Європейські ілюзії про російські реалії
11/02/2006 | Ярослав Сватко
Коли за два місяці до українського Майдану Збіґнєв Бжезінскі опублікував у Wall Street Journal статтю “Московський Мусcоліні”, один заголовок якої недвозначно натякав на господаря Кремля, багато європейських політиків знизували плечима, вважаючи причиною появи публікації особисту неприязнь старого професора до Москви взагалі та Владіміра Путіна зокрема.
Але сьогодні маємо не просто Росію, яка ніби ще тільки прямує до тоталітарної моделі держави. Нині в ній відстрілюють журналістів-інакодумців, а офіціозними російськими ЗМІ блукають божевільні версії, ніби Ганну Політковську вбили, щоб зашкодити Владімірові Путіну ефективно провести переговори з європейськими лідерами у Фінляндії.
Коли через два місяці після інавгурації Президента Ющенка рада з питань національної стратегії Росії (РНС) опублікувала свої пропозиції щодо використання енергоносіїв як інструмента впливу на світову політику, ці ж політики прочитали в рекомендаціях РНС лише спробу Росії повернути собі домінування на просторі колишнього СССР після політичної поразки в Україні. Їх, так би мовити, ця розробка стратегічного плану не стосується. Можливо, тепер вони зауважать: наміри Росії щодо домінування мають щось спільне з вагітністю – вони не можуть бути частковими.
Принаймні такі висновки мали б зробити європейські політологи після фінської зустрічі Владіміра Путіна з лідерами ЄС. Але чи зроблять, сказати напевне не можна. Європейський спосіб думання не розуміє азійської ментальності, надто коли остання обирає зовнішні європейські атрибути. Звідси й розмови про “загадкову російську душу”, а Блока та Соловйова європейські політики не читають.
Намагаючись упорядкувати свої енергетичні відносини з Росією, Європа запропонувала власний енергетичний Універсал – Енергетичну хартію. Проте всі намагання європейців переконати Росію приєднатися до Хартії наразі марні. Дивно взагалі, що вони намагаються зацікавити Росію своєю хартією – краще б почитали рекомендації РНС і побачили, що їхня Хартія пропонує речі, прямо протилежні до сьогоднішньої стратегії Росії. Який тут може бути конструктив, коли точок компромісу немає?
Скажімо, згідно із задумом Хартії, магістральним напрямом розвитку європейської економіки є усунення монополізму в усіх галузях, у т.ч. і в енергопостачанні. Саме цього Росії й не потрібно – адже вона втрачає важіль політичного впливу на Європу. Якби Росія підписала Хартію – будь-який продавець енергоносіїв міг би скористатися трубопровідною системою (за певним способом визначену плату) для продажу своєї продукції будь-якому покупцеві.
Але Росія веде прямо протилежну політику: “Газпром” прагне скупити європейські трубопроводи і дуже ображається, що йому не дозволяють стати монополістом на цьому ринку енергетичних послуг. Декілька років тому Росія заблокувала вентспілський нафтопровід, що створює немалі проблеми енергетиці прибалтійських країн, – політичні причини цього рішення є аж занадто очевидними. Європа прагне переплести свої інтереси з Росією так, щоб відключити їй газ було неможливо, намагається домогтися права на розробку газових свердловин. Путін хоче протилежного: він прагне контролювати шлях газу від свердловини до останнього газового лічильника в Європі.
На зустрічі у фінському Лахті європейські лідери намагалися порушити питання про обставини, які призвели до вбивства Ганни Політковської. Вони отримали різку відповідь Путіна в кращому стилі радянських часів: приїхали говорити про енергетику – не втручайтесь у внутрішні справи Росії. Щоправда, замість стандартної радянської відповіді “у вас негрів лінчують” Путін відповів вишуканіше: мафія – поняття не російського походження, а за корупцію міських голів і в Іспанії в тюрму саджають. Щодо цього Томас Фрідман у New York Times нагадує свою теорію про залежність демократизації від ціни на нафту: що дорожчі енергоносії, то менше демократії у світі.
Проте з Росією річ в іншому, вона просто повертається до свого природного стану. В московській державі ніколи не було історично тривалих періодів ані політичної демократії, ні вільної економічної конкуренції. Будують державу, як звикли і як уміють. Хто потрапив у процес як будівельний матеріал – сам собі винен.
На жаль, ілюзії щодо шляху розвитку, який обрала Росія, є і в наших політиків. Відносини України з Росією, яка відновлює свої внутрішньополітичні традиції, – це не економіка, як хтось може подумати. Це чергове історичне випробування – чи встигнемо збудувати політично стійку конструкцію, перш ніж Росія реалізує план поділу українців на ґатунки руками старанно інструктованої Вітренко (сама признавалася не раз щодо мети своїх візитів до Москви), за позірної байдужості уряду Януковича-Азарова згори, за прямої підтримки регіоналів у місцевих органах влади. Знову, як 1917 року, постає питання: чи люди, які вважають себе політичною елітою українського народу, розуміють загрозу, яку несе в собі інформаційна інтервенція, покликана розмити цілісність політичних інтересів українців, східних і західних, північних і південних? Чи розуміють, що відповідальність за попередні катастрофи українського народу лежить і на українських керівниках, а не лише на зовнішньому, ворожому до України факторі, який влаштовував батурини, голодомори, гулаги й зовсім не зобов’язаний піклуватися про розквіт України?
Якщо розуміють – тоді вони можуть називатися українськими політиками. Якщо ні – тоді це політичні торгівці, вершиною бізнесу яких є продаж первородства за миску сочевичної зупи. Врешті, найважливіше, щоб це розуміли ті, ким вони керують, і хто не має наміру виїжджати ні в Канаду, ні в Австралію.
Але сьогодні маємо не просто Росію, яка ніби ще тільки прямує до тоталітарної моделі держави. Нині в ній відстрілюють журналістів-інакодумців, а офіціозними російськими ЗМІ блукають божевільні версії, ніби Ганну Політковську вбили, щоб зашкодити Владімірові Путіну ефективно провести переговори з європейськими лідерами у Фінляндії.
Коли через два місяці після інавгурації Президента Ющенка рада з питань національної стратегії Росії (РНС) опублікувала свої пропозиції щодо використання енергоносіїв як інструмента впливу на світову політику, ці ж політики прочитали в рекомендаціях РНС лише спробу Росії повернути собі домінування на просторі колишнього СССР після політичної поразки в Україні. Їх, так би мовити, ця розробка стратегічного плану не стосується. Можливо, тепер вони зауважать: наміри Росії щодо домінування мають щось спільне з вагітністю – вони не можуть бути частковими.
Принаймні такі висновки мали б зробити європейські політологи після фінської зустрічі Владіміра Путіна з лідерами ЄС. Але чи зроблять, сказати напевне не можна. Європейський спосіб думання не розуміє азійської ментальності, надто коли остання обирає зовнішні європейські атрибути. Звідси й розмови про “загадкову російську душу”, а Блока та Соловйова європейські політики не читають.
Намагаючись упорядкувати свої енергетичні відносини з Росією, Європа запропонувала власний енергетичний Універсал – Енергетичну хартію. Проте всі намагання європейців переконати Росію приєднатися до Хартії наразі марні. Дивно взагалі, що вони намагаються зацікавити Росію своєю хартією – краще б почитали рекомендації РНС і побачили, що їхня Хартія пропонує речі, прямо протилежні до сьогоднішньої стратегії Росії. Який тут може бути конструктив, коли точок компромісу немає?
Скажімо, згідно із задумом Хартії, магістральним напрямом розвитку європейської економіки є усунення монополізму в усіх галузях, у т.ч. і в енергопостачанні. Саме цього Росії й не потрібно – адже вона втрачає важіль політичного впливу на Європу. Якби Росія підписала Хартію – будь-який продавець енергоносіїв міг би скористатися трубопровідною системою (за певним способом визначену плату) для продажу своєї продукції будь-якому покупцеві.
Але Росія веде прямо протилежну політику: “Газпром” прагне скупити європейські трубопроводи і дуже ображається, що йому не дозволяють стати монополістом на цьому ринку енергетичних послуг. Декілька років тому Росія заблокувала вентспілський нафтопровід, що створює немалі проблеми енергетиці прибалтійських країн, – політичні причини цього рішення є аж занадто очевидними. Європа прагне переплести свої інтереси з Росією так, щоб відключити їй газ було неможливо, намагається домогтися права на розробку газових свердловин. Путін хоче протилежного: він прагне контролювати шлях газу від свердловини до останнього газового лічильника в Європі.
На зустрічі у фінському Лахті європейські лідери намагалися порушити питання про обставини, які призвели до вбивства Ганни Політковської. Вони отримали різку відповідь Путіна в кращому стилі радянських часів: приїхали говорити про енергетику – не втручайтесь у внутрішні справи Росії. Щоправда, замість стандартної радянської відповіді “у вас негрів лінчують” Путін відповів вишуканіше: мафія – поняття не російського походження, а за корупцію міських голів і в Іспанії в тюрму саджають. Щодо цього Томас Фрідман у New York Times нагадує свою теорію про залежність демократизації від ціни на нафту: що дорожчі енергоносії, то менше демократії у світі.
Проте з Росією річ в іншому, вона просто повертається до свого природного стану. В московській державі ніколи не було історично тривалих періодів ані політичної демократії, ні вільної економічної конкуренції. Будують державу, як звикли і як уміють. Хто потрапив у процес як будівельний матеріал – сам собі винен.
На жаль, ілюзії щодо шляху розвитку, який обрала Росія, є і в наших політиків. Відносини України з Росією, яка відновлює свої внутрішньополітичні традиції, – це не економіка, як хтось може подумати. Це чергове історичне випробування – чи встигнемо збудувати політично стійку конструкцію, перш ніж Росія реалізує план поділу українців на ґатунки руками старанно інструктованої Вітренко (сама признавалася не раз щодо мети своїх візитів до Москви), за позірної байдужості уряду Януковича-Азарова згори, за прямої підтримки регіоналів у місцевих органах влади. Знову, як 1917 року, постає питання: чи люди, які вважають себе політичною елітою українського народу, розуміють загрозу, яку несе в собі інформаційна інтервенція, покликана розмити цілісність політичних інтересів українців, східних і західних, північних і південних? Чи розуміють, що відповідальність за попередні катастрофи українського народу лежить і на українських керівниках, а не лише на зовнішньому, ворожому до України факторі, який влаштовував батурини, голодомори, гулаги й зовсім не зобов’язаний піклуватися про розквіт України?
Якщо розуміють – тоді вони можуть називатися українськими політиками. Якщо ні – тоді це політичні торгівці, вершиною бізнесу яких є продаж первородства за миску сочевичної зупи. Врешті, найважливіше, щоб це розуміли ті, ким вони керують, і хто не має наміру виїжджати ні в Канаду, ні в Австралію.
Відповіді
2006.11.03 | Нестор (Львів)
Re: Європейські ілюзії про російські реалії
>На жаль, ілюзії щодо шляху розвитку, який обрала Росія, є і в наших політиківНе вірю у це ані на йоту. Щобільше, впевнений, що Симоненко це розуміє не гірше ніж якийсь собі Безсмертний чи Порошенко.
>постає питання: чи люди, які вважають себе політичною елітою українського народу, розуміють загрозу, яку несе в собі інформаційна інтервенція, покликана розмити цілісність політичних інтересів українців, східних і західних, північних і південних?
Так само, як для пересічного українця китайці - народ здебільшого абстрактний, так і тут: еліта, на яку натякає автор, не є елітою, і не є українською по суті (я не про походження, а про генетику - вжию термін Олеся Шевченка). В тому місці, на півдорозі між душею і серцем, у тому містичному закутку, де має перебувати запаяний гарячий згусток чи кавалок особливої матерії, що ся називає ТВАРИННА ІРРАЦІОНАЛЬНА ЛЮБОВ до УКРАЇНИ, там в них валяється розкинувши руки напівп'яна обкурена Росія, а поруч хропака дає золоте теля із зеленкуватим загазованим відтінком.
>На зустрічі у фінському Лахті європейські лідери намагалися порушити питання про обставини, які призвели до вбивства Ганни Політковської. Вони отримали різку відповідь Путіна в кращому стилі радянських часів: приїхали говорити про енергетику – не втручайтесь у внутрішні справи Росії. Щоправда, замість стандартної радянської відповіді “у вас негрів лінчують” Путін відповів вишуканіше: мафія поняття не російського походження, а за корупцію міських голів і в Іспанії в тюрму саджають
Якби Європа по-справжньому хтіла поставити питання про вбивство Політковської, то вона б його потсавила. І поставила б його не зараз, а ще тоді, коли Політковська летіла в Беслан і була отруєна, але не на смерть. А можливо ще раніше, коли був отруєний майже у такий спосіб Юрій Щекочихин. До речі, годі щось логічне відповісти на закид Путіна. Він би з таким самим успіхом міг згадати ціле гроно вбитих президентів США, а бо ж смерть принцеси Діани. Отож, справа НЕ в Політковській. Не дивував би ся, якщо з'ясується, що в путіна працює ціла команда профі, єдиним завданням яких є збір інформації про застосування Заходом політики подвійних стандартів. Боюся, що там вже грубі томи списано дрібним почерком.
Щодо України, щось не можу пригадати бодай одного прикладу, коли Захід по-справжньому вступився за Україну. Якось завжди вигулькував партнер, якого любили й шанували більше. А от з останнім реченням автора годжуся на всі сто: "Врешті, найважливіше, щоб це розуміли ті, ким вони керують, і хто не має наміру виїжджати ні в Канаду, ні в Австралію". Додам лишень від себе - де зникли ті глибинні примітивні звірячі інстинкти українців щодо своїх власних дітей. Може тоді у 32-33роках, коли мамів робили канібалами щодо власних дітей.
2006.11.03 | Мірко
Холєра, таки з Вас поет, Несторе
Нестор (Львів) пише:>Так само, як для пересічного українця китайці - народ здебільшого абстрактний, так і тут: еліта, на яку натякає автор, не є елітою, і не є українською по суті (я не про походження, а про генетику - вжию термін Олеся Шевченка). В тому місці, на півдорозі між душею і серцем, у тому містичному закутку, де має перебувати запаяний гарячий згусток чи кавалок особливої матерії, що ся називає ТВАРИННА ІРРАЦІОНАЛЬНА ЛЮБОВ до УКРАЇНИ, там в них валяється розкинувши руки напівп'яна обкурена Росія, а поруч хропака дає золоте теля із зеленкуватим загазованим відтінком.<
Щось справді тут від Шевченка, лиш не від Олеся а Тараса.
>Щодо України, щось не можу пригадати бодай одного прикладу, коли Захід по-справжньому вступився за Україну.<
Україна як була для них Раша так і далі є.
>Якось завжди вигулькував партнер, якого любили й шанували більше.<
А наші політики до кого їдуть на танці? Ющенко пісьля президентських виборів куди поїхав? Юля пісьля звільнення куди? Мороз куди, Янук куди? Вже не говоритиму про Кучму. Наші політики явно славно показують світові від кого Україна залежна.
>Додам лишень від себе - де зникли ті глибинні примітивні звірячі інстинкти українців щодо своїх власних дітей. Може тоді у 32-33роках, коли мамів робили канібалами щодо власних дітей.<
Як зауважив покійний Джеймс Мейс, Україна це скалічене пост-ґеноцидне суспільство.
2006.11.03 | Нестор (Львів)
Re: Холєра, таки з Вас поет, Несторе
По-перше, я вдячний Олесеві Шевченку за термін "генетичний українець" (якщо це його винахід), це корінь всього. Я розумію. що якщо приміром мешканець Турківського району Львівської області приїде до Києва і скаже приблизно таке: "Що це ви тут в біса два слова українською не вмієте зв'язати", то це буде трохи нечесно, бо ж він не докладав жодних зусиль аби вміти розмовляти мовою українською і тільки нею (але честь і хвала його батькам, які не ставили дитину перед вибором). Але НІХТО не забороняє пересічному киянинові СТАТИ генетичним українцем. Потребує зусиль? Так. Часом великих? Так. Але яка винагорода!!!По-друге, коли читав статтю Ярослава Сватка (дуже люблю його статті -влучні, мов снайперські постріли, жодна з...а навіть сперечатися не наважується) і надибав на термін "еліти" (політичної, української), то відразу мені до голови лізуть рядки з двох вірші Тараса Шевченка (Нема на світі України, немає другого Дніпра... та Мені однаково чи буду...). А потім (Ох якби то сталось щоб ви не вертались... ).
>А наші політики до кого їдуть на танці? Ющенко пісьля президентських виборів куди поїхав? Юля пісьля звільнення куди? Мороз куди, Янук куди? Вже не говоритиму про Кучму. Наші політики явно славно показують світові від кого Україна залежна
З тим не можу ся погодити (не з фактами а висновком). Не скидаймо все на купу. То мрія злодія - принцип "всі однакові". Тоді легше красти. Як би там не було, але їхати на поклін до царя (Ющенко до Путіна) після такої оглушливої гучної перемоги взимі 2004 року і відвідання Москви (Ю.Тимошенко) "в якості" НІКОГО, аби залагодити свої фактично приватні справи - то просто не до порівняння. Ну про 5 колону (мороз та Янук) навіть мі ся не хоче говорити, завелика честь. Ще гикавка нападе
2006.11.05 | Мірко
Re: Холєра, таки з Вас поет, Несторе
Нестор (Львів) пише:>По-перше, я вдячний Олесеві Шевченку за термін "генетичний українець" (якщо це його винахід), це корінь всього.<
Я теж вдячний лише боюся що багато буде таких які толкуватимуть його буквально, а не в дусі в якім Олесь його вжив. Тут не про ДНК клітин тіла а про вклад в ядро своєї душі.
>Я розумію. що якщо приміром мешканець Турківського району Львівської області приїде до Києва і скаже приблизно таке: "Що це ви тут в біса два слова українською не вмієте зв'язати", то це буде трохи нечесно, бо ж він не докладав жодних зусиль аби вміти розмовляти мовою українською і тільки нею (але честь і хвала його батькам, які не ставили дитину перед вибором). Але НІХТО не забороняє пересічному киянинові СТАТИ генетичним українцем. Потребує зусиль? Так. Часом великих? Так. Але яка винагорода!!!<
Уважно з винагородою!
Я особисто співчуваю з цим вашим київським українцем. (У Ванкувері україномовних може сотня дві на два мілйони населення.) Потребую сам цих зусиль, і часом великих. А винагорода це те що дають тобі писати афіші, програмки, статті, промови та листи, і то як на злість обома мовами!
> По-друге, коли читав статтю Ярослава Сватка (дуже люблю його статті -влучні, мов снайперські постріли, жодна з...а навіть сперечатися не наважується) і надибав на термін "еліти" (політичної, української), то відразу мені до голови лізуть рядки з двох вірші Тараса Шевченка (Нема на світі України, немає другого Дніпра... та Мені однаково чи буду...). А потім (Ох якби то сталось щоб ви не вертались... ).<
Угммм. Це нормальний відрух у ґенетичного українця.
> >А наші політики до кого їдуть на танці? Ющенко пісьля президентських виборів куди поїхав? Юля пісьля звільнення куди? Мороз куди, Янук куди? Вже не говоритиму про Кучму. Наші політики явно славно показують світові від кого Україна залежна
>
> З тим не можу ся погодити (не з фактами а висновком). Не скидаймо все на купу. То мрія злодія - принцип "всі однакові". Тоді легше красти. Як би там не було, але їхати на поклін до царя (Ющенко до Путіна) після такої оглушливої гучної перемоги взимі 2004 року і відвідання Москви (Ю.Тимошенко) "в якості" НІКОГО, аби залагодити свої фактично приватні справи - то просто не до порівняння. Ну про 5 колону (мороз та Янук) навіть мі ся не хоче говорити, завелика честь. Ще гикавка нападе
Про Юлю я може за різко, АЛЕ, ця одна дурнувата поїздка наробила її багато зла. Багато є таких що за неї голосували би, але через одну цю поїздку стратили довіря. З її 23% підтримки могло бути 27 або більше. Якщо мусіла з самим дідьком особисто стрічатись то чи не могла вона зустрітися з ним у Казахстані чи в Уґанді? A якого біса до Москви!
2006.11.05 | Нестор (Львів)
Re: Холєра, таки з Вас поет, Несторе
1.Шановий Мірку, та не зустрічалася вона з вовою. Все це блеф, який як на мене не відіграв жодної ролі у виборах. Якби то сталося, то по всіх інформаційних закутках, каналах, інтернету тощо гуляли фотографії документи "і таке інше". Я взагалі не пригадую, аби вопутін зустрічався з особами не найвищих офіційних щаблів ("крАвЄй").2.Доклавши зусиль (для декого величезних або ж і неймовірних) стати генетичним українцем - винагорода, яку годі описати осягнути пізнати охопити усвідомити. І кожен обов'язок який з цього природньо виникає чи випливає, яким би він ся не видавав тяжким для "негенетИка", -гріє. Бігає-стрибає по тих генокупинах, душа історична прокидається, починає дихати, і що маємо у підсумку - а маємо ЧЕТВЕРТИЙ вимір, людина починає жити у чотиривимірному просторі (підключається час). Вся генетична історія - в одній людині, і що важливо, вона це відчуває. До біса обов'язків? То й що! А який фундамент! А розмаїття (букет) почуттів щосекунди!
2006.11.05 | Мірко
Re: Холєра, таки з Вас поет, Несторе
Нестор (Львів) пише:> 1.Шановий Мірку, та не зустрічалася вона з вовою. Все це блеф, який як на мене не відіграв жодної ролі у виборах. Якби то сталося, то по всіх інформаційних закутках, каналах, інтернету тощо гуляли фотографії документи "і таке інше". Я взагалі не пригадую, аби вопутін зустрічався з особами не найвищих офіційних щаблів ("крАвЄй").<
Цілий клопіт в тім що залишила забагато для уяви. А опоненти якраз на тім граються. Це так, як молоді панні одягатися на рандтку, треба щось лишити для уяви але одягом цю уяву скеровується на бажане правильне русло.
> 2.Доклавши зусиль (для декого величезних або ж і неймовірних) стати генетичним українцем - винагорода, яку годі описати осягнути пізнати охопити усвідомити. І кожен обов'язок який з цього природньо виникає чи випливає, яким би він ся не видавав тяжким для "негенетИка", -гріє. Бігає-стрибає по тих генокупинах, душа історична прокидається, починає дихати, і що маємо у підсумку - а маємо ЧЕТВЕРТИЙ вимір, людина починає жити у чотиривимірному просторі (підключається час). Вся генетична історія - в одній людині, і що важливо, вона це відчуває. До біса обов'язків? То й що! А який фундамент! А розмаїття (букет) почуттів щосекунди!<
Ми з Вами це прекрасно розумієм, але як пояснити це комусь із Луганська?. Але ваші слова таки нагадали мені одну із моїх "Шевченківських" промов. Пересилаю матеріял (нераз варто мати щось готове, як тут кажуть "в пушці" "in the can").
________________________________________________________________
I МЕРТВИМ,
I ЖИВИМ,
I НЕНАРОДЖЕНИМ
ЗЕМЛЯКЯМ МОЇМ
В УКРАЇНI
I НЕ В УКРАЇНI
МОЄ ДРУЖНЕЄ ПОСЛАНIЄ
Оцими словами, Тарас Шевченко ототожнив i значення i самe уявлення слова -Народ-. Народ, це чотири-вимірне поняття, не обмежене нi простором, нi часом.
Тарас Шевченко не був лише красномовним поетом 19го столiття. Вiн був творцем вiдродження Українського народу, - народу знищеного i розшматованого сусiдними iмперiями - народу обезголовленого, без проводу, i без захисту - народу,.. кого найкращi сини по волi i не по волi служили тiй iмперiї, яка хотiла стерти його, не лише зi свiту а то навiть зi сторiнок iсторiї.
" Царю проклятий, лукавий,
Аспиде неситий!
Що ти зробив з козаками?
Болота засипав
Благородними костями;
Поставив столицю
На їх трупах катованих!"
Вербувала московська iмперiя найкращий цвiт українського народу в ряди своїх iмперських вiйськ, i гонила їх на свої загарбницькi вiйни: на Кавказ, за Амур, на Фiнландiю, i в Афґанiстан. Гарматне мясо iмперських вiйськ Москви пахло українським духом.
"I тебе загнали, мiй друже єдиний,
Мiй Якове добрий! Не за Україну,
А за її ката довелось пролить
Кров добру, не чорну. - Довелось запить
З московської чашi московську отруту!"
Але вiдродив Тарас свiй народ. Вiдродив так, що у двадцятiм столiттi Український народ мiг пережити втрати мiлйонiв та мiлйонiв жертв - i все ж таки відбудувати свою українську державу.
"В свої хатi своя й правда,
I сила, i воля."
· Тарас Шевченко не лише поет 19-го столiття, а живий пророк сьогоднiшного дня. Коли 26-го квiтня 1986 року була аварiя на Чорнобилькiй Атомній Електростанцiї, i вперше свiт почув про цю траґедiю, я пригадав собi слова Шевченка:
" ....i в огнi
Її, окраденую збудять"
I сповнилося пророцтво. По Чорнобильськiй катастрофi почав невпинно розлiтатися Совєтський Союз. I справдi, збудили лихiї люди Україну, - i в огнi, i окрадену.
· І бачить пророк сьогоднiшню, окрадену Україну:
" ...Орють лихо,
Лихом засiвають,
А що вродить? Побачите
Якi будуть жнива!
Схаменiться, недолюди,
Дiти юродивi!
Подивiться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбiте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся!
· I бачить вiн нас, тут, поза Україною:
"У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
I на небi, а не тiлько
На чужому полi."
· I бачить вiн тих, що на рiднiй землi, рiдну мову забули:
"Колись будем
I по своєму глаголать,
Як нiмець покаже.
Та до того й iсторiю
Нашу нам розкаже,-"
· А що каже Шевченко про уряд Леонiда Кучми, Медведчука, Януковича, та про наших олігархів?
"Так от: як кров свою лили
Батьки за Москву i Варшаву,
I вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!
Доборолась Україна
До самого краю.
Гiрше ляха - свої дiти
Її розпинають. "
· І славить Шевченко народи Кавказу які стояли пліч о пліч з українським народом на Майдані Незалежності:
"I вам слава синi гори,
Кригою окутi.
I вам лицарi великi,
Богом не забутi.
Борiтеся - поборете,
Вам Бог допомагає!
За вас правда, за вас слава
I воля святая!"
· А яка ще порада нам з уст живого Тараса Шевченка?
"Обнiмiте ж, брати мої,
Найменшого брата,-
Нехай мати усмiхнется,
Заплакана мати.
Благословить дiтей своїх
Твердими руками
I дiточок поцiлує
Вольними устами.
I забудеться срамотня
Давная година,
I оживе добра слава,
Слава України,
I свiт ясний, невечiрний
Тихо засiяє...
Обнiмiться ж брати мої,
Молю вас, благаю! "
Разом Нас Багато - Нас не Подолати
Мирослав
2006.11.06 | Нестор (Львів)
Re: Холєра, таки з Вас поет, Несторе
Дякую Мирославе, отже ми незалежно подумали про той четвертий вимір, куди мало хто з українців або ліпше так, не всі українці мають бажання зазирнути (..сумно страшно а згадаєш - серце усміхнеться ..)Цікаво, я так і думав що Мірко - то Мирослав, але ми свого сина (Мирослава:) називаємо Мирком (И а не І). Чого і Вам бажаю (але не наполягаю
Але якщо завершити Вашу доповідь чи виступ (якщо я правильно зрозумів що то було) такими словами:
Я так її я так люблю
Свою Україну убогу
Що проклену самого бога
За неї душу погублю.
то з того залу, де Ви її (доповідь) робили, напевне декого мали б виносити на ношах або викликати швидку. І сльози, сльози, сльози...
2006.11.06 | hrushka
Re: Холєра, таки з Вас поет, Несторе
Обмін думок в ці гілці захоплюючий і я мав здоволення все прочитати. Жалко тільки що не можу на тім самім рівні щонебудь додати. Зате хотів би зробити дві бічні зауваги:(1) Може не конче відповідно залежати тільки від “генетичних” українців, бо часами “не-генетичні” українці більше прислуговуються Україні, ніж “генетичні”, як це Ви самі вказали споминаючи Джеймс Мейса.
(2) Народ потрібно виховувати-вишколювати, а це бире багато праці, терпеливости та витривалости й не кожний має хист зворушити людини зацікавлення, приналежність, відданість. Діючий-динамічний народ може не одного хибкого дипутата до коресної праці заставити, а праці доволі.
Всі державні напрями не конче тільки з гори приходят, багато можна започаткувати від населення, приміром як поборювання корупції.
Також щодо користування енергії, народ може доволі прислужитись з тим що буде дотримуватись заощаджуванням. Цілий світ шукає розвязку достaви потуги- енергії. Наші науковці, знавці та дослідники повинні розглядати користування різних джерел потуги (нафта, олива (з соняшників або інших рослин), газ, вітер, ріки (чи хтось подумав про водопроводи в містах?), сонце (прямо як також лучево-електронні клітини), вуголь, дерево, метан з гною, водень (нова технольогія дає можливість виробництво водня з приступними витратами), ядерна потуга, і т.д.).
Добри приспособивши різні джерела потуги до різних потреб і завше вдосконалювати їх має можливість дати розвязку багатьом справам.
Котрась то пісня для дітей вказує:
Не схиляй голови в знимозі,
Бо зірок не побачиш тоді!
2006.11.06 | Мірко
Re: Холєра, таки з Вас поет, Несторе
hrushka пише:> (1) Може не конче відповідно залежати тільки від “генетичних” українців, бо часами “не-генетичні” українці більше прислуговуються Україні, ніж “генетичні”, як це Ви самі вказали споминаючи Джеймс Мейса.<
За лоґікою Олеся Шевченка, Джеймс Мейс таки став ґенетичним українцем. (говоримо не про ґени у фізичних клітинах а ДНК душі) Перед такими ґенетичними українцями як пан Мейс такі як я можемо лише кланятися.
> Також щодо користування енергії, народ може доволі прислужитись з тим що буде дотримуватись заощаджуванням. Цілий світ шукає розвязку достaви потуги- енергії. Наші науковці, знавці та дослідники повинні розглядати користування різних джерел потуги (нафта, олива (з соняшників або інших рослин), газ, вітер, ріки (чи хтось подумав про водопроводи в містах?), сонце (прямо як також лучево-електронні клітини), вуголь, дерево, метан з гною, водень (нова технольогія дає можливість виробництво водня з приступними витратами), ядерна потуга, і т.д.).<
Перший потрібний крок в цім напрямку не науковий, а соціально-економічний. Без лічильників ощадні дії одної особи не показують її жодного зиску. Спочатку треба покінчити з комунальним тим та комунальним чимш іншим а перейти на приватну власність і особисту відповідальність.
2006.11.10 | hrushka
Re: Холєра, таки з Вас поет, Несторе
Мірко пише>Перший потрібний крок в цім напрямку не науковий, а соціально-економічний. Без лічильників ощадні дії одної особи не показують її жодного зиску. Спочатку треба покінчити з комунальним тим та комунальним чимш іншим а перейти на приватну власність і особисту відповідальність.<
Крім наукової та економічної є ще чисто суспільна причина, що я думав підкрислити. Коли кожна родина заощадить оден кіловат електрики на тиждень, то в державі з 50 міл населення за зиму можна доволі багато заощадити. Коли людина не бачить особисту користь, то трудно заохотити до такого діла, однак коли ми всі побоємось державних видатків, то є спосіб допомогти справі. (Президент Кинеді радив щоби ми не питали що держава може для нас зробити, але чим ми можем державі допомогти - в дійсності ми тоді собі самі допомагаєм)
Щодо наукового знання, то олива від соняшників чи подібного джерела можна вживати в двигунах дізля (і якість оливи не мусить бути того самого рівня що до харчування). Алькоголь також можна вживати у дещо змінених двигунах авт та тягарівок. В західних державах алькоголь не допускають до користування підприємства що занимаються продажжю оливи з близького сходу (чи де інди) з тим, що недоступно купувати відповідного алькоголя. В Бразилії нарід користується алькоголем і держава нікому не залежна доставою оливи.
Метан з гною користується в Німеччині. Технольогія добре розробленя, при чім можна запобігти забруднення довкілля (крім того що вживається погноїти поле для ліпшого врожаю).
Вітраки котрі витворюють електрику також добре розвинуті й начи найтанша достава потуги. Правда, такі вітраки не конче тані, але з часом можна видатки покрити. Їх користування залежить від околиць де вітри бувають, однак вісі потрібні дані-інформації доступні, так що видатки, кількість вітрянних днів та кількість виробу електрики можна все наперід вирахувати.
Користування соняшних лучів потрібна тільки чорна труба повна води на будинку - ну й може якийсь насос щоби водою кружляв по трубах будинка.
Всі ці способи доступні в Україні ... і не відповідно забувати, що різноманітність користування є розвязка труднощів.
Наші науковці можуть працювати над іншими винаходами для поліпшення достави потуги а їх успіх принисе їм особисте задаволення, славу, признання та особливу винагороду....
2006.11.10 | Нестор (Львів)
Re: Холєра, таки з Вас поет, Несторе
>Крім наукової та економічної є ще чисто суспільна причина, що я думав підкрислити. Коли кожна родина заощадить оден кіловат електрики на тиждень, то в державі з 50 міл населення за зиму можна доволі багато заощадити.1.Видно Ви пане Грушка є українцем, але не є "в Україні сущим". Інакше б пригадали собі ті нерадісні часи, коли в Україні відбувалися відімкнення світла мало не щодня по 1-2 годині. Це так би мовити, примусова економія. Але радості в тому мало. Лежиш отак собі в темряві, ніц не робиш, а тільки собі думаєш. Не завжди про веселе. Або наприклад "качаєшся" (маю на увазі гантелі, штангу. прес, підтягування). Все це корисно. Але не на внутрішньому рівні. Бо гнітить. Можна ще звичайно що5хвилин матюкатись. Також спосіб, аби час минав швидче. А коли світло нарешті вмикають, ще півгодини звикаєш до того, що ти маїш тепер право користуватися електрикою.
2.Нас вже не 50 млн, а 46,5 - 47млн. Родина складається не з однієї особи (2,3 або 4). А такі розумники, яким НІЧОГО не бракує, бо ся накрали досхочу - ющенки, порошенки, кінахи, третякови, бойки тощо - то там по 7, 6, 5, 6, 7 осіб тощо. Отже Вашу суму потрібно ділити десь на 4 щонайменше. А потім на кожен 1 зекономлений кіловат з 10 витрачених за так (бо "можу собі дозволити" тощо).
>Коли людина не бачить особисту користь, то трудно заохотити до такого діла, однак коли ми всі побоємось державних видатків, то є спосіб допомогти справі.
Як Ви собі то уявляєте. Янукович публікує свою декларацію, з якої випливає що половина населення України живе ЛІПШЕ й ЗАМОЖНІШЕ за нього. І він же нас усіх переконає в економії. А може ми ще мали би їсти рівно у 2 рази менше. Тоді й треба на харчі менше витрачатись. І відмовитись від гарячої води, тоді всі враз станемо здоровіші, бо будемо ся мити й купати лише у холодній воді. Ну й Ващі пропозиції можна поширити й розвинути далі. І тоді вкінці прийдемо до такого - і то не є перебільшення, вдумайтесь у це, бо дехто вже теє все застосовує - якщо не народитися то й помирати не доведеться - а то сумна подія, бігме. Якщо не народжувати дітей то витрачати ся на них не потрібно - чом не економія. Отакої, пане Грушко.
>(Президент Кинеді радив щоби ми не питали що держава може для нас зробити, але чим ми можем державі допомогти - в дійсності ми тоді собі самі допомагаєм)
Особисто мені обридло вислуховувати цитати різних осіб, навіть якщо їх вважати великими (не знаю чи так) і моральними (знаю що не так). Я вважаю, що коли аргументом у суперечці чи бесіді є твердження на кшталт такого "така-то особа сказала таке" - то це зазвичай свідчить про ВІДСУТНІСТЬ справжніх власних переконливих аргументів. Зрештою, де гарантія, що цитована особа, перебуваючи поряд з нами (тут і зараз) сказала би чи вчинила саме так, а НЕ у протилежний спосіб. А щодо Кенеді ... гаразд, не буду по нього ніц казати, аби не ображати людей що його поважають.
>Щодо наукового знання, то олива від соняшників... Алькоголь...В Бразилії нарід користується алькоголем...Метан з гною...Вітраки...
Користування соняшних лучів...Всі ці способи доступні в Україні ... і не відповідно забувати, що різноманітність користування є розвязка труднощів.
Всі ці способи НЕ Є доступні в Україні. На це все потрібні гроші і аби переважна кількість населення була ЗАМОЖНОЮ, а не так як то є зараз.
>Наші науковці можуть працювати над іншими винаходами для поліпшення достави потуги а їх успіх принисе їм особисте задаволення, славу, признання та особливу винагороду...
Хто платитиме нашим науковцям.
Отож, як на мене всі Ваші пропозиції розумні й навіть логічні, але це все ЗАМКИ ЗБУДОВАНІ НА ПІСКУ. Потрібно міняти систему. Яку ідею Ви можете запхати для прикладу в голову українцеві, який ввважає Януковича порятунком для України. Моральним авторитетом. А то й пупом землі. Поставити вітряка в себе на городі. Поруч з портретом Януковича, та погруддям дєдушки Лєніна.
2006.11.11 | hrushka
Re: Холєра, таки з Вас поет, Несторе
Я не признаюсь де я замешкаю а мою писаниниу можна пояснювати усяко, чи я вдаю де я є чи ні. Річ в тому, як це можна від Вас зауважити, що Ви більше роздумуєте відки я пишу ніж що я пишу.Тому на Ваші зауваги я таке скажу. На кожну пораду можна придумати десять виїмок що справа не піде так як бажається. Однак мріяти можна, цеж перший крок до осягнення мети.
Прийшовши до будинка де б`юра чи котроїсь школи, то скоро можна сказати чи вода виключина чи ні. Однак це не заощаджування води користаючими але містом і тут різниця. В помешканях наповняємо горшки та всі інші посуди водою, а коли вода прийде, то тоді все виливається бо є свіжа вода. Нажаль "загальні закони" не конче осягають що вони повинні.
Народ жахливо потерпів (перша світова війна, голодомор, друга світова війна, переслідування, недостатки) і ніхто нікому не довіряє хоть це може й "давно" сталось. Однак я підоздрюю що Ви мусіли в своїм житті зауважити, що суспільство в поганім положенні та з малими запасами вибивалось з труднощів а в інших випадка суспільство мало всі потрібні справи для успіху, однак валилось. Ви можи оцінити це зовсім інкаше ніж я стараюсь представити ...
Подивившись на обличча людей в автобусах в будь котрім місті вказує як народ живе. Однак навідь на ґулаґу писали вірші, "вишивали" чим мали, щоби себе духом піднести. Чому роздумувати скільки причин мені не дозволять успіху замість як побороти предвиджені труднощі?
Очевидно, не має обміну думок, коли не має різниці в підході до справи, однак чому брати все з такої знеохочуючої точки погляду!
"Усі на мене, Агі на мене!"
Десь потрібно начати, все з гори не прийде; чи там ющенки чи януковичі чи хто інший ...
2006.11.11 | Нестор (Львів)
Re: Холєра, таки з Вас поет, Несторе
>Я не признаюсь де я замешкаю а мою писаниниу можна пояснювати усяко, чи я вдаю де я є чи ні. Річ в тому, як це можна від Вас зауважити, що Ви більше роздумуєте відки я пишу ніж що я пишу.Ви неуважно читали моє повідомлення, яке ся стосувало Ваших порад і пропозицій. Щодо того, де Ви зараз мешкаєте чи перебуваєте, чи навмисне Ви перекручуєте слова й мову, чи справді так говорите - то Ваша справа, мене то НЕ цікавить.Особливо, якщо так для вас важливо, аби ніхто ся не здогадав про Ваше місцеперебування (я лишень не розумію, чого людина має ся ховати з тим, але то Ваша справа особиста).
Я критикував саме те, ЩО Ви писали, а не те де Ви й звідки. А звернув я на те увагу, бо судячи з усього, в українських реаліях Ви орієнтуєтесь не дуже добре. А тому деяких речей не відчуваєте, отож Ваші пропозиції більше абстрактні, аніж враховують те, як воно є - в Україні. Повторюю, я критикував САМЕ ТЕ, ЩО Ви писали. Перегляньте уважно, шановний пане Грушко-інкогніто
>Тому на Ваші зауваги я таке скажу. На кожну пораду можна придумати десять виїмок що справа не піде так як бажається. Однак мріяти можна, цеж перший крок до осягнення мети.
Загальні міркування, які би я назвав ГАСЛОМ на кшталт "нумо мріяти про добре гарне й вічне, нумо робити тільки добре гарне й вічне".
До Вашого відома, в Україні мріють, до того ж, ніколи й не припиняли цього приємного процесу - і потроху втілюють свої мрії у життя. Зрештою, мрії бувають різні. Дєдушка Лєнін також мріяв, а до чого призвели його мрії, а точніше їхня реалізація - відомо всім.
>Десь потрібно начати, все з гори не прийде; чи там ющенки чи януковичі чи хто інший ...
Чергове гасло, про яке всі й усе знають. Ну то може на вибори не ходити. Головне, вчасно закручувати краник, аби менше води стікало, а вже янукович від такої ощадливості сам по собі гигне.
2006.11.13 | hrushka
Re: Холєра, таки з Вас поет, Несторе
Ну, що я скажу, Ваші всі зауваги про моє думання відємні. Дивно як можна певне речення перекрутити щоби докозати своє незадоволення, Ваш погляд на мене робить слідуюче враження "Не тратьте куми сили, спускайтесь на дно."Нестор (Львів) пише:
> Я критикував саме те, ЩО Ви писали, а не те де Ви й звідки. А звернув я на те увагу, бо судячи з усього, в українських реаліях Ви орієнтуєтесь не дуже добре. А тому деяких речей не відчуваєте, отож Ваші пропозиції більше абстрактні, аніж враховують те, як воно є - в Україні. Повторюю, я критикував САМЕ ТЕ, ЩО Ви писали. Перегляньте уважно, шановний пане Грушко-інкогніто
Може в тім і є біда, що ми не вмієм думати як вільні народи ... за довго виконували накази й тепер далі того дотримуємось. Я уважав, що помаранчеве повстання вказало, що народ - особливо молодь - зближається думанням до думання молоді вільних народів, однак погляди Ваші та Вашого покоління стримують поступ.
Як торгівля в Україні відбувається, не можу собі представити, що не можна зробити дрібні зміни в тузині автомашинах (або й менше), котрі`б користувались алькоголем. До року я`б не був здивований що дане місто в більшості перестало користуватись бензиною в автомашинах ... однак Ви будети мати терпке слово на цю заувагу, "бо я не `відчуваю` що діється в Україні...."
Ваші аргументи переконуючі - "спускайтесь куми на дно!"
2006.11.06 | Мірко
Re: Холєра, таки з Вас поет, Несторе
Нестор (Львів) пише:> Дякую Мирославе, отже ми незалежно подумали про той четвертий вимір, куди мало хто з українців або ліпше так, не всі українці мають бажання зазирнути (..сумно страшно а згадаєш - серце усміхнеться ..)<
Я б не сказав незалежно. Цей четвертий вимір описав сам Шевченко у своєму Посланію. Кращого ототожнення поняття "народ" ніде в світі не знайдете.
> Цікаво, я так і думав що Мірко - то Мирослав, але ми свого сина (Мирослава:) називаємо Мирком (И а не І). Чого і Вам бажаю (але не наполягаю
> Але якщо завершити Вашу доповідь чи виступ (якщо я правильно зрозумів що то було) такими словами:
>
> Я так її я так люблю
> Свою Україну убогу
> Що проклену самого бога
> За неї душу погублю.
>
Додав. Матиму готове на всякий випадок.
> то з того залу, де Ви її (доповідь) робили, напевне декого мали б виносити на ношах або викликати швидку. І сльози, сльози, сльози...<
І тут ви не помиляєтесь. Син, що сидів між публікою оповів мені як бабці в час виступу ридали.
Якщо будете десь в книгарні гляньте чи може ще мають помаранчеву книжечку, видана видавництвом Джура ще рік до помаранчевої революції. Писав її кілька років перед тим як ногою ступив на рідну землю. Так що коли я був тих два дні у Львові, то волочився по місту слідами свого героя повісті.
Видавець звинувачує мене в чаклунству, бо під час помаранчевої революції, подія за подією відзеркалювали моменти описані в повісті Скарб Ярослава.
2006.11.07 | Нестор (Львів)
Re: Холєра, таки з Вас поет, Несторе
Мирославе, а як ся називає та книжка? Помаранчева - то про колір, чи про назву. І де саме шукати - на проспекті Шевченка у книгарнях Тов.ім.Шевченка? Залюбки куплю та почитаю, але мушу знати що шукати2006.11.07 | Мірко
Re: Холєра, таки з Вас поет, Несторе
Нестор (Львів) пише:> Мирославе, а як ся називає та книжка? Помаранчева - то про колір, чи про назву. І де саме шукати - на проспекті Шевченка у книгарнях Тов.ім.Шевченка? Залюбки куплю та почитаю, але мушу знати що шукати
Та вже був сказав - Скарб Ярослава.
А де шукати сам не знаю. Система книжкового розповсюдження в Україні просто хаотична. Шукайте де продається менш більш патріотична література.
Особисто думаю що якраз в ту галузь економіки треба буде комусь вкласти інвестиції. (а може ви читали на іншій галузці яких 2 тиждні тому про ідею "бренд" Соловейко?)