Відповіді

• 2004.01.21 | Георгій

  Трохи про буддистський спосіб життя і філософію

  Буддисти (як і християни) вважають, що їх доктрину не можна вивчити тільки з допомогою книжок чи лекцій. Буддистом можна стати, тільки підтримуючи, практикуючи певний спосіб життя. Саме слово дгарма, яке передає суть вчення Будди, буквально означає дорога або стежка; цією стежкою треба йти, інакше ти не буддист.
  
  Як я вже писав, найкращий, з точки зору буддизму, спосіб зрозуміти правду їхнього вчення - це стати монахом (бгікху) і жити в монастирі (вігара). Але концепція монастирського життя в буддизмі дуже відрізняється від християнської. По-перше, двері монастирів завжди відчинені, тобто люди приходять до монастирів і також завжди вільні за власним бажанням виходити з них. Дуже часто молодий хлопець чи дівчина ідуть до монастиря, живуть там кілька місяців чи років, а потім ідуть назад у світ. Інші монахи завжди заохочують їх залишитися - буддистським ідеалом є життя в монастирі аж до смерті, - але вихід з монастиря не вважається гріхом, що заслуговує на осудження. По-друге, буддистські монахи значно активніше, ніж християнські, взаємодіють з місцевою громадою мирян, а також з урядами буддистських країн. Кожний монах обов'язково вчить місцевих дітей і підлітків у школі (саме через це буддистські країни мають дуже високий рівень грамотності), здійснює релігійні церемонії, зустрічається з тими, хто подорожує, з хворими, депресованими, збентеженими, ув'язненими і т.д. Мешканці населеного пункту, біля якого розташований той чи інший монастир, в обмін на ці послуги постачають монахів їжею, питвом та одягом, і допомагають монахам підтримувати порядок в монастирі, ремонтувати його. Місцеві, а іноді й центральні уряди (особливо в Таїланді) обов'язково консультуються з монахами під час вироблення тих чи інших політичних рішень.
  
  Життя бгікху в монастирях тільки частково аскетичне. Ні чоловіки, ні жінки-бгікху на протязі всього перебування в монастирі не мають право одружуватися і також повинні повністю утримуватися від усякої статевої активності, як в діях, так і в думках. Вони також зобов'язані носити особливий одяг (як правило, полотняний халат жовтого або світло-жовтогарячого кольору) і голити волосся на голові. Один раз на два тижні бгікху збираються для колективної сповіді, під час якої вони повинні вголос признатися іншим в тому, чи порушили вони хоча б одну з приблизно 250 моральних заборон (так звану патімокха) - наприклад, чи не були вони неввічливими, пожадливими, неуважними, недбалими щодо порядку в своїх кімнатах чи в своїй особистій гігієні, і т.д. і т.п. Це може здатися суворим звичаєм, але насправді ніяких особливих тортурів у вігара не практикується. Навпаки, деякі миряни-буддисти беруть на себе більш суворі зобов'язання - наприклад, утримуватися від будь-якої їжі після полудня, або не брати ні від кого ніяких грошей (навіть у винагороду за тяжку роботу), не прикрашати себе чи свої оселі квітами і пахощами і навіть не спати на ліжку. Але для бгікху такі суворі аскетичні обітниці не притамані.
  
  Філософія буддизму надзвичайно складна. Та книжка, якою я користуюся як джерелом у цій серії повідомлень ("World Religions") відсилає читачів до інших, більш вузько спеціалізованих монографій (зокрема книги E. Conze "Buddhist Thought in India"). В принципі ця філософія базується на постулаті, що все суще являє собою постійний потік, що все мінливе і що людині ніколи нема ніякої користі від спроб "вхопитися" за будь-що і зробити це будь-що "своїм." Одна з гілок буддистської філософії, так звана Ставіра (найбільш традиційна), навіть заперечує реальність існування минулого і прийдешнього; за цим вченням, "що є - є, але що було - не було і що буде - не буде." Інша, "модерністська" гілка буддистської філософії, під назвою Сарвастіваді, вчить, що існування теперешніх, минулих і прийдешніх подій є однаково реальним. Буддисти вважають, що найкраще, найповніше їх філософія викладена у збірці під назвою Абідамма ("Суть доктрини").

• 2004.02.05 | Kohoutek

  Кілька зауважень

  Георгій пише:
  > Одна з найпоширеніших світових релігій, зараз має близько 300 мільйонів послідовників. Виникла у 6-му сторіччі до н.е. на території сучасного Непалу і Північної Індії, зараз поширена в країнах Південно-Східної Азії, Китаї (особливо в Тибеті), в Монголії, Японії і на острові Шрі Ланка (Цейлон). Досить розповсюджена також у Західній Європі і США.
  
  Также: Корея, прилегающая к Монголии часть России (Бурятия, Тува) и Калмыкия. В Китае (среди ханьцев, составляющих 90% населения) буддизм соисповедуется одновременно с конфуцианством и даосизмом. Эти три философско-религиозные системы в целом не противоречат друг другу и обслуживают различные стороны человеческой жизни, поэтому бОльшая часть ханьцев выполняет время от времени обряды всех трех религий. Буддизм придает особое значение смерти и на погребальные церемонии приглашаются буддийские монахи; конфуцианство исходит из культа предков и рождение ребенка, свадьба - конфуцианские праздники; и т.д. Поэтому оценки количества буддистов в мире очень разнятся, в зависимости от того, включают ли в их число китайцев или нет. Схожая ситуация и в Японии, где многие верующие исполняют и буддийские, и синтоистские обряды.
  
  > Слово "буддизм" походить від слова Будда, яке дослівно означає, в перекладі з санскриту і староіндійської мови палі, "той, хто пробудився," "пробуджений," або "той, хто отримав просвітлення." Так називали засновника цієї релігії, людину на ім'я Сіддгартга Гаутама (або Готама). Сіддгартга - цілком історична особа; він народився близько 560 р. до н.е. в місті Капілавасту, на території сучасного Непалу, і прожив біля 80 років. Його родина була правлячою династією невеличкого князівства і мала родовий титул "Шакья," тобто "правителі." Деякі священні буддистські тексти посилаються на Сіддгартгу як на "Шакья-Муні," що означає "мудрець з роду Шакьїв."
  
  Не совсем так. Капилавасту вряд ли и в лучшие годы претендовала на нечто большее, чем большая деревня, а княжество Шакьев представляло собой аристократическую республику с выборными царями. Что-то вроде мелкой Речи Посполитой. Не факт, что царевич Сиддхартха унаследовал бы трон - его отец не был самодержавным правителем. Шакьи - название этого племени.
  
  > Початок життя княжича Сіддгартги був дуже звичайним: він ріс у роскошах, бенкетував, вчився володіти зброєю, полювати. Коли йому виповнилося 20 років, він одружився, і скоро в нього народився син.
  
  Сугата, "оковы". Отец почувствовал, что рождение сына, хоть и радостное событие, "приковывает" его к реальности, поэтому назвал первенца так неласково. Согласно легенде, он стал первым учеником Будды и в конце концов также достиг просветления и освобождения.
  
  > Але майже одразу після народження сина Сіддгартга став замислюватися над людською долею. Його мучило питання: як уникнути хвороб, страждань і смерті? Він побачив одне за одним чотири видіння: хворої людини, старої сенільної людини, трупа, і, нарешті, аскета, який нібито виглядав щасливим.
  
  Вернее, он впервые без охраны вышел из дворца (папа стремился изолировать сына от мерзостей жизни) и последовательно увидел этих четырех человек. В "Маленьком Будде" Бертолуччи очень все это живописно показано.
  
  > Через деякий час Сіддгартга помандрував на південь і осів біля міста Гайя, в долині ріки Ганг. За легендою, він одного дня сів в тіні дерева, і на нього зійшло якесь відкровення, від якого він став Буддою - "таким, хто пробудився." Суттю цього відкровення було відкриття так званого Середнього Шляху - способу життя, який водночас є відмовою від світських спокус, але також і не є аскетизмом. Будда зрозумів, що життя будь-якої людини в умовах теперешнього світу є ланцюгом хвороб чи страждань ("дукка"), які слідують одне за одним тому, що в людині живе егоїстичне бажання позбутися від цих страждань шляхом використання в своїх персональних інтересах ресурсів навколишнього світу ("самодайя"). Для того, щоби припинити зе порочне замкнуте коло страждань, бажань, і знову страждань, людина повинна вступити на шлях так званої "дхарми," тобто надзвичайно дисциплінованого і обов'язково СУСПІЛЬНОГО (а не індивідуалістичного) життя, життя разом з іншими віруючими в дхарму, разом з усією їх спільнотою. Таке життя, за Буддою, робить для людини можливим розрив порочного ланцюга, припинення циклу страждань, бажань і знову страждань, його обрив ("нірода") і перехід у такий стан існування, який є принципово відмінним від цього порочного ланцюга. Цей стан щасливого, благословенного існування Будда назвав нірваною.
  
  "Дхарма" на санскрите означает два основных понятия, каждое из которых, впрочем, само многозначно. Во-первых, это слово переводится как "закон", "вероучение", "знание" и т.п. Конкретный смысл становится ясным из контекста. Второе значение, применяемое только в буддизме - мельчайшая неделимая частица всего существующего. Из этих дхарм состоят как сама материя, так и духовные сущности.
  
  > Цікаво, що ця філософія розчинення людини в спільноті інших коріниться в буддистському розумінні людської особи, індивіда. За Буддою, наше смертне тіло живе тільки якусь мить; але наша невидима, нематеріальна душа ТЕЖ не вічна і не безсмертна. Будда вчив, що душа кожної людини насправді не є ЇЇ індивідуальною, персональною душею, вона так само мінлива і багатоскладова, як і наше смертне тіло, яке то всмоктує щось у себе, то виділяє щось із себе, то росте, то хворіє, то помирає і розкладається на складові частини. Душа, за Буддою, є не визначаючою людину незмінною субстанцією, а швидше постійним циклом змін і перетворень.
  
  Да, душа, как и материальные объекты, представляет собой видимость, совокупность дхарм, которые после смерти человека перегруппируются в новую форму. Что-то вроде случайных фигур, образуемых частицами при броуновском движении. Таким образом, философский буддизм фактически пришел к отрицанию феномена перерождения (поскольку новая сущность может быть похожа на предыдущую, но ей не является, а является новой комбинацией элементов). Как это сочетается с одновременной глубокой верой в перерождения и метемпсихоз, я не понимаю. Впрочем, на то и религия, чтобы верить в абсурдное.
  
  Достижение нирваны представляет собой прекращение движения дхарм. Элементы, составляющие душу существа, выпадают из круга рекомбинаций и возвращаются к первоначальному неподвижному трансцедентному невозмутимому состоянию.
  
  Весьма любопытная метафизика, имеющая много параллелей с современной физикой - квантовой механикой, теорией физического вакуума и т.п.
  
  > Буддизм, як і християнство, юдаїзм та іслам, не є монолітною релігією. Є кілька течій всередині буддизму, які по-різному інтерпретують вчення Будди. Найпоширенішою течією є так звана Теравада, прихильники якої живуть переважно в Індії, Непалі, в країнах Південно-Східної Азії (особливо в Таїланді, Бірмі, Лаосі і Кампучії), а також на острові Шрі-Ланка. Інша назва цієї течії - Хінаяна, тобто "маленька колісниця." Прихильники Хінаяни вірять в унікальну роль самого Будди, в те, що його вчення є справжнім шляхом людини до щастя і спасіння від усякого зла. Друга течія, яка називається Магаяна ("велика колісниця") більше поширена в Японії, Китаї і в деяких районах Індії. Прихильники Магаяни вірять, що крім Сіддгартги Гаутами, існувало, існує і існуватиме ще дуже багато Будд. "Магаяністи" також вірять у так званих бодісатв - людей, які завдяки дуже правиьному способу життя досягли нірвани, але "відтягують" свій остаточний перехід до нірвани і використовують цей час для навчання інших і залучення до буддизму нових прихильників.
  
  На самом деле наибольшее количество приверженцев имеет именно махаяна или северный буддизм, "широкий путь к спасению". К махаянским школам относятся бОльшая часть буддистов Дальнего Востока, Тибета, Монголии, России, Вьетнама. Идеал для человека в махаяне - бодхисаттва, существо достигшее просветления, но остановившееся на пороге нирваны дабы помочь всем страждущим в мире достичь спасения. По убеждениям махаянистов все, так сказать, "главные" будды в свое время прошли через стадию бодхисаттв. Существо, достигшее только личного просветления, так сказать "будда-индивидуалист", именуется "пратьекабудда" и молитв к нему не возносят.
  
  Южный буддизм не имеет общепринятого самоназвания. Тхеравада - лишь одна, хотя и наиболее многочисленная школа. Название "хинаяна" ("малая колесница") было ему дано конкурирующими школами северного буддизма и звучит уничижительно, поэтому самими приверженцами "узкого пути спасения" не одобряется. Идеал для человека в южном буддизме - архат, святой отшельник, удалившийся от мира ради достижения индивидуального спасения. Южный буддизм рапространен на Шри Ланке, в Бирме, Таиланде и Лаосе. В небольших количествах школы южного буддизма имеются и в других странах.
  
  > Третя школа буддизму, Мантраяна, поширена на Тібеті і в Монголії. Прихильники цієї школи вірять у магічну силу заклинань-мантр. Мантраяна також являє собою в якійсь мірі еклектичну суміш чисто буддистських вірувань і традиційних місцевих релігійних вірувань та ритуалів.
  
  Честно говоря, я не помню такого названия, хотя самоназваний у разных течений буддизма множество. Очевидно, "мантраяна" - то же самое, что и "ваджраяна", тантрический буддизм. Выделившееся из тибетских махаянских школ течение, особое внимание уделяющее магическим и мистическим практикам.
  
  Про Тибет особый разговор. До прихода буддизма тибетцы исповедовали местную разновидность шаманизма - "бон", которая была лишь частично вытеснена новым учением. Вообще, буддизм удивительным образом умеет сосуществовать с иными верованиями и инкорпорировать их элементы в себя. На Тибете сложилась разновидность буддизма, в которой повышенное внимание и уважение стало уделяться высшему монашескому сословию - ламам ("мудрецам"). Статус ламы неизмеримо выше даже простого монаха, не говоря уж о мирянине. Развилось учение о "перерожденцах" ("ринпоче", "римпоче" по-тибетски, "хутухта", "хубилган" по-монгольски) - особо почитаемые ламы считаются новыми воплощениями святых, боддхисаттв и будд. В ходе исторического развития выделились несколько буддийских школ, которые, находясь в непрерывной конкуренции и поиске внешних спонсоров, к настоящему времени пришли к следующей картине. Наиболее популярная школа - гелугпа, "желтошапочный ламаизм". Ее глава, Далай-лама (полумонгольский титул, данный одним из монгольских ханов, в свое время контролировавших Тибет), невежественными журналистами обычно именуется главой всех буддистов или по крайней мере главой всех буддистов Тибета. На самом деле он является духовным главой только своей секты и административным главой правительства Тибета (ныне в изгнании). К школе гелугпа относятся также почти все буддисты Монголии и традиционные буддисты России (буряты, тувинцы, калмыки).
  
  Вторая по численности школа - кармапа, она же карма-кагью, она же кагьюпа и т.д., "красношапочный ламаизм". Тогда как гелугпа - классическая махаянская школа, кармапу часто относят к ваджраяне. Глава этой секты именуется Кармапа, он считается первым из тех, кто был признан перерожденцем в ламаизме. Благодаря тому, что в этой школе появился первый лама - выходец с Запада (норвежец Оле Нидал) и благодаря активной миссионерской деятельности этого ламы, кармапа приобрела заметную популярность в Европе. Борис Гребенщиков, например, имеет духовного наставника из этой секты. Сайт buddism.ru тоже принадлежит школе карма-кагью. Видимо, красношапочный ламаизм - единственная школа буддизма, хоть как-то заметно представленная в Украине. Оле Нидал регулярно посещает украинские города (даже в Луганске был раз пять) и небольшие буддийские общины существуют, насколько мне известно в Донецке, Луганске, Киеве и др. городах. В Донецкой области действует (или, по крайней мере, время от времени действует) буддийский монастырь - дацан.
  
  > Нарешті, четверта школа чи течія буддизму - Дзен - виникла в Китаї, а зараз найбільше поширена в Японії і також у західному світі. Ця течія ставить у голову кута індивідуальне просвітлення людської свідомості, моментальне "озоріння" людини ("саторі").
  
  Дзен формально относится к махаяне. Более популярным, чем дзен является амидаизм, который мне представляется выхолощенной формой буддизма. Я уже писал о нем ранее. Дзен (чань) представлен исключительно в Китае, Японии и среди западных буддистов; амидаизм является самой популярной версией буддизма на всем Дальнем Востоке.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.02.05 | Георгій

    Дуже дякую за конструктивні і цікаві доповнення! (-)

  • 2004.02.11 | Георгій

    Ще трохи про японський буддизм

    Вважається, що буддизм прийшов до Японії у 539 р. н.е., коли один з імператорів династії Ямато одержав від корейського принца подарунок - статую Будди і колекцію буддистських писань-сутр. Подарунок супроводжувався листом, де корейський правитель запевняв японського імператора, що він дарує те, що є найбільшим, найдорожчим скарбом в усьому світі. Ямато зацікавився, що ж таке дорогоцінне може бути в скульптурному зображенні звичайної людини (очевидно, не імператора і не видатного воїна!), і в купі аркушів, розмальованих китайськими ієрогліфами. Він наказав провести розслідування. Результатом цього розслідування було оформлення прихильників нової релігії в організацію, яка на початку обмежувалася тільки людьми з близького оточення імператора. Але ця організація почала швидко рости і вже через кілька років нараховувала 130 тисяч чоловік. Абсолютна більшість цих людей були аристократи-самураї з прекрасною освітою, які володіли китайською мовою і системою ієрогліфічної письменності (що прийшла до Японії з Китаю у 405 р.). Їх у буддизмі приволікала його філософська, метафізична сторона, а також його зв'язок з китайською культурою, яку в ті часи японські аристократи вважали вищою за свою рідну японську. З ініціативи цих новонавернутих буддистів в Японії, особливо в її тодішній столиці Нара, почали будуватися буддистські храми.
    
    Сінтоїстські священики і жриці-міко, як і слід було чекати, одразу поставилися до цієї нової аристократичної моди дуже ворожо; коли в середині 6-го сторіччя в Японії стали розповсюджуватися інфекційні хвороби, сінтоїстські релігійні діячі оголосили це результатом поклоніння "іноземним камі" і розпочали широку агітацію за руйнування буддистських храмів. Але цю кампанію жорстко припинив принц-регент Сотоку, який правив від імені малолітнього імператора на рубежі 6-7 ст. н.е. За його правління в Нара був побудований величезний храмовий комплекс під назвою Хоріудзі, який включав в себе не тільки приміщення для молитов та медитації, а й лікарні, готелі для незаможних подорожуючих, будинки догляду за престарілими та сиротами, і розкішну бібліотеку. Монахи, які служили в Хоріудзі, прославилися також як лікарі і як люди, які опікловуються долею бідних. Популярність буддизму стала зростати, а опір йому з боку служителів сінтоїстського культу пішов на спад. Сотоку скористався цим вигідним моментом і оголосив буддизм національною релігією Японії. Проте прихильників "старої" релігії сінто не переслідували. Більше того, на початку 8-го ст. верховний релігійний лідер японських буддистів на ім'я Гійогі наказав встановити на території буддистського храмового комплексу Тодаїдзі святилище сінтоїстського камі Хачімана (божества, яке уособлювало дух війни та войовничості японців). З іншого боку, жерці головного японського сінтоїстського храму в провінції Ісе (див. моє повідомлення про сінтоїзм) встановили в себе скульптурне зображення Будди. Таким чином, був заключений союз між сінтоїзмом і японською версією буддизму - союз, який триває й дотепер.
    
    Між 9 і 13 сторіччями н.е. японський буддизм розколовся на кілька окремих шкіл або сект. Головними серед них були Тендаі (з центром у храмі Енріакудзі в Кіото), Сінгон (з центром у монастирі на схилах гори Коія), Аміда, Дзен, і Нічірен. Тендаі і Сінгон були досить містично орієнтованими школами з великим ухилом у заняття метафізикою, головним чином шляхом розшифровки та інтерпретації священної "книги лотоса." Аміда, школа, про яку вже згадував у своїх дописах п. Когоутек, була орієнтована не стільки на філософію чи містику, скільки на постачання простих, не перевантажених метафізичними знаннями людей доступними для них ідеями про спасіння. Ця школа вчила вірити в будду на ім'я Аміда, який колись жив на землі в тілі монаха-бодісатви Хозьо, а потім перенісся в нірвану і створив десь у захмарних світах так звану Чисту Землю. Кожна людина, навіть найбільший злочинець, за вченням амідаїстів може перенестися в Чисту Землю, якщо він усвідомить величність Аміди, його любов до людей; для цього, вчили амідаїсти, треба допомагати старим, хворим, бідним, знедоленим, і постійно медитувати про Аміду, повторюючи священну мантру, "Наму Аміда Бутцу." Дзен (китайське Чань, походить від санскритського "дьяна," тобто роздуми) робив акцент на звільненні людської свідомості від усього зайвого і виробленні в людині духу спокою та миролюбства. Прихильники школи Дзен вірили і вірять у суворе, дисципліноване життя під жорстким керівництвом наставників, а також у такі суто японські церемонії, як чайна церемонія, роблення букетів з квітів (ікебана), побудова особливих садочків для медитації тощо. Нарешті, школа Нічірен наполягала на світському характері буддизму, відкидала ідею вищості священників і монахів-наставників, і пропагувала досить агресивний японський націоналізм.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.02.12 | Kohoutek

      Re: Ще трохи про японський буддизм

      Георгій пише:
      
      > Дзен (китайське Чань, походить від санскритського "дьяна," тобто роздуми) робив акцент на звільненні людської свідомості від усього зайвого і виробленні в людині духу спокою та миролюбства. Прихильники школи Дзен вірили і вірять у суворе, дисципліноване життя під жорстким керівництвом наставників, а також у такі суто японські церемонії, як чайна церемонія, роблення букетів з квітів (ікебана), побудова особливих садочків для медитації тощо.
      
      Насправді, 90% "суто японських" традицій при близькішому вивченні виявляються китайськими. Чань-буддизм прийшов в Японію вже цілком розвинутим ученням з усією притаманною йому зараз атрибутикою. Мистецтво чайної церемонії та мистецтво аранжування квітів, спорудження садів для медитації, бойові мистецтва - це все було запозичено японцями в Китаї. А в Китаї це було розроблено чаньськими монахами. Суто японським феноменом можна назвати моральний кодекс самурая - "бушідо" ("шлях воїна"). Взагалі, дзен (чань) здійснив величезний, вирішаючий вплив на сучасну японську естетику, суспільні моральні ідеали, хоча ніколи й не був найбільш популярним різновидом буддизму.

  • 2004.04.20 | garuda

    Re: Кілька зауважень

    > Да, душа, как и материальные объекты, представляет собой видимость, совокупность дхарм, которые после смерти человека перегруппируются в новую форму. Что-то вроде случайных фигур, образуемых частицами при броуновском движении. Таким образом, философский буддизм фактически пришел к отрицанию феномена перерождения (поскольку новая сущность может быть похожа на предыдущую, но ей не является, а является новой комбинацией элементов). Как это сочетается с одновременной глубокой верой в перерождения и метемпсихоз, я не понимаю. Впрочем, на то и религия, чтобы верить в абсурдное.
    
    дякую за цікаві пости
    Вчення Будди логічне, просвітлений стан ума вільний від крайнощів існування та неіснування, єдність пустки та форми та відсутність дуалізму - одне з вищих повчань магаяни
    Перероджується іллюзія "его" - просвітлений стан ума поза народженню та смертю
    і з вірою взагалі, не те що в абсурдне у буддизмі теж не скллалося - Будда закликав перевіряти все на власному досвіді...
    
    > Достижение нирваны представляет собой прекращение движения дхарм. Элементы, составляющие душу существа, выпадают из круга рекомбинаций и возвращаются к первоначальному неподвижному трансцедентному невозмутимому состоянию.
    >
    > Весьма любопытная метафизика, имеющая много параллелей с современной физикой - квантовой механикой, теорией физического вакуума и т.п.
    
    Сучасна фізика та нейропсихологія фактично підтверджують повчання Будди, якщо цікаво - скину лінки на статті про час, простір та будову всесвіту
    
    > Вторая по численности школа - кармапа, она же карма-кагью, она же кагьюпа и т.д., "красношапочный ламаизм". Тогда как гелугпа - классическая махаянская школа, кармапу часто относят к ваджраяне. Глава этой секты именуется Кармапа, он считается первым из тех, кто был признан перерожденцем в ламаизме. Благодаря тому, что в этой школе появился первый лама - выходец с Запада (норвежец Оле Нидал) и благодаря активной миссионерской деятельности этого ламы, кармапа приобрела заметную популярность в Европе. Борис Гребенщиков, например, имеет духовного наставника из этой секты. Сайт buddism.ru тоже принадлежит школе карма-кагью. Видимо, красношапочный ламаизм - единственная школа буддизма, хоть как-то заметно представленная в Украине. Оле Нидал регулярно посещает украинские города (даже в Луганске был раз пять) и небольшие буддийские общины существуют, насколько мне известно в Донецке, Луганске, Киеве и др. городах. В Донецкой области действует (или, по крайней мере, время от времени действует) буддийский монастырь - дацан.
    
    Лама Оле Нідал - данець, учень 16 Кармапи, а так усе вірно
    www.buddhism.org.ua - сайт українських учнів Кармапи
    
    Щасти!
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.04.22 | Георгій

      Вітаю, п. Гаруда!

      Приємно Вас бачити на нашому форумі. Може, розповісте нам про Вашу віру і життя релігійної спільноти, до якої Ви належите? Дякую заздалегідь, --ГП

    • 2004.04.23 | Kohoutek

      Re: Кілька зауважень

      garuda пише:
      
      > Вчення Будди логічне, просвітлений стан ума вільний від крайнощів існування та неіснування, єдність пустки та форми та відсутність дуалізму - одне з вищих повчань магаяни
      
      Трохи не по темі:
      - я не розумію, чому для транскрипції ВСІХ звуків, що передаються в мовах, що користуються латинською абеткою, за допомогою літери "h" треба використовувати українську літеру "г". Врешті-решт, "mahayana" - це вже транскрипція. Я зовсім не впевнений, що в санскриті звук, який транскрибується на, скажімо, англійську як "h", звучить ближче до українського [г], ніж до українського [х]. До речі, ще більше це стосується тих особливих звуків, що передаються латинським алфавітом за допомогою буквосполучень "приголосний+h" (dh, th, gh, etc.). Це взагалі лише умовне позначення звуків, яких немає в українській (до речі, і в англійській) мові.
      
      > Перероджується іллюзія "его" - просвітлений стан ума поза народженню та смертю
      > і з вірою взагалі, не те що в абсурдне у буддизмі теж не скллалося - Будда закликав перевіряти все на власному досвіді...
      
      Дещо перевірити неможливо, залишається вірити. Закликав-то закликав, однак навіть у рамках формальної логики Гедель довів існування непереборних протиріч в рамках будь-якої замкнутої системи. Себто, системи з обмеженою кількостю постулатів. Кожна релігія за визначенням - замкнута система. Щодо конкретної проблеми протиріч в буддийській метафізиці:
      1) В буддизмі існує віра в переселення душ. Я персонально читав висловлювання сучасного Далай-лами з цього приводу. До того ж у ламаїзмі існує віра в переродженців.
      2) Згідно положень принаймні більшості школ буддизму, не існує взагалі такого поняття як "душа", бо це ілюзія. Існують тільки її складові частки - дхарми (про ілюзорність самих дхарм зараз промовчимо). Тим більш не можна говорити про перевтілення, бо нову "душу" складає вже інший набор дхарм.
      3) Ну?
      
      Я висловлю свою точку зору з цього приводу: звичайна непослідовність. "Всі були свободні та рівні і в кожного було не менш трьох рабів". Таке можна зустріти не тільки в буддизмі.
      
      > Сучасна фізика та нейропсихологія фактично підтверджують повчання Будди, якщо цікаво - скину лінки на статті про час, простір та будову всесвіту
      
      Ні, це не наука підтверджує вчення Будди, а буддизм шукає в сучасній науці підтвердження своєї метафізики. Ігноруючи при цьому і в своїй метафізиці, і в науці все те, що не стикується.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2004.04.23 | Георгій

        Цікаво про душу і відсутність дуалізму...

        Kohoutek пише:
        > 2) Згідно положень принаймні більшості школ буддизму, не існує взагалі такого поняття як "душа", бо це ілюзія. Існують тільки її складові частки - дхарми (про ілюзорність самих дхарм зараз промовчимо). Тим більш не можна говорити про перевтілення, бо нову "душу" складає вже інший набор дхарм.
        (ГП) Оце буддистське положення мені здається надзвичайно цікавим. Адже більшість стародавніх релігій і філософій виходили з того, що душа людини - тобто певна частина індивіда, яка відрізняється від його тіла - існує і переживає тіло, продовжує жити після смерті. Платон у "Федоні" розвивав цю концепцію на десятках сторінок. З відомих класичних грецьких філософів, здається, тільки Епікур наполягав на тому, що ВСЕ в людині - в тому числі і її душа - складається з матеріальних елементів (атомів) і після смерті розкладається на ці елементи, перестає таким чином існувати як щось окреме ціле.
        
        Зовсім по-іншому дивиться на душу староєврейська філософія, відображена у Старому Завіті. У Книзі Буття є два терміни для позначення душі - "нефеш" і "нешама" (див. Берман, "Библейские смьісльі" - є на сайті www.lib.ru). Перший означає "тваринну" душу, тобто щось таке в людині, що притамане і примітивнішим Божим створінням - рибам, птахам, звірам. Другий використовується для позначення ТІЛЬКИ людської душі, того Божого "дихання," яке Бог вдихнув в Адама, зробивши його цим живою людиною. Але ні нефеш, ні нешама, за староєврейською концепцією, не є чимось таким, що живе після фізичної смерті людини як сутність, окрема від людського тіла. В книзі Еклезіаста можна знайти вираз, що мертва людина (нефеш і нешама разом) розкладається на "порох" (елементи - зовсім як в Епікура!), а "дух" (руах - можна також перекласти "вітер," "віяння" тощо) при цьому повертається до Бога. Про те, що саме робиться далі з цим "духом," чи він є взагалі окремою індивідуальною, ідіосинкратичною тільки одній конкретній людині сутністю, Старий Завіт мовчить. Якби учні Христа прочитали платонівського "Федона" з його розгалуженими фантазіями про подорож людської душі через кола підземного світу, її страждання, очищення у вогняних озерах, переселення до якогось горішнього раю (ефіру) і т.д., вони, мабуть, стали б плюватися і мити руки, щоби відкараськатися від цього "поганства," яке так протирічить їх вірі!
        
        Новий Завіт також не каже нічого або майже нічого про окремість людської душі від людського тіла і про свідоме існування цієї окремої від тіла душі після фізичної смерті індивіда. Мабуть єдиним фрагментом НЗ, де можна побачити натяк на платонівську концепцію душі, є розповідь Христа про багатія і бідного Лазаря з Євангелії від Луки. Цікаво, що Лука був найбільшим елліном з усіх чотирьох євангелістів - він був лікарем і писав дуже правильною, гарною грецькою мовою. Може, він читав Платона в юності?
        
        >Я висловлю свою точку зору з цього приводу: звичайна непослідовність. "Всі були свободні та рівні і в кожного було не менш трьох рабів". Таке можна зустріти не тільки в буддизмі.
        (ГП) Точно. "All animals are equal, but some are more equal than others" (Орвел).
        
        > > Сучасна фізика та нейропсихологія фактично підтверджують повчання Будди, якщо цікаво - скину лінки на статті про час, простір та будову всесвіту
        >
        > Ні, це не наука підтверджує вчення Будди, а буддизм шукає в сучасній науці підтвердження своєї метафізики. Ігноруючи при цьому і в своїй метафізиці, і в науці все те, що не стикується.
        (ГП) Теж досить типово...

      • 2005.06.16 | garuda

        Re: Кілька зауважень

        > Трохи не по темі:
        > - я не розумію, чому для транскрипції ВСІХ звуків, що передаються в мовах, що користуються латинською абеткою, за допомогою літери "h" треба використовувати українську літеру "г". Врешті-решт, "mahayana" - це вже транскрипція. Я зовсім не впевнений, що в санскриті звук, який транскрибується на, скажімо, англійську як "h", звучить ближче до українського [г], ніж до українського [х]. До речі, ще більше це стосується тих особливих звуків, що передаються латинським алфавітом за допомогою буквосполучень "приголосний+h" (dh, th, gh, etc.). Це взагалі лише умовне позначення звуків, яких немає в українській (до речі, і в англійській) мові.
        
        насправді пишуть хто як хоче, не впевнений що перший чи другий варіант є правильнішим
        
        
        > 1) В буддизмі існує віра в переселення душ. Я персонально читав висловлювання сучасного Далай-лами з цього приводу. До того ж у ламаїзмі існує віра в переродженців.
        
        річка здалеку здається однією і тією ж, наприклад Дніпро - наспадві вода увесь час інша
        непросвітлений потік ума ототожнюється з "его" - насправді тіло, мумки та почуття увесь час змінюються і не можна ткнути в щось пальцем та сказати - це "я"
        з душами - проблема перекладу сам правив книги Далай-Лами від видавництва Софія
        
        > 2) Згідно положень принаймні більшості школ буддизму, не існує взагалі такого поняття як "душа", бо це ілюзія. Існують тільки її складові частки - дхарми (про ілюзорність самих дхарм зараз промовчимо). Тим більш не можна говорити про перевтілення, бо нову "душу" складає вже інший набор дхарм.
        > 3) Ну?
        >
        > Я висловлю свою точку зору з цього приводу: звичайна непослідовність. "Всі були свободні та рівні і в кожного було не менш трьох рабів". Таке можна зустріти не тільки в буддизмі.
        
        спочатку потрібно задати набір ддефініцій, так вчив мене один професор, а потім дискутувати
        взагалі в Буддизмі є декілька філософських напрямків і вони суперечать один одному в певних аспектах - Будда це пояснював тим, що для певних типів осіб підходить певне пояснення речей, тобто якби він почав вчити своїх перших учнів примудростям Махаяни, то, мабуть, вони нічого не зрозуміли би...
        
        Щасти!

    • 2005.06.16 | Анатолій

      На мою думку, буддизм це більше філософія, ніж релігія!(-)

      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.06.17 | Социст

        Хто сліпий, нехай читає!

        Будь-якій філософії, релігії та духовності прийшов Кінець, бо
        Царство жіноче настало!
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.06.17 | Анатолій

          Re: Хто сліпий, нехай читає!

          Социст пише:
          > Будь-якій філософії, релігії та духовності прийшов Кінець, бо
          > Царство жіноче настало!
          
          Пане Социсте, якщо й справді настало жіноче царство, то скажіть, а куди ж дівати отой Кінець?
          Анатолій
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.06.17 | Социст

            Re: Хто сліпий, нехай читає!

            Пан Анатолій пише:
            
            > Социст пише:
            > > Будь-якій філософії, релігії та духовності прийшов Кінець, бо
            > > Царство жіноче настало!
            > Пане Социсте, якщо й справді настало жіноче царство, то скажіть, а куди ж дівати отой Кінець?
            
            Пане Анатолію!
            
            Там пише, що це лише для сліпих!
            
            Займіться, краще, самокритикою!
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.06.17 | Анатолій

              Re: Хто сліпий, нехай читає!

              Социст пише:
              > Пан Анатолій пише:
              >
              > > Социст пише:
              > > > Будь-якій філософії, релігії та духовності прийшов Кінець, бо
              > > > Царство жіноче настало!
              > > Пане Социсте, якщо й справді настало жіноче царство, то скажіть, а куди ж дівати отой Кінець?
              >
              > Пане Анатолію!
              >
              > Там пише, що це лише для сліпих!
              >
              > Займіться, краще, самокритикою
              
              Пане Социсте!
              Мабуть ми всі трохи сліпі, адже ми ще не досягли просвітлення.
              А з власним кінцем кожному чоловікові розібратися таки колись треба.
              Анатолій
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2005.06.17 | Социст

                Розбирайтесь!(-)

                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2005.06.18 | Материалистка

                  Отак завджи,

                  починають з духовних, а закінчують вічними цінностями...

    • 2005.06.19 | Материалистка

      Re:garuda

      >(G)Сучасна фізика та нейропсихологія фактично підтверджують повчання Будди, якщо цікаво - скину лінки на
      статті про час, простір та будову всесвіту
      
      Будь ласка скиньте, цікаво було б ознайомитись.