10/31/2006 | Леонід Шульман

МІЙ КОМЕНТАР ДО ДИСКУСІЇ МІЖ П. ТИМОШЕНКО ТА БІЛО-БЛАКИТНИМИ “ПРОФЕСІОНАЛАМИ” В ПРОГРАМІ АННИ БЕЗУЛИК “Я ТАК ДУМАЮ” У ЧЕТВЕР 26 ЖОВТНЯ 2006 Р.

Таки вважають нас пп. Бойко та Кушнарьов за “казлів”. У точній відповідності з гаслами свого шефа. Перше й головне враження від передачі. Біло-блакитні абсолютно зневажають аудиторію і щиро вважають нас дурнями, які легко повірять у будь-яку нісенітницю, якщо останню промовляти рішуче й з великим апломбом. Звісно, вони свято дотримуютьмя принципу доктора Ґеббельса: чим безглуздіша пропаґанда, тим більше шансів, що в неї повірять. Якщо я скажу, що знайшов гривню – не повірять і не запам’ятають, але якщо я розповім, що спілкувався із марсиянином, який подарував мені шапку-невидимку, дехто повірить і багато хто запам’ятає.

Отже ми тепер маємо знати, хто повинен в усіх економічних негараздах: зростанні цін на газ, тарифно-ціновій та бюджетній війні уряду Януковича проти всієї украінської нації попри передвиборну обіцянку добробуту. В усьому винна п. Тимошенко. Саме вона розірвала міждержавну угоду з Росією про газопостачання і змусила погодитися на значне підвищення ціни на російський газ. А все інше – лише наслідки політики Тимошенко, яка почалася забороною реекспорту газу.

На думку провладного ПІСУАРського табору ми маємо багато чого не знати і багато про що забути. Ми повинні забути, що прем’єр Тимошенко спробувала заборонити реекспортний бізнес дружини міністра юстиції, лжепрофесора Зварича, і відразу увійшла у конфлікт із п. Президентом, який став на бік Р.Зварича. Спробу Тимошенко приборкати обструкцію нафтотрейдерів (так звана бензинова криза) товарними інтервенціями (стандартний засіб ринкової економіки, відомий з часів великого хана Хубілая, онука Чингиз-хана у ХІІІ столітті) було зупинено Президентом і РНБОУ. А саму Тимошенко було відсторонено від втручання у справи паливно-енергетичного комплексу. Цікаво, що одночасно з цими подіями в Україні південь США постраждав від урагану. Там нафторейдери теж спробували підняти ціни на бензин. Але уряди штатів (напр., штату Нью-Джерсі) вжили адміністративних заходів проти здирництва. Ніхто не звинуватив американських урядовців у ручному керування економікою, а п. Тимошенко почула й досі чує на свою адресу це звинувачення.

Таким чином ми маємо забути, що к моменту підписання Івченко і Плачковим нічних угод у Москві, з яких розпочалося зростання ціни на газ, Юлія Тимошенко вже не була прем’єром. Урядом керував Єхануров. Звичайно ми не повинні знати, що на момент підписання згаданої угоди між комерційними структурами
(створеною в часи Кучми з участю п.Бойка та Януковича “РосУкрЕнерго”, з одного боку, і “Нафтогаз України” – з іншого) уряд очолював Єхануров, а Тимошенко ініціювала резолюцію про відставку уряду Єханурова та міністра Плачкова як раз за це зрадницьке рішення.

Вже тоді велася брехлива пропаганда, ніби іншого виходу немає і, якщо не капітулювати перед Росією, то газопостачання буде перекрите. П. Єхануров навіть влаштував репетицію-імітацію російського перекриття газової труби. Він дав наказ знизити тиск газу в побутових мережах. А правда така. Українська газотранспортна мережа є єдиним цілим. Не існує двох окремих труб: одна – до Європи, друга – для України. Постачати газ до Європи можна лише через українську мережу. Технічних засобів зробити так, щоб Європа газ отримувала, а Україна – ні, не існує. Залишаються засоби юридичні, тобто заборонити Україні відбір газу під загрозою судових санкцій. На заваді такому шантажу стояла міждержавна угода, яка діє (так, формально й досі діє!) до 2009 р.

Згідно з цією угодою Україна мала одержувати газ за ціною 50 доларів США за 1000 куб. м. Угода містила важливий елемент. Ціна транзиту була прив’язана до ціни газу таким чином, що Україна мала право використання для власних потреб 1/6 газу, що проходить нашою територією незалежно від ціни на газ. Це позбавляло Росію стимулу для підвищення ціни на газ і захищало Україну від можливих підвищень. Підписуючи нічні угоди в Москві, Івченко та Плачков погодилися на тимчасову ціну 95 доларів і, що ще гірше, погодилися на фіксовану плату за транзит. Отже тепер Росія може сміливо підвищувати ціну газу, тримаючи за гірло українську економіку. З яким пафосом наш Президент неодноразово заявляв, що ми отримали найдешевший газ у Європі (за ціною 95 доларів замість 50) та замінили бартерний розрахунок за транзит на грошовий. Хай би були гроші, але прив’язку до ціни газу слід було зберегти. Така “економічна грамотність” просто дивує.

Єдиною силою, яка виступає проти корупційної схеми газопостачання, є БЮТ і особисто Юлія Тимошенко. Спроби спаплюжити її дії незграбні і розраховані на “бидло” і “казлів”. Пісуарівці нам кажуть: “Хіба не все одно, хто продає нам газ? Аби ціна підходила.” Ні, панове, не все одно. Кожен посередник працює не задаром. Він збільшує ціну. Ці паразитичні гроші за ніщо здирають з усієї України. Саме з цих міркувань Тимошенко систематично виступає за прямі стосунки України з РАО Газпром, Туркменістаном та іншими постачальниками. Паразитична посередницька структура “РосУкрЕнерго”, створена кучмістами разом із російськими чекістами – машина для пограбунку України.

А ми, на думку адептів цієї корупційної схеми, – “бидло” і “казли”. Ми маємо, як діти, повірити в те, що організатори “РосУкрЕнерго” та члени Наглядових рад не знають справжніх хазяїв цієї структури. Не бачили вони жодного підписаного, бачте, документу. Так п. Бойко оберігав комерційну таємницю в програмі Анни Безулик. Напрям другогу удару по п.Тимошенко стандартний. Щоб когось заплямувати, найкраще звинуватити його в корисних мотивах. “Росукренергетики” неодноразово запускали у ЗМІ “качку”, ніби боротьба Тимошенко проти “РосУкрЕнерго” пояснюється її бажанням мати іншого посередника, російську фірму “Ітера”. Я ретельно передивився всі виступи п. Тимошенко. Про “Ітеру” – ані слова. Натомість заперечення посередництва взагалі.

Фантазія, інтелект і рівень загальної культури наших антиюліанців досить низькі. Тому в хід пішов і весь пакет звинувачень епохи кучмізму, давно відхилених судами аж до Верховного суду.

Юліє Володимирівно! Це ваше щастя, що ваші політичні опоненти настільки недолугі. Сподіваюся, що це вас не розмагнітить і ви будете завжди напоготові для будь-якої полеміки. Як показали дебати в програмі “Я так думаю”, вас дуже бояться. Пісуарівці вистрибнуть із шкіри, аби не пуститу вас у владу.

Передбачаю, що проблема енергетичної безпеки України буде чи не найголовнішим полем бою під час майбутніх виборів Закликаю вас готуватися до цього вже зараз. Усі ваші конкуренти і, на превеликий жаль, ви теж покладатимете надії на іноземних інвесторів. Це дуже небезпечно. Якщо іноземці зведуть в Україні енергоґенеруючий об’єкт, вони обов’язково зроблять так, щоб прив’язати Україну до імпорту своїх критичних матеріалів та комплектуючих: ТВЕЛів для ядерних ЕС, свердлильного устаткування, засобів розвідки на нафту і газ тощо. Все це може вироблятися в Україні, а по багатьом позиціям вироблялося раніше. Те, що не вироблялося, може вироблятися, якщо профінансувати необхідні дослідження і розробки. Отже закликаю вас боротися за справжню незалежність нашої держави.

Пам’ятайте стару притчу. “Якщо я дам тобі рибу”,– сказав мудрець, – “Я нагодую тебе на один день, якщо я навчу тебе ловити рибу, я нагодую тебе на все життя”. Я додам: “Якщо навчитися виробляти все необхідне для рибальства, то буде назавжди нагодована вся нація.

29 жовтня 2006 р.

Леонід Шульман, доктор фізико-математичних наук