Які міфи нам потрібні, чи чому ми не маємо влади, яку заслуговує
09/12/2006 | Анатоль
Революція закінчилась.
Вона виявилась надзвичайно успішною, бо:
протистояння не переросло в громадянську війну,
єкономіка не зазнала значних переділів і руйнацій,
зменшився страх, зросла самоповага громадян і віра в можливість щось змінити на краще,
ні "наші", ні "їхні" не одержали "повної перемоги", утворилась рівновага сил, це уберегло нас від диктатури, авторитаризму і дало країні прекрасний шанс стабільного демократичного розвитку.
Отже, революція закінчилась. А ми до цих пір ловимо кожне слово політиків.
Ми до цих пір живемо міфами, ілюзіями, надіями на розумних, справедливих політиків, від яких залежить наш добробут, наше теперішнє і майбутнє.
Цими інтересами і міфами можна і треба жити в період виборів чи революцій.
Але для "мирного" часу вони не годяться, бо відволікають від справ.
Для мирного часу потрібні інші міфи. (Кого коробить слово "міфи", замініть на "цінності", "інформаційна політика").
Для мирного часу потрібна "американська мрія" - віра в те, що своїми силами, своїм розумом, своєю працею можна досягти успіху, багатства, слави.
На цій вірі виховувались покоління громадян "країни рівних можливостей", ця віра надихала і надихає мільйони людей трудитись на грані можливостей, боротись і перемагати.
Весь світ знає приклади, коли за рахунок свого таланту, здібностей, самовідданої наполегливої праці люди добивались успіху, слави, багатства.
На прикладах Едісона, Форда, братів Райт, чотирьох студентів, що створили Епл, шести інженерів, що створили Інтел, двох студентів, що створили Мікрософт, чи двох аспірантів, засновників Гугла (і багатбох-багатьох інших), американців учать: старайтесь, шукайте, думайте, працюйте, все в ваших руках.
Ми дивимося в рот політикам, їхні виступи для нас - не тільки захоплюючі шоу, ми на них надіємось, повязуємо з ними свої сподівання на краще життя.
А англійці на своїх телеканалах можуть з не меншим захопленням дивитись передачі про історії успішних людей, про домогосподарку-винахідницю, що придумує кнопку для шкарпеток, щоб не губились, чи нічний горщик для дітей з термодатчиком і гудком. Співпереживають багаторічним поневірянням винахідниці, гордяться її мужністю і наполегливістю і радіють успіху, що нарешті прийшов.
І заряджаються вірою і впевненістю: шукай, працюй, борись - і переможеш.
А ми будемо продовжувати молитись на політиків.
А потім обпльовувати їх, що не виправдали наших сподівань.
І дивуватись: чому ми такі бідні і нещасні?
Чому ми ніколи не маємо влади, на яку заслуговуєм?
Вона виявилась надзвичайно успішною, бо:
протистояння не переросло в громадянську війну,
єкономіка не зазнала значних переділів і руйнацій,
зменшився страх, зросла самоповага громадян і віра в можливість щось змінити на краще,
ні "наші", ні "їхні" не одержали "повної перемоги", утворилась рівновага сил, це уберегло нас від диктатури, авторитаризму і дало країні прекрасний шанс стабільного демократичного розвитку.
Отже, революція закінчилась. А ми до цих пір ловимо кожне слово політиків.
Ми до цих пір живемо міфами, ілюзіями, надіями на розумних, справедливих політиків, від яких залежить наш добробут, наше теперішнє і майбутнє.
Цими інтересами і міфами можна і треба жити в період виборів чи революцій.
Але для "мирного" часу вони не годяться, бо відволікають від справ.
Для мирного часу потрібні інші міфи. (Кого коробить слово "міфи", замініть на "цінності", "інформаційна політика").
Для мирного часу потрібна "американська мрія" - віра в те, що своїми силами, своїм розумом, своєю працею можна досягти успіху, багатства, слави.
На цій вірі виховувались покоління громадян "країни рівних можливостей", ця віра надихала і надихає мільйони людей трудитись на грані можливостей, боротись і перемагати.
Весь світ знає приклади, коли за рахунок свого таланту, здібностей, самовідданої наполегливої праці люди добивались успіху, слави, багатства.
На прикладах Едісона, Форда, братів Райт, чотирьох студентів, що створили Епл, шести інженерів, що створили Інтел, двох студентів, що створили Мікрософт, чи двох аспірантів, засновників Гугла (і багатбох-багатьох інших), американців учать: старайтесь, шукайте, думайте, працюйте, все в ваших руках.
Ми дивимося в рот політикам, їхні виступи для нас - не тільки захоплюючі шоу, ми на них надіємось, повязуємо з ними свої сподівання на краще життя.
А англійці на своїх телеканалах можуть з не меншим захопленням дивитись передачі про історії успішних людей, про домогосподарку-винахідницю, що придумує кнопку для шкарпеток, щоб не губились, чи нічний горщик для дітей з термодатчиком і гудком. Співпереживають багаторічним поневірянням винахідниці, гордяться її мужністю і наполегливістю і радіють успіху, що нарешті прийшов.
І заряджаються вірою і впевненістю: шукай, працюй, борись - і переможеш.
А ми будемо продовжувати молитись на політиків.
А потім обпльовувати їх, що не виправдали наших сподівань.
І дивуватись: чому ми такі бідні і нещасні?
Чому ми ніколи не маємо влади, на яку заслуговуєм?
Відповіді
2006.09.12 | Роман ShaRP
UVMOD п.7 Зловживання увагою.
6-те відкриття нової теми з аналогічного питання.2006.09.12 | Анатоль
Всі китайці на одно лице.
2006.09.12 | Михайло Свистович
Брехати негарно. Всі китайці мають різні обличчя.