01/09/2007 | Майдан-ІНФОРМ

В Конституції України говориться: „. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.”

Однак, якщо взяти, наприклад, інформацію про стан роботи реєстраційної та імміграційної служби Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області по роботі з іноземними громадянами, то можна побачити, що в повідомленні про загальну кількість постійно проживаючих та перебуваючих на обліку іноземних громадян зазначається „із них вихідців з кавказького регіону”.

Чим заслужили „вихідці з кавказького регіону”, які не становлять ні найбільшої групи іноземців в Ірпінському регіоні, ні якоїсь чи релігійної чи етнічної спільноти (на Кавказі проживає біля сотні народів, які відрізняються між собою більше, ніж деякі з цих народів (осетини, вірмени) від українців, належачи з нами до індоєвропейської сім’ї, незрозуміло.

Не становлять „вихідці з кавказького регіону” і якоїсь загрози, оскільки, всупереч поширеним міфам, у Приірпінні вони мають чи не найменше проблем з законом і позитивно відрізняються в цьому від представників „титульної нації”.

І, хоча у міліцейській інформації нічого поганого про „вихідців з кавказького регіону” нічого поганого не сказано, все ж таки у цивілізованому світі таке окремо виділення однієї групи з числа інших, вважається проявом ксенофобії та прихованої нерівності. І Україні, як члену Ради Європи, негоже користуватися „кавказьким” пострадянським штампом, який до того ж не має чітких критеріїв (одні чиновники, наприклад, для себе не відносять народи, які проживають у Закавказзі чи рівнинної частини Передкавказзя до „кавказьких”, інші - не відносять, треті - включають туди, наприклад, грузинів, які народилися, наприклад, в Москві, ніколи не були в Грузії, не знають грузинської мови, не мають зв’язків з батьківщиною пращурів тощо, і ніхто не пише, кого саме він має на увазі під „кавказцями”). Тим більше, що використання штампу у здавалось би нейтральному повідомленні сприяє іншому негативному явищу - коли у повідомленнях про злочини національність одних злочинців (українців, росіян, білорусів, марійців, карелів) не афішують, а на національності інших (молдаван, грузинів, азербайджанців, циган) постійно наголошують, що призводить до загострення міжнаціональних стосунків.

До речі, навіть з ксенофобських міркувань виділяти „вихідців з кавказького регіону” немає жодного сенсу, бо далі в інформації іде розбивка іноземців по країнах (такий поділ є правомірним та нормальним з демократичної точки зору), і кожна людина, яка закінчила середню школу, може сама скласти для себе географічну картину міграції.