Борги доводиться повертати
01/17/2007 | Леонід Шульман
«Пусть счетчик щелкает. Пусть... Все равно
В конце пути прийдется рассчитаться...»
(Володимир Висоцький)
12 січня 2006 р. Верховна рада ухвалює закони про Кабмін, імперативний мандат депутатів місцевих рад та про опозицію. Як грім серед ясного неба сприйнялося голосування фракції БЮТ за Закон про Кабмін, який фактично ліквідує владні повноваження Президента і перетворює Україну на парламентську республіку. Преса і телебачення відгукнулися на таку поведінку зливою критики на адресу Юлії Тимошенко та БЮТ. До обвинувачень, яких чимало на її адресу звучало звідусіль, додалися звинувачення у зраді ідеалів “Майдану”, у змові з Регіонами, у перетворенні на кишенькову опозицію (якою була за часів Кучми компартія). Згадали, що БЮТ вже колись проголосував разом із Регіонами за відставку уряду Єханурова. Пам’ятаєте галас олігархічної преси про ніби то створений альянс ТЛЯ (Тимошенко, Литвин, Янукович)?
Моє перше враження від такого голосування також було неґативним. А далі я став думати. Я згадав 2001 р., коли віце-прем’єрка Тимошенко повернула заборговані пенсії та заплати і припинила практику затримки зарплат. Все це було зроблене шляхом ліквідації тіньових схем на нафторинку і дало додатково 8 млрд. гривень до доходної частини бюджету. На черзі стояло наведення ладу на ринку вугілля. Це мало додати до бюджету 12 млрд. грн. Не вийшло. За наполяганням крупного капіталу Кучма відправляє (за згодою прем’єра Ющенка) Тимошенко у відставку. Хто тут і кого зрадив?
Далі починається акція “Україна без Кучми!”. На мітингах проти кучмізму виступають “Батьківщина”, комуністи, соціалісти, “Собор” та ін. опозиційні організації. Пам’ятаю мітинг на Європейському майдані, який вів комуніст Адам Мартинюк, а порядок підтримувала УНСО. Де в цей час був Ющенко? Разом із Плющем та Литвиним публікує заяву, де антикучмісти названі фашистами. Принципова позиція? Чи не так? Згадалося, як Віктор Андрійович назвав Кучму батьком. Не врятувало це п. Ющенка від відставки. У підсумку в прем’єрському кріслі опиняється двічі несудимий проФФесор Янукович. Саме його висуває Кучмв у свої наступники. Чия це заслуга?
Починаються президенські виборчі перегони. Створюється партія “Наша Україна”. Навколо п. Ющенка гуртуються всі антикучмісти. Янукович наймає російських політтехнологів. Приводиться у дію велетеньська машина фальсифікації на всіх рівнях виборчого процесу. За Януковича подають голоси “мертві душі”, спеціально не вилучені із списків, не дають проголосувати прихильникам Ющенка шляхом не включення його виборців до списків. Звичайно маніпулятори не мали попередньої інформації про наміри виборців, тому орієнтувалися навпомацькі, тобто враховували вік, реґіон та інші ознаки, за яким можна було приблизно визначити орієнтацію виборців. Західними і центральними областями нахабно у потягах, безкоштовно наданих міністром Кирпою, мандрували хлопці з пачками відкріпних талонів. Використовувалися для фальсифікації й урни, які носили по домівках (для інвалідів і всіх бажаючих). У “своїх” регіонах застосовувалося “печиво” – фальшиві бюлетені, надруковані в Росії. А на “своїх дільницях”, де не було сторонніх спостерігачів, після закриття дільниці вкидалися до урн за Януковича невикористані бюлетені. Далі фальшувався підрахунок голосів. Різними способами. Фальшовані протоколи йшли на транзитний сервер, де свої люди слідкували за підрахунком голосів і давали вказівки виборчим комісіям, як треба “підкоректувати” результати підрахунку.
За таких обставин Янукович набирає трохи більше половини голосів, солідна частина яких – фальшиві. Народ відповів на це “Майданом” і помаранчевою революцією. Верховний Суд скасовує результати другого туру. Далі був третій тур, в якому можливості фальсифікації були значно обмежені. Головною ударною силою прихильників Ющенка були “Батьківщина” та соціалісти. Щовечора ми слухали з трибуни Майдану виступи лідерів опозиції. Душею і серцем помаранчевої революції була Юлія Тимошенко. Поруч з кандидатом у президенти стояли Тимошенко, Мороз, Зінченко, Порошенко, Томенко, Безсмертний, Луценко, Стецьків та ін. Ми чули полум’яні промови. Майбутній президент обіцяв народові, що бандити сидитимуть у тюрмах, що фальсифікатори будуть покарані, що бідні поділяться із багатими, що буде створено кілька мільйонів нових робочих місць, що буде покладено край корупції. Чи виконано ці обіцянки?
І ось перемога. Інаугурація. І тут виявляється, що помаранчевий табір не є єдиним цілим. Проти Кучми та його ставленника Януковича виступили крім щирих антикучмістів, до яких належали прихильники Тимошенко і, на той час, соціалісти Мороза, ще дві сили: романтики націонал-демократи (напр., народна партія Костенка), для яких на першому плані питання мови і культури, і кучмісти-без-кучми, тобто капітал, який бажав обмежити апетити донецьких, але зберегти можливості дерибану державної власності. Почалася боротьба за призначення Порошенка головою уряду всупереч письмовій угоді Ющенка з Тимошенко про висування останної на посаду прем’єра в разі перемоги. За вимогу виконати обіцяне Безсмертний називає Тимошенко шантажисткою. Справедливо?
Під тиском обставин Президент висуває Тимошенко на посаду прем’єра, але робить низку значних поступок “любим друзям” (такий термін прижився у політології для кучмістів-без-кучми). Ющенко круто обмежує повноваження голови уряду. Фактично він сам призначає міністрів. В Україні створюється троєвладдя. Крім офіційного уряду, Кабінету Міністрів, вищими органами виконавчої влади стають Рада безпеки й оборони на чолі з Порошенком і Секретаріат Президента на чолі з Третьяковим. Обидва ці органи де факто отримали можливості скасовувати ухвали Кабміну і блокувати їх виконання. До складу Кабміну входять діячі, напр. А.Кінах та Р.Безсмертний, які не приховують своєї неприязніі до Юлії Тимошенко і спеціально призначені для захисту інтересів любих друзів. Хто, кого і що зрадив?
За кілька місяців уряд Тимошенко встиг скласти і ухвалити нечуваний в історії України бюджет, до якого було закладено на 70% більше доходів, ніж у попередньому році. Гроші виникли за рахунок детінізації економіки. Зокрема, зникло поверненння ПДВ за фіктивний експорт – важливий канал розкрадання псевдоекспортерами бюджетних грошей. Зменшилася контрабанда. Були позбавлені пільг ділки навколоурядового бізнесу, які, наприклад, під приводом інноваційної діяльності ввозили без мита кінцевий споживчий продукт до вільних економічних зон. Механізм, який в усьому світі дає позитивний ефект, в Україні був одним із варіантів корупції.
Коли Анатолій Кінах публічно назвав бюджет Тимошенко бюджетом проїдання, я спочатку погодився з такою оцінкою, але згодом зрозумів, що це не так. Історія світової економіки доводить, що економічні кризи долалися шляхом збільшення попиту, тобто купівельної спроможності населення. Попит стимулював ровиток виробництва. Таким чином, щоб підштовхнути економіку до зростання, слід фінансувати в першу чергу не виробника, а споживача. В умовах відкритої економічної системи це не так просто. Виробник мусить боротися за споживача, інакше збільшення попиту задовольнить імпорт. В окремих випадках можливі капіталовкладення безпосередньо у виробництво, наприклад у освоєння нових родовищ газу, будівництво шляхів, але найчастіше пряме фінансування виробника матиме наслідком зникнення коштів методом тіньових оборудок і використання їх не за призначенням.
Варто згадати, що чинний бюджет Януковича-Азарова називають інноваційно-інвестиційним. Майже правильно. Головна інновація – новий канал вилучення бюджетних коштів до кишень олігархів. Наприклад, реконструюють за рахунок бюджету Бориспільський та Донецький аеропорти, а далі продадуть їх за смішну ціну своїм людям. Закупить Міністерство фінансів для себе найдорожчі комп’ютери, хоча там комп’ютери вже є, і ніхто ніколи не дізнається, чи був прицьому відкат і в якому розмірі.
Коли любі друзі обурилися необхідністю сплачувати податки та загрозою перепродажу вкрадених державних підпрємств, вони доклали шалених зусиль, щоб усунути Тимошенко, Томенка та Турчинова від влади. Як це було здійснене? Шляхом інспірування штучних криз в економіці. Стрибають ціни на бензин, м’ясо та цукор. Спроби уряду Тимошенко завадити інфляції шляхом товарних інтервенцій, тобто збільшуючи ринкову пропозицію, наштовхнулися на протидію навколопрезидентських структур. Президент відстороняє Тимошенко від втручання у ринок нафтопродуктів. Уряду вдалося збити ціну тільки на цукор, всі інші ціни зростають дотепер. Далі скандал. Зінченко звинувачує Порошенка у корупції. Президент відправляє уряд Тимошенко у відставку. Він погоджується залишити її на чолі уряду, якщо вона зрадить Турчинова і не чіпатиме любих друзів. Тимошенко відмовляється. На посаду прем’єра висувавється перевірений часом кучміст Єхануров, автор ваучерної приватизації, за якої я отримав частку загальноукраїнської власності вартістю аж 6 доларів.
Призначення Єханурова зустріло опір Верховної ради. І тут п. Президент вирішив купити голоса своїх політичних супротивників ціною відмови від усіх обіцянок Майдану. Підписується Меморандум із лідером АПОЗИЦІЇ Януковичем. Єхануров стає прем’єром. Бандитам замість тюрем – високі посади. Ще тоді я назвав цей вчинок актом політичного самогубства. Так воно й вийшло. Так хто, кого і що зрадив?
А далі ми дізналися, заради чого. Ще за часів Кучми було підписано контракт на постачання газу з РАО Газпром, яким, по-перше, фіксувалася до 2009 р. ціна 50 доларів за тисячу кубометрів, по-друге, ціна за транзит російського газу на Захід українськими газогонами сплачувався в розмірі 1/6 газу, який пройшов крізь Україну, незалежно від ціни газу. Всупереч підписаному контракту Росія вимагає підвищення платни за газ. І тут сталося навеличніше “досягнення” уряду Єханурова. Відряджені до Москви Плачков та Івченко підписують акт газової капітуляції.
Ціна на газ починає стрімко підвищуватися. Спочатку Росія пообіцяла 95, а потім стала вимагати 130 доларів за тисячу кубометрів. Акт газової капітуляції не тільки де факто усунув діючий контракт (який як на сміх юридично не скасований й досі), але впровадив у газопостачання паразитичну корупційну структуру “РосУкрЕнерго” в якості спекулянта, який купує середньоазійський та російський газ і перепродає його Україні з націнкою. Президент Ющенко неодноразово пишався тим, що віднині Росія платитиме за транзит не часткою газу, а грішми. Така економічна грамотність викликає подив. Справа не в грошах, а в тому, що було розірвано зв’язок між ціною на газ і платою за його транзит, тобто Ющенко і Єхануров добровільно надали Росії можливість затягувати на шиї України газовий зашморг. Хто ж кого ж зрадив?
Єдиною силою, яка вголос протестувала проти корупційної схеми газопостачання, був БЮТ. Далі Верховна рада голосує за відставку уряду Єханурова та капітулянтів Плачкова з Івченко, але фактичної відставки не відбувається. Антиющенківські ЗМІ починають поширювати розповідь про гроші, які швейцарська фірма “РосУкрЕнерго” перераховує через австрійську фірму “Центрогаз” “арабській” фірмі “Петрогаз”, яка належить братові президента Петру Ющенку. Дуже грубі гроші. Понад 1 млрд. доларів щороку. Жодних спростувань цих повідомлень преси (читач може познайомитися детальніше з аналізом ситуації, що був зроблений у газеті “Дзеркало тижня” Юлією Мостовою) не було. Натомість пропрезидентська “артилерія” відкриває вогонь по Юлії Тимошенко. Її звинувачують в тому, що вона мріяла зробити газовим посередником замість “РосУкрЕнерго” компанію “Ітера”, байдуже, що жодних доказів таких намірів немає. Президент у виступах звинувачує Тимошенко у списанні податкової заборгованості корпорації ЄЕСУ. Цю заболргованість адміністрація Кучми створила штучно, змінивши заднім числом порядок оподаткування, коли ЄЕСУ вже була зруйнована. Верховний суд України зняв усі обвинувачення з Тимошенко, коли вона ще була в опозиції. Хто ж кого і в ім’я чого зрадив? Заради отримання грошей від “РосУкрЕнерго”?
Трагедія України розвивається далі стрімкими темпами. Парламентські вибори. Під час виборчих перегонів більшість політичних партій зосереджує вогонь критики на БЮТ та персонально на Юлії Тимошенко. У Юлії Тимошенко жодного телевізійного каналу, дуже слабенька з журналістської точки зору газета “Вечірні вісті”, яка розрахована на “середнього американця”, а відтак ніби демонструє свою аполітичність, низький інтелектуальний рівень і поганий смак (гороскопи, містика, фото кінозірок з плітками про їх життя тощо). Преса переповнена замовленими результатами соціальних опитувань, які стійко записують БЮТ у політичні аутсайдери, який може й потрапить до парламенту, але на останніх місцях.
Життя показало, що ці прогнози не варті ані шеляга. “Наша Україна” зазнала поразки, на першому місці опинилися Регіони, які зібрали під свої знамена майже всю антиукраїнську публіку. Лідером опозиції виявився БЮТ. Тут ми стали свідками безпрецедентної безпринциповості. Наша Україна виявилася возом, який везуть лебідь, рак та щука. Переговори з БЮТ і, одночасно, консультації з Партією реґіонів: хто дасть більше посад і кращих. Головна мета – змусити Тимошенко відмовитися від посади прем’єра на користь когось з любих друзів. Кучмісти-без-кучми не мають нічого проти широкої коаліції з Регіонами. Ідеологічно вони тотожні. Патріотично налаштовані нашоукраїнці, а серед них я знаю чимало порядних чесних політиків, схиляються до демократичної коаліції з БЮТ. Але тут п. Ющенко робить ще одну політичну помилку. “Наша Україна” відмовляється надати посаду спікера О.Морозу, штовхаючи останнього на зраду і перехід до табору, в якому капіталісти-регіонали об’єдналися з комуністами, які завжди демонстрували свій антикапіталізм. Так створилася антиукраїнська коаліція, яку об’єднує тільки проросійська орієнтація. Те ж питання. Хто, кого і що зрадив?
Президент мав можливість виправити ситуацію. Для цього був формальний привід. Можна було на законній підставі розпустити парламент і призначити нові вибори. На мій погляд президентська команда злякалася, що повторні вибори практично усунуть “Нашу Україну” від провідних політичних ролей. Програють вибори соціалісти Мороза і комуністи, збільшать своє представництво регіонали, але найбільша загроза для президентської команди була б у значному збільшенні голосів за БЮТ. Поширюється ментальний вірус, ніби перевибори Верховної ради нічого не дадуть. Президент вночі відкликає з телебачення касету з записом звернення про розпуск парламенту і призначає Януковича прем’єр-міністром. Самогубство триває. На цей раз до інших зрад п. Ющенко дадає ще одну – він зраджує себе. Дитячі ігри в Універсал нічого, крім сміху крізь сльози, не викликають.
Створивши собі потужного політичного супротивника в особі повноважного голови уряду, Президент почав його поборювати. У державі знов виникло своєрідне двоєвладдя, тобто безладдя. Але перевага безперечно на боці уряду. На наших очах Янукович перебирає на себе керівництво зовнішньою політикою та силовими структурами. На черзі заміна місцевих адміністрацій з повною ліквідацією впливу Президента і “Нашої України” на внутрішню політику. Найсумніше те, що нашоукраїнці у місцевих радах здебільшого практично підтримують антинародну політику збільшення тарифів, яка має на меті масове вилучення житла в людей за борги для захоплення будинків та земельних ділянок в центрах міст.
На тлі цих подій уряд вніс до Верховної ради проект закону про Кабмін, який остаточно позбавляє президента владних повноважень, залишаючи йому практично лише представницькі функції. Президент ветує закон, але серед його пропозицій до законопроекту бачимо цілком безглузді. Наприклад, впровадження посад державних секретарів в міністерствах, повноваження яких чи не більші за повноваження міністрів. Така спроба вже була в часи Кучми і виявилася невдалою. Фінансовими і кадровими питаннями порядкували державні секретарі, а міністрові фактично відводилася роль прес-секретаря: виголошувати промови і звітувати на Верховній раді. Навіть вотум недовіри урядові не зачіпав державних секретарів. Двоєвладдя в міністерствах породило безладдя. Кучма держсекретарів ліквідував. Спроба пересадити на український ґрунт найгірші риси британської та американської систем зазнала провалу.
Залишилося підбити підсумки. Чинна ситуація, коли в Україні встановилася влада проросійської меншості, – результат низки політичних помилок Президента та його команди. Кожного разу поступки Президента антиукраїнським силам робилися задля захисту інтересів не України, а любих друзів, та заради посад для свого оточення. На тлі цих кардинальних помилок губляться такі дрібнички, як скандали навколо сина Президента та лжепрофесора Зварича. Спроба керувати країною вказівками з Секретаріату Президента всупереч ухвалам уряду нічого не дає. Уряд все одно провадить свою політику, але має можливість виправдати свої помилки та антинародні дії перешкодами з боку Президента.
Отже Україна прийшла до поляризації сил на політичній шахівниці. Фактично маємо двопартійну систему: неокучмістська проросійська коаліція крупного капіталу з комуністами та соціалістами, яка залучила на урядові посади позапарламенських об’єднаних соціал-демократів, з одного боку, і опозицію, – послідовних антикучмістів в особі БЮТ під лідерством Юлії Тимошенко, – з іншого. Тільки цей блок і виступає за інтереси народу, проти політики здирницьких тарифів, проти наступу на пенсії, зарплати та інші права людини. Між цими двома полюсами колихається політичне болото – “Наша Україна”, олігархічне ядро якої мріє щось виторгувати в Регіонів, а прошарок чесних політиків, напр., М.Катеринчук, змушені або виходити з НУ, або вести нерівну й безнадійну внутрішньопартійну боротьбу.
Чи мали моральне право Президент та НУ за таких обставин і після стількох зрад не лише Юлії Тимошенко, але й національних інтересів України, розраховувати на підтримку БЮТ у Верховній раді? Гадаю, що ні. Голосування БЮТ за подолання вето – важкий вчинок, але він ставить крапки над і, фактично впроваджує двопартійну систему. Народ мусить знати, хто друг, а хто – ворог. Події останніх років наочно довели, що мати справу з НУ неможливо. Ця партія не має чіткої стійкої програми, а відтак є хитким і ненадійним політичним партнером. Фактично наш Президент виявився політичним банкрутом, а його партія НУ відкинута на узбіччя і, цілком ймовірно, полишить політичну арену. Отже Президент та НУ сплатили свій борг перед суспільством. Борг за недолугі політичні вчинки.
Загалом прогноз дуже невтішний. Що може статися? Не виключено, що здійсниться мрія комуністів, тобто посаду президента буде ліквідовано поправкою до Конституції, яку ухвалить Верховна рада. Проте це не обов’язково. Церемоніальний президент, який буде приймати вірчі грамоти послів, нагороджувати орденами, та оголошувати амністію (за поданням прем’єр-міністра!), правлячу коаліцію цілком влаштує. Триватиме розпродаж України, який, до речі, Президент підтримує, та перерозподіл власності на користь навколоурядових кланів, триватиме пограбунок всього населення.
Можливо, що НУ розпадеться. Її олігархи, тобто любі друзі, як пацюки з корабля, що тоне, перебіжать до Регіонів. Чесні політики з НУ або створять якусь нову партію, можливо разом з тими, хто розійшовся з Морозом, або приєднаються до БЮТ. В усякому разі майбутні вибори будуть жорстоким двобоєм між адмінресурсом і машиною фальсифікацій, яку вже реставрувала правляча коаліція, з одного боку, і БЮТ, на боці якого, крім харизми Юлії Володимирівни, народний гнів, який вже породила політика здирництва чинного уряду, – з іншого. Репетицією цього двобою має стати чистка місцевих рад згідно із законом про імперативний мандат. Правда, за Президентом залишається можливість зробити ведмежу послугу Україні і заветувати цей закон. Проте вето можуть подолати. Отже чекатимемо. Згадується питання Хоми Гудзя з української класики: “Чи прийде коза до воза?”
15 січня 2007 р.
Леонід Шульман, доктор фізико-математиних наук.
В конце пути прийдется рассчитаться...»
(Володимир Висоцький)
12 січня 2006 р. Верховна рада ухвалює закони про Кабмін, імперативний мандат депутатів місцевих рад та про опозицію. Як грім серед ясного неба сприйнялося голосування фракції БЮТ за Закон про Кабмін, який фактично ліквідує владні повноваження Президента і перетворює Україну на парламентську республіку. Преса і телебачення відгукнулися на таку поведінку зливою критики на адресу Юлії Тимошенко та БЮТ. До обвинувачень, яких чимало на її адресу звучало звідусіль, додалися звинувачення у зраді ідеалів “Майдану”, у змові з Регіонами, у перетворенні на кишенькову опозицію (якою була за часів Кучми компартія). Згадали, що БЮТ вже колись проголосував разом із Регіонами за відставку уряду Єханурова. Пам’ятаєте галас олігархічної преси про ніби то створений альянс ТЛЯ (Тимошенко, Литвин, Янукович)?
Моє перше враження від такого голосування також було неґативним. А далі я став думати. Я згадав 2001 р., коли віце-прем’єрка Тимошенко повернула заборговані пенсії та заплати і припинила практику затримки зарплат. Все це було зроблене шляхом ліквідації тіньових схем на нафторинку і дало додатково 8 млрд. гривень до доходної частини бюджету. На черзі стояло наведення ладу на ринку вугілля. Це мало додати до бюджету 12 млрд. грн. Не вийшло. За наполяганням крупного капіталу Кучма відправляє (за згодою прем’єра Ющенка) Тимошенко у відставку. Хто тут і кого зрадив?
Далі починається акція “Україна без Кучми!”. На мітингах проти кучмізму виступають “Батьківщина”, комуністи, соціалісти, “Собор” та ін. опозиційні організації. Пам’ятаю мітинг на Європейському майдані, який вів комуніст Адам Мартинюк, а порядок підтримувала УНСО. Де в цей час був Ющенко? Разом із Плющем та Литвиним публікує заяву, де антикучмісти названі фашистами. Принципова позиція? Чи не так? Згадалося, як Віктор Андрійович назвав Кучму батьком. Не врятувало це п. Ющенка від відставки. У підсумку в прем’єрському кріслі опиняється двічі несудимий проФФесор Янукович. Саме його висуває Кучмв у свої наступники. Чия це заслуга?
Починаються президенські виборчі перегони. Створюється партія “Наша Україна”. Навколо п. Ющенка гуртуються всі антикучмісти. Янукович наймає російських політтехнологів. Приводиться у дію велетеньська машина фальсифікації на всіх рівнях виборчого процесу. За Януковича подають голоси “мертві душі”, спеціально не вилучені із списків, не дають проголосувати прихильникам Ющенка шляхом не включення його виборців до списків. Звичайно маніпулятори не мали попередньої інформації про наміри виборців, тому орієнтувалися навпомацькі, тобто враховували вік, реґіон та інші ознаки, за яким можна було приблизно визначити орієнтацію виборців. Західними і центральними областями нахабно у потягах, безкоштовно наданих міністром Кирпою, мандрували хлопці з пачками відкріпних талонів. Використовувалися для фальсифікації й урни, які носили по домівках (для інвалідів і всіх бажаючих). У “своїх” регіонах застосовувалося “печиво” – фальшиві бюлетені, надруковані в Росії. А на “своїх дільницях”, де не було сторонніх спостерігачів, після закриття дільниці вкидалися до урн за Януковича невикористані бюлетені. Далі фальшувався підрахунок голосів. Різними способами. Фальшовані протоколи йшли на транзитний сервер, де свої люди слідкували за підрахунком голосів і давали вказівки виборчим комісіям, як треба “підкоректувати” результати підрахунку.
За таких обставин Янукович набирає трохи більше половини голосів, солідна частина яких – фальшиві. Народ відповів на це “Майданом” і помаранчевою революцією. Верховний Суд скасовує результати другого туру. Далі був третій тур, в якому можливості фальсифікації були значно обмежені. Головною ударною силою прихильників Ющенка були “Батьківщина” та соціалісти. Щовечора ми слухали з трибуни Майдану виступи лідерів опозиції. Душею і серцем помаранчевої революції була Юлія Тимошенко. Поруч з кандидатом у президенти стояли Тимошенко, Мороз, Зінченко, Порошенко, Томенко, Безсмертний, Луценко, Стецьків та ін. Ми чули полум’яні промови. Майбутній президент обіцяв народові, що бандити сидитимуть у тюрмах, що фальсифікатори будуть покарані, що бідні поділяться із багатими, що буде створено кілька мільйонів нових робочих місць, що буде покладено край корупції. Чи виконано ці обіцянки?
І ось перемога. Інаугурація. І тут виявляється, що помаранчевий табір не є єдиним цілим. Проти Кучми та його ставленника Януковича виступили крім щирих антикучмістів, до яких належали прихильники Тимошенко і, на той час, соціалісти Мороза, ще дві сили: романтики націонал-демократи (напр., народна партія Костенка), для яких на першому плані питання мови і культури, і кучмісти-без-кучми, тобто капітал, який бажав обмежити апетити донецьких, але зберегти можливості дерибану державної власності. Почалася боротьба за призначення Порошенка головою уряду всупереч письмовій угоді Ющенка з Тимошенко про висування останної на посаду прем’єра в разі перемоги. За вимогу виконати обіцяне Безсмертний називає Тимошенко шантажисткою. Справедливо?
Під тиском обставин Президент висуває Тимошенко на посаду прем’єра, але робить низку значних поступок “любим друзям” (такий термін прижився у політології для кучмістів-без-кучми). Ющенко круто обмежує повноваження голови уряду. Фактично він сам призначає міністрів. В Україні створюється троєвладдя. Крім офіційного уряду, Кабінету Міністрів, вищими органами виконавчої влади стають Рада безпеки й оборони на чолі з Порошенком і Секретаріат Президента на чолі з Третьяковим. Обидва ці органи де факто отримали можливості скасовувати ухвали Кабміну і блокувати їх виконання. До складу Кабміну входять діячі, напр. А.Кінах та Р.Безсмертний, які не приховують своєї неприязніі до Юлії Тимошенко і спеціально призначені для захисту інтересів любих друзів. Хто, кого і що зрадив?
За кілька місяців уряд Тимошенко встиг скласти і ухвалити нечуваний в історії України бюджет, до якого було закладено на 70% більше доходів, ніж у попередньому році. Гроші виникли за рахунок детінізації економіки. Зокрема, зникло поверненння ПДВ за фіктивний експорт – важливий канал розкрадання псевдоекспортерами бюджетних грошей. Зменшилася контрабанда. Були позбавлені пільг ділки навколоурядового бізнесу, які, наприклад, під приводом інноваційної діяльності ввозили без мита кінцевий споживчий продукт до вільних економічних зон. Механізм, який в усьому світі дає позитивний ефект, в Україні був одним із варіантів корупції.
Коли Анатолій Кінах публічно назвав бюджет Тимошенко бюджетом проїдання, я спочатку погодився з такою оцінкою, але згодом зрозумів, що це не так. Історія світової економіки доводить, що економічні кризи долалися шляхом збільшення попиту, тобто купівельної спроможності населення. Попит стимулював ровиток виробництва. Таким чином, щоб підштовхнути економіку до зростання, слід фінансувати в першу чергу не виробника, а споживача. В умовах відкритої економічної системи це не так просто. Виробник мусить боротися за споживача, інакше збільшення попиту задовольнить імпорт. В окремих випадках можливі капіталовкладення безпосередньо у виробництво, наприклад у освоєння нових родовищ газу, будівництво шляхів, але найчастіше пряме фінансування виробника матиме наслідком зникнення коштів методом тіньових оборудок і використання їх не за призначенням.
Варто згадати, що чинний бюджет Януковича-Азарова називають інноваційно-інвестиційним. Майже правильно. Головна інновація – новий канал вилучення бюджетних коштів до кишень олігархів. Наприклад, реконструюють за рахунок бюджету Бориспільський та Донецький аеропорти, а далі продадуть їх за смішну ціну своїм людям. Закупить Міністерство фінансів для себе найдорожчі комп’ютери, хоча там комп’ютери вже є, і ніхто ніколи не дізнається, чи був прицьому відкат і в якому розмірі.
Коли любі друзі обурилися необхідністю сплачувати податки та загрозою перепродажу вкрадених державних підпрємств, вони доклали шалених зусиль, щоб усунути Тимошенко, Томенка та Турчинова від влади. Як це було здійснене? Шляхом інспірування штучних криз в економіці. Стрибають ціни на бензин, м’ясо та цукор. Спроби уряду Тимошенко завадити інфляції шляхом товарних інтервенцій, тобто збільшуючи ринкову пропозицію, наштовхнулися на протидію навколопрезидентських структур. Президент відстороняє Тимошенко від втручання у ринок нафтопродуктів. Уряду вдалося збити ціну тільки на цукор, всі інші ціни зростають дотепер. Далі скандал. Зінченко звинувачує Порошенка у корупції. Президент відправляє уряд Тимошенко у відставку. Він погоджується залишити її на чолі уряду, якщо вона зрадить Турчинова і не чіпатиме любих друзів. Тимошенко відмовляється. На посаду прем’єра висувавється перевірений часом кучміст Єхануров, автор ваучерної приватизації, за якої я отримав частку загальноукраїнської власності вартістю аж 6 доларів.
Призначення Єханурова зустріло опір Верховної ради. І тут п. Президент вирішив купити голоса своїх політичних супротивників ціною відмови від усіх обіцянок Майдану. Підписується Меморандум із лідером АПОЗИЦІЇ Януковичем. Єхануров стає прем’єром. Бандитам замість тюрем – високі посади. Ще тоді я назвав цей вчинок актом політичного самогубства. Так воно й вийшло. Так хто, кого і що зрадив?
А далі ми дізналися, заради чого. Ще за часів Кучми було підписано контракт на постачання газу з РАО Газпром, яким, по-перше, фіксувалася до 2009 р. ціна 50 доларів за тисячу кубометрів, по-друге, ціна за транзит російського газу на Захід українськими газогонами сплачувався в розмірі 1/6 газу, який пройшов крізь Україну, незалежно від ціни газу. Всупереч підписаному контракту Росія вимагає підвищення платни за газ. І тут сталося навеличніше “досягнення” уряду Єханурова. Відряджені до Москви Плачков та Івченко підписують акт газової капітуляції.
Ціна на газ починає стрімко підвищуватися. Спочатку Росія пообіцяла 95, а потім стала вимагати 130 доларів за тисячу кубометрів. Акт газової капітуляції не тільки де факто усунув діючий контракт (який як на сміх юридично не скасований й досі), але впровадив у газопостачання паразитичну корупційну структуру “РосУкрЕнерго” в якості спекулянта, який купує середньоазійський та російський газ і перепродає його Україні з націнкою. Президент Ющенко неодноразово пишався тим, що віднині Росія платитиме за транзит не часткою газу, а грішми. Така економічна грамотність викликає подив. Справа не в грошах, а в тому, що було розірвано зв’язок між ціною на газ і платою за його транзит, тобто Ющенко і Єхануров добровільно надали Росії можливість затягувати на шиї України газовий зашморг. Хто ж кого ж зрадив?
Єдиною силою, яка вголос протестувала проти корупційної схеми газопостачання, був БЮТ. Далі Верховна рада голосує за відставку уряду Єханурова та капітулянтів Плачкова з Івченко, але фактичної відставки не відбувається. Антиющенківські ЗМІ починають поширювати розповідь про гроші, які швейцарська фірма “РосУкрЕнерго” перераховує через австрійську фірму “Центрогаз” “арабській” фірмі “Петрогаз”, яка належить братові президента Петру Ющенку. Дуже грубі гроші. Понад 1 млрд. доларів щороку. Жодних спростувань цих повідомлень преси (читач може познайомитися детальніше з аналізом ситуації, що був зроблений у газеті “Дзеркало тижня” Юлією Мостовою) не було. Натомість пропрезидентська “артилерія” відкриває вогонь по Юлії Тимошенко. Її звинувачують в тому, що вона мріяла зробити газовим посередником замість “РосУкрЕнерго” компанію “Ітера”, байдуже, що жодних доказів таких намірів немає. Президент у виступах звинувачує Тимошенко у списанні податкової заборгованості корпорації ЄЕСУ. Цю заболргованість адміністрація Кучми створила штучно, змінивши заднім числом порядок оподаткування, коли ЄЕСУ вже була зруйнована. Верховний суд України зняв усі обвинувачення з Тимошенко, коли вона ще була в опозиції. Хто ж кого і в ім’я чого зрадив? Заради отримання грошей від “РосУкрЕнерго”?
Трагедія України розвивається далі стрімкими темпами. Парламентські вибори. Під час виборчих перегонів більшість політичних партій зосереджує вогонь критики на БЮТ та персонально на Юлії Тимошенко. У Юлії Тимошенко жодного телевізійного каналу, дуже слабенька з журналістської точки зору газета “Вечірні вісті”, яка розрахована на “середнього американця”, а відтак ніби демонструє свою аполітичність, низький інтелектуальний рівень і поганий смак (гороскопи, містика, фото кінозірок з плітками про їх життя тощо). Преса переповнена замовленими результатами соціальних опитувань, які стійко записують БЮТ у політичні аутсайдери, який може й потрапить до парламенту, але на останніх місцях.
Життя показало, що ці прогнози не варті ані шеляга. “Наша Україна” зазнала поразки, на першому місці опинилися Регіони, які зібрали під свої знамена майже всю антиукраїнську публіку. Лідером опозиції виявився БЮТ. Тут ми стали свідками безпрецедентної безпринциповості. Наша Україна виявилася возом, який везуть лебідь, рак та щука. Переговори з БЮТ і, одночасно, консультації з Партією реґіонів: хто дасть більше посад і кращих. Головна мета – змусити Тимошенко відмовитися від посади прем’єра на користь когось з любих друзів. Кучмісти-без-кучми не мають нічого проти широкої коаліції з Регіонами. Ідеологічно вони тотожні. Патріотично налаштовані нашоукраїнці, а серед них я знаю чимало порядних чесних політиків, схиляються до демократичної коаліції з БЮТ. Але тут п. Ющенко робить ще одну політичну помилку. “Наша Україна” відмовляється надати посаду спікера О.Морозу, штовхаючи останнього на зраду і перехід до табору, в якому капіталісти-регіонали об’єдналися з комуністами, які завжди демонстрували свій антикапіталізм. Так створилася антиукраїнська коаліція, яку об’єднує тільки проросійська орієнтація. Те ж питання. Хто, кого і що зрадив?
Президент мав можливість виправити ситуацію. Для цього був формальний привід. Можна було на законній підставі розпустити парламент і призначити нові вибори. На мій погляд президентська команда злякалася, що повторні вибори практично усунуть “Нашу Україну” від провідних політичних ролей. Програють вибори соціалісти Мороза і комуністи, збільшать своє представництво регіонали, але найбільша загроза для президентської команди була б у значному збільшенні голосів за БЮТ. Поширюється ментальний вірус, ніби перевибори Верховної ради нічого не дадуть. Президент вночі відкликає з телебачення касету з записом звернення про розпуск парламенту і призначає Януковича прем’єр-міністром. Самогубство триває. На цей раз до інших зрад п. Ющенко дадає ще одну – він зраджує себе. Дитячі ігри в Універсал нічого, крім сміху крізь сльози, не викликають.
Створивши собі потужного політичного супротивника в особі повноважного голови уряду, Президент почав його поборювати. У державі знов виникло своєрідне двоєвладдя, тобто безладдя. Але перевага безперечно на боці уряду. На наших очах Янукович перебирає на себе керівництво зовнішньою політикою та силовими структурами. На черзі заміна місцевих адміністрацій з повною ліквідацією впливу Президента і “Нашої України” на внутрішню політику. Найсумніше те, що нашоукраїнці у місцевих радах здебільшого практично підтримують антинародну політику збільшення тарифів, яка має на меті масове вилучення житла в людей за борги для захоплення будинків та земельних ділянок в центрах міст.
На тлі цих подій уряд вніс до Верховної ради проект закону про Кабмін, який остаточно позбавляє президента владних повноважень, залишаючи йому практично лише представницькі функції. Президент ветує закон, але серед його пропозицій до законопроекту бачимо цілком безглузді. Наприклад, впровадження посад державних секретарів в міністерствах, повноваження яких чи не більші за повноваження міністрів. Така спроба вже була в часи Кучми і виявилася невдалою. Фінансовими і кадровими питаннями порядкували державні секретарі, а міністрові фактично відводилася роль прес-секретаря: виголошувати промови і звітувати на Верховній раді. Навіть вотум недовіри урядові не зачіпав державних секретарів. Двоєвладдя в міністерствах породило безладдя. Кучма держсекретарів ліквідував. Спроба пересадити на український ґрунт найгірші риси британської та американської систем зазнала провалу.
Залишилося підбити підсумки. Чинна ситуація, коли в Україні встановилася влада проросійської меншості, – результат низки політичних помилок Президента та його команди. Кожного разу поступки Президента антиукраїнським силам робилися задля захисту інтересів не України, а любих друзів, та заради посад для свого оточення. На тлі цих кардинальних помилок губляться такі дрібнички, як скандали навколо сина Президента та лжепрофесора Зварича. Спроба керувати країною вказівками з Секретаріату Президента всупереч ухвалам уряду нічого не дає. Уряд все одно провадить свою політику, але має можливість виправдати свої помилки та антинародні дії перешкодами з боку Президента.
Отже Україна прийшла до поляризації сил на політичній шахівниці. Фактично маємо двопартійну систему: неокучмістська проросійська коаліція крупного капіталу з комуністами та соціалістами, яка залучила на урядові посади позапарламенських об’єднаних соціал-демократів, з одного боку, і опозицію, – послідовних антикучмістів в особі БЮТ під лідерством Юлії Тимошенко, – з іншого. Тільки цей блок і виступає за інтереси народу, проти політики здирницьких тарифів, проти наступу на пенсії, зарплати та інші права людини. Між цими двома полюсами колихається політичне болото – “Наша Україна”, олігархічне ядро якої мріє щось виторгувати в Регіонів, а прошарок чесних політиків, напр., М.Катеринчук, змушені або виходити з НУ, або вести нерівну й безнадійну внутрішньопартійну боротьбу.
Чи мали моральне право Президент та НУ за таких обставин і після стількох зрад не лише Юлії Тимошенко, але й національних інтересів України, розраховувати на підтримку БЮТ у Верховній раді? Гадаю, що ні. Голосування БЮТ за подолання вето – важкий вчинок, але він ставить крапки над і, фактично впроваджує двопартійну систему. Народ мусить знати, хто друг, а хто – ворог. Події останніх років наочно довели, що мати справу з НУ неможливо. Ця партія не має чіткої стійкої програми, а відтак є хитким і ненадійним політичним партнером. Фактично наш Президент виявився політичним банкрутом, а його партія НУ відкинута на узбіччя і, цілком ймовірно, полишить політичну арену. Отже Президент та НУ сплатили свій борг перед суспільством. Борг за недолугі політичні вчинки.
Загалом прогноз дуже невтішний. Що може статися? Не виключено, що здійсниться мрія комуністів, тобто посаду президента буде ліквідовано поправкою до Конституції, яку ухвалить Верховна рада. Проте це не обов’язково. Церемоніальний президент, який буде приймати вірчі грамоти послів, нагороджувати орденами, та оголошувати амністію (за поданням прем’єр-міністра!), правлячу коаліцію цілком влаштує. Триватиме розпродаж України, який, до речі, Президент підтримує, та перерозподіл власності на користь навколоурядових кланів, триватиме пограбунок всього населення.
Можливо, що НУ розпадеться. Її олігархи, тобто любі друзі, як пацюки з корабля, що тоне, перебіжать до Регіонів. Чесні політики з НУ або створять якусь нову партію, можливо разом з тими, хто розійшовся з Морозом, або приєднаються до БЮТ. В усякому разі майбутні вибори будуть жорстоким двобоєм між адмінресурсом і машиною фальсифікацій, яку вже реставрувала правляча коаліція, з одного боку, і БЮТ, на боці якого, крім харизми Юлії Володимирівни, народний гнів, який вже породила політика здирництва чинного уряду, – з іншого. Репетицією цього двобою має стати чистка місцевих рад згідно із законом про імперативний мандат. Правда, за Президентом залишається можливість зробити ведмежу послугу Україні і заветувати цей закон. Проте вето можуть подолати. Отже чекатимемо. Згадується питання Хоми Гудзя з української класики: “Чи прийде коза до воза?”
15 січня 2007 р.
Леонід Шульман, доктор фізико-математиних наук.
Відповіді
2007.01.17 | Слабкий хазяйствєнік
Re: Борги доводиться повертати
Тимошенко проголосувала за відставку Луценко, за відставку Єханурова, за закон про Кабмін що відбирає в Президента повноваження. Вона нищить всіх лідерів демократичного руху, розчищаючи місце для себе одної. Вона методично і планомірно воює з Президентом. В її блоці уживаються Губський та Фельдман, яких складно запідозрити в ідеалістичних прагненнях. Ось ці конкретні люди і зробили так що ваш ваучер коштував 6 долярів. Ви згадали Єханурова, а їх чому не згадуєте? Ющенко гласно домовлявся з ПР про принципи розподілу відповідальности, щоб припинити сепаратистську вакханалію. Всі бачили і чули що Ющенко пропонував регіоналам. Ахметов завтра не щезне. Третина виборців ПР завтра не змінять думок. З ними треба шукати спільних правил гри. Це записано в Універсалі. Тимошенко - і по Луценку, і по Єханурову, і по Кабміну домовлялася нишком, вночі, і ніхто з її партії не приймав в тому участі. Вони як папуги проголосували так як вождівка звеліла. Ющенко боровся за кожен рядок в законах, виписував поправки, привчав всіх до цивілізованої парламентської боротьби. Тимошенко - одним махом перевернула всю Конституцію сторчма, догори ногами. Без обговорень, без аргументів, без застережень, умов, стримувань та противаг. Читав ваші відгуки завжди з зацікавленністю. Але цей просто упереджений. Ганьба і вам і вашій вождівці.2007.01.18 | Bayan
Re: Борги доводиться повертати
Ющенко, на жаль, не був і не став лідером демократичного руху.Ю., скоріше, є попом Гапоном демократичного руху. Такого не гріх і розвінчати.
Втім, опоненти обох таборів (про-Ю і про-Т) не придумали ніяких краших аргументів, окрім: "сам дурак".
Особисто я, як і Шульман, поки що продовжую ставити на Юлю. Вона, на відміну за бджоляра таки дійовий політик, не спочиває на лаврах. Наробила багато помилок, але стратегічний напрямок мені імпонує.
На превеликий жаль пояснення самої Юлі причин голосування по кабмінівському закону демонструє її зверхнє ставлення до інтелекту виборців, що є традиційним для наших політиків.
Гру вона затіяла небезпечну, шаховою термінологією - з жертвою якості.
Подивимось, що буде далі.
2007.01.18 | Єфремович
Re: Борги доводиться повертати
Bayan пише:> Наробила багато помилок, ...
-Яких саме?
2007.01.18 | Ігорко
Відповідь на Ваше запитання про пошук.
Поки писав Вам сьогодні вранці відповідь про пошук статті Шульмана,хтось із модераторів переніс тему на форум "Без правил":
http://www2.maidan.org.ua/news/index.php3?bn=maidan_about&key=1169101540&action=view&trs=-1
Мабуть, занадто матюків у нашій розмові було
Ігорко.
2007.01.18 | TrollSeeker
Була, можу screeshot виставити. Чому зникла - інше питання.
2007.01.18 | keymaster
Новинар, який ставив статтю, порушив нові правила постановки
статейЗакон, може, й поганий, але це закон.
Тому стаття була знята.
Але це не заважає Вам її бачити тут в повному обсязі та обговорювати
І ніхто не збирається її звідси знімати з обговорення
Я не думаю, що модератори цього форуму знайдуть причини знімати звідси статтю
Так що якщо Вам потрібне посилання - можете послатись на лінк з форуму.
На старому місці стаття відновлена не буде
А про нову публікацію поки що мова не йшла.
смачної куті!
2007.01.18 | TrollSeeker
Чи не можна було б уточнити пункт, який порушив автор?
2007.01.19 | Ігорко
Вичерпна відповідь (л)
http://www2.maidan.org.ua/news/index.php3?bn=maidan_about&key=1169140993&action=view&trs=-12007.01.21 | keymaster
Автор нічого не порушував. Порушив новинар - так сталось
2007.01.21 | TrollSeeker
Добре, що треба зробити , щоб у статті стало за правилами?
2007.01.21 | Ігорко
Переписати на догоду Ющенкові й НУ!
2007.01.21 | Михайло Свистович
Ні, переписування статті на догоду Ющенкові й НУ не допоможе
2007.01.21 | Ігорко
Луценкові?
Майже задовільною й переконливою видається відповідь пана keymasterа:http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1169401629&first=1169413877&last=1169377404
якби не поспішне перенесення з Вільного Форуму на форум "Без Правил"
безневинного запитання пана Bayana про причину зникнення статті
пана Шульмана з головної сторінки сайту:
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_about&trs=-1&key=1169095231&first=&last=
яке відбулось за якихось 30-90 хвилин (десь між запитанням "...як ви
це знайшли" і моєю відповіддю на нього).
Одним словом, пане Михайле, я таки схильний залишатись при своїй
думці, що сайт Майдан хтось прагне перетворити на інформресурс (щоб
не говорити "рупор") однієї з політичних сил чи партій. Дуже шкода
Ігорко.
2007.01.21 | Михайло Свистович
В принципі правда про УБК грає на користь Луценка
Ігорко пише:>
> Одним словом, пане Михайле, я таки схильний залишатись при своїй
> думці, що сайт Майдан хтось прагне перетворити на інформресурс (щоб
> не говорити "рупор") однієї з політичних сил чи партій.
Залишайтесь
2007.01.21 | Ігорко
Кому особи, а кому - Справа.
2007.01.22 | Михайло Свистович
І які Вам особи?
2007.01.21 | keymaster
Формально - знову почати редакційне обговорення
Але я сильно сумніваюсь, що комусь захочеться товкти воду в ступі. Нові матеріали приходять - не встигаєм того шмельцу передивлятись. Графомани заграли.Так що поїзд цієї статті пішов, НМД. Кому треба - подивиться у форумі, лінк є, ніхто не витирає. Шульман, до речі, якби дуже хотів, міг би з Майдан-Харковом ближчі контакти налагодити - на регіональній сторінці до статей менші вимоги, нема обговорення покищо - тільки добра або недобра воля новинаря.
Оце Вам виписка з правил, якими ми повинні користуватись при постановці статей.
ЯкСтавитиСтатті
Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії.
Статті - це не новини. Поспішати не треба. Краще задіяти колективний розум, ніж ризикувати.
Оптимальна кількість статей на день - 3-5. Більше - люди фізично не прочитують!
Кожен, хто має повноваження ставити статті, має право ставити без усякого обговорення ВЛАСНІ статті.
1. Передруки статей з інших сайтів
Майдан вже виріс до такого рівня, коли ми маємо ексклюзивні статті майже завжди.
Передруки статей з інших сайтів не розміщуються у статтях "Майдану", крім випадків виняткової важливости/актуальности, що підлягає попередньому обговоренню з іншими майданівцями, що мають повноваження ставити статті. В екстрених випадках, що мають критичне значення, виходячи з поточної ситуації та дискурсу сайту "Майдан" як сайту громадянської дії, майданівець, що має повноваження ставити статті, має право розмістити таку статтю без попереднього обговорення.
Сприяння ознайомленню читачів зі статтями, вміщеними на інших сайтах, здійснюється шляхом подання відповідної новини з лінком на такий матеріял.
Перевага надається статтям з дружніх, але малорозкручених сайтів, а також авторам, які є майданівцями або нашими симпатиками.
2. Ексклюзивні статті
Ексклюзивні статті, що надходять на електронну пошту "Майдану" або іншими шляхами, як правило, підлягають попередньому обговоренню між майданівцями, що мають повноваження ставити статті, і розміщуються на "Майдані" у випадку схвалення більшістю голосів тих, хто взяв участь в обговоренні.
2007.01.21 | TrollSeeker
Красно дякую за відверте роз'яснення.
Ключовим моментом є - "редакційне обговорення"Тепер зрозуміло, чому "Наша Україна" співпрацюватиме з "Народною самообороною" http://maidan.org.ua/static/news/2007/1169365769.html на відміну від оригінала "Наша Україна співпрацюватиме з Луценком" www.unian.net/ukr/news/news-180661.html з'явилась в новинах в "адаптованому варіанті", а "Борги доводиться повертати" http://www2.maidan.org.ua/n/free/1168988213 - геть шашіль поточив...
2007.01.21 | 123
Модераторіал - припиняйте тролити
Хочеться пообговорювати порядок розміщення статей - для цього є БП.Нічого воєного зі статею Шульмана не сталося, процитований Кімастером порядок розміщення статей міститься на Вікі, де всі можуть його прочитати:
http://maidanua.org/wiki/index.php/%D0%AF%D0%BA%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96
Статтю Шульмана поставили помилково, що й було виправлено. Обговорювати просто нема чого - вважайте, що статті не було (як би то й було, якби ни помилка).
TrollSeeker пише:
> Ключовим моментом є - "редакційне обговорення"
>
> Тепер зрозуміло, чому "Наша Україна" співпрацюватиме з "Народною самообороною" http://maidan.org.ua/static/news/2007/1169365769.html на відміну від оригінала "Наша Україна співпрацюватиме з Луценком" www.unian.net/ukr/news/news-180661.html з'явилась в новинах в "адаптованому варіанті", а "Борги доводиться повертати" http://www2.maidan.org.ua/n/free/1168988213 - геть шашіль поточив...
Обговорювати те, як Майдан продався НУ, прошу так само на БП.
2007.01.21 | Михайло Свистович
Re: Красно дякую за відверте роз'яснення.
TrollSeeker пише:> Ключовим моментом є - "редакційне обговорення"
>
> Тепер зрозуміло, чому "Наша Україна" співпрацюватиме з "Народною самообороною" http://maidan.org.ua/static/news/2007/1169365769.html на відміну від оригінала "Наша Україна співпрацюватиме з Луценком"
І чому ж?
2007.01.21 | TrollSeeker
Досить співставити тексти оригінала і "адаптованої копії"
2007.01.22 | Михайло Свистович
Параною треба лікувати. Логіку - вдосконалювати.
А на питання - відповідати2007.01.25 | Trasser
Re: ми маємо ексклюзивні статті майже завжди
Якщо так, то чому затримка з газетою? Хоч би щомісячною? Який там номер на черзі? Четвертий? Я ось зараз урочисто зобов"язуюся інкогніто заплатити за наступне число "вже завтра" (заплатити, а не газету випуститип.с. Дуже хотілося б побачити ось цю статтю пана Шульмана (в якій "автор нічого не порушив") не найостаннішій за значенням сторінці роздруківки.
Щи "редакційна політика" змінилася і було прийнято рішення залишатися в підпіллі (віртуалі)?
2007.01.21 | Михайло Свистович
Автор дійсно нічого не порушував. Лише попереплутував купу подій
Чим ввів читача в оману. Майдану, який був заснований як офіційний сайт УБК, якось негоже долучатися до перекручування історії цієї акції.2007.01.21 | Предсказамус
Для человека, который никогда не врет, это уже перебор
Причина снятия статьи именно та, которую указал keymaster, про УБК речи не было.Что с Вами такое, Михаил? Сначала объективный Стась, потом избиратели против закона об императивном мандате, теперь вот это...
2007.01.21 | Михайло Свистович
Це Шульман ніколи не бреше? Можливо. Він міг все поплутати
ненавмисно.Предсказамус пише:
> Причина снятия статьи именно та, которую указал keymaster, про УБК речи не было.
А до чого тут те, що вказав keymaster? Я просто написав свою думку, чого ця стаття не повинна бути на першій сторінці Майдану, а не вказував невідому мені причину зняття.
> Что с Вами такое, Михаил?
Нічого
> Сначала объективный Стась
таки об"єктивний
> потом избиратели против закона об императивном мандате
таки проти
2007.01.22 | TrollSeeker
"...таки проти" - (6%/11%/83%)*
2007.01.22 | Bayan
Развалинами Берлина удовлетворен. Майор Иванов.
(мій вільний переказ реального напису на стіні Рейстагу - не впевнений за підпис).Дякую за цей пост!
Пан Михайло таки заслужив, щоб його сунули носом у факти, надто вже безапеляційно і бездоказово він судить тут усіх дисидентів підряд, мабуть на правах господаря ("егей, ви тапочки там познімали у передбанніку?"). Хоча логічніше господарям бути толерантніше до взагалі-то незлобних гостей.
До речі, знову ціла учорашня гілка про те, що "хорошого" несе Україні американська капіталізація, зникла. Мабуть десь зафуричена у який-небудь "без-правильний" форум або й удалена.
Дермократичі правила, однако!
2007.01.22 | 123
Ви тут новенький, тому пояснюю
Коли Ви ставите пост, Ви погоджуєтесь з тим, що ознайомились з Правилами. Якщо Ви цього не зробили, то зробіть обов*язково.Bayan пише:
> До речі, знову ціла учорашня гілка про те, що "хорошого" несе Україні американська капіталізація, зникла. Мабуть десь зафуричена у який-небудь "без-правильний" форум або й удалена.
>
> Дермократичі правила, однако!
Обговорення Правил та дій модераторів на ВФ заборонене. Для цього прошу на БП, де Ви зможете й обговорити дикі порядки американського бізнесу (що на ВФ є відвертим офтопіком).
Подальші дискусії з цього приводу у цій гілці буду стирати.
2007.01.22 | TrollSeeker
До цифр і screenshot-а претензій, таки, не буде?
2007.01.22 | Михайло Свистович
Re: Развалинами Берлина удовлетворен. Майор Иванов.
Bayan пише:>
> Пан Михайло таки заслужив, щоб його сунули носом у факти
Які факти? Думка аудиторії 5 каналу? Так я і не казав, що вона інакша
2007.01.22 | Михайло Свистович
Судити по вибрцях по аудиторії 5 каналу вкрай нерозумно
2007.01.23 | TrollSeeker
Пане Михайле,у мене склалось враження,що за Вас пише якийсь бот.
Михайло Свистович пише:> Судити по вибрцях по аудиторії 5 каналу вкрай нерозумно.
Пане Михайле, у мене склалось враження, що за Вас пише якийсь бот однією напів-фразою, без будь-якого натяку на аргументацію.
Чомусь мені дуже здається, якби пропорції були протилежними, Ви б написали дещо інше, але, знову таки, зовсім не аргументуючи.
З Ваших відповідей я зрозумів, що ви є противником імперативного мандата. Добре, кожен має право на своє бачення. Моє власне бачення наступне - я, як виборець, що голосував за кандидата від партії чи блоку, програма якого мені імпонує, волів би бути впевненим, що кандидат в депутати, за якого я подав свій голос, буде виконувати цю програму, ставши депутатом. Підкреслюю, не блок, чи партія, а саме - депутат. Поясню, чому вважаю саме так.
Коли я голосую, я не можу знати кандидата особисто, його таємних поглядів і уподобань. Але відкрита і зрозуміла мені програма дає можливість зробити мені свій вибір. Якщо партія, чи блок, за яку я подавав свій голос, не буде виконувати свою власну програму, то тоді справді я лохонувся, повіривши їй. В такому разі під час наступних виборів мого голосу ця партія не отримає. Але якщо партія виконує свої передвиборчі зобов'язання, а не виконує ось цей конкретний депутат, що обирався від партії, і немає механізму взяття його за зябри, то це не моя помилка чи провина, а щось в самій консерваторії неладно з інструментарієм.
Не секрет, що за нинішніх умов кандидат може йти на вибори від тієї партії, яка є прохідною на даній конкретній території, насправді не поділяючи ні її поглядів, ні її програми, а потім, отримавши мандат, спокійнісінько собі депутатствувати як заманеться, без боязні бути зколупнутим з цього місця. Якщо до того ж цей депутат не є членом цієї партії, то практично немає ніяких важелів впливу на нього.
Ще один момент. Немає ідеального суспільства, немає ідеальних людей. І наша країна не є в цьому винятком. Ба, навіть дуже не. Тому у нас, що не купується за гроші, купується за великі гроші, що не купуєтся за великі, купується за дуже великі. Непідкупність не є системою, скоріше - винятком. Це Ви чудово знаєте. Як знаєте причини і обставини цього. Тому вважаю, що імперативний мандат може бути в деякій мірі запобіжником цьому. Навряд чи тоді потенційний кандидат, який має за мету будь-яким побитом, "хоть чучєлом, хоть тушкой"©, потрапити до депутатства, ігноруючи потім платформу, з якої стартував, матиме бажання йти від чужої йому партії чи блоку. Вирахують і вичистять. Зубиків не буде, бо не вигідно буде їм це з самого початку.
Окремо можна сказати про ПР. Це радше не партійна, а кланова організація. Беручи до уваги, що вони зараз при владі, ім хвилюватись не доводиться. Але якби й не при владі були, то як не гроші, так паяльники чи Макарови, добряче б підтримували "дисципліну". Надіюсь Ви розумієте різницю між дисципліною паяльника і дисципліною імперативного мандата.
На відміну від мене, Ви є не лише виборцем, але ж до того ще й депутатом. Депутатом від БЮТ, як мені пригадується. Не членом якоїсь партії БЮТ, а депутатом від. Але, мені здається, Вам більше імпонує інша платформа, ближча до НУ, чи іншої партії. В такому разі імперативний мандат Вам справді може не подобатись. То виникає таке каверзне питання, чому Ви стали депутатом від БЮТ? Знаєте, це мені нагадує, як колись вступали до вищого учбового закладу не туди, куди бажали, а туди, куди мали змогу втовпитись. У мене, наприклад, з цим проблеми не було, куди було бажання, туди і вступив, і для мене отриманий фах є моїм рідним, улюбленим й досі, на все життя. А от зі мною були ті, яким було, аби куди втовпитись, аби "корочки" отримати. То для них ця спеціальність так і не не стала їхньою.
Може тому Ви є противником імперативного мандату, що є депутатом від блоку, засади якого не поділяєте? То хто ж Вам у тому винний?
Не подумайте, що я Вам щось закидаю, бо з того, що я про Вас знаю, у мене здебільшого позитивні враження, тому пишу не для того, щоб якось вшпинити. Але мої погляди не обов'язково повинні співпадати з Вашими. Як і погляди тих, хто голосував на 5-му каналі. І Ваші висновки про неправильність поглядів голосувалників на програмі, як я вважаю, не є істиною в останній інстанції.
БЮТ був за імперативний мандат, НУ - проти. В такому розрізі можна дивитись на це питання. Але ж ствержувати, що дзвонили лише прихильники БЮТ, то було б абсурдом. Аудиторія 5-го каналу не складається суцільно з прихильників БЮТ, більш того в 5-му останнім часом багато хто з них розчарувався і перестав дивитись. Скоріш в ті 83% ввійшли голоси тих виборців, які голосували за НУ, а в результаті отримали смачну дулю. І я їх розумію.
"Vox Populi - Vox Dei."©
2007.01.23 | Михайло Свистович
На жаль, це не перше Ваше неправильне враження за останній час
TrollSeeker пише:>
> Пане Михайле, у мене склалось враження, що за Вас пише якийсь бот однією напів-фразою, без будь-якого натяку на аргументацію.
А хіба не є аксіомою, що аудиторія 5 каналу не корелює з виборцями в цілому?
>
> Чомусь мені дуже здається, якби пропорції були протилежними, Ви б написали дещо інше
Вам неправильно здається. Я б написав те саме. Бо аудиторія 5 каналу - це нерепрезентативна вибірка.
>
> З Ваших відповідей я зрозумів, що ви є противником імперативного мандата
Однозначно
>
> Добре, кожен має право на своє бачення. Моє власне бачення наступне - я, як виборець, що голосував за кандидата від партії чи блоку, програма якого мені імпонує, волів би бути впевненим, що кандидат в депутати, за якого я подав свій голос, буде виконувати цю програму, ставши депутатом.
На жаль, імперативний мандат цьому не сприяє. Натомість сприяє зовсім іншому. Депутат виконуватиме волю місцевого партійного бюро.
>
> Коли я голосую, я не можу знати кандидата особисто, його таємних поглядів і уподобань
А треба цікавитись
>
> Але відкрита і зрозуміла мені програма дає можливість зробити мені свій вибір
І якою ж партійною програмою освячений земельний дерибан, яким займаються депутати, які пройшли по списках самих різних партій?
>
> Якщо партія, чи блок, за яку я подавав свій голос, не буде виконувати свою власну програму, то тоді справді я лохонувся, повіривши їй
І яка партія (блок) виконує свою прогарму у вашій місцевій раді? Яка взагалі була місцева програма цієї партії? Ви її взагалі читали?
>
> В такому разі під час наступних виборів мого голосу ця партія не отримає
Думаю, що отримає. Бо Ви при виборі звертаєте увагу на лідера партії, а не на її місцевий список.
>
> Але якщо партія виконує свої передвиборчі зобов'язання, а не виконує ось цей конкретний депутат, що обирався від партії, і немає механізму взяття його за зябри, то це не моя помилка чи провина, а щось в самій консерваторії неладно з інструментарієм.
А якщо не виконують більшість депутатів, а якийсь конкретний виконує? Що роблять? Правильно, виганяють його.
>
> Не секрет, що за нинішніх умов кандидат може йти на вибори від тієї партії, яка є прохідною на даній конкретній території, насправді не поділяючи ні її поглядів, ні її програми, а потім, отримавши мандат, спокійнісінько собі депутатствувати як заманеться, без боязні бути зколупнутим з цього місця.
Ви дуже наївний
>
> Непідкупність не є системою, скоріше - винятком. Це Ви чудово знаєте. Як знаєте причини і обставини цього. Тому вважаю, що імперативний мандат може бути в деякій мірі запобіжником цьому.
На практиці виходить навпаки.
>
> Навряд чи тоді потенційний кандидат, який має за мету будь-яким побитом, "хоть чучєлом, хоть тушкой"©, потрапити до депутатства, ігноруючи потім платформу, з якої стартував, матиме бажання йти від чужої йому партії чи блоку.
Переважна більшість місцевих депутатів навіть не читала платформу, з якої стартувала
>
> Вирахують і вичистять
Тих, хто не дасть місцевим партійним начальникам красти
>
> Зубиків не буде
Ви знову судите про місцеві ради по Верховній Раді. А там все інакше.
>
> На відміну від мене, Ви є не лише виборцем, але ж до того ще й депутатом. Депутатом від БЮТ, як мені пригадується. Не членом якоїсь партії БЮТ, а депутатом від. Але, мені здається, Вам більше імпонує інша платформа, ближча до НУ, чи іншої партії.
Ви знову судите по Верховній Раді. В обласній же раді вирішуються зовсім інші питання, і там зовсім інша платформа. Лицемірна платформа Київської обласної НУ мені зовсім не імпонує. Як і верхньої НУ. Бо вони - брешуть.
>
> В такому разі імперативний мандат Вам справді може не подобатись
Та ні, мені нічого не загрожує
>
> То виникає таке каверзне питання, чому Ви стали депутатом від БЮТ?
Бо мені запропонували стати депутатом від БЮТ і заради цього вичистили зі списку людей, в одній компанії з якими я б ніколи на вибори не пішов. Точніше, заради мене вичистили одну людину, інша потрапила під роздачу за те, що є другом тієї людини (я навіть прізвища цього другого не пам"ятаю), а ще одну вичистили не через мене, але я б також відмовився йти на вибори, якби вона залишаласч у списку. Бо це була б не справедливість, за яку варто боротися, а лицемірство.
>
> Може тому Ви є противником імперативного мандату, що є депутатом від блоку, засади якого не поділяєте?
Засади Київського обласного БЮТ я поділяю. В нас найкраща фракція в облраді.
>
> І Ваші висновки про неправильність поглядів голосувалників на програмі, як я вважаю, не є істиною в останній інстанції.
Ви хочете сказати, що аудиторія 5 каналу є репрезентативною для всієї України? То порівняйте опитування п"ятака з численними соціологічними опитуваннями.
>
> БЮТ був за імперативний мандат, НУ - проти. В такому розрізі можна дивитись на це питання. Але ж ствержувати, що дзвонили лише прихильники БЮТ, то було б абсурдом. Аудиторія 5-го каналу не складається суцільно з прихильників БЮТ, більш того в 5-му останнім часом багато хто з них розчарувався і перестав дивитись. Скоріш в ті 83% ввійшли голоси тих виборців, які голосували за НУ, а в результаті отримали смачну дулю. І я їх розумію.
Мені все одно чиї нинішні або колишні прихильники дзвонили. Я просто регулярно спілкуюся з людьми й отримую такі ж дані з купи інших регіонів. Люди в більшості проти імперативного мандату. Винятком є Київ та ще бувають з кількох міст, де робота ради та мера розпіарена до неможливості і всі знають, хто кому продався. На місцях же інакше. Вище партійне керівництво БЮт і гадки не має, хто й кому продався в Козолупинську, і не має змоги приділити достатнь увагу вивченню цього питання. Тому вирішуватимуть це і будуть суддями місцеві продажні партійні кервники.
2007.01.24 | Bayan
Імперативний закон - це звичайно маразм,
але уся ж українська виборча система є не меншим маразмом і навіть гірше - злом!Порівняйте зі Штатами. Так, там є партійні вибори. Але після того, як партії одобрили своїх кандидатів, вони представляються виборцям по кожному округу як особистості. Індивідуали виставляють свої программи (!), що включають обіцянки виборцям конкретної території. Обнародуються погляди цих кандидатів на ключові положення внутрішньої і зовнішньої політики. Засобами масової інформації обсмоктуються моральні якості конкретних кандидатів, звичайно не без чорного піара з боку конкурентів. Але повторюю: народ голосує за конкретні прізвища, а не кандидатів #1 - #50 з партійного списку БЮТ чи НУ. По кожному округу народ голосує за демократа Х. проти республіканця Y., або і незалежного кандидата Z.
Зрозуміло, за цих умов ніхто вже не посміє "імперативно" диктувати обраним сенаторам і конгресменам, як їм голосувати. Вони підзвітні лишень перед виборцями. Можливо, якщо вони будуть так вже ігнорувати вимоги партії, то на наступний термін партія їх не включить до свого списку. Не біда! Популярний кандидат завжди має шанс виставитись і пройти як незалежний. Наприклад, екс-демократ Ліберман був переобраний виборцями шату Нью-Йорк саме так.
У нас же в Україні все не так. Вже давно, ще до "політреформи", відбувся конституційний переворот. Відбулася заміна виборчої системи, причому абсолютно без мандату на це від населення країни.
Чи в нас був референдум чи плебісцит на тему, чи ми стоїмо за збереження мажоритарних округів чи за вибори виключно по партійних списках? Якась шантрапа в так званому парламенті, який я не вибирав, вирішила все за мене!
Тепер про "біжучий" момент. Оскільки ми не голосуємо по-кандидатно, не обговорюємо позицій особистостей з партійних списків, ми фактично голосуємо за партійні програми. Спрощено можна вважати, що всі кандидати сповідують одні й ті самі погляди, з якими виборці ознайомилися і одобрили. Логічно думати, що якщо якийсь партійний член відхиляється від програми, це означає він зрадив не лише свою партію, але і виборця, чи не так? Тоді поставити такого запроданця на місце буде не лише в інтересах партії, але і в інтересах виборців.
Чого ж ми тоді гвалт кричимо навколо імперативного мандату?
Давайте удосконалимо (або призупинимо, поки суспільство достатньо не розвинеться) систему виборів по партійних списках і тоді відмінимо імперативний мандат.
А поки що - це єдиний опосередкований засіб контролю виборців, нас з вами, за поведінкою обранців.
На жаль.
2007.01.24 | Сергей ГРУЗДОВ
Re: На жаль, це не перше Ваше неправильне враження за останній час
Аргументи Михайла заслуговують уваги. Особисто я погоджуюсь.2007.01.24 | Svitlana
Re:Шульману про Юлю
Більше всього в житті не люблю брехунів. І хотілось би позитивно ставитись до Ю.В., але подивишся на її декларацію про доходи - ну майже бомжиха; дачу - друзі тимчасово надали, розкішнійший трьоповерховий офіс у найдорожчому районі Києва довго скривала під якоюсь назвою "Інвестиційна компанія Ningelin", поки журналісти не розкопали кому він належить. І тоді Ю.В. не моргнувши оком сказала :"це оренда". Я не один рік ходила повз цей маєток.Бачила там і Шуфріча і інш. зовсім "не своїх". Бачила як під покровом темряви дорогущі машини з затемненими вікнами, розпізнані електронним оком як "свої", в"їзджали за височенний паркан під тихий гуркіт підіймающихя ролетних воріт.Навіть в податковій намагалась дізнатись, кому ж належить це чудо.Сказали, краще не питайте, здоровіше будете.Виявилось Юлі. Тепер уже багато хто з БЮТ ходить в той офіс "ввідкриту".
Дочка Юлі їздить на шикарній машині, яку їй подарувала Юліна мама, живе з англійським чоловіком на дачі, яку їй подарувала тітонька. Ну нічого свого. Старці.
Ні не подумайте, я як раз за те щоби в нашій країні не було бідних, як в тому анекдоті.Я нічого не маю проти національності Юліного зятя.Мені навідь імпонує те що, Юліна дочка вийшла не за англійського мілліонера, а за незаможного і невідомого фаната рок-музики і мотоциклів. Значить любить.А це завжди здорово.
І мене абсолютно не бентежать задекларований мілліон, наприклад Яценюка, або Президента, або Порошенка, або когось з ПР, або будь кого. Але коли такі праведники як Юля або Янукович декларують свої доходи у розмірі 62 тис. грн. на рік, хочеться запитати: за кого вони нас тримають?
І хочеться повірити в щирість Юліних слів і поступків, але не можешь, тому, що у вухах ще звучать її слова "Я ніколи в житті не проголосую за цей Закон про Кабінет Міністрів", а в результатах голосування бачиш
всю БЮТ одноголосно.
А ще, жіноча інтуіція підказує мені, що Юля зовсім не та за кого себе видає.
2007.01.25 | 100%
Re: Автор дійсно нічого не порушував. Лише попереплутував купу подій
Михайло Свистович пише:> Чим ввів читача в оману. Майдану, який був заснований як офіційний сайт УБК, якось негоже долучатися до перекручування історії цієї акції.
Ваші спроби затесатися в вожді УБК і привласнити собі істину в останній інстанції схожі на синдром Наполеона. Не звертались ?
2007.01.26 | Михайло Свистович
Re: Автор дійсно нічого не порушував. Лише попереплутував купу подій
100% пише:>
> Ваші спроби затесатися в вожді УБК і привласнити собі істину в останній інстанції схожі на синдром Наполеона. Не звертались ?
Ваша спроба прписати мені спробу затесатись в вожді УБК говорить про те, що Ви таки перед читанням мого допису провели розмову з Наполеоном. І що він Вам сказав?
2007.01.23 | дідусь
Re: Борги доводиться повертати
Слабкий хазяйствєнік> Тимошенко проголосувала за відставку Луценко, за відставку Єханурова, за закон про Кабмін що відбирає в Президента повноваження.
А нафуя політичному імпотенту, та повній нездарі як керівнику - повноваження? Що любих друзів ще не повністю "удовлєтворіл"?
> Вона нищить всіх лідерів демократичного руху, розчищаючи місце для себе одної.
І хто єнто у нас лідер демократичного руху?
> Вона методично і планомірно воює з Президентом.
А хто пергший почав, зраджувати та воювати?
> В її блоці уживаються Губський та Фельдман, яких складно запідозрити в ідеалістичних прагненнях.
Згоден, тому і не є палким прихильником Тимошенко, тим не менше серед любих друзів подібних фігур - "з глибокими ідейними переконаннями" не менше.
> Ахметов завтра не щезне. Третина виборців ПР завтра не змінять думок. З ними треба шукати спільних правил гри.
І що цікаво - "любі друзі" намагализь знайти з ним спільні правила гри ще в квітні-травні 2006 року - замість того, щоб ще в травні виробити спільні правила гри із БЮТ та соціалістами.
Але "любих друзів" сама лише думка - "Юля премьєр" кидала у холодний піт і породжувала еротичні фантазії щодо кохання на двох - (НСНУ і ПР)
> Тимошенко - одним махом перевернула всю Конституцію сторчма, догори ногами. Без обговорень, без аргументів, без застережень, умов, стримувань та противаг.
Іще раз питаю - хто не дав Ющенку і "любим друзям" створити коаліцію із БЮТ та соціалістами, та затвердити уряд ЩЕ У ТРАВНІ 2006?
Так хто все перевернув?
ХТО ПЕРШОПРИЧИНА?
2007.01.24 | observer
Re: Борги доводиться повертати
дідусь пише:> Іще раз питаю - хто не дав Ющенку і "любим друзям" створити коаліцію із БЮТ та соціалістами, та затвердити уряд ЩЕ У ТРАВНІ 2006?
> Так хто все перевернув?
> ХТО ПЕРШОПРИЧИНА?
Порошенко? Котрого Юля не хотіла бачити головою ВР і через це підігрівала амбіції Мороза?
2007.01.24 | Svitlana
Дідусеві
Дідусь пише :Так хто все перевернув?
ХТО ПЕРШОПРИЧИНА?
Відповідаю : Юля.
2007.01.17 | TrollSeeker
Re: Борги доводиться повертати
Як на мій погляд, розумна і твереза стаття. Цікавою була б реакція на неї тих, хто намагається перекласти провину у всіх бідах і негараздах на Тимошенчиху.?
2007.01.17 | діяспорник
Re: Борги доводиться повертати
Видно, що статтю писав (радше виклав немов роз"язання складного завдання) математик. Тому варта зберегти цей послідовний і зручно стислий опис розвитку недавно минулих подій в Україні - хоча автор, мабуть, таки чуть тенденційно ідеалізує особу пані Тимошенко.На жаль в ситуації де "здорове українство" в Україні ще не здобуло критичної маси, особисті вади, славбості, егоїзми тощо поодиноких політиків мають тим більшу можливість наробити добрячої шкоди. Безпосередні учасники політичного цирку, на жаль, не усвідомлюють собі цього. Так це видається мені - діяспорному спостерігачеві - коли читаю щоденні вістки з України.
Тому бажаю "Майдану" успіхів у змаганні за "критичну масу"!
2007.01.17 | Стась
О, важка артилерія підтягнулась
Леонід Шульман пише:> «Пусть счетчик щелкает. Пусть... Все равно
> В конце пути прийдется рассчитаться...»
> (Володимир Висоцький)
> За таких обставин Янукович набирає трохи більше половини голосів, солідна частина яких – фальшиві. Народ відповів на це “Майданом” і помаранчевою революцією. Верховний Суд скасовує результати другого туру. Далі був третій тур, в якому можливості фальсифікації були значно обмежені. Головною ударною силою прихильників Ющенка були “Батьківщина” та соціалісти.
Не треба брехати, пане Шульман. Головною ударною силою були безпартійні небайдужі громадяни України.
> У Юлії Тимошенко жодного телевізійного каналу, дуже слабенька з журналістської точки зору газета “Вечірні вісті”,
Пардон, а хто їй доктор?
> яка розрахована на “середнього американця”, а відтак ніби демонструє свою аполітичність,
Ага. Вся політика ВВ у передвибочий період скаладася з гівнометання на адресу виключно Ющенка ту НУ
> Отже Україна прийшла до поляризації сил на політичній шахівниці. Фактично маємо двопартійну систему: неокучмістська проросійська коаліція крупного капіталу з комуністами та соціалістами, яка залучила на урядові посади позапарламенських об’єднаних соціал-демократів, з одного боку, і опозицію, – послідовних антикучмістів в особі БЮТ під лідерством Юлії Тимошенко, – з іншого.
ТЩМУ ЩО послідовних
> Чи мали моральне право Президент та НУ за таких обставин і після стількох зрад не лише Юлії Тимошенко, але й національних інтересів України, розраховувати на підтримку БЮТ у Верховній раді? Гадаю, що ні. Голосування БЮТ за подолання вето – важкий вчинок, але він ставить крапки над і, фактично впроваджує двопартійну систему. Народ мусить знати, хто друг, а хто – ворог.
Ага. Чужий проти хижака. Обдва гірше. Хто б з них не виграв - ми все одно програємо.
>Події останніх років наочно довели, що мати справу з НУ неможливо. Ця партія не має чіткої стійкої програми, а відтак є хитким і ненадійним політичним партнером.
Розповів би хто-небудь про программу БЮТ. Бо крім заклинань "Весна прийде" нічого не чути. Треба вже лозунг змінювати - "Весна прийде и усьо будєт Донбас!"
> Загалом прогноз дуже невтішний. Що може статися? Не виключено, що здійсниться мрія комуністів, тобто посаду президента буде ліквідовано поправкою до Конституції, яку ухвалить Верховна рада.
Отаке воно само собою станеться і беж жодного голосу з боку БЮТ? Або в обмін на друге читання закону про довічну опозицію?
>В усякому разі майбутні вибори будуть жорстоким двобоєм між адмінресурсом і машиною фальсифікацій, яку вже реставрувала правляча коаліція, з одного боку, і БЮТ, на боці якого, крім харизми Юлії Володимирівни, народний гнів, який вже породила політика здирництва чинного уряду, – з іншого.
Народний гнів буде висловлюватися у посилання всіх разом з БЮТ якнайдалі.
>Репетицією цього двобою має стати чистка місцевих рад згідно із законом про імперативний мандат.
Не треба проблеми жадібності та нерозбірливості при складанні партійних списків подавати як проблеми країни. Та ще й невидомо, чи будуть наступні номери кращими за викинутих
>Правда, за Президентом залишається можливість зробити ведмежу послугу Україні і заветувати цей закон.
Він не має іншого вибору, бо ст.58 зобов"язує.
> Проте вето можуть подолати.
Краще вже відразу відминити й КС і крутити Конституцією як заманеться. Чому б ні? 300 голосів в коаліції є.
2007.01.18 | Єфремович
Re: О, важка артилерія підтягнулась
Стась пише:> Народний гнів буде висловлюватися у посилання всіх разом з БЮТ якнайдалі.
-тоді точно "усьо будєт Донбас!"
А поки є тільки єдина надія - БЮТ.
2007.01.17 | Hoja_Nasreddin
Принагідно, аналіз подій за Базівим
http://www.from-ua.com/politics/45a8efcb48dd4/Юльофобія або історія однієї зради
Василь Базів
2007.01.17 | Стась
О, вже й на есдеківськи сайти не гребуєте посилатися?
2007.01.17 | Hoja_Nasreddin
Re: О, вже й на есдеківськи сайти не гребуєте посилатися?
Друже Стасю, я не на сайт посилався , а на статтю.У врізаному варіанті вона є на оглядачі.
Також є посилання на неї на УП.
Це я так, для "повноти картини", а не для якогось примарного виправдання:)
До речі, на які сайти (точніше на статті вивішені на тих сайтах) посилатися НЕ можна
2007.01.18 | Стась
Як я можу за вас вибирати?
То ваша справа вибирати, хто для вас авторитет. Хоч рупор СДПУ(о), хоч задонбас, хоч Затулін.2007.01.18 | Єфремович
Re: Як я можу за вас вибирати?
Ви, Стасю, на перелічені Вами рупори й працюєте (може, того й не бажаючі), ще й більше ніж вони самі.Висловлюйтесь краще по суті, - що конкретно в діях БЮТ не подобається, та навпаки, які дії симпатичних Вам політичних суб"єктів подобаються.
2007.01.18 | Стась
Re: Як я можу за вас вибирати?
Єфремович пише:> Висловлюйтесь краще по суті, - що конкретно в діях БЮТ не подобається,
Вже замахався висловлюватися. Не подобається недолуга гра з Януковичами. Не подобається, що емоції перемагають розум. Не подобається брехня ("зірка з неба", "домовленостей не було".
>та навпаки, які дії симпатичних Вам політичних суб"єктів подобаються.
Зара мені ніхто не симпатичен, є лише більш чи менш огидні. Але повторне вето на закон про кабмін - подобається.
2007.01.18 | Hoja_Nasreddin
Овва! Стасік в інтернеті шукає авторитети ?!
А я виключно інформацію2007.01.18 | Стась
Ну то вчиться відрізняти інформацію від пропаганди
Бо те, на що ви посилаєтеся - пропаганда. Як і увесь той сайт. Його призначення - інформувати, а вести роботу на користь СДПУ(о).2007.01.20 | Hoja_Nasreddin
вчиться? Хто? Чи Ви мали на увазі - вчіться?
Ви часом у КПРС не перебували, бо дуже вже лексика знайомаТа Ви Стасю, 100відсоткова, здебільшого примітивна ходяча пропаганда, і навіть того не помічаєте. То Вас не читати? А червоні троянди купляти можна, чи це агітація та пропаганда за сімонєнка і всю його КПУ?
Ви часом не киянин? Чому досі Лєнін пропагує принади комунізму? Чи Ви на бесарабці не буваєте? Чи коли там опиняєтесь то цнотливо зачісану голівку відвертаєте від вождя?
2007.01.22 | Стась
Ходжа, ви демонтруєте типову ознаку юляфанів
вона ж типова ознака усіх голубців - якщо вам немає чого сказати опоненту по суті справи, ви починаєте тупо поливати брудом його особисто.То ж заткніться сам, нешановний, поки вас не заткнула адмінгрупа.
2007.01.22 | Михайло Свистович
Re: Ходжа, ви демонтруєте типову ознаку юляфанів
Стась пише:> вона ж типова ознака усіх голубців - якщо вам немає чого сказати опоненту по суті справи, ви починаєте тупо поливати брудом його особисто.
Також це ознака ющефанів
>
> То ж заткніться сам, нешановний, поки вас не заткнула адмінгрупа
Адмінгрупа якось саме вирішить, кого затикати, а кого ні. Не треба за неї розписуватись.
2007.01.25 | Стась
Виправляюся :)
Михайло Свистович пише:> Стась пише:
> > вона ж типова ознака усіх голубців - якщо вам немає чого сказати опоненту по суті справи, ви починаєте тупо поливати брудом його особисто.
>
> Також це ознака ющефанів
Це ознака будь-яких фанів, і не тільки в політиці. Футбол, шоу-біз, політика, релігія - психологія однакова.
Але я ажніяк не вважаю, що що фанська психологія притаманна усім, хто пов"язаний з цими сферами. Більш того, цілком поважних людей теж іноді "заносить". Але різним людям треба різний час на вихід з заносу.
> > То ж заткніться сам, нешановний, поки вас не заткнула адмінгрупа
>
> Адмінгрупа якось саме вирішить, кого затикати, а кого ні. Не треба за неї розписуватись.
Ну, оскільки я не маю відношення до адмінгрупи, то в будь-якому разі я можу висловлювати лише власну думку. І розумію, що моє тлумачення п.0 може відрізнятися від тлумачення адмінгрупи.
І ще. Дехто справді вважає мене чиїмось фаном. Вони мають рацію, але частково. Бо я сам себе вважаю фаном здорового глузду, а це виключає будь-який інший вид фанатизму
2007.01.17 | Boroda__
Цікава реакція…
Цікава реакція на продуману і чітко висловлену позицію. Стаття написана чудово. Але…Я ось не політик, але цікавлюся питаннями української політики вже тому, що від цього залежить життя моє, моїх дітей і внуків. І позиція моя будується з багатьох маленьких і великих вражень від подій, що відбуваються навколо мене. Так само сприймає політику і політичних діячів переважна більшість наших співгромадян. Так от: Це стаття – аналіз ЧОМУ НАШ НАРОД НЕ ПОВАЖАЄ «НАШУ УКРАЇНУ» І ВСЕ БІЛЬШ ПОВАЖАЄ БЮТ. Тобто – народ в масі своїй робить такі ж висновки, як і автор статті, але без жодного спеціального аналізу. А раз настрої народу і висновки автора статті сходяться – значить автор прав!
2007.01.17 | Стась
Відучайтеся говорити за народ
Якщо дуже хочеться, організуйте репрезентативний опрос по всіх регіонах та всіх соціальних прошарках, опитайте хоча б тисяч 2-3, а потім робіть висновки. Це якнайменше.2007.01.17 | Hoja_Nasreddin
Повчати - не гарно (за Свистовичем :))
2007.01.18 | Єфремович
Re: Відучайтеся говорити за народ
"опрос" був зроблений, і дуже репрезативний, весною 2006-го, на парламентських виборах...Ще мало?2007.01.19 | observer
Так УБК виявляється почалась після відставки Юлі...
Леонід Шульман пише:> ... Я згадав 2001 р., коли віце-прем’єрка Тимошенко повернула заборговані пенсії та заплати і припинила практику затримки зарплат. Все це було зроблене шляхом ліквідації тіньових схем на нафторинку і дало додатково 8 млрд. гривень до доходної частини бюджету. На черзі стояло наведення ладу на ринку вугілля. Це мало додати до бюджету 12 млрд. грн. Не вийшло. За наполяганням крупного капіталу Кучма відправляє (за згодою прем’єра Ющенка) Тимошенко у відставку. Хто тут і кого зрадив?
>
> Далі починається акція “Україна без Кучми!”.
2007.01.19 | Михайло Свистович
Брехати не гарно
Леонід Шульман пише:>
> Я згадав 2001 р., коли віце-прем’єрка Тимошенко повернула заборговані пенсії та заплати і припинила практику затримки зарплат. Все це було зроблене шляхом ліквідації тіньових схем на нафторинку і дало додатково 8 млрд. гривень до доходної частини бюджету. На черзі стояло наведення ладу на ринку вугілля. Це мало додати до бюджету 12 млрд. грн. Не вийшло. За наполяганням крупного капіталу Кучма відправляє (за згодою прем’єра Ющенка) Тимошенко у відставку. Хто тут і кого зрадив?
>
> Далі починається акція “Україна без Кучми!”
Акція "Україна без Кучми" почалась 15 грудня 2000 року
>
> На мітингах проти кучмізму виступають “Батьківщина”, комуністи, соціалісти, “Собор” та ін. опозиційні організації
"Батьківщина" брала на початку акції мінімальну участь і то не на вищому рівні. Комуністи взяли участь лише в одному мітингу (не самому першому), потім спробували влаштувати провокаційну альтернативну акцію "Україна без Кучми і Ющенка", в них нічоо не вийшли, і більше їх ніхто в часи УБК не бачив.
>
> Пам’ятаю мітинг на Європейському майдані, який вів комуніст Адам Мартинюк, а порядок підтримувала УНСО. Де в цей час був Ющенко? Разом із Плющем та Литвиним публікує заяву, де антикучмісти названі фашистами.
Не було такого мітингу під час "України без Кучми". Не вів Мартинюк жодног мітингу УБК і навіть не з"являвся там і близько. Взагалі не було під час УБК жодного мітингу на Європейській площі.
Ось так і переписується історія
>
> Далі був третій тур, в якому можливості фальсифікації були значно обмежені. Головною ударною силою прихильників Ющенка були “Батьківщина” та соціалісти.
Не були вони головною ударною силою. Тоді нашоукраїнців було значно більше, ніж батьківшинівців і соціалістів разом взятих.
>
> Душею і серцем помаранчевої революції була Юлія Тимошенко
Не варто своє враження видавати за істину.
2007.01.19 | 100%
Re: Брехати не гарно
Михайло Свистович пише:> Не були вони головною ударною силою. Тоді нашоукраїнців було значно більше, ніж батьківшинівців і соціалістів разом взятих.
Тоді вони ще кучмі під хвіст заглядали з висунутими язиками.
>
> >
> > Душею і серцем помаранчевої революції була Юлія Тимошенко
>
> Не варто своє враження видавати за істину.
Так не видавайте.
2007.01.20 | Михайло Свистович
Re: Брехати не гарно
100% пише:>
> Тоді вони ще кучмі під хвіст заглядали з висунутими язиками.
Ні, тоді вже не заглядали. Мова йде про Майдан часів Помаранчевої революції. Уважніше читати треба
>
> Так не видавайте.
Так я і не видаю. Шульман видає.
2007.01.20 | Hoja_Nasreddin
А якщо в цифрах? Якщо такі існують, звичайно
> > Далі був третій тур, в якому можливості фальсифікації були значно обмежені. Головною ударною силою прихильників Ющенка були “Батьківщина” та соціалісти.> Не були вони головною ударною силою. Тоді нашоукраїнців було значно більше, ніж батьківшинівців і соціалістів разом взятих.
Ви маєте на увазі ОФІЦІЙНИХ членів відповідних партій? Чи маєте якусь статистику, якій можна би було довіряти?
Я тут не сікаюсь до Вас чи піддаю сумніву Ваше твердження. Просто цікаво. Бо дотепер тільки мороз та очільники СПУ і ТІЛЬКИ вони за першої-ліпшої нагоди терендять про їхній вирішальний внесок у перемогу ющенка. Для мене очевидно, що саме безпартійні учасники власне й були головною рушійною силою, а якщо йдеться за штаби НУ - то більшість на сході боротьбу програли ще до початку битви (донбас - тому приклад). При цьому я не піддаю також сумніву, що це була до біса складна задача.
2007.01.20 | Михайло Свистович
Думаю, що не існують
Hoja_Nasreddin пише:>
> Ви маєте на увазі ОФІЦІЙНИХ членів відповідних партій?
Так
>
> Чи маєте якусь статистику, якій можна би було довіряти?
Ні.
> дотепер тільки мороз та очільники СПУ і ТІЛЬКИ вони за першої-ліпшої нагоди терендять про їхній вирішальний внесок у перемогу ющенка
Вони брешуть.
> Для мене очевидно, що саме безпартійні учасники власне й були головною рушійною силою
Це - однознанчо. З цим безглухдо сперечатись.