11/03/2006 | solomko

Кадрові чистки Януковича проходять в «гробовій тиші». БЕЗ скандалів, гучних обвинувачень та викривальних прес-конференцій. Здається всі задоволені, навіть І.Чиж, якого з посади голови Держтелерадіо не могли зрушити ні Кучма, ні Ющенко, капітулював перед натиском «регіоналів». Лише попросив дозволу піти гідно («за власним бажанням»). Як говорять: «проти ЛОМА немає ПРИЙОМУ» і це очевидно відчув І.Чиж, який тихо віддав крісло Едуарду Прутніку. Як тут не поступитись, коли до людини САМ Віктор Федорович ставиться як до сина.
Особливо тепле ставлення Януковича до Прутніка викликане не в останню чергу схожістю доль (безбатченки, важка юність, самі себе зробили тощо). Водночас, Прутнік – мультимільйонер, який володіє кількома десятками фінансових, промислових та торгових підприємств. В інформаційній сфері Прутнік є власником телеканалу «НТН» та Інтернет-видання «Форум». Саме ці медіа створили Е.Прутніку в Партії регіонів репутацію знавця у галузі мас-медіа. Енергійний донецький політик під час президентських виборів керував медіа-департаментом штабу на Музейному провулку, 10, забезпечуючи аналітичну й інформаційну складову передвиборчої кампанії Януковича. Він першим з «донецьких» почав протоптувати інформаційну доріжку на Захід, забезпечував піар-супровід Януковича і «регіонів» у США.
Прихід Прутніка в Держком був сприйнятий у середовищі медійників неоднозначно. Безперечно, що попри непрестижність Державного комітету телерадіомовлення, він відкриває двері у велику політику. Прутнік отримав статус, який може бути трампліном для його подальших просувань кар'єрними сходами. Одразу ж після призначення з’явилось безліч суперечливих думок щодо дійсних намірів «донецьких» в інформаційному просторі. Дехто висловлював сподівання, що Прутнік вже має достатньо і тому не крастиме, а працюватиме на державу…
Але такі наївні думки можуть плекати тільки безнадійні ідеалісти, які досі вірять в Діда Мороза. Головна мета «біло-блакитних» за всіх часів незмінна – «дерибан». «Донецькі» ще за часів Кучми зрозуміли, що правильно вибудувана система одержання доходів від «хлібних місць» з надлишком перекриває будь-які політичні поступки та фінансові витрати.
В Україні ще є багато об'єктів, якими можна «поживитися» і повірте, Держтелерадіо посідає не останнє місце, особливо з огляду на «наполеонівські плани» Прутніка, який прагне відтворити такого-собі інформаційного монстра у вигляді Міністерства інформації до складу якого ввести ВСІ рухомі і нерухомі державні суб’єкти інформаційної сфери, а також перебрати повноваження щодо реєстрації і ліцензування ЗМІ. Зі слів пана Прутніка, вказана ініціатива вже схвалена в ПР. Зрозуміло, що для того, щоб забрати повноваження Нацради з питань телебачення і радіомовлення необхідні Конституційні зміни. Це перспектива, але не безнадійна. Голосування парламентарів «ЗА» Прутніка, коли його підтримали навіть окремі депутати БЮТ, є додатковим підтвердженням тези, що для амбітного донецького політика не існує слова «НІ». Решта ж планів, зокрема щодо підпорядкування Концерну РРТ та збільшення фінансування Держкому на 2007 рік до 1 млрд.грн. (у 5 разів) – не проблема, оскільки вирішується в межах повноважень Кабміну, де Прутнік, окрім загальновідомих покровителів має кума - Сергія Льовочкіна, який працює керівником служби Прем'єра («шия голови») та є запорукою позитивного вирішення будь-яких питань.
Паралельно з процесом узурпації медіа-ресурсів Прутнік займатиметься роздержавленням. В реаліях сьогодення синонім роздержавлення – «дерибан» і повірте, що в інформаційній галузі буде виключно «донецький». Схема, коли державні компанії, які покликані заробляти гроші для бюджету стають формально збитковими, залишиться без змін.
Ось чому на даний час Прутнік і компанія виводять зі списку об’єктів, які не підлягають приватизації поліграфічні підприємства та фактично являють собою базу для 80 відсотків друкованих видань в Україні. Не сумнівайтесь, що перехід зазначених структур до рук «донецьких» не тільки забезпечить отримання ними значних прибутків, але й виготовлення відповідної агітаційної «літератури» під час наступних виборів.
Обласні державні телерадіокомпанії, Укрінформ, НТКУ та НРКУ не такі привабливі у приватизаційному плані, але використати їх для здійснення «піар-акцій» на користь «регіонів» та ще й за державний кошт видається дуже привабливим проектом.
В цьому контексті варто зауважити, що з наближенням президентських виборів будь-які коаліції та об’єднання даватимуть тріщини, оскільки посилюватимуться протиріччя між їх учасниками, підвищиться рівень критики діяльності уряду, але не факт, що про це хто-небудь за межами Києва дізнається з державних медіа. Якщо «Регіони» узурпують український медіа-простір, навряд чи втримаються вони від спокуси використати його для боротьби з політичними опонентами та їх інформаційними ресурсами.
Перспективи такого сценарію залежать від того, чи зможуть Президент та його політичне оточення зберегти та відстояти власні позиції…
Аристарх