12/20/2006 | Тарас Ранковий

Ситуацію з викраденням та паплюженням пам’ятника воякам Української Повстанської Армії коментує Голова Харківської обласної організації Молодіжного Націоналістичного Конгресу, керівник Клініки юридичного порятунку ім. Ярослава Мудрого, адвокат Павло Макаренко:

Чому у Харкові постійно виникають скандали, пов’язані з національними питаннями, насамперед з українською громадою цього українського мегаполіса?
Все що відбувається в Харкові – це наочний приклад системного та легітимізованого знищення всього українського. Міський голова та секретар міської влади є свідомими вихованцями своїх батьків - Марка та Адольфа. Лише цим можна пояснити їх дії як щодо українських пам’ятників так і комунальних тарифів. Приміром, на минулому тижні в останньому протистоянні міської влади та її опонентів представники харківської міської влади безпосередньо нікого не били, лише керували процесом. А били молоді хлопці в білих рукавичках.
Чи мала міськрада приймати рішення про ліквідацію пам’ятника?
Ситуація довкола пам’ятника воїнам Української Повстанської Армії дає підстави говорити, що це був останній моральний рубіж, через який переступила міська влада. У керівників міста справді є повноваження, надані їм законом, на демонтування пам’ятників чи підняття комунальних тарифів. Однак, той же закон каже, що дії міської влади мають бути в інтересах територіальної громади. Якщо це не так, то у територіальної громади теж є прописані у законі місяці протидії владі.
На вашу думку, хто був замовником та виконавцем злочину?
Все що відбулося, відбулося з подачі Харківської міської ради. Пам’ятник було закопано в землю та збито табличку невідомими. Але ці невідомі чітко знали, що порушена кримінальна справа буде "захована в стіл", як це сталося з кримінальними справами щодо Церкви Миколая Чудотворця (УАПЦ) та пам’ятника Тарасу Шевченку у Харкові. Тобто конкретні виконавці мали тверді гарантії своєї недоторканості та значну матеріальну винагороду.
Чи буде обласна міліція проводити об’єктивне та чесне розслідування цього інциденту?
Повноваження міліції є досить обмеженими. МВС може лише охороняти, тобто попереджати злочинність, а якщо злочин скоєно, то вона може лише виявляти певні факти та збирати докази. Набагато більше повноважень мають прокуратура та служба безпеки, але навряд чи ці відомства будуть займатися політичною справою. Міліція має дуже мало шансів розкрити цей злочин, навіть якщо будуть зібрані достатні факти для покарання винних, то це все застрягне в суді.
Чому ж тоді міліція не попередила злочину?
Всі культурні та історичні пам’ятки є в маршрутах патрулювань міської міліції. Однак, жоден з цих об’єктів, що має відношення до українства не охороняється – ані українські церкви, ані українські пам’ятники. На приклад, біля пам’ятника Леніну розташований черговий пункт міліції, а пам’ятник Шевченку, який розташований у самісінькому центрі Харкова, чомусь можна ламати, шкодити й ніхто цього не помітить і не зафіксує.