На захист Сковороди (/)
09/16/2006 | Боррачо
Не поймать
Украине презентовали купюру в 500 гривень. На ней изображен Григорий Сковорода. Нищий бродячий философ, украинский дервиш эпохи Просвещения. Он первым дал анализ раннебуржуазным отношениям на этой земле – в поэтической форме, которая рисует знакомые образы нашей эпохи:
Петр для чинов углы панскии трет,
Федька-купец при аршине, все лжет.
Тот строит дом свой на новый манер,
Тот все в процентах, пожалуй, поверь!
…Тот непрестанно стягает грунта,
Сей иностранны заводит скота.
Те формируют на ловлю собак,
Сих шумит дом от гостей, как кабак.
А мне одна только в свете дума,
Как бы умерти мне не без ума.
Вы узнаете? Это точный портрет тех, кто заправляет жизнью нынешней Украины. Также, как это некогда делала туземная шляхта и ее холопы-приказчики – прямая родня тех, кто напялил на себя звучное слово «менеджер». Конечно, Сковорода не виноват в том, что наше общество оказалось отброшенным в свое темное прошлое. Даже не на десятилетия – на столетья назад.
Они отплатили ему – этой поганой купюрой. Боссы Нацбанка наверняка прогуляли в школе уроки, посвященные творчеству Сковороды. Трудно нанести большее посмертное оскорбление человеку, которого так и не смогли купить при жизни куда более щедрые вельможи екатерининской эпохи. С флейтой, посохом и заплечным мешком с древнееврейским текстом Библии, толкуемой в духе излюбленных им Спинозы и Декарта, он ходил по украинским селам, минуя проклинающие его монастыри. И учил грамоте крестьянских детей, заронив в них истины, достойные эпохи Пугачевщины и Колиивщины:
«Я вам предсказиваю – роскошно не жити!».
«Краще голий та правдивий, нiж багатий та беззаконий».
«Неправда гнобить i протидiє, але тим дужче бажання боротися з нею».
После смерти Сковороды украинцев будут учить по его стихам и притчам. Именно с них начнется поэтическое образование крепостного мальчика-сироты – Тараса Шевченко. Антимонархический «Сон» из «Кобзаря» – прямая аллюзия на «Сон» Сковороды, который еще в 1758 году нарисовал гротескный кошмар царизма. Позже Шевченко выпадет такая же сомнительная честь – украсить собой стогривенную купюру в валютном портфолио буржуазной Украины. Вместе со Сковородой они оказались в компании других великих поэтов-революционеров – Леси Украинки и Ивана Франко (банкноты в 200 и 20 гривень). Уместно вспомнить: из-за последнего недавно разгорелась целая драка. Во время юбилея Ивана Яковича его брэнд оспаривали между собой Ющенко, Медведчук, Костенко и Симоненко – живое воплощение того, что ненавидел и против чего боролся этот буревестник рабочего движения Галичины.
Но первым был именно Сковорода. Его «De Libertate»:
Що є свобода? Добро в нiй якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Нi ж бо, не злотне: зрiвнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурнi менi не пошитись,
Щоб без свободи не мiг я лишитись.
Те, кто собрался позапрошлогодней зимой у киевского памятника Сковороде, боролись за это «злото» своих вождей, – а вовсе не за свободу, как это представлялось многим из этих людей. Увы, они тоже плохо читали Сковороду. «Демон проти демона не свiдчить, вовк вовчого м'яса не їсть». Это сказано про наших Хищника и Чужака. Про нынешнюю коалицию этих монстров, а заодно и про их придворных «оппозиционеров». Они уже завтра благополучно объединяться с волками своей классовой стаи.
В Нацбанке цинично говорят, что введение новой купюры вызвано «увеличением доходов украинцев». Нам придется напомнить: минимальная зарплата в нынешней Украине составляет 440 гривен. Минимальная пенсия – 360 гривен. Пятисотенная бумажка превышает месячный доход многих миллионов украинцев. «Це мабуть для багатих», – верно сказала стране бабка в новостях Первого канала.
Возможно, это тщетная попытка отдалить народ от его философа. Они могут набивать карманы и сэйфы пятисотенными купюрами, но им никогда не удастся спрятать его в своем портмоне. Умирая на Слобожанщине, Сковорода имел полное право сказать: «Пусть здесь будет моя последняя могила, и на ней напишите, что мир ловил меня, но не поймал». Ни Стельмаху, ни Брюховецкому не поймать старого дервиша, несмотря на все старания присвоить себе его память.
Все же, нам хотелось закончить другими словами Григория Сковороды – куда более важными для нынешних украинцев. В диалоге «Потоп Змииный» он с убеждением говорил: «Мы сотворим свет получший. Созиждем день веселейший». Эпоха 11-го тезиса о Фейербахе была далеко впереди. Но подлинные философы уже видели необходимость изменить наш мир.
Андрей Манчук
http://www.contr.info/content/view/2011/42/
Украине презентовали купюру в 500 гривень. На ней изображен Григорий Сковорода. Нищий бродячий философ, украинский дервиш эпохи Просвещения. Он первым дал анализ раннебуржуазным отношениям на этой земле – в поэтической форме, которая рисует знакомые образы нашей эпохи:
Петр для чинов углы панскии трет,
Федька-купец при аршине, все лжет.
Тот строит дом свой на новый манер,
Тот все в процентах, пожалуй, поверь!
…Тот непрестанно стягает грунта,
Сей иностранны заводит скота.
Те формируют на ловлю собак,
Сих шумит дом от гостей, как кабак.
А мне одна только в свете дума,
Как бы умерти мне не без ума.
Вы узнаете? Это точный портрет тех, кто заправляет жизнью нынешней Украины. Также, как это некогда делала туземная шляхта и ее холопы-приказчики – прямая родня тех, кто напялил на себя звучное слово «менеджер». Конечно, Сковорода не виноват в том, что наше общество оказалось отброшенным в свое темное прошлое. Даже не на десятилетия – на столетья назад.
Они отплатили ему – этой поганой купюрой. Боссы Нацбанка наверняка прогуляли в школе уроки, посвященные творчеству Сковороды. Трудно нанести большее посмертное оскорбление человеку, которого так и не смогли купить при жизни куда более щедрые вельможи екатерининской эпохи. С флейтой, посохом и заплечным мешком с древнееврейским текстом Библии, толкуемой в духе излюбленных им Спинозы и Декарта, он ходил по украинским селам, минуя проклинающие его монастыри. И учил грамоте крестьянских детей, заронив в них истины, достойные эпохи Пугачевщины и Колиивщины:
«Я вам предсказиваю – роскошно не жити!».
«Краще голий та правдивий, нiж багатий та беззаконий».
«Неправда гнобить i протидiє, але тим дужче бажання боротися з нею».
После смерти Сковороды украинцев будут учить по его стихам и притчам. Именно с них начнется поэтическое образование крепостного мальчика-сироты – Тараса Шевченко. Антимонархический «Сон» из «Кобзаря» – прямая аллюзия на «Сон» Сковороды, который еще в 1758 году нарисовал гротескный кошмар царизма. Позже Шевченко выпадет такая же сомнительная честь – украсить собой стогривенную купюру в валютном портфолио буржуазной Украины. Вместе со Сковородой они оказались в компании других великих поэтов-революционеров – Леси Украинки и Ивана Франко (банкноты в 200 и 20 гривень). Уместно вспомнить: из-за последнего недавно разгорелась целая драка. Во время юбилея Ивана Яковича его брэнд оспаривали между собой Ющенко, Медведчук, Костенко и Симоненко – живое воплощение того, что ненавидел и против чего боролся этот буревестник рабочего движения Галичины.
Но первым был именно Сковорода. Его «De Libertate»:
Що є свобода? Добро в нiй якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Нi ж бо, не злотне: зрiвнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурнi менi не пошитись,
Щоб без свободи не мiг я лишитись.
Те, кто собрался позапрошлогодней зимой у киевского памятника Сковороде, боролись за это «злото» своих вождей, – а вовсе не за свободу, как это представлялось многим из этих людей. Увы, они тоже плохо читали Сковороду. «Демон проти демона не свiдчить, вовк вовчого м'яса не їсть». Это сказано про наших Хищника и Чужака. Про нынешнюю коалицию этих монстров, а заодно и про их придворных «оппозиционеров». Они уже завтра благополучно объединяться с волками своей классовой стаи.
В Нацбанке цинично говорят, что введение новой купюры вызвано «увеличением доходов украинцев». Нам придется напомнить: минимальная зарплата в нынешней Украине составляет 440 гривен. Минимальная пенсия – 360 гривен. Пятисотенная бумажка превышает месячный доход многих миллионов украинцев. «Це мабуть для багатих», – верно сказала стране бабка в новостях Первого канала.
Возможно, это тщетная попытка отдалить народ от его философа. Они могут набивать карманы и сэйфы пятисотенными купюрами, но им никогда не удастся спрятать его в своем портмоне. Умирая на Слобожанщине, Сковорода имел полное право сказать: «Пусть здесь будет моя последняя могила, и на ней напишите, что мир ловил меня, но не поймал». Ни Стельмаху, ни Брюховецкому не поймать старого дервиша, несмотря на все старания присвоить себе его память.
Все же, нам хотелось закончить другими словами Григория Сковороды – куда более важными для нынешних украинцев. В диалоге «Потоп Змииный» он с убеждением говорил: «Мы сотворим свет получший. Созиждем день веселейший». Эпоха 11-го тезиса о Фейербахе была далеко впереди. Но подлинные философы уже видели необходимость изменить наш мир.
Андрей Манчук
http://www.contr.info/content/view/2011/42/
Відповіді
2006.09.16 | Сергій Вакуленко
В обороні Сковороди від войовничого невігластва
Боррачо пише:> Не поймать
>
> Украине презентовали купюру в 500 гривень. На ней изображен Григорий Сковорода. Нищий бродячий философ, украинский дервиш эпохи Просвещения.
Збереглися листи цього жебрака, де він, наприклад, прохає своїх маєтних приятелів прислати йому пуд пармезану. Суто жебрацька забаганка...
> Он первым дал анализ раннебуржуазным отношениям на этой земле – в поэтической форме, которая рисует знакомые образы нашей эпохи:
Сковорода був щасливий чоловік. Він не знав слова "раннебуржуазный".
> Вы узнаете? Это точный портрет тех, кто заправляет жизнью нынешней Украины. Также, как это некогда делала туземная шляхта и ее холопы-приказчики – прямая родня тех, кто напялил на себя звучное слово «менеджер». Конечно, Сковорода не виноват в том, что наше общество оказалось отброшенным в свое темное прошлое. Даже не на десятилетия – на столетья назад.
Він так само не винен у тому, що наше суспільство, збожеволівши, заходилося було будувати "сетлое будущее" (з яким успіхом — відомо).
> С флейтой, посохом и заплечным мешком с древнееврейским текстом Библии,
Не було ніколи в його наплічнику "древнееврейского текста Библии" (це ж треба так вибагливо висловитися...).
> толкуемой в духе излюбленных им Спинозы и Декарта,
Щось таке може бовкнути тільки геть непритомний "діаліктіціскій матірьїліст".
> он ходил по украинским селам, минуя проклинающие его монастыри.
Але взимку, коли не дуже помандруєш, мав звичку по тих манастирях мешкати.
> И учил грамоте крестьянских детей, заронив в них истины, достойные эпохи Пугачевщины и Колиивщины:
Щоб виставляти Сковороду прихильником "Пуґачьовщіни та Коліїївщини", треба бути не просто непритомним, а геть навіженим діаліктіціскім матірьїлістом.
> После смерти Сковороды украинцев будут учить по его стихам и притчам. Именно с них начнется поэтическое образование крепостного мальчика-сироты – Тараса Шевченко. Антимонархический «Сон» из «Кобзаря» – прямая аллюзия на «Сон» Сковороды, который еще в 1758 году нарисовал гротескный кошмар царизма.
Таваріщь Сталін знал толк у мавазнавстві, таваріщь як там його пак — у літарутурознавстві...
> Позже Шевченко выпадет такая же сомнительная честь – украсить собой стогривенную купюру в валютном портфолио буржуазной Украины. Вместе со Сковородой они оказались в компании других великих поэтов-революционеров – Леси Украинки и Ивана Франко (банкноты в 200 и 20 гривень).
Гарна четвірка революціонерів. І яку ж революцію вони скоїли?
> Уместно вспомнить: из-за последнего недавно разгорелась целая драка. Во время юбилея Ивана Яковича его брэнд оспаривали между собой Ющенко, Медведчук, Костенко и Симоненко – живое воплощение того, что ненавидел и против чего боролся этот буревестник рабочего движения Галичины.
"Буревестник" — то не з української опери. А якби діаліктіціськії матірьїлісти були бодай трохи притомні, "уместно" було б попросити їх пригадати, чий профіль прикрашав совітські рублі й наскільки сумнівна то була честь.
> Но первым был именно Сковорода. Его «De Libertate»:
>
> Що є свобода? Добро в нiй якеє?
> Кажуть, неначе воно золотеє?
> Нi ж бо, не злотне: зрiвнявши все злото,
> Проти свободи воно лиш болото.
> О, якби в дурнi менi не пошитись,
> Щоб без свободи не мiг я лишитись.
З чого випливає, що за "ранньобуржуазних" часів Сковорода свою свободу мав, на відміну від совкових колгоспних рабів.
> Возможно, это тщетная попытка отдалить народ от его философа. Они могут набивать карманы и сэйфы пятисотенными купюрами, но им никогда не удастся спрятать его в своем портмоне. Умирая на Слобожанщине, Сковорода имел полное право сказать: «Пусть здесь будет моя последняя могила, и на ней напишите, что мир ловил меня, но не поймал». Ни Стельмаху, ни Брюховецкому не поймать старого дервиша, несмотря на все старания присвоить себе его память.
Але не спіймають його своїми примітивними тенетами й діаліктіціськії матірьїлісти.
> Все же, нам хотелось закончить другими словами Григория Сковороды – куда более важными для нынешних украинцев. В диалоге «Потоп Змииный» он с убеждением говорил: «Мы сотворим свет получший. Созиждем день веселейший». Эпоха 11-го тезиса о Фейербахе была далеко впереди.
Бідолашний Сковорода. Не причастився до 11-ої тези про Фоєрбаха...
> Андрей Манчук
>
> http://www.contr.info/content/view/2011/42/
З иншого класика: "Якби ви вчились так, як треба..."
2006.09.16 | один_козак
Ну, щодо деяких...
Сергій Вакуленко пише:> Боррачо пише:
> > он ходил по украинским селам, минуя проклинающие его монастыри.
>
> Але взимку, коли не дуже помандруєш, мав звичку по тих манастирях мешкати.
)) Я чув, що його дуже запрошували робити церковну кар'єру.))
На аргумент, що такий обдарований та освічений чоловік міг би стати "столпом" у Церкві, отримали відповідь:"Ну, стовпів там у вас і без мене вистачає".)) Не претендую на документальність, бо це був усний переказ, але "іміджу" Сковороди це досить-таки відповідає.
Отже, все як раз навпаки.
> > И учил грамоте крестьянских детей, заронив в них истины, достойные эпохи Пугачевщины и Колиивщины:
>
> Щоб виставляти Сковороду прихильником "Пуґачьовщіни та Коліїївщини", треба бути не просто непритомним, а геть навіженим діаліктіціскім матірьїлістом.
От же ж брехуни комуняки! )))
> > Позже Шевченко выпадет такая же сомнительная честь – украсить собой стогривенную купюру в валютном портфолио буржуазной Украины. Вместе со Сковородой они оказались в компании других великих поэтов-революционеров – Леси Украинки и Ивана Франко (банкноты в 200 и 20 гривень).
>
> Гарна четвірка революціонерів. І яку ж революцію вони скоїли?
Ну, Шевченко, Франко й Леся - то були таки досить бунтівні люди. А Сковороду сюди ж тулити - смішна брехня.))
> А якби діаліктіціськії матірьїлісти були бодай трохи притомні, "уместно" було б попросити їх пригадати, чий профіль прикрашав совітські рублі й наскільки сумнівна то була честь.
А-а-а!!! Геніально!
> > Но первым был именно Сковорода. Его «De Libertate»:
> >
> > Що є свобода? Добро в нiй якеє?
> > Кажуть, неначе воно золотеє?
> > Нi ж бо, не злотне: зрiвнявши все злото,
> > Проти свободи воно лиш болото.
> > О, якби в дурнi менi не пошитись,
> > Щоб без свободи не мiг я лишитись.
>
> З чого випливає, що за "ранньобуржуазних" часів Сковорода свою свободу мав, на відміну від совкових колгоспних рабів.
Ой, я не можу їх тут витримати!
І як їм не доходить, що вони, базисно-надбудовні "прогресивномислящіє", є такими ж рабами накопичення, як і ті ненависні їм буржуї)) Через що, власне, й біка... Так само, або ще й більше вловлені світом! Та низринуті дияволом у бездну гріха ще глибшу, ніж розгодовані "помєщікі і капіталісти"!
> > Возможно, это тщетная попытка отдалить народ от его философа. Они могут набивать карманы и сэйфы пятисотенными купюрами, но им никогда не удастся спрятать его в своем портмоне. Умирая на Слобожанщине, Сковорода имел полное право сказать: «Пусть здесь будет моя последняя могила, и на ней напишите, что мир ловил меня, но не поймал». Ни Стельмаху, ни Брюховецкому не поймать старого дервиша, несмотря на все старания присвоить себе его память.
>
> Але не спіймають його своїми примітивними тенетами й діаліктіціськії матірьїлісти.
Нє, мені сподобалося:"Возможно, это тщетная попытка отдалить народ от его философа."
!!! Це він мабуть про власну статтю пише
> З иншого класика: "Якби ви вчились так, як треба..."
От дійсно!))
2006.09.16 | Сергій Вакуленко
Re: Ну, щодо деяких...
один_козак пише:> )) Я чув, що його дуже запрошували робити церковну кар'єру.))
> На аргумент, що такий обдарований та освічений чоловік міг би стати "столпом" у Церкві, отримали відповідь:"Ну, стовпів там у вас і без мене вистачає".)) Не претендую на документальність, бо це був усний переказ, але "іміджу" Сковороди це досить-таки відповідає.
> Отже, все як раз навпаки.
Якраз не навпаки. Бо хотіти бути "стовпом" — то одне, а бути глибоко релігійною людиною — то щось инше. Аня релігії, ані манастирів Сковорода не цурався.
> Ну, Шевченко, Франко й Леся - то були таки досить бунтівні люди. А Сковороду сюди ж тулити - смішна брехня.))
Вони були інтелектуальні бунтарі, але аж ніяк не комуняки-зарізяки.
2006.09.16 | один_козак
Та ні, ви не зрозуміли...
Сергій Вакуленко пише:> один_козак пише:
>
>
> > )) Я чув, що його дуже запрошували робити церковну кар'єру.))
> > На аргумент, що такий обдарований та освічений чоловік міг би стати "столпом" у Церкві, отримали відповідь:"Ну, стовпів там у вас і без мене вистачає".)) Не претендую на документальність, бо це був усний переказ, але "іміджу" Сковороди це досить-таки відповідає.
> > Отже, все як раз навпаки.
>
> Якраз не навпаки. Бо хотіти бути "стовпом" — то одне, а бути глибоко релігійною людиною — то щось инше. Аня релігії, ані манастирів Сковорода не цурався.
Я ж не кажу, що він їх цурався. Мова про те, що вони його не проклинали, а приманювали...
Диви... Ви мене наштовхнули на вельми цікаве "прозріння".))
Це ж виходить, що й з церковного порога людину часом ловив СВІТ. І не спіймав.
> > Ну, Шевченко, Франко й Леся - то були таки досить бунтівні люди. А Сковороду сюди ж тулити - смішна брехня.))
>
> Вони були інтелектуальні бунтарі, але аж ніяк не комуняки-зарізяки.
Так, але я можу погодитися з автором статті, що на їхніх творах зручно виховувати бунтарів іншого штибу.
2006.09.16 | Сергій Вакуленко
Тепер доп'яв
один_козак пише:> Сергій Вакуленко пише:
> > один_козак пише:
> >
> >
> > > )) Я чув, що його дуже запрошували робити церковну кар'єру.))
> > > На аргумент, що такий обдарований та освічений чоловік міг би стати "столпом" у Церкві, отримали відповідь:"Ну, стовпів там у вас і без мене вистачає".)) Не претендую на документальність, бо це був усний переказ, але "іміджу" Сковороди це досить-таки відповідає.
> > > Отже, все як раз навпаки.
> >
> > Якраз не навпаки. Бо хотіти бути "стовпом" — то одне, а бути глибоко релігійною людиною — то щось инше. Аня релігії, ані манастирів Сковорода не цурався.
>
> Я ж не кажу, що він їх цурався. Мова про те, що вони його не проклинали, а приманювали...
> Диви... Ви мене наштовхнули на вельми цікаве "прозріння".))
> Це ж виходить, що й з церковного порога людину часом ловив СВІТ. І не спіймав.
Згода.
> > > Ну, Шевченко, Франко й Леся - то були таки досить бунтівні люди. А Сковороду сюди ж тулити - смішна брехня.))
> >
> > Вони були інтелектуальні бунтарі, але аж ніяк не комуняки-зарізяки.
> Так, але я можу погодитися з автором статті, що на їхніх творах зручно виховувати бунтарів іншого штибу.
Тільки після відповідної селекції (то й було завдання "радянського літературознавста").
2006.09.16 | Боррачо
Re: В обороні Сковороди від войовничого невігластва
Сергій Вакуленко пише:> Боррачо пише:
> > Не поймать
> >
> > Украине презентовали купюру в 500 гривень. На ней изображен Григорий Сковорода. Нищий бродячий философ, украинский дервиш эпохи Просвещения.
>
> Збереглися листи цього жебрака, де він, наприклад, прохає своїх маєтних приятелів прислати йому пуд пармезану. Суто жебрацька забаганка...
Хіба там написано, що Сковорода питався хлібом і водою? Він і до Європи потрапив, як церковний співець при імператорській комісії по закупівлі токайських вин. Але ще з Ковалінського відомо, що у другій половині свого життя Сковорода вів мандрівне аскетичне життя.
> > Он первым дал анализ раннебуржуазным отношениям на этой земле – в поэтической форме, которая рисует знакомые образы нашей эпохи:
>
> Сковорода був щасливий чоловік. Він не знав слова "раннебуржуазный".
Але дуже добре знав те, що називається тим словом. І казав про те своїми словами.
Петр для чинов углы панскии трет,
Федька-купец при аршине, все лжет.
Тот строит дом свой на новый манер,
Тот все в процентах, пожалуй, поверь!
> > Вы узнаете? Это точный портрет тех, кто заправляет жизнью нынешней Украины. Также, как это некогда делала туземная шляхта и ее холопы-приказчики – прямая родня тех, кто напялил на себя звучное слово «менеджер». Конечно, Сковорода не виноват в том, что наше общество оказалось отброшенным в свое темное прошлое. Даже не на десятилетия – на столетья назад.
>
> Він так само не винен у тому, що наше суспільство, збожеволівши, заходилося було будувати "сетлое будущее" (з яким успіхом — відомо).
Відомо. У порівнянні з нашими часами, якісь 80-ті - то просто рай земний.
> > С флейтой, посохом и заплечным мешком с древнееврейским текстом Библии,
>
> Не було ніколи в його наплічнику "древнееврейского текста Библии" (це ж треба так вибагливо висловитися...).
А ви що, туди самі зазирали?
"В этих странствиях Сковорода путешествует с мешком на плечах (в мешке всегда была Библия на еврейском языке), по существу, как нищий; с ним всегда неизменная флейта и посох;"
"Очерк жизни и учения Григория Саввича Сковороды".
http://outcomer.narod.ru/kamorka/skovor1.html
> > толкуемой в духе излюбленных им Спинозы и Декарта,
>
> Щось таке може бовкнути тільки геть непритомний "діаліктіціскій матірьїліст".
"Больше других из философских учений Европы ему импонировал пантеизм
Б.Спинозы (1632 - 1677) и рационализм Р.Декарта (1596 - 1650)"
"Социальная философия Г.С. Сковороды". http://www.referatfrom.ru/watch/35614/1.html
А от ви, схоже, тільки й бовкаєте
> > И учил грамоте крестьянских детей, заронив в них истины, достойные эпохи Пугачевщины и Колиивщины:
>
> Щоб виставляти Сковороду прихильником "Пуґачьовщіни та Коліїївщини", треба бути не просто непритомним, а геть навіженим діаліктіціскім матірьїлістом.
Треба бути звичайним дурнем, щоб не бачити жодної точки зору, окрім вашої власної. Читайте, просвітлюйтесь:
"Принципы общественного идеала Сковороды содержали в себе элементы идеализации "деревенского быта", образа жизни "казачьей вольницы". Позднее эти стороны стихийного сознания крестьянских масс и беднейшего казачества найдут свое выражение в воззрениях Котляровского, Гребенки, Глибова, в ранних произведениях Гоголя, а также Шевченко. Форма общественного идеала Сковороды - "царствие божие" (республика) также свидетельствует о прямом влиянии на украинского мыслителя крестьянской идеологии его эпохи. Отражая жизненные устремления народных масс в период достаточно
развитых антифеодальных движений крестьянства в Великороссии (Пугачевское восстание) в Малороссии (Колеивщина), Григорий Саввич Сковорода выступал глашатаем наиболее передовых идей своего времени. Общественно-политические, философские, педагогические, этические и эстетические взгляды украинского мыслителя из народа получили значительное распространение при жизни, а еще большее - после его смерти. Они сыграли значительную роль в пробуждении самосознание крестьянства, в развитии демократического миросозерцания дворянской и разночинной интеллигенции Украины и России XVIII-XIX вв. Сковорода не в малой степени содействовал развитию гуманизации знания и общественной жизни".
http://www.referatfrom.ru/watch/35614/1.html
> > После смерти Сковороды украинцев будут учить по его стихам и притчам. Именно с них начнется поэтическое образование крепостного мальчика-сироты – Тараса Шевченко. Антимонархический «Сон» из «Кобзаря» – прямая аллюзия на «Сон» Сковороды, который еще в 1758 году нарисовал гротескный кошмар царизма.
>
> Таваріщь Сталін знал толк у мавазнавстві, таваріщь як там його пак — у літарутурознавстві...
І це всі ваші аргументи? Чи ви запречуєте сюжетну схожість "Снів"?
Друже, ви просто невіглас.
> > Позже Шевченко выпадет такая же сомнительная честь – украсить собой стогривенную купюру в валютном портфолио буржуазной Украины. Вместе со Сковородой они оказались в компании других великих поэтов-революционеров – Леси Украинки и Ивана Франко (банкноты в 200 и 20 гривень).
>
> Гарна четвірка революціонерів. І яку ж революцію вони скоїли?
Українську.
> > Уместно вспомнить: из-за последнего недавно разгорелась целая драка. Во время юбилея Ивана Яковича его брэнд оспаривали между собой Ющенко, Медведчук, Костенко и Симоненко – живое воплощение того, что ненавидел и против чего боролся этот буревестник рабочего движения Галичины.
>
> "Буревестник" — то не з української опери.
> Тому що птахі таки в Україні не живуть?
> > Но первым был именно Сковорода. Его «De Libertate»:
> >
> > Що є свобода? Добро в нiй якеє?
> > Кажуть, неначе воно золотеє?
> > Нi ж бо, не злотне: зрiвнявши все злото,
> > Проти свободи воно лиш болото.
> > О, якби в дурнi менi не пошитись,
> > Щоб без свободи не мiг я лишитись.
>
> З чого випливає, що за "ранньобуржуазних" часів Сковорода свою свободу мав, на відміну від совкових колгоспних рабів.
Раби - це ті екс-колгоспники, які отримують сьогодні 400 гривень заробітньої платні. А за совітів мої родичі - "колгоспні раби" - мали садиби, машини, гідну зарплатню, будь-яку худобу і ще й "лівий приработок". А зараз в селі така пустка, якої і за Руїни не було.
> > Все же, нам хотелось закончить другими словами Григория Сковороды – куда более важными для нынешних украинцев. В диалоге «Потоп Змииный» он с убеждением говорил: «Мы сотворим свет получший. Созиждем день веселейший». Эпоха 11-го тезиса о Фейербахе была далеко впереди.
>
> Бідолашний Сковорода. Не причастився до 11-ої тези про Фоєрбаха...
Чому? Він ще раніше фактично висловив ту ж саму думку.
> > Андрей Манчук
> >
> > http://www.contr.info/content/view/2011/42/
>
> З иншого класика: "Якби ви вчились так, як треба..."
Ви, схоже, й так як не треба не вчились.
2006.09.16 | Сергій Вакуленко
Re: В обороні Сковороди від войовничого невігластва
Боррачо пише:> Хіба там написано, що Сковорода питався хлібом і водою?
"питався хлібом і водою" — ета па-какому? (Якби ви вчились так, як треба...).
Він і до Європи потрапив, як церковний співець при імператорській комісії по закупівлі токайських вин.
"комісії по закупівлі" —ета па-какому? (Якби ви вчились так, як треба...).
Але ще з Коваліньского відомо, що у другій половині свого життя Сковорода вів мандрівне аскетичне життя. Про що й скрізь написано.
"у другій половині життя вів життя" — ета па-какому? (Якби ви вчились так, як треба...).
Може, "скрізь" написано, що Сковорода був жебрак ("дай мілійончик")?
> > > Он первым дал анализ раннебуржуазным отношениям на этой земле – в поэтической форме, которая рисует знакомые образы нашей эпохи:
> >
> > Сковорода був щасливий чоловік. Він не знав слова "раннебуржуазный".
>
> Але дуже добре знав те, що називається тим словом. І казав про те своїми словами.
Не знав він цього й не хотів знати. Його філософія була "philosophia perennis".
> Відомо. У порівнянні з нашими часами, якісь 80-ті - то просто рай земний.
Для номенклатурників, допущених до спецрозподільників. Рай для убогих (і духом, і розумом).
> > > С флейтой, посохом и заплечным мешком с древнееврейским текстом Библии,
> >
> > Не було ніколи в його наплічнику "древнееврейского текста Библии" (це ж треба так вибагливо висловитися...).
>
> А ви що, туди самі зазирали?
Я не зазирав, але, на відміну від мудраґелів, я читав Сковороду. Нема в його творах слідів знаття гебрайської біблії. Він знав церковнослов'янську Біблію, латинську «Вульґату» та грецький Новий Заповіт.
> "В 1765-м году Сковорода навсегда покидает службу. С этого времени начинается период "странничества", - уже до конца жизни Сковорода не имеет постоянного пристанища. "Что жизнь? - пишет он в одном месте, - То сон турка, упоенного опиумом, сон страшный, и голова болит от него, и сердце стынет. Что жизнь? Это странствие: прокладываю себе дорогу, не зная, куда итти, зачем итти". В этих странствиях Сковорода путешествует с мешком на плечах (в мешке всегда была Библия на еврейском языке), по существу, как нищий; с ним всегда неизменная флейта и посох;"
>
> "Очерк жизни и учения Григория Саввича Сковороды".
> http://outcomer.narod.ru/kamorka/skovor1.html
Не треба мені замість одного невігласа та брехуна посилатися на иншого. Сковорода, на відміну від отих дурків, не був божевільний, щоб тягати за собою в наплічнику Біблію (навіть церковнослов'янську). Дурки того теж, можливо, не сказали б, якби знали скільки важила та книжка, видана у XVIII ст. Але вони ж до всього ще й невігласи.
> > > толкуемой в духе излюбленных им Спинозы и Декарта,
> >
> > Щось таке може бовкнути тільки геть непритомний "діаліктіціскій матірьїліст".
>
> "Больше других из философских учений Европы ему импонировал пантеизм
> Б.Спинозы (1632 - 1677) и рационализм Р.Декарта (1596 - 1650)"
>
> "Социальная философия Г.С. Сковороды". http://www.referatfrom.ru/watch/35614/1.html
>
> А от ви, схоже, тільки й бовкаєте
Ото й є Ваші джерела? Мої джерела — инші. А саме — твори Сковороди, де немає жодної згадки ні про "улюбленого" Спінозу, ні про "улюбленого" Декарта.
> > > И учил грамоте крестьянских детей, заронив в них истины, достойные эпохи Пугачевщины и Колиивщины:
> >
> > Щоб виставляти Сковороду прихильником "Пуґачьовщіни та Коліїївщини", треба бути не просто непритомним, а геть навіженим діаліктіціскім матірьїлістом.
>
> Треба бути звичайним дурнем, щоб не бачити жодної точки зору, окрім вашої власної. Читайте, просвітлюйтесь:
>
> "Принципы общественного идеала Сковороды содержали в себе элементы идеализации "деревенского быта", образа жизни "казачьей вольницы". Позднее эти стороны стихийного сознания крестьянских масс и беднейшего казачества найдут свое выражение в воззрениях Котляровского, Гребенки, Глибова, в ранних произведениях Гоголя, а также Шевченко. Форма общественного идеала Сковороды - "царствие божие" (республика) также свидетельствует о прямом влиянии на украинского мыслителя крестьянской идеологии его эпохи. Отражая жизненные устремления народных масс в период достаточно
> развитых антифеодальных движений крестьянства в Великороссии (Пугачевское восстание) в Малороссии (Колеивщина), Григорий Саввич Сковорода выступал глашатаем наиболее передовых идей своего времени. Общественно-политические, философские, педагогические, этические и эстетические взгляды украинского мыслителя из народа получили значительное распространение при жизни, а еще большее - после его смерти. Они сыграли значительную роль в пробуждении самосознание крестьянства, в развитии демократического миросозерцания дворянской
> и разночинной интеллигенции Украины и России XVIII-XIX вв. Сковорода не в малой степени содействовал развитию гуманизации знания и общественной жизни".
>
> http://www.referatfrom.ru/watch/35614/1.html
Знову ті самі брехливі комунічеські джерела?
> > > После смерти Сковороды украинцев будут учить по его стихам и притчам. Именно с них начнется поэтическое образование крепостного мальчика-сироты – Тараса Шевченко. Антимонархический «Сон» из «Кобзаря» – прямая аллюзия на «Сон» Сковороды, который еще в 1758 году нарисовал гротескный кошмар царизма.
> >
> > Таваріщь Сталін знал толк у мавазнавстві, таваріщь як там його пак — у літарутурознавстві...
>
> І це всі ваші аргументи? Чи ви запречуєте сюжетну схожисть "Снів"?
>
> Друже, ви просто невіглас.
Схожість хіба що в назві.
> > > Позже Шевченко выпадет такая же сомнительная честь – украсить собой стогривенную купюру в валютном портфолио буржуазной Украины. Вместе со Сковородой они оказались в компании других великих поэтов-революционеров – Леси Украинки и Ивана Франко (банкноты в 200 и 20 гривень).
> >
> > Гарна четвірка революціонерів. І яку ж революцію вони скоїли?
>
> Українську.
Якби Ви не були комуняка, я сказав би: "Перехрестіться!" А так — намалюйте собі на лобі червону зірку. Може, попустить.
> Раби - це ті екс-колгоспники, які отримують сьогодні 400 гривень заробітньої платні. А за совітів мої родичі - "колгоспні раби" - мали садиби, машини, гідну зарплатню, будь-яку худобу і ще й "лівий приработок". А зараз в селі така пустка, якої і за Руїни не було.
Шкода мову марнувати на спростування дурниць.
> > > Все же, нам хотелось закончить другими словами Григория Сковороды – куда более важными для нынешних украинцев. В диалоге «Потоп Змииный» он с убеждением говорил: «Мы сотворим свет получший. Созиждем день веселейший». Эпоха 11-го тезиса о Фейербахе была далеко впереди.
> >
> > Бідолашний Сковорода. Не причастився до 11-ої тези про Фоєрбаха...
>
> Чому? Він ще раніше фактично висловив ту ж саму думку.
Це Ви в рефераті прочитали?
2006.09.16 | один_козак
А що таке "philosophia perennis"?
2006.09.16 | Сергій Вакуленко
То є вічна (позачасова) філософія.
2006.09.16 | один_козак
Захист Сковороди від комуняк
Ну й що? Типова лівацька дурилка.Якби Сковорода жив на початку 20-го століття, то чи не додалися б до "Всякому городу нрав і права" рядки про більшовицькі заморочки, розпалювання "мірового пожару"? Якби ще вижити дали "релігіозному фанатіку".
Автор ніби не знає, що Сковорода, уникаючи бути враженим пристрастю любостяжання, зовсім не гидував спілкуванням з людьми (родами), які вже накопичили великі статки тільки за те, що вони є багатіями. А спілкуючися з ними, умів прищепити таким людям бажання творити власним коштом суспільно корисні справи, як от заснування Харківського університету. Чи не відіграватиме часом туж саму роль присутність Григорія Савовича на "крутій" банкноті?))
Коротко кажучи, прошу не плутати християнську, від Бога моральність Г.С.Сковороди з руйнівною лівацькою ідеологією, замішаною на класовій ненависті й нетерпимості.