08/28/2006 | Михайло Депяк

Низький уклін і безмежна подяка Вам, пане Президенте, що завітали до нас на ювілей Каменяра. Добре, що не послухали тих наївних дорадників, що хвилювалися, як то галичани Вас приймуть після такої недавньої здачі останніх залишків перемоги Майдану. Котрі казали, що галичани тверді й принципові, що вони не сприймають ідеї об’єднання України під владою криміналітету, а лише під прапором утвердження Правди. Це хіба колись були серед нас такі тверді, може ще за Франка, або за Шухевича. А тепер ми приручені та навчені, і совітами і демократами.

Це ж ми аплодували Кравчуку й Кучмі, ми висували на президента генерала Марчука – спеціаліста по політв’язнях. Ви що, не знали, що Захер-Мазох наш, із Винник під Львовом? Ви що, не чули як найясніший Цісар називали нас “вірними тірольцями Сходу”? Не знаєте, що найбільша народна туга у нас за німецькою нагайкою, яка б гарантувала чистоту і порядок? А де ж ту нагайку взяти, коли німці як вогню бояться нашого беззаконня, інвестувати не збираються?

Тож дякуємо, що знайшлисьте вихід і омріяну нагайку замінили зеківським канкрєтним кулаком. То також помагає, може чистоти і порядку не наведе, але всі можливі ресурси таки мобілізує. Звичайно, не на освіту і культуру – це вони Вам залишили, а на “развітіє угольной прамишленості” та інших “дерибанних” секторів.

Сміливіше, пане Президенте! Адже ми в Опері аж 3 рази вірнопіддано вставали з аплодисментами – і як Ви на крісло сідали, і як на сцену виходили, і як із неї сходили. То нічого, що знадвору чути було якийсь шум і свист. То народ, вони нічо не вирішують. А тут, у залі – цвіт Галичини. Хто Вам буде тут свистіти? Ваша номенклатура? Чи діячі культури і мистецтва, що в рот заглядають за черговим званням або медалькою? Дайте спокій. Та й доповідь Вашу кілька разів аплодисментами переривали. Не треба було так тихонько мямлити - якбисьте читали грізно, з пафосом (як артист Максимчук), то аплодисменти були б навіть “бурниє, перєходящіє в авації”. Могли ж Ви зорієнтуватися в обстановці. Принаймні по реакції на попередню доповідь вашої вірної “совісті нації” - Павличка, котрий наплів такого вінегрету, ще й перемазав все вірнопідданським до Вас вазеліном – а ми нічого, ковтали й аплодували.

А як ми тішилися з Ваших доленосних указів! Особливо, що наш задрипаний музей Франка став національним і буде мати купу грошей. То нічого, що за ювілейні кошти вони навіть не спромоглися щось путнє зробити, і Вам основний ювілейний об’єкт просто не показали. Хто би їм жалів, то ж свої хлопи! Від СДПУ(о)-шників пару років годувалися і гроші проциндрювали, потім фінансування на ювілей проїли, а тепер будуть вже “національні” кошти освоювати. Ще й заслужені звання їм капнули.

Франко – то святе, на чім заробиш, як не на його ювілеї.

Так що ми, пане Президенте, за Вас – горою. То нічого, що поки Ви до Львова доїхали, “донецькі” вже побалакали із всіма галичанами, котрі зуміли потрапити у міністерства і відомства після Майдану. Нова влада не розкачується, відразу бере бика за роги. Хто не погодиться чітко на них працювати, або не захоче російські інтереси лобіювати – вилітає з роботи відразу. Так що готуйте місця у своїй адміністрації, бо шкода добрі кадри втрачати. Але думаю, таких буде небагато. Нашим - коби гроші, а “дони” за службу платять добре. Вже й губернатор наш до них лижі намастив.

Тут недавно наш хороший політолог пан Борковський у “Львівській газеті” детально обґрунтував, чому маємо Вас підтримувати. Бо обклали Вас “донецькі” зі всіх боків, а тільки Ви є наш гарант до ЄС і НАТО. Не сказав тільки, чому це Ви здали за рік всі позиції так, що можна було врешті Вас звідусіль обкласти. Справедливо також сказав, що Господь і його заповіді – понад усе, що в слабкості й миротворчості є найбільша сила. От тільки все це стосується людей, які борються за торжество Правди і Справедливості. А не коли одні борються, а миротворець плоди їхньої боротьби віддає бандитам. На кого тепер сподіватися тим справжнім борцям за Правду з південно-східних регіонів, котрих били-вбивали і все забирали? Котрі противилися злу в самому серці кримінальної монополії, котрим Ви обіцяли торжество справедливості? Що їм тепер – з України емігрувати? Там не Галичина, там за помаранчеві ідеали люди не лише майном і бізнесом, а й життям та здоров’ям ризикують.

То тепер добрий союз намічається – галичани і Президент проти “донецьких” і Росії. Що проводир - боєць незламний, що військо тверде і завзяте.

Тремти, ЄС і НАТО, ми вже йдемо!

Михайло Депяк, львів’яно-галичанин