01/06/2007 | Науковці-правники

“Передбачаючи посаду Уповноваженого по правах людини в проекті Конституції 1996 року, законодавці не зовсім розуміли, навіщо вона така потрібна і яким чином Омбудсмен має буди імплементований у державний механізм”. Так вважає відомий спеціаліст в галузі конституційного права академік М.О.Баймуратов. Наслідки такого становища можна побачити наочно: Омбудсмен – єдина в країні уповноважена особа, яка не має ніяких передбачених законом повноважень.
Практика перших десяти років існування цієї посади підтвердила - сьогодні ні пересічні українці, ні сам Уповноважений з прав людини не мають чіткого уявлення про те, для чого, власне, в нас існує Омбудсмен.

Нема сумніву, що створення цієї посади відповідно до вимог Ради Європи в 1996 році дещо випередило свій час. Як зазначає доктор юридичних наук, доцент Національного університету внутрішніх справ О.В.Марцеляк, інститут Омбудсмена "виростає" із держави і громадянського суспільства на певній стадії їх розвитку. Десять років тому держава спромоглася створити відповідний елемент державного устрою формально. Сьогодні вимоги до цієї посади з боку суспільства змінилися, і вона потребує більш реального наповнення.
Втім, вважає О.В.Марцеляк, в даний момент “Омбудсмен по-українськи” не в стані корінним чином змінити ситуацію з правами людини та розвитком демократії в країні. Тому він зауважує на необхідності удосконалити конституційно-правовий статус Уповноваженого: розширити повноваження та підвищити рівень імперативності його актів.

В свою чергу, доктор наук, професор М.В.Косюта зазначає, що важливе завдання Омбудсмена – організувати найтісніші контакти держави з окремими ланками громадянського суспільства: політичними партіями та об’єднаннями громадян (зокрема правозахисними та екологічними). Це дозволить ефективно використати його права та повноваження для запобігання або вирішення на ранніх стадіях можливих конфліктів між державою та суспільством.

Під час інтерв'ю кореспондентові “Майдан-Інформу” академік, доктор юридичних наук, професор М.О.Баймуратов звернув увагу на те, що незаангажованість та незалежність від усіх політичних сил є обов'язковою умовою плідної роботи Омбудсмена. "У разі обрання він має негайно припиняти членство в політичних партіях, а висування на цю посаду чинного депутата, якого обрано за партійним списком, є цілком неприпустимим", - вважає Михайло Олександрович. Колишній проректор Одеської національної юридичної академії зауважив, що Омбудсмен є єдиною особою в державі, яка за законом має право невідкладного прийому усіма найвищими посадовцями, в тому числі Президентом, Головою ВР та прем'єр-міністром. Для того, щоб ефективно користуватися наданими правами, він має не тільки бути фахівцем, а також мати певні вольові риси.

Цю тезу підтримує професор, доктор наук, академік Л.В.Багрій-Шахматов. На його думку, Уповноважений може стати локомотивом, який примусить державні інституції робити реальні дії на користь громади. Щоправда, зазначив в інтерв`ю нашому кореспонденту академік, це є можливим лише при виконанні певних умов. "По-перше, Омбудсмен має бути абсолютно незалежним від будь-яких державних інституцій, політичних сил або окремих осіб. По-друге, він має спиратися на усі верстви населення, що можливо тільки після створення ефективної мережі регіональних представництв. По-третє, людина на посаді Омбудсмена має бути не тільки експертом в галузі прав людини, а також мати необхідні риси для того, щоб зберігати свою незалежність та ефективно використовувати наявні повноваження". Професор Одеської національної юридичної академії висловив надію, що Омбудсмен може стати рушійною силою в подоланні таких глобальних проблем держави, як системна корупція та правовий нігілізм, якій пустив коріння навіть у вищих ланках влади. Наприклад, саме він має стати ініціатором змін в законодавстві, які встановлять персональну відповідальність народних депутатів за рішення, які вони схвалюють.

Авторитетні науковці вважають: Омбудсмен може стати каталізатором та ініціатором найважливіших процесів в державі, але тільки у випадку, якщо він є беззаперечним моральним авторитетом та має міцну підтримку суспільства. Для забезпечення цього, на думку академіка Багрій-Шахматова, має бути запроваджено широке громадське обговорення кандидатів на цю посаду. Крім того, його повноваження мають бути суттєво розширені – в ідеалі, шляхом громадського обговорення та всенародного референдуму про внесення відповідних змін до законодавства.


Від Майдан-Інформу.
Враховуючи точку зору авторитетних науковців, ситуація навколо обрання нового Омбудсмена та акції громадського лобіювання кандидатури Євгена Захарова не є дивною. Без сумніву, за десять років країна пройшла великий шлях розвитку. Прийшов час для того, щоб переглянути ставлення до посади Омбудсмена, надати йому потрібні повноваженнями та обрати адекватну персоналію на цей пост.