кінець кінцем, усе владнається більш чи менш погано, як мовляв британський лорд Болінґброк. От і давайте поговоримо, що вдіяти, щоб було „менш”, а не „більш”.
До речі, окрім безсумнівних моральних втрат, розчарувань, тощо маємо і певні позитиви. Позбавлення ілюзій – це завжди добре, якою б гіркою не виявилася реальність.
На мою думку, головним результатом політичних подій початку серпня є відновлення дієздатності Конституційного Суду (КС). Це значно важливіше, ніж обрання уряду: уряди в Україні існують не більше року-півтора, а суддів обирають на 9 років. За відсутності КС усі рішення органів державної влади були, взагалі кажучи, нелегітимними. І тепер КС теоретично може їх скасувати. Саме панічним страхом перед скасуванням КС так званої „політреформи” і було викликане гальмування його діяльності, що є ні чим іншим, як певною узурпацією влади парламентом. Саме цим страхом можна пояснити наївні міркування, що, мовляв, відповідно до Перехідних положень до Конституції парламент має право її тлумачити за відсутності КС. Саме цим страхом викликане і прийняття закону №1253, яким Конституційному Суду забороняється (!) скасовувати зміни до Конституції, прийняті 8 грудня 2004 року. Знає кішка, чиє м’ясо з’їла! Як на мене, прийняття саме таких абсурдних законів красномовно свідчить про постійне зловживання правом, яке набуло у владному організмі розмірів епідемії. А Президент, який мав би скористатися правом вето, покірно підписує цей закон, який вочевидь порушує Конституцію.
Певен, що КС скасує цей ганебний витвір парламенту. Але сам КС не може розглядати це питання за власною ініціативою, йому необхідно отримати відповідне подання. Подання може зробити Президент (так само, як було з законом про недоторканність депутатів місцевих рад: Президент його підписав, а потім звернувся в КС з поданням про його відповідність Конституції), або група з 45 чи більше депутатів парламенту. І першочерговим завданням свідомих громадян, суспільства в цілому, є, на мою думку, – примусити суб’єктів конституційного подання це зробити.
Наступним кроком має бути подання про конституційність так званої „політичної реформи”, цієї змови багатих проти бідних. ХПГ багаторазово публічно заявляла, що зміни, внесені в Конституцію 8 грудня 2004 року, є головною загрозою для прав людини. І просто боляче дивитись, які усі наші сумні прогнози здійснюються з математичною точністю. Карфаген має бути зруйнований! Найпростіший шлях до скасування „реформи” – конституційне подання про тлумачення статтей 155 та 157 Конституції: чи передбачає процедура внесення змін до Конституції взаємопов’язане („пакетне”) голосування конституційних змін разом з внесенням змін до звичайного закону? Мені важко уявити позитивну відповідь КС на це запитання. Я думаю, що КС раз і назавжди заборонить „пакетне” голосування змін до Конституції.
Скасування змін до Конституції є принциповим питанням: дії українського політикуму необхідно повернути в правове русло. Суб’єктивізм українських політиків, уявлення, що вони можуть робити усе, що їм заманеться, для досягнення своїх цілей, є дуже загрозливим для країни. Що ми і спостерігаємо. Цим грішать політичні сили усіх відтинків, усі гілки влади, насамперед, законодавча та виконавча. Без дотримання принципів верховенства права нічого доброго у нас не буде. Тому, гадаю, зусилля суспільства мають бути спрямовані на повернення поваги до права, дотримання усіх необхідних процедур. Треба „відремонтувати ауру” (згідно з анекдотом – об’ява в газеті: „ложу плитку, починяю ауру”). І першим кроком, як на мене, має бути вимога до політикуму скасувати „реформу” шляхом конституційного подання до КС.
Я думаю, що нам необхідно підтримувати ключові реформи, що вже розпочалися або готуються – судову, правової допомоги населенню, кримінальної юстиції, тощо. Можна чекати, що органи виконавчої влади та управління знову почнуть, як це було за часів Кучми, тиснути на суди для забезпечення своїх кланових інтересів і преференцій для близького для них бізнесу. Судова реформа покликана закріпити незалежність суду, і ми маємо сприяти цьому усіма можливими засобами.
Багато хто вважає, що з приходом нового уряду основні свободи, насамперед, свободи слова і підприємництва, згортатимуться, а державний примус і тиск значно посиляться. На мою думку, ці загрози перебільшені. Нова адміністрація значно обмежена в своїх діях багатьма факторами. Проте певний відкат, мабуть, таки відбудеться, особливо у східних та південних частинах країни. Тут можна чекати повернення старих схем домінування влади над бізнесом. Свобода підприємництва, яка і так є надто обмеженою, тепер серйозно загрожена, особливо може постраждати малий і середній бізнес. Тому громадським організаціям бажано поєднати зусилля з профспілками підприємців і не залишати жодного випадку незаконних дій з боку агентів держави без відповіді: інформування про них, протидія, судові позови. Кодекс адміністративного судочинства є прекрасним інструментом для виховання органів влади та управління, і необхідно навчитися ним користуватися. Те ж саме стосується можливих порушень свободи слова.
Взагалі таке можна сказати про будь-які незаконні дії держави в усіх сферах – усі вони повинні отримати гідну відсіч. Щоб відповідати на них, а ще краще, їм запобігти, необхідний всеосяжний громадський контроль за діями органів влади і управління – як на національному, так і на регіональному рівнях. Щоб він був реальним, а не фіктивним, маємо забезпечити реальну відкритість і прозорість влади, а для цього треба бути поінформованим. Отже, вкрай важливо домогтися прийняття змін до Закону „Про інформацію”, які мають забезпечити якомога більшу інформаційну рівність суспільства і держави. За умови доступу до інформації можна впливати на формування та виконання бюджету, знати про рішення органів влади та управління щодо актуальних суспільних проблем, спостерігати за виконанням цих рішень, оцінювати результати, тощо. Зазначимо також, що Кодекс адміністративного судочинства надає можливість оскаржити незаконність нормативно-правових актів органів влади і управління усіх рівнів. Кодекс фактично запроваджує концепцію потенційної жертви: він надає можливість подати позови декільком особам щодо скасування одного й того ж нормативно-правового акту, який може порушити їхні права і свободи. Вимога бути прямою жертвою дії нормативно-правового акта для подання позову щодо його скасування відсутня. Ця концепція може, за умови активних дій громадськості, суттєво змінити картину відносин суспільства з державою.
Як усе це реалізувати? Я пропонував би використати досвід правозахисних організацій щодо створення спеціалізованих мереж громадських інституцій та окремих особистостей, які постійно опікуються утвердженням і захистом певного права чи групи взаємопов’язаних прав і виконують весь комплекс праці щодо проблем зі здійсненням цього права (чи групи прав), які виникають, – захист жертв порушень, інформування, спостереження за змінами нормативно-правової бази і практики, адміністративної і судової, підготовка і лобіювання таких змін в інтересах суспільства. Такі мережі мають включати регіональні інституції, які захищають жертв порушень, збирають інформацію на регіональному рівні і опікуються рішеннями місцевих органів влади і управління; аналітичні центри (їх звичайно називають think tanks), які узагальнюють регіональну інформацію, вивчають зарубіжний досвід, ведуть відповідну дослідницьку працю і орієнтовані на участь у прийнятті рішень на національному рівні; окремі фахівці у відповідній галузі – аналітики, експерти, адвокати, тощо, яких запрошують для виконання специфічної праці для аналізу, вироблення методології, представництва с судах, тощо. Такий підхід, на мою думку, можна застосувати до будь-якої суспільної проблеми, будь то соціальне сирітство, реформа житлово-комунального господарства чи якість середньої освіти. Для будування таких мереж необхідні ефективні засоби комунікації. Я думаю, що найкращий засіб для самоорганізації – це використання таких сайтів, як Майдан, Громадський простір та інших.
Важливим питанням є комунікація з владою. На мою думку, бажано забезпечити постійно діючий (скажімо, раз на місяць) круглий стіл представників влади і громадськості з його трансляцією на загальнонаціональних каналах телебачення і радіо, на кшталт круглого столу 27 липня. Кожне засідання має бути присвячене певній проблемі, і в ньому мають взяти участь фахівці у відповідній сфері – державні службовці найвищого рангу і громадські експерти. Чи погодяться наші політики і урядовці на такий крок – покаже час.
Отже, нам своє робить! І закінчити хочу також цитатою:
„А все же, не так уж важна нам победа,
ведь, все же, сражаемся мы”.
Відповіді
2006.08.12 | Надія
Re: "Все будет завтра..."
Пане Захаров.Я вас підтримую, в тому що потрібно народу обєднуватися в громадські організації.
Давайте не будемо байдужими до себе самих.
2006.08.12 | Предсказамус
Тсс... Уже никто никуда не идет (часть первая)
Если быть предельно откровенным, я всегда относился к правозащитным организациям с определенной настороженностью. И не потому, что не доверяю участникам, напротив - там много хороших и честных людей. Беда в том, что они уже свыклись с правилами игры, в которой правозащитники наезжают на власть за нарушения прав человека, а власть с большей или меньшей степенью агрессивности посылает правозащитников нахрен. Если агрессивно - правозащитники говорят, что идет наступление на права человека. Если спокойно посылают, почти по доброму - говорят, что есть прогресс в защите прав человека. Вот так и живут.Но самое главное - правозащитники никуда не спешат. Подозреваю, идея насчет Моисея и пустыни им не чужда, туда 40 лет, сюда 40 лет - что это на фоне истории человечества? Фигня. А тот факт, что развитие общества давно уже вышло за естественные рамки и идет по экспоненте, ими как-то не учитывается. Разве что раньше самиздат на "Эре" клепали, а теперь вот интернет появился. Это заметили, все остальное - нет.
Євген Захаров пише:
> „Все будет завтра. Верь мне. Завтра.
> Все будет завтра. Продержись”.
> Саме ці поетичні рядки хочеться нагадати, коли читаєш безкінечні волання в статтях і на інтернет-форумах про розчарування, зраду, трагедію, навіть відразу від життя, а поруч – пропасні плани другого Майдану, голодувань, перекриття доріг, тощо.
Первый знакомый ход: "волання". Т.е. оппоненты не пишут, рассказывают, а именно "волають". Томущо неразумные.
> Дорогі друзі й колеги, правозахисники і правонападаючі, активістки та активісти! Давайте насамперед трохи заспокоїмося і спробуємо тверезо подумати, що нам сьогодні слід робити. Але спочатку давайте визнаємо: нічого страшного не сталося.
Вообще-то смотря с какой стороны смотреть. С точки зрения расширения Вселенной вообще все вокруг - ерунда на постном масле. Включая ядерную войну. Если же быть поближе к защищаемому народу, то добрая половина этого народа получила такой плевок в лицо, какого не видала, наверное, со времен Богдана Хмельницкого. Возможно и мелочь, но неприятно.
> Ніхто не помер насильницькою смертю, нікого не посадили за грати з політичних мотивів, ніхто сьогодні не посягає аж так прямо на нашу свободу.
За прошедшую неделю если б и хотели кого-то прикопать в лесочке, то физически не успевают. Нужно сначала людей на правильные места расставить, а уж потом можно и к делу. С людьми процесс пошел, если заметили, так что скоро все будет.
> Ми вільні чинити власною долею так, як вважаємо за потрібне. Так, багато хто з нас вважає, що політична еліта України в черговий раз зрадила свій народ, і має в тому рацію. Але не з нас це почалося, і не нами закінчиться, і не будемо робити з цього трагедію.
Говорю же - мелочи.
> Тим більше, що усе це неоднозначно, і, можливо, через певний час ми будемо дивитися на останні події дещо інакше, ніж зараз. Кінець кінцем, усе владнається більш чи менш погано, як мовляв британський лорд Болінґброк. От і давайте поговоримо, що вдіяти, щоб було „менш”, а не „більш”.
"Когда душили его жену, любимую, он стоял в головах и говорил: Потерпи, может, обойдется".
> До речі, окрім безсумнівних моральних втрат, розчарувань, тощо маємо і певні позитиви. Позбавлення ілюзій – це завжди добре, якою б гіркою не виявилася реальність.
Вот с этим не поспоришь, хотя я предпочел бы более человечные методы лишения иллюзий.
> На мою думку, головним результатом політичних подій початку серпня є відновлення дієздатності Конституційного Суду (КС). Це значно важливіше, ніж обрання уряду: уряди в Україні існують не більше року-півтора, а суддів обирають на 9 років.
Кстати об иллюзиях - имеем несчастье наблюдать одну из них. А именно, будто в Украине появился суд, принципиально отличающийся от других украинских судов.
Вот об этом и поговорим во второй части.
2006.08.12 | BIO
Наши Моисеи: из оазиса в пустыню за сорок лет без водопоя...
2006.08.12 | Юрій.
Re: Тсс... Уже никто никуда не идет (часть первая)
Дійсно, суди залишилися тіж самі кучмівські. Чого ізволіте - принцип корумпованих хабарників у судових мантіях. Варто очикувати що при такій владі суди будуть захищати верховенство Конституції та громадянські права українців.2006.08.13 | Предсказамус
Тсс... Уже никто никуда не идет (часть вторая)
Євген Захаров пише:> На мою думку, головним результатом політичних подій початку серпня є відновлення дієздатності Конституційного Суду (КС). Це значно важливіше, ніж обрання уряду: уряди в Україні існують не більше року-півтора, а суддів обирають на 9 років.
А теперь давайте внимательно посмотрим, что именно возобновило свою деятельность. В составе КС 7 судей из легендарного состава изобретателей формулы "1+1=1", 3 от Президента Ющенко, 3 от съезда судей и 5 избрала ВР (2 от ПРУ, по одному от СПУ, КПУ и НУ). То есть, только в 4-х из 18 судей КС Президент может быть более-менее уверен, как сторонниках пересмотра политреформы. В свете этого прискорбного факта странно читать рассуждения автора о том, как КС сначала отменит закон, фактически запрещающий ему этот пересмотр, а потом и саму политреформу. Не говоря уже о попытке оправдать бартер "Янукович-КС" целями высшего порядка.
> Скасування змін до Конституції є принциповим питанням: дії українського політикуму необхідно повернути в правове русло.
Еще один очень неприятный для меня момент в такой аргументации: противоправные действия объясняют необходимостью вернутся в правовое поле. Сначала ради этой святой цели приводят к присяге судей КС с нарушением процедуры, т.е. нарушают букву закона, затем подают кандидатуру премьера от коалиции, возникшей не благодаря, а вопреки воле избирателей, т.е. нарушают дух закона, и все это ради возвращения в правовое поле...
> Я думаю, що нам необхідно підтримувати ключові реформи, що вже розпочалися або готуються – судову, правової допомоги населенню, кримінальної юстиції, тощо. Можна чекати, що органи виконавчої влади та управління знову почнуть, як це було за часів Кучми, тиснути на суди для забезпечення своїх кланових інтересів і преференцій для близького для них бізнесу. Судова реформа покликана закріпити незалежність суду, і ми маємо сприяти цьому усіма можливими засобами.
Судебная система - отдельная больная тема, не хотелось бы сейчас говорить о ней вкратце. Скажу только, что это реформирование требует силы и воли, которых у действующего Президента нет и не предвидится.
А пока этого реформирования не случилось, некоторые утверждения автора звучат, как грустная шутка. Например, это:
> Кодекс адміністративного судочинства є прекрасним інструментом для виховання органів влади та управління
> Отже, нам своє робить! І закінчити хочу також цитатою: „А все же, не так уж важна нам победа, ведь, все же, сражаемся мы”.
Сражаться из любви к искусству - странное занятие.
2006.08.13 | Михайло Волошин
Нам не вистачає принципу винності
Тобто принцип невинності, який говорить, що людина не винна до тих пір, доко її вина не доказана судом - є. А от противаги йому немає. Тобто немає принципу, за яким - раз щось відбулося, то хтось же в цьому винен. От і маємо те, що маємо.Потрібна судова система, яка б працювала за зразком Соломона (біблейський епізод судочинства).
2006.08.13 | Предсказамус
Для начала судьи дожны перестать брать взятки
Еще неплохо бы им подучиться хотя-бы до уровня секретаря судебного заседания 20-летней давности. Вот только все реформаторы стыдливо обходят проблемы взяток и безграмотности, предпочитая рассуждать о судах присяжных...2006.08.14 | Євген Захаров
Re: Для начала судьи дожны перестать брать взятки
Предсказамус пише:> Еще неплохо бы им подучиться хотя-бы до уровня секретаря судебного заседания 20-летней давности. Вот только все реформаторы стыдливо обходят проблемы взяток и безграмотности, предпочитая рассуждать о судах присяжных...
Ну, это пожелание из серии: лучше быть богатым и здоровым, чем бедным и больным. Вы б почитали концепцию судебной реформы, где предлагаются конкретные действия нав сей счет.
2006.08.14 | Євген Захаров
Re: Тсс... Уже никто никуда не идет (часть вторая)
Предсказамус пише:> Євген Захаров пише:
> > На мою думку, головним результатом політичних подій початку серпня є відновлення дієздатності Конституційного Суду (КС). Це значно важливіше, ніж обрання уряду: уряди в Україні існують не більше року-півтора, а суддів обирають на 9 років.
> А теперь давайте внимательно посмотрим, что именно возобновило свою деятельность. В составе КС 7 судей из легендарного состава изобретателей формулы "1+1=1", 3 от Президента Ющенко, 3 от съезда судей и 5 избрала ВР (2 от ПРУ, по одному от СПУ, КПУ и НУ). То есть, только в 4-х из 18 судей КС Президент может быть более-менее уверен, как сторонниках пересмотра политреформы. В свете этого прискорбного факта странно читать рассуждения автора о том, как КС сначала отменит закон, фактически запрещающий ему этот пересмотр, а потом и саму политреформу. Не говоря уже о попытке оправдать бартер "Янукович-КС" целями высшего порядка.
>
Не нужно приписывать мне попытки оправдать какие-то цели высшего порядка. Читайте внимательнее: я просто действительно считаю восстановление работы КС более важным, чем избрание правительства. И Ваша арифметика относитиельно того, какой судья кем контролируется и, соответственно, как будет поступать, как н6а мой взгляд - ошибочна. Осталось немного времени, чтобы понять, кто из нас прав.
У менят нет сомнений, что КС отменит законт о запрете емуц рассматриваь ьполитреформсу. Вот что касается самой политреформы - тут сложнее, очень много интересов замешано. Тем не менее, на мой взгляд, ее отмена - вполне реальная вещь.
> > Скасування змін до Конституції є принциповим питанням: дії українського політикуму необхідно повернути в правове русло.
> Еще один очень неприятный для меня момент в такой аргументации: противоправные действия объясняют необходимостью вернутся в правовое поле. Сначала ради этой святой цели приводят к присяге судей КС с нарушением процедуры, т.е. нарушают букву закона, затем подают кандидатуру премьера от коалиции, возникшей не благодаря, а вопреки воле избирателей, т.е. нарушают дух закона, и все это ради возвращения в правовое поле...
>
> > Я думаю, що нам необхідно підтримувати ключові реформи, що вже розпочалися або готуються – судову, правової допомоги населенню, кримінальної юстиції, тощо. Можна чекати, що органи виконавчої влади та управління знову почнуть, як це було за часів Кучми, тиснути на суди для забезпечення своїх кланових інтересів і преференцій для близького для них бізнесу. Судова реформа покликана закріпити незалежність суду, і ми маємо сприяти цьому усіма можливими засобами.
> Судебная система - отдельная больная тема, не хотелось бы сейчас говорить о ней вкратце. Скажу только, что это реформирование требует силы и воли, которых у действующего Президента нет и не предвидится.
Концецпия судебной реформы, написанная Шишкиным, уже утверждена указом Президента. И вполне приличная концепция, замечу. Провести через паралмент уже подготовленные азконопроекты для ее реализации, конечно, будет нелегко. Но Президент здесь уже не очень-то при чем - это зависит от расклада сил в парламенте. Потому я об этом и пищу - должно быть влияние на эти процессы общества. Ваше в том числе, Предсказамус.
> А пока этого реформирования не случилось, некоторые утверждения автора звучат, как грустная шутка. Например, это:
> > Кодекс адміністративного судочинства є прекрасним інструментом для виховання органів влади та управління
>
Ни в коей мере. Без всякого реформирования судебной системы КАСУ уже действует и действительно является сильным инструментом. Есть уже положительные примеры
> > Отже, нам своє робить! І закінчити хочу також цитатою: „А все же, не так уж важна нам победа, ведь, все же, сражаемся мы”.
> Сражаться из любви к искусству - странное занятие.
Ну, почему же из любви из к искусству. Здесь, на самом деле, выражение старого ревизионистского лозунга: "Цель - ничто, движение -все". Сражение без локальныхз побед бессмысленно. Т.е., каждый раз необхоримо ставить реальные цели победить и достичь их. Что не отменяет тезиса о том, что, вообще говоря, правозащитная активность обречена на поражение: государство все равно, при любых условиях, будет нарушать права человека. Такова его природа. И тем не менее, локальные победы очень важны для "починки ауры". Ну, вот, например, когда удалось декриминализировать клевету - это была большапя локальная победа. Потому что в дальнейшем журналисты уже могли не бояться, что их обвинят в клевете, как в уголовном преступлении, и что они попадут за решщетку на три года. Что не отменяет возможности необходимости уплаты огромных сумм в качесвте возмещения ущерба за оскробление чести, достоинства и деловой репутации.
2006.08.14 | BIO
Откровения небогослова
И все это для того чтобы лишний раз убедитьсявсем имеющим органы (осязания, есно) в прискорбном
факте: настоящих диссидентов система системно же
и мочит где и как только может, а остальных
иногда приглашает на округлые столы поакцентировать
кого на тему политрехформы, кого тупо наехать на
Мороза Ветхим Заветом...
Напугали козлов капустой...
2006.08.14 | Ігорко
Стисло і мальовничо. Re: Откровения небогослова
2006.08.15 | Євген Захаров
Re: Откровения небогослова
BIO пише:> И все это для того чтобы лишний раз убедиться
> всем имеющим органы (осязания, есно) в прискорбном
> факте: настоящих диссидентов система системно же
> и мочит где и как только может, а остальных
> иногда приглашает на округлые столы поакцентировать
> кого на тему политрехформы, кого тупо наехать на
> Мороза Ветхим Заветом...
>
> Напугали козлов капустой...
Да уж... Что небогослова - так это точно, а вот относительно откровений - никак не похоже, ибо предсказуемо. Интеллектуальный third-hand, да еще в плохой пахнущей обертке.
2006.08.15 | BIO
Убийственная самокритика
Такое впечатление, что в Вашем схроне уже сушатсямордовские портянки...
Нет, нет, исподнее не надо...
Достаточно.
2006.08.16 | Євген Захаров
Re: Убийственная самокритика
С чего бы это у малообразованного homo soveticus такое нежно чувство обоняния?2006.08.13 | Мартинюк
Можна в чомусь сперечатися, але
В головному Захаров правий - не слід сприймати ситуацію істерично, "відмикати" раціональне мислення, та намагатися шукати якісь квазірелігійні "виходи" - волати про якогось пророка-чудотворця, котрий все виправить одним махом, закликати про кару небесну для Ющенка, який не виявився таким чудотворцем.Слід раціонально і організовано діяти, збирати сили, вести оборонні чи партизансько-наступальні бої, надзвичайно уважно відслідковувати поведінку влади і атакувати її за будь які спроби порушити ті стандарти громадського суспільства які встановилися сьогодні.
Янукович зараз прийшов у зовсім іншу Україну , аніж була та Україна, якою він керував до осені 2004. Він повинен погодитися з тим стандартами демократії та публічності які запанували в ній.
Я не маю ніяких ілюзій щодо донецьких, однак мобілізувати громадську думку і народ на якусь більш менш жорстку позицію і якісь дії, в тому числі акції протестуможна буде лише на прикладі свіжих і конкретних порушеннь з боку нової влади. Тому що зараз народ, завдяки титанічним зусиллям ворогуючих осколків "помаранчевої команди" є демобілізований і деморалізований.
Має пройти час , аби він знову зрозумів що найбільший бандит України є не Порошенко, а дехто з тих, хто знову прийшов до влади.
І тут правозахисна дія повинна намалювати новій владі ту лінію, яку вона в жодному разі не має права перейти, і за якою вже може розпочатися громадянська мобілізація.
Існуючі партії,які претендують на звання опозиційних, на жаль цю мобілізацію провести не здатні. Вони можуть звичайно її очолити, але не більше того.
2006.08.13 | Предсказамус
Насчет рационально и без истерик - это Вы правы, конечно
Мартинюк пише:> В головному Захаров правий - не слід сприймати ситуацію істерично, "відмикати" раціональне мислення, та намагатися шукати якісь квазірелігійні "виходи" - волати про якогось пророка-чудотворця, котрий все виправить одним махом
А что, уже? И кто этот волшебник? Пока что я увидел квазтрелигиозное отношение к КС, который должен сотворить чудо и вернуть Народному Президенту совершенно не нужные ему полномочия.
> закликати про кару небесну для Ющенка, який не виявився таким чудотворцем.
Не стать предателем - большой подвиг, конечно. Вы это очень рационально и без истерик сказали
> Слід раціонально і організовано діяти, збирати сили, вести оборонні чи партизансько-наступальні бої, надзвичайно уважно відслідковувати поведінку влади і атакувати її за будь які спроби порушити ті стандарти громадського суспільства які встановилися сьогодні.
А подробнее можно?
> Існуючі партії,які претендують на звання опозиційних, на жаль цю мобілізацію провести не здатні. Вони можуть звичайно її очолити, але не більше того.
Опять нужно чудо. Да?
2006.08.14 | Ghost
попытка рассуджать логично и рационально
спасибо автору!попробую продолжить. в меру своих очень скромных способностей.
итак, значительная часть власти перешла к крупному промышленному капиталу Восточной Украины. традиционно капиталистов интересует прибыль. а капиталистов, пришедших к власти, интересует главным образом сверхприбыль, так я думаю.
чего не хватает современным украинским промышленникам для получения сверхприбыли? для успешной конкуренции на мировых рынках не хватает дешёвых энергоресурсов. ну и, конечно, налоговых льгот!
(если необходимо что-то ещё, дополняйте!)
так вот, добиться налоговых льгот, я думаю, будет не слишком сложно, при существующем составе ВР и КМ (лично я почти не сомневаюсь, что промышленники Восточной Украины налогов в нормальных объёмах платить не будут). а вот с дешёвым газом будет посложнее. недавно Путин заявил, что не верит никому. вероятно, он имел в виду, что отпускать газ по льготным ценам в обмен на туманные политические обещания, Россия больше не будет. им это не надо, они сильны как никогда.
итак, вопрос - что хочет Россия?
этот вопрос можно и нужно переформулировать так - что Янукович готов дать Путину за льготные цены на газ? и что Путин согласился бы взять?
на месте Януковича я бы НЕ ДАЛ:
- не дал бы газотранспортную систему (это если наша элита хочет, чтобы с нею ещё было о чём разговаривать).
на месте Путина
- не взял бы обещания не вступать в НАТО, в ЕС, в СОТ, etc (политические фантики, проехали);
- не взял бы статус русского языка (а нафик оно ему надо?).
итак, вопрос о предмете торга с Путиным. вероятно, речь пойдёт о крупномасштабных льготах при приватизации украинских предприятий в пользу российских инвесторов (как ни крути, сверхприбыль получается в конечном итоге только за счёт обкрадывания своего народа и государства).
следует также учитывать иррациональную тягу России к бесконечному наращиванию территорий, Путин может потребовать территориальных уступок, это дало бы ему сильный внутриполитический эффект!
какие ещё будут идеи у почтенных обитателей Майдана?
2006.08.14 | BIO
Re: попытка рассуджать логично и рационально
Какие нафик идеи ?Сказано же: главное - оч.умело барахтаться !
А что в кувшине вместо сметаны - не так и важно,
ведь в любой субстанции есть вероятность найти
опору...
2006.08.15 | ilia25
Re: попытка рассуджать логично и рационально
> чего не хватает современным украинским промышленникам для получения сверхприбыли? для успешной конкуренции на мировых рынках не хватает дешёвых энергоресурсов. ну и, конечно, налоговых льгот!А в нагрузку они получат от Запада антидепинговых санкций по самые помидоры, а больше никто их продукцию даже за дешево не возьмет.
Украинским промышленникам скорее нужен доступ к рынкам сбыта, а это значит ВТО и свободная торговля с западными странами. У Ахметова вообще IPO на носу -- сколько по вашему будет стоить на Западе компания, финансовое благополучие которой на 100% зависит от благосклонности Путина и результатов очередных выборов на Украине? Ноль без палочки, с такими рисками.
2006.08.15 | BIO
Ариозо Маленковича. Лирический тенор...
Пел этот соловушка вчера на пятаке...Интересы донецкой группировки почти совпадают
с чаяниями пролетариата: дешевый газ -> рост ВВП и т.п.
Новые горизонты гипериндустриализации, короче.
ВТО, ІРО, рынок Европы...
А куда прибыль уплывет - одному Ахметову ведомо.
Ну и немножко ющовой кодле - она чуть-чуть в доле.
ПС Кстати вот еще пример живучего нонконформиста...
2006.08.16 | Адвокат ...
Малінковіч має фальцета. До ліричного тенора му,--
"мужать і мужать".2006.08.16 | Пані
Стосовно закону "Про інформацію"
Сира і дещо бредова ідея. А чи може спробувати закласти в нього відповідальність держслужбовців та працівників ОМС за надання неправдивих відомостей?Це потребуватиме правового визначення неправдивих відомостей, що само по собі є складним. Але продумати це питання варто все одно. Бо воно прямо стосується теми відповідальності влади.
2006.08.18 | Євген Захаров
Re: Стосовно закону "Про інформацію"
Пані, а до чого тут закон "Про інформацію"? Може, це повідомлення в іншу гілку?2006.08.18 | Михаил Белецкий
Re: "Все будет завтра..."
Мне представляется, что в статье «Всё будет завтра» отражаются непомерно большие усилия, предпринимаемые этим изданием и вообще возглавляемой Захаровым Харьковской правозащитной группой в борьбе против прошедшей в Украине консти-туционной реформы. Этой теме посвящена большая часть статьи, где прямо заявлено: „ХПГ багаторазово публічно заявляла, що зміни, внесені в Конституцію 8 грудня 2004 року, є головною загрозою для прав людини.” Приведенное утверждение является лейтмотивом многих заявлений Захарова и ХПГ последнего времени.Сам я являюсь сторонником проведенной конституционной реформы, но нега-тивная точка зрения на неё также представляется мне правомерной, заслуживающей внимания и обсуждения.
Однако крайне неправомерной представляется приведенная оценка этой рефор-мы как угрозы, и даже главной угрозы для прав человека. Внесенные изменения в Конституцию в основной части вообще не касаются проблемы прав человека. Я сказал «в основной части», поскольку одно из изменений, второстепенное и не привя-занное к её сути, а именно, внесение в полномочия прокуратуры надзора за соблюдени-ем прав человека, действительно, заслуживает пересмотра именно с этой точки зрения. Существо же реформы заключается в ином распределении полномочий между ветвями власти, передачи части этих полномочий от президента парламенту и Кабинету мини-стров. Понимаю, что такая передача полномочий и переход от президентской к парла-ментско-президентской форме правления может вызвать неприятие, особенно учитывая выраженное Захаровым восприятие нынешнего президента как «своего президента». Но при чём здесь права человека? Ведь подобное распределение полномочий и подоб-ная форма правления свойственна большинству европейских стран, нигде не вызывая претензий в нарушении прав человека. Не вызвали они возражений и Венецианской комиссии.
На мой взгляд, борьба за или против конституционной реформы есть чисто по-литическая борьба. Активное участие в этой борьбе правозащитной организации спо-собно только дискредитировать саму эту организацию и отвлечь от действительно пра-возащитных задач.
Михаил Белецкий, политолог
2006.08.18 | Євген Захаров
Re: "Все будет завтра..."
Я не могу согласиться с основным Вашим тезисом о том, что внесенные в Конституцию изменения касаются прав человека только в части возвращения общего надзора прокуратуры, а борьба за или против конституционной реформы является чисто политической. Права человека – это зоны свободы, которые государство вправе ограничить только на основании закона с ясно определенной целью и само ограничение должно быть необходимым в демократическом обществе. Конституция, по сути, описывает границы этих зон и задает принципы взаимоотношения между различными ветвями власти, а также между государством, обществом и личностью. Непродуманные изменения этих многосторонних отношений могут привести к значительным конфликтам и грубым нарушениям зон свободы. Поэтому изменения Конституции всегда касаются прав человека, поскольку они всегда или увеличивают зоны свободы, или уменьшают их, или же делают значительно менее защищенными от экспансии государства. Правозащитная деятельность как раз и направлена на защиту зон свободы от государства, ее целью является снижения уровня организованного насилия со стороны государства, минимизация его. А поскольку, на наш взгляд, внесенные 8 декабря изменения в Конституцию имеют разрушительный для страны в целом характер (обоснование этого тезиса см. в многочисленніх наших публикациях на Майдане), постольку мы и говорим об этой самой серьезной, на наш взгляд, угрозе правам человека.Что же касается распределения полномочий между Президентом, правительством и парламентом и оценки Венецианской комиссии, то и здесь на самом деле все гораздо сложнее. На эту тему лучше поговорить отдельно.
2006.08.18 | Михаил Белецкий
Re: "Все будет завтра..."
Хочу еще добавить к предыдущему, что вообще нужна новая Конституция. За последние 10 лет круг свободы существенно уменьшился, по сравнению с тем, который заложен в Конституции 1996 года. И произошло это в большой степени вследствие конституционных поправок. Конституция и так была несовершенна, а тут ее еще и приспособили к своему уровню понимания. Нужно вспомнить проект Конституции, написанный в 1994 году Речицким - я не давно сравнивал, как она отвечает на все наши кризисы. Оказалось, что в ней есть ответ буквально на все вопросы, на которые действующая до 1 января 2006 года и нынешняя версия ответа дать вообще не могли.2006.08.18 | Адвокат ...
Ди-к, йоли-пали! Де Ви збрехали, де правду казали?
"Однако крайне неправомерной представляется приведенная оценка этой рефор-мы как угрозы, и даже главной угрозы для прав человека. Внесенные изменения в Конституцию в основной части вообще не касаются проблемы прав человека. Я сказал «в основной части», поскольку одно из изменений, второстепенное...",-- це з Вашого першого постинґу."Хочу еще добавить к предыдущему, что вообще нужна новая Конституция. За последние 10 лет круг свободы существенно уменьшился, по сравнению с тем, который заложен в Конституции 1996 года.",-- а це з другого.
Ви яко сь се визначте, а то "міслі в смятку палучаются".
2006.08.18 | Євген Захаров
Це був мій постинг!
Адвокате, це мій текст, я не розумію, як зглючило, що автором його написаний мій опонент!2006.08.18 | Адвокат ...
Ґлюк,-- дєло такоє. Перепрошую!
2006.08.18 | Максим'як
Re: "Все будет завтра..."
Один лише ніби позитивний момент, що аналог "переяславської ради", недавнє підписання універсалу та формування уряду, було між сторонами, які тепер є дві частини України, а не Україна і Росія колись. І якщо "батька" знову отруять чи вб"ють, то руїна буде крепка і грунтовна. Головні дійові особи ті ж: Росія, Польща, Туреччина і доморощені холуї-гетьмани.КС наче відновили, а наче і - ні. І він так і далі буде у підвішеному стані, бо заледве Мороз погодиться усунути сумісників із КС, а отже той КС буде і далі недієздатним.
2006.08.21 | Євген Захаров
Re: "Все будет завтра..."
Максим'як пише:> Один лише ніби позитивний момент, що аналог "переяславської ради", недавнє підписання універсалу та формування уряду, було між сторонами, які тепер є дві частини України, а не Україна і Росія колись. І якщо "батька" знову отруять чи вб"ють, то руїна буде крепка і грунтовна. Головні дійові особи ті ж: Росія, Польща, Туреччина і доморощені холуї-гетьмани.
>
Так, згоден.
> КС наче відновили, а наче і - ні. І він так і далі буде у підвішеному стані, бо заледве Мороз погодиться усунути сумісників із КС, а отже той КС буде і далі недієздатним.
Я думаю, що тут дещо інакше справа виглядає. 8 суддів, висунутих Президентом і Верховним судом привели до присяги, тобто вони вже повноцінні судді. Тобто навіть без сумісників вже є кворум, бо до тих 13, що вже є (5 старих і 8 нових), приєднуються судді від ВРУ, які не є сумісниками (Петро Стецюк, наприклад). Тобто КСУ вже може приймати рішення навіть без суддів-сумісників, і навпакИ. Морозу потрібне скоріше їх ввести до КСУ, щоб вони там репрезентували його точку зору.
Проте, я уважно це питання не дивився: для цього треба подивися закон про КСУ, коли там у них кворум. Здається, коли є дві третини, тобто 12 суддів, якщо мене пам'ять не підводить.
2006.08.21 | Максим'як
Re: "Все будет завтра..."
Я тут спираюся тільки на висловлювання ШИШКІНА про неспроможність нинішнього складу КС приступити до праці через сумісників.--------
Знаєте, чим хороший Ющенко?! Він вміє успішно розв"язувати проблеми і завдання, часто своєю наполегливістю. Але у мене є глибоке переконання і навіть підозра, що він їх сам створює, тобто проблеми.
Адже, для аналітика зовсім не важко прорахувати думки і ходи таких політиків, як Тимошенко, Мороз, Янукович і т.д., як і Ющенка. На жаль, Ющенко включає свою аналітику, і треба визнати дуже потужну!!!!!! "після того -як", а не "перед тим - як".
Ось, наприклад, місяць вересень-жовтень:
Тимошенко - все валитиме, залучвши різних союзників, типу Хмельницький тарарів під Берестечком.
Янукович - надто щирий, щоб тримати дулю окремо кремлю і Ющенку і тут його вся біда.
Мороз - як блоха, чекатиме на більш зручніший хвіст.
Ющенко, а Ющенко, він, як козак чи баба, як грім не вдарить, то не перехреститься. Так, він буде боротися "після того як", народ буде його підтримувати, але нащо та боротьба, коли він так легко до влади допустив Табачника. Те, що зло, яке зробить Табачник за рік - 10 Кириленків за 10 років не виправлять.
Кравчук сьогодні поставив у центр проблему голови ВР, але це наслідок, причина у тому, що Ющенко не працював із соціалістами, як із золотою акцією, бо міг їх спокійно притримувати у розваленому стані стимулючи то Мороза, То Вінського, то Рудьковського іт.д. і даючи їм такі зацікавленості, що питання виходу за межу "демкоаліції" не виникало б.
----
Я згоден, що Ющенко є унікум і проблему Уряду розв"язав так, що цього ніхто не здатен зробити. У тій ситуації, яка склалася Ющенко діяв найдосконаліше.
Але у мінус Ющенку ставлю те, що ця ситуація не повинна була статися. Тобто. у загальному підсумку, Україна зробила один крок вперед і два назад.
2006.08.22 | Євген Захаров
Re: "Все будет завтра..."
Максим'як пише:> Я тут спираюся тільки на висловлювання ШИШКІНА про неспроможність нинішнього складу КС приступити до праці через сумісників.
>
Не чув. Ну, Шишкін знає краще. Треба розібратися. в чому проблема.
А з усіма Вашими міркуваннями щодо Ющенка я згоден. Його біда в тому, що від нього чекають силових дій, а він з його демократичністю не придатний до них. Бути демократичнитм президентом в країні, яка зовсім не має демократичних інституцій і звикла до авторитарного стиля управління - дуже важко.
2006.08.22 | Михайло Свистович
Re: "Все будет завтра..."
Максим'як пише:> Один лише ніби позитивний момент, що аналог "переяславської ради", недавнє підписання універсалу та формування уряду, було між сторонами, які тепер є дві частини України
Хіба що територіально
2006.08.22 | Євген Захаров
Re: "Все будет завтра..."
Михайло Свистович пише:> Максим'як пише:
> > Один лише ніби позитивний момент, що аналог "переяславської ради", недавнє підписання універсалу та формування уряду, було між сторонами, які тепер є дві частини України
>
> Хіба що територіально
Михайло, не треба перебільшувати різницю між різними регіонами: не так ця різниця велика, як вдолоблюють туцт за російськими сценаріями. Як на мене, навпаки, іде поступове сближення, збільшується вміння рахуватися з інтересами іншого.
Я думаю, що тенденцію самоідентифікації себе як громадянина України, яка поступово охоплює все більшу частину населення країни, можна зупинити тільки шляхом зовнішнього втручання.
2006.08.27 | Михайло Свистович
Re: "Все будет завтра..."
Євген Захаров пише:>
> Михайло, не треба перебільшувати різницю між різними регіонами: не так ця різниця велика, як вдолоблюють туцт за російськими сценаріями. Як на мене, навпаки, іде поступове сближення, збільшується вміння рахуватися з інтересами іншого.
Я взагалі не мав на увазі регіони. Я мав на увазі політичні сили, які правлять в регіонах.
2006.08.27 | пан Roller
Завтро прошло. И ничего не было.Или , все будет завтра?
2006.08.29 | Александр
Re: "Все будет завтра..."
Уважаемый Евгений Ефимович!Прекратите пылюгу в глаза пулять, делая вид правозащитника!
С 2003г. и в мае месяце 20-21 числа этого года я Вас ставил в известность в Киеве на международном форуме по правам человека, и сейчас повторяю, что 38-й месяц без суда и следствия, без возбуждения уг.дела согласно ст.94 УПК Украины "Поводы и основания к возбуждению уг.дела" находится в заточении незаконно арестованный Москаленко Алексей в СИзо №5 г.Донецка. А вы тут всем розсказываете, что ничего страшного, что это не политика, что пока еще никого не убили. Похоже, что Вы ждете пока убьют. Вы уважаемый -липовый правозащитник"
Пом.ЖДеп.Укр.3-го.соз.защитник Алексея.