12/26/2006 | Illia

http://pravda.com.ua/news/2006/12/26/52770.htm

Не звикши до ситуацій, коли рішення приймається шляхом компромісу, Партія регіонів тихо закипає від неслухняності опонентів.

У випадках свого безсилля. Регіоналів переповнює роздратованість і страх. А це – перший симптом ослаблення позицій.

Останнім часом почастішали випадки емоційних рішень і заяв, як з боку уряду, так і з боку Партії регіонів. Азарівське "Да пошли вы!" під час обговорення бюджету-2007 у Верховній Раді довго і смачно коментували українські ЗМІ.

Регулярні гострі заяви Януковича на адресу Тарасюка ("Тарасюк, на вашому місці я б не посміхався") з'являлись майже у всіх телевізійних сюжетах. Відзначилися на цій ниві і регіонал Кушнарьов, і Лавринович, і Герман.

Агресивність та емоційність поведінки регіоналів почала наростати з жовтня, коли вперше за довгий час розпочалась битва між президентським і урядовим таборами за президентську квоту в Кабінеті Міністрів.

Ймовірно, після показового процесу підписання Універсалу національної єдності і фактично безболісного призначення Януковича прем'єром, регіонали перестали бачити у Вікторі Ющенкові будь-яку загрозу.

Тому найменші спроби боротьби з його боку чи боку його команди були сприйняті ними спочатку зі здивуванням, а потім – з наростаючим роздратуванням.

Зі зростанням кількості конфліктних тем, підвищувався градус реакції з боку антикризовиків. Ситуація вимушеної боротьби була неочікуваною і невигідною для лідерів коаліції, оскільки породжувала кілька загроз.

По-перше, відкривалась війна відразу на кілька фронтів - президентська команда і опозиційні сили тиснули з різних сторін і по різних темах.

По-друге, у парламенті зростала невпевненість у довговічності Антикризової коаліції з боку потенційних перебіжчиків і куплених депутатів з інших фракцій - ситуація з голосуванням по Голодомору засвідчила готовність деяких політичних сил іти на компроміс із президентом.

По-третє, тривала війна з політичними опонентами і перманентними програшами розбивала міф про всесильність Януковича і Ко в інформаційному просторі та у підконтрольних йому регіонах.

Сьогодні, коли серед населення зростає незадоволення новим рівнем тарифів на житлово-комунальні послуги, така тенденція є особливо небезпечною для рейтингу Партії регіонів.

Втягнувшись в конфлікт з політичними опонентами, дозволивши публічно обмінюватись звинуваченнями та погрозами, антикризовики фактично випустили ситуацію з-під контролю, і вийшли на поле, де гра йшла не тільки за їхніми правилами.

Розкручування в пресі самими депутатами-регіоналами тем про можливість розпуску Верховної Ради, ймовірної відміни політичної реформи свідчить – Антикризова коаліція допускає такий сценарій подій, але не може прямо вплинути на нього.

Інакше вже давно було б обрано сценарій діяти, а не коментувати численними спікерами від Партії регіонів у підконтрольній пресі небезпеки такого сценарію. При цьому замість юридично обґрунтованих оцінок давати емоційні, а то і популістські заяви.

Можна з впевненістю сказати, що звільнення міністрів Тарасюка і Луценка було звичайною помстою за заборону Віктору Януковичу здійснити візит до США.

Більше того – з наростанням конфліктів (підписання бюджету, внесення змін до законів з питань оподаткування, підписання закону про господарські товариства) реакція ставала хаотичнішою і менш контрольованою.

Антикризова коаліція ставала схожою на зека, у якого падає планка, а емоційна реакція стає грубою і неконтрольованою. Як кажуть, відразу в морду.

Так сталось, що за всі образи і конфлікти "у морду" попало міністру закордонних справ Борису Тарасюку. На ньому було вирішено відігратись по повній.

Неприсутність Тарасюка на засіданні Кабінету Міністрів була, в першу чергу, справою принципу і "честі". Тому, для досягнення бажаного результату, і було виставлено широкий фронт депутатів-регіоналів.

Якщо "планка" антикризовиків впала остаточно, то наступного разу ця ситуація повториться знову, незважаючи на присутність судових приставів чи хоч судді Верховного Суду. Опоненти мають відчути сильну руку уряду, який стоятиме на своєму на кінця.

Якщо у подальшому конфлікти між урядом і антикризовою коаліцією, з одного боку, і президентсько-опозиційними політичними силами, з іншого, будуть наростати, то є всі підстави очікувати підвищення градусу емоцій з боку регіоналів.

У приступі неконтрольованого гніву можна наламати немало дров. Однак не виключено, що колись вони можуть загорітись веселим вогником біля п'ят тих, хто так завзято їх рубає сьогодні.