09/19/2006 | Юрій Шеляженко

Сьогодні був на сабжі в Печерському районі (Київ). Це просто капєц!

Уявіть собі маленький зал місць на 50 чи менше у комунальному закладі "Веселка" (ні, це не дурдом, а "центр дитячої творчості" при районному соцвідділі; весь центр - п'ять кімнат, але працює вдвічі більше гуртків; при вході плакати "Людина понад усе!" і "Прийомна сім'я - це для мене!", я прям впав... раніше тут був клуб ЖЕКу).

Більше половини залу займають люди в синій формі при погонах, перший ряд зайняли в основному молоді дівчата і жіночки інтелігентної зовнішності. Потім виявилось, що на ці слухання типу для місцевих мешканців набігла купа журналюг (на сайті КМДА заанонсували і в повідомленнях прес-служби заанонсували наші районні слухання), а з місцевих мешканців там були хіба що

1. директор сусіднього ЖЕО № 605, що прийшов з власної ініціативи
2. така стара жіночка, яка в зв'язку з відсутністю інших охочих виступити півгодини скаржилася на сусіда вірменської національності, що нецензурно лається, водить собаку без ошийника і кілька разів начебто займався рукоприкладством.
3. я.

Таким чином, слухання плавно перетворилися на прес-конференцію, хоча телебачення, крім мене з телекамерою, не було. Але було радіо "Ера".

В президіумі - заступник голови райадміністрації та заступник начальника районного ГУ МВС з питань дільничних. Виступати не схотіли, навіть не представилися спочатку, одразу запропонували перейти до скарг та запитань.

Відмовлялися відповідати на загальні питання про криміногенну обстановку в районі. Бабусі популярно пояснили, що вірменин перебуває в Україні на легальних підставах, що неодноразово перевірено (гммм.... не без користі для перевіряючих?), і поводить себе іноді краще за деяких українців

Я згадав, як два роки тому у матері вкрали шапку, ми заявили про це, і досі ніхто навіть не повідомив нам, на якій стадії розслідування. Відповідь: типу, якщо вкрали менш ніж на 500 гривень, ніхто не буде розшукувати вкрадене та саджати крадія. Тобто якщо таємно вкрав, а не вчинив грабіж серед біла дня. Але заявити все одно треба, бо ментам це допомагає відслідковувати крадіїв... (гмм... цікаво, навіщо ловити дрібних крадіїв, якщо *легально* їх все одно не поскубеш? )

Всю найцікавішу інформацію, як завжди, організатори вибовтали випадково і дуже про це жаліють...

По-перше, мент у президіумі розповів, що скоро буде повторення всеукраїнської операції "Візит". Пам'ятаєте - це коли курсанти ходили по квартирам і питали, хто там живе, записували контакти? Дуже конституційно.

Коли я спитав, чи здійснюється якийсь громадський контроль над подібними операціями і взагалі над міліцією, мент відповів, що ні, і це не треба, і взагалі він не уявляє собі, який ще такий може бути громадський контроль над міліцією.

По-друге, мент у президіумі розповів, що у нас досі існують добровільні народні дружини. За його словами, вони здійснюють патрулювання і у разі потреби виконують функції свідків. Бо, мовляв, свідків в деяких випадках важко знайти: несвідомі громадяни чомусь не хочуть свідчити, чи то бояться, чи то "ще щось"... Мабуть, він не зрозумів, що сказав.

Досі я знав про продажне правосуддя в Україні, але щодо приручених міліцією "свідків" чую вперше...

І найприкольніше. Слухання закінчились, дільничні, бабуся і начальник ЖЕКу пішли, журналюги побігли брати у мента коментар... питають, як його звуть. він спочатку відповідає, але потім каже: "я не хочу, щоб ви хоч слово зі сказаного сьогодні цитували. бо все одно переврете". І тут дівчина з "Ери" так надривно каже: "Так навіщо нас сюди запросили, навіщо прес-релізи розсилали!!!! Я тепер зітру касету, так?" Дістав, як то кажуть...