Невігласократія
10/10/2006 | Богдан Казка
Про ідіотизм чинної влади у нас за останні 100 років написано стільки, що на забезпечення матеріально-паперового втілення цієї писанини пішла, мабуть, половина карпатських лісів. А от про ідіотизм, або що в цьому контексті те ж саме, непрофесіоналізм значної частини тих, хто пише про владу і її критикує, не говориться майже нічого. Тим часом фактичний матеріал тут не менш благодатний, і проФФесорів аж ніяк не менше. Хіба що прізвища у них інші.
Найостанніший випадок. Дмитро Корчинський, котрий зараз не тільки кермує “Братством”, а і щотижня має свою колонку на такому авторитетному сайті, як “Обоз” (він же “Обозреватель-Оглядач”), третього жовтня опублікував статтю “Деконструкція. Наша революція чекає на справжніх митців” (“Обоз”). У цьому опусі його автор стверджує, що “як тільки історичні ревізіоністи доведуть, що есесівці не спалювали євреїв в пічках, чорна магія свастики зникне”, але йому особисто “найбільше до вподоби весела поетика Хрущова”. Яка саме? Корчинський пише: “Після проголошеної генсеком відлиги, на поверхню повилазили комсомольські поети та художники-авангардисти, всі ті жалюгідні епігони, яких Микита Сергійович з властивим йому добрим селянським гумором називав «підарасами». Вони розмістили виставку абстрактних картин в Манежі. Хрущов ознайомився, і наказав знести все це бульдозерами”. Ну, а далі – розумування на цю тему: “Це був дзенський жарт – послання прийдешнім поколінням мистецтвознавців. Він розумів: мистецтво 20 століття починалося з деконструкції форми, а в його, хрущовські, часи, на початку доби постмодернізму, вже практикувало деконструкцію змісту; відповідно, наступним кроком мала бути деконструкція самого витвору мистецтва”.
І т.д., і т.п.
Аж до твердження: “Цікаво те, що ми геть зовсім не пам’ятаємо тих манежних абстракціоністів, нам не цікаві їхні роботи, натомість бульдозерний акт Хрущова залишився в історії культури”.
Ну, а дев‘ятого жовтня сайт “Кияни” (дочірня фірма “Обозу”) поставив текст з гучною назвою: “Братство” проїхалось хрущовським бульдозером по “підарасах” (“Кияни”). Там нам розказують, що “у Києві в салоні "Братства" на вул. Грушевського, 16 відбулася мистецька акція, присвячена пам’яті Микити Сергійовича Хрущова – Засновника і Великого Маестро ДЕСТРУКТИВІЗМУ як мистецького стилю Митці братського кола в сучасному дискурсі розвили геніальний меседж ГЕНСЕКА... Перед глядачем постало доволі сумне, але філософське видовище. Лише двадцять хвилин критик міг оцінювати роботи авангардистів та постмодерністів. Але перформанс полягав у тому, що оцінка виявилась хибна. Осягнення відбувалося через деконструкцію в останню хвилину життя мистецького витвору”.
І все в такому ж стилі – аж до “Фуршет - також своєрідний витвір мистецтва. Горілка «Казьонка», кукурудза, сіль у сірникових коробках, папіроси «Біломор», великі шматки цибулі, чорний хліб... Ностальгія за часами хрущовської відлиги”.
А далі – підпис: "Братство" – спеціально для “Киян”.
Ну, і що після цього скажеш?
Тільки те, що і автор текстів Дмитро Корчинський, і учасники перфоменсу, і тележурналісти, які щедро про все це оповідали, і, нарешті, редакторська група “Обозу” та “Киян” – невігласи й бовдури, а, цитуючи згадані вище тексти – типові, пробачте, “підараси”.
Те, що Хрущов ніколи не був генсеком, а посада його звалася перший секретар ЦК КПРС, щоб підкреслити розрив зі сталінськими традиціями, мабуть, не варто й говорити. І те, що цигарки “Біломор” – це символ не хрущовської відлиги, а сталінської доби – теж (тут доречними були б цигарки “Лайка”, названі на честь першої жертви радянської космонавтики – безпородної собачки, закинутої на орбіту у переддень 40-річчя більшовицького перевороту і живцем підсмаженої там сонячними променями після виходу з ладу системи життєзабезпечення супутника-2). “Чорну магію свастики” коментувати не буду.
Але головне – те, що Микита Сергійович Хрущов був надто освічена й інтелігентна людина (у порівнянні зі своїми послідовниками з “Братства”), щоб бульдозерами знищувати твори мистецтва.
“Бульдозерна виставка” – це те, про що за віком мусив би пам‘ятати Дмитро Корчинський та принаймні деякі редактори “Обозу” (якщо вони, звичайно, не були палкими комсомольцями і слухали, як усі нормальні люди того часу, різні “голоси”). “Бульдозерна виставка” – це брежнєвські часи, це вересень 1974 року, і відбулася вона не в Манежі, а в одному з московських лісопарків (точніше, не відбулася, бо справді за кільканадцять хвилин по відкритті була розтрощена бульдозерами).
Так що все естетикоподібне базікання Корчинського та перфоменс “Братства” – це витівки невігласів, розтиражовані іншими невігласами.
І взагалі: як наочно уявляють собі редактори “Обозу” та “Киян” виставку у Манежі, знесену бульдозерами? Вони коли-небудь бували у Москві і дивилися на цю масштабну споруду? Чи для того, щоб поширити чергову нісенітницю Корчинського, завжди наявна “зелена вулиця”?
До речі: серед учасників виставки у Манежі 1962 року було чимало добрих митців, чиї імена відомі справжнім шанувальникам мистецтва. Та не будемо вимагати від Корчинського, щоб він їх знав, це вже занадто; але одне ім‘я “манежника” він не може не знати, а між тим воно спростовує його слова, що “ми геть зовсім не пам’ятаємо тих манежних абстракціоністів, нам не цікаві їхні роботи”. Ернст Неізвєстний. Той самий, котрий поставив пам‘ятник на могилі Микити Хрущова. Складений із чорних і білих фрагментів. Хоча, може, я занадто гарної думки про інтелектуальний рівень лідера “Братства”?
Але що справді лякає – це рівень журналістики та редактури в Україні. І не тільки їхній. Жоден коментатор статті Корчинського на сайті “Обозу” просто не помітив брутального пересмикування історичних фактів, правдиве трактування яких вщент руйнує всю конструкцію (і деструкцію) Корчинського і Ко. Адже насправді він – і “Братство” – самі розписуються в тому, що є спадкоємцями не мужицької відвертості та своєрідної естетики Микити Сергійовича, а ідейного гниття доби Брежнєва та гебістських методів розправи з дисидентами і взагалі – всіма, хто має власну думку.
У країні, де на всіх рівнях владарює невігласократія, такі методи (а серед них – і провокація, майстром якої є Дмитро Корчинський) мають велике майбутнє, бо майже ніхто їх не помічає і не реагує на них адекватно. Між тим реальна історія не прощає непрофесіоналізму – ані політикам, ані журналістам, ані народу.
Найостанніший випадок. Дмитро Корчинський, котрий зараз не тільки кермує “Братством”, а і щотижня має свою колонку на такому авторитетному сайті, як “Обоз” (він же “Обозреватель-Оглядач”), третього жовтня опублікував статтю “Деконструкція. Наша революція чекає на справжніх митців” (“Обоз”). У цьому опусі його автор стверджує, що “як тільки історичні ревізіоністи доведуть, що есесівці не спалювали євреїв в пічках, чорна магія свастики зникне”, але йому особисто “найбільше до вподоби весела поетика Хрущова”. Яка саме? Корчинський пише: “Після проголошеної генсеком відлиги, на поверхню повилазили комсомольські поети та художники-авангардисти, всі ті жалюгідні епігони, яких Микита Сергійович з властивим йому добрим селянським гумором називав «підарасами». Вони розмістили виставку абстрактних картин в Манежі. Хрущов ознайомився, і наказав знести все це бульдозерами”. Ну, а далі – розумування на цю тему: “Це був дзенський жарт – послання прийдешнім поколінням мистецтвознавців. Він розумів: мистецтво 20 століття починалося з деконструкції форми, а в його, хрущовські, часи, на початку доби постмодернізму, вже практикувало деконструкцію змісту; відповідно, наступним кроком мала бути деконструкція самого витвору мистецтва”.
І т.д., і т.п.
Аж до твердження: “Цікаво те, що ми геть зовсім не пам’ятаємо тих манежних абстракціоністів, нам не цікаві їхні роботи, натомість бульдозерний акт Хрущова залишився в історії культури”.
Ну, а дев‘ятого жовтня сайт “Кияни” (дочірня фірма “Обозу”) поставив текст з гучною назвою: “Братство” проїхалось хрущовським бульдозером по “підарасах” (“Кияни”). Там нам розказують, що “у Києві в салоні "Братства" на вул. Грушевського, 16 відбулася мистецька акція, присвячена пам’яті Микити Сергійовича Хрущова – Засновника і Великого Маестро ДЕСТРУКТИВІЗМУ як мистецького стилю Митці братського кола в сучасному дискурсі розвили геніальний меседж ГЕНСЕКА... Перед глядачем постало доволі сумне, але філософське видовище. Лише двадцять хвилин критик міг оцінювати роботи авангардистів та постмодерністів. Але перформанс полягав у тому, що оцінка виявилась хибна. Осягнення відбувалося через деконструкцію в останню хвилину життя мистецького витвору”.
І все в такому ж стилі – аж до “Фуршет - також своєрідний витвір мистецтва. Горілка «Казьонка», кукурудза, сіль у сірникових коробках, папіроси «Біломор», великі шматки цибулі, чорний хліб... Ностальгія за часами хрущовської відлиги”.
А далі – підпис: "Братство" – спеціально для “Киян”.
Ну, і що після цього скажеш?
Тільки те, що і автор текстів Дмитро Корчинський, і учасники перфоменсу, і тележурналісти, які щедро про все це оповідали, і, нарешті, редакторська група “Обозу” та “Киян” – невігласи й бовдури, а, цитуючи згадані вище тексти – типові, пробачте, “підараси”.
Те, що Хрущов ніколи не був генсеком, а посада його звалася перший секретар ЦК КПРС, щоб підкреслити розрив зі сталінськими традиціями, мабуть, не варто й говорити. І те, що цигарки “Біломор” – це символ не хрущовської відлиги, а сталінської доби – теж (тут доречними були б цигарки “Лайка”, названі на честь першої жертви радянської космонавтики – безпородної собачки, закинутої на орбіту у переддень 40-річчя більшовицького перевороту і живцем підсмаженої там сонячними променями після виходу з ладу системи життєзабезпечення супутника-2). “Чорну магію свастики” коментувати не буду.
Але головне – те, що Микита Сергійович Хрущов був надто освічена й інтелігентна людина (у порівнянні зі своїми послідовниками з “Братства”), щоб бульдозерами знищувати твори мистецтва.
“Бульдозерна виставка” – це те, про що за віком мусив би пам‘ятати Дмитро Корчинський та принаймні деякі редактори “Обозу” (якщо вони, звичайно, не були палкими комсомольцями і слухали, як усі нормальні люди того часу, різні “голоси”). “Бульдозерна виставка” – це брежнєвські часи, це вересень 1974 року, і відбулася вона не в Манежі, а в одному з московських лісопарків (точніше, не відбулася, бо справді за кільканадцять хвилин по відкритті була розтрощена бульдозерами).
Так що все естетикоподібне базікання Корчинського та перфоменс “Братства” – це витівки невігласів, розтиражовані іншими невігласами.
І взагалі: як наочно уявляють собі редактори “Обозу” та “Киян” виставку у Манежі, знесену бульдозерами? Вони коли-небудь бували у Москві і дивилися на цю масштабну споруду? Чи для того, щоб поширити чергову нісенітницю Корчинського, завжди наявна “зелена вулиця”?
До речі: серед учасників виставки у Манежі 1962 року було чимало добрих митців, чиї імена відомі справжнім шанувальникам мистецтва. Та не будемо вимагати від Корчинського, щоб він їх знав, це вже занадто; але одне ім‘я “манежника” він не може не знати, а між тим воно спростовує його слова, що “ми геть зовсім не пам’ятаємо тих манежних абстракціоністів, нам не цікаві їхні роботи”. Ернст Неізвєстний. Той самий, котрий поставив пам‘ятник на могилі Микити Хрущова. Складений із чорних і білих фрагментів. Хоча, може, я занадто гарної думки про інтелектуальний рівень лідера “Братства”?
Але що справді лякає – це рівень журналістики та редактури в Україні. І не тільки їхній. Жоден коментатор статті Корчинського на сайті “Обозу” просто не помітив брутального пересмикування історичних фактів, правдиве трактування яких вщент руйнує всю конструкцію (і деструкцію) Корчинського і Ко. Адже насправді він – і “Братство” – самі розписуються в тому, що є спадкоємцями не мужицької відвертості та своєрідної естетики Микити Сергійовича, а ідейного гниття доби Брежнєва та гебістських методів розправи з дисидентами і взагалі – всіма, хто має власну думку.
У країні, де на всіх рівнях владарює невігласократія, такі методи (а серед них – і провокація, майстром якої є Дмитро Корчинський) мають велике майбутнє, бо майже ніхто їх не помічає і не реагує на них адекватно. Між тим реальна історія не прощає непрофесіоналізму – ані політикам, ані журналістам, ані народу.
Відповіді
2006.10.11 | YarS
Re: Невігласократія
На всі 100 згоден. Брак освіти підставової дається взнаки на всіх рівнях. А особливо у можновладців і ще більший жаль, що і у журналістів (ніяк не можу забути поширене вживання (мавпування за ЛД) тележурналістами "дякую вас"). А Корчинському талановитому провокаторові від Бога такі дрібниці з руки, бо це один з методів провокації, на які і ловлять невігласів.