Коли святкувати День незалежності?
08/24/2006 | Богдан
Коли святкувати День незалежності?
http://www.day.kiev.ua/99066/
-----------
М. БАЧУРО, Київ
-----------
ФОТО МИХАЙЛА МАРКІВА / «День»
ЗВІСНО, МОЖНА СПЕРЕЧАТИСЯ ПРО ТЕ, КОЛИ ПРАВИЛЬНІШЕ СВЯТКУВАТИ ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. А ОТ ТЕ, ЩО РОБИТИ ЦЕ ПРИЄМНІШЕ ВЛІТКУ, НАВРЯД ЧИ В КОГО ВИКЛИЧЕ СУМНІВИ
24 серпня Україна в 13-й раз відсвяткувала річницю проголошення незалежності. Але чи дійсно 24 серпня 1991 р. Україна стала незалежною? Здійснимо невеликий екскурс у нашу недавню історію.
16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР прийняла «Декларацію про державний суверенітет України». Але Українська РСР залишалася в складі СРСР, тому міжнародні організації та країни світу не визнали її державну незалежність. Причиною цього стала відсутність у Верховної Ради УРСР повноважень на прийняття рішення про вихід республіки зі складу Радянського Союзу, тобто на проголошення незалежності Української РСР. Згідно з вимогами конституцій СРСР і Української РСР тільки народ Української РСР як володар всієї повноти влади в республіці мав право приймати таке рішення на референдумі. Чинні норми міжнародного права також зобов’язували Верховну Раду Української РСР провести республіканський референдум.
Тому 24 серпня 1991 року, коли Верховна Рада Української РСР фактично вдруге проголосила Україну незалежною демократичною державою, вона винесла «Акт проголошення незалежності України» (далі — акт) на підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року. У постанові ВР УРСР «Про проголошення незалежності України» йшлося: «...проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою...»
Однак друге проголошення незалежності України так само, як і перше, не набуло законодавчої сили в той самий день із вказаних вище причин. Крім того, 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР проголосила незалежність ще не існуючої держави — України. У той час, як саме перейменування Української РСР в Україну вона здійснила тільки через 23 дні — 17 вересня 1991 р. Ці висновки підтверджує і зміст акту, винесеного на схвалення народу 1 грудня 1991 року. У ньому говориться: «...Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ. ... Цей акт набуває законної сили з моменту його схвалення...» Останнє означає, що вказаний акт міг набути законної сили тільки після його схвалення всеукраїнським референдумом. Це також означає, що Верховна Рада Української РСР постановила втретє проголосити незалежність України відразу ж після затвердження акту всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року, і ні днем раніше. Крім того, з цього зауваження випливає, що Верховна Рада Української РСР не мала наміру проголошувати незалежність України, якщо акт не буде схвалено народом 1 грудня 1991 року.
Отже, в період із 24 серпня по 1 грудня 1991 року наша країна ще не була незалежною і продовжувала знаходитися в складі Радянського Союзу. Тільки 1 грудня 1991 року, коли понад 90% громадян України схвалили Акт про проголошення незалежності України на всеукраїнському референдумі, він набув чинності, і Верховна Рада України вже остаточно проголосила незалежність України.
Таким чином, ВР України тричі проголошувала незалежність України. Двічі: 16 липня 1990 року і 24 серпня 1991 року — не маючи на це законних повноважень і не досягаючи бажаного результату, і третій раз — 1 грудня 1991 року повністю відповідно до вимог Конституцій СРСР і Української РСР і чинних норм міжнародного права. 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР фактично тільки почала правовим шляхом домагатися незалежності України. А через три місяці — 1 грудня 1991 року — вона за волею народу легітимно проголосила незалежність нашої країни, і саме цей день став першим днем існування незалежної держави Україна.
Підсумки історичного референдуму стали початком остаточного розпаду СРСР. Незабаром, 8 грудня 1991 року, в Біловезькій Пущі керівники незалежної України, Російської Федерації та Білоруської РСР підписали угоду про розпуск Радянського Союзу, яка була ратифікована парламентами цих країн і підтримана більшістю республік СРСР. Після цього державну незалежність України було визнано в усьому світі.
На основі викладеного можна зробити наступні висновки:
1. Саме 1 грудня 1991 року необхідно згадувати як день легітимного проголошення державної незалежності України.
2. Національне свято «День незалежності України» доцільно щорічно відмічати 1 грудня — в річницю легітимного проголошення державної незалежності України.
ВІД РЕДАКЦІЇ: Враховуючи, що опублікований вище лист читача містить низку правових моментів, ми пропонуємо нашим експертам — насамперед юристам та історикам — поділитися своєю думкою.
№152, субота, 28 серпня 2004
http://www.day.kiev.ua/99066/
-----------
М. БАЧУРО, Київ
-----------
ФОТО МИХАЙЛА МАРКІВА / «День»
ЗВІСНО, МОЖНА СПЕРЕЧАТИСЯ ПРО ТЕ, КОЛИ ПРАВИЛЬНІШЕ СВЯТКУВАТИ ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. А ОТ ТЕ, ЩО РОБИТИ ЦЕ ПРИЄМНІШЕ ВЛІТКУ, НАВРЯД ЧИ В КОГО ВИКЛИЧЕ СУМНІВИ
24 серпня Україна в 13-й раз відсвяткувала річницю проголошення незалежності. Але чи дійсно 24 серпня 1991 р. Україна стала незалежною? Здійснимо невеликий екскурс у нашу недавню історію.
16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР прийняла «Декларацію про державний суверенітет України». Але Українська РСР залишалася в складі СРСР, тому міжнародні організації та країни світу не визнали її державну незалежність. Причиною цього стала відсутність у Верховної Ради УРСР повноважень на прийняття рішення про вихід республіки зі складу Радянського Союзу, тобто на проголошення незалежності Української РСР. Згідно з вимогами конституцій СРСР і Української РСР тільки народ Української РСР як володар всієї повноти влади в республіці мав право приймати таке рішення на референдумі. Чинні норми міжнародного права також зобов’язували Верховну Раду Української РСР провести республіканський референдум.
Тому 24 серпня 1991 року, коли Верховна Рада Української РСР фактично вдруге проголосила Україну незалежною демократичною державою, вона винесла «Акт проголошення незалежності України» (далі — акт) на підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року. У постанові ВР УРСР «Про проголошення незалежності України» йшлося: «...проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою...»
Однак друге проголошення незалежності України так само, як і перше, не набуло законодавчої сили в той самий день із вказаних вище причин. Крім того, 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР проголосила незалежність ще не існуючої держави — України. У той час, як саме перейменування Української РСР в Україну вона здійснила тільки через 23 дні — 17 вересня 1991 р. Ці висновки підтверджує і зміст акту, винесеного на схвалення народу 1 грудня 1991 року. У ньому говориться: «...Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ. ... Цей акт набуває законної сили з моменту його схвалення...» Останнє означає, що вказаний акт міг набути законної сили тільки після його схвалення всеукраїнським референдумом. Це також означає, що Верховна Рада Української РСР постановила втретє проголосити незалежність України відразу ж після затвердження акту всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року, і ні днем раніше. Крім того, з цього зауваження випливає, що Верховна Рада Української РСР не мала наміру проголошувати незалежність України, якщо акт не буде схвалено народом 1 грудня 1991 року.
Отже, в період із 24 серпня по 1 грудня 1991 року наша країна ще не була незалежною і продовжувала знаходитися в складі Радянського Союзу. Тільки 1 грудня 1991 року, коли понад 90% громадян України схвалили Акт про проголошення незалежності України на всеукраїнському референдумі, він набув чинності, і Верховна Рада України вже остаточно проголосила незалежність України.
Таким чином, ВР України тричі проголошувала незалежність України. Двічі: 16 липня 1990 року і 24 серпня 1991 року — не маючи на це законних повноважень і не досягаючи бажаного результату, і третій раз — 1 грудня 1991 року повністю відповідно до вимог Конституцій СРСР і Української РСР і чинних норм міжнародного права. 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР фактично тільки почала правовим шляхом домагатися незалежності України. А через три місяці — 1 грудня 1991 року — вона за волею народу легітимно проголосила незалежність нашої країни, і саме цей день став першим днем існування незалежної держави Україна.
Підсумки історичного референдуму стали початком остаточного розпаду СРСР. Незабаром, 8 грудня 1991 року, в Біловезькій Пущі керівники незалежної України, Російської Федерації та Білоруської РСР підписали угоду про розпуск Радянського Союзу, яка була ратифікована парламентами цих країн і підтримана більшістю республік СРСР. Після цього державну незалежність України було визнано в усьому світі.
На основі викладеного можна зробити наступні висновки:
1. Саме 1 грудня 1991 року необхідно згадувати як день легітимного проголошення державної незалежності України.
2. Національне свято «День незалежності України» доцільно щорічно відмічати 1 грудня — в річницю легітимного проголошення державної незалежності України.
ВІД РЕДАКЦІЇ: Враховуючи, що опублікований вище лист читача містить низку правових моментів, ми пропонуємо нашим експертам — насамперед юристам та історикам — поділитися своєю думкою.
№152, субота, 28 серпня 2004