Про Грузію
10/12/2006 | Сергій
Ми з тобою, вільна, непокірна Грузіє!
У розпал антигрузинської політичної істерії, влаштованої імпершовіністами в Москві проти справедливого державного курсу теперішнього керівництва в Тбілісі, ми, українські письменники, згадуємо щирі, незабутні слова Лесі Українки під час її перебування на землі Шота Руставелі та Давида Гурамішвілі: - Якби я не була українкою, то хотіла б стати грузинкою.
Після того, як грузинські силові структури заарештували кількох російських офіцерів на підставі доказових звинувачень у шпіонажі, російська сторона застосувала нічим не виправдані в практиці міжнародних відносин методи тиску на суверенну державу, яка не хоче жити під диктатом будь-якої іншої країни, терпіти на своїй території постійно провокаційну поведінку російських військових, що видають себе за миротворців, а чинять, як окупанти й терористи.
Російські дипломати через Раду Безпеки ООН хотіли добитися прийняття резолюції з осудом принципової позиції Грузії, але не одержали підтримки на міжнародному рівні. Приховуючи свої геополітичні апетити, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявляв таке, що скоріше стосується поведінки не грузинської сторони, а російських агресивних політиків: « Є привід для того, щоб Рада Безпеки ООН зайнялася цією проблемою, тим більше, що і в абхазьких справах грузинське керівництво робить нові про вокативні кроки». Ще більш погрозливо висловився міністр оборони РФ Сергій Іванов, коли назвав дії грузинської сторони «полным беспределом» і недвозначно пообіцяв «адекватную реакцію».
Грузинська влада через посередництво ОБСЄ передала арештованих шпіонив російській стороні, вчинивши благородно, так, як личить цивілізованій, демократичній, владі. Але імпершовіністи не заспокоїлись, вони вдалися до безпрецедентних заходів блокади Грузії, перекрили повітряні і наземні шляхи сполучення між Росією і Грузією, запровадили переслідування грузинів, що проживають в Москві, заборонили надсилати грошові перекази на Батьківщину тим грузинам, що живуть і працюють в столиці РФ, насильно депортували із своєї столиці десятки грузинів. Дійшло до того, що податкові служби за національною ознакою взялися перевіряти бізнесменів і відомих діячів культури грузинського походження, певно, щоб заставити їх бути своїми мовчазними спільниками. Оце справді «полный беспредел» з усіма ознаками дій тоталітарної держави, з грубим порушенням прав людини і законів міжнародного співтовариства.
Немає сумніву, що в російсько-грузинському конфлікті виразно проявилася тенденція в агресивних діях імпершовіністів, яка є продовженням політики російського самодержавства і диктатури комунобільшовицького режиму щодо національних окраїн імперії, силою поневолених народів. Ці дії компрометують великий російський народ, який ми поважаємо і прагнемо захистити його від новоявлених керманичів, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу на пострадянському просторі. Ми - за російський народ, за рівноправне співробітництво між Росією і Грузією, між Росією і Україною, але ми - проти нових диктаторів, що своїми діями підривають основи гуманітарної, культурної та економічної співпраці між народами.
Письменники України з тобою суверенна, вільна Грузіє! У нас таке відчуття, що сьогодні ми - грузини, чий дім хочуть знищити імпершовіністи і на його руїнах побудувати нову « тюрму народів».
Хай живе вільна, і непокірна Грузія!
Хай живе і процвітає велика, демократична Росія в теперішніх своїх непорушних кордонах!
Секретаріат Ради
Національної Спілки письменників України
У розпал антигрузинської політичної істерії, влаштованої імпершовіністами в Москві проти справедливого державного курсу теперішнього керівництва в Тбілісі, ми, українські письменники, згадуємо щирі, незабутні слова Лесі Українки під час її перебування на землі Шота Руставелі та Давида Гурамішвілі: - Якби я не була українкою, то хотіла б стати грузинкою.
Після того, як грузинські силові структури заарештували кількох російських офіцерів на підставі доказових звинувачень у шпіонажі, російська сторона застосувала нічим не виправдані в практиці міжнародних відносин методи тиску на суверенну державу, яка не хоче жити під диктатом будь-якої іншої країни, терпіти на своїй території постійно провокаційну поведінку російських військових, що видають себе за миротворців, а чинять, як окупанти й терористи.
Російські дипломати через Раду Безпеки ООН хотіли добитися прийняття резолюції з осудом принципової позиції Грузії, але не одержали підтримки на міжнародному рівні. Приховуючи свої геополітичні апетити, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявляв таке, що скоріше стосується поведінки не грузинської сторони, а російських агресивних політиків: « Є привід для того, щоб Рада Безпеки ООН зайнялася цією проблемою, тим більше, що і в абхазьких справах грузинське керівництво робить нові про вокативні кроки». Ще більш погрозливо висловився міністр оборони РФ Сергій Іванов, коли назвав дії грузинської сторони «полным беспределом» і недвозначно пообіцяв «адекватную реакцію».
Грузинська влада через посередництво ОБСЄ передала арештованих шпіонив російській стороні, вчинивши благородно, так, як личить цивілізованій, демократичній, владі. Але імпершовіністи не заспокоїлись, вони вдалися до безпрецедентних заходів блокади Грузії, перекрили повітряні і наземні шляхи сполучення між Росією і Грузією, запровадили переслідування грузинів, що проживають в Москві, заборонили надсилати грошові перекази на Батьківщину тим грузинам, що живуть і працюють в столиці РФ, насильно депортували із своєї столиці десятки грузинів. Дійшло до того, що податкові служби за національною ознакою взялися перевіряти бізнесменів і відомих діячів культури грузинського походження, певно, щоб заставити їх бути своїми мовчазними спільниками. Оце справді «полный беспредел» з усіма ознаками дій тоталітарної держави, з грубим порушенням прав людини і законів міжнародного співтовариства.
Немає сумніву, що в російсько-грузинському конфлікті виразно проявилася тенденція в агресивних діях імпершовіністів, яка є продовженням політики російського самодержавства і диктатури комунобільшовицького режиму щодо національних окраїн імперії, силою поневолених народів. Ці дії компрометують великий російський народ, який ми поважаємо і прагнемо захистити його від новоявлених керманичів, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу на пострадянському просторі. Ми - за російський народ, за рівноправне співробітництво між Росією і Грузією, між Росією і Україною, але ми - проти нових диктаторів, що своїми діями підривають основи гуманітарної, культурної та економічної співпраці між народами.
Письменники України з тобою суверенна, вільна Грузіє! У нас таке відчуття, що сьогодні ми - грузини, чий дім хочуть знищити імпершовіністи і на його руїнах побудувати нову « тюрму народів».
Хай живе вільна, і непокірна Грузія!
Хай живе і процвітає велика, демократична Росія в теперішніх своїх непорушних кордонах!
Секретаріат Ради
Національної Спілки письменників України