І. Як і чому ми стали Малоросією

Капітуляція

У п’ятницю, 4 серпня 2006 р. де-факто зникла незалежна держава Україна. На її теренях тихо й без гучних коментарів виникла історична частина Російської, цього разу чекістсько-ліберальної, імперії, відома колись як Малоросія. Під демагогічні теревені про необхідність об’єднати обидва береги Дніпра, дати державі стабільність і зростання, Президент підписує акт беззастережної капітуляції під назвою “Універсал”. Стандартний набір добрих обіцянок народові, які ми чули з боку майже кожної партії. Чи не помиляюся я, називаючи цю капітуляцію беззастережною?

Здавалося б застереження є. Переможці обіцяли не міняти зовнішньополітичного курсу докорінно, а лише “трохи” пригальмувати процес євроатлантичної інтеграції та підтримку державності української мови. Переможці не наполягають більше на федералізації України. Й не дивно. Свого часу В’ячеслав Чорновіл висунув ідею федералізації з метою вирвати принаймі західні області з-під російського диктату. Партія регіонів була за федералізацію з протилежних позицій – для посилення впливу Росії на області Півдня і Сходу (так звана ПІСУАР). Тепер Регіони захопили владу над усією Малоросією. Федералізм їм тепер не потрібен. Дехто наголошує, що в руках Президента залишаються силові міністерства та зовнішня політика. Ілюзія! Хай но спробує залишений на посаді міністр закордонних справ Б.Тарасюк підписати якусь угоду без схвалення Москви. Її ніколи не ратифікує антиукраїнська коаліція. В руках останньої практично вся судова влада і прокуратура. Ані СБУ, ані МВС не спроможні втілити гасло: “Бандитам тюрми!” Ні. Не тюрми, а депутатські мандати та міністерські крісла.

Президенти Кравчук і Кучма чимало зробили для знищення обороноздатності України. Підірвані військово-технічна освіта, оборонна промисловість та науково-технічний сектор оборонних галузей. Якщо Росія забажає з метою охорони нафтогазогонів ввести на територію України “обмежений контингент антитерористичних сил”, то Захід не заперечуватиме, а збройні сили України не чинитимуть опору. З двох причин: вони не матимуть ані можливості, ані бажання. І байдуже, хто посідає посаду міністра оборони. До НАТО ми тепер не підемо. Проте Малоросія, очевидно, інтеґруватиметься у ЄЕП, тобто деякі стратегічні сектори економіки будуть керовані з Москви. Як відомо, рішення ЄЕП приймаються більшістю голосів, які розподіляються пропорційно до економічної сили держав, тобто Росія матиме десь 80% голосів. Голоси інших членів значення не мають. Україна матиме цих голосів аж 18%! Я не ручуся за точність цих процентів, але рішення прийматиме одноосібно Москва.

Як функціонуватиме Малоросія? Десь у 1992 р. київська преса надрукувала таємний російський документ під назвою “Как нам работать с Украиной”. Його автори не рекомендують приєднувати Україну до Росії формально, бо це покладе на російський уряд відповідальність за життєвий рівень населення. Натомість рекомендується встановити російський контроль над силовими структурами і ключовими секторами економіки. Саме це ми спостерігаємо протягом усього періоду незалежності. Є ще одна рекомендація, втілення якої ми бачимо постійно. Росія пильнує, щоб життєвий рівень в Україні був систематично нижчим за російський. Не тільки нафтогазовий шантаж, але й перешкоджання українському експорту до Росії, захоплення, безпосередньо або через підставних західних та офшорних інвесторів, цілих галузей промисловості і окремих підприємств.

Як це сталося?

На політичній арені змагаються три чинники: політична влада, економічна влада (гроші), та моральна влада (інтелект та знання). Хід історії поступово переносив центр ваги від брутального насильства до демократичної влади, від політичної влади спадкової аристократії до влади керівників економіки, тобто капіталу, від капіталу до носіїв вищого знання, завдяки яким йде інноваційний розвиток суспільства. У нормальних країнах знання, вміння, талант дають людині гроші, а великі гроші дають політичну владу. В нас політична влада, яка завжди була варіантом диктатури, давала гроші, а знання були ї є практично непотрібними. Щодня закриваються науково-дослідні установи, бо їх будівлі і території забирають володарі грошей під розважальні, торгівельні та офісні центри.

Тривала епоха кучмізму залишила нечуваний розвій корупційних та тіньових схем, за якими потоки грошей спрямовувалися до кишень носіїв влади. Повернення ПДВ за фіктивний експорт, який існував тільки на папері, давав псевдоекспортерам мільярди гривень з бюджетних грошей. Він же дав оті 12% зростання ВВП, якими й досі пишається Янукович. Чимало механізмів дозволяли уникнути оподаткування. Бартерні розрахунки. Використання вільних економічних зон для безмитного імпорту споживчих товарів. Необґрунтовані пільги для навколоурядового бізнесу.

Поширена механіка розкрадання державних коштів – впровадження розрахунків за допомогою численних посередників. “Нафтогаз України” купує російський та туркменський газ. Чому б не сплачувати гроші за газ безпосередньо РАО Газпром та Туркменістану? А тому, що така схема розрахунків не дає навару багатьом бажаючим. І ось з’являється посередницька швейцарська фірма “РосУкрЕнерго”, яка бере гроші України і передає їх двом австрійським холдингам: “Центрагаз” та “Аросгаз”. За повідомленнями преси перший холдинг обслуговує українських власників, а другий – російських.

Ось що пише Юлія Мостова у “Дзеркалі тижня” № 2 (581), 21-27 січня 2006  р. «Обидва холдинґи утворені численними офшорними компаніями і, можливо, приватними особами. Переліку офшорних компаній, який би був документально підтвердженим, редакція «Дзеркала тижня» не має. До того ж назви яких-небудь «Систем Лтд.», зареєстрованих на Віргінських островах, Антигуа, Кіпрі, у Панамі чи Делавері, не скажуть нам нічого, але саме за цими компаніями стоять реальні власники і реальні отримувачі прибутку «РосУкрЕнерго». Їх імена чи імена довірених осіб, на яких зареєстровані офшори, відомі лише реєстратору, в якого перебуває реєстр акціонерів «РосУкрЕнерго». Тільки йому насьогодні із сторонніх осіб відомо, чи входять до австрійських холдинґів компанії, які належать Семену Могілевичу, Дмитру Фірташу, Володимиру Путіну, Юрію Туманову, Юрію Бойку, представникам нової української влади або їх родичам.» Саме цей п. Бойко тепер міністр палив та енергетики.

Організовані Януковичем нечувані фальсифікації та злочини під час другого туру президентських виборів завершилися перемогою помаранчевої революції. І тут виявляється, що помаранчевий табір є ситуативним об’єднанням різноспрямованих політиків і бізнесменів. Потужна ґрупа “помаранчевих” бізнесменів, яких я колись назвав кучмістами-без-кучми, мріяла про перерозподіл власності та привілеїв на свою користь. Друга ґрупа – “романтики” націонал-демократи переймалися переважно проблемами мови і культури, наївно сподіваючись, що економіку України створить іноземний інвестор. Третя ґрупа – ринкові фундаменталісти, прихильники ліберальної економіки, до яких належить п. Президент, дотримуються такої ж позиції. Тобто більшість помаранчевого табору є прихильниками сировинно-експортної економіки і повної свободи капіталу.

Від режиму Кучми Україна успадкувала антиюліанство. Коли президент компанії ЄЕСУ не дала кучмістам заволодіти активами корпорації, починається систематичне цькування та паплюження Юлії Тимошенко. Антиюліанство не припиняється з 1996 р. Я не знаю іншого політичного діяча, на котрого було б вилито стільки бруду, кому б закидали стільки звинувачень (жодне з яких не було доведено в судах), як лідерка “Батьківщини”. Попри це паплюження, судове переслідування та інші утиски і провокації, Юлія Тимошенко двічі проривається у владу.

Вперше у 2001 р. за поданням прем’єра Ющенка вона отримує посаду віце-прем’єра з паливно-енергетичного комплексу. Дуже швидко президент Кучма пошкодував, що зголосився на це призначення. Тимошенко забороняє бартер на енергоринку, чим повертає до бюджету 8 млрд. грн., ліквідує заборгованість з зарплат і пенсій, яка іноді досягала багатьох місяців. Харківське обленерго чинить спротив вимозі платити за все грішми. Пропонували приєднати харківську енергетику до Росії (створити енергоострів), за російську енергію харківська область бажала розраховуватися бартером – харківськими товарами. Тимошенко забороняє цей бартер. У відповідь в Харкові починаються вимкнення електроживлення. Й досі багато харків’ян вірять, що вимикати електрику наказала Тимошенко. На черзі стояло знищення корупційних схем у вугільній промисловості. Тут детінізація мала б дати 12 млрд. грн., але цього не сталося. Тимошенко потрапила до в’язниці.

Кінець кучмізму. Президентські перегони. Помаранчева революція. Долаючи спротив “любих друзів” п. Ющенка, Тимошенко посідає прем’єрську посаду. Проте “любі друзі” спромоглися оточити Тимошенко супротивниками її економічного і політичного курсу. В Україні створюється двовладдя, бо Рада національної безпеки та оборони стає фактично другим урядом. Попри спротив своїх опонентів за сім місяців Тимошенко встигає затвердити нечуваний в історії соціально спрямований бюджет. За рахунок детінізації, обмеження контрабанди та ліквідації фіктивного імпорту доходна частина бюджету зростає на 70%. Пенсії досягають прожиткового мінімуму. Тимошенко виконувала програму Президента “Десять кроків назустріч людям”. А треба було зрозуміти, що передвиборні обіцянки – цяцянки і навчитися спускати їх на гальмах.

Об’єднаними зусиллями олігархія позбувається Тимошенко. Президент робить перший крок у прірву. Тимошенко йде у відставку. На посаду глави уряду висувається перевірений часом кучміст Єхануров, один з авторів ваучерної приватизації. Це з милості п. Єханурова в мене десь лежить ваучер на право отримати на 6 доларів державного майна. Тимошенко усунули шляхом розкрутки інфляції. Стався стрибок цін на пальне, м’ясо та цукор. Зусилля Тимошенко спинити інфляцію товарними інтервенціями було заблоковано. Чимало людей й досі вірять, що ціни зросли завдяки Юлії Тимошенко.

За першим кроком у прірву Президент робить другий. Коли Верховна рада відхилила кандидатуру Єханурова на посаду голови уряду, п. Ющенко підписує угоду з Януковичем, де погоджується на амністію фальсифікаторів виборів та сепаратистів, визнає недоторканість вкраденого державного майна. Саме завдяки цій угоді “Наша Україна” зазнає фактичної поразки на парламентських виборах. БЮТ, всупереч всім рейтингам і соціологічним опитуванням, під перехресним вогнем наклепницької критики, практично без власних ЗМІ, отримує найбільше голосів з партій помаранчевого табору. І тут починається тяганина. “Любі друзі” починають торгівлю, аби не допустити Тимошенко до посади голови уряду, або, якщо допустити, то зобов’язати її відмовитися від принципів солідаризму і врівноважити її іншими керівниками. Йде відвертий шантаж. “Наша “Україна” одночасно веде коаліційні переговори з БЮТ і консультації з Регіонами. Доконсультувалися! Мороз вимагає собі посаду голови Верховної ради, “Наша Україна” висуває на цю посаду Порошенка.

Антиюліанці поширюють в народі (і не без успіху) “ментальний вірус”, ніби всі політичні партії однакові, а боротьба між ними точиться лише за крісла, за посади, а не за майбутнє України, не за вибір економічного й політичного, а також культурного шляху держави. Таким чином нам навіювалася думка, що вибір був не між малоросійством і євроінтеґрацією, не між ідеологією справедливості (солідаризм) і ідеологією ринкового фундаменталізму (людина людині вовк), а лише між тим, хто отримає вищу посаду.

Насправді боротьба йшла саме між ідеологіями та ще й в їх грошовому виразі. Тобто нашоукраїнський бізнес, і не тільки він, мав головну мету – забезпечити недоторканість прихватизованого майна і отримати гарантії свободи подальшого дерибану. Цей ганебний торг завершився зрадою Мороза. На засіданні Верховної ради, де спікером було обрано Мороза, ми побачили циркову виставу і відчули, наскільки згуртованою і дисциплінованою є малоросійська когорта. Саме малоросійство об’єднало крупний капітал Сходу і Півдня, з “запеклими ворогами” капіталу: соціалістами та комуністами. Чого не зробиш, щоб на догоду Москві відвернути Україну від вступу до СОТ та НАТО, а натомість інтегруватися до ЄЕП та Євразес– нові видання СРСР!

Коли антиукраїнська коаліція висунула на посаду прем’єра Віктора Януковича, перед Ющенком постала дилема: або подати лідера Регіонів на прем’єр-міністра, або розпустити парламент, який порушив чимало регламентних норм, що реґулюють зміну формату коаліції. Знов почалася тяганина і торгівля. Наша Україна, а точніше її олігархічне крило, виторговувала посади. Реґіони поступалися дуже мало. Ареною торгівлі став круглий стіл, на якому переможцям запропонували взяти на себе кілька зобов’язань, а також численні переговори з політичними лідерами. Малоросійське об’єднання почало пропонувати обтічні, як вони кажуть, компромісні формулювання, головним змістом яких була саме беззмістовність. Не вступати до НАТО, а співробітничати з ним, вступ відкласти на невизначений термін та після референдуму. Не державність російської мови, а її підтримка та необов’язковість української мови. І все в такому ж дусі. Цей торг ледве не закінчився для малоросів трагічно. Відеозапис виступу Президента з Указом припинення повноважень Верховної ради вже був відправлений до телеканалів, але тієї ж ночі він був відкликаний і ми дізналися про капітуляцію Віктора Андрійовича.

Чому це сталося?

У ЗМІ можна почути і прочитати чимало міркувань стосовно виправдання рішення п. Ющенка. Тут і необхідність об’єднати Схід і Захід України, і необхідність налагодити стабільну роботу Верховної ради та уряду, і, зрештою, міркування про те, що для розпуску парламенту немає підстав, до того ж переобрання парламенту нічого не змінить. Не згоден з таким спрощенством. Справжня причина капітуляції дуже проста. Це – гроші. На політичній арені працювали і, на жаль, досі працюють гроші, як мета політичної діяльності. По-перше, клани крупного капіталу кровно зацікавлені в збережені результатів дерибану державної власності, у контролі над грошовими потоками, які виникають у сферах комунальних послуг, митного контролю, транспорту та зв’язку, а також імпорту енергоносіїв. По-друге, в Україні працюють російські “політичні” гроші, які витрачаються заради утримання контролю над Малоросією, недопущення вступу України до НАТО взагалі, а до СОТ – раніше за Росію, а також заради можливості повернути згодом Севастополь та Крим, а далі й усю Малоросію.

Склалося так, що головною перешкодою на цьому шляху є БЮТ та персонально Юлія Тимошенко. Звідси нечуваний розвиток антиюліанства. Антиюліанство анітрохи не вщухло після відставки Тимошенко з посади голови уряду. До речі, не вщухає воно й зараз. На Юлію Тимошенко покладають відповідальність навіть за розкрутку інфляції урядом Єханурова. Сиплються на неї численні безглузді звинувачення і закиди у дусі доктора Ґебельса. Чорновіл звинуватив ЮВ у пристрасті до наркотиків. Якійсь безграмотний дописувач на Інтернет-видання maidanua.org, який сховався під псевдонімом Аспід, закинув п. Тимошенко причетність до радянської номенклатури.

Читачам нового (пострадянського) покоління поясню значення цього слова. В країнах комуністичної диктатури були затверджені номенклатурні списки посад, призначення і звільнення на яких не могло відбутися без згоди відповідного комітету КПРС. Це були, наприклад, всі директори, які, в залежності від рівня підприємства, входили до номенклатури різних компартійних органів. Голову колгоспу затверджував райком КПРС, а ґенерального директора “Південмашу” п. Кучму – ЦК КПРС. Цікаво, який орган затверджував простого інженера-економіста машинобудівного заводу, з чого починала свою кар’єру Юлія Тимошенко? – Маячня!

Дивно, але серед антиюліанців бачимо УНП Костенка. Ці закидають Тимошенко соціал-демократизм. Так чи інакше, а до сонму антиюліанців давно долучився наш Президент. Перед Президентом стояв вибір: або розпуск парламенту з перспективою отримати після перевиборів уряд Тимошенко, або уряд Януковича з виторгуваними посадами для нашоукраїнців та деякими обіцянками, Наша Україна також бажала, щоб нова коаліція була без комуністів. Малоросійська коаліція від комуністів не відмовилася. Ось тут і виник Указ про припинення повноважень ВР, що його передав, а потім відкликав Секретаріат Президента . Які ж аргументи знайшов для Ющенка Янукович?

Газета “Сегодня” натякнула, що газова угода з Росією дала значний зиск родині Ющенка – 1 млрд. 200 млн. доларів від “РосУкрЕнерго”. Немає жодної можливості перевірити, чи це правда, чи наклеп. Тим більш, що на п. Ющенка теж було зведено чимало наклепів. Але є речі, які не потребують доказів, позаяк відбуваються на наших очах. Перше. Нічні газові угоди з Росією, які підписали в Москві Івченко та Плачков засудила Верховна рада і вся громадськість, крім Президента, який неодноразово підкреслював, що Україна отримала газ за найнижчими в Європі цінами. Навіщо було відмовлятися від контракту, який мав діяти до 2009 р. і фіксував ціну ще вдвічі меншу, він не пояснив. У народі була поширена брехня, ніби Росія може припинити газопостачання України. Ще й досі чимало людей не розуміють, що це технічно неможливо. Газова труба одна. Якщо не давати в неї газ, то залишиться без газу Європа, а це загрожує Росії суворими санкціями. Друге. Рішення ВР про відставку Плачкова та Івченка не було виконано. Івченко отримав депутатський мандат від Нашої України, став членом наглядової ради Нафтогазу України та радником Президента. За які досягнення? Якщо газета “Сегодня” має рацію, то все стає на свої місця. Ющенко був змушений капітулювати під загрозою грандіозного скандалу.

Другий метальний вірус. Реґіонали та соціалісти в одну душу твердили, що переобрання ВР нічого не дасть. Склад мовляв буде той же, чи навіть збільшиться перевага Реґіонів. Ось тут і визирнуло з лантуха шило. Якщо перевибори мали принести успіх Регіонам, то чому так завзято виступав проти них Тарас Чорновіл та інші учасники комуно-капіталістичної коаліції? А тому, що малоросійський політикум знав, що поширювані рейтинги нічого не варті. Чимало виборців мають імунітет проти цього “вірусу”. Перевибори могли б докорінно змінити політичну палітру України. Ультралівий ветеранський електорат перейшов би до Вітренко, тому комуністи, ймовірно, не здолали б електоральний поріг. Помірковано лівий (соціалістичний) електорат так само не подарував би Морозу зради ідеалів соціалізму. Цей електорат частково перейшов би до Регіонів, а частково – до БЮТ. Соціалісти могли б так само програти вибори. Електорат Регіонів здається стабільним – це малороси різного етнічного походження на службі крупного капіталу. А ось так небажана Юлія Тимошенко мала шанси збільшити свою фракцію, якщо б вдалося згуртувати партії, які не пройшли до парламенту, а також чесну частину Нашої України. Таким чином фінансові інтереси і ненависть до Юлії Тимошенко, яка цим інтересам загрожувала, привели до ситуативної антиюліанської більшості протилежних за ідеологією та програмами партій. Маємо те, що маємо.

Що з нами буде?

Дещо не залишає сумнівів. Не буде, а вже є. Призначення своїх на всі посади, де контролюються грошові потоки. Встановлення контролю над генпрокуратурою. Контроль місцевої влади в Криму та інших малоросійських областях. Маю превеликий сумнів стосовно припинення пограбунку нації шляхом підвищення тарифів та цін. Тут скоріше за все відбудеться переспрямування грошових потоків до потрібних кишень.

Основним напрямом економічного розвитку буде побудова сировинно-експортної економіки, позаяк солідна частина донецького бізнесу – виробництво на експорт ординарної сталі. Для сировинно-експортного успіху необхідна девальвація гривні. Думаю, що вона не забариться. Купівельна спроможність долара в Україні приблизно втричі більше ніж у США. Це – стандартний ґлобалізаторський пограбунок. Фактично шляхом девальвації гривні експортерам легше продати свій товар на світових ринках. Вони отримують за свій товар менше доларів, але ці долари перетворюються на більшу суму гривень. Ці додаткові гривні “елеґантно” вилучаються з кишень всього населення. Девальвація гривні веде до подорожчання імпорту, а це за умов сировинно-експортної економіки так само б’є по інтересах всього суспільства.

У внутрішній політиці уряд полишить всі зусилля націонал-демократичного спрямування. Замість підтримки української культури, українського книгодруку та націоналізації медіапростору матимемо звичну (згадаємо Щербицького, який зобов’язався перед Брежнєвим за 5 років покінчити з українською мовою) совєтізацію: совіцька культура, “совіцька мова” та інші малоросійські перли. Головна внутрішньополітична проблема, яку будуть розв’язувати реґіонали – встановити контроль над силовими структурами та всіляко обмежити аж до ліквідації повноваження Президента. Про це зараз пише вся преса. Кінцева мета – зробити так, щоб Президент мав право лише приймати вірчі грамоти в послів та нагороджувати громадян орденами, а також надавати амністію деяким злочинцям. Такого Президента можна обирати не всенародно, а на засіданні ВР. Для здійснення своїх внутрішньополітичних цілей необхідно мати конституційну більшість і реґіонали задля цього не зупиняться перед фінансовими витратами.

Не викликає жодних сумнівів зовнішньополітичний курс Малоросії. Ми вже бачили цей курс у виконанні Кучми. Будуть візити високопосадовців на Захід. Будуть теревені про євроатлантичну інтеґрацію. Будуть балачки про вступ до СОТ, але узгоджено і синхронно з Росією. Водночас Україна стане членом ЄЕП без зони вільної торгівлі, тобто з правом Росії реґулювати, виходячи з національних інтересів, торгівельні стосунки з іншими членами ЄЕП. Росія може зрештою встановити контроль над транзитом газу, нафти та інших продуктів територією України, а також над бажаними галузями економіки. Парадоксально, але така політика буде схвалена більшістю західних політиків і політологів. Голоси на підтримку Януковича вже лунають. Якщо серед цих голосів буде критика, то переважно з приводу свободи слова і лібералізації для дій ґлобалізаторів.

Що ж робити?

Суцільний песимізм попереднього тексту вартий того, щоб додати трохи оптимізму. Звичайно, малоросійське керівництво робитиме все, щоб увічнити своє панування. Якщо цей склад парламенту доживе до нових виборів, побачимо таке використання адмінресурсу, яке було в СРСР чи є в сучасній Білорусі. Російським царям знадобилося більше століття для ліквідації малоросійської автономії і перетворення Малоросії на купу російських ґуберній. Здолати засилля малоросів буде дуже важко. Малороси згуртовані і дисципліновані. Чи виконують функцію цементу гроші, чи ні, але залізна дисципліна має місце.

Інша ситуація в таборі націонал-демократів. Тут бачимо амбіції і взаємну недовіру. Яскравий приклад – діяльність УНП Костенка. Партія залишилася поза парламентом. Веде активну протестну діяльність на мітингах та в наметових містечках, але... Вражає, що УНП воює проти всіх. У заявах керівників УНП як вороги фігурують і Наша Україна, і Партія реґіонів, і БЮТ. Як донедавна це робили комуністи, УНП звинувачує ці партії в олігархічності. Щодо БЮТ, то як вже зазначено, до звинувачень в олігархічності УНП додає звинувачення в соціал-демократичності, яка, як відомо проголошує антиолігархічність. Цікаво? Можна визначити стратегію УНП як засадничо хибну. Погано бути проти всіх. Природними союзниками УНП могли б стати “ПОРА” разом із БЮТ, але антиюліанство УНП бере верх над здоровим глуздом. Звичайно, в усіх провідних політичних партіях є бізнесмени, але тільки БЮТ ставить мету відокремити бізнес від політики.

Для успіху національної демократії важливо, що вибори до парламенту сталися якомога раніше та після розпаду “широкої коаліції”. Які обставини можуть посприяти такому перебігу подій? По-перше, це егоїзм учасників широкої коаліції, яку дехто називає скорочено ШИРКою. Економічні та політичні інтереси учасників ШИРКи не співпадають. Це може привести до внутрішнього вибуху. А далі – відставка 151 депутата і розпуск парламенту. По-друге, завжди існує ймовірність, що малороси перегнуть дрючка, впроваджуючи прискорену русифікацію, а також поглиблений наступ на матеріальне забезпечення громадян. Не видно, щоб ШИРКа відмовилася від ключової тези економічної політики кучмізму – політики дешевої праці.

Звичайно, опозиція повинна серйозно готуватися до ліквідації Малоросії і відновлення справжньої незалежності України. Головне, про що слід потурбуватися опозиції, це проблема об’єднання не на ситуативній основі, як це було під час боротьби проти кучмізму та його другої “регіональної іпостасі, а на базі спільних програмних цілей. Зараз цих спільних цілей не існує. Кожна з опозиційних сил має свої цілі, яки часто суперечать цілям і програмним засадам інших опозиційних партій та блоків. Треба домовлятися.

Для цього опозиційним партіям ї блокам слід організувати низку дискусій з проблем, стосовно яких опозиціонери мають різні погляди. Ось неповний перелік проблем для обговорення.

Перше. Якою бажано бачити майбутню Україну? Дехто хотів би, щоб наша країна стала повноправним членом ЄС, СОТ та НАТО. Щоб українці отримали право безвізного пересування в межах ЄС, щоб Україна приєдналася до Шенгенської зони, а згодом і до зони євро. З іншого боку, інші бажали б перетворити Україну на Білорусь №2 з деякими відмінностями не нашу користь. На відміну від України Біларусь не зруйнувала свою економіку ліберально-монетаристськими реформами, а в Україні практично знищена сфера високих технологій, продані приватним власникам і знищені цілі галузі промисловості разом з усією прикладною наукою. Таким чином Україна на цьому шляху стала б економічно слабким сателітом Росії, транзитером її товарів та постачальником сировини та напівфабрикатів.

Друге. Яку економіку ми прагнемо мати в Україні? Соціально-ринкову економіку розвиненої держави, яка ґрунтується на знаннях і стоїть в одному ряду з економікою Франції та Німеччини, чи ліберально-ринкову економіку сировинно-експортного типу, як у багатьох латиноамериканських країнах (“бананові республіки”)? Дотепер Україна під впливом іноземних радників та ґлобалізаторських організацій (Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, СОТ) йшла другим шляхом. Цей шлях має чимало прихильників серед опозиції. Зокрема до них належить майже вся гуманітарна інтелігенція, яка бажає купувати імпортні товари, а відтак згодна на колоніальну економіку.

Досвід історії показує, що ліберальний шлях всюди давав глибокі економічні кризи. Успіх нових індустріальних країн Азії доводить ефективність економічної політики дирижизму, тобто розвитку економіки під керівництвом держави замість усунення держави від економіки, як це пропонують ринкові фундаменталісти (вони ж ліберали, вони ж тетчеристи). Отже в опозиційному таборі шляхом відкритих дискусій слід обрати узгоджену економічну стратегію. Чи буде Україна надалі руйнувати власні виробництва, розпродавати стратегічні підприємства і чекати доки іноземний інвестор зробить нам економіку? Можу зауважити, що не дочекаєтеся, панове. Іноземний безконтрольний інвестор зацікавлений тільки в захопленні ринку. Він створюватиме переважно складально-фасовочно-розливочні підприємства, які просуватимуть на наш ринок товар, основна додана вартість якого створена за межами України.

Краще навпаки, шляхом використання і розвитку власного науково-технологічного потенціалу стати на шлях побудови інноваційної економіки. Чи курс на власну інноваційну економіку буде доповнюватися залученням іноземних інвестицій в китайському стилі (до речі скопійованого з радянського стилю епохи перших п’ятирічок)? Тобто іноземний інвестор матиме право тільки на створення нових спільних підприємств у високотехнологічних галузях і виробництвом експортної продукції з великим вмістом доданої вартості. Витримати конкуренцію на світовому ринку в умовах СОТ – важка справа, яка вимагає докорінного технологічного переоснащення та підвищення наукомісткості.

Отже опозиція має зробити свідомий вибір між сировинно-експортною економікою, яка підтримується малоросами, і активною політикою відвоювання внутрішнього ринку від кінцевого продукту інших держав. Не слід боятися звинувачень в автаркії. Ніхто не пропонує відмовитися від зовнішньої торгівлі, але імпорт має складати 10-15% ринку, а не домінувати на ньому, як зараз. Україна – не республіка Сан-Марино, яка може спеціалізуватися на обслуговуванні туристів і виготовленні сувенірів. Практично всі товари, хіба що крім продуктів тропічного землеробства, можуть вироблятися в Україні.

Третє. Енергетична незалежність України. Тут, на жаль, у таборі опозиції є розбіжності. Представники гуманітарної інтелігенції вороже ставляться до ядерної енергетики, яка б могла позбавити Україну від імпорту російського вуглеводневого палива. Але всі згодні з необхідністю використання альтернативних джерел енергії.

Четверте. Питання обороноздатності держави і військової політики. Тут в лавах опозиції розбіжності немає. Є розуміння, яке не проголошується вголос, але існує, що єдина зовнішньополітична загроза Україні є тільки з боку Росії, ідея нового аншлюсу не сходить з шпальт російської преси, звучить у виступах депутатів думи. На аншлюс налаштована більшість російської нації. Ясно, що єдиною гарантією проти аншлюсу може бути тільки членство в НАТО. Але є ще один аспект. Це військова обороноздатність України і, зокрема її без’ядерний статус. Росія і США доклали чимало зусиль, щоб Україна не мала боєздатної армії. Політика адміністрацій Кравчука та Кучми фактично знищили обороноздатність. На жаль у розумінні цієї проблеми в таборі опозиції одностайності немає. Дехто сахається, як чорт від ладану, від думки про відновлення ядерного статусу України. А США, взагалі, виступали б рішуче проти навіть створення в Україні повного ядерно-паливного циклу включно із збагаченням урану.

П’яте. Питання мовної та культурної політики. У цьому питанні опозиція єдина, але можливе різне розуміння методів, якими слід провадити дерусифікацію. Ясно, що для відновлення справжньої державності треба відвоювати медіа простір, книжковий ринок. На відміну від малоросів українці бажали б жити в державі, де жодна мова не є під забороною, але без вільного володіння державною мовою не можна отримати депутатський мандат чи високу державну посаду. Як цього досягти, повинно широко дискутуватися.

Поки малоросійська влада прибиратиме до рук грошові потоки опозиція повинна випрацювати єдину узгоджену програму, а далі вийти з цією програмою на суд виборців, одночасно розробивши заходи протидії адмінресурсу. Побажаю Малоросії швидкого кінця, а Україні – відродження справжньої незалежності.

20 серпня 2006 р.

Відповіді

• 2006.09.02 | VOL

  Накінець, дочекався...

  Вашої, шановний пане Шульман, вісточки і погляду на нинішню політичну ситуацію в державі.
  
  Ще й не прочитавши Вашу статтю спішу написати відповідь і побажати здоров"я та удачі. А то Вас так давно не було видно на сторінках Майдану, що почала закрадатися думка чи не виїхали Ви куди небудь подалі від цього "бардака".
  
  А тепер сяду проробляти Ваші нотатки.

• 2006.09.02 | VOL

  Взагалі погоджуюся майже з усим викладеним

  Але не згоден з виведеним постулатом (6 сторінка тексту, абзац другий), що на даний проміжок часу в Україні немає двох ворогуючих націй. Їх не було до президентських виборів у 2004 році. А якщо й проявлялася окрема відраза одних до других, то це було на такому низькому рівні, що на нього можна було б звертати й уваги.
  
  Але стараннями малоросійськими політиками (моїми земляками) і їх консультантами це переросло у велику проблему, яку можливо буде затушити не раніше як через років п"ятдесят.
  
  Мої слова підтверджуються пікіровками на багатьох українських форумах, а також інтернетвиданнях. Для об"єктивності приводжу окремі статті і сайти: http://www.fraza.com.ua/zametki/
  http://forum.pravda.com.ua/list.php?4
  http://pravda.com.ua/ коментарі до статей
  http://www.krivoy-rog.com/cgi-bin/forum/forum.cgi?board=krik;action=display;num=1025361092
  і т.д. і т.п.
  Те, про що зараз пишуть на цих сторінках піднімає волосся на голові і розвиває песимізм без посилів на оптимізм. Ви можете заперечити мені що людей, які це пишуть, дуже мало в порівнянні з загалом. Але вся біда у тому, що наші малоросійські політики під час виборів у ВРУ зробили все для того, щоб відсоток таких людей зашкалив.
  
  Ніяких рекомендацій я не буду приводити, але зроблю один простий висновок: " Прийшла пора приміняти Закон!"
  
  Ще раз повторюю, що дуже радий був знову прочитати Ваш Реквієм по Україні.
  Дякую.

• 2006.09.02 | Мірко

  Re: Як надалі житимемо в Малоросії?

  Сердечно дякую пане Шульман за сильну та обдуману статтю. За такі погляди, на жаль, знайдуться на форумі такі що звинувачуватимуть вас в діаспорізмі, бо громадяни України, мовляв, такими катеґоріями не оперують. Хоч на загал поділяю ваші думки, не годжуся з деякими вашими економічними тезами.
  
  Леонід пише
  >Друге. Яку економіку ми прагнемо мати в Україні? Соціально-ринкову економіку розвиненої держави, яка ґрунтується на знаннях і стоїть в одному ряду з економікою Франції та Німеччини,<
  
  Не зрозумілий мені термін "соціально-ринкова економіла", і сполука цього з економікою що ґтунтується на знаннях теж далеко не очевидна. Не скажу що виссана з пальця, але бракує цій тезі захисту.
  
  >чи ліберально-ринкову економіку сировинно-експортного типу,<
  
  Гадаю що маєте на думці чисто вільно-ринкову систему (якої ніде ще нема) або дещо-вільно-ринкову систему яка існує по різних мірах у різних державах. Але як це аксіоматично перетворюється на сировинну-експортну базу економіки рівно ж незрозуміло.
  
  >як у багатьох латиноамериканських країнах (“бананові республіки”)? Дотепер Україна під впливом іноземних радників та ґлобалізаторських організацій (Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, СОТ) йшла другим шляхом. Цей шлях має чимало прихильників серед опозиції. Зокрема до них належить майже вся гуманітарна інтелігенція, яка бажає купувати імпортні товари, а відтак згодна на колоніальну економіку.<
  
  >Досвід історії показує, що ліберальний шлях всюди давав глибокі економічні кризи.<
  
  Не так. Вільно-ринковий шлях спричинив розвиток економіки. Де суть вашої проблєми, це сама трансформація від державно-власницької до приватної. Але первісний гріх тут у державно-власництві (побудоване аксіоматично на насильстві одної чи другої форми).
  
  
  >Успіх нових індустріальних країн Азії доводить ефективність економічної політики дирижизму, тобто розвитку економіки під керівництвом держави замість усунення держави від економіки, як це пропонують ринкові фундаменталісти (вони ж ліберали, вони ж тетчеристи).<
  
  Існує історичний досвід успіху економічної методики Гітлера. Економічне чудо таки створив. Як переходову фазу, можна навіть із таким погодитися.
  
  >Отже в опозиційному таборі шляхом відкритих дискусій слід обрати узгоджену економічну стратегію. Чи буде Україна надалі руйнувати власні виробництва, розпродавати стратегічні підприємства і чекати доки іноземний інвестор зробить нам економіку?<
  
  На чужих теж не раджу спиратися.
  
  >Можу зауважити, що не дочекаєтеся, панове. Іноземний безконтрольний інвестор зацікавлений тільки в захопленні ринку. Він створюватиме переважно складально-фасовочно-розливочні підприємства, які просуватимуть на наш ринок товар, основна додана вартість якого створена за межами України.<
  
  Правда, але зауважте що український ринок буде тоді неспроможний за такий товар платити.
  
  >Краще навпаки, шляхом використання і розвитку власного науково-технологічного потенціалу стати на шлях побудови інноваційної економіки. Чи курс на власну інноваційну економіку буде доповнюватися залученням іноземних інвестицій в китайському стилі (до речі скопійованого з радянського стилю епохи перших п’ятирічок)? Тобто іноземний інвестор матиме право тільки на створення нових спільних підприємств у високотехнологічних галузях і виробництвом експортної продукції з великим вмістом доданої вартості. Витримати конкуренцію на світовому ринку в умовах СОТ – важка справа, яка вимагає докорінного технологічного переоснащення та підвищення наукомісткості.<
  
  Пропоную інакше. Дати можливість розквісти вільно-ринкові системі на порожному місці. Де не стоїть завод. Де держава (крім землі) немає власности. А в справі "приватизації", то гріх крадене в українців за безцін продавати чужим. Тут на переходовий термін потрібна керованість державою як і продажу так і правлінням. Вільно-ринковій системі не перечить, - це ж право власника, яким являється на певний час держава.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.09.02 | Карт

    Re: Як надалі житимемо в Малоросії?

    Кінцевою метою економічних трансформацій повинна стати економіка, що відповідає принципам соціал-демократії.
    Тобто, економіка (як і влада, до речі) повинна обслуговувати громадян, а не навпаки (йдеться про пріоритети).
    На шляху то такого способу функціонування економіки характер відносин влада-бізнес змінюється циклічно: коли до влади приходять соцдеми, капітал отримує нові соціальні завдання, а з приходом до влади правих - держава послаблює тиск на бізнес з тим, щоб він отримав можливості для нового ривку, після чого до влади знову приходять соцдеми і суспільство отримує нові стандарти життя.
    Врешті решт, коли економіка змінює індустріальну структуру на постіндустріальну (чи, як її іменують - інформаційну), владою назавжди стає соціал-демократія. Невеличкі коливання зазначеного вище типу вона спроможна здійснювати без правих.
    
    Україна поки що намагається вирватися із обійм олігархів, для яких природною структурою відносин влада-бізнес є злиття одного з іншим.
    Оскільки така струтура (її називають мафією) є ворожою до суспільства, то вирватися з під її опіки ми можемо лище підтримуючи соцдемів, тобто БЮТ.
    Праві, ідеологією яких є мінімальне втручання держави у справи (читай - надприбутки) бізнесу, схожі на придурків, які не розуміють, що ж тут коїться. Оскільки зазначене невтручання є насправді завуальваним потуранням мафії.
    
    Тим більше ми повинні штовхати БЮТ до влади, що у нас уже нема часу для довголітніх чередувань нашіх консерваторів і лейбористів при владі.
    Стрімкий відрив першіх країн змушує нас перестрибувати зразу у постіндустріальне соціал-демократичне суспільство.
    
    Отже, якщо українці будуть довго мовчки спостерігати художества олігархічної влади, то світові лідери запхають їх (нас) у дальню кімнату з одним вікном і не дадуть ключей для виходу з неї.
    
    "Не спи, Україно!"
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2006.09.04 | Мірко

      Re: Як надалі житимемо в Малоросії?

      Карт пише
      >Кінцевою метою економічних трансформацій повинна стати економіка, що відповідає принципам соціал-демократії.Тобто, економіка (як і влада, до речі) повинна обслуговувати громадян, а не навпаки (йдеться про пріоритети).<
      
      Економіка це є дія громадян (точніше - людей). Ця дія може бути або насильницько-примусова, або вільна. Природна роля держави, - це мент з Макаровом. З хвилини що дозволяємо державі "керувати" економікою, чи впливати на економіку ми вводимо елемент насильництва.
      
      >На шляху то такого способу функціонування економіки характер відносин влада-бізнес змінюється циклічно: коли до влади приходять соцдеми, капітал отримує нові соціальні завдання, а з приходом до влади правих - держава послаблює тиск на бізнес з тим, щоб він отримав можливості для нового ривку, після чого до влади знову приходять соцдеми і суспільство отримує нові стандарти життя.<
      
      Ніяк не аксіоматично. Принаймі не в демократії. Проте в "керовані" демократії, - ну шкода голосувати, - цикли наперед обдумані.
      
      >Врешті решт, коли економіка змінює індустріальну структуру на постіндустріальну (чи, як її іменують - інформаційну), владою назавжди стає соціал-демократія.<
      
      Виборець автоматично знає за кого голосувати! Благодать! Чи тут мо вплив "керованої" інформаційності? Тепер зрозуміло чому преса і ЗМІ опиняється в руках вузького кола осіб.
      
      >Невеличкі коливання зазначеного вище типу вона спроможна здійснювати без правих.<
      
      Праві, ліві. У кожного цілком інакше понняття що ці терміни означають.
      
      >Україна поки що намагається вирватися із обійм олігархів, для яких природною структурою відносин влада-бізнес є злиття одного з іншим.<
      
      Повне злиття - це була комуна. Українська комуна, передаючи державну власність в руки номенклятури, цим ніяк не створила вілно-ринкової системи.
      
      >Оскільки така струтура (її називають мафією) є ворожою до суспільства, то вирватися з під її опіки ми можемо лище підтримуючи соцдемів, тобто БЮТ.<
      
      Розумійти що ринок - це народ. Не переходім від одної анти-ринкової системи до другої. Памятайте що правдива демократія це ринок, де кілька разів на день голосуєте вашою гривнею, - або міняєте труд на гріш, або гріш на плід труду, за взаємно догодженою ціною. В такім ладі монополії можуть втриматися лише ідеальнім служінню ринку, або при загрозі насильства - тому якраз монополіям дуже до вподоби різні соц-дем уряди. А привід на підтримку такої монополії, ("на благо народу"), легко вигадати.
      
      >Праві, ідеологією яких є мінімальне втручання держави у справи (читай - надприбутки) бізнесу,<
      
      І праві і ліві втручаються у справи бізнесу. Може маєте на думці вільно-ринковців, "лібертаріянів"?
      
      >схожі на придурків, які не розуміють, що ж тут коїться.<
      
      Про лівих і правих не знаю. Але дайте мені пояснити чому олігархам - монополістам таки потрібне втручання держави (якщо не мають власного війська). Спочатку, специфічно в Україні, перепродаж (передання) державою державного майна свої номенклатурі створила цих олігархів. Самі вони ні одного заводу не побудували. Вільний ринок не дав би їм існувати, і тому такі олігархи хочуть або державою охоронена монополію (РосУкрЕнерґо), або охорону у формі певних законів, або пряме втручання ментів (так як на перевчорайшній програмі Закрита Зона - у Херсоні).
      
      >Оскільки зазначене невтручання є насправді завуальваним потуранням мафії.<
      
      Фальш. Сто процентне вручання державою їх таки створило! І нескінчене втручання їх підтримує. Забравши запроданих судів, облрад, міських рад, і слухняних ментів навряд чи вільний ринок дав би жити цим олігархам.
      
      >Тим більше ми повинні штовхати БЮТ до влади,<
      
      Штовхаю лише в міру до якої БЮТ творитиме українську Україну.
      
      >що у нас уже нема часу для довголітніх чередувань нашіх консерваторів і лейбористів при владі.<
      
      Перепродаж непрозоро, по шахрайськи подарованих індустрій та маєтків треба провести, але уважно, і не за кордон. Коли продаємо "державне" гандлуємо краденою власністтю. Це не є вільний ринок.
      Але для подальшого розвитку української економіки "будови на порожному місці" треба дати підприємцю свободу. Це не лише справа економіки а моралі.
      
      >Стрімкий відрив першіх країн змушує нас перестрибувати зразу у постіндустріальне соціал-демократичне суспільство.<
      
      За дороговказом мудрого царя?
      
      >Отже, якщо українці будуть довго мовчки спостерігати художества олігархічної<
      (фактично анти-української)
      >влади, то світові лідери запхають їх (нас) у дальню кімнату з одним вікном і не дадуть ключей для виходу з неї.<
      
      Просто забудуть про нас. України нікому не треба, (крім українцям і москалям).
      
      >"Не спи, Україно!"<
      
      Навіть коли б не спала, але рух без напрямку (багатовекторність) це блукання. Мойсейеві взяло 40 років. Лишається нам ще 25.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2006.09.04 | Карт

        Ну, Ви й накрутили ..

        Мірко пише:
        > Економіка це є дія громадян (точніше - людей).
        
        Без громадян, звісна річ, нічого не буває. Та все ж таки, якщо ми користуємося однаковими термінами, то і розуміти їх маємо приблизно однаково. На мою думку, економіка - це система, що продукує товари і послуги і т.д.
        
        > Природна роля держави, - це мент з Макаровом.
        
        Одна з природних ролей держави полягає у встановленні правил, за якими взаємодіють суб'єкти господарювання, а також - загальних умов існування тих суб'єктів.
        
        > З хвилини що дозволяємо державі "керувати" економікою, чи впливати на економіку ми вводимо елемент насильництва.
        
        В кожній державі є так зв. "правоохоронні" інституції, які примушують діяти за правилами.
        
        > Виборець автоматично знає за кого голосувати! Благодать! Чи тут мо вплив "керованої" інформаційності? Тепер зрозуміло чому преса і ЗМІ опиняється в руках вузького кола осіб.
        
        В розвинених демократіях виборець обрає вільно, ЗМІ там також вільні. Отже вільно обирають соцдемів, бо вони влаштовують більшість суспільства.
        
        > Праві, ліві. У кожного цілком інакше понняття що ці терміни означають.
        
        У мене таке "інакше" поняття: лівими я вважаю тих, хто зменшує розрив між богатими і бідними, а правими тих, хто його збільшує. І у лівих, і у правих є свої мотивації.
        
        Це все стосується сталої демократії, яка передбачає наявність розвинутих риночних стосунків.
        
        В нашому випадку йдеться про намагання суспільства позбавитись олігархічної влади, яка не зацікавлена у швидкому встановленні прозорих риночних стосунків. Це по-перше.
        А по-друге, йдеться про те, що слід зразу ж планувати перехід до інформаційного суспільства щляхом здійснення суттєвих структурних перетворень в економічній системі.
        Саме необхідність такого переходу штовхає нас у ЄС, в середовищі якого на нас, як на дичку, можна буде привити гілочку нового способу життя.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2006.09.04 | Мірко

          Re: Ну, Ви й накрутили ..

          Карт пише
          (М)Економіка це є дія громадян (точніше - людей).
          
          
          >Без громадян, звісна річ, нічого не буває. Та все ж таки, якщо ми користуємося однаковими термінами, то і розуміти їх маємо приблизно однаково. На мою думку, економіка - це система, що продукує товари і послуги і т.д.<
          
          Прочитайте Людвіґ фон Місес. В анґлійській під титулом Human Action. Економіка це не система. Економіка це сума дій мілйонів поодиноких осіб.
          
          (М)Природна роля держави, - це мент з Макаровом.
          
          
          >Одна з природних ролей держави полягає у встановленні правил, за якими взаємодіють суб'єкти господарювання, а також - загальних умов існування тих суб'єктів.<
          
          Але сума сумарум кожне правило, кожний закон спрацьовує через загрозу насильства, - арешту, увязнення, страчення, і т.п. Це нормально. На то уряд.
          
          (М)З хвилини що дозволяємо державі "керувати" економікою, чи впливати на економіку ми вводимо елемент насильництва.
          
          
          >В кожній державі є так зв. "правоохоронні" інституції, які примушують діяти за правилами.<
          
          Природно. На це держава. Проблєма в тім коли даєте цій інституції, котра правильно має монополію на застосовання насильства, роль "керівника економії". Керуватиме одиноким інструментом в її руках, - насильством. Алтернатива це дати народові (ринку) волю робити свій вибір - а це вільно-ринкова система.
          
          (М)Виборець автоматично знає за кого голосувати! Благодать! Чи тут мо вплив "керованої" інформаційності? Тепер зрозуміло чому преса і ЗМІ опиняється в руках вузького кола осіб.
          
          
          >В розвинених демократіях виборець обрає вільно, ЗМІ там також вільні. Отже вільно обирають соцдемів, бо вони влаштовують більшість суспільства.<
          
          Бо обіцянки цяцянки. Партія обіцяє виборцю щось за ніщо.
          
          (М)Праві, ліві. У кожного цілком інакше понняття що ці терміни означають.
          
          
          >У мене таке "інакше" поняття: лівими я вважаю тих, хто зменшує розрив між богатими і бідними, а правими тих, хто його збільшує.<
          
          Якраз про що говорив. І ще одно понняття.
          
          >І у лівих, і у правих є свої мотивації.<
          
          Не новина.
          
          >Це все стосується сталої демократії, яка передбачає наявність розвинутих риночних стосунків.<
          
          Цікаво. Соціялізм аж пісьля вільно-ринкової системи. Чи не скачете перед батька в пекло? Нагадується Ленінський комунізм. Одним скоком від феодалізму до комунізму перескочивши "капіталізм". А в суті показалося як державно-насильницька економіка працює. Тепер пропонуєте комунізм-лайт?
          
          >В нашому випадку йдеться про намагання суспільства позбавитись олігархічної влади,<
          
          100% згідний. Олігархів які накопичили майно не-ринковими методами треба покарати. Це пристосовання закону про крадіж, обман, і т.д.
          
          >яка не зацікавлена у швидкому встановленні прозорих риночних стосунків.<
          
          Точно. Дивує мене лише чому саме ви не зацікавлені у встановлені прозорих риночних стосунків?
          
          >А по-друге, йдеться про те, що слід зразу ж планувати перехід до інформаційного суспільства щляхом здійснення суттєвих структурних перетворень в економічній системі.<
          
          Знов нагадуєте мені Ленінський комунізм. І знов ставите себе в ролю "доброго все-видющого царя". Майбутьнього ви не знаєте. Проте інформацію не з'їжте, і від дощу холоду вона вас не захистить. А що якщо пісьля інформаційної економіки настане скажім - харчова? Не плянуйте нам економіку. Таке вже було. Дайте, дорогий царю, народу слово. Звільніть ринок.
          
          >Саме необхідність такого переходу штовхає нас у ЄС, в середовищі якого на нас, як на дичку, можна буде привити гілочку нового способу життя.<
          
          ЕС це розширений ринок. Це содружність з тими що вимордували лише пару мілйонів українців, - на зміну дружності з тими що вимордували пару десяток мілйонів. Я не проти, але у Франції нафти нема! Особисто я б дивився на південний схід. Грузія, Азербайжан, Туреччина, Сирія, Іран, Ірак (чи то будучий Курдистан).

  • 2006.09.02 | Ігорко

    Теза має добрий захист. Re: Як надалі житимемо в Малоросії?

    Мірко пише:
    > Леонід пише
    >> Друге. Яку економіку ми прагнемо мати в Україні? Соціально-ринкову економіку розвиненої держави, яка ґрунтується на знаннях і стоїть в одному ряду з економікою Франції та Німеччини,
    > Не зрозумілий мені термін "соціально-ринкова економіла", і сполука цього з економікою що ґтунтується на знаннях теж далеко не очевидна. Не скажу що виссана з пальця, але бракує цій тезі захисту.
    Теза має добрий захист у названих паном Леонідом прикладах. Принаймні, можу сказати це стосовно Німеччини, де тамтешній економічний лад так і називається - соціяльна ринкова економіка (soziale Marktwirtschaft).
    
    Ігорко,
    в німцях.

• 2006.09.02 | пан Roller

  суто жидовский взгляд на проблему.

  Леонід Шульман пише: > (Реквієм по Україні після повної капітуляції п. Ющенка)

  І. Як і чому ми стали Малоросією

  Капітуляція

  Позиционирование Украины как малороссии скорее суто жидовский взгляд на проблему."Украина не Россия",и в рамках Союза никогда не была малороссией. Малороссия- термин времен до советского периода, царского периода. Разница между малороссией и Украиной примерно такая же как между жидом и евреем. То,что автор позициоирует одну политическую фигуру,личность, которая сегодя, кстати, находится в розыске,то есть, она может и слиняла, как некую очердную миссию, способную вывести и спасти Украину, говорит только о заказном характере. Вполне очевидно, что удел одиночек пасти задних.Пример, Ющенко характерен.Они не способны решить комплексно проблему управления и развития страны. И дело даже не в Юлии Тимошенко, автор скромно умалчивает о ее собственных малороссийских корнях. Ведь Тимошенко выросла на том самом газе о котором пишет автор, по той же самой коррупционой схеме, о которой пишет автор и ее шеф, премьер Украины, не малороссии, Лазаренко еще тянет срок. Этим и отличается Украина от Малороссии. Россия своих ( сукиных сынов)не здает, и в Малороссии не здавала. А Украина запросто, какая же она Малороссия, если своих сдает? Обижаете.Вспомните кальчуги... И в политику Ю.Т. шла, по ее словам, что бы защитить свой бизнес, не отделить от него политику, а использовать политику как крышу и рычаг.То есть, по суто мафиозным соображениям. Практика показала, что на сегодня в стране существует одна единственная сила, которая евляется и объединяющей,и управляющей силой.Причем, за эту силу проголосовало формальное демократическое большинство. Так какие же могут быть претензии? Все претензии к выборцам. Что касается Тимошенко, то не плохо было бы проследить выполнение ее собственных предвыборных обещаний. Они были сформулимрованы в ее газете "Слово Батькивщины" еще на прошлых парламентских выборах.И у нее были все основания и должности выполнитиь хотя бы один пункт, их семи. Та политика, которую она провела можно обозначить словом охрана. Каждый имеет то, что охраняет.Но, ни о каком созидании,росте экономики у нее вообще не было речи. Ее философия бюджета, вместо самого бюджета, пиар акции в виде домашних заданий министрам принести пять первоочередных задач, ну и так далее, не оставляют никакого сомнения в том,что она лично не владеет предметом управления. Что до ее команды, то тут полный атасс. Brgds
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.09.02 | Карт

    Roller, у тебя вонючий выхлоп, ехал бы лучше на СТО

  • 2006.09.03 | Габелок

    все так просто виявилося - антисеміт

    Валік - Ролік, притворявся таким думаючим, таким глибоким, я виявився таким печерним антисемітом.
    
    Ви Пане, втратили мій респект.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2006.09.04 | пан Roller

      Ничего подобного, уважал и уважаю евреев,

      И где вы увидели антисиметизм.Я привел понятия жид и еврей, для сравнений, что бы было понятно, что малорос и украинец, это так же обидно, те же самые категории. И не след походя произносить слова, которые наносят вред природе.
      
      Автор сам дает пример Израиля. И я уже говорил это, и повторю, что среди множетсва евреев, среди которых мне пришлось работать, я не встретил ни одного, кто сделал бы мне плохо, предал. В отличие от украинцев.
      
      Одну еврейку я сам отправлял в Израиль. Это особые люди,с особым тактом, и они заслуживают всеобщего уважения, уже хотя бы за то, что наш бог Иса - их еврей.
      
      Brgds

• 2006.09.02 | dr.Wassily K.

  Re: Як надалі житимемо в Малоросії?

  Дякую,пан Леонід Шульман за дуже гарну аналітичну статтю. Бажаю БЮТ перемоги.

• 2006.09.02 | Превед камунизьма

  Краткий курс юлипочитания, афтар будуший академик юлилогии

  Афтар криативно распиндячил тему, аднако недааценнил угрозу антиюлизма, каторая вааще хужее мираваго тираризма.
  
  Антиюлизм является проявлянием миравого симито-антисимито фашизма, античелавеческой буржуазной идиалогийой и вазник ва времина мангольскога ига.
  
  А Кастенка ваащне БинЛаден и злобный партийный тиран.

• 2006.09.02 | VOL

  Нехай буде чий хочете, але реалістичний (до Роллера)

  Ось Ви, пане Роллер, пишите про гіпотетичну втечу одної політичної фігури. А чим Ви можете це підтвердити? Приведіть конкретні факти?
  А якщо не зможете цього зробити, то й не ляпайте язиком як недолугий Тарас Чорновіл.
  
  Далі Ви пишите про "миссию" яка знаходиться в розшуці. Це ж хто оголосив розшук і з якого приводу? Чи не ПР щоб направити "миссию" на примусове лікування від наркозалежности?
  
  О, та в Вас навіть є зародки можливости аналізувати події... "Миссия" як і Ваші "проффесори" мабуть трохи відпочила перед рішучими боями з фальсифікаторами, хапугами і казнокрадами. А відпочивши вистрілила зі стартового пістолета: "Ату їх!". Ось і почали з"являтися статті в різних виданнях... І нічого, як на мене, тут сенсаційного немає.
  
  Ви відкрили нову суперзірку просвітивши нас на рахунок "малоросійства" одного при пам"яти політика - "миссии". А ось тандем Ющенко-Тимошенко можуть комплексно вирішити проблему управління і розвитку держави. Та тількі "почесні академіки", "проффесори", "полковники" і "підрахуї" (одним словом - кучмісти) не дали і не дадуть можливости це робити поки народ східної України (Малоросії) не дозріє до рівня Заходу і Центру. То й виходить, що Росія разом зі своїми "сукиними синами" з Малоросії не "здает" тих, хто зондує ефір "кальчугами"...
  
  А далі Ви пишите:"Практика показала, что на сегодня в стране существует одна единственная сила, которая евляется и объединяющей,и управляющей силой.Причем, за эту силу проголосовало формальное демократическое большинство".
  
  Це та об"єднуюча сила за яку проголосували 32% електорату (в абсолютних числах 8 млн. чоловік) на виборах до ВР?
  
  Чи ті 43% електорату, які в 2004 році голосували за майже кримінального рецидивіста на пост Президента України?
  
  Ваші мізки не інакше як зашорені, так як і мізки тих 12 млн. чоловік, що ставлять регіональний інтерес "нехай буде судимий, але наш" на перше місце. Спортивний запал, змагання в плані вибору лідера нації мабуть не сумісні?
  
  І де ж Ви прочитали, чи набачили, що за "эту силу" проголосувала формальна демократична більшість?
  
  Статистика приводила, що так, за демократичне крило (БЮТ, НСНУ, СПУ і т.д.) віддають свої голоси 56% народу України. Але ніяк не за Ваших "проффесорів". Та ж статистика залишила Вашій "силі" все ті ж 43%. Так що не вводьте людей в оману.
  
  Ще далі Ви переходите до ревізування діяльности пані Тимошенко на посту Прем"єр-міністра і знову не приводите офіційно підтверджених показників. Не приводите Ви того, що за півроку діяльности того Кабінету в держбюджет поступило на 70% більше податками тільки з перекриття кордонів митницею і т.д.
  
  Не приводите, чи не в ВАших інтересах приводити дані успіхів Уряду Тимошенко?
  
  Крім того, бачу, що Ви досить таки освідомлені з діяльністю Кабінету Міністрів якщо знаєте, що кожному міністру давалося домашнє завдання на розробку п"яти першочергових задач розвитку галузі..?
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.09.02 | пан Roller

    Re: не ляпайте язиком як недолугий Тарас Чорновіл.

    VOL пише:
    > Ось Ви, пане Роллер, пишите про гіпотетичну втечу одної політичної фігури. А чим Ви можете це підтвердити? Приведіть конкретні факти?
    
    http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1156093177&first=1157214591&last=1157154490
    
    > А якщо не зможете цього зробити, то й не ляпайте язиком як недолугий Тарас Чорновіл.
    
    > А что, и Тарас Чорновил говорит о пропаже. Кстати, тема пропаж стала популярной на майдане. Кто-то Коробову разыскивает...
    
    Я знаю одно, Сюркис и Жвания никуда не пропали. Видел фоторепортаж с Монте-Карло. Любі друзи рядом.
    
    > Далі Ви пишите про "миссию" яка знаходиться в розшуці. Це ж хто оголосив розшук і з якого приводу? Чи не ПР щоб направити "миссию" на примусове лікування від наркозалежности?
    
    >Я говорил о розыске на майдане. Не только майдан, но и Чучхе, как корреспондент газеты писал здесь о том, что получил редакционное задание найти Тимошенко. Но найти не может.Что, трудно позвонить Турчинову? Или тот тоже слинял?
    
    
    Впрочем, меня это вопрос абсолютно не колышет. Пропала , появится ли?Я понимаю, что голосовать против влади, другой альтернативы у избирателей просто не будет, как за Тимошенко. Пока нет.
    
    Так же как не было альтернативы с Ющенко, и это пугает, даже не настораживает.
    
    Я не собираюсь, в отличии от автора, сводить вопрос к кандидатуре Тимошенко, как некой альтернативе. Я просто напомню, что власть на местах, в подавляющем большинстве, взяли регионы. И это определило исход Украины.
    
    > .
    >
    > Ви відкрили нову суперзірку просвітивши нас на рахунок "малоросійства" одного при пам"яти політика - "миссии". А ось тандем Ющенко-Тимошенко можуть комплексно вирішити проблему управління і розвитку держави. Та тількі "почесні академіки", "проффесори", "полковники" і "підрахуї" (одним словом - кучмісти) не дали і не дадуть можливости це робити поки народ східної України (Малоросії) не дозріє до рівня Заходу і Центру.
    
    То й виходить, що Росія разом зі своїми "сукиними синами" з Малоросії не "здает" тих, хто зондує ефір "кальчугами"...
    
    
    >Я не разделяю попыток деления Украины, откуда бы они не исхождили, с Таронто, ли, или с Москвы.Восток, как вы его величаете, не может быть малороссией, и не является ей. Это отмечают и политтехнологи, Акара, москаль.
    
    Отличие не только ментальное. Но, "восток" дело тонкое, и не грех центру и Западу поучиться у него.Ведь победил Воосток. А победителей не судят.
    
    > А далі Ви пишите:"Практика показала, что на сегодня в стране существует одна единственная сила, которая евляется и объединяющей,и управляющей силой.Причем, за эту силу проголосовало формальное демократическое большинство".
    >
    > Це та об"єднуюча сила за яку проголосували 32% електорату (в абсолютних числах 8 млн. чоловік) на виборах до ВР?
    >
    > Чи ті 43% електорату, які в 2004 році голосували за майже кримінального рецидивіста на пост Президента України?
    >
    > Ваші мізки не інакше як зашорені, так як і мізки тих 12 млн. чоловік, що ставлять регіональний інтерес "нехай буде судимий, але наш" на перше місце. Спортивний запал, змагання в плані вибору лідера нації мабуть не сумісні?
    >
    > І де ж Ви прочитали, чи набачили, що за "эту силу" проголосувала формальна демократична більшість?
    >
    > Статистика приводила, що так, за демократичне крило (БЮТ, НСНУ, СПУ і т.д.) віддають свої голоси 56% народу України. Але ніяк не за Ваших "проффесорів". Та ж статистика залишила Вашій "силі" все ті ж 43%. Так що не вводьте людей в оману.
    
    
    > Почему в вашем списке БЬЮТ. Посчитайте голоса победителей. правильно (ПР, НСНУ, СПУ), и не морочьте людям мозги.У вас какие -то старые представления о раскладах.Вы пишите о том, что могло бы быть. А я говорю о том, что стало. История не хочет знать сослагательного наклонения.
    
    Или вам так хочется, что бы вас обзывали малороссом? Я чего-то не могу уловить ход вашей глубокой мысли. Или вы привыкли обзывать своих соотечествеников? Что, собственно, вы от этого выигрываете? Или они Вам никто? Шо за манеры? Своих обосрать.
    
    
    > Ще далі Ви переходите до ревізування діяльности пані Тимошенко на посту Прем"єр-міністра і знову не приводите офіційно підтверджених показників. Не приводите Ви того, що за півроку діяльности того Кабінету в держбюджет поступило на 70% більше податками тільки з перекриття кордонів митницею і т.д.
    >
    > Не приводите, чи не в ВАших інтересах приводити дані успіхів Уряду Тимошенко?
    
    
    >
    > Крім того, бачу, що Ви досить таки освідомлені з діяльністю Кабінету Міністрів якщо знаєте, що кожному міністру давалося домашнє завдання на розробку п"яти першочергових задач розвитку галузі..?
    
    Об это транслировалось публично. Кстати, это была вроде как идея Ющенко. Из списка предложений я помню только "Формулу -1" в Крыму, от министра транспорта,охранника Ющенко, которого уже меняли два раза. Ну и про Селиконовую долину.Это лично пожелание Ющенко. А так "балет на льду" и поход в театр. Все.Вся философия бюджета.
    
    Но, не стоит распыляться на мелкие части. Нет силы иной, альтернативной той, о которой я говорил.Это плохо, но ее нет, и с этим треба считаться. Если бы она была, мы бы о ней что-то услышали.
    
    И такой упрощенный подход к анализу экономики, какой мы видим от Тимошенко, кому она перекрыла горлянку, это знаете ли на дураков. Янукович хорошо заметил, что это тонкий механизм, куда с кувалдой не лезут.
    
    На жаль философ, с нее, как сказать мягче... Да, и нужна ли философия там, гле должна работать экономика.Новая система оценок о которой говорила Тимошенко, свои результаты она оценивала по ней, по своей... Но, Ющенко сделал сам ей окончательный рассчет, по общей методике.
    
    Так что, маемо что маемо. Все вопросы к Ляпиной.
    
    Brgds

• 2006.09.02 | jean-valjean

  Re: Від режиму Кучми Україна успадкувала антиюліанство.

  Леонід Шульман пише:
  > Від режиму Кучми Україна успадкувала антиюліанство.
  
  До переліку тих, хто зараз займається "мочінням" Юлі маємо, на жаль, додати ще й УГКЦ. А це про щось, та говорить.
  
  Ми цю тему тут вже зачіпали:
  
  http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1154974382&first=&last=&pattern=

• 2006.09.02 | VOL

  Від ВОЛа Роллеру

  Що ж Ви даєте мені відповідь "де ділася ЮВТ" від пана Мартиненка такого як Ви і я на шпальтах Майдану?
  
  Найдіть офіційну, а не гіпотетичну. Ви, Мартиненко і я можемо багато нафантазувати.
  
  Всепролазні коресподенти навіть не написали чи пересікала ЮВТ кордон України. А вони то можуть пролазити в різні сфери...
  
  Ви пишите:"Я понимаю, что голосовать против влади, другой альтернативы у избирателей просто не будет, как за Тимошенко. Пока нет.
  
  Так же как не было альтернативы с Ющенко, и это пугает, даже не настораживает".
  
  Коли голосувати? Через три роки? Чи Ви, благим ділом, думаєте, що з появою ЮВТ 5 вересня буде ініційовано розпуск парламенту і відбудуться нові вибори вже цього року або на початку нового? А якщо не буде розпуску парламенту, то мучитися ці роки з "нелюбимим" Бандюковичем, Азаровим і кучманоїдами які здадуть Україну раніше перевиборів президента? Крім того, відмінять до нового року інститут президенства відправивши Ющенка у відставку?
  
  Ще Ви відмічаєте, що:"Я просто напомню, что власть на местах, в подавляющем большинстве, взяли регионы. И это определило исход Украины".
  
  Але пригадайте - "де виграла БЮТ (в яких областях) і хто там зараз верховодить? Ба, навіть у областях Сходу БЮТ займає друге місце серед переможців.
  
  Ви переконуєте мене, що "Ведь победил Воосток. А победителей не судят".
  
  "Восток" же не переміг 51% голосів щоб одноосібно захопити владу для безапеляційного дерибану залишків економіки. А тільки при підтримці комуністів і соціалістів постав у парламенті неокучмізмом.
  
  Отож Ви й праві - маємо те що маємо.
  
  І наостанок. Здається мені, що Ви так і не зрозуміли для чого я брав у лапки окремі Ваші слова і вже у своїх відповідях мені Ви знову їх приводили вже як написані начебто мною...
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.09.03 | пан Roller

    Re: Від Роллера ВОЛа, для служебного пользования.

    VOL пише:
    > Що ж Ви даєте мені відповідь "де ділася ЮВТ" від пана Мартиненка такого як Ви і я на шпальтах Майдану?
    >
    > Найдіть офіційну, а не гіпотетичну. Ви, Мартиненко і я можемо багато нафантазувати.
    >
    > Всепролазні коресподенти навіть не написали чи пересікала ЮВТ кордон України. А вони то можуть пролазити в різні сфери...
    >
    > Шановный, вы сами даете ответ на свой вопрос. Если никто не знает где она, значит ее нет.
    
    Это вовсе не означает, что она не появится.Но, это также не играет существенной роли, поскольку власть, о которой, я говорю сосредоточена не в одной ветке.В этом и есть проблема.Власть повсеместно принадлежит им.(ПР, НСНУ, СПУ, КПУ). По сути это советская мафиозная власть.
    
    Я не считаю правильным объединять понятия Малороссия и Тимошенко. Если я правильно понял, то автор в отличие от Вас наделяет этим понятием всю Украину, а не Восток, и на том спасибо.
    
    Если в качестве "лекарства" от Малороссии позиционируется Тимошенко, то это совсем не понятно, поскольку нет ни какой ясности в политической позиции этой силы.Встречи с Путиным, визиты в Москву и т.п., не исключаю что и сегодня она там. По крайней мере ставку делали и на нее. Москва слезам не верит и не держит яйца в в одной карзине.Она давала и дает подержать и Тимошенко.
    
    Да, и не малоросси след нам сегодня бояться.У нас своих панов хватает.И куш,тот же земельный оценивается в 7,5 триллионов долларов.
    
    Поимев миллиарды, вложив их в рынок земли, мафия приобретет триллионы. Это то, что бросается в невооруженный глаз. С такими баблом, таким подъемом, они купят себе любую другую родину и продадут нас кому угодно.
    
    И это происходит уже сегодня , а не завтра.
    
    "Продай родину купи Челси", вот путь, актуальность которого не вписывается в схему малороссии, или Тимошенко.
    
    Думаю, вопрос исчерпан.Спасибо Вам за содержательную беседу.
    
    Brgds

• 2006.09.03 | VOL

  А как жить - нам предписуют отвергая и клевеща

  Во втором своем посте, здесь, в комментариях к статье уважаемого господина Шульмана, я не просто так привел ссылку на этот сайт http://www.fraza.com.ua/zametki/28.08.06/27805.html со статьей Олега Федорова "Украинская нация. Выкидыш?".
  
  Каждый комментарий к этой статье "интересен" сам по себе. Но более всего бросается в глаза помещенная здесь "Вартовым" статья господина "маузера" из Донецка Глымова Антипа Петровича опубликованная (не могу только точно ответить: "где это издается, в Украине или России?") в "ПОЛИТЭ". И статья эта опубликована в "Политэ" еще (судя по приведенной дате) 3 августа 2006 года.
  
  Детальное знакомство с этим "трудом" сталинской эпохи приводит в содрогание и ставит вопрос: "А кто кому предписывает как жить. Закостенелый и непробиваемый ничем и никем русский шовинизм или становящаяся на собственные ноги украинская нация?"
  
  Если же предписант Глымов гражданин Украины, то где в таком случае СБУ не реагирующее на явно антиукраинский пасквиль разлагающий и так еще достаточно неустойчивое мировоззрение юго-восточного контингента украинцев?
  
  Пора. Пора применять Закон. Или предписанты-пасквилянты переведут нас в разряд рядовых граждан России.