12/25/2006 | Майдан-ІНФОРМ

Після програшу виборів колишній кандидат на посаду Ірпінського міського голови Олег Бондар, який, завдяки нашіптуванням своєї команди, завчасно уявляв себе фаворитом перегонів, хворобливо зациклився на думці, що все ще можна повернути назад. І цю його ілюзію вміло підтримують люблячі гроші „друзі”, постійно, з проханням профінансувати, підкидають йому нові і нові ідеї, старанно підтримуючи „надію”, що він іще може очолити місто, не помічаючи, що навіть ті виборці, які за нього голосували, вже просто сміються над ним.

Одночасно ті самі „друзі” підкидають колишньому міському голові Володимиру Скаржинському, який посів на виборах лише шосте місце, що він може повернутися без виборів до крісла міського голови, а іншим кандидатам, які зайняли хоча б відносно високі місця, що вони можуть виграти нові вибори. При цьому кожен з цього „тераріуму друзів” веде переговори з іншими „претендентами”, обіцяючи, що вони отримають в разі, якщо мером буде... (тут підставити прізвище будь-якого з цих невдах).

Поки нова влада, в якої О. Бондар післявиборчою судовою епопеєю вкрав три місяці, в авральному порядку готувалася до зими, колишні претенденти на крісло мера після кількох невдалих спроб організувати „незадоволення людей”, вирішили діяти підкилимно. Поступово вони „простимулювали” лідерів деяких партійних осередків щодо відкликання поданих ними членів тервиборчкому і подання від цих партій своїх людей. А після цього було матеріально і дуже дешево (за нашими даними лише по 500 доларів на особу) „простимульовано” окремих членів ТВК, яких „логічно” (як на юридично безграмотних пенсіонерів-членів ТВК) заспокоїли, що беззаконне по суті та абсурдне за змістом рішення Ірпінської міської територіальної виборчої комісії про визнання недійсними виборів, які давно минули, є „правильним”. І нині Олег Бондар шукає можливості купити Києво-Святошинський районний суд, де розглядається позов чинного міського голови Мирослави Свистович на це „рішення”. Він щиро вірить, що суд за великі гроші може визнати правомірним рішення комісії, засідання якої було скликана позазаконним шляхом (її не скликали ні голова, ні заступник, ні секретар), оригіналу цього рішення ніхто не бачив, належним чином оформлені документи нікуди не подавались.

На першому засіданні у п’ятницю суддя Микола Коцюрба відмовив у залученні Олега Бондаря до справи в якості третьої особи, а ТВК повністю визнала позов Мирослави Свистович. Як виявилось, засідання було скликане кількома рядовими членами комісії під тиском осіб з команди Олега Бондаря, які навіть не були суб’єктами виборчого процесу, але фактично керували засіданням, на якому, до речі, „за” прийняття бєспрєдєльного рішення проголосувало лише 6 членів ТВК при загальному складі 12, однак через два дні, коли по Ірпеню почала розповсюджуватись копії рішення комісії, Руденко О.В., яка утрималась, вже значилась такою, яка проголосувала „за”. Нині більшість з „простимульованих” членів комісії, які чудово розуміли, що голосують вони всупереч всім законодавчим нормам, пішла у „підпілля” зі страху перед відповідальністю, а Олег Бондар веде переговори про „стимуляцію” суду.

Ми сподіваємося, що Києво-Святошинський суд, який у вівторок продовжить розгляд справи, „зекономить” гроші Олега Бондаря і не піде на відвертий бєспрєдєл, який може загрожувати дестабілізацією всій Україні, якщо буде таким чином, через тривалий час після закінчення виборів та функціонування обраної влади, дозволено підміняти волевиявлення виборців волею членів виборчих комісій. Тим більше, що навряд чи хто захоче мати справу з такою непевною особою, як пан Бондар, який ще до перенесення слухання справи до Києво-Святошинського суду роз’їжджав напідпитку у джипі по Ірпеню та хвалився ледь не всім, що суд (він мав на увазі Ірпінський міський суд) вже ним куплений. А під час поствиборчої судової епопеї, коли судді Апеляційного суду Київської області відмовилися від запропонованого паном Бондарем „подарунку”, команда Бондаря влаштувала під Апеляційним судом малочисельний пікет з плакатом „Мазурок - хабарник” (Володимир Мазурок – заступник Голови Апеляційного суду Київської області, Голова судової палати в цивільних справ), хоча чудово знали, що в Мирослави Свистович, яка і будучи мером, проживає в однокімнатній квартирі, грошей на хабарі просто немає (про те, що можна не давати хабарі з інших причин, команда Бондаря уявити просто не може).

Місцеві лікарі-психіатри стверджують, що Олег Бондар ще до дня голосування уявив себе мером і тепер просто живе у вигаданому ним світі, де грає роль міського голови. І усвідомлення ним того, що вибори давно минули, і що він їх програв, може призвести до глибокої депресії. Тому колишній кандидат гарячково підтримує цю ілюзію перед самим собою. Наприклад, кандидатури з команди Олега Бондаря регулярно подаються на вакантні посади у виконавчій владі, хоча зрозуміло, що чинний міський голова їх ніколи не призначить. А нещодавно за допомогою грошей О. Бондар безуспішно намагався добитися призначення своєї людини на посаду керівника виконавчої служби, коли там утворилась вакансія.

Все це було б смішно, якби такі психопатичні ігри, підкріплені грошима на поширення самих неймовірних чуток і пліток (в т.ч. і серед працівників виконавчої влади та комунального господарства), не дестабілізували б життєдіяльність міста. Тим більше, що воно, „завдяки” боргам, які наробила минула влада, та вкраденого поствиборчою судовою епопеєю часу на підготовку до зими, постійно перебуває під потенційною загрозою відключення від газу посеред опалювального сезону, не кажучи вже про те, що підкріплена такими „рішеннями” комісії ситуація аж ніяк не сприяє злагодженій роботі відповідальних за водні й теплові мережі комунальних служб, начальникам яких поки що вистачає здорового глузду не пристати на пропозиції влаштувати хоча б на кілька днів „міні-Алчевськ” в Ірпені заради зниження рейтингу чинного міського голови Мирослави Свистович. При цьому вони не розуміють, що інформаційні війни - це стихія Мирослави Свистович, і жодної з них вона ще не програла. І якщо вона відмовилась від них, ставши мером і зосередившись на господарських проблемах, то це зовсім не означає, що міський голова як піар-технолог декваліфікувалася. А тому гнів людей в разі „господарського саботажу” обернеться проти справжніх винуватців.