МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Цюріх - Відень, 10.11.2006

11/20/2006 | Юрій Андрухович
У літаку я продовжував читати Ґеерта Мака — зі сторінки 65-ї. Виявилося, що саме на ній починається розділ про Відень початку ХХ століття. Точніше, про Відень 1900 — 1914 років. Тобто я летів до Відня і про Відень-таки (хоч і столітньої давності) читав. Але це й не важливо — так собі, мандрівні випадковості, до яких я, зрештою, звик.

Важливо інше: те, що голландець Ґеерт Мак написав велику книгу. Навіть у фізичному сенсі вона велика — ледь не тисяча сторінок дрібного шрифту і збільшеного формату. Себто книга обсягом з Біблію. Такою навіть убити можна. Вона називається без особливої вишуканості — «В Європі», з підзаголовком «Подорож крізь ХХ століття». Днями я прочитав у ній, що Європа «є континентом, яким без зусиль мандруєш уперед і назад у часі». Ґеерт Мак блискуче використав цю не тільки ним відкриту можливість. Увесь рік він їздив Європою вперед і назад у часі, розкошуючи архівами, бібліотеками, свідченнями очевидців і власними враженнями. З цього постав дивовижний за фактичною густиною текст. Він завалює мене з головою, при цьому від нього страшенно важко відірватися. Тобто ще не відомо, хто кого пожирає — я його чи він мене.

І от я летів по небу десь над Австрією й — цілком випадково — читав у Ґеерта Мака про певного австрійського юнака, що, опинившись у Відні з далекого 1907 року по далекий 1913-й, кілька разів намагався вступати до мистецької академії, мріяв про фах архітектора й підзаробляв на життя малюванням поштових карток. Але це був лише один бік його ексцентричної натури — той, що, на жаль, так у ньому й не розвинувся. Кажу «на жаль» не з огляду на втрати, що їх унаслідок цього зазнало мистецтво, а з огляду на значно трагічніші втрати. Так от, саме тоді і там, у Відні, той юнак — звали його Адольф — розпочав свою політичну біографію. Розпочав її з того, що за покликом серця (а воно в нього, хай що там пізніше казали, таки було) долучився до вельми гучного й агресивного «Загальнімецького рушення», очолюваного таким собі присадкуватим товстуном Ґеорґом Ріттером фон Шьонерером. Цей популярний популіст привертав до себе увагу головно тим, що в столиці поліетнічної Австро-Угорської держави на кожному кроці верещав про «єдиний великий німецький народ» і про необхідність його «єднання через очищення» (Einheit durch Reinheit). Тобто він, Шьонерер, у самісінькій столиці Австрійської держави, підданим якої він був, закликав її народ єднатися з народом іншої держави, Німецької, бо вони насправді один і той самий народ. І це страшенно припало до душі молодому Адольфові — настільки, що доконечно змінило все його подальше життя.

З австрійцями та їхньою ідентичністю й сьогодні не все гаразд, а що вже казати про ті часи! У будь-якому разі старезний Франц
Йосип І намагався вирішити цю проблему плюралістично і з обережності ніколи не вживав вислову «мій народ» —тільки «мої народи». І це жахливо не подобалось ані великодержавному німецькому шовіністові Шьонерерові, ані його не таким уже й малочисельним прихильникам з запальним Адольфом включно. Хоч усі вони — і Адольф так само — були насправді австрійцями, але це для них означало лише географічне, чи то пак регіональне поняття, таку собі «малонімецькість», «окраїнність», а їм хотілося «великої німецькості». І те, що «єдина німецька нація» змушена існувати не в єдиній державі, тобто бути розділеною, вело їх на боротьбу за її «єднання й очищення».

Аналогії, як відомо, кульгають, і я щиро хотів би, щоб ця ніколи не спрацювала. Так, вони кульгають, але все-таки ходять — власними ногами. Вони здатні пересуватися з країни в країну — попри своє кульгання. Тож якщо, скажімо, у 2033 році в Росії остаточно переможе аналогія націонал-соціалізму, то її вождем, швидше за все, стане такий собі виходець «із окраїн», наприклад «із Півдня», з характерною вимовою та не менш характерною зневагою до країни, в якій народився. Можливо, поки що він, безробітний, злий і невдачливий, блукає десь Харковом або Києвом, «матір’ю — як він сам стверджує — городов руських». Безумовно, він не міг не вийти на «Русский марш» 4 листопада, і, можливо, йому за це цілком слушно натовкли мармизу. Тепер він іще небезпечніший і вже ніколи нікому нічого не пробачить. Аж поки сам не сконає.

Відповіді

  • 2006.11.20 | Navigator

    Re: Цюріх - Відень, 10.11.2006

    Після Першої світової в Австрії пройшов референдум по об"єднанню з Німеччиною. Переважана більшість австрійців (по-моєму - за 90%) була "за" - боялися утонути в чужорідному оточенні.
    після гітлерівського аншлюсу 97% австрійських офіцерів написали заяви про службу у Вермахті.
    Так що аналогія далеко не повна.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.11.20 | jean-valjean

      Re: Цюріх - Відень, 10.11.2006

      Navigator пише:
      > Після Першої світової в Австрії пройшов референдум по об"єднанню з Німеччиною. Переважана більшість австрійців (по-моєму - за 90%) була "за"


      Не дуже зрозуміло - якщо вже такий референдум проводили, чому Австрія до Німеччини не приєдналася?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.11.20 | Shooter

        Re: Цюріх - Відень, 10.11.2006

        jean-valjean пише:
        > Navigator пише:
        > > Після Першої світової в Австрії пройшов референдум по об"єднанню з Німеччиною. Переважана більшість австрійців (по-моєму - за 90%) була "за"
        >
        >
        > Не дуже зрозуміло - якщо вже такий референдум проводили, чому Австрія до Німеччини не приєдналася?

        "Версальські пацани" були проти. І різали Німеччину (та її екс-союзників) де могли.

        Доречі, після другої світової австрійці в масі своїй вже не хотіли ще одного аншлюзу - простіше було не звалювати на себе "почуття вини".
      • 2006.11.20 | Navigator

        Згадайте, що зробили з Німеччиною після Першої світової

        вона втратила 15% території і Антанта не хотіла її підсилення. А австріяки, залишившись теж обрізаними зі всіх боків, спали і бачили себе під захистом німецького дуба.

        Особливо Франція буквально лягала грудьми проти об"єднання.
  • 2006.11.20 | Чучхе

    Яке це чмо Андрухович має відношення до України?

    всі його останні "твори" пишуться якщо не в літаку Цюріх-Відень, то в потязі Відень-Грац і зводяться до слоз та сопель на теми як добре там, і які тут всі козли
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.11.20 | Sean

      Ніхвіга собі...

      У мене, скажімо так, трохом інші уявлення про "чмо", як і про те, про що Андрухоїд пише.

      А яке відношення він має до України - матимете змогу побачити хоча б і тут, на Майдані, 21-го числа, на першій сторінці.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.11.20 | Чучхе

        Це - літературна баба Параска

        фактично, його шкода для вітчизняного літературного процесу дуже велика. Він загалом є епігоном західних письменників двадцятирічної давности, щось на ктшталт беушного Мерседеса на українських вулицях. Але оскільки на нього закликають рівнятися, як на "сучасного" письменника, це вже є дуже загрозливо для літератури взагалі, бо подібні стандарти увіковічнюють вторинність українських авторів.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.11.20 | Sean

          Мене завше дивує

          коли Андруховича критикують ті, хто сам не преться в письменники чи бодай у літератори :) Бо якщо преться - тоді нема питань, заздрість ордінаріс.


          Чучхе пише:
          > фактично, його шкода для вітчизняного літературного процесу дуже велика. Він загалом є епігоном західних письменників двадцятирічної давности, щось на ктшталт беушного Мерседеса на українських вулицях. Але оскільки на нього закликають рівнятися, як на "сучасного" письменника, це вже є дуже загрозливо для літератури взагалі, бо подібні стандарти увіковічнюють вторинність українських авторів.
          Він пише добре. На відміну від учасників вітчизняного літературного процесу.Хто ж їм винен? Хто кому Рабін...Андрухович? :)

          І якщо талановитий чувак не хоче рівнятися, то його закликай - не закликай... А якщо він тойво..закликається, то хіба він талановитий?

          А першу сторінку 21-го числа подивіться. Там буде що почитати.
        • 2006.11.20 | ziggy_freud

          аналогія неповна

          Чучхе пише:
          > фактично, його шкода для вітчизняного літературного процесу дуже велика. Він загалом є епігоном західних письменників двадцятирічної давности, щось на ктшталт беушного Мерседеса на українських вулицях.

          кгм. Шевченко колись був дуже віддаленим аналогом європейських романтиків. Попри укоріненість в суто місцевому матеріалі і примусову подорож на Каспій. Або Байрон і Гайне були віддаленими аналогами Шевченка.

          Натомість Достоєвській, хоч і мав нагоду програти коханку у Баден-Баденському казіно, писав питомо російські речі, жодних аналогій на Заході. Так що схільність до подорожей - одне, а стиль - інше. Дехто з вітчизняних прихильників старого совітського реалізму куди не поїде, а соцреалістом залишиться.

          > Але оскільки на нього закликають рівнятися, як на "сучасного" письменника, це вже є дуже загрозливо для літератури взагалі, бо подібні стандарти увіковічнюють вторинність українських авторів.

          Повністю погоджусь із п.Шоном. Будуть бажаючі наслідувати Андруховича - прапор в руки. Але поряд з ними будуть і не-бажаючі.
        • 2006.11.20 | Раціо

          То це Андрухович винен, що Чучхе ще не написав роман про Корею?

          Чучхе пише:
          > фактично, його шкода для вітчизняного літературного процесу дуже велика.

          Фактично це є нічим не обгрунтований наклеп

          > Але оскільки на нього закликають рівнятися, як на "сучасного" письменника,

          Хто закликає? Може ще й заставляють? Часи, коли Андрухович був українським літературним процесом пройшли вже кілька років як. Зараз він лише маленький закуток того процесу, і його цілком можна ігнорувати без великих втрат -- що я, власне, й роблю. Але ж неспівпадіння смаків - це ще не привід брудно лаятися.

          >подібні стандарти увіковічнюють вторинність українських авторів.

          Звідки Ви взяли "стандарти"? Що Ви останнім часом прочитали, і що з цього базоване на "стандарті Андруховича"?
    • 2006.11.20 | Gunslinger

      Чучхе - негайно подавайте

      дисертацію.

      "зміни ознак національної належності в залежності від віддалення від історичного ареалу проживання етносу".

      гени навєрно теє мутірують вдалі от родіни. розвивайте тему, а там може і нобелівську отримаєте.
    • 2006.11.20 | Михайло Свистович

      Re: Яке це чмо Андрухович має відношення до України?

      Андрухович - нормальний чувак, і тобі (як і мені, як і більшості з присутніх тут) ніколи не зробити того внеску до української писаної скарбниці, яку він зробив лише за кілька років своєї літературної творчості.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.11.27 | Чучхе

        ти може трохи не зрозумів

        Михайло Свистович пише:
        > Андрухович - нормальний чувак, і тобі (як і мені, як і більшості з присутніх тут) ніколи не зробити того внеску до української писаної скарбниці.

        Про смаки не сперечаються, це, як доказано, безнадійна річ. Я вважаю, наприклад, що його твори дуже примітивні, розраховані на злободення і вже забуті.

        Але Андрухович задав певний шаблон, який наш консервативний піпл згамав, що здорово бабахнуло по письменникам, які не вписуються в андруховицьку канву ("в стиль пхібада" - сказали б корейці)

        Але це все мені в принципі по барабану. Це дійсно справа смаку. Але Андрухович взявся проповідувати і вчини нас правильному європейському життю, що той Сандей. А я дуже не люблю, коли мене хтось вчить життю, та ще й пригноблює мою націю, вважаючи її второсортнішою за якихось німців. І я про це говорю. А ти, якщо хочеш торчати з того, що хтось називає твою країною вторинною і недоробленою перед Європою - то твоє діло.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.11.27 | Михайло Свистович

          я все зрозумів

          Чучхе пише:
          >
          > Про смаки не сперечаються

          Але ти вирішив посперечатися та ще й пообзиватися

          >
          > Я вважаю, наприклад, що його твори дуже примітивні, розраховані на злободення і вже забуті.

          Навіть на цьому форумі дописи багатьох людей свідчать, що не забуті

          >
          > Але Андрухович задав певний шаблон, який наш консервативний піпл згамав, що здорово бабахнуло по письменникам, які не вписуються в андруховицьку канву

          Нічого не бабахнуло. Є ціла купа письменників, які пишуть не так, як Андрухович, і це не заважає їм існувати водночас.

          >
          > Але це все мені в принципі по барабану. Це дійсно справа смаку. Але Андрухович взявся проповідувати і вчини нас правильному європейському життю, що той Сандей. А я дуже не люблю, коли мене хтось вчить життю

          Не хочеш - не звертай уваги на повчання

          >
          > А ти, якщо хочеш торчати з того, що хтось називає твою країною вторинною і недоробленою перед Європою - то твоє діло.

          Я читав лише художні твори Андруховича, і від деяких з них я торчу. Там нічого немає про Україну і Європу.
    • 2006.11.21 | ЛП

      Re: Яке це чмо Андрухович має відношення до України?

      Ох,не маєте рацію пане-товаришу Чучхе! Андрухович вказує на центральну сучпсну проблему постсовкового часу! Щось подібне тій ситуації бачимо в Росії, яка поступово, але впевнено сповзає в євразійське, тобто паранацистське, болото. Й різнокольорових Адольфенків вистачає в розчарованій Малоросії...
  • 2006.11.21 | Hoja_Nasreddin

    Re: Цюріх - Відень, 10.11.2006

    Не знаю як німці щодо ідейних керівників-австріяків, але кацапузі скорше ся погодять на німкеню (Катерину) чи свого облізлого щурястого трохи схожого на удавчика коли бесідує з Бушем (ВоПутіна), але українцеві, хохлові чи уродженцеві "Півдня" - зась. Хіба що на роль коханця може претендувати (Разумовський) - кров гаряча південна, пАнімАш, та певні звуки вимовляє кумедно.
    Щодо даних нотаток, то явно не шедевр, і чи читали б ми їх, якби це написав не Юрко Андрухович а Андрій Юркович - хто зна.
    Австрія, Німеччина... А Тарас Шевченко сказав і як цвяшок у серце забив - спробуй тепер витягни:
    Я так її я так люблю,
    Свою Україну убогу,
    Що проклену самого бога,
    За неї душу загублю.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".