10/24/2006 | Майдан-ІНФОРМ

16 січня 2005 року директор МПП „Аптека” Уляна Бойчук , чий фармакологічний заклад знаходиться в самому центрі міста Ірпеня Київської області (вул. Центральна, 6-а) прокинулася злочинцем. Ще нічого про це не знаючи, вона зіткнулася з прокльонами знайомих і незнайомих людей (особливо тих, чиї діти загинули від наркоманії), холодними поглядами сусідів, які не хотіли вітатися, відведеними вбік очима друзів.

Виявляється, що 15 січня в ефірі Першого Національного (УТ-1) впродовж дня в інформаційній програмі „Вісті” кілька разів транслювався сюжет про те, що у Київській області деякі фармацевтичні закладами здійснюють незаконну торгівлю сильнодіючими лікарськими засобами, в т.ч. трамадолом. Дивлячись сюжет, мешканці Ірпеня побачили й відому їм аптеку по вул. Центральній, 6. Чутка миттєво розійшлася містом і коштувала У. Бойчук не лише втрачених прибутків, а й величезної морального удару, який значно перевищував всі гроші, які вона через цей телевізійний сюжет не доотримала (одна з найбільших аптек регіону є також єдиною аптекою „матері та дитини” у Приірпінні). Адже Ірпінь – місто невелике, і ходити його вулицями, постійно наражаючись на незаслужені образи, – малоприємне задоволення. А чого вартий шквал дзвінків від постачальників, споживачів, органів влади. Кому хочеться мати справу з наркоторговцев і псувати при цьому свою репутацію?

Міліція ж ніколи не висувала до аптеки та її директорки жодних претензій (про це У. Бойчук, чий заклад пройшов чимало перевірок, зібрала з цього приводу цілу купу різних довідок). Адже МПП „Аптека” не лише не торгувала трамадолом та іншими подібними препаратами, але й задовго до появи сюжету відмовилась від реалізації певної категорії лікарських засобів за рецептами лікарів, щоб запобігти їх безконтрольному розповсюдженню. А торгували трамадолом зовсім в іншій, маленькій аптеці, яка належала зовсім іншим власникам. Однак, чи то працівникам ЦГЗ ГУ МВС в Київській області було ліньки добиратися до закладу, який торгував трамадолом, чи то їм була потрібна гарна телевізійна картинка, і тому вибрали більш гарний заклад для сюжету, однак факт є фактом: інформація щодо незаконного продажу в одній з аптек Ірпеня трамадолу супроводжувався показом аптеки по вул. Центральній, 6-а, а не аптечного кіоску по вул. ІІІ-го Інтернаціоналу, в якому працівники Ірпінського міськвідділу міліції 24 грудня 2004 року дійсно виявили продаж трамадолу.

Врешті решт Уляна Бойчук добилася спростування, в якому йшлося, що у сюжеті, підготовленому Центром громадських зв’язків Головного управління МВС України в Київській області, в якому йшлося про незаконний продаж сильнодіючих ліків однією з аптек міста Ірпінь „було використано кадри з інших аптек Київської області, але не вказувалися конкретні адреси”. Тобто, накоторговцями в очах людей зробили не лише МПП „Аптека”. ЦГЗ МВС у спростуванні офіційно попросив „вибачення у власників аптек, зображення яких були використані у відео сюжеті”.

Однак спростування пролунало лише один раз у програмі „Новини”. І якщо інформацію, що в МПП „Аптека” торгують трамадолом, люди рознесли по Ірпеню миттєво, то спростування, яке мало хто бачив, особливо розносити не поспішають (така вже в людей схильна до сенсацій психологія, а те, що хтось не порушує закони, сенсацію ні для кого не є). От і продовжує ходити Уляна Бойчук, ще вчора шанована у місті людина, директор великої та потрібної у регіоні аптеки з тавром „наркоторговця”, бо фізично не може довести кожному, що вона – не верблюд.

Хотілось би, щоб це повідомлення нагадало журналістам та міліціонерам про моральну відповідальність, яку вони несуть за свої вчинки. Бо складається враження (не лише в цьому випадку), що „картинка” для багатьох телевізійників давно стала важливішою за суть новини.