"Репліка генетичного українця"
10/27/2006 | Олесь Шевченко
Ви вмикаєте вечірньої години Перший національний телеканал і бачите на ньому великими літерами: «Звернення до українського народу…». Ну, слава Богу, – полегшено зітхаєте, – давно вже не чули Президента ні по радіо, ні з екрану телевізора, пора щось пояснити людям, щоб знали, хто в домі господар.
Придивляєтеся далі – ого: замість Президента вже інша особа, знайома з низки кримінальних справ. Крупним планом. Перша думка – зараз оголосить, що Президент тяжко хворий і не може виконувати своїх обов’язків. Але ні, про Президента мовчить. Зате дістається українцям, по повній програмі!
Хоч привід – річниця трагедії в Бабиному яру.
Ось вони, вересневі тези, що мають бути керівництвом для дії усієї нової владної вертикалі, будьте уважні.
«Так зване національне питання може існувати в суто теоретичному визначенні.»
«Інша річ, що зіграти на національних почуттях намагаються деякі політики, які вважають, що ця тема ідеально годиться для публічних розмірковувань про спрямовуючу роль «генетичних» українців у становленні нашої державності. Час від часу такі пасажі можна почути навіть з екранів телевізорів.»
«Гасла на кшталт «свій до свого по своє» – це не з нашої програми і не з нашої ідеології.»
«На жаль, будучи історично поділеним на дві частини, українське суспільство все ще не може подолати розкол, який виник у результаті нерозуміння або небажання окремих політиків зрозуміти об’єктивність існування цього явища. Таким чином, виникла парадоксальна ситуація, коли реально послуговуючись при спілкуванні двома мовами, частина політикуму відмовляється визнати право російської мови функціонувати на рівні, який задовольнив би мільйони жителів південно-східних регіонів.»
«Історія вчить, що великі трагедії розпочиналися з речей, на перший погляд, дрібних і малозначущих – привабливих утопій, політичних спекуляцій, популістських загравань з націоналістами.» (Цитується за газетою «Урядовий кур’єр», 27 вересня 2006 р.).
Зовсім не маю наміру вступати в дискусію ані з тим , хто проголосив ці далеко не оригінальні тези, ані з їх «гуманітарним» легко розпізнаваним автором. Гидко це мені.
Кожен національно свідомий українець добре знає, що національне питання в Україні й на сьогодні є головним для буття чи небуття українського народу. Кожен національно свідомий українець добре знає, що визначальною в цьому питанні є проблема збереження мови – душі української нації. І кожному свідомому українцеві добре зрозуміло, що той, хто постійно відшуковує, як би то ще уразити українську мову – нашу душу, – той є підлий ворог українства.
«В своїй хаті – своя правда, і сила, і воля», – писав український Геній. Оці ж, котрі беруться наразі навчати українців, як їм розмовляти, вважають інакше: «свій до свого по своє» – це, мовляв, не їхня програма. Знаємо ваші програми. Історія навчила. Раніше нас таврували званням «український буржуазний націоналіст», а відтепер ми грішні вже лиш за те, що ми «генетичні».
Не ті часи, панове «програмісти»! Геноцидом нас уже не візьмеш, терор ми вже проходили, камазами всіх не перестрінете, арматурою в під’їздах всіх не переб’єте. Попідростали вже десятки тисяч молодих українських патріотів – вам їх не подолати!
А ви – «генетичні» – пильнуйте. І на всяк випадок створюйте підпільні організації, та розумно.
Олесь ШЕВЧЕНКО - народний депутат України 1 скликання,
політв’язень російських концтаборів
Отримано Майданом Thu, 26 Oct 2006 06:37:04 -0400 (EDT)
Придивляєтеся далі – ого: замість Президента вже інша особа, знайома з низки кримінальних справ. Крупним планом. Перша думка – зараз оголосить, що Президент тяжко хворий і не може виконувати своїх обов’язків. Але ні, про Президента мовчить. Зате дістається українцям, по повній програмі!
Хоч привід – річниця трагедії в Бабиному яру.
Ось вони, вересневі тези, що мають бути керівництвом для дії усієї нової владної вертикалі, будьте уважні.
«Так зване національне питання може існувати в суто теоретичному визначенні.»
«Інша річ, що зіграти на національних почуттях намагаються деякі політики, які вважають, що ця тема ідеально годиться для публічних розмірковувань про спрямовуючу роль «генетичних» українців у становленні нашої державності. Час від часу такі пасажі можна почути навіть з екранів телевізорів.»
«Гасла на кшталт «свій до свого по своє» – це не з нашої програми і не з нашої ідеології.»
«На жаль, будучи історично поділеним на дві частини, українське суспільство все ще не може подолати розкол, який виник у результаті нерозуміння або небажання окремих політиків зрозуміти об’єктивність існування цього явища. Таким чином, виникла парадоксальна ситуація, коли реально послуговуючись при спілкуванні двома мовами, частина політикуму відмовляється визнати право російської мови функціонувати на рівні, який задовольнив би мільйони жителів південно-східних регіонів.»
«Історія вчить, що великі трагедії розпочиналися з речей, на перший погляд, дрібних і малозначущих – привабливих утопій, політичних спекуляцій, популістських загравань з націоналістами.» (Цитується за газетою «Урядовий кур’єр», 27 вересня 2006 р.).
Зовсім не маю наміру вступати в дискусію ані з тим , хто проголосив ці далеко не оригінальні тези, ані з їх «гуманітарним» легко розпізнаваним автором. Гидко це мені.
Кожен національно свідомий українець добре знає, що національне питання в Україні й на сьогодні є головним для буття чи небуття українського народу. Кожен національно свідомий українець добре знає, що визначальною в цьому питанні є проблема збереження мови – душі української нації. І кожному свідомому українцеві добре зрозуміло, що той, хто постійно відшуковує, як би то ще уразити українську мову – нашу душу, – той є підлий ворог українства.
«В своїй хаті – своя правда, і сила, і воля», – писав український Геній. Оці ж, котрі беруться наразі навчати українців, як їм розмовляти, вважають інакше: «свій до свого по своє» – це, мовляв, не їхня програма. Знаємо ваші програми. Історія навчила. Раніше нас таврували званням «український буржуазний націоналіст», а відтепер ми грішні вже лиш за те, що ми «генетичні».
Не ті часи, панове «програмісти»! Геноцидом нас уже не візьмеш, терор ми вже проходили, камазами всіх не перестрінете, арматурою в під’їздах всіх не переб’єте. Попідростали вже десятки тисяч молодих українських патріотів – вам їх не подолати!
А ви – «генетичні» – пильнуйте. І на всяк випадок створюйте підпільні організації, та розумно.
Олесь ШЕВЧЕНКО - народний депутат України 1 скликання,
політв’язень російських концтаборів
Отримано Майданом Thu, 26 Oct 2006 06:37:04 -0400 (EDT)
Відповіді
2006.10.27 | Salwator
Re: "Репліка генетичного українця"
А програмістів навіщо образили, я так і не зрозумів...2006.10.28 | один_козак
Там є лапки.
2006.10.28 | Нестор (Львів)
Re: "Репліка генетичного українця"
Дуже файна стаття. Точна, чесна, влучна. Нарешті сказано відкрито те про що кожен свідомий українець знав і знає: по сьогоднішній день неперервно триває боротьба за розв'язання українського національного питання - питання існуання української нації. А спертися українці можуть тільки й виключно на її основу - українську мову. Не стане мови - зникне Україна. Прикро, що зазвичай вороги це розуміють та усвідомлюють значно ліпше за тих, хто мав би це знати від свого першого дня. Українська мова - то наша фортеця.Боротьба за Україну не є абстрактною, і не є забавкою. Боротьба йде на винищення. То скільки ще має загинути повстанців, аби це стало зрозумілим для всіх українців.
Згадаймо Майдан: хіба співають гімн України так як тоді, якщо йдеться просто про обрання чергового вождя-месії.
2006.10.28 | Torr
Re: "Репліка генетичного українця"
Дякую, Олесь.2006.10.28 | Таля
Re: "Репліка генетичного українця"
Нестор написав:Дуже файна стаття. Точна, чесна, влучна. Нарешті сказано відкрито те про що кожен свідомий українець знав і знає: по сьогоднішній день неперервно триває боротьба за розв'язання українського національного питання - питання існуання української нації. А спертися українці можуть тільки й виключно на її основу - українську мову. Не стане мови - зникне Україна. Прикро, що зазвичай вороги це розуміють та усвідомлюють значно ліпше за тих, хто мав би це знати від свого першого дня. Українська мова - то наша фортеця.
Боротьба за Україну не є абстрактною, і не є забавкою. Боротьба йде на винищення. То скільки ще має загинути повстанців, аби це стало зрозумілим для всіх українців.
Згадаймо Майдан: хіба співають гімн України так як тоді, якщо йдеться просто про обрання чергового вождя-месії."
Театралізоване дійство "Майдан" було заплановане для "маленького українця", який в силу своєї совковості та віртуальності не здатний був на більше, аніж спокійно посадити в крісло чергового месію-совка та чекати на чудеса.
Право не дають, право здобувають! Що ми здобули у "псевдо"-революції 2004? Те, чого ми варті, бо свої ж яничари, вирішуючи проблему мовного питання в Україні, вже 15 років підряд стають на шлях "захисту прав нацменшин в Україні", не помічаючи, що наша нація пропадає! І доти, доки КОЖЕН УКРАЇНЕЦЬ не зрозуміє цього кожною клітиною, доти ми не будемо мати повноцінної суверенної ВЕЛИКОЇ УКРАЇНИ. Майбутнє нашої держави та нашої нації залежить від дій кожного з нас!
ХВАЛА ТОМУ, ХТО КРАСНЕ РІДНЕ СЛОВО
ЛЕЛІЄ В СЕРЦІ ЧИСТО І СВЯТКОВО
І НАЧЕ СКАРБ, СИНАМ ПЕРЕДАЄ!!!
2006.10.28 | Нестор
Re: "Репліка генетичного українця"
Шановна(ий) Талю, що би і хто би тоді не запланував, але я ЗНАЮ, що на Майдані було МОРЕ людей, які готувалися покласти життя, але не відступити. Повторюю хто би й чого не планував. І ці люди СВІДОМО стояли за Україну. І знали, відчували й усвідомлювали, що вони стоять за Україну. Зрештою, згадайте 1-й,3-й і 8-й дні. Всі "плановики" там "ходили (ср..ли) ріденько" з усіма своїми планами (і дехто рвав на собі волосся - зокрема наш вождь, що ся погодив на таке, і радий би був вернути все назад, та марно).2006.10.28 | один_козак
Re: "Репліка генетичного українця"
2006.10.28 | один_козак
Нє, але мені здеється, що саме тоді і Ющ був затявся
по-козацькому.2006.10.29 | Таля
Re: "Репліка генетичного українця"
Шановна(ий) Талю, що би і хто би тоді не запланував, але я ЗНАЮ, що на Майдані було МОРЕ людей, які готувалися покласти життя, але не відступити. Повторюю хто би й чого не планував. І ці люди СВІДОМО стояли за Україну. І знали, відчували й усвідомлювали, що вони стоять за Україну. Зрештою, згадайте 1-й,3-й і 8-й дні. Всі "плановики" там "ходили (ср..ли) ріденько" з усіма своїми планами (і дехто рвав на собі волосся - зокрема наш вождь, що ся погодив на таке, і радий би був вернути все назад, та марно).Ні, дорогий Несторе, покласти своє життя на Майдані була готова певна частина українців, в тому числі я і ви, наші батьки та друзі. Для цих людей Майдан був не захистом вибору Юща, а власне розумінням того, що йде боротьба в першу чергу за виживання нації(мова, культура, незалежність, захист прав і т.д.)
Багато ж мітингуючих на Майдані була там саме для того, щоб посадити Юща в крісло і спокійно розійтись по хатах. Ці ліберали усвідомлювали, що проффессор нас взагалі до ручки доведе, тому вони й вийшли, спрацював інстинкт самозахисту "малого українця" від пацанов. Нажаль в цих людей не було і далі немає розуміння того, що ми вже пропадаємо, як нація, що наша мова стає другорядною в Україні, що майбутнє нашої держави та нації є під загрозою, і що потрібно боротися за своє.
2006.10.29 | Нестор (Львів)
Re: "Репліка генетичного українця"
Так виглядає, шановний друже Талю, що мислимо ми ОДНАКОВО. І якщо у Вашому розумінні "певна частина" означає "певна але мала частина", то розходимося ВИКЛЮЧНО в оцінці кількості тих, хто вийшов на Майдан захистити свою честь і свої переконання. То я собі задаю питання - Чого я про наш народ маю думати гірше? (це не звинувачення-заперечення Вашого твердження, а скорше виправдання свого). Очевидно, що думка (враження) дуже залежить від повсякденного кола (оточення) в якому перебуваємо. А скільки людей (дехто з подивом) побачило, що їхні діти - патріоти. І як оце щемливо-горде почуття сяяло на їхніх обличчях.2006.10.30 | один_козак
Ой, це - бальзам...
Нестор (Львів) пише:> А скільки людей (дехто з подивом) побачило, що їхні діти - патріоти. І як оце щемливо-горде почуття сяяло на їхніх обличчях.
Хвала Богові!
2006.10.29 | Михайло Свистович
Re: "Репліка генетичного українця"
Таля пише:>
> Ні, дорогий Несторе, покласти своє життя на Майдані була готова певна частина українців, в тому числі я і ви, наші батьки та друзі. Для цих людей Майдан був не захистом вибору Юща, а власне розумінням того, що йде боротьба в першу чергу за виживання нації(мова, культура, незалежність, захист прав і т.д.)
>
> Багато ж мітингуючих на Майдані була там саме для того, щоб посадити Юща в крісло і спокійно розійтись по хатах. Ці ліберали усвідомлювали, що проффессор нас взагалі до ручки доведе, тому вони й вийшли, спрацював інстинкт самозахисту "малого українця" від пацанов.
Я особисто знаю дуже багатьох людей, для яких Майдан був саме захистом вибору Юща, і які були готові покласти за це своє життя. І серед цих людей, і серед тих, для кого Майдан був власне розумінням того, що йде боротьба в першу чергу за виживання нації(мова, культура, незалежність, захист прав і т.д.), було чимало лібералів. Натомість серед тих, хто усвідомлював, що проффессор нас взагалі до ручки доведе, і тому вони й вийшли, і в яких спрацював інстинкт самозахисту "малого українця" від пацанов, було чимало нелібералів, в т.ч. й українських націоналістів за ідеологією.
Переставайте жити штампами і тоді Ви зможете вплинути на перебіг історії.
2006.10.30 | Таля
Re: "Репліка генетичного українця"
Прошу повчати своїх рідних та інших тут на форумі, вам це чудово вдається. Мене ж не потрібно, дякую.На перебіг історії Вам, шановний, навряд чи вдасться вплинути. З такими поглядами, як у вас, наша історія аж ніяк не зміниться від тої, яку маємо вже сторіччями.
2006.10.30 | Михайло Свистович
Re: "Репліка генетичного українця"
Таля пише:> Прошу повчати своїх рідних та інших тут на форумі, вам це чудово вдається.
Звідки Ви знаєте? Вони Вам розповіли? І хто саме?
> На перебіг історії Вам, шановний, навряд чи вдасться вплинути
Гм... Та вже вдалось
> З такими поглядами, як у вас, наша історія аж ніяк не зміниться від тої, яку маємо вже сторіччями
Гм... Та вже змінилась
2006.10.28 | Дядя Вова
Давайте - для начала диалога - на две октавы снизим тон.
Ну почему, как только за перо берётся националист, так стиль изложения подлетает до грани истерики? Опять страшные КАМАЗы только и мечтают раздавить их, сообщения заканчиваются огромными трёхаршинными буквами...Смею заверить, что такая манера поведения и является чуть ли не единственным поводом не любить вас. Вместо того, чтобы сделать что-нибудь спокойное и конструктивное для СЕБЯ, вы обвиняете во всех смертных грехах ОКРУЖАЮЩИХ, агрессивно воюете с ветряными мельницами, вместо того, чтобы молоть на них себе мукУ.
Что бы сделал я, если бы был украинским националистом. Прежде всего, спросил бы себя: что я умею хорошо делать? Предположим, играть в баскетбол. Отлично, я бы организовал дворовую команду «Козак», все, кто хочет вступить, должны согласиться общаться в ней по-украински.
Немного старомодно, немного примитивно? Хорошо. Тогда собрал бы по городу единомышленников, с их детьми, в украинский клуб. Празднования в национальном колорите, самодеятельность, пикники – главное, чтобы это было весело. И побольше приглашённых неукраинцев.
На крайняк, я просто бы старался посылать на ВФ интересные и увлекательные сообщения, а не нытьё про то, как меня жизнь «имеет» и какие все остальные читатели ВФ - сволочи. (Да! Ещё не распугивал бы читателей штампованными лозунгами с огромными буквами).
Никто не тянется за личностью скучной, интровертированной, злобной и неудачливой. Я это без личных намёков.
2006.10.28 | один_козак
Вы не поняли, кто автор темы? Посмотрите внимательно.
2006.10.28 | Дядя Вова
Иногда для дела больше пользы от врагов, чем от таких вождей.
2006.10.28 | один_козак
Аааааааапятьнипоняли...
2006.10.28 | Дядя Вова
Не томите, уже бы и рассказали. А то, может, я и не прав,
может, этот человек, действительно, всегда был за толерантность, за единство Украины. Или, вдруг, он инвалид - тогда я, конечно же, приношу ему свои извинения.2006.10.28 | один_козак
Объясняю, на что намекал.
Во-первых, это не ровня нам с вами. Человек очень взрослый и с ооочень тяжелой биографией.Никогда я не замечал за дедушкой Олесем Шевченко особой виртуозности в общении с публикой. НО! Когда речь идет о, как вы высказались, "нытье" с его стороны по поводу притеснений украинского этноса, то нужно учитывать, что для людей вроде него это - не газетные или форумные сообщения. Когда целый СССР боролся с ним и теми немногими принципиальными гражданами, которые осмеливались, думая не совсем по-советски, говорить об этом вслух, камазы для сведения счетов с политическими оппонентами еще даже не употреблялись. Нужды не было. Потому, что вся государственная машина работала против них.
Поэтому, каким бы нервным, навивным, маразматичным или даже недалёким ни выглядел кто-то из них, я перед ними, что называется, "снимаю шляпу".
И учтите, что разные "удачливые" личности кровью, массовыми репрессиями и разрушениями добывали свою удачу. В отличие от них такие, как Олесь Шевченко, боролись ненасильственными методами. Фактически, приносили себя в жертву будущему Украины.
2006.10.28 | Нестор (Львів)
Re: Объясняю, на что намекал.
Либонь тра подякувати Одному_Козакові за таке популярне пояснення. Якщо вже воно не "дійде", то або опоненти перебувають на різних планетах (=мають протилежні системи цінностей), або хтось з них має явні проблеми з інструментом мислення (без образ).2006.10.28 | Нестор (Львів)
Re: Давайте - для начала диалога - на две октавы снизим тон.
Дядя Вова, не знаю хто Ви - кацап, москаль чи хохол (жодних особистих натяків), але задам Вам питання (ми ВІДПОВІДЬ перевіряти не будемо):1.Ви б віддали життя за Україну (тобто аби Ви існуєте, або Україна)
А тепер не таке "кровожерне" питання:
2.Ви би за право своє і своїх дітей говорити і навчатись українською пішли у радянські концтабори.
Якщо попередні питання для Вас як мінімум дивні (жодних особистих натяків), наступне питання:
3.Ви би погодились, аби Ваші діти були схожі на сусіда, ба більше, і міміка й жести, й звички - ну копія сусід.
Якщо і це питання викликає зневажливу усмішку, то останнє, дуже серйозне питання:
4.Вмієте довести, що 2*2=4?
Врахуйте лишень, що відповідь "тІпА" - хе, так гАвАрІлА Маріванна - не приймається (жодних особистих натяків).
Повірте, те що я щойно нависав не є жартами (жодне з чотирьох питань), я ся не бавлю з Вами, всі питання є ДУЖЕ серйозні.
2006.10.28 | Дядя Вова
Нестор, это... мм... нехорошие, некорректные вопросы.
У психологов есть список таких вопросов, на них не может ответить ни один нормальный человек. Помню один такой из вузовского учебника: «Ваш ребёнок застрял в железнодорожной стрелке. У вас есть только два решения. Ждать, пока его переедет поезд, или перевести стрелку в другую сторону, тогда полный состав чужих детей рухнет в пропасть».Примерно такие вопросы и Вы задаёте мне. Я, кажется, разгадал их смысл. Если нет, то поправьте, только без явного лукавства.
Вы хотели сказать, что раз Олесь Шевченко такой смелый, бесстрашный, такой преданный СВОЕЙ идее, то никакой критике он не подлежит, просто НЕ МОЖЕТ подлежать ей по определению.
Не буду растекаться мыслию по древу, а вспомню Ленина, Сталина и Дзержинского, которые шли на эшафот с готовностью, чуть ли ни с радостью. И что? Это что-то кому-то доказывает? Если идея «хибна», то всем глубоко наплевать на личности её носителей.
У нас ещё есть пример Януковича, который смело рискнул самой свободой ради чудесной чужой шапки.
Ладно, вижу Вы не совсем удовлетворены, думаете, что от конкретно поставленных вопросов я пытаюсь увильнуть. Чтобы эта переписка не длилась вечно, сразу признаюсь, как на духу, что сидеть в украинской тюрьме мне бы не хотелось. Но если дело в Украине дойдёт до гражданской войны, то я, пожалуй, готов взять в руки оружие и защищать своих близких, ибо так уж сильно за собственную жизнь не цепляюсь.
В любом случае, с Вашей стороны было благородно, что Вы вступились за честь мало известного Вам человека (я так думаю) Олеся Шевченко. Но... перечитайте внимательно мой исходный топик, Вы ОПЯТЬ воюете с ветряными мельницами!!!
2006.10.29 | Нестор (Львів)
Re: Нестор, это... мм... нехорошие, некорректные вопросы.
Володю, по-перше, дуже радий, що Ви не образились. Я задав насправді дуже серйозні та важливі питання. Оскільки я Вас не знаю, не бачу, і цілком можливо, що Ви є не дядя Вова, а наприклад тьотя Мотя або товариш сержант. Це інтернет - всяке буває.Стосовно Вашої відповіді:
1.Ви робите логічну помилку, коли порівнюєте моє перше питання із тим - про свою дитину і сотню чужих. Моє питання стосувалося ВИКЛЮЧНО Вас. Прочитайте уважно.
2.Я мав з'ясувати, чи ми маємо бодай наближено близькі системи цінностей, а саме: Ваше ставлення до України та української мови. Тут Ви від відповіді ухилилися. А тоді насправді важко й складно із вами сперечатися, бо що з того, що я приміром розповідатиму Вам про борщ, як Ви окрім щєй нічого не визнаєте.
4.Останнє питання стосувалося важливої для мене інформації: чи мислите Ви логічно (чи притаманне Вам логічне мислення) - інакше знову потрапляємо в ситуацію, коли вельми непросто когось переконати у будь-чому (бо проблеми з логікою). Тут Ви вчергове ухиляєтеся від відповіді.
Стосовно Ваших коментарів: коли Ви кажете що готові узяти до рук зброю, аби захистити СВОЇХ БЛИЗЬКИХ, це не відповідь на моє питання. Я питався про Україну та українську мову. А Ваша відповідь стосується НЕ голови чи ПЕРЕКОНАНЬ, а природніх інстинктів. Я навіть дивуюся, що Ви кажете, що МАБУТЬ би взялися захищати своїх близьких. Я би наприклад зробив то не задумуючись. Яке там "мабуть".
Щодо Ваших посилань на патологічних злочинців лєніна, сталіна, дзержинського, то вони не є і не можуть бути для мене авторитетами у ЖОДНОМУ питанні. Зрештою, дехто за свій мільйон доларів покладе на асфальт сотню людей не моргнувши оком. Щодо ідей - вони також бувають різними. Часом просто непорівняльні.
Ну й нарешті щодо Олеся Шевченка. Він очевидно не потребує мого захисту, бо його давно й упевнено захищає "історія" його життя. Але я хотів за нього вступитися. І зробив це так як зробив.
І останнє: на жаль, Ви НЕ зрозуміли основного його твердження - я можу його процитувати але не буду, залишу Вам цей кавальчик насолоди - самостійно відшукати її в тексті.
Порада: не беріть прикладу з наших словоблудів та окозамилювачів: не чіпляйтеся до форми викладу! Дивіться на суть висловлених тверджень. Олесь Шевченко не поезії писав. А робив спробу ся достукати до тієї ниточки, що з'єднує голову із серцем.
2006.10.29 | Михайло Свистович
Re: Нестор, это... мм... нехорошие, некорректные вопросы.
Дядя Вова пише:>
> В любом случае, с Вашей стороны было благородно, что Вы вступились за честь мало известного Вам человека (я так думаю) Олеся Шевченко.
Не варто хизуватися невіглаством і викривленими критеріями, дядю. Україна тому і сидить в задниці, що такі люди, як Олесь Шевченко, випустити з в"язниці якого вимагав ще Сахаров, для більшості є маловідомими.
Ви мені нагадали ірпінських депутатів, коли нещодавно мова зайшла за Почесного громадянина міста. Моя дружина запропонувала сценариста Леоніда Череватенка, а хтось з депутатів композитора Михайла Катричка. Проти Катричка ніхто нічого не мав, і його кандидатура не викликала заперечень, але здивувала (точніше, не здивувала, це вже не дивує) реакція депутатів на Череватенка ("А хто це такий?" "Я вперше чую про такого"). Бо все ж величини для культурної та освіченої людини неспіввимірні.
Врешті решт затвердили і того, і того, ще й третього також (але то вже з іншого опери), однак невігластво вражає. До того ж агресивне, помпезне, самовпевнене невігластво. І ці люди сьогодні при владі. Не зробивши нічого в житті, потрапивши в депутати за спиною партійного лідера, вони не те що намагаються, а просто прагнуть вершити долю народу. І щиро вважають, що здатні це робити та мають моральне право.
Свого часу депутати минулих скликань не затвердили Почесним громадянином Ірпеня перекладача Дмитра Паламарчука. Бо не знали такого. Вони ж не читателі, а вершителі. І якщо когось не знають, тим гірше для того, кого вони не знають.
2006.10.29 | Нестор (Львів)
Re: Нестор, это... мм... нехорошие, некорректные вопросы.
В одному не можу ся погодити з Михайлом: що ВОНИ (наволоч) прийшли "вершити долю народу". Як на мене, вони є "будівничими" своєї долі (=добробут, маєтки, забавки, забаганки). Хіба, маючи такі тупі зажерливі заздрісні продажні очі, можна розгледіти людину? Там навіть тло із зеленим (баксовим) відтінком.Щодо Дмитра Паламарчука: вважаю його одним з найкращих українських перекладачів (досить самих лише сонетів Шекспіра), але каюсь, я також не знав, що він народився в Ірпені. Зрештою, в Ірпені довелося бути один раз і було то давно.
2006.10.29 | Михайло Свистович
Re: Нестор, это... мм... нехорошие, некорректные вопросы.
Нестор (Львів) пише:> В одному не можу ся погодити з Михайлом: що ВОНИ (наволоч) прийшли "вершити долю народу". Як на мене, вони є "будівничими" своєї долі (=добробут, маєтки, забавки, забаганки).
Так, Ви в цілому маєте рацію. Але вершити долю народу вони також пориваються. Бо навіть признатися самому собі у суто коритних інстинктах дуже важко. Тому вони заспокоюють сумління тим, що заслужили своє корито, бо працюють тяжко на народ, і що народ без них пропаде
> Щодо Дмитра Паламарчука: вважаю його одним з найкращих українських перекладачів (досить самих лише сонетів Шекспіра), але каюсь, я також не знав, що він народився в Ірпені
Він не народжувався в Ірпені. Його сюди після відсидки перетягнув Кочур, який, як і Паламарчук, прожив тут аж до самої смерті. Син Дмитра Паламарчука Володимир, до речі, був одним з тих кількох людей, які робили цей сайт у перші місяці його існування. А переклад сонетів, звичайно, просто чудовий. Та й не тільки сонетів і не тільки Шекспіра. Якби не Паламарчук, я б, наприклад, ніколи не дізнався, що жив колись такий блискучий поет як Ередія.
І ще. Хата Паламарчука була одна з найбільших, мабуть, в Ірпені радянського періоду. Бо до Паламарчука в цій хаті жив міністр. А зараз ця хата міністра виглядає халупою у порівнянні з деякими палацами начальників районного масштабу.
2006.10.30 | stefan
признатися самому собі у суто коритних інстинктах дуже важко
Михайло Свистович пише:> Але вершити долю народу вони також пориваються. Бо навіть признатися самому собі у суто коритних інстинктах дуже важко. Тому вони заспокоюють сумління тим, що заслужили своє корито, бо працюють тяжко на народ, і що народ без них пропаде
>
Свистович має рацію
> Якби не Паламарчук, я б, наприклад, ніколи не дізнався, що жив колись такий блискучий поет як Ередія.
>
Ередія Xoce Марія Ередія Xoce Марія, Ередія-і-ередія (Heredia у Heredia) (1803—1839), кубинський поет. Видний представник латиноамериканського романтизму, один з тих, що започаткував кубинської національної поезії. У перших творах (драми, вірші)...
...
Цей Ередія? Бо їх багато.
2006.10.30 | Михайло Свистович
Re: признатися самому собі у суто коритних інстинктах дуже важко
stefan пише:>
> Ередія Xoce Марія Ередія Xoce Марія, Ередія-і-ередія (Heredia у Heredia) (1803—1839), кубинський поет. Видний представник латиноамериканського романтизму, один з тих, що започаткував кубинської національної поезії. У перших творах (драми, вірші)...
>
> Цей Ередія? Бо їх багато.
Гм... І той і не той. Паламарчуків Ередія - це французький поет кінця 19 століття, хоча походженням з Куби і звали його саме так...
2006.10.30 | Нестор (Львів)
Re: Нестор, это... мм... нехорошие, некорректные вопросы.
1.Михайло - не смішіть: сидить такий собі Кушнарьов (Калашніков, Стоян, Чорновіл і пішло поїхало - в мене клавіатура відмовляється працювати коли я прізвища цієї смердючої слизької наволочі набираю) і копирсаючись перстом ув одній єдиній звивині (пропхавши цього пітного помічника процесу абстрактоного мислення через протилежну дірку в носі) глибокодумно міркує - я зроблю цих хохлів щасливими - бля.. буду зроблю. Та в цього кодла від рана до вечора одне місце неперервно грає, аби той народ поменше та рідше про них думав-згадував. І коли вони час від часу переглядають фільми жахів, то скрививши свої роздуті від думок, які пирскають зі шлунку, писки промовляють - хіба то жах, бачили б ви Майдан!2.Щодо Ірпеня - я зовсім забув що то було "містечко красного (і червоного також) українського письменства". Варіація (як завжди) підмосковного відповідника (забув назву - дуже відома).
2006.10.30 | Михайло Свистович
Re: Нестор, это... мм... нехорошие, некорректные вопросы.
Нестор (Львів) пише:> 1.Михайло - не смішіть: сидить такий собі Кушнарьов (Калашніков, Стоян, Чорновіл і пішло поїхало - в мене клавіатура відмовляється працювати коли я прізвища цієї смердючої слизької наволочі набираю) і копирсаючись перстом ув одній єдиній звивині (пропхавши цього пітного помічника процесу абстрактоного мислення через протилежну дірку в носі) глибокодумно міркує - я зроблю цих хохлів щасливими - бля.. буду зроблю.
Я навіть бачив таке і слухав думки, висловлені вголос.
> Та в цього кодла від рана до вечора одне місце неперервно грає, аби той народ поменше та рідше про них думав-згадував
Ви помиляєтесь. Вони люблять славу, увагу і вдячність.
> 2.Щодо Ірпеня - я зовсім забув що то було "містечко красного (і червоного також) українського письменства". Варіація (як завжди) підмосковного відповідника (забув назву - дуже відома).
Пєрєдєлкіно
2006.10.30 | один_козак
Критикувати можна всіх.
Крім Бога. Але в даному випадку критика була неадекватною.Безглуздо ж, наприклад, контуженого фронтовика критикувати за те, що він ночами ойкає уві сні. До того ж, якщо жосвідчена людина впізнає в подіях певні ознаки, то, нмд, не варто від її зауважень зльоту відмахуватися.
> Не буду растекаться мыслию по древу, а вспомню Ленина, Сталина и Дзержинского, которые шли на эшафот с готовностью, чуть ли ни с радостью. И что? Это что-то кому-то доказывает? Если идея «хибна», то всем глубоко наплевать на личности её носителей.
Правильно. Но прикол в том, что в идеях шестидесятников вроде О.Шевченко нет ничего экстравагантного. Вся-то идея состояла в излечении того безумия, которым был болен СССР. И в том, чтобы жить "как все нормальные люди", пользуясь естественными, Богом данными правами и свободами. И, в отличие от ленинизма, мы имеем наглядный пример Европы, которая живёт именно так, как наши диссиденты хотели, чтобы жили мы.
> В любом случае, с Вашей стороны было благородно, что Вы вступились за честь мало известного Вам человека (я так думаю) Олеся Шевченко.
"Малоизвестного"
2006.10.29 | Мірко
Честь Олесю
Нарешті й бувші депутати дійшли до того висновку який вже давно обговорювався тут.2006.10.29 | Михайло Свистович
Він Олесь, а не Олег
Мірко пише:> Нарешті й депутати дійшли до того висновку який обговорювався тут вже давно.
Він не депутат
2006.10.29 | Мірко
Дякую за заувагу, - змінив
2006.10.29 | VOL
Тон, напрочуд, якраз нормальний
Але Вам, пане дипломований психологе, в кожному патріотично налаштованому українцеві ввижається втовкмачена в мізки комуністичною партією "буржуазність націонаціоналізму". Може ця, застаріла термінологія, не дає Вам змоги реально оцінити своє місце в Україні?А хто як не "генетичні" національно-свідомі українці й зможуть побудувати таку розхристану державу? Нас, як не як, майже 78% http://www.stat.lviv.ua/perepnas/ukraine/nationality.html і судячи з Ваших критичних зауважень і Ви є часткою цього народу. Тільки зросійщеного й зашореного по самі вінця.
Якраз Ви, як професіонал, і повинні розібратися в тому, що думає інша особа з кримінальним минулим, і що за її улесливими словами. Окрім того з"ясувати, чому цій людині не вірить більша частина народу України. Бо у кожного не тільки патріота, а й пересічного громадянина дії нинішнього уряду і парламентської більшості викликають цілком здорову недовіру. Через те автор і констатує факти можливого виступу на державному телебаченні з питання остаточної узурпації влади.
Що ж стосується частини політикуму, який відмовляється визнати право російської мови функціонувати на рівні, який би задовольнив мільйони жителів південно-східних регіонів, то тут і "козі зрозуміло", що об"єднати націю може (в першу чергу) тільки мова. Бо за мовою стоїть культура, мистецтво і т.ін.
Знову ж таки - не вирішивши проблеми мови, ми не зможемо зберегти свою культуру. Бо Ви, і Вам подібні признають тільки російську культуру. А це що? Це закорінілий російській шовінизм. Якби Ви поставили на перше місце все українське, а попутно користували надбання всіх націй і народностей, то це друга справа. Але ж Ви не признаєте і не хочете визнавати нашого, національного.
Колись, в одній з дискусій, Ви запропонували мені ходити в клуби і там співати, танцювати і т.ін. для підтримки і розповсюдженню української національної культури. Автору цієї статті Ви пропонуєте поставити собі питання:"Що я вмію добре робити?" І відповідаючи сам на це питання пропонуєте організувати дворову баскетбольну команду Козак". А в цій команді говорити тільки на державній, материнській мові.
Так усе це є. Усе це діє. І спілкуються люди як можуть там українською мовою. Але вони приходять додому, а там з усіх усюд л"ється російська. І все що було зроблене тренером (другими) іде собаці під хвіст.
Автор і говорить за те, щоб проснулася кожна українська душа. Проснулася, оцінила збоку себе і повернулася до головної проблеми - СТАТИ УКРАЇНЦЕМ.
2006.10.29 | Хвізик
я не є генетичним українцем, але я підтримую олеся на 100%%
2006.10.29 | Oza
Re: я не є генетичним українцем, але я підтримую олеся на 100%%
Я тоже согласна на все 100%.2006.10.30 | один_козак
Якби я був французом чи грузином, то
так само підтримав би його, як підтримував свого часу "литовських сепаратистів". Не тому, що вони рідні, а тому, що праві.2006.10.30 | Нестор (Львів)
Re: я не є генетичним українцем, але я підтримую олеся на 100%%
Скажу для тих, хто має певний (нехай навіть неусвідомлено маленький ледь помітний) комплекс щодо свого етнічно неукраїнського походження1."генетичний" не є тотожнім з "етнічний"
2.заслуги в тому, що хтось є етнічним українцем - цього когось!!! нема жодної (приміром, моєї заслуги в тому, що я - етнічний українець, нема жоднісінької). То надбання батьків і бога. А вже від нас буде залежати, чи МИ будемо а наші ДІТИ стануть генетичними українцями.
Отож, все в наших (і божих) руках