10/13/2006 | Юрій Київський

Багато нам доводиться чути і бачити з засобів масової інформації, пафосні заклики про те, щоб зверталися до міліції, що міліція прийде на допомогу, щоб повідомляли міліцію про порушення законів, як це прийнято в цивілізованих країнах.

Що відбувається на справді? Чуємо лише обіцянки міністра, та бачимо, як слова розходяться з ділом. Якщо на початку роботи нинішнього міністра Луценка були зрушення, була надія на позитивні зміни, коли з своїх посад тікали перевертні на пенсію, звільнялися з органів за власним бажанням, сідали на лави підсудних, то зараз, як кажуть „все вернулось на круги своя”. В країні безвладдя, та беззаконня. Але не тільки про міліцію зараз.

Є в Києві декілька досить незвичайних нічних закладів відпочинку. Різниця цих нічних клубів від інших, полягає в тому, що це клуби для публіки з нестандартною сексуальною орієнтацією. І може, хай би вони були, як вони є в інших країнах, якби не одне но... Ширмою, за якою ховається нібито звичайний клуб, на справді відбуваються страшні речі. І, напевно, те що стало відомо мені, мабуть далеко не все, що в дійсності там є.

З приватних джерел, до мене, надійшла жахлива інформація, про те, що в одному з таких закладів (в Києві їх три), та біля нього знаходяться хлопчики від 14 до 16 років, з якими можна про все домовитися.

Вирішивши перевірити цю інформацію, близько 22 – ї години в п’ятницю, я прийшов за наданою мені адресою: вул.. Марії Заньковецької, 6, клуб нетрадиційної сексуальної орієнтації „Помада”, та побачив все своїми очима.

Центр Києва. П’ятдесят метрів від Пасажу. На вулиці, біля, з першого погляду, непримітних скляних дверей, за якими дзеркальні сходи у підвальне приміщення будинку за вищевказаною адресою, стояв просто вдягнутий хлопчинка років 15, та розмовляв про щось з чоловіком. Обминувши їх, я спустився вниз. За аркою, мене зустрів міцної статури охоронець, та запитав, чи знаю я що це за клуб. Відповів що знаю і він показав, що я можу проходити далі.

Декілька великих залів, слабке освітлення, музика. Людей ще не багато, сидять за столиками, спілкуються. Більшість приходить сюди пізніше, десь з дванадцятої. Найбільше всього людей з п’ятниці на суботу, та з суботи на неділю. Саме в ці дні найчастіше, знаходяться біля клубу, та проходять до клубу неповнолітні. За одним з столиків помічаю, що сидить один хлопчинка не більше 15 років, на столі стоїть коктейль, напевно, алкогольний, лежать дорогі цигарки. Вирішив поспілкуватися з адміністратором. Декілька загальних запитань, дізнаюсь, що адміністратора звати Анатолій, показую на хлопчину, та питаю, хто це. Відповідь вразила: „Та вони тут частенько”. Не витримався, та питаю: „Що він тут робить? Це ж дитина. Йому навіть 16 немає”. Анатолій вже з підозрою подивився на мене і каже: „У нас нічний клуб, фейс контроль, але паспорт ми ні в кого не перевіряємо”.

- „А що хіба не видно що це дитина? Хіба дозволено перебування дітей такого віку у нічних клубах, та продавати їм спиртні напої?”. „А якщо міліція прийде?”- запитую в нього.

- „Ми найдемо, що сказати”, - дратливо відповідає Анатолій, та мовчки відходить від мене. Через хвилину, охоронець, що впустив мене до клубу, сказав щось хлопцю і той пішов у напрямку до виходу.

Хлопчина, піднявшись дзеркальними сходами, зупинився біля входу в клуб, проводжаючи поглядами кожного, хто заходив в клуб. Лишив цей заклад і я. Хлопця, що стояв п’ятнадцятьма хвилинами раніше, вже не було.

Підійшовши до нього, питаю, що він тут робить. Хлопчина оживився, зконцентрував свою увагу на мені, та відповів, що він тут знайомиться з геями, спілкується, бо йому це цікаво, майже всіх постійних відвідувачів знає, та всі знають його. Ми розговорилися. Той розповів, що має батьків, але вже декілька років не живе вдома. Що найчастіше, приходить сюди в ніч з п’ятниці на суботу, та з суботи на неділю. Найбільше людей саме в ці дні, та приходять забезпечені люди, хто в будні зайнятий, в будні таких мало. Але, буває, що він приходить сюди і серед тижня. На пропозицію піти звідти, запитав, чи дам я йому гроші, коли почув, що нагодую його в кафе, категорично відмовився від пропозиції і сказав, що у нього тут важливі справи, він не голодний зараз і має дочекатися потрібну для нього людину.

Далі мене вразила міліція. Я подзвонив в міліцію, та розповів, що біля гей-клубу знаходяться неповнолітні. Вислухавши мене, черговий міліціонер, який дуже нерозбірливо представився, запитав у мене: „А хто їх звідти буде забирати?!”.

- „А що, хіба то не ваш обов’язок? Ви ж в усіх засобах масової інформації просите повідомляти про безпритульних дітей, про злочини, про порушення законів”. Після цього, міліціонер відповів, що міліція буде. Через 30 хвилин підішли двоє ППСників, попросили хлопця пройти з ними, відвели хлопчину в сторону метрів за 100 в напрямку відділку міліції, який до речі знаходиться поруч, хвилин 5 пішки, поговорили, та пішли далі. Хлопець повернувся знову до входу в клуб, та через 30-40 хвилин вже сідав в таксі з чоловіком.

Я розумію, що наше суспільство дедалі більше втрачає принципи елементарної порядності та моралі, що молодь деградує під впливом алкоголю та наркотиків, але ті враження, що мені довелося побачити того вечора в п’ятницю, дуже важко передати нормативними словами. Хто хоче переконатися сам, може прийти на вул.. Марії Заньковецької, 6 з п’ятниці на суботу, або з суботи на неділю, та побачити, як відбувається розпуста в серці міста. Шановні колеги журналісти! Не лишайтеся осторонь. Не проходьте повз цього місця в самому центрі Києва, не мовчить.

Пане Луценку! Вже багато було сказано про роботу міліції, але, розумієте, нічого не змінилося.

З того ж приватного джерела, я дізнався більше про цей клуб. Виявляється, що бармени та офіціанти там працюють не тільки нелегально (серед обслуговуючого персоналу є громадяни близького зарубіжжя, без дозволу на роботу в Україні), в них навіть немає санітарних книжок. І це закономірно. Оскільки нехтується Закон в одному, якщо адміністрація клубу вбачає вигоду, або зберігає мовчазну згоду з присутністю неповнолітніх в закладі, де Законом забороняється присутність осіб до 21 року, то там обов’язково присутня ціла низка порушень. А можливо там все набагато складніше і адміністрація сприяє в розпусті, або в тому є їхній інтерес. Хто прийде вночі перевіряти легальність роботи цього закладу, та законність того, що взагалі в ньому відбувається? Звичайно, що є органи яки саме призначені для нагляду та контролю. Але про роботу одного з таких органів вже згадано мною вище. Можливо, хтось з працівників цих органів ходить туди, але хто ж може відкрито про те сказати.

Дивіться пильно за своїми дітьми, тому що поки, розраховувати на дотримання законності, та належний контроль збоку відповідних установ за діяльністю цих „бізнесменів”, ми не можемо!