10/27/2006 | Роост

Сиктивкарський фонд "Покаяння" провів меморіяльну акцію на честь в'язнів концтаборів ГУЛАГ. Про це повідомляє фіно-угорська агенція "Коміінформ".
http://www.ugraina.org/
news/read/1960.htm?PHPSESSID=eea2dbcabc336375bebf70fb157b2f08
(світлина концтабору Абезь)

На поминальному вечері презентували першу частину восьмого тому "Мартиролог", яку складає монографія історика з Ухти Анни Канєвої. До фундаментальної праці "Ухт-Печорский лагерь: страницы истории" увійшли списки ув'язнених воркутинського відділу Управління пересильних таборів (великор.УПЛ) - це доволі об'ємний документ.

У літературній частині - нариси про жертв "Ухпечлаг". Родзинка - спогади перших "зеків-ухтинців", які написали самі жертви на замовлення катів. Ці екзотичні мемуари по-сталінські оптимістично присвячено першому ювілею (5-річчю!) концтабірного відділу УТЛ.

Показово, що учасники вечора не перейнялися якоюсь іронією щодо цього документа. Як і не висловили особливих думок з приводу іншої книжки - "Заручники часу". А в ній заввідділом Національної бібліотеки Комі Іріна Букіна розповіла - не більше, не менше - про дитячі концтабори НКВД СССР на території Республіки.

Майстри постсталінських евфемізмів - місцеві журналісти - назвали це "темой жизни детей репрессированных родителей в период 1930-1956 года". І вже ввижається не колючий дріт і параші для малолітніх в'язнів, а мінорні картинки із чепурними малятами, що сумують за зечками-мамами, сидячи на колінах дідуся з НКВД...

І чому в експозиції Бухенвальду не пишуть так по-сиктивкарськи просто: "тема жизни детей репрессированных родителей в период №№"? Бо свята простота?

http://www.komiinform.ru/
index.php?id=43864