11/29/2006 | Віктор Уколов

Геноцид пам‘яті Помаранчевої коаліції

Віктор Уколов

Верховна Рада визнала голодомор геноцидом. Партія регіонів і комуністи не підтримали визнання. Соціалісти проголосували за. За підтримки СПУ, НУ та БЮТ законопроект набрав 233 голоси. Це все одні лише факти і вони потребують коментарів.

Втім, вони не забарилися. Поведінку Мороза високо оцінив Президент. Спочатку Іван Васюник, а пізніше і прес-секретар глави держави підкреслили „об‘єднавчу і консолідуючу роль” голови Верховної Ради. А те, що в дипломатично-політичному реверансі прозвучала тавтологія і слово „об‘єднавчу” прозвучало ще й по-англійськи „консолідуючу”, слід розуміти, як основний акцент президентського послання.

Мороз і справді міг би бути об‘єднуючим фактором для НУ і БЮТ, що дало б йому величезні можливості для політичної гри і чималий вплив на ситуацію в Україні. Якби свого часу НУ зняла свої претензії на спікерство і задовольнилася значною кількістю місць в уряді та чималим впливом Президента на губернаторів, - ситуація в країні була б зовсім інакшою.

На жаль, Наша Україна опинилася в ролі старої з відомої казки Пушкіна про рибака і золоту рибку, тобто, біля розбитого корита: партія розпадається, підтримка Президента майже втрачена, розсипаються не тільки фракції у місцевих радах, але й навіть обласні організації, як це сталося у Житомирі.

Не в кращому становищі виявилася і СПУ. Незважаючи на зусилля піарівців, опитування засвідчують падіння довіри виборців - партія вперше може не здолати навіть 3% бар‘єр. Ще гірша ситуація з „золотою акцією соціалістів”, яка власне і робить їх впливовими. Кожен день переговорів Партії регіонів з найбільш нестійкими рештками Нашої України, знецінює вплив СПУ.

Якщо частина соратників Президента і справді приєднається до антикризової коаліції, міністри-соціалісти в уряді можуть виявитися зайвими. Адже з новими колегами регіоналам точно доведеться ділитися місцями у виконавчій владі.

Ні, спікерству Олександра Мороза поки ніщо не загрожує, але з відставкою міністрів, катастрофічно втрачається вплив його партії. Колишні вимоги НУ погнати з коаліції комуністів, то лише риторика. Адже ідеологічна несумісність в українській політиці переживається набагато легше, ніж сумісність кількох кандидатів на одне міністерське крісло. Відтак не комуністи, а соціалісти можуть бути витіснені з коаліції за найгіршого для них сценарію розвитку подій.

Напруження наростає і між СПУ та КПУ, як двох ідеологічно споріднених партій, що намагаються сісти на одне електоральне поле. Під час прийняття закону про визнання голодомору геноцидом, вправність Мороза-спікера оцінював не лише Президент, але й „друзі” з антикризової коаліції.

За стенограмою засідання Ради 28 листопада о 10:35 Олександр Мороз чи не вперше отримав жорсткий комуністичний відлуп товариша Александровської: „Прошу свою личную позицию излагать где-нибудь в другом месте, но не на посту председателя Верховной Рады Украины... соблюдайте Регламент!”

Одразу ж після голосування головний комуністр Петро Симоненко був ще більш роздратованим і радикальним. „Этот человек должен быть уволен со своего поста”, - заявив він здивованим журналістам про Олександра Мороза, пояснивши, що спікер порушив внутрішні домовленості у коаліції.

Можна бути впевненим, що це лише квіточки – гіркі червоні ягідки будуть щедро роздані виборцям після того, як комуністи кинуться в регіони, щоб похвалитися своєю безкомпромісністю у боротьбі з „бендеровским кодлом”. Не треба бути оракулом, щоб прогнозувати - найбільше дістанеться соціалістам та персонально Олександру Морозу. Адже тема невизнання голодомору не вигідна навіть для КПУ, інша справа розказати, що вони виступали зі своїм формулюванням, яке і було б прийняте, якби не „зрадливий і буржуазний” Мороз.

В чомусь комуністи будуть праві – Олександр Мороз набагато ближчий до Нашої України, ніж до класичних червоних, що і засвідчило останнє голосування. На коротку мить у залі з‘явився привид Помаранчевої коаліції, з впливовим головою Верховної Ради, який майстерно консолідує БЮТ і Нашу Україну утримуючи нестійку коаліцію в 233 голоси.

Найцікавіше, що Помаранчева коаліція була б набагато більшим гарантом недоторканості Конституційної реформи, ніж антикризова. Адже тепер скасування реформи в Конституційному суді, як це не дивно вигідно практично усім політичним силам, окрім СПУ та КПУ. І Янукович, і Тимошенко, і діючий Президент не відмовляються від перспектив позмагатися за головну посаду на виборах 2009 року. Якщо кожен з них спробує переконати незалежний склад Конституційного суду, то реформу можуть таки скасувати.

Такий розвиток подій посадив би біля розбитого корита вже не Нашу Україну, а Олександра Мороза. Поки-що на своїй посаді він виглядає, як родоський колос, але вже, як це часто буває, на глиняних ногах.