Що робити. Поради Ющенку і українцям.
01/16/2007 | Анатоль
Ми перецінили себе. Ейфорія блискучої революції.
Насправді ми значно гірші, ніж думали.
Десятиліття (чи й століття) тоталітаризму, геноциду даром не проходять.
Ми думали, що вже майже європейці.
Помилились.
Помилився й президент.
Розподіливши владу між соратниками, пів-року їздив по заграницях, все більше дивуючись:
- Чому нас, таких хороших, не запрошують в Європу?
Соратники тим часом пересварились, ейфорія змінилась розчаруванням, плюс зради соратників і до влади прийшли реваншисти.
Поширюється міф про слабкого президента.
Насправді Ющенко - сильна особистість і визначний державний діяч.
Він має чіткі уявлення про те, якою повинна бути Україна:
єдиною, ліберальною, демократичною, українською, європейською,
і ніколи ні на йоту не поступається в цьому баченні.
Принципи хороші, воля є, а ситуація міняється не зовсім туди.
Що б я порадив Ющенку.
По-перше:
Стати трохи політиком. До політики відноситись спокійніше, як до гри.
Не сприймати козні опонентів чи колишніх соратників як особисті образи і зради.
Це дасть змогу легше і ефективніше з ними спілкуватись, враховувати їх інтереси, сильні і слабкі сторони. Треба стати успішним політичним гравцем.
Опуститись на землю. Грати у верховній раді. На інтересах, протиріччях, компроматах...
По-друге:
Повноваження не діють автоматично. Потрібно потратити багато сил для того, що створити механізми ефективного використання своїх конституційних повноважень.
Секретаріат зараз працює добре. Побільше б таких кадрів, як Яценюк, і поменше б таких, як Полудєнний.
Потрібно взяти під контроль і налагодити ефективну роботу СБУ.
І що більш важливо - прокуратури.
Для цього треба домовлятись з Морозом і Тимошенко.
Але це треба робити.
Потім братись за судову систему.
Працювати кропіткою організаційною роботою, а не заявами.
І тоді міф про слабого президента розвіється.
А що робити нам, українцям?
Жити, займатись своїми справами, старатись добиватись успіхів в тому, чим займаєшся.
І забути про політику і політиків - до виборів ще далеко.
Не дивитись політичних шоу по телевізору, не тратити час на форуми - це відволікає увагу від справ.
Працювати на себе, на Україну, а не бути глядачами політичних шоу (чи форумними псевдоучасниками).
І все в нас помаленьку наладиться.
Насправді ми значно гірші, ніж думали.
Десятиліття (чи й століття) тоталітаризму, геноциду даром не проходять.
Ми думали, що вже майже європейці.
Помилились.
Помилився й президент.
Розподіливши владу між соратниками, пів-року їздив по заграницях, все більше дивуючись:
- Чому нас, таких хороших, не запрошують в Європу?
Соратники тим часом пересварились, ейфорія змінилась розчаруванням, плюс зради соратників і до влади прийшли реваншисти.
Поширюється міф про слабкого президента.
Насправді Ющенко - сильна особистість і визначний державний діяч.
Він має чіткі уявлення про те, якою повинна бути Україна:
єдиною, ліберальною, демократичною, українською, європейською,
і ніколи ні на йоту не поступається в цьому баченні.
Принципи хороші, воля є, а ситуація міняється не зовсім туди.
Що б я порадив Ющенку.
По-перше:
Стати трохи політиком. До політики відноситись спокійніше, як до гри.
Не сприймати козні опонентів чи колишніх соратників як особисті образи і зради.
Це дасть змогу легше і ефективніше з ними спілкуватись, враховувати їх інтереси, сильні і слабкі сторони. Треба стати успішним політичним гравцем.
Опуститись на землю. Грати у верховній раді. На інтересах, протиріччях, компроматах...
По-друге:
Повноваження не діють автоматично. Потрібно потратити багато сил для того, що створити механізми ефективного використання своїх конституційних повноважень.
Секретаріат зараз працює добре. Побільше б таких кадрів, як Яценюк, і поменше б таких, як Полудєнний.
Потрібно взяти під контроль і налагодити ефективну роботу СБУ.
І що більш важливо - прокуратури.
Для цього треба домовлятись з Морозом і Тимошенко.
Але це треба робити.
Потім братись за судову систему.
Працювати кропіткою організаційною роботою, а не заявами.
І тоді міф про слабого президента розвіється.
А що робити нам, українцям?
Жити, займатись своїми справами, старатись добиватись успіхів в тому, чим займаєшся.
І забути про політику і політиків - до виборів ще далеко.
Не дивитись політичних шоу по телевізору, не тратити час на форуми - це відволікає увагу від справ.
Працювати на себе, на Україну, а не бути глядачами політичних шоу (чи форумними псевдоучасниками).
І все в нас помаленьку наладиться.
Відповіді
2007.01.16 | AK
Слід додати ще одне: налагодити державну інформаційну політику
Може б варто було вдатися до послуг професійних піарщиків.Бо Тимошенко навіть свою зраду уміє виставити як досягнення, а у Ющенка все навпаки.
2007.01.16 | Анатоль
Повністю згоден.
AK:>Слід додати ще одне: налагодити державну інформаційну політику
>Бо Тимошенко навіть свою зраду уміє виставити як досягнення, а у Ющенка все навпаки
Юліанці навіть Універсал ставлять Ющенку не як досягнення, а як помилку.
І без засудження, а навіть зі злорадством відносяться до порушень його регіоналами.
2007.01.16 | wunch
Re: Повністю згоден.
Анатоль пише:> Юліанці навіть Універсал ставлять Ющенку не як досягнення, а як помилку.
> І без засудження, а навіть зі злорадством відносяться до порушень його регіоналами.
а какое это достижение? достижение чего?
мне ясно, что универсал это фиговый листок которым ющ прикрыл срам своего страха
неназначить яныка зассал, но и назначать страшно
мелкая ничтожная личность
полпердуна
2007.01.17 | Михайло Свистович
Re: Повністю згоден.
Анатоль пише:>
> Юліанці навіть Універсал ставлять Ющенку не як досягнення, а як помилку
І не тільки юліанці. І правильно роблять.
2007.01.16 | MV
Rеальність і віртуальність
мати правильну уяву - це добре.нічого не робити або --- робити тупо - тупо робити - робити тупо ---, те що НІКОЛИ не принесе РЕАЛЬНОЇ користі, а тільки шкоду - ця риса притаманна більшості українців.
чому і страждаємо.
---
щодо інформаційної політики - там повна труба і повна поразка. немає навіть вдалих прикладів. прикладів хоча б ДЕРЖАВНОЇ ідеології десь. одна комуняцька торжествує. і всі мовчать - хоча це - порушення Конституції.
2007.01.16 | media
Re: Що робити. Поради Ющенку і українцям.
Анатоль пише:> Насправді ми значно гірші, ніж думали.
Та годі Вам посипати голову попелом.
> Ми думали, що вже майже європейці.
> Помилився й президент.
> Розподіливши владу між соратниками, пів-року їздив по заграницях, все більше дивуючись:
> - Чому нас, таких хороших, не запрошують в Європу?
Так воно й було
> Насправді Ющенко - сильна особистість і визначний державний діяч.
> Він має чіткі уявлення про те, якою повинна бути Україна:
> єдиною, ліберальною, демократичною, українською, європейською,
А "Європейська Україна в уявленні Ющенка" - це що таке?
> Принципи хороші, воля є, а ситуація міняється не зовсім туди.
Можу погодитися лише з останнім.
> Що б я порадив Ющенку.
> Стати трохи політиком. До політики відноситись спокійніше, як до гри.
> Опуститись на землю. Грати у верховній раді. На інтересах, протиріччях, компроматах...
Себто, по-європейськи.
> По-друге:
> Повноваження не діють автоматично. Потрібно потратити багато сил для того, що створити механізми ефективного використання своїх конституційних повноважень.
> Секретаріат зараз працює добре. Побільше б таких кадрів, як Яценюк, і поменше б таких, як Полудєнний.
> Потрібно взяти під контроль і налагодити ефективну роботу СБУ.
> І що більш важливо - прокуратури.
> Для цього треба домовлятись з Морозом і Тимошенко.
Так вони ж "зрадники"!
> Працювати кропіткою організаційною роботою, а не заявами.
Ви всерйоз вважаєте, що Ющенко здатен до "кропіткої організаційної роботи"?
> А що робити нам, українцям?
> Жити, займатись своїми справами, старатись добиватись успіхів в тому, чим займаєшся.
Золоті слова.
> Не дивитись політичних шоу по телевізору, не тратити час на форуми - це відволікає увагу від справ.
> Працювати на себе, на Україну, а не бути глядачами політичних шоу (чи форумними псевдоучасниками).
І це правильно
> І все в нас помаленьку наладиться.
Я теж в це вірю.
2007.01.16 | Анатоль
Що маємо.
>> Для цього треба домовлятись з Морозом і Тимошенко.media:
>Так вони ж "зрадники"!
Працювати треба з тим, що є.
Я розумію, психологічно, по-людськи, важко мати справу зі зрадниками, але якщо до політики відноситись, як до гри, знаючи, що твої партнери по грі хочуть тебе обіграти, і це - нормально, то тоді легше.
Звичайно, Ющенку важко гратись в політику, він надто серйозно переймається інтересами України.
Тим більше важко мати справу з Тимошенко - безпринципним і мстивим політиканом, для якої такого поняття, як інтереси України просто не існує.
І яка просто взяла курс на знищення президента і всіх помаранчевих.
Взяти хоча б приклад з міністром внутрішніх справ.
Чи хоч пальцем поворушив БЮТ, щоб зберегти Луценка на цьому посту?
Навпаки:
- Нам діла нема до міністрів Януковича, та й гіршого за Луценка і не було.
Але ж МВС (як і всі інші) - це не міністерство Януковича чи владної коаліції.
Це міністерство України. Це не якась власна річ Януковича, до якої нам діла нема.
Інтерес всіх українців в тому, щоб воно працювало на народ, а не на клани.
І якщо є можливість зробити, зберегти його кращим, (а така можливість була, бо соціалісти були не проти Луценка), то це треба робити, а не займати позицію:
якщо ми не при владі - то гори все синім полумям, нам до того діла нема.
"Захисники народу"...!
Це не державницька позиція, а політиканська.
Але і з такими треба працювати і домовлятись, бо інших в ВР нема. Комуністи і більша частина регіоналів - просто відверті вороги України.
2007.01.16 | Abbot
Re: Що робити. Поради Ющенку і українцям.
Насчет "забыть про политику" - анекдот в тему.Киев, Майдан, "труба". Идет монах, а навстречу группа гопников.
- Закурить есть?
- Нету...
Бац! - по щеке монаху. Тот спокойно подставляет вторую.
Бац! - по второй. Монах засучивает рукава:
- А вот по поводу того, что делать дальше, в Писании ничего не сказано:)
Так вот, политика уже настолько надавала нам по лицу, что просто так "забыть" не получится. Лучше уж засучить рукава:)
2007.01.16 | пан Roller
Re: а навстречу группа гопников. *
Abbot пише:а навстречу группа гопников.
2007.01.16 | пан Roller
Re: Насправді Ющенко - сильна особистість і визначний державний
Анатоль пише:>
> Поширюється міф про слабкого президента.
> Насправді Ющенко - сильна особистість і визначний державний діяч.
>
2007.01.16 | Sean
Дякую, Ви мене звеселили
2007.01.16 | TrollSeeker
Історичний екскурс.
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_arch2006&trs=-1&key=1154558982&first=&last=2007.01.16 | Карт
Анатоль, Ви мені нагадуєте П'єро
з відомої адаптації Олексія Толстого.А ще я уявляю, як Ви на своїй дачній ділянці встановите пам'ятник Ющенку з золотим написом: "Він мав чіткі уявлення", і кожного дня гоняєте голубів, щоб не срали на голову.
2007.01.16 | observer
Наша Україна готова продовжувати співробітничати з БЮТом (л)
Анатоль пише:> Для цього треба домовлятись з Морозом і Тимошенко.
> Але це треба робити.
http://www.korrespondent.net/main/175831/
2007.01.16 | samopal
Угу. Вона співпрацює лише зі зрадниками. Так шо вже "можна"...
А як там, до речі, "Кінаша Україна" голосувала?2007.01.16 | Dead_Dog
Що робити: поради "маленьким" українцям.
Панове, не забувайте закон України "Про звернення громадян ніхто не відміняв":1) Вам зобов'язані (ПРОТЯГОМ 30 днів! по суті звернення!) відповідати всі особи що вповноважені на виконання функцій держави від ЖЕКу до Президента з Народними депутатами України (всіх фракцій) і коштує це задоволення - всього 70 копійок (конверт з маркою)
Простий приклад:
Ви - приміром, Ваня Пупкін, пишете нагодному депутату *. *.-*.:
"Я вважаю що льоня-космос - п... і його треба запустити на Місяць.
Це звернення направлене в порядку передбаченого Законом України "Про звернення громадян"...." Підпис Пупкін Іван, домашня адреса.
Якщо через 30 днів Ви не отримуєте конверту зі штемпелем ВР (в якому буде детально і шанобливо написано, мовляв, льоня-космос не п... і запустити на Місяць його немає технічної змоги, але з ним буде проведена роз'яснювальна робота") або льоню-космоса дійсно не запустять на Місяць - це називатиметься для адресата "доброго дня прокуратуро!" - Ви сміливо зможете апелювати до прокуратури про порушення закону.
2007.01.17 | Lexa62
Re: Що робити. Поради Ющенку і українцям.
Ющенко... неспроста він називав Кучму батьком.Його нещирість - то ще півбіди, а боягузство - найгірший гріх.
Слабкість, нездарість в політиці і дріб*язковість в стосунках з оточенням.
Піжонство і легкодухість - це теж про нього.
Небезпечний для суспільства, тому, що неадекватний.
Навіть більш небезпечний ніж бандючки Ахметова і Яника.