10/09/2006 | Майдан-ІНФОРМ

Головний фігурант скандалу – начальник Комунального житлово-експлуатаційного підприємства „Ірпінь” Віктор Натяга обійняв свою посаду 27 червня 2006 року. Після ліквідації ЖЕК „Світлиця”, це підприємство є єдиним на все місто, і довелося приймати його у жахливому стані, коли місто буквально потопало в смітті, всі матеріали складалися лише із трьох рулонів руберойду, з 15 одиниць зношеної на 80% техніки (враховуючи 3 сміттєвози) на ходу був лише один, і лише цей один автомобіль мав спеціальний пристрій для підняття на автомобіль контейнерів.

З 210 необхідних працівників в КЖЕП „Ірпінь” станом на 27 червня працювали лише 119. З них з 25 осіб адміністративно-управлінського персоналу – 16, зі 185 робітників – 103. Були вакантними посади начальника сантехнічної дільниці, начальника ліфтової служби, енергетика, економіста, двох з трьох майстрів благоустрою, чотирьох з шести бухгалтерів. Не вистачало сантехніків, покрівельників, малярів, електромеханіків (ліфтерів), електромонтерів, водіїв, двірників, пічників. Три місяці в КЖЕП не було начальника та його заступника, а обов’язки начальника виконував головний інженер, який пішов на лікарняний в день приходу Віктора Натяги на роботу й перебуває на лікарняному по сьогоднішній день.

Не зважаючи на вкрай „розібраний” стан КЖЕПу, В. Натяга погоджується взяти на себе додатково також обслуговування ліфтів після того як, зважаючи на численні скарги громадян (30 ліфтів не працювало взагалі!), Ірпінський міський голова вирішує розірвати угоду з приватним підприємством, яке обслуговувало ліфти.

За три місяці роботи В. Натязі вдалося привести КЖЕП в робочий стан, знайти працівників на деякі вакантні місця (з числа АУП це – заступник начальника, енергетик, економіст, два майстри благоустрою, чотири бухгалтери), організувати роботу, відремонтувати усю техніку, крім одного трактора, відремонтувати 27 з 30 несправних ліфтів. Робилося все це буквально на ентузіазмі в умовах гострої нестачі коштів, залучаючи власні ресурси. Наприклад, В. Натяга особисто привіз до КЖЕП деякі свої інструменти та матеріали зі своєї дачі. Працівники КЖЕП власними силами в кустарних умовах виготували два пристрої для підняття контейнерів на сміттєвози.

Перше, що зробив начальник КЖЕП на своїй посаді, це – посадив поряд з водіями сміттєвозів громадських активістів, які здійснювали контроль за розходом бензину та кілометражем впродовж усього робочого дня. Таким чином вдалося зменшити витрати бензину на одну машину на 30 літрів на день. Друге – розпочав боротьбу з поширеним до того в Ірпені явищем, коли водії не довозили сміття до Бородянського сміттєзвалища, а скидали його у ліс чи річку, а бензин продавали (через це усі ліси навколо міста нагадують величезний смітник). За офіційними даними з Бородянського полігону, середньомісячний вивіз сміття до приходу В. Натяги на посаду начальника КЖЕПу становив 1800 тон. Зараз він становить 2500 тон на місяць. І це при тому, що саме в останні три місяці у місті різко збільшилася кількість контейнерів фірми „Рада” для збору і переробки скла та пластикових пляшок (якщо вірити „Урядовому кур’єру”, фірма „Рада” скорочує вивіз сміття з Ірпеня на 100 тон на місяць). Таким чином виходить, що, завдяки новій владі (в т.ч. і Віктору Натязі), до ірпінських лісів, полів і заплави річки стало потрапляти на 800 тон менше сміття на місяць.

Третім кроком була ліквідація деяких старих стихійних сміттєзвалищ, четвертим – припинення практики виконання працівниками КЖЕПу „лівих” робіт з юридичними та фізичними особами, які не мають на це угоду. Зараз за такі роботи оплата іде до каси КЖЕПу тоді як раніше таких робіт офіційно практично не було.

Симпатії та антипатії працівників КЖЕПу до нового начальника розділилися приблизно порівну. Ті, хто звик працювати сумлінно на будь-яких посадах (цих людей добре знають в Ірпені), з повагою ставляться до В. Натяги. Натомість людям, до роботи яких висловлювалися обґрунтовані (ця обґрунтованість вже не раз була перевірена нами) претензії, новий начальник не подобався, особливо після тримісячного періоду „відпочинку”, коли КЖЕП був у „розібраному” стані без начальника та заступника.

Однією з тих, до кого Віктор Натяга мав претензії по роботі, була майстер благоустрою КЖЕПу Тетяна Волинець, яка дісталася „у спадщину” від старої влади, і яка має родичів у міліції. Кожен бажаючий може легко перевірити, що ця жінка характеризувалася численними порушеннями трудової дисципліни, за що і мала чотири догани (В. Натяга стверджує, зо зволікав з її звільненням, оскільки йому було шкода залишати мати двох дітей без засобів для існування, а тому він неодноразово закликав її почати нарешті працювати сумлінно). Зі слів міліціонерів, Тетяна Волинець написала заяву про те, що Віктор Натяга вимагає з неї хабара в 600 доларів (це при її зарплаті у 800 грн.!) та згоден поки що на 300, а з іншою половиною – зачекати, щоб залишити її на роботі.

Однак гроші чомусь принесла не вона, а тракторист КЖЕП Микола Хлистун (колишній працівник міліції), з якого Віктор Натяга теж нібито вимагав хабара. От тільки незрозуміло чого, бо до його роботи начальник КЖЕП претензій не мав, жодної догани в тракториста не було, а без наявності у нього стягнень за Кодексом законів України про працю звільнити його було неможливо. До того трактористу важче знайти заміну, аніж майстру благоустрою, та й причеп до трактора, який потрібен КЖЕПу, є особистою власністю тракториста, хоча колись, за словами працівників, належав КЖЕПу. Натомість В. Натяга мав обґрунтовані претензії до зловживання М. Хлистуном своїм службовим становищем та його грубе поводження з людьми. Багатьом в Ірпені відомо, що М. Хлистун використовує ввірений йому трактор для перевезення після роботи (в т.ч. і вночі) різноманітних матеріалів, заробляючи на цьому гроші. З цієї інформації також витікало, що ці матеріали є крадені (одного разу депутат обласної ради Михайло Свистович бачив, як пізно ввечері М. Хлистун віз на тракторі явно незаконно зрубаний ліс – дерева в обхват, - але не зміг його пішки наздогнати). Також працівники КЖЕП казали, що М. Хлистун пропонував їм дістати дубовий ліс, а ще відмовив одну жінку від працевлаштування до КЖЕП майстром, і вона, злякавшись його неврівноваженого характеру, не прийшла влаштовуватися на роботу.

В. Натяга намагався контролювати використання трактора хоча б у післяробочий час, вимагаючи від М. Хлистуна залишати трактор після роботи у гаражі КЖЕП, а не приїздити на ньому на роботу вранці. А коли під час зборів колективу В. Натяга вимагав від нього вибачитися перед мешканцями міста (люди прийшли зі скаргою на те, що сміття було підпалене, а не вивезене, а М. Хлистун кидався на вагітну жінку, яка цим обурювалась, з лопатою) та працівниками КЖЕП, він сказав, що не пробачить начальнику КЖЕПу претензій і зробить все, щоб помститися, і щоб В. Натяга більше у КЖЕПі не працював.

Інформаційна кампанія щодо „хабарництва” начальника КЖЕПу, як частина кампанії проти нової влади, була розгорнута майже відразу після його приходу на посаду. В більшості випадків йому приписували зловживання у сферах, до яких він не має стосунку і які йому не підпорядковані (оренда комунального майна, лісове господарство тощо).

Окремі чутки перевірялися міським головою. Тим більше, що в неї багато знайомих, яких вона знає давно як чесних і працьовитих людей, працюють саме у КЖЕПі (і начальник КЖЕПу не знає про деякі з цих знайомств). Не раз і не два Мирослава Свистович намагалася розплутати ланцюжок, звідки походить інформація, просила людей, в яких вимагають хабара, зустрітися з нею особисто і все розповісти. Однак, коли доходило до справи, то поширювачі чуток або казали, що то не в них вимагали гроші, або що вони не так зрозуміли, і мова йшла про офіційну оплату через касу або навіть визнавали, що навмисно казали, що з них вимагають хабара, щоб змусити таким чином вирішити їх питання. Лише один випадок не дав стовідсоткових доказів невинності В. Натяги (як і не дав доказів вини), після чого в нього забрали право надавати приміщення в оренду без згоди міського голови (як ми вже писали, цей крок був запланований раніше (оскільки неприроднім є, коли орендою відає КЖЕП), і був би зроблений незалежно від наявності інформації щодо вимагання хабарів).

Задовго до події у КЖЕПі з’явилася чутка, що начальник КЖЕПу змушує тракториста Миколу Хлистуна возити до себе на дачу ліс, а також змушує працівників КЖЕПу виконувати на цій дачі будівельні роботи, і міський голова відправила своїх довірених людей „у розвідку”, яка виявила, що ніякого лісу на тій дачі немає, будувати там немає що (все вже давно збудоване), а стан дачі такий, що неозброєним оком видно – ніяких робіт там кілька років не велось. Проте, „розвідка” виявила, що працівники КЖЕПу за наказом начальника дійсно були в нього на дачі для того, щоб... привезти з неї для використання для потреб КЖЕПу дві „болгарки” та фарбу, тобто особисті інструменти і матеріали Віктора Натяги.

Апогею кампанія проти начальника КЖЕПу досягла після того, як виконкомом Ірпінської міської ради 25 вересня було прийняте рішення передати вивіз сміття (разом з матеріальною базою) у приватному секторі від Виробничого управління комунального господарства до КЖЕП „Ірпінь”, щоб у місті одна організація відповідала за вивіз сміття і не було ситуації, коли одні могли списувати свої прорахунки на інших.

Спочатку міський голова хотіла, щоб все сміття у місті (і біля будинків, і біля хат) прибирало саме ВУКГ (так логічніше), але, порівнявши роботу та можливості кожного з підприємств, передала ці функції КЖЕП „Ірпінь”, яке має вдвічі гірший автопарк, вдвічі нижчі тарифи, вп’ятеро більше роботи, але працює краще за ВУКГ. Бо на сьогодні місто продовжує залишатися доволі засміченим, а до неї доходила інформація щодо використання техніки та матеріалів ВУКГ багатьма чиновниками (в т. ч. і міліціонерами) в особистих інтересах. Для нової влади і досі залишається загадкою, чому начальника ВУКГ Миколу Шкуренка, якого всі характеризували як доброго господаря, і який підняв підприємства після вкрай поганої роботи свого попередника, з приходом нової влади наче підмінили, і його дії все більше нагадують саботаж.

Першою ластівкою „незрозумілих” дій став відстріл бродячих собак у перші дні нової влади (міський голова дізналася про те, чия це була ініціатива, лише через два місяці). Результатом цього відстрілу стали розкидані по всьому місту та прикидані сміттям трупи (одного з них заховали біля майже збудованого центру „Сім’я і дитина”, куди мала прибути комісія для обстеження), а також вмираючі пси, які закривавлені скавучали в під’їздах (і все це бачили діти!).

Останньою краплею (до речі, на відміну від начальника ВУКГ, начальник КЖЕП не лише не заперечував став випадок, коли після проведення у суботу, 23 вересня, Дня Ірпеня за півтори години до відкриття недільного святкування (в Ірпені День міста проводиться два дні), сміття (бите скло, пластмасові пляшки і т.д.) залишалося товстим шаром лежати на центральній площі та прилеглих вулицях, а начальник ВУКГ не відповідав на телефонні дзвінки і навіть на його підприємстві нікого не було. Проблему довелося в авральному порядку вирішувати за допомогою начальника КЖЕПу, який відпочивав за Києвом, оскільки не був членом оргкомітету і не мав прибирати територію, за яку він не відповідає. Не зважаючи на це, він відгукнувся відразу, приїхав сам, а по дорозі організував на прибирання своїх підлеглих, які спільно з працівниками виконкому та навіть міським головою, згрібали сміття у придбані за власні гроші поліетиленові пакети, вантажачи його до „Газелі” відділу фізкультури і спорту та приватних автомобілів прихильників нової влади.

До речі, на відміну від начальника ВУКГ, начальник КЖЕПу, коли в нього забрали вирішення питань оренди, не лише не заперечував та не настроював проти міського голови людей, але, навпаки, зрадів, що скинув з себе цей тягар, хоча оренда дає значно більші можливості для корупційних дій, якщо хтось має намір ними займатися.

І останнє. Саме зараз проходить підготовка до опалювального сезону внутрішньо будинкових мереж, на 29 вересня були перевірені лише 30%, почалась ліквідація численних проривів, і скандал у КЖЕПі різко загальмував проведення цих робіт.

Занадто багато співпадінь.