Хто такі бандерівці. (З промови на сходинах)
12/31/2006 | Ярослав Сватко
Дорогі Подруги і Друзі! Від деякого часу у нас стало традицією збиратися на Новий Рік відзначити уродини Провідника. При цьому годиться сказати промову про Степана Бандеру. Однак я думаю, що в цей день розповідати людям, які називають себе бандерівцями, біографію людини, яка створила суспільну архітектуру руху, є профанацією самого руху. Краще говорити про світогляд бандерівців – і про Степана Бандеру, ім'я якого український націоналістичний рух взяв собі у назву. Про наше сьогодні й наше завтра. А біографії залишмо історикам.
В день уродин Бандери є доречним поставити питання: хто такі бандерівці? Не у побутовому означенні, на зразок ярлика, який вішається на все, що не відповідає московсько-імперському поняттю правильного стану речей, а стислому значенні слова, планка для якого поставлена Провідником. Планка розуміння своїх суспільних і національних обов'язків, місця і місії в цьому суспільстві. Так от, якщо подивитись на рух, який гуртувався навколо Бандери, під таким кутом зору, то виявиться, що неодмінною ознакою цих людей була дієвість. Можна до безконечности дебатувати про неправильність суспільного устрою на кухні, на роботі чи в трамваї – але якщо ви вважаєте, що Україну вам повинні змінити Ющенко, Тимошенко, чи ще хтось, за кого ви голосували – ви не бандерівці. Ніхто з них нічого вам не зобов'язаний. Це ви, Друзі, без жодного стороннього примусу взяли на себе зобов'язання змінити країну і суспільство. То робіть! Можете це робити без самореклами, як вимагає наша етика, – але робіть, щоб були не інформаційні приводи, як люблять говорити наші політики, а діла. Модерна нація в сучасному світі – це соціум, який не заглядає до рота владі, і питає: куди йти і що робити, а поспільство, яке самоорганізується проти внутрішніх та зовнішніх викликів саме, і без цінних вказівок влади, та ставить перед нею незручні питання не лише на виборах. Якби бандерівці у 1941 році заглядали до рота чинній владі, чи можна будувати Україну – не було б ні Акта 30 червня, ні УПА в 1942 році. Сьогоднішні виклики не відрізняються від тих, з минулого століття. Це вічна ситуація і вічна відповідь на неї: хочеш робити – то роби, а не нарікай, а якщо тобі лише йдеться лише про те, щоб поскаржитись на життя – то не дивуйся, що по тобі топчуться чобітьми. У цьому – життєва позиція Бандери, і в цьому – світогляд людей, які навколо нього гуртувались.
Існують хибні уявлення про джерело дисципліни в ОУН. Своєрідний міт: Бандера сказав – і все робилось. як у годинниковому механізмі. Воно то робилось, але не один голий наказ був стимулом для виконання. І не жорсткий примус, “киями”, був стимулом для підтримання дисципліни в ОУН і УПА. Той, хто вважає фізичний примус основою дисципліни, не розуміє механізмів духовної влади, яка є набагато тривкіша, механізми якої по суті й стягують націю в єдине ціле. Ця влада більше побудована на особистому прикладі, ніж на примушуванні до дії. Бандера спочатку питав з себе – а потім з друзів, - і тому коли він віддавав наказ, йому важко було заперечити. І тому його влада триває і після його загибелі, хоч матеріялісти цей феномен і заперечують. Але до кожного з вас, хто думає, що він – бандерівець, хоч часом, подумки, приходить Бандера і каже:
– От я зробив таке і таке, за це заплатив німецьким концтабором і смертю з рук аґента КҐБ, а що Ти зробив для України?
І влада цього простого запитання для людини, яка відчуває себе не біомасою, а повноцінним членом нації, така, що без київ примушує робити героїчні вчинки. А киї – точно би не примусили.
Робити щось для України не тому, що Тебе примушує влада, працедавець чи гін до помноження власних маєтків – це одна з тих ознак, яку неодмінно мали люди, які гуртувалися навколо Бандери. І сам він кришталево відповідав цій ознаці – тому орієнтири, поставлені ним більше, як півстоліття тому, правильно показують напрямок ідейним борцям сьогодні. Він не приватизував ні будинку на Цеппелінштрассе, ні того, що поруч зруйнованого Бін Ладеном Твін Тауера – бо в тій боротьбі, яку він вів, справжню ціну має не маєток, а життя. Кожен, хто подумки почуває себе бандерівцем, готовий, як аксіому, сказати – не пошкодую життя за Україну. Міркуючи про героїчну загибель у боротьбі з ворогами. Але Україні потрібне ваше життя, а не смерть! Можете віддати Україні безоплатну годину життя в день – віддайте, можете годину в тиждень – теж віддайте! Можете витратити годину власного часу, щоб розповісти дітям про УПА чи армію УНР? Прийти на могелки з граблями й допатою і впорядкувати місце останнього спочинку знищених Голодомором? Купити мішок цементу і закласти на цвинтарі фундамент символічного хреста загиблим солдатам армії УНР, УГА чи УПА? А може, ви можете згуртувати зі собою й інших, які цього хреста зварять і встановлять разом з вами? Якщо так – тоді ви бандерівці, навіть якщо не складали устроєвої присяги на Святому Письмі і Тризубі. Якщо ні – не поможе присяга на всіх Святих Книгах усіх релігій світу, навіть складена у Верховній Раді України.
Сьогодні, коли ми зібрались на ці символічні сходини з нагоди уродин Провідника, він, за правом життя, відданого за Україну, разом із своїми побратимами віддає нам наказ: “Встань і борись! Слухай і вір, здобувай і перемагай, щоб Україна була знову могутня, як колись і творила нове життя по власній уподобі і по своїй волі”. Якщо ви бандерівці – спробуйте тільки не виконати.
Слава Україні!
Ілюстрація - портрет Степана Бандери роботи відомого львівського жудожника Івана Крислача
Відповіді
2006.12.31 | Hoja_Nasreddin
Сильно сказано. Варто прочитати і НЕбандерівцям
До пана Ярослава Сватка питання:чи доводилося Вам досліджувати питання чи бодай читати правдоподібні версії чи аналіз, в чому була головна причина запеклої боротьби ОУН(М) з ОУН(Б).
2007.01.01 | Rebell
Re: Сильно сказано. Варто прочитати і НЕбандерівцям
Слава Україні!Героям Слава!
2007.01.01 | stefan
Слава Україні! Героям Слава!
Rebell пише:> Слава Україні!
> Героям Слава!
--------------
Слава Україні!
Героям Слава!
***
Фото:Степан Бандера
2007.01.01 | Ярослав Сватко
Коли стався розкол, то протистояння справді було сильним
Але при всіх голосних заявах, вироках тощо не було вчинено ніяких дій - по людськи це можна трактувати як сімейні погрози. А сварки в сім"ї завжди мають драматичну складову.Однак уже під час війни, під німецькою окупацією, мельниківський провідник Ольжич вів розмови з бандерівським провідником Шухевичем про поновне з"єднання. Це був 43-й рік - не так далеко від розколу. Тоді об"єднання було дуже реальне - але не сталось через арешт ґестапівцями Ольжича. Є міркування, що метою цього арешту було власне не допустити до об"єднання. Після арешту Ольжича контакти продовжувались, у мене є відеозапис свідчень Ярослава Гайваса, який був в/о мельниківського провідника, де він свідчить, що зустрічався з Романом Шухевичем і вони вели розмови про координацію зовнішньополітичних дій (у Швейцарії та Іспанії)
Стосовно виконаних вироків, про які так багато розмов - так вони були виконані за зраду - люди, яких знищили (Утьо Соколовський та ін. ) просто здали певних бандерівців ґестапо - за це їх застрелили, а зовсім не за мельниківську приналежність.
Стосовно невияснених обставин смерти полковника Романа Сушка є всі підстави вважати, що його знищила безпека АК - Сушко був керівником мельниківської розвідки і мав непогану мережу в Варшаві, з аґентурою і в ґестапо і в АК.
Взагалі, керівник бандерівської розвідки, покійний вже Степан Мудрик казав мені особисто, що як тільки вони фіксували людину, яка публічно занадто переймалася пошуком винних в бандерівсько-мельниківському конфлікті, вони зразу ж ставили її на список підозрюваних, якщо не аґентів КҐБ, то принаймні ведених аґентурою. (Був цікавий різновид цієї спецоперації - люди, які навпаки, гаряче прагнули помирити бандерівців і мельниківців). І в більшости випадків підозра справджувалась. Зацікавлення у роздмухуванні цього конфлікту є насправді дійсно тільки в КҐБ. Бандерівці з мельниківцями від 1958 року проводили спільні вшанування пам"яти Коновальця - зі спільним оргкомітетом і без перестрілок. Видали на паях грубезну книжку про Коновальця - "Євген Коновалець і його доба" - зі спільною редколегією, яка теж - о диво! - не перестрілялась в процесі роботи. Зараз мають вироблений протокол координації дій у випадках, які заторкують інтереси обної чи другої організації, а в багатьох випадках, як от у питанні перепоховання Коновальця виступають спільно і узгоджено.
Так що протистояння - це більший міф, ніж воно є насправді. Зараз таку ж політичну технологію я состерігаю у справі волинських подій 1943 року - українці та поляки формально помирилися за схемою німецько-польського примирення. Подобається це примирення нам, чи ні - але воно є, поляки питання не роздмухують. А галас про "вінки з дітей" піднімають з Росії - або "великі патіоти" москви з айпі з Німеччини, Франції, Бельгії тощо.
Хоча не заперечую, що в кожній організації, мельниківській і бандерівській, були люди, готові гавкатися між собою, аби лиш була причина. І виставляти персональні сварки як ідеологічні розбіжності. Але насправді розбіжності між ОУН-б і ОУН-м не в розумінні вигляду майбутнього впорядкованого світу, а в підходах до впорядкування. Це різна психологія дії при однаковій меті.
У мене вийшла книжечка про історію ОУН - "Життя на грані двох світів" - щоб її не переписувати, раджу просто придбати. У Києві - в будинку Центральної Ради її розповсюджують Ніна і Євген Котляревські, у Львові вона завжди є в Українській Книгарні на Академічній (просп. Шевченка), в інших містах треба питати активістів Майдану. Думаю, якби була потреба, в Одесі та Харкові організувати поширення не було б проблеми.
Вибачайте, якщо не отримаєте на форумі відповіди - я дуже рідко заходжу у вільний форум, моя волонтерська робота на Майдані зосереджена в основному в новинах. Маєте персональні питання - пишіть на львівську адресу Майдану
З Новим Роком, щастя Вам!
2007.01.02 | Hoja_Nasreddin
Re: Коли стався розкол, то протистояння справді було сильним
Дякую вам за докладну відповідь.1.Якщо завтра книгарні будуть працювати, то спробую на Академічній придбати Вашу книжку.
2.Бачте, я вважаю і Ви фактично підтвердили, що без третьої підступної підленької сили не обійшлося. Мене дивувало власне не стільки те, що вони були посварені (внаслідок відмінності саме методів боротьби при однаковій меті), а те що та сварка та за тих війьскових умов і підпілля перетворилася на справжню криваву ворожнечу. Принаймні я таке чув і може щось читав. Але Ви стверджуєте, що тут більше поголосу аніж правди. Тоді це тішить. Бо так прикро, коли "брати" вбивають одне одного на радість та зловтіху ворогам.
2007.01.02 | S.D.
Пане Ярославе, радий зустріти Вас на ВФ
Є у Львові один друкар-опоріст, першу річницю творчоі діяльності якого ми вчора відзначали. Зараз в нього гостюють друзі, з якими він познайомився під час одеського періоду біографіі. Чи можливо передати кілька десятків примірників Вашоі книги до Одеси?І ще. Чи є доречним додати Вашу відповід до матеріалів книги "Питання і відповіді про УПА"?
2007.01.02 | Ярослав Сватко
Ваш друкар-опоріст щойно зліз з Вашими земляками з Боржави
Якщо він завтра зі мною не забуде сконтактувати (а номер з телефону, я сподівюсь, ще не витер), то проблем з передачею книжок не буде. Уточніть, скільки. Але з півдесятої я завтра йду на сесію міськради - там бюджет приймають, і я маю намір морально потиснути на депутатів, щоб проголосували в частині благоустрою за гроші на впорядкування площі перед пам"ятником Бандері.Крім того, будете телефонувати цьому опористові - нагадайте, що він зриває проект "Мережа". Бо був час - він від мене ховався, тільки щоб не почути зайвий раз нагадування. Поясніть йому, що грішми, які він надрукує, відкупитися від Майдану не вдасться.
S.D. пише:
> І ще. Чи є доречним додати Вашу відповід до матеріалів книги "Питання і відповіді про УПА"?
Думаю, що недоречно. Я не Головний Командир УПА, і примазуватись в якости відповідаючого на запитання разом з Куком не хочу. Я працюю з цим матеріялом як редактор - і цього мені цілком вистачає для моральної сатисфакції. Я спробую осилити сьогодні розшифроване Кирилом - фрагмент відповідей Кука, то перешлю Вам поставити в гілку, якою Ви опікуєтесь. Це при умові, якщо Кук погодить мої редакційні правки мови.
2007.01.01 | igorg
Дуже вдячний! Те що потрібно українцям!!!
2007.01.01 | Євген Черевко
Re: Хто такі бандерівці. (З промови на сходинах)
Я - скромний викладач Одеського економічного університету. На питання, чому я такий наївний(не беру хабарів) та недружній(не ставлю замовних заліків), відповідаю:"Тому що я - бандерівець, а хабарництво - то є російське свинство". Щоправда, викладаю та спілкуюсь російською мовою.2007.01.01 | stefan
Re: Хто такі бандерівці. (З промови на сходинах)
Євген Черевко пише:> Я - скромний викладач Одеського економічного університету. На питання, чому я такий наївний(не беру хабарів) та недружній(не ставлю замовних заліків), відповідаю:"Тому що я - бандерівець, а хабарництво - то є російське свинство". Щоправда, викладаю та спілкуюсь російською мовою.
---------------
1.І як "народ" сприймає "бандерівця"?
2.А що мішає викладати дисципліну(?) українською мовою?
2007.01.01 | igorg
Пропоную перейти до викладання українською
Це знаєте, чудова практика. За рік-два Ваш мовний рівень зростає на порядки2007.01.01 | Георгій
Дякую, пане Ярославе. Я теж бандерівець! (Або...
... принаймні прагну ним бути.2007.01.01 | Pavlo Z.
Це саме те.
2007.01.02 | bilous
Re: Хто такі бандерівці. (З промови на сходинах)
mu razom.2007.01.03 | Харцизяка
Вкотре ріспект Я.Сватку. І до дідька івченків
2007.01.03 | Taraslt
Re: Хто такі бандерівці. (З промови на сходинах)
Добре написано по ділу!