08/28/2006 | Юрій Решетніков

З самого початку зазначу, що належу до тих, хто так і не зрозумів необхідність перенесення святкових заходів з приводу найвидатнішого державного свята з 24-го на 26-те, при тому, що 23-го країна вже вшанувала пам’ять росіян, загиблих в авіакатастрофі. І те, що Росія оголосила 24 днем жалоби навряд чи є достатнім приводом переносити святкування Дня Незалежності, якщо, звичайно, ми є дійсно незалежними. Бо якщо вже переносити, то тоді із дотриманням рівного ставлення до усіх країн, сусідніх і не дуже. Тоді вже долучатися до усіх жалобних днів і переносити, переносити, переносити… В тому числі до жалобних днів не лише США чи, скажімо, Німеччини, але й Нової Гвінеї чи Буркіна-Фасо. Адже ми за рівність у міжнародних відносинах, чи не так?

Правда так можна взагалі залишитися без державних свят, ну і нічого, і без них, принаймні простим громадянам, прожити можна. Власне, хто хотів святкувати День Незалежності, для кого це дійсно Свято, той і так відсвяткував 24-го, самостійно, не обтяжуючи державу. А що за свято 26-го, жоден патріот вам не скаже. А ми потім дивуємося, що 40 відсотків опитаних громадян ставляться до Дня Незалежності лише як до офіційного, а не до особистого свята. Дякуючи таким перенесенням, здається цей відсоток лише зростатиме. Адже це наочна ознака того, що для влади це лише офіціоз і не більше, а офіціоз дійсно не пов’язаний з будь-якими датами. Можна святкування призначити коли завгодно, хоч на 15 вересня, головне щоб була готова програма заходів.

Але повернемось до 26-го. Що відразу впадало у вічі відповідно до наближення до Майдану Незалежності, так це кількість міліції, що вишукалась в різних кордонах. Здається, що ця кількість в кращому випадку дорівнювала кількості пересічних громадян, а можливо і перевищувала з огляду на нечисленність останніх. Що є цілком зрозумілим, виходячи із ставлення до свята взагалі, і з урахуванням переносу зокрема. До речі, чомусь згадалось, що під час Майдану в очі впадало цілком протилежне – відсутність міліції. І нічого, якось дуже навіть нормально було. І Президент казав, що ми дуже культурна нація. Чи ми були нею? А зараз краще, щоб на кожного громадянина по співробітнику міліції. Про всяк випадок. А може проблема не в нас?

За сумнівною традицією не обійшлося без совковості. Через щільні міліцейські порядки можна було протиснутися лише за перепусткою, в тому числі виходячи з метро і навпаки. При тому, що метро, головпоштамт і навіть торгівці сувенірами на майдані працювали в звичайному режимі.
Треба віддати належне простим хлопцям у міліцейській формі, які дуже ввічливо пояснювали тим, у кого перепустки не було, що на площу можна потрапити через «Глобус». Дійсно можна, перевіряв. А на питання, який же сенс тоді в цих кордонах, ці ж хлопці абсолютно щиро відповідали, що і самі не знають, і залюбки б не стояли і не псували своєю присутністю людям святковий настрій, але наказ є наказ. Найкумеднішим було те, що знайти автора цього наказу виявилось практично неможливим. Адже ніхто з власників великих зірок на погонах не бажав засвідчувати своє авторство і брати відповідальність (за хлопців чи за наказ?). При цьому посилалися і на керівництво метро, і взагалі відмежовувалися від керівництва міліцейськими нарядами (мова йде саме про керівників міліції), а врешті-решт переводили стрілки на якогось невідомого чина із СБУ, який нібито усім керує, і взагалі – «не заважайте працювати». При цьому глибокомислено зазначалось: «Раз начальник прийняв рішення, він чимось думав». Чим?

Отже святкування вдалось. На 16-му році незалежності громадян зустрічав типовий радянський міліцейський кордон під керівництвом невідомого начальника із СБУ. Влада як не довіряла, так і не довіряє своїм громадянам, яких вона нібито любить, і вважає за краще навіть в день державного свята (що вже казати за інші дні) від них відгородитися.
А взагалі, здається, що кількість міліції на Майдані в святковий день є зворотно пропорційною швидкості нашого руху в Європу. Чи вже ніхто нікуди не поспішає?

Стаття надійшла на Майдан Mon, 28 Aug 2006 12:33:14 -0400 (EDT)