08/29/2006 | Оксана Керик

Кульмінаційним моментом святкування 150-річчя від дня народження Івана Франка стали святкові заходи у рідному селі Каменяра – Нагуєвичах. На урочистості прибули делегації з інших країн, представники політичних партій, влади і глава держави Віктор Ющенко. Приїхали туди і українські журналісти.

Щоправда, багато представників мас-медіа до самого вечора напередодні не знали, чи потраплять на це свято, оскільки у Львівській ОДА не могли надати точної інформації. Зрештою, таким – з інформаційними прогалинами та організаційними проколами – було усе святкування ювілею Франка.


Перше враження від села – святкове. Тисячі людей у вишиванках і без, з прапорами партій та національними стягами України в руках приїхали на урочистості в Нагуєвичі. Молодіжні громадські та політичні організації розклали тут наметове містечко, в якому тисяча людей мешкала дві доби. Настрій – піднесений, усі очікували приїзду глави держави та його виступу. Представники міліції та люди у костюмах «звільняли» територію. Не обійшлося і без уже традиційного хамства з їхнього боку щодо журналістів: усіх нас у грубій формі вимагали покинути площу біля музею Івана Франка. Акредитаційних бейджів організатори урочистостей для ЗМІ не передбачили, відтак доводилося на кожному кордоні охорони показувати посвідчення журналіста, навіть для того, щоб пройти до туалету. Складно було довідатися про те, чи вилетів Ющенко з Києва, хто летить з ним і коли він прибуде. Джерелом інформації для журналістів була хіба що прес-секретар голови ЛОДА, а присутні можновладці лише знизували плечима або давали неповну інформацію.

Тих, хто потрапив у так звану віп-зону, звідти уже не випускали. Попри те, що стояла спека, напоїв тут не продавали, тому в очікуванні Віктора Ющенка усім довелося мучитися від спраги. Коли якомусь чоловікові стало погано, годі було знайти воду, щоб він запив таблетку. Окремої уваги заслуговували і туалети. Кажуть, за їх рівнем оцінюють рівень цивілізації країни. Біля музею було лише два занедбаних клозети, до яких вела «дорога» з розрихленого асфальту. Біо-туалетів журналістам знайти не вдалося, хоч нас запевняли, що вони тут є.

Віктор Ющенко прилетів до Львова із запізненням і звідти вирушив у Нагуєвичі гелікоптером, для якого у селі спеціально заасфальтували злітний майданчик. Його супроводжували міністр культури і туризму України Ігор Ліховий, радник глави держави Маркіян Лубківський та співачка і народний депутат Руслана. Її колега по Верховній Раді та екс-віце-прем’єр з гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко очікував Президента уже в Нагуєвичах. До слова, саме Кириленка вважають людиною, яка найбільше доклалася до відзначення 150-річчя Франка. Сам він каже, що багато чого не вдалося виконати, але оскільки святкування ювілею Каменяра не завершуються 27 серпня, до кінця року у влади ще є час, аби зреалізувати усе заплановане.

«До кінця року маємо намір освоїти решту суми з 80 мільйонів гривень, виділених урядом на святкування ювілею Франка, – зазначив він. – Ці кошти підуть не лише на видання книг, розміщення повного видання усіх творів Франка в Інтернеті (це планують зробити протягом п’яти-шести років), а й на газифікацію району, ремонт доріг біля Нагуєвичів, будівництво школи у селі Ясениця-Сільна тощо. На загал нам треба відійти від трактування постаті Франка лише як західноукраїнської, адже він – особистість всеукраїнського масштабу, наша інтелектуальна гордість».

Тисячі людей очікували приїзду Президента і зустріли його скандуванням. Щоправда, більше овацій дісталося Руслані, яка вирішила вийти з машини до людей. Побачити Президента простому люду було значно складніше, оскільки від людей під час урочистої промови його заступали віп-гості. Лише після численних прохань від народу, вони «посунулися». У своїй промові до людей Ющенко акцентував увагу на мові. «Її втрата – це втрата нації», – наголосив він, додавши, що в Україні єдиною державною мовою має бути українська. Згадав глава держави і про вояків УПА, зазначивши, що колись ми дійдемо до того, що вони і воїни Радянської армії подадуть одне одному руки і матимуть рівні права. Ці слова, які зачіпали дражливі для Західної України питання, викликали у людей оплески. Інші частини промови присутні слухали мовчки. Президент також закликав народ до терпеливості та мудрості. «Нема проблеми, яку б ми не вирішили, на це лише потрібен час і добра політична воля», – резюмував він.

Віктор Ющенко під час урочистостей у Нагуєвичах мав відкрити Будинок літератора. Однак той не встигли добудувати. Як запевнила ЗІК начальник управління культури ЛОДА Галина Дорощук. – через погану погоду. Наразі готовий лише перший поверх Будинку, у якому буде конференц-зал та бібліотека. Другий поверх, де має розташуватися готель для письменників, де ті зможуть «відчути дух Франка», буде зроблено до середини вересня.

Відтак, пропустивши цей момент у програмі урочистостей, Віктор Ющенко одразу після промови пішов до музею-садиби Івана Франка. Звідти він взяв з собою пригорщу землі та погасив марку, виготовлену спеціально до 150-річчя Каменяра. Через щільний графік представникам мас-медіа Президент приділив лише 15 хвилин. На прес-конференції з незрозумілих причин постійно були пасічники, які діймали прес-секретаря Ющенка Ірину Геращенко проханнями про те, щоб Президент зайшов до них. Але через напружений графік Ющенко не встиг скуштувати меду, хоча й перемовився з пасічниками. Після цього він одразу відлетів до Львова, де поклав квіти до пам’ятника Франку і взяв участь в урочистій академії. Там Віктор Ющенко підписав указ про надання статусу національних музеям ім. Івана Франка у Львові та у Нагуєвичах.

Загалом враження про організацію святкувань ювілею Франка у Нагуєвичах строкаті. Однозначно місцева влада мала б підготуватися до урочистостей та приїзду Президента краще. Приміром, ті люди, які приїхали у Нагуєвичі, щоб оглянути садибу Каменяра, не змогли зробити цього, оскільки туди попросту не пускали. Бракувало й інформації про заходи за участю Віктора Ющенка. Зокрема, чому візит Президента до Львова було «засекречено» від простих людей? Чому він не виступив перед ними у Львові, взявши натомість участь в урочистій академії, на якій були лише «вибрані»?

Західна інформаційна корпорація, 28 серпня 2006 р.