Хто ж загальмує 5-у колону!?
12/09/2006 | Йосиф Сірка
Події, що відбуваються в Україні, не могли б відбутися в жодній цивілізованій країні! От, самі подумайте!
Прем”єр-міністр України лише „силою” узгіднює директиви з Президентом України на свою першу державну подорож у США, а сам, без відома президента України, їде у Москву, мабуть, щоб отримати вказівки, як себе поводити з американцями. Незалежний політик такого б не робив! У США Янукович поклав вінок біля пам”ятника голокосту, але навіть не відвідав місце, де має стояти пам”ятник українського голодомору. Це перший український державний діяч, який навіть не проїхався біля пам”ятника українського генія Шевченка у Вашінґтоні і відмовився від робочої зустрічі з українськими організаціями діяспори. Ото й питаєш себе, а яку ж державу голова українського уряду представляв?
Ще не встиг повернутися шеф Партії реґіонів, а тут виступає його однопартійна функціонер Богатирьова з думками, мовляв, Чорноморський флот міг би залишитися на українській території вічно, бо вона встановила, що це було б „в інтересі реґіону” (може хотіла сказати Партії регіонів!)? Коли б це сказала баба Параска з Тернопільщини, то їй можна було це пробачити, бо вона не займається державною політикою, але, коли це висловлює депутат ПР, то це вже не пахне, а ...! Можливо депутат хотіла звернути на себе увагу колег з Федеральних зборів Росії, щоб їм сподобатись (вони перебували в Україні на засіданні міжпарламентської комісії)?
Ще в повітрі була думка Богатирьової, а тут вийшов з шоком супер-міністр Азаров – нагородив Затуліна орденом „За відродження України”, а за які заслуги, коли він є особою небажаною в Україні!? Невже ж нема взагалі координації в українських владних колах, щоб одні не забороняли, а інші нагороджували!? Може пан Азаров думає, що його вчинки перекрутять поняття доброї поведінки та зведуть на нівець рішення суду. В такому разі можна буде кримінальних не тільки звільняти з в”язниць, але й нагороджувати. Таких випадків в історії демократії не зустріти, коли міністр оминає уряд і президента і робить нагороджує людину, яку привселюдно було поставлено у список небажаних чужих і ворожих для держави людей. Видно, що пан Азаров засвоїв гасло „Партия сказала – комсомол ответил – есть!”, але ж він не та партія і, певно, забув про те, що часи змінилися і плювати на судові рішенні не положено, бо ж ще недавно партійний побратим і урядовий колега Д.Табачник закликав до „респектування” судового рішення! А можливо, що, коли ти „супер-міністр”, то ти сам вирішуєш, що правильно!? В любій европейській країні такий міністр-свавільник змушений був би скласти повноваження міністра і попросити пробачення у суддів і народу! Днями покритикували голову канадської розвідки за менші гріхи, ніж у Табачника, Азарова, і він відступив. В Україні міністри і віце прем”єри такої культури ще не набули і мають – доказом цього і є Азаров та Табачник.
Коли б наведені факти відбулися на рівні різних партій, чи фракцій, то можна було б подумати, що якось трапилося, хтось недоглянув, хтось помилився. Але справа в тому, що роблять це люди, які при владі і щодня твердять, що вони працють для України, але вчинки їхні є типовими для членів п”ятої колони. Що КПУ була й залишилася 5-ою колоною в українській державі це було ясно вже давно, але ніхто не чекав, що з Партії реґіонів буде такий завзятий созник свого „класового ворога”, який не має прямої влади, зате може кернувати своїм „класовим ворогом” у той напрямок, який хоче (якщо не заторкує інтереси капіталу)!
В сучасній Европі нема прикладів для 5-ої колони, але ще не так давня історія гітлерівської Німеччини та сталінського СРСР можуть привести багато прикладів 5-ої колони. Гітлерівська Нічечина зникла, а з нею і 5-і колони, а от зі зникненням СРСР 5-колона залишилася і то не тільки васальськими КП, але й новітніми партіями, чого доказом є саме безпрецедентна поведінка Януковича, Азарова та деяких інших ворогів української незалежности.
У цивілізованому світі є різні виборчі системи, але переважають ті, де люди знають за кого голосують, коли важко пройти кримінальному до парламенту. Буває й таке, що з партії тікають, як це було колись із Вільними демократами (Німеччина), коли верхівка вирішила голосувати проти свого коаліційного партнера (тоді канцлера Шмідта). Тоді йшлося про прнинципові питання, але у ВР України вже після кількох місяців нового складу ВР почали з”являтися „перелітні птахи”, яких вибрали за партійним списком. ВР України сьогодні не відповідає волевиявленню народа, оскількки люди обирали партії, а ті не можуть пропонувати „ненажерливим” більше, ніж це може зробити неприродня коаліція і їхні ряди рідшають, а з”являються „позафракційні”, чи якісь інші „дисиденти”, яких ніхто не переслідує, а совість їх не дожене! Подивіться, як голосували за бюджет 2007 р..
Якщо приглянутись, що тарифи за послуги та енергоносії, воду і т.п. зростають у кілька разів, а бюджет передбачає лише незначне зростання платні у „робочого люду”, то постає питання, кого ж представляють депутати, які такий бюджет ухвалюють і проти волі партії, яка їх висунула в депутати? Складається враження, що нинішня ВР вже настільки відійшла від передвиборчих обіцянок, що коли б тут була совість, то ВР мала б сама розпуститися і погодитись на нові вибори з новим виборчим порядком, який би не допускав торгів у найвищому законодавчому органі. Але ж то потрібна совість! Ті, хто працює задля чужих інтересів, повинні б пригадати долю 5-ої колони Гітлера, через яку потерпіли не тільки члени колони, але й мільйони невинних, які нічого не робили, щоб не дозволити діяльність таких колон у своїх державах. Переможці настільки брутально розрахувалися з прихильниками 5-ої колони в Европі, що рани невинних ще й сьогодні не загоїлися після 60 років!
Отже, завданням усіх демократичних сил є: загальмувати оту ворожу Україні 5-у колону і не дозволити їй знищити здобутки, про які століттями мріяв український народ, бо імперії зникають, а з ними і 5-і колони, але залишаються рани, а часом і незлікувальні, саме про це потрібно б нагадувати тим, які за Україну не боролись, але нею правлять! Події з-перед двох років довели, що коли є воля народа, то члени 5-ї колони мов пацюки приховуються, але ж „помаранчеві” не змінилися, хоч дуже зневірилися, а зневіра настала тому, що довірили повністю свої інтереси іншим, що виявилось помилкою, бо довіра без можливості контролю не може принести успіху в суспільстві, де кримінальний злочинець може купити свободу, або отримати державну нагороду замість державної в”язниці! Не дарма кажуть: довіряй, але перевіряй!
П”ята колона сама не зникне , але якщо не вистачає сил її знищити, то слід хоч загальмувати, бо вона не керується любов”ю до свого, вона поважає більше чужого пса, ніж свого брата. Держава – не державні службовці, без них можна обійтись, а коли вона в потребі, то кожен її громадянин повинен виконати свій обов”язок, щоб прищепити не тільки пальці, але й язики тим, які використовують довіру людей на своє збагачення та шкодять державному суверенітетові і суспільству взагалі.
Торонто, 8.12.2006 р.
Інші статті цього автора на Майдані Ви можете знайти тут: http://maidan.org.ua/wiki/index.php/%D0%99%D0%BE%D1%81%D0%B8%D1%84_%D0%A1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0
Прем”єр-міністр України лише „силою” узгіднює директиви з Президентом України на свою першу державну подорож у США, а сам, без відома президента України, їде у Москву, мабуть, щоб отримати вказівки, як себе поводити з американцями. Незалежний політик такого б не робив! У США Янукович поклав вінок біля пам”ятника голокосту, але навіть не відвідав місце, де має стояти пам”ятник українського голодомору. Це перший український державний діяч, який навіть не проїхався біля пам”ятника українського генія Шевченка у Вашінґтоні і відмовився від робочої зустрічі з українськими організаціями діяспори. Ото й питаєш себе, а яку ж державу голова українського уряду представляв?
Ще не встиг повернутися шеф Партії реґіонів, а тут виступає його однопартійна функціонер Богатирьова з думками, мовляв, Чорноморський флот міг би залишитися на українській території вічно, бо вона встановила, що це було б „в інтересі реґіону” (може хотіла сказати Партії регіонів!)? Коли б це сказала баба Параска з Тернопільщини, то їй можна було це пробачити, бо вона не займається державною політикою, але, коли це висловлює депутат ПР, то це вже не пахне, а ...! Можливо депутат хотіла звернути на себе увагу колег з Федеральних зборів Росії, щоб їм сподобатись (вони перебували в Україні на засіданні міжпарламентської комісії)?
Ще в повітрі була думка Богатирьової, а тут вийшов з шоком супер-міністр Азаров – нагородив Затуліна орденом „За відродження України”, а за які заслуги, коли він є особою небажаною в Україні!? Невже ж нема взагалі координації в українських владних колах, щоб одні не забороняли, а інші нагороджували!? Може пан Азаров думає, що його вчинки перекрутять поняття доброї поведінки та зведуть на нівець рішення суду. В такому разі можна буде кримінальних не тільки звільняти з в”язниць, але й нагороджувати. Таких випадків в історії демократії не зустріти, коли міністр оминає уряд і президента і робить нагороджує людину, яку привселюдно було поставлено у список небажаних чужих і ворожих для держави людей. Видно, що пан Азаров засвоїв гасло „Партия сказала – комсомол ответил – есть!”, але ж він не та партія і, певно, забув про те, що часи змінилися і плювати на судові рішенні не положено, бо ж ще недавно партійний побратим і урядовий колега Д.Табачник закликав до „респектування” судового рішення! А можливо, що, коли ти „супер-міністр”, то ти сам вирішуєш, що правильно!? В любій европейській країні такий міністр-свавільник змушений був би скласти повноваження міністра і попросити пробачення у суддів і народу! Днями покритикували голову канадської розвідки за менші гріхи, ніж у Табачника, Азарова, і він відступив. В Україні міністри і віце прем”єри такої культури ще не набули і мають – доказом цього і є Азаров та Табачник.
Коли б наведені факти відбулися на рівні різних партій, чи фракцій, то можна було б подумати, що якось трапилося, хтось недоглянув, хтось помилився. Але справа в тому, що роблять це люди, які при владі і щодня твердять, що вони працють для України, але вчинки їхні є типовими для членів п”ятої колони. Що КПУ була й залишилася 5-ою колоною в українській державі це було ясно вже давно, але ніхто не чекав, що з Партії реґіонів буде такий завзятий созник свого „класового ворога”, який не має прямої влади, зате може кернувати своїм „класовим ворогом” у той напрямок, який хоче (якщо не заторкує інтереси капіталу)!
В сучасній Европі нема прикладів для 5-ої колони, але ще не так давня історія гітлерівської Німеччини та сталінського СРСР можуть привести багато прикладів 5-ої колони. Гітлерівська Нічечина зникла, а з нею і 5-і колони, а от зі зникненням СРСР 5-колона залишилася і то не тільки васальськими КП, але й новітніми партіями, чого доказом є саме безпрецедентна поведінка Януковича, Азарова та деяких інших ворогів української незалежности.
У цивілізованому світі є різні виборчі системи, але переважають ті, де люди знають за кого голосують, коли важко пройти кримінальному до парламенту. Буває й таке, що з партії тікають, як це було колись із Вільними демократами (Німеччина), коли верхівка вирішила голосувати проти свого коаліційного партнера (тоді канцлера Шмідта). Тоді йшлося про прнинципові питання, але у ВР України вже після кількох місяців нового складу ВР почали з”являтися „перелітні птахи”, яких вибрали за партійним списком. ВР України сьогодні не відповідає волевиявленню народа, оскількки люди обирали партії, а ті не можуть пропонувати „ненажерливим” більше, ніж це може зробити неприродня коаліція і їхні ряди рідшають, а з”являються „позафракційні”, чи якісь інші „дисиденти”, яких ніхто не переслідує, а совість їх не дожене! Подивіться, як голосували за бюджет 2007 р..
Якщо приглянутись, що тарифи за послуги та енергоносії, воду і т.п. зростають у кілька разів, а бюджет передбачає лише незначне зростання платні у „робочого люду”, то постає питання, кого ж представляють депутати, які такий бюджет ухвалюють і проти волі партії, яка їх висунула в депутати? Складається враження, що нинішня ВР вже настільки відійшла від передвиборчих обіцянок, що коли б тут була совість, то ВР мала б сама розпуститися і погодитись на нові вибори з новим виборчим порядком, який би не допускав торгів у найвищому законодавчому органі. Але ж то потрібна совість! Ті, хто працює задля чужих інтересів, повинні б пригадати долю 5-ої колони Гітлера, через яку потерпіли не тільки члени колони, але й мільйони невинних, які нічого не робили, щоб не дозволити діяльність таких колон у своїх державах. Переможці настільки брутально розрахувалися з прихильниками 5-ої колони в Европі, що рани невинних ще й сьогодні не загоїлися після 60 років!
Отже, завданням усіх демократичних сил є: загальмувати оту ворожу Україні 5-у колону і не дозволити їй знищити здобутки, про які століттями мріяв український народ, бо імперії зникають, а з ними і 5-і колони, але залишаються рани, а часом і незлікувальні, саме про це потрібно б нагадувати тим, які за Україну не боролись, але нею правлять! Події з-перед двох років довели, що коли є воля народа, то члени 5-ї колони мов пацюки приховуються, але ж „помаранчеві” не змінилися, хоч дуже зневірилися, а зневіра настала тому, що довірили повністю свої інтереси іншим, що виявилось помилкою, бо довіра без можливості контролю не може принести успіху в суспільстві, де кримінальний злочинець може купити свободу, або отримати державну нагороду замість державної в”язниці! Не дарма кажуть: довіряй, але перевіряй!
П”ята колона сама не зникне , але якщо не вистачає сил її знищити, то слід хоч загальмувати, бо вона не керується любов”ю до свого, вона поважає більше чужого пса, ніж свого брата. Держава – не державні службовці, без них можна обійтись, а коли вона в потребі, то кожен її громадянин повинен виконати свій обов”язок, щоб прищепити не тільки пальці, але й язики тим, які використовують довіру людей на своє збагачення та шкодять державному суверенітетові і суспільству взагалі.
Торонто, 8.12.2006 р.
Інші статті цього автора на Майдані Ви можете знайти тут: http://maidan.org.ua/wiki/index.php/%D0%99%D0%BE%D1%81%D0%B8%D1%84_%D0%A1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0
Відповіді
2006.12.09 | Юрій Зарицький
Re: Хто ж загальмує 5-у колону!?
Найбільше зло вчинив Ющенко,відрядивши на "перемовини" чи "консультації" з п"ятою колоною Єханурова,котрий неодноразово заявляв,що програми НУ та ПРУ майже не відрізняються і тому,ніби-то,приречені на співпрацю.Що з того вийшло ми бачимо.Але ні Ющенко,ні Єхануров не визнали сьогодні своїх помилок,якщо так можна трактувати пряму зраду національних інтересів.Тепер ми бачимо,що дало це неприродне об"єднання з п"ятою колоною.До речі,Б.Тарасюк теж заслужив собі відкоша,це йому за те,що він,ніби розумний чоловік,а теж виступав за широку коаліцію.Всі наймити цієї п"ятої колони одержать по заслузі.Решті,хто ще має в душі елементи порядності,бажано взяти приклад з Юлії Тимошенко,яка не поставила свого підпису поруч з підписом Януковича.Отак би й усім.