10/12/2006 | hrushka

СВОБОДА, П`ЯТНИЦЯ, 6 ЖОВТНЯ 2006 РОКУ - №. 40 – Сторона 6.
www.svoboda-news.com

Тривожні новини від північного сусіда

Варто переглянути короткий ланцюг повідомлень останнього часу, які надходять до редакції “Свобода” з Росії і стосуються України. 20 вересня депутам Державної думи Росії роздали секретну доповідь експертів про “підступи Заходу”, спрямовані на послаблення російської державности. Експерти розвінчують у цих доповідях можливість “Помаранчевої революції” в Росії. В принципі вони підтверджують одну загальновідому річ: в тактичному пляні Росія зараз докладає багато зусиль, причому цілком професійно, використовуючи всі важелі впливу, які вона має всередині України, для поновлення домінування над українською політикою і, що не менш важливо, а може, і більш важливо сьогодні, над українською економікою. Провідною площиною є, безумовно, нафтогазотранспортна мережа, а також українські залізниці і багто інших об`єктів економічної інфраструктури держави. За усіма зусиллями відчутна стратегічна ціль – російські імперські марення, для яких Україна є ключовим пунктом.

Власне, ніхто в Росії вже не ставить під сумнів те, що от незалежна Україна далі існує. Але чи це буде европейська держава Україна, чи це буде ще одне “государство” Україна, де вже той самий народ, який, на думку росіян, має реґіональні особливості, але в цілому має спільну з росіянами культуру, історію і ментальність? Саме за таке “государство” Росія й бориться.

Щоб зрозуміти, як саме розгортається ця боротьба, треба звернути увагу передовсім на сферу озброєнь. Всупереч угодам 1992 року про скорочення тактичної ядерної зброї в Росії – її не знищено. Нещодавно навіть проведено нові випробування. Здійснюються специфічна інформаційна політика, економічний тиск, насадження російських пріоритетів в культурі і письменстві.

Безумовно, це лише ланки одного ланцюга. Цей ланцюг спрямований проти України з 1991 року, тобнто вже налічує 15 років. З моменту набуття Україною незалежности політика Росії стосовно України – незмінна, імперська. Складовою політики Росії є також вплив через політиків України, формування відповідної для Росії зовнішної політики України через тих, хто тут при владі. Причому Росія в цьому напрямнку діє не лише через українських політиків, а й через деяких европейських політиків: російська дипльоматія і російські спецслужби були завжди достатньо професійними.

Окрім активних спроб московської влади зберегти свій багатолітній, власне – багатовіковий вплив на Україну, звичне імперське економічно-політичне панування, бачемо дуже складну етнічно-демографічну ситуацію в Росії, і ця ситуація з кожним роком погіршується в геометричній прогресії. Структура населення Росії змінюється карколомно. Росіян або російськомовного слов`янського, европейського населення вже сьогодня менше половини. Через 15-20 років їх буде менше третини. Про це в Росії ніхто не хоче вголос говорити, тому що тема дуже болюча, але демографам і політикам зрозуміло, що українці перш за все потрібні Росії, щоби в демографічному розумінні вона не перетворилась на азіятську державу.

Саме тому з боку Росії бачемо бажання діяти на постсовєтському просторі в старому імперському дусі, особливо – в українському напрямі. І саме тому нема для України іншого способу зепевнити свій державний суверенітет, як тільки повновартісне організаційне входження в европейські економічні і оборонні структури. Залишитися формально позабльковою, як до цього закликає дехто з українських політиків і державних діячів, зокрема перший Президент Леонід Кравчук, - це для України значить опинитись абсолютно беззахісною перед Росією і її нестримними великодержавними потягненнями. Іншими словами – це значить смертельно ризикувати долею України.