10/17/2006 | Майдан-ІНФОРМ

У черговій „джинсовій” статті, присвяченій „будівництву онкоцентру” в місті Ірпені, що під Києвом, журналіст парламентської газети „Голос України” Олена Скрипка, яка ось уже довгий час піарить цей сумнівний проект, фактично назвала баптистів сектантами.

Статтю „Ірпінські війни. Епізод другий. Короткий”, надруковану на останній сторінці газети, як і „...Епізод перший...”, знову „забули” розмістити в інтернеті на http://uamedia.visti.net/golos/ (тому ми не можемо надати лінку на неї).

Знехтувавши журналістською етикою, Олена Скрипка замість того, щоб просто (хай навіть і упереджено) висвітлити проблему хоча б з одного боку (не кажучи вже про те, що газеті Верховної Ради бажано було б висвітлювати погляди обох сторін), додала власний P.S., в якому від себе зазначила „вполне ответственно сообщаю” (до наших рук потрапив лише російськомовний примірник газети). На нашу думку, „ответственно сообщать” в газеті Верховної Ради личило б якійсь офіційній особі, але аж ніяк не журналістці цього друкованого органу. А повідомляє „вполне ответственно” журналістка ось таке:

„Опровергая слухи, которые продолжают «гулять» по Ирпеню, что якобы церковь, строящаяся на территории будущей клиники как составляющая духовной части медицинского комплекса, является баптистской (как ее называют в народе), вполне ответственно сообщаю: этот храм – православный. Его освятил в декабре 2005 года Блаженнейший Владимир, Митрополит Киевский и всей Украины, Предстоятель УПЦ (см. «Голос Украины» от 24 декабря 2005 года). Следовательно, ни к одной из сект храм не имеет никакого отношения”.

Чи „гуляють” по Ірпеню такі чутки про недобудований храм – нам невідомо. Можливо й існує, адже неподалік знаходиться баптистський центр підготовки церковних служителів. Однак незрозуміло, навіщо так ретельно спростовувати такі чутки (по Ірпеню всіляких чуток „гуляє аж надто багато) . Адже в Ірпені негативної думки про баптистів немає. Тут існує доволі потужна баптистська громада, яка славиться виключно позитивними діяннями (у царині оздоровлення дітей, допомоги дітям-сиротам, реабілітації хворих на наркозалежність, адаптації до чесного життя людей, які вийшли з ув’язнення тощо). І тим більше не личить на сторінках парламентської газети обзивати давно існуючу в Україні релігійну конфесію сектою. Особливо, якщо згадати, що за Конституцією „не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань...” (ст. 24).

Сама ж стаття повторює заяложену думку, що „погана” ірпінську влада заважає „хорошим інвесторам” рятувати українських онкохворих. В захисники „інвесторів” Олена Скрипка записала віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань Дмитра Табачника, який нібито „готує доручення уряду розробити постанову про підтримку будівництва клініки” (тут журналістка, правда, не стверджує відповідально, а посилається на депутата Київської обласної ради Василя Якобінчука). Ще однією захисницею представлена голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства Тетяна Бахтеєва, яка, за словами Олени Скрипки, під час проведення першого національного „круглого” столу на тему „Як створити конкурентноздатну систему охорони здоров’я в Україні” на питання цієї журналістки про сприяння з боку держави Київського науково-клінічного медичного центру (офіційна назва установи, яка нібито має бути в Ірпені) відповіла (щоб не спотворити слова цитуємо за російськомовним примірником газети):

„...для такой клиники не может быть много земли (тут Олена Скрипка робить авторську вставку „Дело в том, что из уст отдельных представите лей местной власти нерідко звучит фраза: «Зачем клинике так много земли – 18 гектаров») Обещаю, что этот важный для страны проект, после детального изучения, обязательно получит всестотронюю государственную поддержку”.

Не знаємо, чи це остаточні думки Д. Табачника і Т. Бахтеєвої, чи хтось просто ввів їх в оману, але з огляду на опубліковане на „Майдані” дослідження (http://maidan.org.ua/static/mai/1160959438.html) ці державні діячі можуть опинитися в епіцентрі досить гучного скандалу, який вдарить по рейтингу і їх особистому, і їх політичної сили. Тим більше, що Ірпінський міський голова Мирослава Свистович заради порятунку 18 га сторічного лісу в рекреаційній зоні має намір звернутися до сили, яка ще ніколи її не зраджувала. Йдеться, звичайно, про народ.