11/19/2006 | Юрій Гнаткевич

Нам пише народний депутат Юрій Гнаткевич.

Дорогі майданівці! Підтримую Ваш протест щодо рішення суду і Д.Табачника про кіно. Чекати від них якихось поступок чи консенсусу не доводиться. Вони - інша нація і в них, на жаль, інша національна мета.

Я розглядаю ситуацію з кіно як рубікон. Далі відступати нікуди. Вони беруть нас за горло. І саме тут треба зосередитись і об'єднатися на конкретному питанні чи факті. Потрібен Кіномайдан. Народ наш тут нас зрозуміє.

Принаймні, зрозуміють ті, що ще залишилися почувати себе українцями.Треба вдатися до рішучих рішень і дій. Сайт "Майдан" може стати застрільником.

Треба організувати Штаб порятунку українського кінопростору.

Я і В. Кириленко будемо зсередини Верховної Ради допомагати йому.

А тим часом надсилаю Вам свій виступ у Верховній Раді 17 листопада.

Народний депутат України
Юрій Гнаткевич.

---

Виступ Юрія Гнаткевича
У Верховній Раді 17 листопада 2006 р.

Шановні співвітчизники!

В Україні після проголошення Незалежності українське кіно було свідомо знищено. На екранах кінотеатрів і телебачення тепер показують лише американські і російські серіали і бойовики. У жодному кінотеатрі України від Луганська до Коломиї і Сокаля жоден фільм не йде державною мовою України, а йде державною мовою Російської Федерації.

І ось на 15-ому році Незалежності Кабінет Міністрів України, очолюваний Ю. Єхануровим, прийняв Постанову, якою зобов’язав кінематорафічну буржуазію частину, наголошую, лише частину американських і російських бойовиків і серіалів дублювати українською мовою.

Чим керувався Кабінет Міністрів? Він керувався здоровим глуздом, українським патріотизмом та Законом „Про кінематографію”, прийнятим Верховною Радою ще 9 років тому. Читаєм Статтю 14 цього Закону: „Іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні в обов'язковому порядку повинні бути дубльовані або озвучені чи субтитровані державною мовою, вони також можуть бути дубльовані або озвучені чи субтитровані мовами національних меншин”.

І що ж? „Кіношна” буржуазія подала в суд, оскарживши згадану Постанову Кабінету Міністрів. Суд прислухався не до Закону а до інтересів буржуазії і скасував Постанову уряду, посилаючись на те, що в Статті 14 „Закону про кінематографію” сказано, що іноземні фільми у нас можуть подаватися мовами національних меншин.

По-перше. Суд добре бачив, що в Статті 14 Закону „Про кінематографію” законодавець спеціально наголосив, що фільми дублюються „в обов’язковому порядку”.

По-друге. Суд не такий дивний, щоб не розуміти, що слова „можуть також дублюватися мовами нацменшин”, вжито у тому сенсі, що фільми мають йти українською мовою, але не лише українською. Адже слово „також” є синонімом до слова ”крім цього”.

І що ж? „Украінская” буржуазія рахує гроші та потирає руки, націонал-патріотичні організації мовчать, очевидно, притомившись від боротьби за українську національну справу. Одна „Просвіта” написала протестного листа до Верховного Суду.

Мовчить омбудсмен, ніби не вона має перейматися правами українців. Гарант Конституції також мовчить. Мовляв, читайте Універсал: там все сказано. Віце-прем’єр-міністр Д. Табачник, який тепер відповідає за розвиток української культури в Україні, сказав пресі, що рішення суду треба виконувати. Але ж суд то в нас, Дмитре Володимировичу, як з’ясовується, продажний. Принаймні, некваліфікований.