МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Washington Post: Наш провал на европейском Востоке (/)

10/09/2006 | толя дейнека
В 2002 году в Варшавском университете президент Буш произнес речь, которую многие до сих пор считают самой лучшей за все время его пребывания у власти. Тогда он говорил о свободной и единой Европе, которая будет простираться "от Балтийского моря до Черного", пишет Брюс Джексон, The Washington Post, США.

В конце ноября Буш и его союзники по НАТО снова соберутся в Латвии, в Риге - и там у них будет повод задуматься о том, что стало с их надеждами на будущее европейского Востока.

Если смотреть только на наиболее известные факты, то может сложиться впечатление, что в Европе что-нибудь идет не так, только если в этот момент внимание Соединенных Штатов отвлечено чем-то другим. Так было в 1956 году во время Суэцкого кризиса, когда Советский Союз вторгся в Венгрию; так было и в 1968 году, когда из-за войны во Вьетнаме мы не обратили должного внимания на подавление "пражской весны". И теперь, если вспомнить о трудностях, с которыми НАТО сталкивается в Афганистане, и о кровавом крахе, постигшем США в Ираке, уже как-то не удивляешься, видя, как Россия силой восстанавливает влияние на свою бывшую империю и эксплуатирует энергозависимость Европы. Однако Кремль, со всей вернувшейся к нему мощью и свалившимися на него нефтяными доходами - не самая реальная проблема для будущего Восточной Европы. Не является таковой даже известная своей агрессивностью Турция, над которой все сгущается странный туман антиамериканизма, антисемитизма и как-бы-исламского нативизма. По меньшей мере столетие Турция была "больным человеком Европы"; Россия же представляла собой угрозу для соседей в течение еще большего времени. Для сегодняшнего момента характерно другое: Европа наконец достигла границ своего влияния и не знает, что делать со своими новыми соседями.

К югу от Вены лежат Хорватия, Македония, Сербия, Черногория, Босния, Албания и Косово, обивающие порог Европы еще с 1999 года, когда закончились югославские междоусобные войны. Однако в этом году трем первым кандидатам, Албании, Хорватии и Македонии, светит разве что утешительный приз - упоминание где-нибудь на последних страницах коммюнике, которое будет принято по итогам саммита.

На остальном западнобалканском пространстве взаимодействие с Европой идет еще более вяло. Более 70 процентов студентов сербских университетов никогда не покидали границ своей страны - что, скорее всего, никого бы не удивило, если бы речь шла об Америке, но не может не поражать, когда мы говорим о жителях континента, где все так тесно взаимосвязано, как в Европе. Албанские студенты, например, были вынуждены отказаться от попыток получить визы на поездки в Италию - но проводят каникулы все равно не дома, а в Ливии.

Однако по сравнению с другими странами европейского востока в западной части Балканского полуострова дела обстоят не так уж и плохо. В декабре, когда в Евросоюз вступит Румыния, прямо по другую сторону европейской границы окажется Молдавия, валовой внутренний продукт которой составляет половину ВВП Гаити. Главный продукт молдавского экспорта - вино - игнорирует и Россия (по причине прозападного уклонизма молдавского государства), и Европейский Союз (по причине высокого качества и низкой стоимости самого продукта). Триумф просвещенной политики Евросоюза, а также давно проверенного "закона благих намерений", выражается теперь в том, что самой денежной статьей молдавского экспорта в Европу стала сексуальная эксплуатация женщин.

От привычки Вашингтона и Брюсселя отгораживаться от всего, что они не в силах понять, страдают не только Молдова и Западные Балканы, но и Украина. С самого начала 90-х годов прошлого века в отношении самой большой страны Восточной Европы - и, если уж на то пошло, страны с самым большим оставшимся в Европе еврейским населением - Соединенные Штаты проводили какую-то маниакально-депрессивную политику: в 1991 году президент Джордж Буш-старший отметился позорной речью, метко названной "котлетой по-киевски", в которой фактически заявил, что Украине было бы лучше не выходить из состава Советского Союза; после этого мы вдруг начали бурно радоваться независимости Украины и на все лады расхваливать "народного" президента Леонида Кучму; а еще некоторое время спустя решили, что Кучма - автократ и незаконно продает радары Саддаму Хусейну. Сейчас, правда, вроде бы становится понятно, что на самом деле ничего подобного не было, но. . . в общем, вы понимаете. Столь же неуловимой непредсказуемостью характеризуется наша политика по отношению к Киеву и сегодня, когда мы в оценках нынешнего украинского коалиционного правительства бросаемся то в одну, то в другую крайность. Со дня падения Берлинской стены прошло уже семнадцать лет, а Соединенные Штаты с Европой все еще не могут определиться со своей политикой в Украине и меняют ее чуть ли не каждый день.

Бездействие Европы и США объясняется двумя факторами. Первый - это сложность общественного устройства в постсоветских странах. Второй - бессилие самих западных институтов. Вместо того чтобы, объединив усилия, прекратить изоляцию восточной части Европы, мы посредством бездумной, в случае Европейского Союза, и нетерпеливой, в случае Соединенных Штатов, политики сами же создали все условия для восстановления пространства, которое Советский Союз называл "своим ближним зарубежьем". От стран Прибалтики до северных берегов Черного моря фактически простирается зона вакуума, заполняемого лишь преступностью, неустроенностью и кухонными ссорами политических элит. Вот он, План Маршалла нашего поколения.

Корень всех проблем Восточной Европы лишь в том, что ни Вашингтон, ни Брюссель оказались не способны нарисовать себе ее политическую картину и нарушили собственное обязательство строить Европу единой, свободной и мирной. Тут невольно задашься вопросом: если ни Европа, ни Европа вместе с Америкой не смогли придумать ничего лучшего для европейских соседей, то есть ли у нас шансы на успех на Большом Ближнем Востоке, где наши идеи и наше влияние стоят еще меньше, чем на том Востоке, который так близок к Европе и так ею нелюбим?

Автор статьи - президент Проекта "Демократические страны переходного периода" (Project on Transitional Democracies) и Комитета США по НАТО (U.S. Committee on NATO).

Перевод: ИноСМИ.Ru
http://www.korrespondent.net/main/166594/

(побічне питання в дужках: чи візьметься хтось розрізнити поняття "американська політика" і "жидівська політика"?)

Відповіді

  • 2006.10.09 | vvkornilov

    Re: Washington Post: Наш провал на европейском Востоке (/)

    Боже, перша чесна стаття Джексона, та ще й у Вашингтон Пост!

    Згоден абсолютно з усім.
  • 2006.10.09 | Volodymir

    Краща промова: от морца до морца. Паганих попередників обрав

  • 2006.10.09 | Зверопупс

    Re: Washington Post: Наш провал на европейском Востоке (/)

    "(побічне питання в дужках: чи візьметься хтось розрізнити поняття "американська політика" і "жидівська політика"?)"


    разницы нет, как впрочем и между политикой ЮТ, Юща и ПР
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.10.09 | толя дейнека

      Re: ви ж в звіропупії так підтримували ПР і Янука зокрема..

      зневірилися?
  • 2006.10.10 | vvkornilov

    Re: Washington Post: Наш провал на европейском Востоке (/)

    ще ні.
    Залежатиме від 2007 р.
    Втім, очевидно одне -- Росія полишила Україну і діє як національна держава, а це погано для нашої економіки.
    Втім, насправді, це периферійний фактор, у тому числі й для України.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.10.10 | толя дейнека

      Re: Росія діє як національна держава

      vvkornilov пише:
      > Втім, очевидно одне -- Росія полишила Україну і діє як національна держава, а це погано для нашої економіки.
      зовсім не певен.
      По перше, в російського бізнесу є чималі активи в україні, і бізнес діє в своїх інтересах, а не в інтересах "національної держави".
      По друге, сама росія прагне якповніше інтегруватися в західні бізнеси і західні схеми ведення бізнесу.

      давайте парі: я стверджую, що на ближчу перспективу обсяги україно-російської торгівлі зростатимуть - а це жодним чином не свідчить що "Росія полишила Україну" чи "Україна полишила Росію". Патримоніальних сантиментів може поменшає, але діла побільшає.

      Загалом, термін "національна держава" стосовно Росії ще треба доводити. Росія не має такого яскраво вираженого національного виміру, як японія чи хоча б китай. А в європі національних держав не фактично не існує, сама державна еліта громить національний характер держав.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.10.10 | SpokusXalepniy

        Re: Росія діє як національна держава

        толя дейнека пише:
        > Загалом, термін "національна держава" стосовно Росії ще треба доводити. Росія не має такого яскраво вираженого національного виміру, як японія чи хоча б китай. А в європі національних держав не фактично не існує, сама державна еліта громить національний характер держав.

        Как это "не існує"? Если за эталон брать Китай, то подобных стран в Европе хватает: Эстония, Финляндия, Венгрия, Албания, Греция. Во многом - Италия.
        Да, это не мононациональные страны, но там и нету такого веера [влиятельных] национальностей, какое есть в России, и даже - в Украине.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.10.10 | толя дейнека

          Re: як національна держава

          SpokusXalepniy пише:
          > Как это "не існує"? Если за эталон брать Китай, то подобных стран в Европе хватает: Эстония, Финляндия, Венгрия, Албания, Греция. Во многом - Италия.
          > Да, это не мононациональные страны, но там и нету такого веера [влиятельных] национальностей, какое есть в России, и даже - в Украине.
          питання не в мононаціональності, хоч вона бажана для національної держави. Питання в національній еліті, з цим питання. ЄС послідовно вимагає від країн відчиненості, і тисне щоб базові галузі продавалися і куплялися міжнародними інвесторами. Банківська система, комунікації, транспортна інфраструктура, мас-медія вже чаасто належать невідомо кому. Дрібні країни чавляться автоматотом, з більшими проблем більше, але вони здоланні. Таж Італія пручалася не здавати власні банки, але тиск зовні бере гору.
          В принципі те ж з іміграцією. ЄС свідомо прагне контрольованої, але каші в складі населення.
      • 2006.10.10 | vvkornilov

        Re: Росія діє як національна держава

        По перше, в російського бізнесу є чималі активи в україні, і бізнес діє в своїх інтересах, а не в інтересах "національної держави".
        По друге, сама росія прагне якповніше інтегруватися в західні бізнеси і західні схеми ведення бізнесу.

        давайте парі: я стверджую, що на ближчу перспективу обсяги україно-російської торгівлі зростатимуть - а це жодним чином не свідчить що "Росія полишила Україну" чи "Україна полишила Росію".

        - можливо, хоча я думаю, що зростатимуть російські прямі і непрямі, а торгівля зростатиме таки з ЄС

        Патримоніальних сантиментів може поменшає, але діла побільшає.
        - може й побільшати, але тепер нас об-єктивно рахуватимуть за слабших і наші вигоди суттєво зменшилися

        Загалом, термін "національна держава" стосовно Росії ще треба доводити.

        - так, от Путін це й робе, почав спонтанно, а тепер...я вжив це слово у сенсі "Росії пофіг колишні республіки-сестри", все! Ми не можемо на цьому грати, як це робив Кучма і давав Україні жити. Оскільки з інших причин ми не потрібні ЄС, треба думати над своїм -- тому призначення Гайдука і Чалого не можуть не радувати.

        Росія не має такого яскраво вираженого національного виміру, як японія чи хоча б китай.

        ну звичайно.

        А в європі національних держав не фактично не існує, сама державна еліта громить національний характер держав.

        скільки тут навмисного -- от у чому питання
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.10.10 | толя дейнека

          тепер нас об-єктивно рахуватимуть за слабших - брехня

          vvkornilov пише:
          > може й побільшати, але тепер нас об-єктивно рахуватимуть за слабших і наші вигоди суттєво зменшилися
          ніхто не зможе нехтувати україною. В інтересах росії і російського бізнесу сприймати україну такою, якою вона є, від такого сприйняття вони самі виграють. Скрипіння зубами в москві на помаранч скінчилося лише скрипінням зубами.

          Це можна проілюструвати прикладом того ж Тарасюка, який вважав, що україна дурненька і її можна взяти за руку і привести навіть в таке дурне місце, як НАТО. Не вийшло. Україну не можна ігнорувати, бо самому обломиться.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.10.10 | vvkornilov

            Re: тепер нас об-єктивно рахуватимуть за слабших - брехня

            якби то скрипінням:)))
            чудовою перемогою над нами у січні 2006 року
            надприбутками російських фірм від нашох дурості та обмежень, які уввів російський уряд...а ми що уввели? Хіба грозилися підшипники якісь заборонити, от і все.

            ви праві, краще Росії сприймати нас такими як ми є. Але проблема ж у нас -- возимося із лузерами типу Гр і Мол, кинули трансністрію, так і втратимо щось...а є наприклад Турція, є Білорусь, там блакитний поток, а там ще один трубасик...:)))Але до такого у нас не опруть, бо розгодовані свині, лохи, та й Україна їм до лямпи
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2006.10.10 | толя дейнека

              Re: можете вважати, що україна вже настільки потужня

              настільки потужня, що може дозволити собі власні проекти, на зразок Грузії та Молдови, а хоч би й в якості експерименту чи проби сил. Що стосується кинутої трансністрії, то ця прикра помилка звісно буде виправлена і фактично вже здійснені дієві кроки зі зняття блокади.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".