11/13/2006 | дідусь

Ще однією ознакою функціонування неототалітарної системи ( Тема неототалітаризм), є специфічна побудова бюджетної системи в таких країнах.
Бо хоча гроші і зло, але вони дають свободу. І той хто більш незалежний в грошах має можливість бути незалежним і в політиці.
А такі в нашій країні як відомо не потрібні.
Тому бюджетна система побудована так, що практично всі регіони повністю залежні від центру.
Але я сьогодні не про політику. Може така система створена не зі зла, а так по дурі. Тому я хотів би зупинитись на її абсурдності, алогічності лише з економічної точки зору.
Як відомо у нас всі регіони, за виключення Києва є дотаційними. У людей мало проінформованих може скластись враження, що в регіонах живуть одні нероби, а всі київські чиновники їздять за кордон на заробітки (цитрусові збирають чи у норвежців на нафтовиках працюють), а заробленими коштами дотують ледарів у регіонах. (враховуючи кількість київських чиновників, в принципі можливо).
Але, як виявляється ні. Виявляється, що центр просто спочатку забрав у регіонів все що тільки можна, а потім начебто допомагає цим “ледарям”.
Хоча Бюджетний Кодекс і навів хоч деякий порядок у закріплені податків, та в розподілі їх між бюджетами, але закріпив таку невелику їх кількість за місцевими бюджетами і встановив такі нормативи їх відрахувань, що вони ніяк не забезпечують потреби наповнення бюджету базового рівня.
(Брак місця не дозволяє розмістити табличку, з якої чудово видно як з кожним роком склад доходів, що закріплюються за місцевими бюджетами зменшується, як шагренева шкіра).
Але в принципі це не має для регіонів ніякого значення. Тому що в Бюджетний Кодекс закладена така бюджетна система яка робить збирання податків регіонами справою для них абсолютно непотрібною. Податки енті регіонам як рибі зонтік. Тому, що регіон (місцевий бюджет), буде мати не стільки скільки “заробить”, а стільки скільки йому буде розраховано за нормативами “бюджетної забезпеченості”.
Стаття 94 БК України. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості
Ч.2. “Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців чи споживачів соціальних послуг тощо”.
Таким чином Бюджетний Кодекс є рудиментом (айсбергом) соціалістичної зрівнялівки самого найгіршого “продрозверскового” зразка. (це не зовсім так, але про це дещо нижче).
Таким чином, закріплені доходи за місцевими бюджетами настільки мізерні, що не дозволяють “самостійно існувати”. І реально кожен місцевий бюджет матиме (закріплені доходи + трансфери (субвенції)), тобто матимеш лише те, що по розрахунку. Якщо своїх доходів побільше, то просто отримаєш менше трансферу. Якщо розрахунок власних доходів менший , буде більший трансфер.
Питається а на хрена податки????
Якщо ж допустити чудо, що якийсь регіон отримав багато доходів і не потребує дотацій, то ви думаєте, що цей регіон може пожати плоди своїх успіхів? Шщаззз, не тут то було.
Стаття 100.БК Кошти, що передаються до Державного бюджету
України з бюджету Автономної Республіки Крим,
обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва
і Севастополя, міст республіканського Автономної
Республіки Крим та міст обласного значення)
бюджетів

1. Якщо прогнозні показники доходів бюджету Автономної
Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва
і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим
та міст обласного значення) бюджетів, визначених відповідно до
статей 64 та 66 цього Кодексу, перевищують розрахунковий обсяг
видатків відповідного бюджету, обрахований із застосуванням
фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих
коефіцієнтів, для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що
підлягають передачі до Державного бюджету України”.

Зрозуміли! Так, що шановні голови обласних і районних адміністрацій нєфєг старатись. Старання Ваші бистренько ізимуть шустрі хлопці з Києва.
А тепер розглянемо формулу, за якою розраховується “прокорм” місцевим бюджетам. Вона встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 р. № 1195

Обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету, що
надається бюджету Автономної Республіки Крим, обласному, бюджету
мм. Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної
Республіки Крим та обласного значення, бюджету району, або коштів,
що передаються з цих бюджетів до державного бюджету, (T(і))
визначається за загальним фондом місцевого бюджету як різниця між
розрахунковим показником обсягу видатків (V(і)), прогнозним
показником обсягу доходів (кошика доходів), що акумулюються на її
території, (D(і)) із застосуванням коефіцієнта вирівнювання
(альфа(і)) та коефіцієнта уповільнення відносної швидкості
динаміки (бета ) за такою формулою:

Tі = альфаі х (Vі - дельта Dі х бета )).

Розглянемо серцевину цієї формули. (Vі - дельта Dі х бета ).
Якщо прийняти коефіцієнт бета за 1, то ми отримуємо ідеальну формулу зрівнялівки (батьки казарменого комунізму в гробу перевертаються радуючись цій формулі).
Наведемо простенький приклад (дуже спрощений):
Допустимо, що в сумській і чернігівській області проживає по 1 мільйону жителів. Згідно фінансових нормативів бюджетної забезпеченості на кожного жителя перепадає 100 гривень видатків. Значить розрахункові видатки місцевих бюджетів цих областей складуть по 100 мільйонів гривень. Доходи від власних і закріплених джерел в сумській області складуть 70 мільйонів гривень, а в чернігівській 50мільйонів гривень. Таким чином матимуть бюджет:
сумська область (70міл. + 30 міл. трансфер); 100грн.на особу;
Чернігівська (50міл. + 50 міл. трансфер); 100гривень на особу.

Запитується, а на фіг сумській владі було мобілізовувати ці лишні 20млн. гривень, воно їм треба?

Правда ідеальна зрівнялівка не получилась.
Є така хитра штука, як - коефіцієнти до нормативів бюджетного забезпечення. Встановлює їх кабінет міністрів. Тобто кабмін вирішує, що наприклад в чернігівській області на медичне забезпечення повинно перепадати по 40 гривень “на носа”, а в сумській допустимо по 20грн. За яким принципом і хто встановлює ці коефіцієнти це таємниця за сімома печатями.
Таким чином, якщо сумській області поставлять коефіцієнт до нормативу забезпечення в середньому 0,8, а чернігівській області 1.2., то бюджети цих областей складуть відповідно:
Сумської 80 мільйонів (70власних + 10 трансфер), 80грн на особу;
Чернігівської 120 мільйонів (50власних + 70 трансфер), 120грн на особу.

Питається що треба для того щоб мати “багатий” місцевий бюджет – збирати податки, розвивати економіку, залучати інвесторів, створювати нові підприємства? – не смішіть люди добрі. Розміри місцевих бюджетів від цих факторів майже не залежать.
Треба зуміти випросити, вибити, купити хороші коефіцієнти.

Таким чином сьогодні практично всі регіони, за виключенням Києва є дотаційними, і повністю залежать від волі чиновників, які “сидять” на розподілі. І якщо вони раніше, на свій розсуд розподіляли безпосередньо кошти бюджету (туди перерахуйте мільйон, туди два), то тепер, згідно Бюджетного Кодексу, розподіляють коригуючи коефіцієнти до нормативів забезпечення, а суть осталась та сама – регіон матиме коштів не стільки скільки потребує чи ЗАРОБИВ, а матиме так як і раніш стільки скільки зверху “пожалують”, таким чином все по суті залишилось як і було.
Із за цього місцева влада абсолютно не зацікавлена у підвищенні надходжень до місцевого бюджету за рахунок податкових платежів.
Навпаки, об’єктивно місцеві керівники зацікавлені в недопущенні росту податкових надходжень, так як бюджет їхнього регіону із за цього не покращиться, а лише зменшаться трансфери. Правда після прийняття бюджетного кодексу, який встановлює нормативи на три роки, нормативи відрахувань від загальнодержавних податків (трансфери) зменшать через три роки, але зменшать їх також на три роки (ініціатива наказуєма).

Якщо знайдеться хто не будь хто спробує мені довести, що така бюджетна система не суперечить здоровому глузду, нормальній людській логіці, не є тормозом економічного розвитку і взагалі не є абсурдною, мені буде цікаво почитати аргументи таких осіб.
Запрошую до обговорення.

PS: До речі, Ваша думка, що змінилось з 2003 року?