12/26/2006 | Олександр Северин

Кілька днів тому взяв та й наснився мені такий собі сон: пуляння з міномету по Верховній Раді. Міномета (маленького такого, ротного – не більше) було встановлено на подвір’ї моєї колишньої школи на бульварі Шевченка у Донецьку. А Верховну Раду, відповідно, було давно вже встановлено, як відомо, на вул.Грушевського у Києві. Гатили, відтак, у білий світ як копієчку. Тому і не дивно, що стрільна уходили в нічне донбаське небо і благополучно розчинялися в ньому без натяку на влучення та вибух. Це, безперечно, не додавало моєму сну видовищности, але разом з тим жодного депутата не постраждало, що з точки зору християнської, тим більш під Різдво, напевно таки добре. З точки зору громадянської, щоправда, можуть бути сумніви, але менше з тим. Сподіваюся, що сно-видіння терористичного акту, тим більш, не доведеного до путнього завершення, саме по собі не містить складу злочину.

А невдовзі до того мав я під самісінькою Верховною Радою прецікавого диспута з одним добродієм, на тему того, що робити, якщо ті, хто винен:
- добре всілися,
- міцно обсадилися,
- пов’язалися взаємною порукою,
- бачать нас (якщо вони – “еліта”, то хто ми? Задачка для любителів погратися у синоніми-антоніми), у найліпшому випадку в носі,
- показують дулі,
- рясно свинячать,
- щохвилини вкорінюються і водночас хвацько розповзаються-розпросторюються.

А до весни нового буяння громадської прямої дії ще неблизько (хоча вона, безперечно, прийде – тамта весна). І от зійшлися ми врешті (передусім стимулювавши затятість дискусії двома пляшками пива) на тому, що до настання зазначеної весни оптимальним варіантом є негайний приліт уповноваженої інопланетної експедиції для наполегливого запрошення повного складу нашого високодостойного парламенту до довготривалої подорожі (якщо вже більш простий варіант з приходом на Грушевського 5 уповноваженої делегації психіатрічного шпиталю дотепер чомусь не зреалізовано). Аж тут мій кумпель подумав-подумав і каже: “Ні.Одного візиту марсіан буде замало. Треба щоб наступний склад Ради теж запросили у подорож. І наступний теж. Аж тоді, ймовірно, прийдуть нормальні”. Особливих підстав заперечувати це у мене не було. Особливо – емпірично обгрунтованих.

А веду я от до чого. ОПГ “організованая правітєльствующая група”, що роками, майже не змінюючи складу, водить хоровода (вочевидь не автентичний репертуар) навколо ідолища влади, зробила собі одну дуже ведмежу послугу. Підклавши під правову систему бомбу “політрехворми”, насадивши тотальний правовий нігілізм щоденною наочною і дуже популярною демонстрацією різниці між нормою закону і дійсністю, довівши, що в збудованій ними системі координат право – ніщо, а доцільність – все, вони не зрозуміли, що підписали собі вирок (хоча, можливо, і з відстрочкою виконання). Коли по Верховній Раді, чиновницьких апартаментах та лігвах “еліти” професійно “запрацює” ротний, батальонний, а чи і дивізіонний міномет, то ненормальности, неправости цього майже ніхто не відчує. Або коли їх забиратимуть марсіани.

Втім, як на мене, найкращим варіантом все ж таки є прихід нашої весни. Хоча б тому, що це, на відміну від прибуття такої високосвідомої інопланетної делегації, обов’язково станеться. Весна прийде! ©