Без мови у нас знову не буде Батьківщини!
01/17/2007 | Валерій Степаненко
Історія сучасної людини (homo sapiens) налічує понад 40 тисяч років, а перші людські цивілізації виникли близько 6-7 тис. років до н.е. Одна з найдавніших цивілізацій- шумерська у Месопотамії- створила клинописну писемність на глиняних табличках, інша – єгипетська у долині Нілу – ієролгліграфічну на папірусі. Всі абетки інших народів формувалися у подальшому на базі цих двох систем письма. З часом обидві вищезгадані цивілізації припинили своє існування, “протоптавши” дорогу іншим.
В основі розвитку людства лежать мова та система письма, що фіксує її на фізичному носієві тривалого зберігання (папірусі, папері, бересті, пергаменті тощо). Народи, які не знали письма, так і лишилися на рівні примітивного розвитку і їх вклад у розвиток людства був практично нульовим (австралійські аборигени, африканські бушмени та багато-багато інших). Таким чином, мова та письмо є також і засобом перманентної конкуренції між цивілізованими народами.
Саме тому кожній державі зовсім не байдуже якою саме мовою послуговуються її громадяни, саме тому завойовники зажди намагалися нав‘язати власну мову іншим народам. Саме тому чи не останнє на Землі імперське державне утворення –Російська Федерація - докладає всіх можливих зусиль щоб повністю асимілювати численні народи, які входять до її складу (зокрема, серйозні нарікання з приводу спроб насильницької асиміляції роблять угро-фінські народи, а казанським татарам було заборонено поміняти кирилицю на використовувану наразі чи не всіма тюркськими народами латиницю). Саме тому лише українська мова може і повинна стати цементуючою основою для формування української політичної нації у незалежній українській Державі.
На жаль, за роки її номінальної незалежності патріотичним силам так і не вдалося зламати опір імперських антиукраїнських сил та їх чисельної 5-ї колони в Україні впровадженню функціонуваня української мови у всі суспільні сфери нашої держави. Оговтавшись, ці,- без евфемізмів,- вороги української державності наразі вдаються до активних дій для закріплення за мовою колишньої метрополії статусу другої державної мови, що суперечить не лише людському і Божому законам, міжнародним нормам та здоровому глузду, а й, поза всяким сумнівом, спричинить розвал єдиної української Держави у разі втілення у життя їх планів.
Де, коли і чому масово з‘явилися в Україні антиукраїнські сили, адже іще на початку минулого століття сільське населення в Україні складало переважну більшість і було практично виключно україномовним?
Після організованого радянською імперією Голодомору українського народу 1932-1933 років, лише у виморені голодом українські села Харківської (столичної на той час) області було, за офіційними радянськими даними, завезено понад 40 ешелонів російських селян, що корінним чином змінило етнічний склад населення області. Саме з причини винищення мільйонів українців Голодомором та інших антиукраїнських дій радянської влади, зокрема, тотального фізичного винищення національно свідомої української інтелігенції відразу після Голодомору, представники промосковської 5-ї колони складають нині в Україні понад чверть населення (серед депутатського корпусу - більше половини). Такі нелояльні до української держави громадяни абсолютно необґрунтовано вважають, що впровадження другої державної мови дозволить їм і їхнім нащадкам не вчити і не знати мову титульної нації, хоч це й не так, бо дві державні мови передбачають обов’язкове знання обох мов принаймні державними службовцями та представниками сфери послуг.
Будь-які референдуми з мовного питання в Україні є не прийнятними. Ніхто не має права змушувати етнічного українця, як, до речі, і поляка, француза чи німця, на споконвічній землі своїх предків користуватися будь-якою іншою мовою, окрім рідної. А якщо вже проводити референдум з мовного питання, то участь у ньому мали б брати лише ті громадяни України (незалежно від національності!), предки яких проживали на її сучасній території принаймні впродовж трьох поколінь. Невже ж морально навіть на теоретичному рівні мусувати питання про проведення загальнодержавного мовного референдуму для закріплення імперського радянського лінгвоциду в Україні? Такий референдум може стати зовсім недемократичним інструментом прийняття доленосного для української держави та її народу рішення в руках нечесних політиків, адже лише освічені та економічно незалежні громадяни країни за будь-яких умов не піддадуться “забамбулюванню” продажних ЗМІ, власниками яких часто є представники антиукраїнських сил. Таких громадян, на жаль, в Україні наразі абсолютна меншість, особливо економічно незалежних. Якщо, наприклад, ініціювати проведення загальнонаціонального референдуму щодо повної відміни сплати загальнодержавних податків фізичними особами, то переважна більшість громадян країни таку ініціативу беззастережно підтримала б. Хоч кожна тверезо мисляча людина розуміє, що це нонсенс, бо без податків неможливе існування держави! Тобто будь-яку здорову ідею у хворому суспільстві можна довести до абсурду. А наше суспільство дуже хворе вже хоча б тому, що його роз‘їдає зсередини корупційна іржа, на державному рівні процвітають блат, кумівство (ті ж “любі друзі”) та непотизм (той же клан Чернівецького). Що ж до надання громадянам, особливо старшого покоління, у переважно російськомовних південно-східних регіонах України права і можливості користуватися російською мовою у офіційному спілкуванні, то, звичайно ж, жодних заперечень тут бути не може. Але не варто на цьому спекулювати. Адже наразі саме україномовні громадяни піддаються цькуванню та переслідуванню у тих же Донецьку та Луганську. Кожному україномовному у цих містах варто було б давати звання Героя України. Тим більше, що засухи, кравчуки та іже з ними репутацію цього звання вже досить сильно “підмочили”.
Особливу стурбованість викликає засилля російської мови в українській частині глобальної мережі Інтернет, що витісняє українську мову на задвірки Інтернет-спільноти і є, по суті тупиковим для українського суспільства в умовах, коли понад 80% інформації у світі (а в Інтернеті іще більше!) поширюється де-факто міжнародною англійською мовою. Антиукраїнські сили орієнтують українських громадян на сприйняття інформації глобальної мережі саме російською, а не державною та/або англійською, як це робиться у всіх цивілізованих державах. А українською тематикою вільно редагованої Інтернет-енциклопедії “Вікіпедія” (uk.wikipedia.org) наразі опікується якась група шовіністично налаштованих "ура-патріотов", які безжально “вимарують” зі статей все, що не вписується в їхнє тлумачення "єдінствєнно правільнаго взгляда на історію". Подібно як їх попередники, радянські "інтернаціоналісти", а фактично великодержавні російські шовіністи та їх малоросійські лакузи на кшталт пріснопам‘ятних Маланчука та Щербицького, “видряпували” з друкарських машинок “Україна” та “Ятрань”, які вироблялися в Україні, питомі українські літери, якими українська відрізняється від російської: “є”, “ї” , “і” (не кажучи вже про “ґ”). Продукованим в Україні друкарським машинкам за радянської влади (принаймні у заключному періоді її існування) ніз-з-я (!?) було мати українські літери! Адже такі друкарські машинки вважалася радянськими “інтернаціоналістами” не чим іншим, як потенційним знаряддям українських буржуазних націоналістів!
Багато хто з представників старшого покоління, напевне, пригадує як у кінці 80-х років минулого століття, коли вже набули поширення 8-розрядні персональні комп‘ютери (ПК) з принтерами, зокрема, східнонімецький “Robotron-1715” та київський “Електрон”, напередодні радянських свят всі друкарські машинки організацій та установ мали зноситися до відділу кадрів. Команди ж (легко здогадатися чиєї!) зносити до відділу кадрів ПК разом з принтерами не надходило, що є свідченням крайньої консервативності та негнучкості радянської системи, яка вже тому була приречена на знищення. Цікаво що було б, якби СРСР не розпався у 1991 р.? Як би тоді тоталітарна комуністична влада вирішувала питання контролю за друкованим словом, за доступом в Інтернет, за свободою поширення інформації? Воістину, якби СРСР не розпався на початку 90-х років минулого століття з причини послаблення тоталітарних управлінських “віжок”, то він розпався б у кінці 90-х, коли розпочалася масова епоха Інтернет.
На жаль, багато Інтернет-порталів, які позиціонують себе загальноукраїнськими, наприклад, добре розкручений, успішний комерційний портал “Ліга” (www.liga.net/), державну мову просто ігнорують. На порталі “Ліга” публікуються, зокрема, переклади російською державних нормативно-правових документів, після чого вони втрачають, по суті, юридичну силу (адже автентичність перекладу має бути належним чином підтверджена).
Пояснюючи причину “такого плебейсько-хамського ставлення до державної української мови”(www.liga.net/conf/ic/?cid=36&pg=2), представниця топ-менеджедменту корпорації ЛігаБізнесІнформ Марина Бондаренко повідомила, що “коли починали створювати сайт www.liga.net, в Інтернеті українська мова ще не була присутня зовсім. Через те, що метою було, перш за все, надання ОБ'ЄКТИВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ШИРОКОМУ ЗАГАЛУ читачів, було вирішено на першому етапі надавати інформацію російською”. Чи не є така відповідь нічим не прихованим знущанням з державної мови та її носіїв, підтвердженням чого є, зокрема, й наступне звернення до керівництва ЛігаБізнесІнформ (ibid.): “Я не розумію користі перекладати інформацію держустанов, яку ви подаєте російською мовою на своєму сайті, у перекладі з української, щоб вітчизняні, так би мовити, користувачі цю інформацію для службового використання, у свою чергу, перекладали знову українською. Поясніть, будь ласка, чим ви керуєтесь, змушуючи до такого своїх користувачів, чи не краще зразу подавати інформацію державною мовою? Чи слабо вивчити українську? Питання треба поставити також і нашому міністрові культури: кому потрібний такий кругообіг і чому нехтуються права українців на інформацію українською мовою на ваших сайтах?”.
Є окремі приклади нормального, цілком цивілізованого ставлення власників Інтернет-ресурсів до мовних потреб своїх читачів. Зокрема, такі популярні Інтернет-ресурси, як “Українська правда” (www.pravda.com.ua), “Оглядач” (oglyadach.com), “Контракти” (www.kontrakty.com.ua) та деякі інші паралельно підтримують одночасно дві мовні версії, а не ігнорують державну мову чи “вінегретять” різномовні публікації. Комерція комерцією, а елементарна повага до мовних преференцій читачів все ж має бути дотриманою. Всі ж пояснення топ-менеджедменту корпорації ЛігаБізнесІнформ щодо браку ресурсів та “мовних етапів” є просто нещирими і не витримують жодної критики. У цивілізованому суспільстві такий стан речей є неприйнятним!!!
Чому до цього часу україномовні освічені українці, які володіють кількома європейськими мовами, змушені почувати себе у столиці власної держави внутрішніми емігрантами? Чому не забезпечується право вибору мови отримання інформації, а безсоромно нав‘язується російська друкованими засобами масової інформації та Інтернет-ресурсами українського сегменту? Чому фільми в українських кінотеатрах не демонструються рідною для десятків мільйонів громадян держави українською? Чому на зверненя українською у столичних закладах сфери обслуговування відповідають не українською? Чому на посади столичних віце-мерів призначаються малограмотні (!?) «космічні пришельці», які не володіють державною мовою? Чому віце-прем’єр з гуманітарних питань не має жодного пієтету до України та її культури, яку він покликаний захищати, паплюжачи україномовну інтелігенцію, називаючи її “узким слоем”? Чиїм «засланим козачком» він є?
Як довго триватиме таке неподобство? Певне доти, доки в Україні правитимуть бал антиукраїнські сили, а українські патріотичні сили не консолідують свої зусилля.
Нещодавно автор, перебуваючи і відрядженні у Мінську, спеціально спускався у метро щоб почути живе звучання білоруської мови, якої на вулицях білоруської столиці за кілька днів перебування жодного разу не чув. За такого стану речей, Білорусія, як національне державне утворення титульної нації, приречена на небуття вже у короткостроковій перспективі. Без національної мови неможливе існування національної держави! Не хотілося б навіть припускати, що Україну, за яку впродовж століть свідомо віддали життя мільйони її кращих синів і дочок, може чекати щось подібне!
БЕРЕЖІМО НАШУ МОВУ! Без неї у нас, українців, знову не буде Батьківщини.
В основі розвитку людства лежать мова та система письма, що фіксує її на фізичному носієві тривалого зберігання (папірусі, папері, бересті, пергаменті тощо). Народи, які не знали письма, так і лишилися на рівні примітивного розвитку і їх вклад у розвиток людства був практично нульовим (австралійські аборигени, африканські бушмени та багато-багато інших). Таким чином, мова та письмо є також і засобом перманентної конкуренції між цивілізованими народами.
Саме тому кожній державі зовсім не байдуже якою саме мовою послуговуються її громадяни, саме тому завойовники зажди намагалися нав‘язати власну мову іншим народам. Саме тому чи не останнє на Землі імперське державне утворення –Російська Федерація - докладає всіх можливих зусиль щоб повністю асимілювати численні народи, які входять до її складу (зокрема, серйозні нарікання з приводу спроб насильницької асиміляції роблять угро-фінські народи, а казанським татарам було заборонено поміняти кирилицю на використовувану наразі чи не всіма тюркськими народами латиницю). Саме тому лише українська мова може і повинна стати цементуючою основою для формування української політичної нації у незалежній українській Державі.
На жаль, за роки її номінальної незалежності патріотичним силам так і не вдалося зламати опір імперських антиукраїнських сил та їх чисельної 5-ї колони в Україні впровадженню функціонуваня української мови у всі суспільні сфери нашої держави. Оговтавшись, ці,- без евфемізмів,- вороги української державності наразі вдаються до активних дій для закріплення за мовою колишньої метрополії статусу другої державної мови, що суперечить не лише людському і Божому законам, міжнародним нормам та здоровому глузду, а й, поза всяким сумнівом, спричинить розвал єдиної української Держави у разі втілення у життя їх планів.
Де, коли і чому масово з‘явилися в Україні антиукраїнські сили, адже іще на початку минулого століття сільське населення в Україні складало переважну більшість і було практично виключно україномовним?
Після організованого радянською імперією Голодомору українського народу 1932-1933 років, лише у виморені голодом українські села Харківської (столичної на той час) області було, за офіційними радянськими даними, завезено понад 40 ешелонів російських селян, що корінним чином змінило етнічний склад населення області. Саме з причини винищення мільйонів українців Голодомором та інших антиукраїнських дій радянської влади, зокрема, тотального фізичного винищення національно свідомої української інтелігенції відразу після Голодомору, представники промосковської 5-ї колони складають нині в Україні понад чверть населення (серед депутатського корпусу - більше половини). Такі нелояльні до української держави громадяни абсолютно необґрунтовано вважають, що впровадження другої державної мови дозволить їм і їхнім нащадкам не вчити і не знати мову титульної нації, хоч це й не так, бо дві державні мови передбачають обов’язкове знання обох мов принаймні державними службовцями та представниками сфери послуг.
Будь-які референдуми з мовного питання в Україні є не прийнятними. Ніхто не має права змушувати етнічного українця, як, до речі, і поляка, француза чи німця, на споконвічній землі своїх предків користуватися будь-якою іншою мовою, окрім рідної. А якщо вже проводити референдум з мовного питання, то участь у ньому мали б брати лише ті громадяни України (незалежно від національності!), предки яких проживали на її сучасній території принаймні впродовж трьох поколінь. Невже ж морально навіть на теоретичному рівні мусувати питання про проведення загальнодержавного мовного референдуму для закріплення імперського радянського лінгвоциду в Україні? Такий референдум може стати зовсім недемократичним інструментом прийняття доленосного для української держави та її народу рішення в руках нечесних політиків, адже лише освічені та економічно незалежні громадяни країни за будь-яких умов не піддадуться “забамбулюванню” продажних ЗМІ, власниками яких часто є представники антиукраїнських сил. Таких громадян, на жаль, в Україні наразі абсолютна меншість, особливо економічно незалежних. Якщо, наприклад, ініціювати проведення загальнонаціонального референдуму щодо повної відміни сплати загальнодержавних податків фізичними особами, то переважна більшість громадян країни таку ініціативу беззастережно підтримала б. Хоч кожна тверезо мисляча людина розуміє, що це нонсенс, бо без податків неможливе існування держави! Тобто будь-яку здорову ідею у хворому суспільстві можна довести до абсурду. А наше суспільство дуже хворе вже хоча б тому, що його роз‘їдає зсередини корупційна іржа, на державному рівні процвітають блат, кумівство (ті ж “любі друзі”) та непотизм (той же клан Чернівецького). Що ж до надання громадянам, особливо старшого покоління, у переважно російськомовних південно-східних регіонах України права і можливості користуватися російською мовою у офіційному спілкуванні, то, звичайно ж, жодних заперечень тут бути не може. Але не варто на цьому спекулювати. Адже наразі саме україномовні громадяни піддаються цькуванню та переслідуванню у тих же Донецьку та Луганську. Кожному україномовному у цих містах варто було б давати звання Героя України. Тим більше, що засухи, кравчуки та іже з ними репутацію цього звання вже досить сильно “підмочили”.
Особливу стурбованість викликає засилля російської мови в українській частині глобальної мережі Інтернет, що витісняє українську мову на задвірки Інтернет-спільноти і є, по суті тупиковим для українського суспільства в умовах, коли понад 80% інформації у світі (а в Інтернеті іще більше!) поширюється де-факто міжнародною англійською мовою. Антиукраїнські сили орієнтують українських громадян на сприйняття інформації глобальної мережі саме російською, а не державною та/або англійською, як це робиться у всіх цивілізованих державах. А українською тематикою вільно редагованої Інтернет-енциклопедії “Вікіпедія” (uk.wikipedia.org) наразі опікується якась група шовіністично налаштованих "ура-патріотов", які безжально “вимарують” зі статей все, що не вписується в їхнє тлумачення "єдінствєнно правільнаго взгляда на історію". Подібно як їх попередники, радянські "інтернаціоналісти", а фактично великодержавні російські шовіністи та їх малоросійські лакузи на кшталт пріснопам‘ятних Маланчука та Щербицького, “видряпували” з друкарських машинок “Україна” та “Ятрань”, які вироблялися в Україні, питомі українські літери, якими українська відрізняється від російської: “є”, “ї” , “і” (не кажучи вже про “ґ”). Продукованим в Україні друкарським машинкам за радянської влади (принаймні у заключному періоді її існування) ніз-з-я (!?) було мати українські літери! Адже такі друкарські машинки вважалася радянськими “інтернаціоналістами” не чим іншим, як потенційним знаряддям українських буржуазних націоналістів!
Багато хто з представників старшого покоління, напевне, пригадує як у кінці 80-х років минулого століття, коли вже набули поширення 8-розрядні персональні комп‘ютери (ПК) з принтерами, зокрема, східнонімецький “Robotron-1715” та київський “Електрон”, напередодні радянських свят всі друкарські машинки організацій та установ мали зноситися до відділу кадрів. Команди ж (легко здогадатися чиєї!) зносити до відділу кадрів ПК разом з принтерами не надходило, що є свідченням крайньої консервативності та негнучкості радянської системи, яка вже тому була приречена на знищення. Цікаво що було б, якби СРСР не розпався у 1991 р.? Як би тоді тоталітарна комуністична влада вирішувала питання контролю за друкованим словом, за доступом в Інтернет, за свободою поширення інформації? Воістину, якби СРСР не розпався на початку 90-х років минулого століття з причини послаблення тоталітарних управлінських “віжок”, то він розпався б у кінці 90-х, коли розпочалася масова епоха Інтернет.
На жаль, багато Інтернет-порталів, які позиціонують себе загальноукраїнськими, наприклад, добре розкручений, успішний комерційний портал “Ліга” (www.liga.net/), державну мову просто ігнорують. На порталі “Ліга” публікуються, зокрема, переклади російською державних нормативно-правових документів, після чого вони втрачають, по суті, юридичну силу (адже автентичність перекладу має бути належним чином підтверджена).
Пояснюючи причину “такого плебейсько-хамського ставлення до державної української мови”(www.liga.net/conf/ic/?cid=36&pg=2), представниця топ-менеджедменту корпорації ЛігаБізнесІнформ Марина Бондаренко повідомила, що “коли починали створювати сайт www.liga.net, в Інтернеті українська мова ще не була присутня зовсім. Через те, що метою було, перш за все, надання ОБ'ЄКТИВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ШИРОКОМУ ЗАГАЛУ читачів, було вирішено на першому етапі надавати інформацію російською”. Чи не є така відповідь нічим не прихованим знущанням з державної мови та її носіїв, підтвердженням чого є, зокрема, й наступне звернення до керівництва ЛігаБізнесІнформ (ibid.): “Я не розумію користі перекладати інформацію держустанов, яку ви подаєте російською мовою на своєму сайті, у перекладі з української, щоб вітчизняні, так би мовити, користувачі цю інформацію для службового використання, у свою чергу, перекладали знову українською. Поясніть, будь ласка, чим ви керуєтесь, змушуючи до такого своїх користувачів, чи не краще зразу подавати інформацію державною мовою? Чи слабо вивчити українську? Питання треба поставити також і нашому міністрові культури: кому потрібний такий кругообіг і чому нехтуються права українців на інформацію українською мовою на ваших сайтах?”.
Є окремі приклади нормального, цілком цивілізованого ставлення власників Інтернет-ресурсів до мовних потреб своїх читачів. Зокрема, такі популярні Інтернет-ресурси, як “Українська правда” (www.pravda.com.ua), “Оглядач” (oglyadach.com), “Контракти” (www.kontrakty.com.ua) та деякі інші паралельно підтримують одночасно дві мовні версії, а не ігнорують державну мову чи “вінегретять” різномовні публікації. Комерція комерцією, а елементарна повага до мовних преференцій читачів все ж має бути дотриманою. Всі ж пояснення топ-менеджедменту корпорації ЛігаБізнесІнформ щодо браку ресурсів та “мовних етапів” є просто нещирими і не витримують жодної критики. У цивілізованому суспільстві такий стан речей є неприйнятним!!!
Чому до цього часу україномовні освічені українці, які володіють кількома європейськими мовами, змушені почувати себе у столиці власної держави внутрішніми емігрантами? Чому не забезпечується право вибору мови отримання інформації, а безсоромно нав‘язується російська друкованими засобами масової інформації та Інтернет-ресурсами українського сегменту? Чому фільми в українських кінотеатрах не демонструються рідною для десятків мільйонів громадян держави українською? Чому на зверненя українською у столичних закладах сфери обслуговування відповідають не українською? Чому на посади столичних віце-мерів призначаються малограмотні (!?) «космічні пришельці», які не володіють державною мовою? Чому віце-прем’єр з гуманітарних питань не має жодного пієтету до України та її культури, яку він покликаний захищати, паплюжачи україномовну інтелігенцію, називаючи її “узким слоем”? Чиїм «засланим козачком» він є?
Як довго триватиме таке неподобство? Певне доти, доки в Україні правитимуть бал антиукраїнські сили, а українські патріотичні сили не консолідують свої зусилля.
Нещодавно автор, перебуваючи і відрядженні у Мінську, спеціально спускався у метро щоб почути живе звучання білоруської мови, якої на вулицях білоруської столиці за кілька днів перебування жодного разу не чув. За такого стану речей, Білорусія, як національне державне утворення титульної нації, приречена на небуття вже у короткостроковій перспективі. Без національної мови неможливе існування національної держави! Не хотілося б навіть припускати, що Україну, за яку впродовж століть свідомо віддали життя мільйони її кращих синів і дочок, може чекати щось подібне!
БЕРЕЖІМО НАШУ МОВУ! Без неї у нас, українців, знову не буде Батьківщини.
Відповіді
2007.01.17 | Патріот
Re: Без мови у нас знову не буде Батьківщини!
СРСР не був Батьківщиною для українців. Україномовні громадяни Української СРСР отримали Батьківщину лише у 1991 р. Українська мова - це душа українського народу. Без неї Україна нам не потрібна!2007.01.17 | Hoja_Nasreddin
Питання старі як світ - як з цим боротися ?
2007.01.18 | Предсказамус
Старый ответ - работать надо.
Если уж полезли в сетевые дела, то давайте вместе найдем движок портала с поддержкой украинского языка. Просто для того, чтоб понять, где заканчиваются разговоры о россиянских языковых интервернциях и начинается бездеятельность разговаривающих.Вы не знаете, почему в стандартном дистрибутиве OpenOffice русская локализация есть, а украинской нет? Москали подлые лежат на дороге и не пускают?
Что мешает автору сделать такой украинский сайт, чтоб на "Лигу" и дорогу забыли? Сам не справится - единомышленников созвать. У Президента поинтересоваться, как от насчет поддержки украинского языка в интернете?
Но этого всего не будет потому, что это работа. Статьи писать - не мешки ворочать и даже не файлы локализации делать.
2007.01.18 | Hoja_Nasreddin
Тяжко з Вами ся не погодити- але НЕ я автор статті :)
2007.01.18 | Предсказамус
Понимаю.
2007.01.18 | Валерій Степаненко
Re: Старый ответ - работать надо.
Такі речі мають все ж бути системними і координуватися на державному рівні. Тут не має місця ентузіастам-аматорам. Чому польською, чеською чи словацькою є, а українською немає? Тому що там патріотична влада, а у нас антиукраїнська, яка лишилася після "совка". До того ж дерусифікація і україназація - це суть дві різні речі.До речі, статті писати не така вже й проста справа. Журналісти, між іншим, заробляють ними на хліб.
2007.01.19 | Предсказамус
Re: Старый ответ - работать надо.
Валерій Степаненко пише:> Такі речі мають все ж бути системними і координуватися на державному рівні. Тут не має місця ентузіастам-аматорам.
Сходите на OpenOffice.ru и гляньте, где там какие-то следы государственной координации. То же самое - joomla.ru (это кстати о движках). Open Source вообще вещь такая, добровольная.
> Чому польською, чеською чи словацькою є, а українською немає? Тому що там патріотична влада, а у нас антиукраїнська, яка лишилася після "совка". До того ж дерусифікація і україназація - це суть дві різні речі.
Думаю, поляки, чехи и словаки не ждут, когда им из бюджета дадут зарплату, оборудование и прочее, а работают.
> До речі, статті писати не така вже й проста справа. Журналісти, між іншим, заробляють ними на хліб.
Тем не менее, с 15-летним компьютерным стажем Вы предпочли написать статью о том, как все плохо, вместо того, чтоб сделать файлы украинской локализации, чтоб было хорошо.
2007.01.19 | Ukrod
Re: Старый ответ - работать надо.
Аматори працюють.Наприклад : www.openoffice.com.ua
Там є українізована збірка OO 2.0.3 (майже свіжа версія, поточна 2.1 )
Я вже не кажу про дистрибутиви Linux.
Я особисто для себе переклав IBExpert, бо користуюсь ним щодня.
Але така робота повинна оплачуватись і державна підтримка просто необхідна.
Навіть просто державне обстоювання мови дає результат. Наприклад українізатор Win XP та український MUI для MS Office 2006.
Певен, що існують програми державної підтримки або якісь приватні гранти у тих країнах де переклади софта більш розвинуті.
2007.01.19 | Валерій Степаненко
Re: Старый ответ - работать надо.
До речі, Windows Vista та Office 2007 повністю локалізовані під Україну. Локалізація програмних продуктів, український контент має координуватися державою. Не перебільшуйте роль одинаків-аматорів. В Україні є цілий Інститут кібернетики. Але вони "тупо" заробляють гроші і на Україну їм начхати. Хтось має оплачувати серйозні розробки. Лише на державному рівні можна організувати необхідне фінансування.2007.01.19 | пан Roller
Зачем брехать специально. Скоро вам работы не останется.
Вижу, вы выложили картинки продуктов, и их тоже представил, для вас. Если вы знаете, что они поддерживают украиномовность, так почем зря брешете.Один вы за Украину. Институт Кибирнетики и тот против.Такую, ню несете, аж противно.
И причем здесь институт Кибернетики до Лиги? У тех своя свадьба. У тех своя. Разделение труда, конкуренция.Лига это вообще из области бизнеса , а не фундаментальной науки.
Brgds
P.S. Перепрошую, понял картинки вы взяли у меня. Так посмотрете их внимательней. Все на укрмове. И внутри тоже. Скоро вам работы не останется.
2007.01.19 | Валерій Степаненко
Re: Зачем брехать специально. Скоро вам работы не останется.
Ви так і не второпали. Йшлося про Інтернет-портал Ліга (до речі, у статті є посилання на нього), а не про продукти ЛігаБізнесІнформ, які потрібно придбавати та інсталювати. А хамство типу "брехати" не прикрашає цей форум.2007.01.19 | пан Roller
Re: Зачем брехать специально. Скоро вам работы не останется.
Валерій Степаненко пише:> Ви так і не второпали. Йшлося про Інтернет-портал Ліга (до речі, у статті є посилання на нього), а не про продукти ЛігаБізнесІнформ, які потрібно придбавати та інсталювати. А хамство типу "брехати" не прикрашає цей форум.
Одноименный портал тоже является продуктом Лиги. Он представляет ограниченый "шаровой" сервис.
Для пользователей же продукта, платников, предусмотрен весь тот фарш, на который вы нарекали и он не содержит тех недостатков, на которые вы указали, и преимуществ, о которых вы умолчали.
Хотите? Платите.
Я все понял, и с самого начала. Вы вырвали кусок, "без укрмовы", из целого, и нарекаете ему те свойства, которыми он не обязан обладать превращая их в общую проблему.Портал ведь не есть еще сам продукт.
Моя цель была показать, что и здесь полный порядок. В целом, и частом, делопроизводство в Украине производится на украинской мове, без тех страхов ужасов, которые вы здесь намолювали.
Что до хамства, то вы, наверное, не знаете, но "брехати", по статистике, это самое распространенное украинское слово на майдане,после "лечить" и "пить", поэтому не считаю, что я в чем-то нарушил традицию.
Если вы собрались кого-то лечить, то должны быть готовы к тому, что и вас вылечат.
Здесь такие простые нравы.
Brgds
P.S. А вашим страхам за мову нет места.Это чисто ваша мания.
2007.01.19 | Валерій Степаненко
Re: Старый ответ - работать надо.
До речі, Windows Vista та Office 2007 повністю локалізовані під Україну. Локалізація програмних продуктів, український контент має координуватися державою. Не перебільшуйте роль одинаків-аматорів. В Україні є цілий Інститут кібернетики. Але вони "тупо" заробляють гроші і на Україну їм начхати. Хтось має оплачувати серйозні розробки. Лише на державному рівні можна організувати необхідне фінансування.2007.01.20 | stefan
НМД, Предсказамус має рацію
Предсказамус пише:> Если уж полезли в сетевые дела, то давайте вместе найдем движок портала с поддержкой украинского языка. Просто для того, чтоб понять, где заканчиваются разговоры о россиянских языковых интервернциях и начинается бездеятельность разговаривающих.
> Вы не знаете, почему в стандартном дистрибутиве OpenOffice русская локализация есть, а украинской нет? Москали подлые лежат на дороге и не пускают?
> Что мешает автору сделать такой украинский сайт, чтоб на "Лигу" и дорогу забыли? Сам не справится - единомышленников созвать. У Президента поинтересоваться, как от насчет поддержки украинского языка в интернете?
> Но этого всего не будет потому, что это работа. Статьи писать - не мешки ворочать и даже не файлы локализации делать.
____--------------
НМД, Предсказамус має рацію.
2007.01.18 | Карт
Re: Без мови у нас знову не буде Батьківщини!
Поділяю Вашу стурбованість щодо україномовності нашого суспільства.З іншого боку, на мій погляд, у розмовах на тему мови слід притримуватись більш конструктивного підходу, принаймні, на ВФ.
Для українізації України можна уявити два способи.
Перший - швидка насильницька. Вона потребує великих коштів, великої політичної волі влади і достатньої кількості ентузіастів. Зрозуміло, що цей варіант у нас не є реальним.
Другий - тривале делікатне заохочування.
Вихідним пунктом цього способу є визнання реалій, які склалися на момент проголошення незалежності, включаючи визнання тієї обставини, що кожний з нас отримує у перші роки свого життя рідну мову без вибору. Більше того, без вибору кожний отримує і мовне середовище. Він стає особистістю у своєму мовному середовищі, тим самим підтримуючи його, і вважає за своє право вільної особи залишатися частиною рідного йому середовища і, більше того, передати його своїм дітям у спадщину. І це є нормальним, оскільки смертна людина бажає свого продовження у нащадках.
З цього не випливає, що структура мовного простору є незмінною у часі. Декілька чинників впливають на зміну ареалу тієї чи іншої мови. Першим можна назвати підсилення статусу української мови як державної.
Тут слід запровадити жорстке правило: державні чиновники не можуть користуватися іншою мовою, окрім державної. Як воно може бути запровадженим? Нмд, єдиним способом тут є обрання патриотичної державної влади (тобто - більшості в парламенті).
Другим чинником може бути державний протекціонізм щодо галузей: освіта, ЗМІ, видавнича справа. Хто може запровадити протекціонізм? Патриотична влада.
Третім чинником є самовідновлення української культури.
І т.д.
Навіть, якщо майбутня патриотична влада почне дійсно сприяти розвитку української мовності суспільства, то не слід мати за мету тотальну українізацію. Навпаки, як тільки українська мова втратить відчуття, що вона є Золушкою у власній державі, зразу ж держава має припинити протекціонізм у мовній сфері. Ну, до цього ще далеко ..
На останок, Вам не здається, що термін "5-та колона" стає все менш актуальним? Зміни в нашій країні відбуваються так швидко ..
2007.01.18 | Предсказамус
Дела у автора еще хуже - он решил навести порядок в интернете
А первая заповедь здесь гласит: "Никто никому ничего не должен" (по крайней мере, на бесплатных ресурсах). Если что-то хочется - сделай сам. Стоимость хостинга сейчас бросовая (у примеру, ту же "Лигу" можно хостить за сотню американских гривень в месяц со всеми удобствами), готовых бесплатных движков для сайтов полно, казалось бы - возьми и сделай.Но так не интересно, плюс работать надо, плюс увидят, на что, кроме болтовни, способен борец за украинский интернет...
2007.01.18 | Карт
Дійсно, хоча б одна реальна справа коштує більше, ніж ..
2007.01.18 | пан Roller
Re: казалось бы - возьми и сделай.
Предсказамус пише:> А первая заповедь здесь гласит: "Никто никому ничего не должен" (по крайней мере, на бесплатных ресурсах). Если что-то хочется - сделай сам. Стоимость хостинга сейчас бросовая (у примеру, ту же "Лигу" можно хостить за сотню американских гривень в месяц со всеми удобствами), готовых бесплатных движков для сайтов полно, казалось бы - возьми и сделай.
Вы ошибаетесь. За сотню не запустишь. Двести баксов стоит только установка пакета для одного пользователя. Плюс ежемесячное, или недельное обновление. От сорока баксов.
Да, и зачем копировать Лигу. На жопу приключения. Законы ведь открыты для всех. И всем их можно читать на украинской мове, в интернет. А интелектуальная собственность у нас охраняется законом.
Кроме того, все уже давно сделано в самой Лиге. Автор просто не знает.URL: http://www2.maidan.org.ua/n/free/1169108034
Лига давно уже стала больше чем продукт. Это и журнал, работа с клиентом, семинары, поздравления. Это член семьи.
Это серьезный интелектуальный бизнесс,со своей инфраструктурой и общирной клиентурой.
Никто не станет ходить на такие шаровары. Клиент платит гроши за качественный товар.Да, и продукты попроще существуют, существовали по крайней мере.Где можно на мове почитать.
А там, что вы предлагаете, какая-то Фрося сделает ошибку, а потом скажет, что не виновата.А людям яйца оторвут за это.
> Но, так не интересно, плюс работать надо, плюс увидят, на что, кроме болтовни, способен борец за украинский интернет...
Brgds
2007.01.18 | Валерій Степаненко
Re: Дела у автора еще хуже - он решил навести порядок в интернете
Справи у мене особисто не такі вже й кепські. Щодо Ліги, то тут справа не в Інтернеті, хостингу, "движку" тощо. Справа в контенті. Його потрібно постійно актуалізувати. А там значні обсяги інформації. Це серйозна системна робота і зовсім не просто, як Ви стверджуєте (фахово понад 15 років займався програмуванням).2007.01.19 | Предсказамус
Re: Дела у автора еще хуже - он решил навести порядок в интернет
Валерій Степаненко пише:> Справи у мене особисто не такі вже й кепські.
Не в курсе Ваших личных дел и, откровенно говоря, не стремлюсь в них вникать. Я говорю о безнадежности самой идеи "построить" интернет.
> Щодо Ліги, то тут справа не в Інтернеті, хостингу, "движку" тощо. Справа в контенті. Його потрібно постійно актуалізувати. А там значні обсяги інформації. Це серйозна системна робота і зовсім не просто, як Ви стверджуєте (фахово понад 15 років займався програмуванням).
Ну так в чем проблема? Соберите единомышленников, сделайте свой сайт и задавите неправильноязычную "Лигу" своими результатами. В Сети другого способа повлиять на чей-то контент не существует.
2007.01.18 | Горицвіт
Re: Без мови у нас знову не буде Батьківщини!
> Воістину, якби СРСР не розпався на початку 90-х років минулого століття з причини послаблення тоталітарних управлінських “віжок”, то він розпався б у кінці 90-х, коли розпочалася масова епоха Інтернет.Чого б це? Китай не розпався. Режими Куби, Північної Кореї і деякі інші чудово контролюють інтернет і не розпадаються. В автора романтичне перебільшення ролі інтернету, характерне для певних кіл.
Але на відміну від цих романтиків, автор, як мені здалося, погано уявляє механізми інтернету. Наприклад, міністр культури не має ніякого стосунку до приватних сайтів. Вандали на Вікіпедії не мають стосунку до держави чи 5 колони.
> БЕРЕЖІМО НАШУ МОВУ! Без неї у нас, українців, знову не буде Батьківщини.
Цим закликам багато років. Що автор пропонує конструктивного?
2007.01.18 | Валерій Степаненко
Re: Без мови у нас знову не буде Батьківщини!
Був скандал з Google-ом, який, на вимогу, китайської влади, не шукав "крамолу". У Білорусі, наскільки мені відомо, кожен приватний користувач Інтернет має реєструватися. У Пн. Кореї, думаю, взагалі тотальний контроль. Це "на вскидку". Поправте якщо щось не так. Певен, що на багато Інтернет-ресурсів згадані країни просто не пускають. А на багато інших користувачі й самі не ходять, знаючи що вони під "ковпаком".З Інтернетом знайомий достатньо добре. Працював навіть деякий час у Інтернет-компанії, яка розробляла досить складний сайт. Ви пишете не про Інтернет, а про регулювання (чи його повну відсутність!) українського сегменту Інтернет. Якщо Ліга заробляє гроші в українськрому сегменті Інтернет, то вона має все ж підлягати певним державним регулюванням. Це аксіома.
2007.01.20 | Горицвіт
Re: Без мови у нас знову не буде Батьківщини!
Валерій Степаненко пише:> Певен, що на багато Інтернет-ресурсів згадані країни просто не пускають. А на багато інших користувачі й самі не ходять, знаючи що вони під "ковпаком".
Але ж існування інтернету не розвалило ці країни і повалило режими? Приблизно так само було б і з СРСР.
> З Інтернетом знайомий достатньо добре. Працював навіть деякий час у Інтернет-компанії, яка розробляла досить складний сайт. Ви пишете не про Інтернет, а про регулювання (чи його повну відсутність!) українського сегменту Інтернет. Якщо Ліга заробляє гроші в українськрому сегменті Інтернет, то вона має все ж підлягати певним державним регулюванням. Це аксіома.
Вона і підлягає регулюванням. Але мова сайтів зараз ніяк не регламентується, а міністерство культури (чи ще якесь міністерство) не має повноважень втручатися. Як можна змінити законодавсто?
2007.01.20 | Валерій Степаненко
Re: Без мови у нас знову не буде Батьківщини!
Отож-бо!2007.01.18 | Andrij
Що ви очікували у країні, де 90% менеджерів - совки?
Котрим загалом плювати, якою мовою вони розмовляють. Отже розмовляють совковою, бо іншої вони соромляться або не знають. Для всіх цих людей Росія є взірець світової культури та бізнесу. Якщо владні класи інших країн складались спочатку з людей шляхетного походження або, у випадку Америки, з пуритан, то владний клас України складався з номенклатури. Тобто, з хроничних п"яничок, хамів, крадіїв, та брехунів.2007.01.18 | пан Roller
А чем вам не нравятся совы. Они мудрые. Гагарина запустили.
2007.01.18 | Andrij
Так, ще в "області балєта" вони були всіх попереду
Совок відрізняється тим, що готовий забути про власний народ, його історію, минулі страждання, тисячолітню культуру. Така людина багато не варта. Як і його країна. Україна буде доти найбіднішою країною Європи, доки не згадає про почуття власної гідності. Але з тими "проффесіональними українцями", що правлять Україною тепер, це станеться нескоро. Українці, як нація, не дарма викликають огиду як на Заході, так і в Росії.2007.01.18 | пан Roller
Re: Українці, як нація, не дарма викликають огиду як на Заході т
Andrij пише:Українці, як нація, не дарма викликають огиду як на Заході так і в Росії.
А у меня не вызывают.За Запад не знаю. А за Россию-брехня.
Brgds
2007.01.18 | Andrij
Re: Українці, як нація, не дарма викликають огиду як на Заході т
пан Roller пише:> А у меня не вызывают.За Запад не знаю. А за Россию-брехня.
Та яка там брехня. Спробуйте сказати комусь в Москві, що ви з України. На Заході Україна ще славиться як нація дешевих та гарних повій.
2007.01.18 | пан Roller
А вы равзе не украинец?
Andrij пише:> пан Roller пише:
> > А у меня не вызывают.За Запад не знаю. А за Россию-брехня.
>
> Та яка там брехня. Спробуйте сказати комусь в Москві, що ви з України.
И что будет? Я работал с двумя крупными компаниями в Москве, диллером, и ничего. И в комадировках бывал много раз и на выставках.
О чем вы говорите, не понимаю.
На Заході Україна ще славиться як нація дешевих та гарних повій.
А вы разве не украинец?
Brgds
2007.01.18 | Andrij
Re: А вы равзе не украинец?
пан Roller пише:> А вы разве не украинец?
Я українець. Завадити славі України як на Заході, так і в Росії, я, на жаль, не здатен. Спробуйте сісти на літак, що летить з одного з двох терміналів Борисполя кудись у Західну Європу. Ви зрозумієте, про що вам тут розповіли.
2007.01.19 | пан Roller
Re: А вы равзе не украинец?
Andrij пише:> пан Roller пише:
> > А вы разве не украинец?
>
> Я українець. Завадити славі України як на Заході, так і в Росії, я, на жаль, не здатен. Спробуйте сісти на літак, що летить з одного з двох терміналів Борисполя кудись у Західну Європу. Ви зрозумієте, про що вам тут розповіли.
А по-моему все зависит от суммы в кармане.
Сын Януковича летает и ничего. Теща Ющенко летает и тоже ничего. Ну, еще от обслуги. Если вам не нравятся стюрдесса смените ее.
Кличко, Шевченко тоже украинцы, и по-моему к ним не плохо относятся в России и в Европе. Никто не любит бедных.И в Украине тоже.
Если вы европеец, русский, или украинец, а в холодильнике вашем мышь повесилась, то это только ваша проблема, и ваша национальность тут не важна.
Вас будут презирать везде.
Brgds
2007.01.19 | Andrij
А ви?
пан Roller пише:> Сын Януковича летает и ничего. Теща Ющенко летает и тоже ничего. Ну, еще от обслуги. Если вам не нравятся стюрдесса смените ее.
> Кличко, Шевченко тоже украинцы, и по-моему к ним не плохо относятся в России и в Европе. Никто не любит бедных.И в Украине тоже.
Шановний, не крутіть ви цю суперечку у щось тупе та совкове та зразок "ти мєня уважаєшь?". Намагайтесь зрозуміти співбесідника. Вам розжувати, що таке повага до України? Можу, але боюсь, що ви мене знов не зрозумієте.
2007.01.18 | Валерій Степаненко
Re: Що ви очікували у країні, де 90% менеджерів - совки?
Це дійсно так. Коли був вчора хамом, а сьогодні став паном, то хамське нутро змінити тяжко. А до влади у нас дорвалися колишні комсюки, КГБ-ушники та інша гидота, яка здатна пристосуватися до будь-якої влади і завжди йде по лінії найменшого опору. Мова, патріотизм etc. - це для них пусті слова. До того ж за "совка" свідомих українців до влади не пускали. Навіть на Львівщині було всього 11% місцевої номенклатури. Бал в Україні правлять антиукраїнські сили!2007.01.20 | Andrij
Re: Що ви очікували у країні, де 90% менеджерів - совки?
Валерій Степаненко пише:> Це дійсно так. Коли був вчора хамом, а сьогодні став паном, то хамське нутро змінити тяжко. А до влади у нас дорвалися колишні комсюки, КГБ-ушники та інша гидота, яка здатна пристосуватися до будь-якої влади
Що цікаво, тим людям навіть пристосовуватись не треба було. Вони й є влада. Це решті треба підлаштовуватись під них. Совки закладають традицію влади, котра може тягнутись десятиріччями. Де ті пуритани в Америці? А традиції набожності та людської простоти досі живі. В Україні може бути так само, але з відмінним знаком. Ті люди, що долучаються до влади, починають гидувати українським подібно до номенклатури - аби тільки не відрізнятись від решти.
2007.01.20 | Валерій Степаненко
Re: Що ви очікували у країні, де 90% менеджерів - совки?
Так, підлеглі підлаштовуються під "паханів". Часто навіть проти власної волі. Бізнесмени, бандити та проститутки у нас, переважно, не україномовні, тому що прем‘єр та Ко, злодії в законі та сутенери не україномовні. Замкнене коло. Що ж до "гидуваня", то це вже перебір. Зокрема, коли людина у Києві розмовляє доброю українською, то до неї ставляться з повагою. Можливо, що в душі дехто й ненавидить, але на позір це сприймається з розумінням. Колись служив у Совітській Армії (після університету, офіцер). З російськими такими ж як я "двухгодичниками" порозумітися на національні теми не вдалося жодного разу. Але вони ставилися до мене з повагою лише за те, що обстоюю власну думку. Був один "малорос", так його явно зневажали, плескаючи по плечу і кажучи "наш чєловєк".2007.01.20 | Andrij
Re: Що ви очікували у країні, де 90% менеджерів - совки?
Якщо людина знає українську, є українцем, але з усіма спілкується російською - то для мене це ніщо інше, як гидування українським. Назвати подібне гидування звичкою я не ризикну - моральна людина позбавляється поганих звичок замість підтримувати їх та нав"язувати всім довкола. Єдине пояснення запеклого слідування тим звичкам є небажання навіть чути щось українське. Наскільки важко сказати в людному місці "пробачте", "дякую", "будь ласка"? Скільки займає часу вивчити п"ять слів? Я знаю купу іноземців, котрі ті слова знають та вживають. Я знаю купу українців, котрі ті слова знають, але послідовно уникають.Валерій Степаненко пише:
> Так, підлеглі підлаштовуються під "паханів". Часто навіть проти власної волі. Бізнесмени, бандити та проститутки у нас, переважно, не україномовні, тому що прем‘єр та Ко, злодії в законі та сутенери не україномовні. Замкнене коло. Що ж до "гидуваня", то це вже перебір. Зокрема, коли людина у Києві розмовляє доброю українською, то до неї ставляться з повагою. Можливо, що в душі дехто й ненавидить, але на позір це сприймається з розумінням. Колись служив у Совітській Армії (після університету, офіцер). З російськими такими ж як я "двухгодичниками" порозумітися на національні теми не вдалося жодного разу. Але вони ставилися до мене з повагою лише за те, що обстоюю власну думку. Був один "малорос", так його явно зневажали, плескаючи по плечу і кажучи "наш чєловєк".
2007.01.20 | Валерій Степаненко
Re: Що ви очікували у країні, де 90% менеджерів - совки?
Так, підлеглі підлаштовуються під "паханів". Часто навіть проти власної волі. Бізнесмени, бандити та проститутки у нас, переважно, не україномовні, тому що прем‘єр та Ко, злодії в законі та сутенери не україномовні. Замкнене коло. Що ж до "гидуваня", то це вже перебір. Зокрема, коли людина у Києві розмовляє доброю українською, то до неї ставляться з повагою. Можливо, що в душі дехто й ненавидить, але на позір це сприймається з розумінням. Колись служив у Совітській Армії (після університету, офіцер). З російськими такими ж як я "двухгодичниками" порозумітися на національні теми не вдалося жодного разу. Але вони ставилися до мене з повагою лише за те, що обстоюю власну думку. Був один "малорос", так його явно зневажали, плескаючи по плечу і кажучи "наш чєловєк".2007.01.18 | Дядя Вова
Скажу больше: количество ураиноговорящих тает на глазах.
НМД это не потому, что в какие-то важные органы прокрались «москальские вредители» (помните про «японо-английских шпионов» эпохи Сталина?). Это естественный процесс, типа поглощения ирландского (голландского, валлийского) языка английским.Хотите приостановить? Разумно. Тогда читайте ответы Предсказамуса чуть выше, мне нечего к ним добавить, ибо они - выжимка из многолетней дискуссии в интернете всех заинтересованных сторон.
2007.01.18 | Валерій Степаненко
Re: Скажу больше: количество ураиноговорящих тает на глазах.
Я б так не сказав. Збільшується, але дуже повільно. Щодо поглинання ірландської (насправді у неї дещо інша назва) чи валійської англійською, то це так. Щодо голландської, то це не так. Був у Голландії. Маю там знайомих. Англійську там знають чомусь порівняно, скажімо, з Данією досить погано. Певне тому, що близька до німецької. То й хто тепер знає про Уельс? Невже Ви важаєте, що процес русифікації був природним? А як же близько 200 (так!) актів білої та червоної московських імперій щодо заборони української? Чи, скажете, їх не було! Це не природний, а протиприродний процес, коли людина відмовляється від своєї мови. Добровільно вона цього ніколи не зробить. Насильство буває прямолінійним (уб'ю якщо не зробиш) чи прихованим (щоб робити як хочеться, то потрібно затрачати додаткову енергію, зусилля тощо, а це можуть робити лише особистості).2007.01.19 | Дядя Вова
Идёт обычная глобализация,
немає вже жодного «насильства» НМД. Ну, а «кто прошлое помянёт - тому глаз вон» (не я придумал, извечная мудрость).Человек хочет быть услышанным как можно более широкой аудиторией. Предположим, он оформил свой сайт, домашнюю страничку или блог на татарском, литовском, украинском или казахском языке.
Его аудитория будет на порядок, а то и на два меньше, чем если он сделал бы это на русском.
Скажу больше: многомиллионная аудитория ЗАПАДНЫХ и азиатских пользователей онлайновой игры «Word of Warcraft» обычно знает только ТРИ языка: свой, немного английский и с горем пополам русский.
Нет, НМД нет будущего у датского, фламандского и тибетского.
P.S. А про «тает на глазах» это я из собственного опыта посещения украинских городов и про нашу область.
2007.01.19 | Валерій Степаненко
Re: Идёт обычная глобализация,
Якщо вже й глобалізуватися, то чому б це не робити відразу на базі де-факто англійської? Тут справа не так у глобалізації, як у зацікавленості східного сусіда у "забамбулюванні" мешканців України (a la "sovok agitprop"), бо це йому вигідно. Та ж московська церква викачує з україни чи не більше доходів, ніж з Росії, яку більшовики зробили чи не поспіль безбожною. Кому вигідно щоб Україна була неукраїнською? Ось у чому собаку зарито. Ось де корінь зла. Знайдіть адекватну відповідь на поставлене питання і все стане на свої місця.2007.01.21 | Дядя Вова
Искусство ставить вопросы.
Это целое искусство - адекватно и непредвзято ставить вопросы самому себе и другим. Не всем оно под силу, и мне тоже даётся с трудом.Валерій Степаненко пише:
> Кому вигідно щоб Україна була неукраїнською? Ось у чому собаку зарито. Ось де корінь зла. Знайдіть адекватну відповідь на поставлене питання і все стане на свої місця.
Я тоже могу изобрести глупый вопрос: «Почему Америке выгодно держать у власти в Грузии и Украине марионеточных президентов?». Нет-нет, отвечать не надо, это действительно образец глупого вопроса, навеянного фобиями и предвзятостями.
Да, России радостно, что полмира знает русский, да Англии и Америке приятно, что через 50-100 лет все (даже Россия) будут говорить по-английски. Может, даже какими-то гуманитарными проектами они это поощряют. Но при чём здесь мы с Вами? Предположим, у нас есть сосед-алкоголик, так что, Вы боитесь что сами из-за этого станете алкоголиком?
По моему же глубокому убеждению, украинский (норвежский, финский…) языки ДЕЙСТВИТЕЛЬНО не нужны, они мешают свободному общению людей. Своё предназначение национальные языки, данные человечеству в эпоху Вавилонской Башни, уже выполнили. С XXI-го века, века интернета, человечество начинает возвращаться в своё природное состояние, данное ему сами знаете Кем. НМД.
2007.01.21 | Валерій Степаненко
Re: Искусство ставить вопросы.
Чи була б наразі Японія такою просунутою, якби забрати у неї "японськість"? Певне, що ні! У мові чукчів є 30 різних слів, які є синонімами слова "сніг". В українській М.Стельмах вживав 18 синонімів "хурделиці". Рослину, якщо вона гине, заносять до Червоної Книги. Зникнення мови будь-якого етносу, навіть того, який не має власної писемності, збіднює людство у цілому. А глобалізацію у ЄС роблять так, що офіційні документи перекладають всіма мовами країн-членів. Тобто там всі мови рівні. А вони всі знають англійську. У СНД "історічєскі сложілося разговарівать і пісать по-рускі". Імперія на глиняних ногах продовжкє наразі існувати. ЄС - це союз без старших та молодших братів! Я за таку ґлобалізацію.2007.01.18 | пан Roller
Учите матчасть. Спрашивают.*
Валерій Степаненко пише:>
> Пояснюючи причину “такого плебейсько-хамського ставлення до державної української мови”(www.liga.net/conf/ic/?cid=36&pg=2), представниця топ-менеджедменту корпорації ЛігаБізнесІнформ Марина Бондаренко повідомила, що “коли починали створювати сайт www.liga.net, в Інтернеті українська мова ще не була присутня зовсім. Через те, що метою було, перш за все, надання ОБ'ЄКТИВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ШИРОКОМУ ЗАГАЛУ читачів, було вирішено на першому етапі надавати інформацію російською”. Чи не є така відповідь нічим не прихованим знущанням з державної мови та її носіїв, підтвердженням чого є, зокрема, й наступне звернення до керівництва ЛігаБізнесІнформ (ibid.): “Я не розумію користі перекладати інформацію держустанов, яку ви подаєте російською мовою на своєму сайті, у перекладі з української, щоб вітчизняні, так би мовити, користувачі цю інформацію для службового використання, у свою чергу, перекладали знову українською. Поясніть, будь ласка, чим ви керуєтесь, змушуючи до такого своїх користувачів, чи не краще зразу подавати інформацію державною мовою? Чи слабо вивчити українську? Питання треба поставити також і нашому міністрові культури: кому потрібний такий кругообіг і чому нехтуються права українців на інформацію українською мовою на ваших сайтах?”.
>
> Лига поддерживает украинскую мову.
Для того чтобы не утруждать себя переводами с русского достаточно указать при установке продукта и обновлениях, какой мовой желаете пользоваться. В данном примере, указать "украинский", нажать кнопку и все. Дальше все происходит автоматически.
Слышать такое тем более странно, если учесть, что вся документация, отчеты, составляемые пользователями (бухгалтерами, юристами, директорами)), подаются державной украинской мовой, это и ответ о необходимости знаний укрмовы, и знании украинской мовы в делопроизводстве. Не суть важно, владеете вы укр. мовой или нет, и как. Ваш продукт должен быть украиномовным, иначе его не примут. Остальное, ваши проблемы.
Лига содержит и поддержку английской мовы, на которой говорит весь "цивильный мир", как утверждает автор. Но, для удобства пользователей, они переводятся на русский язык, или украинскую мову. Это связано с тем, что не все украинцы, включая президента и руководителя ресурса Майдан владеют английской мовой. О депутатах лучше не спрашивать. Для того, что бы они не просили переводов на майдане, в цивильном просторе.
Отметим, что Лига платный ресурс. Вызывает сомнение, пользовался ли автор им сам. Или пишет по наслышке.
Выводы о пятой язычной фино-угорской колоне, о которой тут пишет автор можете сделать сами. По крайней мере, в делопроизводстве вы вряд ли найдете из следы, и не только в столице Украины. Следовательно, для истории ее не существует. Разве что в таких вот пасквилях.
Но это, что касается клинописи и иероглифов. Зато в разговорной речи, эти же пользователи оттягиваются по полной программе на русском языке.
Видимо, причина здесь в ином. Они выбирают эту мову, за основу духовного общения. И им нельзя отказать в из праве думать, а значит, и общаться на родной мове. Это право закреплено в украинской конституции. И никто не смеет на нее посягать.
Не станет же грузин думать на русской мове? Или татарин на украинской.
Или семь миллионов украинцев эмигрантов на итальянской, португальской, испанской?
Украина многонациональная страна, и должна оказывать содействие развитию мов народонаселющих ее, только не такими имперскими методами.
В противном случае, не суть важно для представителей других наций, русификация это или украинизация. И то и то они будут воспринимать враждебно. Тогда в Украине появятся еще много колон. Собственно они и существуют, только их не хотят видеть.
Brgds
2007.01.18 | Валерій Степаненко
Re: Учите матчасть. Спрашивают.*
Використовую на роботі Ліга-Закон. У статті мова йшла про Інтернет-ресурс Ліга з вказанням посилання. Де там українська? До того ж Ви цитуєте відповідь менеджменту ЛігаБізнесІнформ з їх порталу. Вони кажуть, що нема на порталі української, а Ви стверджуєте протилежне. Тому не зрозуміло кому з нас треба вчити "матчасть".2007.01.19 | пан Roller
Re: Учите матчасть. Спрашивают.***
пан Roller пише :> http://www.liga.net/forms/?freedemo
> Валерій Степаненко пише:
> > Використовую на роботі Ліга-Закон. У статті мова йшла про Інтернет-ресурс Ліга з вказанням посилання. Де там українська?
>
> Вы говорили о переводах двойных переводах .Я утверждаю, что никаких переводов делать не треба.
>
> До того ж Ви цитуєте відповідь менеджменту ЛігаБізнесІнформ з їх порталу. Вони кажуть, що нема на порталі української, а Ви стверджуєте протилежне. Тому не зрозуміло кому з нас треба вчити "матчасть".
>
> Я никого не цитую. Перед тем как ответить в тему я проконсультировался у супруги, которая является пользователем.
> Никакой проблемы переводов, о которых вы говорите, не существует.
> При установке Лиги заказывается мова, и все.
>
> Вам треба попросить того, кто устанавливал вам Лигу, что бы он установил вам украинский вариант. Если она у вас вообще установлена, конечно.
>
> Помню, я сам давал информацию, законы, из Лиги на форум, на украинской мове, когда возник спор по пенсионному вопросу.
>
> Вы можете проконсультироваться по этому вопросу. Ссылку я нашел в указанном вами ресурсе.
>
> То, что представленная в Интернет оболочка (ваша ссылка) не имеет укрмовы дело, думаю, поправимое и объяснимое.
Это не затрагивает общего вопроса делопроизводства, которое выполняется на украинской державной мове, повсеместно, на всей территории Украины, без выключень, в том числе и с помошью Лиги.
Следовательно, русского языка в делопроизводстве не существует.
Это главный вывод, который каждый может сделать сам в ответ об угрозе развития укрмовы со стороны русского языка.
Поэтому, все призывы изучать украинскую мову, представляются просто нелепыми. Знаете ли вы ее, не знаете, русский вы, или татарин, это не имеет никакого значения.
При любых письменных деловых сношениях, будь то в Задупинске, или Мухосранске, вы вынуждены подавать документы на урк.мове. И читать ответы тоже. Это касается и бухгалтерских и налоговых отчетов, одним словом всего, без исключения.
Это ваши проблемы, можете ли вы писать сами. Если нет, вам это обойдется просто дороже. Вам придется нанимать переводчика, обращаться в бюро переводов.
Является ли такая мера дискриминационной? Нет. Это норма конституции. Она направлена на становление украинства. Его защиту. Это треба принимать как должное. И все это принимают.
Так в чем проблема? Проблема во времени. Для того, что бы в Украине возобладала украинская мова треба время. А его нет. Существуют, кроме мовы, и другие угрозы и главная из них бедность, поголовная бедность.
Бедность - как наследие, это та угроза которую не решить проблемой мовы. И бедность не является объективной проблемой. Если в других странах она решается, то она может быть решена и в Украине. Это историческое наследие, от которого треба просто избавиться. Избавиться в головах. Но, это другая тема...
>
> И русскоязычные пользователи не делают их этого трагедии. Хоча могли бы. На самом деле тут и возникает проблема обратного перевода, когда русскоязычные инвесторы, иностранцы, учредители, требуют дать им какой-то отчет, что бы они могли понять состояние дел. Но, таже проблемы возникает и с англомовными инфесторами.
>
> Итогом, специалист должен как минимум владеть двумя, тремя мовами, это помимо знания своего предмета. Это дополнительная нагрузка, которая никак не зачитывается. И отнимет много времени.
>
>
> Brgds
2007.01.19 | пан Roller
Любой каприз за Ваши гроши. ( "Лига по -украински)****
Системи інформаційно-правового забезпечення
Сімейство систем & описи | 5 фірмових переваг ЛІГА:ЗАКОН | Бонуси Абонентам систем | Дилери | Служба підтримки Абонентів
СІМЕЙСТВО ТА ОПИСИ СИСТЕМ
Система управління інформаційним обміном з комплексною правовою підтримкою
ЛІГА:КОРПОРАЦІЯ
Призначена для великих централізовано керованих компаній (банків, холдингів, корпорацій) з розгалуженою структурою філій і представництв. Вирішує відразу три великі завдання:
• Забезпечення компанії актуальною й достовірною правовою інформацією.
• Створення єдиної бази документів компанії для внутрішнього користування.
• Безпечний обмін корпоративною інформацією між Центром і віддаленими підрозділами.
Кількість документів – більше 460 000.
Детальніше про систему ЛІГА:КОРПОРАЦІЯ Ви можете прочитати тут:
http://www.liga.net/zakon/corp/
Системи комплексного інформаційно-правового забезпечення
Зручний спосіб забезпечити правовою інформацією всі підрозділи підприємства.
ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE
Найпотужніший інформаційний комплекс, створений за концепцією "Одна система для всього офісу".
Ресурси системи ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE (у тому числі унікальні спеціалізовані ресурси Мистецтво оборони, Служба персоналу) спеціально розроблені для співробітників усіх підрозділів компанії, що використовують у роботі правову інформацію - керівників різних рівнів, фахівців юридичного відділу, бухгалтерії, служби управління персоналом.
Кількість документів - більше 460 000.
Детальніше про систему ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE Ви можете прочитати тут:
http://www.liga.net/zakon/enterprise/index.html
ЛІГА:ЕЛІТ
ЛІГА:ЕЛІТ - комплексне рішення для керівника, юриста й бухгалтера середньої компанії.
Система містить нормативно-правову, консультативну, довідкову й новинну інформацію, а також всі інструменти, необхідні для зручної роботи з нею.
Кількість документів - більше 460 000.
Детальніше про систему ЛІГА:ЕЛІТ Ви можете прочитати тут:
http://www.liga.net/zakon/ligazakon.html#elite
ЛІГА:Бізнес
Комплексна інформаційно-правова система для середніх і малих підприємств.
У системі ЛІГА:Бізнес Ви знайдете весь спектр правової інформації для вирішення різноманітних професійних завдань менеджера, юриста й бухгалтера.
Кількість документів - понад 257 000.
Детальніше про систему ЛІГА:Бізнес Ви можете прочитати тут:
http://www.liga.net/zakon/ligazakon.html#business
Спеціалізовані інформаційно-правові системи
Кожна така система сформована під специфічні запити певної категорії фахівців (юристів, бухгалтерів, працівників бюджетних установ).
ЛІГА:ЗАКОН Юрист
Спеціалізована інформаційно-правова система, створена для юридичних компаній, підрозділів й окремих фахівців - юрисконсультів, аудиторів та експертів.
Містить максимально повну інформацію з усіх галузей права.
Кількість документів - більше 330 000.
Детальніше про систему ЛІГА:ЗАКОН Юрист Ви можете прочитати тут:
http://www.liga.net/zakon/ligazakon.html#profy
ЛІГА:Головний бухгалтер
Інформаційно-правова система для працівників бухгалтерії компанії середньої величини, а також аудиторів, консультантів і підприємців.
Містить необхідну правову, консультативну й довідкову інформацію.
Кількість документів – більше 77 000.
Детальніше про систему ЛІГА:Головний бухгалтер Ви можете прочитати тут:
http://www.liga.net/zakon/ligazakon.html#golovn_buhgalter
ЛІГА:Бухгалтер
Система ЛІГА:Бухгалтер створена спеціально для бухгалтерів невеликих компаній, які, зазвичай, не мають специфічних напрямів діяльності.
Загальна кількість документів - більше 34 000.
Детальніше про систему ЛІГА:Бухгалтер Ви можете прочитати тут:
http://www.liga.net/zakon/ligazakon.html#buhgalter
ЛІГА:ЗАКОН Класик
Це система переважно для бюджетних організацій, судів і нотаріальних контор, вузів і бібліотек. Наповнення системи ЛІГА:ЗАКОН Класик - нормативно-правові акти, прийняті Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, всі кодекси, міжнародні угоди й конвенції України, а також всі документи міністерств і відомств, зареєстровані в Мін'юсті України.
Кількість документів - більше 147 500.
Детальніше про систему ЛІГА:ЗАКОН Класик Ви можете прочитати тут:
http://www.liga.net/zakon/ligazakon.html#classic
5 ФІРМОВИХ ВИГІД СИСТЕМ ЛІГА:ЗАКОН
ДЛЯ КЕРІВНИКА, ЮРИСТА, БУХГАЛТЕРА
Якість вищої проби
З 1999 року всі процеси створення та обслуговування систем ЛІГА:ЗАКОН відповідають вимогам міжнародного стандарту ISO 9001. У результаті ім'я ЛІГА:ЗАКОН стало синонімом еталонної якості. Щоб досягти її, ми пред'являємо до інформації три безкомпромісних вимоги: достовірність, повнота й актуальність.
Достовірність
Про достовірність нашої інформації говорять такі факти:
• ІАЦ «ЛІГА» отримує інформацію на основі більше 100 прямих договорів з органами державної влади.
• Нормативні акти, що надходять до систем ЛІГА:ЗАКОН, перевірені Мін'юстом України при внесенні до Єдиного державного реєстру.
• Крім тисяч комерційних компаній, нашими системами користуються майже всі великі держструктури. Це Секретаріат Президента України, Кабінет Міністрів України, більшість міністерств і відомств.
Повнота
Найпотужніша з наших систем – ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE – нараховує понад 460 000 документів. Наповнення інших систем відповідає професійним запитам фахівців і компаній різних рівнів. Незважаючи на колосальний обсяг інформації, що містять системи, працювати з ними легко й приємно.
Актуальність
Зайшовши в будь-яку із систем ЛІГА:ЗАКОН, Ви завжди отримаєте зріз інформації, актуальної саме в цей момент.
Оперативність
Свіжість - ключова в наше бурхливе століття властивість інформації. Отримуючи її з першоджерел і використовуючи сучасні технології обробки інформації, ми доставляємо її Абонентам уже наступного дня після одержання. А деякі види інформації (наприклад, новини) оновлюються щогодини.
Зручність
Хвилина годину береже. З огляду на це, ми намагалися не тільки наповнити системи ЛІГА:ЗАКОН корисною інформацією, але й зробити їх максимально швидкими й зручними. У результаті працювати з кожним з наших продуктів легко, а пошук займає лічені секунди.
Доступність
Різним фахівцям інформація потрібна різна й у різних кількостях. Турбуючись про всіх своїх Абонентів, ми розробили ціле сімейство систем ЛІГА:ЗАКОН. У результаті справжня якість стала доступною не тільки великим компаніям, а й підприємствам малого бізнесу, і бюджетним установам. Для кожного є пропозиція, що точно відповідає його запитам.
Турбота про Абонентів
Високий рівень обслуговування Користувачів для нас так само важливий, як і якість самих систем ЛІГА:ЗАКОН.
Тому ми створили для своїх Абонентів Службу технічної підтримки:
Тел.: (044) 585-24-01
E-mail: support@liga.net
Її співробітники допоможуть Вам оперативно вирішити всі питання, пов'язані з роботою системи.
БОНУСИ АБОНЕНТАМ СИСТЕМ ЛІГА:ЗАКОН
Звичайно нашим Абонентам достатньо інформації в обраній системі. Але часом виникає потреба в специфічних інформаційних ресурсах або віддаленому доступі до системи (наприклад, у відрядженні або вдома). Щоб заощадити кошти Абонентів у таких ситуаціях, ми щомісяця даруємо кожному з них бонусні юніти. Це «фірмові гроші», якими можна оплачувати online-доступ до будь-якої інформації на порталі www.liga.net.
Кількість одержуваних юнітів залежить від обраної системи.
Докладніше про одержання й використання бонусних юнітів читайте на http://www.liga.net/support/remember/
ДИЛЕРСЬКА МЕРЕЖА ІАЦ «ЛІГА»
Десятки тисяч наших Користувачів мешкають та працюють у віддалених від столиці регіонах України та інших країнах. Щоб вони мали можливість повноцінно ознайомитися з продуктами нашої компанії, обрати з-поміж них той, що найбільш влаштовує, пройти навчання та отримати швидке та якісне обслуговування, Центром "ЛІГА" була створена партнерська мережа (www.liga.net/dealers/). За однакового рівня цін наші Партнери завдяки географічній близькості краще допоможуть Вам:
• Ознайомитися з можливостями систем ЛІГА:ЗАКОН на безкоштовній презентації у Вас в офісі
• Вибрати з них систему, найбільш підходящу саме для Вас, одержати необхідні навички роботи з нею (навчання)
• Швидко вирішити будь-які питання, пов'язані з роботою системи (постійна технічна й інформаційна підтримка, сервіс)
У Партнерів Центру "ЛІГА" Ви також можете:
• Передплатити наші CD-довідники
• Придбати картки доступу до платних ресурсів порталу ділової інформації www.liga.net
• Довідатися про всі новинки Центру «ЛІГА» і спеціальні акції підтримки Користувачів
СЛУЖБА ПІДТРИМКИ АБОНЕНТІВ
Будь-які запитання, пов'язані із системами ЛІГА:ЗАКОН, Вам допоможуть оперативно вирішити співробітники нашої Служби технічної підтримки:
Тел.: (044) 585-24-01
E-mail: support@liga.net
2007.01.19 | Валерій Степаненко
Re: Любой каприз за Ваши гроши. ("Лига" по -украински)****
Колего! Ви так і не второпали (див. моє попереднє повідомлення). Мова йшла про Інтернет-портал "Ліга", а не інстальовані продукти.2007.01.18 | krmspmg
Не у нас, украинцев, а у вас - профессиональных украинцев.
А нам и по-русски неплохо.2007.01.18 | пан Roller
Да, украинец-это профессия.*
2007.01.18 | Валерій Степаненко
Re: Да, украинец-это профессия.*
Перепрошую, No comment. З такою хворобливою уявою варто, думаю, звернутися до лікаря.2007.01.19 | пан Roller
Доверьтесь профессионалам.*
Валерій Степаненко пише:> Перепрошую, No comment. З такою хворобливою уявою варто, думаю, звернутися до лікаря.
Звертайтесь.
2007.01.19 | Валерій Степаненко
Re: Доверьтесь профессионалам.*
Ви такий сердитий на столі!2007.01.21 | пан Roller
Re: Доверьтесь профессионалам.*
2007.01.21 | Віктор Уколов
А клоун - це покликання
2007.01.18 | igorg
Бач як загавкали :). Стараються! Не сподобалося! Це добре
бо не промахнувся шановний автор. Ось вона российская дерьмократия в дії!!! Просто й наглядно. Вельми вдячний2007.01.18 | пан Roller
Re: Бач як загавкали :). Стараються! Не сподобалося! Це добре*
igorg пише:> бо не промахнувся шановний автор. Ось вона российская дерьмократия в дії!!! Просто й наглядно. Вельми вдячний
2007.01.18 | igorg
Класно! Саме так воно і є. Особливо сподобалася табличка!
2007.01.19 | Pavlo_M
Треба просто відповідно діяти кожному на своєму місці...
Багато чого правильно написав автор. Але нащо він намагається принизити тих, хто конкретно збільшує українську присутність в Інтернет. Він пише:>"А українською тематикою вільно редагованої Інтернет-енциклопедії “Вікіпедія” (uk.wikipedia.org) наразі опікується якась група шовіністично налаштованих "ура-патріотов", які безжально “вимарують” зі статей все, що не вписується в їхнє тлумачення "єдінствєнно правільнаго взгляда на історію"."
Що, хіба автор не розуміє, що шовіністів-українців практично немає. Є націоналісти, патріоти своєї країни, якім болить українська мова і культура і які хоть щось роблять в цьому напрямку. Вони, тим що наповнюють український сегмент інтернету зовсім не принижують інших народів. Аналогічний закид можна зробити й автору, якій вважає що його погляд на історію "є єдино правильним і іншого бути не може". Називається "лікарю, вилікуйся сам".
І ще один момент. Загальні розмови про те, що тереба відстоювати україниську мову вже нікого не цікавлять. Треба її просто відстоювати і боронити на кожному кроці кожному, хто це розуміє і хто вважає що це потрібно робити. Що ж до того, що робити, то треба просто працювати в напрямку того, щоб найприродніша для цієї країни й одна з напрадавніших та милозвучних мов світу зайняла нележне місце у цій державі. Тут кожен може щось зробити на своєму місці. Хтось може написати україномовну статтю у Вікпедії, хтось придбати або передплатити україномовне видання, хтось створити україномовний ресурс, який би був більш конкурентоздатний ніж російськомовний. Треба намагатися розмовляти українською мовою і виховувати своїх дітей в повазі до рідної мови та культури. А може хтось і зможе профінансувати певні заходи.
Після того, як кількість дій в цьому напрямку досягне певної критичної маси, нарешті почнуться зміни.
Тому треба об'єднувати зусилля і не намагатися критикувати тих, хто вже працює в цьому напрямку. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Краще їм допомогти в цьому.
Так що працюймо!!!
2007.01.19 | Hoja_Nasreddin
А може побільше народжувати (мовно)ПРАВИЛЬНИХ дітей? Масою їх:)
2007.01.19 | Pavlo_M
Діти всі правильні...
І розмовляють вони мовою батьків, дідів та прадідів або мовою вулиці. Все залежить від того, чи пам'ятають вони своє коріння і чи хочуть вони його пам'ятати. А далі кожен вибирає сам, в залежності від усвідомлення себе як нащадка певного етносу.2007.01.20 | Hoja_Nasreddin
Я мав на увазі УКРАЇНОЩЕПЛЕННЯ, а не антропологію :(
2007.01.20 | Pavlo_M
Re: Я мав на увазі УКРАЇНОЩЕПЛЕННЯ, а не антропологію :(
Це все, зрозуміло, жарти. Але хто-небудь може відповісти на питання, чому українці масово забувають мову своїх пращурів і переходять на іншу мову? Зрозуміло, що простої відповіді бути не може. І це має бути не українощеплення, а САМОПОВАГОЩЕПЛЕННЯ. Треба мати власну гідність, бути патріотом своєї країни і пишатися приналежністю до свого етносу...2007.01.20 | Hoja_Nasreddin
Далі наполягаю: УКРАЇНОЩЕПЛЕННЯ - передусім.
>Але хто-небудь може відповісти на питання, чому українці масово забувають мову своїх пращурів і переходять на іншу мову?Як на мене, то якраз такого зараз і немає. Тому, те що я написав - не є жартом. Здебільшого і переважно (винятки є але їх мізер), діти зараз відтворюють (чи успадковують) мову батьків.
>І це має бути не українощеплення, а САМОПОВАГОЩЕПЛЕННЯ.
Тоді до цього питання потрібно підійти математично. Визначаємо множину Українощеплених і множину Самоповагощеплених. Яка з них яку містить. Чи може вони перетинаються але не є вкладеними.
І взагалі: висловлю свою думку про ЩЕ одну перевагу Львова над Києвом (чи будь-яким іншим - в основному - росмовним містом). У нас у Львові людину оцінюють ВИКЛЮЧНО за її людськими (фаховими тощо) якостями. Коли ж ідеться про Київ, то про відвертого гівнюка можна почути й таке: але ж він розмовляює!!! українською мовою.
>Треба мати власну гідність, бути патріотом своєї країни і пишатися приналежністю до свого етносу...
А це і є УКРАЇНОЩЕПЛЕННЯ!!! Чи ми говоримо про австралійців?
2007.01.21 | Pavlo_M
Не відкидаючи УКРАЇНОЩЕПЛЕННЯ - щеплення ВЛАСНОЇ ГІДНОСТІ
Може в Львові воно й так, а от у Києві трохи не так.Ви пишете:
>>Але хто-небудь може відповісти на питання, чому українці масово забувають мову своїх пращурів і переходять на іншу мову?
>Як на мене, то якраз такого зараз і немає. Тому, те що я написав - не є жартом. Здебільшого і переважно (винятки є але їх мізер), діти зараз відтворюють (чи успадковують) мову батьків.
У мене маса прикладів коли батьки розмовляють українською мовою, а діти - російською. Останній приклад спостерігав сьогодні у маршрутці. Заходять мати і син. Мати - років 45-50, син віком 16 - 18 років. Вона до нього розмовляє українською, він відповідає і розмовляє лише російською. Я упевнений, що син навчається в українській школі. Але розмовляти українською мовою він або не вміє (хоча це малоймовірно), а швидше за все не хоче. А згідно соціальним дослідженням (на жаль, не можу дати посилання), у Києві, з чотирьох учнів середньої школи, які вдома розмовляють українською, на вулиці троє розмовляють російською. Це навіть є для певних людей психологічною проблемою. І, можливо, щоб її подолати (я, правда, фантазую), потрібен якійсь тренінг. У всякому разі, про це потрібно говорити і діяти. Сподіватися на антиукраїнську за своєю суттю державу не має сенсу.
Далі Ви пишете:
>>Треба мати власну гідність, бути патріотом своєї країни і пишатися приналежністю до свого етносу...
>А це і є УКРАЇНОЩЕПЛЕННЯ!!! Чи ми говоримо про австралійців?
Ви праві, ми говоримо про українців, про те, щоб вони не ставали мовними яничарами, а пам'ятали своє коріння, мову своїх батьків, дідів і прадідів. Тим більше, що вони живуть у державі Україна. Але часом питання полягає в акцентах. Хоча за своєю суттю це має бути "українощеплення", але називати його треба по іншому, інакше буде свідомий чи несвідомий спротив. Це вже психологічні тонкощі поточного моменту нашої історії...
2007.01.21 | Мірко
Re: Не відкидаючи УКРАЇНОЩЕПЛЕННЯ - щеплення ВЛАСНОЇ ГІДНОСТІ
Pavlo_M пише:> У мене маса прикладів коли батьки розмовляють українською мовою, а діти - російською. Останній приклад спостерігав сьогодні у маршрутці. Заходять мати і син. Мати - років 45-50, син віком 16 - 18 років. Вона до нього розмовляє українською, він відповідає і розмовляє лише російською. Я упевнений, що син навчається в українській школі. Але розмовляти українською мовою він або не вміє (хоча це малоймовірно), а швидше за все не хоче. А згідно соціальним дослідженням (на жаль, не можу дати посилання), у Києві, з чотирьох учнів середньої школи, які вдома розмовляють українською, на вулиці троє розмовляють російською.<
На жаль цей приклад стосується і четвертохвильної еміґрації в Канаду. Батьки україномовні, а діти, (навіть ті що зі Львова!) московськомовні. Якийсь час був такий фарс що канадійці вчили дітей з України українську мову. Та де! Ці дітлахи про українську й чути не хотіли. Це про дітей які народилися в незалежній Україні, на правім березі Дніпра або навіть у Галичині. Тому побутова мова на вулиці, в маршрутках, у підземці, в крамницях - це ключеве. Закони не поможуть. Тут про щеплення самоповаги. Треба сьогодні другого Шевченка (звісно про Тараса а не челсійську грязь Москви).
2007.01.20 | Andrij
Бачив кілька разів на вулицях Києва
- дитина розмовляє українською, а тато або мама - російською. Думаєш, чому, яка причина, що та доросла людина не може вимовити кілька слів на тій мові, котру обрала для дитсадкового виховання власної дитини.Pavlo_M пише:
> І розмовляють вони мовою батьків, дідів та прадідів або мовою вулиці. Все залежить від того, чи пам'ятають вони своє коріння і чи хочуть вони його пам'ятати. А далі кожен вибирає сам, в залежності від усвідомлення себе як нащадка певного етносу.
2007.01.19 | марійка
Re: Без мови у нас знову не буде Батьківщини!
Чому мова йде саме про етнічних українців? ВСІ громадяни України повинні знати українську, а чиновники, яким сплачує зарплатню народ України, не мають права користуватися будь-якою іншою, крім української Як же виходить, приходить українець (людина, що має громадянство України) і не хоче розмовляти своєю мовою? І скільки ми будемо чути горлопанство про референдум? Про УКРАЇНСЬКУ мову, яка і ідентифікує нас як український народ? Як це можна в Україні ввести ще російську? Нехай тоді в Росії введуть другу українську, чи татарську. Невже немає звичайної гідності у людей, які вимагають російської?Ніяких референдумів, оплачених росією і ініційованих нею!
2007.01.19 | пан Roller
RE: ВСІ громадяни України повинні чиновнику*
марійка пише:> Чому мова йде саме про етнічних українців? ВСІ громадяни України повинні знати українську, а чиновники, яким сплачує зарплатню народ України, не мають права користуватися будь-якою іншою, крім української Як же виходить, приходить українець (людина, що має громадянство України) і не хоче розмовляти своєю мовою?
Мова делопроизводства в Украине-украинская.Это означает, что вся деловая переписка на территории ведется на украинской мове.Если вы не знаете об этом.
Людина, что мае громадянство, или не мае, хочет, или не хочет размовлять мовой,вынуждена писать на украинской мове бумагу чиновнику. И на этой же мове получает ответ.
Другой мовы, кроме украинской в официальном делопроизводстве не сущесвует.
І скільки ми будемо чути горлопанство про референдум? Про УКРАЇНСЬКУ мову, яка і ідентифікує нас як український народ? Як це можна в Україні ввести ще російську? Нехай тоді в Росії введуть другу українську, чи татарську. Невже немає звичайної гідності у людей, які вимагають російської?
> Ніяких референдумів, оплачених росією і ініційованих нею!
Конституцией Украины закреплено право на свободу мысли. Мысли выражаются словами. И это означает, что на территории Украины можно размовлять на любой мове, в том числе и с чиновником.
Если человек думает на русском языке, и ему в голову приходят такие мысли, о референдуме,то с этим ничего нельзя поделать. Что не запрещено, то разрешено.
Однако фактом остается то, что писать чиновнику он все равно вынужден на украинской мове. То есть, мова панует повсеместно.
Brgds
2007.01.19 | марійка
Re: Без мови у нас знову не буде Батьківщини!
Чому мова йде саме про етнічних українців? ВСІ громадяни України повинні знати українську, а чиновники, яким сплачує зарплатню народ України, не мають права користуватися будь-якою іншою, крім української Як же виходить, приходить українець (людина, що має громадянство України) і не хоче розмовляти своєю мовою? І скільки ми будемо чути горлопанство про референдум? Про УКРАЇНСЬКУ мову, яка і ідентифікує нас як український народ? Як це можна в Україні ввести ще російську? Нехай тоді в Росії введуть другу українську, чи татарську. Невже немає звичайної гідності у людей, які вимагають російської?Ніяких референдумів, оплачених росією і ініційованих нею!
2007.01.19 | Валерій Степаненко
Re: Без мови у нас знову не буде Батьківщини!
Так, шановна пані! Всі ці маргінали типу Вітренко фінансуються російськими шовіністами, а, можливо, й урядом. Звичайно ж мова про референдум - це велика "дурня". Чому мене повинні змушувати в Україні використовувати іще одну мову, якщо я не хочу, бо в Україні я вдома. Чи у Німеччині, Франціїї тощо постановка такого питання можлива?P.S. До речі, особисто володію пристойно 4-а мовами. З англійської та польської доводилося перекладати навіть синхронно. Але одна справа знати, інша - обов'язково використовувати.
2007.01.19 | Валерій Степаненко
Re: Без мови у нас знову не буде Батьківщини!
Так, шановна пані! Всі ці маргінали типу Вітренко фінансуються російськими шовіністами, а, можливо, й урядом. Звичайно ж мова про референдум - це велика "дурня". Чому мене повинні змушувати в Україні використовувати іще одну мову, якщо я не хочу, бо в Україні я вдома. Чи у Німеччині, Франціїї тощо постановка такого питання можлива?P.S. До речі, особисто володію пристойно 4-а мовами. З англійської та польської доводилося перекладати навіть синхронно. Але одна справа знати, інша - обов'язково використовувати.
2007.01.19 | Боббі
Про Вікіпедію
ВС> Особливу стурбованість викликає засилля російської мови вВС> українській частині глобальної мережі Інтернет, що витісняє
ВС> українську мову на задвірки Інтернет-спільноти і є, по суті
ВС> тупиковим для українського суспільства в умовах, коли понад 80%
ВС> інформації у світі (а в Інтернеті іще більше!) поширюється
ВС> де-факто міжнародною англійською мовою. Антиукраїнські сили
ВС> орієнтують українських громадян на сприйняття інформації
ВС> глобальної мережі саме російською, а не державною та/або
ВС> англійською, як це робиться у всіх цивілізованих державах. А
ВС> українською тематикою вільно редагованої Інтернет-енциклопедії
ВС> “Вікіпедія” (uk.wikipedia.org) наразі опікується якась група
ВС> шовіністично налаштованих "ура-патріотов", які безжально
ВС> “вимарують” зі статей все, що не вписується в їхнє тлумачення
ВС> "єдінствєнно правільнаго взгляда на історію". Подібно як їх
ВС> попередники, радянські "інтернаціоналісти", а фактично
ВС> великодержавні російські шовіністи та їх малоросійські лакузи на
ВС> кшталт пріснопам‘ятних Маланчука та Щербицького, “видряпували” з
ВС> друкарських машинок “Україна” та “Ятрань”, які вироблялися в
ВС> Україні, питомі українські літери, якими українська відрізняється
ВС> від російської: “є”, “ї” , “і” (не кажучи вже про
ВС> “ґ”). Продукованим в Україні друкарським машинкам за радянської
ВС> влади (принаймні у заключному періоді її існування) ніз-з-я (!?)
ВС> було мати українські літери! Адже такі друкарські машинки
ВС> вважалася радянськими “інтернаціоналістами” не чим іншим, як
ВС> потенційним знаряддям українських буржуазних націоналістів!
Гадаю, було б доречним, аби автор вказав що саме йому не сподобалось в
україномовній Вікіпедії. Якщо він дійсно помітив істотні недоліки,
перекручування та викривлення в статтях про історію, або вступав у
конфлікти з іншими дописувачами Вікіпедії, то в чому саме вони
полягали?
Вважаю, що не підкріплені фактичними доказами твердження, та ще й так
категорично узагальнені відносно людей, які приносять в жертву свій
вільний час, сили та ресурси для розвитку україномовної енциклопедії
не личать поважній людині.
Насмілюсь стверджувати, що твердження відносно "шовіністічно
налаштованих" "ура-патріотів" --- висмоктані з пальця, і не
відповідають жодній дійсності.
Буду дуже радий, якщо буде надано підтвердження та конкретні місця
викривлення інформації. Вказавши таку інфомрацію Ви допоможете
зробити статті кращими!
З повагою,
Віктор
2007.01.19 | Cherry X
Re: Про Вікіпедію
Шановний авторе, Вікіпедія є вільною для редагування будь-ким. Тож якщо Ви побачили у якійсь із статей невірну, на Вашу думку, інформацію, Вам ніхто (навіть ура-патріот) і ніщо не могло завадити її виправити. Це б зайняло часу не більше, а навіть і менше, ніж дописування злісних, не підкріплених доказами статей.2007.01.19 | Валерій Степаненко
Re: Про Вікіпедію
Навіть, здається, "Оглядач" писав про це. Маю посилання на роботі. Наразі вже вдома.2007.01.22 | Боббі
Re: Про Вікіпедію
ВС> Навіть, здається, «Оглядач» писав про це. Маю посилання наВС> роботі. Наразі вже вдома.
Від того, що ці проблемні місця набули такого широкого розголосу,
посилання будуть більш ніж доречними.
Як вже зазначалось, основна відмінність Вікіпедії від інших
інформаційних ресурсів в мережі — її відкритість.
З повагою,
Віктор
2007.01.25 | kingoleg
Re: Про Вікіпедію
Тобто, ви не маєте жодних доказів, що всі дописувачі Вікіпедії українською - ура-шовіністи, і пишете про це без посилання на джерело (Оглядач), привласнюючи слова собі. Складається враження, що таким чином написана вся стаття. Тобто, в статті немає жодного нового слова, ви лише передрали слова інших, опустивши докази і посилання. Доречи, така практика є недопустимою у вікіпедії.2007.01.29 | Андрій
Re: Про Вікіпедію, пану Валерію
Пане Валерію, як Ви вважаєте, чи це добре копіювати матеріали "здається" "Оглядача", навіть не намагаючись розібратись в тому, чи відповідають ці матераіли дійсності? Чи не здається Вам, що помістивши відвертий наклеп на українську вікіпедію, Ви не тільки обурюєте тих людей, що самовіддано та безкорисливо працюють над чи не єдиним в україномовному інтернеті енциклопедичним ресурсом, не тільки плямуєте честь шанованого нами сайту "Майдан", але й плямуєте свою власну гідність, подаєте співвітчизникам ганебний приклад безпардонного маніпулювання брехнею, безвідповідального ставлення до Слова?Звертаю Вашу увагу також і на те, що Ви не спромоглися навести жодного прикладу "ура-шовінізму" в українській вікіпедії ані в статті, ані в обговоренні. Вважаю, що саме Ваша практика безвідповідального оперування "фактами", Ваша практика розповсюдження брехні є якнайбільшим злом для України та україномовного інтернет-простору зокрема. Безпідставно обливаючи брудом українську вікіпедію, саме Ви руйнуєте і без того слабкий україномовний сектор електронного простору, підриваєте майбутнє української мови та культури в глобалізованому інформаційному суспільстві.
Андрій, дописувач Вікіпедії.
2007.01.20 | ЖАК
Re: Без мови у нас знову не буде Батьківщини!
Уж кто бы писал про "Батькiвщину", Родину т.е. И про язык родной. Особенно на границе, созданной искуственно. Я про границу Донецкой и Ростовской областей. Какого черта возникло это уродливое образование в виде КПП между этими родственными областями!? Линия раздела прошла не просто между ними, но между родственными связями, между братом и сестрой, между отцом и сыном! Кому это было нужно? Вот той Галицийской братии, которая решила, что "самый правильный язвк- украинский"? Не дождетесь ребятки! Не получится у Вас разделить наши родственные связи. Если Вы нас "допечете"- разнесем все Ваши блокпосты по кусочкам, никакой ОМОН Вам не поиожет! И русский язык Вам не по зубам одолеть!2007.01.21 | Валерій Степаненко
Re: Без мови у нас знову не буде Батьківщини!
Не так давно Західну Україну відділили від Польщі. Точно так же Східну Україну можна відділити від Росії. А кордон - це не "залізна завіса", а цивілізований захист від контрабанди, нелегальної імміграції тощо. Держава повинна контролювати свої кордони. Це одна з головних її ознак.2007.01.21 | Валерій Степаненко
Re: Без мови у нас знову не буде Батьківщини!
Україна - це вже серйозно й надовго. З такими поглядами, певне, варто переїхати на постійне проживання у Ростовську область. Це зніме всі Ваші проблеми. Жити у країні, яку ненавидиш, аморально! У Вас хоч є куди їхати, а куди їхати нам, укрнаїномовним українцям? Нікуди, тому ми маємо будувати українську Україну в Україні.2007.01.21 | ЖАК
Re: Без мови у нас знову не буде Батьківщини!
Ага! Только гуцульщина останется таковой, А Донецк- таковым. Не диктуйте свои условия и не устраивайте нью депортацию и ... все будет хорошо.2007.01.25 | Shadow
Re: Без мови у нас знову не буде Батьківщини!
Узнаю "старшего брата" - знаменитая русская толерантность поперла 8)Я русский бы выучил только за то, что надо допрашивать пленных! бгг
2007.01.25 | Gutsul
Ще раз про Вікіпедію
Пане Валерію, хотілось би, все ж таки, отримати від вас хоч якісь пояснення з приводу ваших закидів стосовно вікіпедії. Та перш ніж робити це ознайомтеся з нею (я так розумію, що ви знаєте про вікіпедію лише зі сторінок інших видань). Чекаю ваших коментарів на цьому форумі, або на сторінках вікіпедії (наприклад тут: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%96%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%8F:%D0%9A%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%BF%D0%B0_%28%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B8%29#.D0.9C.D0.B8_-_.D0.B3.D1.80.D1.83.D0.BF.D0.B0_.D1.88.D0.BE.D0.B2.D1.96.D0.BD.D1.96.D1.81.D1.82.D0.B8.D1.87.D0.BD.D0.BE_.D0.BD.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.88.D1.82.D0.BE.D0.B2.D0.B0.D0.BD.D0.B8.D1.85_.22.D1.83.D1.80.D0.B0-.D0.BF.D0.B0.D1.82.D1.80.D1.96.D0.BE.D1.82.D0.BE.D0.B2.22)З повагою,
Gutsul
2007.01.29 | Правду кажучи
Скити-українці — це найстарша нація Европи, а може, й людства
Скити-українці — це найстарша нація Европи, а може, й людства.(Саєнтифік Амерікан, червень 1974 р.).
„Велика Скуф" — велика Сколотія.
Історіографія про царських сколотів ішла рівнобіжно з істо¬ріографією про гетів-готів, тобто Малу Сколотію (Тракія, Добруджана, Дакія).
До 1835 року не було жодної праці-розвідки про сколотів-скитів. Були тільки переклади джерел грецьких і латинських на живі європейські мови. Були перекладені такі старовинні автори, як Геродот, Тукидид, Берос (халдеїка — відпис, бо оригінал загинув), Пліній Старший і ін., а по народженні Христа такі автори:
Страбон, Пліній Молодший, Овідій, Помпей Троґ, Юстин, Таціт, Плютарх, Курцій і багато інших.
Із християнських істориків про сколотів писали: св. Павло, Марцелін. Пріскус. Кассіодор. Йордан, Менандер, Маврикій, Прокопій, Константин Порфірородний, Комменіята й багато інших. Писали, як про живучий в той час нарід.
Всі грецькі джерела перекладені латинською мовою, а в 15-16 ст., їх із латини перекладено німецькою, англійською, фран¬цузькою, російською та іншими живими європейськими мовами.
Як було вже сказано в І розділі, з Правобережної Праукраїни, чи в археологічному розумінні з Трипілля, переселенці пошири¬лися передовсім на схід. Гнала їх до цього життєва конечність — перенаселення трипільської екумени, а полегшили цей процес приручення коня і винахід колеса та гарби.
Ніхто не знає як називали самі себе ці племена, за винятком Геродота, який записав, що скити називали себе сколотами. Кимрами, таврами, скитами, кельтами називали їх греки (геллени).
З археології знаємо, що ті племена нашої землі розросталися І освоювали щораз нові, незаселені степові простори протягом цілих тисячоліть, починаючи з VII-IV тисячоліть до Хр.
Самари-зимарй-орії-сколоти з Праукраїни на своїй предовгій дорозі натрапляли не тільки на зовсім не заселені простори, а й на території, на яких жили неорійці, зі своїми культурами (Індія, Мала Азія, Єгипет і ін.).
До Олександра Великого грецькі історики мало, а то й зовсім не цікавилися ні своєю, ні чужою передісторією. Тільки Геродот — батько історії — у своїй „Історії" з 444 р. до Хр. в IV книзі розповів нам про початки Сколотії й сколотів.
Про це буде мова далі.
Одначе почнемо від Беросса, який сам свідчить у своїй праці „Халдаїка і Вавилоніка", що її оригінал затратився, але залишилися численні відписи й цитати ще з дохристиянської доби.
Беросс (халдейський жрець, астролог і філософ) усі свої дані, як він сам свідчить, почерпнув із халдейських (сумерських) і скитських книг. З цього виходить, що сколоти мали своє письмо вже у другому тисячолітті до Хр. або ще скоріше.
Для пояснення, якими найстарішими халдейськими й сколотськими книгами, що збереглися донині, він послуговувався: це були „Веда", усі санскритські твори в Індії „Магабгарата й Рамаяна", „Авеста" в Персії та ін.
Він пише: „Що стосується початку й походження героїв і по¬дальших подій, то це скорочено передаємо з наших халдейських і сколотських книжок — як далеко вони сягають" (ст. 22 — II кн. про генеалогії).
З цього виходить, що він користувався бібліотеками сумерів, якими користувалися й жидівські рабини, будучи у вавилонській неволі в VI ст. до Хр. — про початок світу, потоп, тобто „гене¬зис" кн. Буття 1 Моисея, якого Ґ. Нанні називає найстаршим істо¬риком світу у своїй праці „Berossi, sacerdotis Chaldeici Antiquitatym libri quinque—Antverpiae — 1545".
Беросс, як і Мойсей (ті самі джерела), каже, що по потопі ко¬рабель Ноя (Яна у Беросса) осів на Гордийській горі у Вірменії — недалеко ріки Аракс (Мойсей назвав гору Арарат).
„І там, в околиці над Араксом. був початок народин скит¬ської (сколотської) нації, назва якої походить від їхнього першого володаря Скита".
З-над Араксу сколоти перенеслися у Праукраїну, яка тоді бу¬ла незаселена, здобуваючи тим самим право стати автохтоннами й правними посідачами своїх прадідівських земель. „Це зовсім неважне, — як каже О.Дражньовський, — чи вони переселилися усі туди й щойно пізніше поширили свою експансію в Европу та Азію, як подають грецькі джерела, а чи, як можна логічно зроби¬ти висновок на підставі Беросса, вони поширилися з-над Араксу на всі сусідні території". Одначе провід сколотської нації — цар¬ські сколоти — поселилися в Україні — „Герроісі-Есхата", на що вказують царські могили й історичні джерела, а не як це треба було німцям і москалям, а за ними та деяким нашим історикам й археологам (Грушевський. Щербаківський і ін.), які вважають що сколоти неодмінно прийшли з Ірану й навіть тисячолітнє пе¬ребування у сусідстві „культурних" грецьких колоній над берега¬ми Чорного моря не окультурило їх аж до нашестя Сарматів, котрі змели їх у III ст. до Хр. (Грушевський). Очевидно, про це „не знали" нічого греки, бо ніхто з них не записав, як і коли це сталося, тільки дальше у своїх історіях і хроніках писали про сколотів (скитів), гетів-готів, антів, русів аж до XII ст. по Хр.
Тут треба обов'язково додати, що як би сармати дійсно змели сколотів, як цього треба було німцям і їх однодумцям, то греки з великою радістю були б записали цю подію не раз, а сотні разів, але про це — ні однієї згадки. (Зрештою, сармати є рідними братаничами сколотів, про що буде мова далі).
Діодор Сіцилійський, який у своїй „Історичній Бібліотеці" дав перегляд усіх доступних йому історичних праць, написав таке: „Тепер з черги будемо говорити про скитів (сколотів) сусі¬дів індів. Вони колись посідали вузьку територію, але поволі стали сильніші своєю силою і змаганням, поширюючи свої границі в довжину й ширину, довели свою націю до великої могутньої імперії і слави". І дальше: "А маючи одних із найстарших і найбільш войовничих королів з надзвичайним вмінням володіння, вони прилучили до своїх територій всі гористі околиці аж до Кавказу, як теж долини (поля) аж до Океану (Атлянтику), мокляків Меотиди (Озівського моря) і прочі землі над Доном уздовж ріки... Тоді повернули зброю в інший бік і дійшли аж до єгипетського Нілю. Після підбиття багатьох і великих народів сколотська (скитська) імперія сягала аж до Східнього океану (Пацифік). Величні діла творила ця нація і мала королів, гідних пам'яті". (Істор. бібліотека — II гл. 43 ст. 113-114).
Крім згаданих двох, одним із найважливіших істориків, що дав справжній історичний матеріял, був римський історик Помпей Трог (1 ст. до Хр.). що написав „Історію світу" в 44 томах. Ця історія, на жаль. не збереглася в оригіналі, є тільки скорочення грецького історика Юстина (165 р. по Хр.) під заголовком „Філіпіки" і в них ціла друга книга, присвячена Сколотії (Скитії).
„Історія сколотів (скитів) дуже багата й величава. Вони (ско¬лоти) мали славний початок, а також імперію з величавими по¬двигами їхніх мужів та чеснотами їхніх жінок... Вони заснували Партію і Бактрію, а їхні жінки — королівство амазонок...
...Сколотська (скитська) нація уважалася за найбільш стародавню у світі, хоч між сколотами й єгиптянами відбувалися довгі суперечки, котра з націй старша". (Вийшло, що Сколотія, бо ма¬ла більші природні багатства (чорнозем, густа мережа водних чистих рік), що були більш пригожі для первісних людей, як щойно штучно створені канали в Єгипті.
Трог писав: „Сколоти — це найстарша нація світу".
„Ця нація (сколоти) плекає справедливість із вродженого нахилу, а не під примусом законів". — каже Трог. (Порівнюючи їх до греків, які навіть після довгих навчань їхніх філософів і мудреців залишилися шахраями).
І дальше „Сколотія (Скитія) — нація, славна подвигами і війнами. Сколоти величезної фізичної будови, не бояться ніяких невдач, а коли були переможцями, то задовольнялися тільки славою" („Філіпіки", кн. II розділ 3).
„Три рази наступала Сколотія (скити) на азійські імперії, але ні одна з тих потуг не відважилася напасти па них, не могла їх завоювати. Вони розбили і примусили втікати єгипетського фараона Сосотріса (Рамзеса II), коли він наважився наступати на Сколотію". „Вони знищили Кира з цілою його армією (Томира).
Змусили до безсоромної втечі зі Сколотії перського короля Дарія І (513-12 р. до Хр.).
Перемогли Зопіріона, генерала Олександра Великого, розгромивши дощенту його армію..." (Пайрісад 1 344-311 до Хр.).
Вони завоювали Азію і наклали на неї трибут — невеликий, радше як символ визнання їхнього завоювання після перемоги. Азія платила цей трибут 1.500 років, аж поки король Нінус (3.000 до Хр.) не відмовився платити цю данину", тобто сталося це за 1.500 літ до Хр.
У Помпея Трога немає навіть найменшої згадки чи натяку про походження сколотів з Азії (чи Ірану).
З його писань виразно видно, що вони (сколоти) споконвіку жили над Дніпром (Бористеном) і Чорним морем (Евксином).
Курціюс Руфус в „Історії Олександра" пише: „Нема сумніву, що скити, (сколоти), від яких походять парти, прийшли не з-над Босфору (Тракії), а з території Европи, і дальше: „Але сколотський народ, що жив недалеко Тракії, звернувся на північ". По¬дібно пише й Пліній.
Геродот із Галікарнасу (480-425 до Хр.), який побував у Ско¬лотії, в її найбільшому порті Ольвії (451 р. до Хр.) у своїй „Історії" з 444 р. до Хр. в IV кн., присвяченій музі Мельпомені (траге¬дії), описує Сколотію, її неповну історію, побут, культуру, звичаї, племена, осади, економію, вірування, мистецтво і легенди. Багато місця присвятив походові Дарія (513-12 до Хр.).
В одній з легенд, яка була жива між тодішніми сколотами, переповідає про походження сколотів.
Геродот каже, що Геракл (якого греки присвоїли собі від нас) приїхав у Сколотію у пошукуванні корів титана Геріона (десятий подвиг Геракла). У сколотських степах захопила Геракла сніговія. Змучений Геракл пустив коні пастися, а сам, закутаний у левину шкуру, заснув. Рано побачив, що коні зникли. Шукаючи коней, стрінувся з чудним сотворінням, що до половини тіла бу¬ло гарною жінкою, а замість ніг мала хвіст ящірки чи змії. Вона запитана про коні, відповіла, що їх сховала і віддасть йому тоді, коли він згодиться стати її чоловіком. Геракл згодився. Вона дер¬жала його при собі кілька літ і мала від нього трьох синів. За цей час Геракл відшукав корови і став прохати, щоб його відпус¬тила. Вона сказала, що доглядала його коні й має від нього трьох синів. Яка буде їй нагорода?
Геракл подарував їй свій лук, пояс із золотим черпаком і ска¬зав їй, щоб край цей (Сколотію) дала тому синові, на якого буде добрий його пояс і котрий зуміє натягнути його лук.
Потім Геракл від'їхав. Коли сини доросли то, ні старший Аґатирс, ні середульший Гал не змогли натягнути лука свойого батька. Зробив це наймолодший — Скит (Сколот), який і став прапредком усіх сколотів.
Аґатирс дістав від матері західні краї — Дакію (теперішню Румунію), а Гал одержав північно-східню Праукраїну (сьогод¬нішню Полтавщину, Донеччину, Галон).
З цієї легенди наочно видно, що сколоти (скити) уважали себе автохтонами Праукраїни й не прийшли нізвідки.
Тут треба сказати, що деякі вчені здогадуються, що сколоти, гали й аґатирси жили в Праукраїні від щонайменше 10.000 літ під назвою кимрів-самарів.
Це був найстарший нарід в Европі, бо греки прийшли з Праукраїни десь за 2.000 літ до Хр., тому Геракл не міг бути греком. Усі, зрештою, грецькі боги й герої узяті від наших пелязгів-палистих, які проживали довший час на території пізнішої Греції-Геллади (й на Пелопонесі).
Другою легендою, яку розповів Геродот у своїй „Історії"', є опо¬відання про легендарного сколотського царя Таргітая (Цар-Гетая).
Цар мав трьох синів, що жили разом з ним, коли одного дня упали з неба від бога Папая на землю золотий плуг, ярмо, боєва сокира й черпак для пиття води. Перший, що хотів узяти золото, був найстарший син Липоксай. Та золото почало горіти. Після нього підступив Апоксай і з ним було те саме. Врешті підступив наймолодший Колоксай — вогонь погас, і він узяв це золото. Це також вказує, що ми є нащадками сколотів-орачів (золотий плуг), ярмо — це сколоти-орачі й скотарі, боєвий топір (сокира) — це символ завоювань цілого тодішнього світу царськими сколотами, а черпаком користувалися українці до Другої Світової війни, та й тепер ще користуються.
Отже, і з цієї легенди видно, що сколоти — це автохтони Праукраїни.
Тому що Геродот, крім Ольвії, не побував далеко у степах, то й нічого не знав про Дніпрові пороги, тому він радо користувався розповідями сколотів, які зовсім і не згадували про свій прихід з Азії чи Ірану.
Раз тільки Геродот, покликаючись на опінію Арістея, ви¬словив здогад, що сколоти могли прийти з Азії. (Арістей, син Кайстровія — бога траків, якого греки прийняли у свій Пантеон). Геродот оповідає, що „той Арістей мав дійти до краю Ісседонів. (Ісседони жили у східньому Туркестані над рікою Тарім-Дарія і озером Льоп-Нор (сьогоднішній Сінкіанг). Сколоти-скити жили на північний захід від них, а „арімаспи" жили в сьогоднішній Монголії на південь від озера Байкал), які казали йому. що арімаспи-одноокі натиснули на ісседонів, ісседони на сколотів, а сколоти на кимрів. І так сколоти з'явилися над берегами Чорного моря (VII ст. до Хр.). До цього здогаду причепилися німецькі вчені, бо їм ходило довести, що сколоти — це дика орда, яка прийшла з Азії, зокрема з Ірану, яку в ІІІ ст. до Хр. знищили сармати, а сарматів — готи (очевидно — дойче), а готами вони хотіли підбудувати свій 1 райх.
Грушевський цю легенду-байку також прийняв за правдопо¬дібну, хоча знав, що однооких арімаспів ніколи на світі не було й тим самим не могли натиснути на ісседонів. Але йому також хо¬дило, не знати чому, щоб сколоти не були автохтонами, а зайдами з Ірану!
Абсурдність тієї теорії довів також московський академік Артаманов (білий крук), та псе одно ніхто на неї не звернув ніякої уваги й у світовій літературі під впливом німецьких, а за ними й московських учених. Ця фальшива теорія лишилася донині також і в нашій історіографії.
Грушевський (Історія Руси-України том. І) пише про скитів:
"Варварська дич, що чорною хмарою висіла над гелленським світом тисячу років".
Як Грушевський нарахував аж 1000 років, коли скити — оця ,,дич" — за його ж таки даним, появилася під кінець VIII ст., або на початку VII ст. до Хр. а загинула вже в III ст. до Хр.. Де ж тут 1000 років? І що найважніше — ніхто з давніх грецьких істориків чи географів, ні Діодор Сццилійський, ні одне грецьке дже¬рело ніколи тих "колоній" не називали „грецькими чи гелленськими", то чому ми маємо їх так називати? Ті "колонії" лежали на нашій сколотській землі. А знаємо, що у всіх портах світу завжди є певна кількість чужинців!
Зрештою, ті „геллени", що там жили, зовсім не були гелленами, бо походили в більшости з берегів Малої Азії і по загибелі Гетитської імперії в XI ст. до Хр. були їхніми нащадками, отже сколотами. Вони по завоюванні Даріем Малої Азії на початку V ст. до Хр. масово емігрували над береги Чорного моря, де за доз¬волом сколотських володарів поселювалися і платили їм данину.
Грушевський, пишучи про "дикунство" рідних сколотів, яких нащадком був і він сам "забув" запитувати думку Геродота, кот¬рий, пишучії про сколотів, заявив: "Усі народи довкруги Понту (Чорного моря) належать до найбільш некультурних, крім сколотів. Вони мудріші від будь-якої нації на землі й винахідливіші. бо унеможливили ворогам напасти на їхню землю та винищують кожного, хто відважився б на таку спробу!"
І що найважливіше, як за такий короткий час (400 літ).. ско¬лоти — дикуни" змогли залишити по собі тисячі (дослівно) цар¬ських могил з безчисленними скарбами в золоті й сріблі, які сьогодні лежать в Ермітажах Санкт-Петербургу й Москви (не в Києві!), а про їх мистецьку вартість навіть не доводиться гово¬рити, бо їм ціни немає.
Ті скарби, пограбовані москалями, далеко-далеко старші й більші, як ті, що їх лишили єгипетські фараони в пірамідах за цілі тисячоліття.
Коли йде мова про давні царські могили, яких безліч лиши¬ли царські сколоти на українських землях, то йдучи за логікою учених, треба було сподіватися, що ті могили повинні би бути також і в Ірані, звідкіля ніби мали походити сколоти, але, на ди¬во, в Ірані не знайдено ні одної! Чому? Що ж собою являв Іран колись і сьогодні?
Іран — пустинний край, оточений горами й океаном, немає ні однієї більшої річки, а ті, які там є, губляться у пісках пустель і тим самим унеможливлюють осіле життя навіть сьогодні.
Геродот, як було вже згадано, не твердив, цю сколоти прий¬шли з Ірану, але записав, що сколоти дуже часто під час різних воєнних виправ заглядали в Іран. Вони, виконавши свою місію, усе вертали у Сколотію, у країну "руса" (оленя), пшениці, запаху печеного пшеничного хліба, чудової весни, заліза й соли.
Другим давнім істориком і географом, що багато уваги при¬святив Праукраїні, був Страбон (63 до Хр. — 19 по Хр.). Сам він походив з Амазії у Понті (Amissus). де його діди й батьки були на службі понтійсько-босфорських царів, студіював в Александрії (5 літ), де була в цей час найбільша бібліотека світу, опісля час¬тину свого життя провів у Римі, а під кінець життя був політич¬ним радником королеви Понту. Сам він зачисляв себе до династичної кляси володарів Понту й Босфору, тому сколоти-орії були йому рідні й свої.
Історія, ним написана, не збереглася, тільки географія — 17 томів, де в томах 4, 7, 11, 12 багато пише про Праукраїну-Сколотію, європейську, малоазійську й азійську аж по Індію. Це най¬більш вартісна праця і джерело про нас і про Босфорське цар¬ство з часів Мітридата VI і дальше володарів Босфору та взагалі про давній світ, але сколотська проблема Страбону була дуже близька і він, як і інші дослідники сколотів, називає їх „найчеснішими й найоправедливішими людьми на землі". Він спростовує усі попередні закиди, зроблені сколотам попередніми вченими, а самого Геродота називає мітографом.
Він каже, що деякі автори тільки через іґноранцію оскаржу¬вали сколотів у дикості в поведінці з чужинцями, яких вони ніби-то приносили в жертву своїм богам, їли їхнє м'ясо і вжива¬ли їхні черепи, як чаші для пиття, а водночас називали сколотів "чесними кобилодоїльцями, споживачами молока й святими, найбільш правдомовними людьми, яких нема ніде більше на світі" (Страбон. "Географія", т. 7).
І дальше: „Такий погляд існує навіть ще й досі поміж грека¬ми, бо ми уважаємо сколотів (скитів) за найчесніших людей і найменш здатних на обман, як теж і вони далеко більше скромні й незалежні від усіх і від нас".
А про греків: „Наш спосіб життя поширив свій згубний вплив на майже всі народи, впроваджуючи серед них вибагливе життя і змислові приємності, що впровадило до загальної захланности. І через те сколоти, як і інші чужинці, стали мораль¬но гірші, це підірвало в них мораль і впровадило в них хитрість на місце прямолінійності!"*
* Як у сьогодняшніх москалів, які по упадку Константинополя 1453 р. по Хр. присвоїли собі від Ромеїв не тільки герб (двоголового орла, що символізував Римську й Константинопольську імперії), а й їхні звичаї, мораль і цезаропапізм у релігії ти вигадку, що вони (москалі) є третім Римом, а четвертому не бути ніколи (Філотей).
-----------------------------------------
Страбон добре орієнтувався у сколото-сарматських проблемах і вже в І ст. по Хр. ніде не згадує про те, що сармати знищили сколотів, а заявляє, що сармати — це та сама нація, що й сколо¬ти, яка жила за Доном.
Геродот уважав сарматів також за ту саму націю, бо ж писав, що сколотські сини, поженившись з амазонками, відійшли на північний схід від сколотів і там дали початок новому племені сарматів. Зрештою, сколоти залишили незліченні могили з пре¬багатою культурою, коли по сарматах не лишилося майже ні¬чого.
В ті часи на кордонах племен чи навіть держав не стояли пограничні сторожі, котрі їх берегли, як про це писав археолог П.Курінний (знавець сарматів), час від часу могли появлятися менші чи більші ватаги сарматів на просторах Сколотії аж по Дунай, очевидно наскоками, як хижаки, у 7, 15, 85, 101 та 180 роках по Хр. Решта сарматів жила за Доном, як це відкрили та розкопали археологи В.Городцов і М.Міллер і показали нам культуру сарматів такою, якою вона була насправді в VI-! століт¬тях до Хр.
Їхні хати без печей і вікон, з вогнищем посередині та земля¬ними ямами у формі конуса, наче сховок на зерно на в'ялену ри¬бу. Поживою сарматів були молоко, пшоняна каша, риба, м'ясо та ярина.
Небіжчиків ховали у вузьких, глибоких на 3 м ямах, випрос¬таних головою на південь. Біля голови ставили посуд з їжею, а опісля засипали яму землею з насипом зверху.
Такі могили траплялися зрідка і в Україні. Але карту К.Птоломея, де зазначено всі простори України й сусідних земель аж по Балтику як Сарматію П.Курінний назвав помилкою (П. Ку-рінний „Предісторія та рання історія України на підставі археологічних джерел".— С. 50)
Отже, про сарматів, що змели сколотів ще в ІІІ ст. до Хр., го¬ворити не доводиться. Вони жили за Доном і на Кубані. Їх у пізніших віках ототожнено з алянами, які розділилися на такі пле¬мена: сармати, яксамати, язиґи, псеси та ін.
Птоломеи писав свою географію в Олександрії за переказами інших дослідників.
Цю справу вияснив Страбон. Він подає, що колись греки називали сколотів сарматами. На підставі тих джерел астроном-географ Птоломей у ІІ ст. по Хр. змінив назву скитів (сколотів) на сарматів, не подавши причин. Римляни потребували карт у своїх завоюваннях і розповсюдили назву сарматів по всій Европі, що опісля і стало офіційним джерелом інформації, яку в XIX ст. історики взяли як базу своїх „історичних доказів".
Греки, одначе, аж до XII ст. по Хр. на означення Сколотії вживали назви „скити, готи, ґети, анти". Вони ж найближчі сусіди сколотів і добре орієнтувалися у тих справах.
http://infostore.org/info/1437503
2007.01.29 | Правду кажучи
Re: Мова й письмо оріїв-сколотів
Мова й письмо оріїв-сколотів„Scythica — vetutissima vernacula lingua Europae".
„Сколотська (скитська) мова — це найстарша матірня мова Европи".
Вихідці Трипільщини орії-сколоти, загнуздавши коня і роз¬жившись на вози та зброю, розселилися від Атлантики по Алтай, опісля заселили Манджурію й Індію, а також появилися над Ефратом, у Палестині та в Єгипті. Скрізь там знаіідено військову сокиру з-над Дніпра ще задовго до металевої епохи та посуд трипільської культури, як рівнож поховання мерців, присипаних охрою. З причорноморських степів, гнані цікавістю, жа¬добою пригод і слави, розійшлися орії-пастухи, хлібороби й кін¬нота по континентах Европи, Азії і частинно Африки, бо всюди, де зайшли, лишили по собі численні залишки трипільського кореня. На це звернули увагу вчені вже у другій половині XIX ст., такі як Бадер, Ф.Бопп, Ґіршман, Е.Джеймс, Т.Повел, Л.С. де Кемп і багато інших.
У XX ст. англійські археологи С.Піґот і Ґ.Кларк у книжці "Передісторичні суспільства" називають український степ "без¬перервною ланкою поміж Азією та Европою". Ця територія для них — це батьківщина індо-европейців-оріїв. „Пояс країни на північ від Чорного моря, поміж Карпатами й Каспієм, відповідає усім доказовим факторам". Пігот у книжці „Давня Европа" гово¬рить про "рух народів із південних степів Росії (читай України) на захід і на північ". Вони, предки пізніших „кіммерійців і сколотів, після змін і різних кочових рухів у Центральній Европі", залюднили кожний закуток Европи, також до Анатолії прийшов індо-европейський ідіом. „Розкопки говорять, що тип осель включно із системою ради старшин і своєрідним парляментом усіх вільних громадян, які послуговувалися ще камінними ви¬робами, був уже устійнений у Східній Европі 5.000 літ до Хр." Говорячи про мову, С.Піґот у книжці „Світанок цивілізації" ка¬же: „Десь між Карпатами й Кавказом було, правдоподібно, місце походження індо-европейської групи народів". І дальше „філологи в загальному годяться, що територія на захід від Уралу й на північ від Чорного моря, поміж Карпатами й Кавказом, найбіль¬ше відповідає доказам". Ґ.Кларк і С.Піґот категорично заявля¬ють, що Середній Схід, Індія, Пакистан, Месопотамія, Близький Схід колонізовані людьми з України.
Світової слави археолог, австралієць з походження В.Чайлд у книжці „Досвіток європейської цивілізації пише, що: „з україн¬ських степів на світанку цивілізації розвивалася індо-европейська (орійська) мова".
Француз Ґ.Ру в книжці „Давній Ірак" пише, що „індо-европейці, правдоподібно, прийшли зі спільної батьківщини в Південно-Східній Европі", а коли мова йде про гетитів, гуріїв, мітанів, каситів, медів і персів, то „батьківщиною тих індо-европейців (оріїв) перед тим, поки вони поділилися на багато галузей, була країна... на рівнині понад Чорним морем" (не в Ірані).
Археолог Ґ.Генкен у праці „Індо-европейська мова й археоло¬гія" пише: „Широкі степи на північ від Чорного моря були пер¬шою вітчизною людей, які говорили індо-европейською (орійською) мовою".
Австрієць Е.Гок у книжці „Ґерманія" з 1963 р., коли пише про мови, не згадує української, а тільки „рутеніше" (русинська). Він пише: „Перші оселі слов'ян, головної відноги індо-европейців, треба шукати в околицях Чорного моря і Каспія".
Г.Велс у „Короткій історії світу" пише, що орійці походять з-над Чорного моря та що вони мовою поділилися на санскрит, перську, грецьку, латинську, германську та англійські мови.
І.Ліснер у праці „Мовчазна давнина", говорячи про греків, стверджує, що карійці, пелязги, йонійці, ахейці та дорійці похо¬дять із країни між Польщею (теперішньою) та Туркестаном, от¬же, з-над Чорного моря. Про німців Ф.Енгельс пише, що німці прийшли з України, де навчилися їздити на конях.
Подібно пишуть археолог Дж. Брестер, італієць Л.Паретті, німецький історик Шредер, що орійці походять з Праукраїни.
І.Ліснер називає тодішні цивілізації кінними. Коні понесли наших предків до Анатолії, Греції, Месопотамії, Ірану та Індії, а на захід аж до Шотляндії. Віз з Праукраїни дістався навіть до Китаю і Єгипту, хоч доволі пізно, бо аж за 1500 літ до Хр. Війсь¬кова технологія оріїв переформувала цілу Европу, особливо коли орії-сколоти винайшли спосіб виплавлювання металів — бронзи й заліза.
Учений В.Зіґлінґ каже, що мова тохарів була та, що й у сколотів. Тохари — це вихідці з території поміж Дунаєм і Волгою, з-над Дніпра, у III тисячолітті до Хр. Вони знайшли собі нову врожайну батьківщину поміж ріками Аму-Дарією і Сир-Дарією. Там створили опісля держави Соґдіяну й Бактрію (Бактрією на¬зивали її греки, а самі вони називали свою державу Аріяспою — годувальники коней. Аріяспа лежала над річкою тієї самої назви).
З Тохарії з початком II тисячоліття почалося розселення на всі сторони світу: на Іран (Аріяну), Партію, Хорезм, Алтай, аж до Манджурії і Китаю та на південний схід до Пенджабу й над Ґанґес до Індії, аж до провінції Орісси. Всюди, де прийшли орії, вони принесли й свою мову — як звичайно, не приймали мови зайнятої чи завойованої країни, а радше накидали їм свою як завойовники.
Прийшовши до Індії чи кудись в Азію, вони говорили й пи¬сали санскритом. Це була мова всіх сколотів, найстаршої у світі нації, яка залишилася там дещо змінена, змішавшись із місце-вою. Інакше й бути не могло, бо немає ніяких доказів, щоб інду¬си принесли її в Европу. адже ж ніколи не бували поза Індією. Отже, лишається тільки одне: сколоти-орії принесли її до Індії у першій половині другого тисячоліття, приблизно за 1.750 р. до Хр., вийшовши з Тохарії.
Філологи погоджуються з тим, що ціла група народів ужива¬ла мову „зенд", якою писав Заратустра, що була підгрупою санскритської чи, як її пізніше називали, індо-европейською. В. Абаєв (совєтський науковець, осетинський мовознавець) обстоює дум¬ку, що початок сколотської мови не був в Азії (Ірані), а в Праукраїні — з поступовим поширенням до Сакії (Тохарії), Ірану й Індії. Те саме засвідчують і тексти „Веди". В них багато слів, назв звірят, рослин, які були невідомі в Індії, але відомі в Праукраїні й Европі.
У санскритській мові є дуже багато спільного й подібного, що залишилося донині в мовах осетинській, литовській і лат¬війській. Теперішня українська мова — це еволюційне продовження трипільсько-орійської-староукраїнської, що зробила вели¬кий поступ і тому позірно виглядає, що ті сліди є дуже малі.
Коли німці в XIX ст. хотіли конче присвоїти собі Біблію — Ульфіли, то одне, що завдало їм великої мороки й на що не могли знайти логічної відповіді, то повноголосність і гнучкість тієї мови (7 відмінків).
Ульфіла чей же не винайшов мови гетів-ґотів. Вона існувала тисячоліття перед 365 р. по Хр.. коли Ульфіла писав Біблію чи перекладав не ґето-ґотську мову.
Проф. В.Чапленко, мовознавець, також стверджує посвоячен¬ня праукраїнських первнів мови з коренями адигейської, осетинської, литовської і латвійської, які були поза всякими впливами слов'янської, а в яких сховалися залишки санскритсько-сколотської.
Проф. Р.Драґан у своїй праці „Велика сім'я" пише, що най¬легше знайти спільність походження орійців дорогою лінгвістики. Для прикладу подає, що наш бог Див і богиня Дева — це в Римі „Деус", у Греції „Зевес", в Індії „Девака", а на півночі „Годіва", литовське „Дієвас", кельтське „Діа", тевтонське „Діу".
Наше українське „мама" у всіх орійських мовах подібне. В санскриті — „матар", грецьке — „метер", латинське — „матер", кельтське — „матір", тевтонське — „мауатар", литовське — „маті", тохарське — „матир", вірменське — „маір", французьке — „мер", англійське — „матер", іранське — „матар".
Числа: українське — „два", грецьке — „діо", латинське — „дуо", санскритське — „два", ірляндське — „дау", готське — „тва", литовське — „ду", тохарійське — „дві", французьке — „де", англійське — „ту".
Українське — „три", санскритське — „трия", грецьке — „трейс", латинське — „трес", ірляндське — „трі", готське — „треіс", литовське — „трис", тохарійське — „трай", французьке — „труа", англійське — „трі", німецьке — „драй".
Можна це й перелік продовжити і знайти багато слів, які по¬дібні в багатьох мовах, що мають орійсько-санскритський корінь і походження. Усі познаки вказують на те, що колиска оріїв мусіла мати якесь одне географічне місце і про це говорять уже наведе¬ні слова. І хоч мови народів по тисячоліттях розійшлися, та лінг¬вістичні студії неодмінно ведуть до України, до того краю, звід¬ки розійшлися військові сокири, кургани з рештками їх пребага¬тої культури, спіраллю мальований посуд, вози, колісниці, запря¬жені чудовими кіньми, завдяки яким сколоти завоювали увесь тодішній світ.
Пророк юдеїв Єримія (6-22) в половині VII ст. до Хр. писав:
„Ось іде народ із північної країни. Великий люд здіймається з найдальших закутин світу. В руках їхніх лук із списом, вони жорстокі, не мають милосердя (так як би колись, починаючи від Єрихону і тепер, юдеї мали до когось милосердя). Голос їхній ре¬ве, як море, вони верхи на конях. Готові, як один, до бою проти тебе, дочко Сіону". (Єримія — зюдейщений самарянин).
Крім уже згаданих слів, варто приглянутися до деяких санс¬критських слів, які збереглися у живій українській мові або зближені своїм коренем до неї. Це такі слова: баба, бук, береза, бігти, видіти, губи, духа, жити, жона, умирати, зуби, іти, ім'я. кість, кров, князь, колодязь, котел, кіт, люди, любити, лев, лице, мозок, муж, могти, меч, око, ніс, пиво, полк, серце, спати, стояти, сон, страва, скло, скот, смерть (мара), теплий, тин, шолом, хижа, хлів і багато інших.
А ось споріднені своїм коренем: лосось, серп, колос, ярмо, свиня, покривати, трогати, таяти, мерзнути, низина, впадина, смілий, голуб, ясний, світ, мішок, голос, суд, безрукий, лінивий, прут (хворостина), простий, біль, вільха, плач, зівати, вчити, посилати, рука (давати), сніг і інші (За О.Дражньовським).
Щодо „арабських чисел", то скотарі-араби як нарід, котрий у своїй експансії, починаючи з VII ст. по Хр. передав ці числа на Захід, присвоївшії їх собі в Індії, куди їх принесли сколоти.
Мохаммеданські (арабські) учені, які побували в Індії, студі¬ювали індійські книги і поробили переклади зі сколотсько-санскритської мопи на арабську (вчені Аль Хваразіт, Аль Беруні та ін.) присвоїли і цифри, які передали на Захід під назвою уже арабських.
Ще в середньовіччі писалося: „сколотська (скитська) мова — це найстаршя матірна мова Европи". У XIX ст. по Хр. німецькі вчені перезвали її на „індогерманську", а тому, що вони (вчені) мали в Европі великий авторитет, то багато мовознавців спри¬йняло цю назву без спротиву.
Тільки такі авторитети, як Міллс, Л.Ґоверн та ін.. ретельно дослідили ці проблеми й дійшли до правильних висновків, і то¬му вони сугерували, щоб і надалі вживати сколотський (скитський) замість індо-европейський чи індо-германський.
У 1853 р. Равлісон прочитав свою працю про сумерів (шуме¬рів), їх мову й письмо перед ,,Royal Asiatic Society" в Лондоні, в якій ствердив, що всі клинові одномовні написи на знайдених цеголках (табличках) у Південній Вавилонії (Сумерії) були напи¬сані сколотською (скитською) мовою.
У тих бібліотеках є заступлені всі ділянки людського знання і літератури: Ґіль-Гамеш, кодекс Гаммурабі (а радше Ешнунни), історія, релігія, соціяльні проблеми, астрономія і все інше, — а їхня давнина сягає 5.000 літ до Хр.
З початку деякі дослідники думали, що це була староперська мова, але коли усвідомили собі вік писання табличок, то дійшли висновку, що перси тоді ще навіть як плем'я не існували (з'явились в IX ст. до Хр.). В Авесті ще нема згадки про персів чи Персію тому, що вони в той час не існували. Про це, зрештою, свідчить теж і Беросс.
Очевидно, що на терені стародавньої Сумерії перехрещували¬ся і змінялися династії і культури, але сколотський вплив мусів бути велетенський, коли панівною мовою, записаною на таблич¬ках, була сколотська мова, крім пізнішої халдейської (Трог — Беросс).
Те саме треба сказати про мову й письмо гетитів та інших народів, які прийшли з Праукраїни (касити, кутії, гиксоси, урарти й ін.), а такожі ті, що примандрували в Центральну Азію, а звідси в Індію і на Алтай (про них була вже згадка). Сліди стародавньої мови за 5.000 літ до Хр. можна знайти в мові, Вед й Авести, записаних із пракриту й сколотсько-тохарійської мови, пізніше переформованої у літературний санскрит.
Розмовною мовою сколотів і вихідців (зі Сколотії) була санс¬критська мова, яку вони уважали за святу, передану їм самим Бо¬гом. Те саме стосується і їх книг та їхнього письма. В тих книгах і писаннях, які збереглися в Індії й Ірані (а не в Персії), а, які затратилися у Праукраїні, можна знайти багато даних, що стосуються до найстаршої історії Сколотії — головно в епосах. Най¬старшим епосом є „Ґіль-Ґамеш" (2500 до Хр.), „Магабгарата" (б. 1.200 до Хр.), „Іліяда", „Одіссея" (1184 до Хр.), „Енеїда", „Слово о полку Ігоревім" (1185 по Хр.),
Оскільки в Праукраїні обмаль каменя, то писали на березовій корі, що дуже нетривка, тому в нас нічого не залишалося з тих прадавніх писань.
Коли йдеться про санскрит—літературну мову — вона не була розмовною мовою усієї Індії, а лише у привілейованих каст і такою залишилася і досі серед брамінських жерців. Розмовною мовою) був пракрит і різні діялекти, які з часом прийняли деякі слова зі санскриту (сьогодні в Індії є 145 мов і 1.000 діялектів).
Філологи в XIX ст. погоджуються у тому, що ціла група на¬родів таких держав, як Хорезм, Соґдіяна, Бактрія, Партія, Арія. Сакія (опісля Кушан), Медія, Арахазія та ін. уживали так звану мову „зенд", якою писав Заратустра, вона була підгрупою або го¬вором санскритської, чи як її називали, індоарійської, бо вплив сколото-орійський був надто виразний (перси теж були орійського походження).
З писаних документів залишилися сумерійські таблички, пи¬сані клинописом (ІІІ тисячоліття до Хр.): кореспонденція гетитських королів XIV ст. до Хр., книги Веди, Авеста та ін. Гомерові епоси були написані фрігійською абеткою, яку опісля перейняли греки.
Якщо вихідці з Праукраїни мали свої азбуки й письмо, то неодмінно мусіли її мати й автохтони Праукраїни.
Коли Зороастер, а радше його учні бактрійці, вихідці з Праукраїни, писали свою науку й твори, то неможливо, щоб сколо¬ти, яких культура тоді домінувала й вони є основниками Бактрії, Сог'діяни, Хорезму, Арії та ін., не мали свого письма!
У грецьких джерелах, які згадують про Анахарзіса (сучасника Солона), пишеться, що він у сколотській мові написав поему на 600 рядків, змістом якої були закони (сколотські), щоб їх сколоти могли скоріше вивчити напам'ять.
Овідій Назон вивчив сколотсько-готську мову й писав нею свої поезії.
Ульфіла переклав Біблію сколотсько-готською мовою.
Пріскос свідчить, що у дворі Аттіли, де дворянами були ско¬лоти, відчитувано листи втікачів, які сховалися у Візантії, а ви¬дачі котрих домагався Аттіла.
Теодорик Вел. писав листи готською мовою.
У 860 по Хр. у Корсунь (Крим) приїхали Кирило (Константин) і Методій, що були з місією до хазар, стрінули чоловіка, який мав писану Біблію і Псалтир руською мовою, в якого брати вивчили цю мову й письмо (рошські письмена, якими опісля по¬слуговувалися у місійній праці в Києві, Болгарії й у Великоморавській державі).
Багато документів і безліч пам'яток про сколотів-готів збереглися у Криму, незважаючи, що його завойовували татари, ор¬ди Тамерляна і турки аж до 1783 р., коли москалі остаточно за-воювали Крим (не без допомоги козаків), і Катерина II своїм на¬казом спричинила цілковите і варварське знищення усіх пам'яток, нічого не забравши навіть до власних музеїв. А коли особис¬то приїхала у Крим 1787 р., ще було їй недосить — тоді наказала докорінно нищити все аж до фундаментів.
Знищили могили, будівлі, архіви готські, татарські й христи¬янські церкви з усім устаткуванням, а людей християн вивезено у степи під голе небо (як Сталін у Сибір) над Озівське море, У Ногайські степи — 75 тисяч жінок, дітей, дідів і чоловіків, де 90 відсотків їх вигинуло.
Про це нечуване варварство свідчить Е.Д.Клярк, проф. Кембріджського університету у своїй праці „Travels in Various Countries in Europe and Africa — Part І, Pussia, Tartay and Turkey". "Спустошення це було неконечне: в усіх містах Криму знищено кожний важливий документ, що виявляв його попе¬редню історію. Але зі всіх народів, які коли-небудь нищили цю благословенну землю, ніхто не показався таким зацікавленим у знищенні літературних пам'яток, як москалі (росіяни)".
http://infostore.org/info/1437503
2007.01.29 | ОРИШКА
Блін, отака муйня ідею дискредитує гірше за Кобзона.
Одного досить - скіфи і сармати - іранці.Скільки можна торгувати невіглаством і страждати на комплекс меншовартості, а звідти і репетувати - ми найстарші, найрозумніші, най...
Якщо такі вже розумні - чого у дупі по вуха?
Ось такі "тексти" визивають сміх і відразу у освіченого читача-українця.
2007.01.29 | ОРИШКА
Та до чого Голодомор до Шумеру? До скіфів?
Нехай історики, географи та мовознавці питання походження народів вирішують.
Ой, не буду більше встрівати. Грайтеся.
2007.01.29 | Правду кажучи
Re: Країна Сумер (Шумер)
Країна Сумер (Шумер)До XIX століття по Хр. ніхто не знав і нічого не чув про таку країну. В першій половині XIX ст. археологи почали шукати за вавилонською й ассирійською культурами, про які були деякі ін-формації у Біблії та грецькій історії. При розкопах у Месопотамії знайдено зразки високої культури цієї країни, але тому, що вона не була оригінальна, шукали за ассирійською, але й та, на думку вчених, мусіла походити від іще старшої, тому шукали дальше, а те, що знайшли, здивувало не тілки вчених, а й світ.
У долішній Месопотамії відкрито одну з найстарших куль¬тур, яка розширила наш історичний горизонт на кілька тисяч літ у глибину минулого. Це була культура країни Сумер, про яку славний археолог С.Н.Крамер написав багато праць, а одну з них так і назвав: „Історія зачинається від Сумер" („History begins at Sumer").
І воно справді так є: історія почалася від сумерів! Відкопано тисячі й тисячі глиняних табличок, записаних клиновим (кунейформним) письмом. Щоб розшифрувати це письмо й зрозуміти його зміст, забралося до цього діла багато вчених і лінгвістів. Змагання тривали кількадесят літ. До відчитання того письма спричинилася славна трійця: англієць (Н.С.Rawlinson), ірляндець (Е.Hincks), лінгвіст, і француз (C.Oppert), орієнталіст. Відчитати його допомогли їм написи на скелях у Бегістані (Behistun), що були трьома мовами перською, еламітською і халдейською (вавилонською), бібліотека ассирійського короля Ашурбаніпаля (669-626 до Хр.), знайдена в руїнах Нініви, та двомовні записи на табличках, знайдених у руїнах Персеполіса.
Равлінсон прочитав свою працю 1853 р. перед „Royal Asiatic Society" в Лондоні, ствердив, що всі клинові, одномовні написи на цеголках, знайдені в Сумерії, були написані сколотською (скитською) мовою і на базі тієї мови їх відчитано. Це стало під¬твердженням того, про що писали Беросс (сучасник Олександра Великого) та Помпей Троґ, що орійці-сколоти з Праукраїни підкорили Азію ще 1.500 літ до Нінуса, який жив 3.000 літ до Хр., тобто до половини V тисячоліття до Хр.
Такі славні археологи й вчені, як С.Піггот, Ґ.Клярк, Ґ.Лейтгам, В.Чайлд, Р.Седійо, Ґ.Ру, Ґ.Генкен, Е.Гок, І.Ліснер, і один з найславніших Л.Вулли й багато інших — ствердили, що сумери-самари, ґути, каші, елами, урарту, амари й інші вийшли з надчорноморських степів, чи як вони пишуть, з „Південної Росії", тобто з Праукраїни.
Ми сьогодні не знаємо, як ті люди самі себе називали. Гомер назвав їх „кімврами", в „Авесті" є назва „самауру" — самари, що означало „зимарі" або „найвищі", шляхетні, однієї крови, або „арії'" („ariya") — благородні, справедливі, королівські. В санскри¬ті слово, ,,орь" — це „орач'', плугатар, хлібороб.
Професори Л.Вулли й Ґ.Ру на картах у своїх працях зазна¬чили, що з Праукраїни вийшли самари-сумери й інші племена, які перейшли на Закавказзя, а дальше понад озеро Урмію, про-валлями гір Загрос подалися на низину над рікою Тигр (Порана). На лівім її березі зупинилися, збудували місто Сумера (Ні¬мецький історичний атляс), на інших Самарра, (що існує до сьо-годні). З низини, видно, під натиском інших орійських племен, подалися дальше на південний схід, де оволоділи межиріччям рік Тигру й Ефрату (Адіґна), аж до Перської затоки.
Від сходу їхніми сусідами були еляміти, від півночі — ґути (кути), ури, амари й семітське плем'я аккади, від заходу — араб¬ська пустиня.
Клімат тих часів у Малій Азії та Месопотамії був більше во¬логий, а над ріками були розлогі пасовиська для худоби й до¬гідні поля для хліборобів. Долішню Месопотамію треба було здобувати від первісних семітських (арабських) племен, які, зреш¬тою, дуже рідко заселювали ці терени, їх треба було й осушити, бо були багнисті. Перська затока була висунута дальше на пів¬денний захід, а можливо, що це потоп його так далеко пересу¬нув, так що Ефрат і Тигр (Адіґна й Порана) упадали окремими гирлами (сьогодні творять одну ріку Шат ель Араб).
Ріки щороку виливали й приносили на поля багато урожай¬ного намулу, що був добрим погноєм для ріллі. Виливи трива¬ють від половини березня до серпня. Сумерійці викопали між обома ріками канали, сухі місця наводнили, а багнисті осушили й зробили Сумерію однією з найбільш урожайних країн світу. Одно слово — рай! Зими в Месопотамії дуже лагідні, а літа доволі гарячі.
Намулена глина надавалася для виготовлення цегли, дахівки й горшків. Знайшли там й асфальт, котрий служив сумерійцям як цемент. У Сумерії не було ні каміння, ні лісів. Так виглядала ця країна на початку V тисячоліття, коли туди примандрували орійці-самари-сумери з Праукраїни.
Археологи біля руїн стародавнього міста Убайд знайшли ліплену кераміку, разюче подібну до трипільської. Знайдено там також човен із трощі й статуетку богині Матері-Землі, як у Праукраїні.
На основі відкопаних табличок із клинописами сумерійських міст-держав професор Л.Вулли уклав список сумерійських царів-лугалів перед потопом і після нього. Ті царі чим старші, тим довше жили, а один із них мав жити аж 43.000 літ (у Старому Завіті Матусаїл прожив 969 літ). Але це була сумерійська мітологія, якій вчені не надавали великої ваги. Професор Л.Вулли по довгих пошуках узгіднив мітичну дату з історичною, що її означив приблизно 3.100 літ до Хр.
Період між 5.000-3.100 літ до Хр. в історії Сумерії ділиться на період культури „Урук" (урук — місто білих). У той час сумерійці здобули вже всю долішню Месопотамію, побудували міста
Еред, Ур, Урук, Лягаш, Кіш і ін. У кожному з тих міст побудова¬но храми богам, у зв'язку з чим появилося й образкове письмо.
Другий період „Діем Неср". У цей час сумерійці осушили й наводнили цілу низовину, побудували багато нових міст і хра¬мів. У тих часах появилася мідь і опісля бронза.
На сухих місцях уживають чотириколісних возів з одноцілими колесами, на вогких уживають сани. Виробляють тонкі полот¬на з льону й вовни, а також мають уже удосконалену кераміку. Починається будова зіггуратів, що у підніжжі мають 90 м і таку ж саму висоту (піраміди). Зіґґурати складалися з шести поверхів. На самому верху була святиня, призначена якомусь богові чи бо¬гині. Була й астрономічна обсерваторія. Зіґґуратами названо їх тому, що сходи, які вели на гору, були будовані зиґзаґами.
Третім періодом був час „Мезалім" до 2.500 р. до Хр. Це час будівництва й поширення міст, охоронних валів, святинь, осель, водних каналів і сухопутніх доріг. Це часи організації державок і їх адміністрацій. Цей розвій, на думку вчених, був дуже динаміч¬ний. У тому часі дуже зросла культура сумерійців, що пошири¬лася також на сусідні племена.
Жерці перебрали майже всю владу в 50-ти містах Сумерії, бо кожне місто мало свій храм, в якому жерці „енсі" мали духовну й світську владу, а лугаль-цар, політичний вождь (звичайно в ча¬сі війни) був дуже залежний від жерців.
Вибори чи перевибори відбувалися щорічно, і коли лугаль був нелюбий жерцям, вони проголошували, що бог хоче зміни. Тому лугалі в тих трьох перших періодах дуже запобігали ласки у всемогутніх жерців.
Однак жерців ніхто не вибирав і не скидав. Вони при святи¬нях мали свої школи й лише той, хто закінчив школу при храмі, діставав спеціяльне „свячення" і ставав жерцем.
Сумерійські жерці не хотіли об'єднання міст-державок в од¬ну цілість, бо боялися, щоб сильний світський володар не вкоро¬тив їх прав, а головно — не відібрав тієї половини всієї орної землі, яка належала храмам. Жерці, зрештою, учили, що земля є „ніґенна" — нічия, тобто божа, а вони, жерці, є лиш слугами бо¬жими. Сумерійські храми були такі багаті, що утримували своє храмове військо, яке часто воювало з іншим містом-державою, щоб перебрати їхню землю і рабів для свого храму й міста. Ця боротьба дуже ослаблювала цілу Су мерію.
Завданням жерців було закладати храми й обслуговувати їх, утримувати школи, приносити жертви богам, віщувати волю бо¬гів людям, просити урожаю, визначати свята, укладати псальми й ритуали, угадувати волю богів за рухом зір, сонця, місяця і плянет. Вони знали, коли будуть затемнення Сонця і Місяця та використовували, їх щоб ще більше підганяти людей важче й довше працювати.
Сумерійські жерці винайшли перше образкове, а опісля кли¬нове письмо, знали математику, геометрію, були лікарями й укладали календар.
Як було вже згадано, 50 відсотків всієї землі належало хра¬мам. 25 — патріархальним родам, з яких вивелося боярство, що воювало на колісницях, з боярства вибирано лугалів, а також лугаля-царя цілої Сумерії, що мав титул „лугаль-гуру" (тобто най¬вищий — горішній). Решта землі (25 відсотків) належала 80 від¬соткам усього населення, яке, не маючи змоги вижити з малень¬ких наділів, робило борги і часто попадало в рабство.
З розвитком хліборобства й ремесла розвинулася торгівля — внутрішня та з сусідніми племенами зовнішня.
Сумерійці знали мідь і бронзу, з неї виробляли зброю, серпи, лемеші й домашнє знаряддя. Мідь привозили з Ірану (з Медії) і з Ассирії, дерево з горішньої Месопотамії (Вірменії). Уміли ви-чиняти шкуру домашніх тварин, з якої виробляли взуття, упряж, шоломи й панцирі.
Всі мужчини мусіли бути жонаті, бо жерці вчили, що хто є нежонатий, той проклятий богом і не увійде до раю.
Міста, такі як Еріту, Ніппур, Ур, Урук, Лягаш і ін., мали високорозвинені промисли, металюргію — вироби із золота, срібла, бронзи, дорогих каменів, а в парі з тим — мистецтво. Деякі вироби продукували на більшу скалю, тому нерідко траплялися майстерні-фабрики, в яких працювала більша кількість робіт¬ників.
У роках 2.500-2.450 рр. до Хр. володіла Сумерією перша ди¬настія міста Ур, що її представником був Ур-Нанше. В 2.450-2.400 рр. до Хр. володів онук Ур-Нанше — Еаннатум, що завоював Вавилонію і сусідні племена. В 2.400-2.370 рр. до Хр. володів Ентемен із Лягаш. Він вів безнастанні війни із сусідами, а оскільки наклав високі податки на міста, то його скинули. По нім панував Урукаґіна лугаль Лягаш. Він перевів широкі соціяльні реформи в краю, але його здетронізував лугаль Заггеса (2.400-2.371 рр. до Хр.). Це одинокий імператор II династії — цар Урук, що об'єднав в одну державу всіх сумерійців.
Це об'єднання тривало 29 літ. Він розбудовував імперію, що доходила аж до Середземного моря. Тими війнами послабив Сумерію економічно, а також і мілітарно (вигинуло багато вояцтва), так що коли 2.371 р. на Сумерію напав Сарґон І (2.371-2.316 рр. до Хр., Sharru-kin), король семітських аккадів, у боротьбі з ним не встояв, і Сарґон оволодів усією Сумерією. Від Сарґона І почи¬нається династія Аккад. Він також оволодів цілою Вавилонією і частиною Еламу. Опанувавши Сумерію, Сарґон знищив боярство, пограбував фабрики й багатше купецтво (зробив місце для еліти наїзника), але пощадив простолюд і жерців, щоб за їх допомо¬гою рядити країною. У школах та установах наказав завести аккадську мову як другу. Увів стале військо, а тих селян, що добро¬вільно зголосилися до його війська, наділив землею, пограбова-ною у бояр. Ця армія допомогла Сарґонові завоювати дві третини Малої Азії.
По Саргоні володіли Сумерією його нащадки Рімуша (2.315-2.307 рр. до Хр.), Маніштуса (2.306-2.292 рр. до Хр.), Нарам-Сін (2.291-2.255 рр. до Хр.) і Шаркалі-Шаррі (2.254-2.230 рр. до Хр.). Але, врешті, надоїла аккадсько-семітська неволя сумерійцям. Провід сумерійських жерців змовився з королем гутів, які були орійського походження, і вони спільними силами знищили аккадів як державу — раз назавжди.
Аккади жили в середній Месопотамії між Ефратом і Тигром навпроти міста Самарри. Були пастухами й купцями, жили в шатрах, пасли кіз, овець, ослів. По приході сумерів у долішню Месопотамію нав'язали з ними торговельні зв'язки на яких дуже багатіли. Плем'я аккадів було у двадцятеро менше за сумерів, яких було приблизно 3 мільйони, але аккади були під одним проводом. За століття аккади багато навчилися від сумерів, пе¬ребуваючи під їх культурним і політичним впливом. Сумери своїм партикуляризмом дуже послабили свої міста-держави, а в тому часі аккади увійшли в силу й збагатіли. Коли дістали здіб¬ного провідника, яким був Саргон, то легко завоювали всю Сумерію.
Одна легенда, вичитана із сумерійських табличок, про поход¬ження Сарґона говорить таке: ,,Мати Сарґона була невільницею, що працювала від ранку до вечора 7 днів на тиждень. Вона ви¬плела очеретовий кошик, поклала дитя з кошиком в очерет над берегом Ефрату. По воду прийшов водонос Акі, знайшов хлопця і виховав його. Богиня Іштар (Іннана) зробила хлопця, як доріс, царем аккадів". Ця легенда написана щонайменше за 1.000 літ перед Мойсеєм.
Ґути (дехто називає їх кути) зайняли по сумерах їх першу територію разом з містом Самаррою, на південь від ріки Нижній Заб, що впадає з лівого боку до Тигру. Від сумерійців ділило їх плем'я аккадів.
Ґути були орійського походження, споріднені кровно й мовно із сумерійцями, бо й вони примандрували над Тигр з Праукраїни. І коли правнук Сарґона Шаркалі-шарі став царем Аккадії і поневолених ними народів, це використали сумерійські жерці і разом з іншими зорганізували коаліцію еламів і ґутів. Шархалішара було розбито, а його імперію знищено. Аккади, перемішані з іншими орійськими народами, дали початок Вавилонові й вавилонцям як народові.
По розвалі аккадів Сумерія під проводом князя-жерця Ґудея з Лягаш стає майже самостійною державою, але платить ґутам данину. За правління Ґудеї державою адмініструють сумерійці, а ґути радо їм помагають у відбудові знищеної окупацією аккадів держави. В цей час сумерійська культура, література й будівни¬цтво дуже розквітли. Сумерійські міста, зрісши в силу, порозумі¬лися між собою, і під проводом Утугеґаля (2.120-2.114 рр. до Хр.), лугаля міста Урук, підняли повстання проти гутів і їх царя Тірікана, розбили його армію, а ґутів вигнали із Сумерії. Тоді Утугеґаль злучив всю Сумерію в одну державу під своїм проводом.
По нім владу перебрав Ур-Намму (2.113-2.096 рр. до Хр.), цар міста Ур., даючи початок III династії урських царів, що правила Сумерією аж до її остаточного упадку (2.113-2.006 рр. до Хр.)
За правління 111 династії культура сумерійської імперії дій¬шла до апогею. Відновлено канали, побудовано величаві святині, розвинулися література, мистецтво, архітектура, промисли і сіль¬ське господарство. Сумерійська держава переживала другий зо¬лотий вік. Появилися ремісничі цехи, фабрики виправи шкури й виробів з неї, а також тонких тканин, гарно забарвлених, та різ¬них металевих виробів. Розвинулася торгівля, уведено грошову систему у формі кусків означеної ваги золота, срібла й міді. Апо¬гею сягнула й наука: математика, медицина й астрономія, розви¬нулося право — списано закони й вийшов перший і найстарший на світі кодекс, що звався „Закон Ешнунни" (колись думали, що ним був кодекс Гаммурабі, але це був тільки відпис закону Ешнунни). Усталено ціни на всі товари, худобу й рабів, унормовано міри й ваги. На більше купно-продаж уведено писані контракти. На злодіїв накладали грошові кари за крадіж удень і кару смерти за крадіж уночі. Означено розмір викупу за кожну наречену, який оплачував батько жениха.
Перший писаний закон 2.000 літ до Хр. докладно регулював усі ділянки суспільно-громадського життя держави Сумерів.
Другим царем III династії був цар Шульга (2.095-2.048 рр. до Хр.) (чисто українське прізвище). Він у дев'яти походах проти сусідів приєднав до сумерської землі аккадів, лилубеїв, еламів, асурів (Асирію) і амарів. Сумерська держава оволоділа територіями, якими колись володів Сарґон І. Але, на жаль, це була вершина сумерської могутности й слави! За ті успіхи жерці проголо¬сили Шульгу богом! Шульга був останнім царем-сумерійцем. По нім прийшли до влади чомусь чистокровні семіти: Амар-Сін (2.047-2.039 рр. до Хр.), Шу-сін (2.038-2.030 рр. до Хр.) і останній Іббі-Сін (2.029-2.006 рр. до Хр.).
В 2.006 році до Хр. на Сумерію напали амари із заходу й еламіти зі сходу, розбили сумерську армію, зруйнували Ур, в якому поголовно вирізали населення, а Іббі-Сіна, царя-бога, узяли в полон і принесли в жертву своїм богам.
Сумерійська держава перестала існувати! Сумерійці з роком 2.006 до Хр. проживали вже як поневолений нарід, тільки сумерійська мова задержалася у Вавилоні й Ассирії ще 500 літ по знищенні Сумерії як мова аристократів і релігійних обрядів (щось як латина по упадку Риму).
25 століть проіснувала Сумерська держава, й хоч це був союз міст-державок, та все таки це був один нарід, одна релігія, одна мова й культура. Сумерія залишила фундаменти культури й ци¬вілізації, властиво, цілому світові. Сумерську культуру, літерату¬ру, науку, математику, мистецтво, архітектуру, астрономію, меди¬цину, право й релігію продовжували плекати вавилонці, ассирій¬ці, єгиптяни, гетити, палестинці, фенікійці, народи Малої Азії, геллени й римляни, а через них усі народи Европи.
Ґути панували над Аккадом від 2.230-2.120 рр. до Хр. За цей час в Аккаді поселилося багато амарів із північного заходу, де вони мали свою державу над рікою Ефратом зі столицею Марі (амари були орійського походження, як і ґути). Прийшовши в Аккад, заклали місто Вавилон на честь свого бога Веела (вели¬кого, всемогутнього), семіти назвали його Бал. Амари змішалися з аккадцями, дали початок вавилонцям-халдеям.
З війни між амарами й еламітами, яка тривала 100 літ за спадщину Сумерів, скористали вавилонці. Вони звільнилися від впливів амарів під проводом свого царя Суму-абум (1.894-1.881 рр. до Хр.). Нащадком Суму-абуми був знаний нам з історії Гаммурабі (1.792-1.750 рр. до Хр.). Він сам викинув еламів із Сумерії і з початку жив у приязні з царем амарів Зімрі-Лімом (1.779-1.761 рр. до Хр.), але під кінець його життя напав на амарів, а його державу прилучив до Вавилону. Як самостійна держава Вавилон проіснував аж до нападу на нього каситів під проводом царя Аґума II (1.602-1.585. рр. до Хр.). Касити чи Каші — орійське плем'я, яке жило між гутами й еламітами над рікою Тигром і горами Загрос (Загір'я).
По розвалі сумерійської держави на північний захід Вавилону й на північ від амарів над Тигром жило семітське плем'я асирів, що під проводом свого короля Шаліма-Агума зорганізувало свою державу, яка проіснувала аж до 612 р. до Хр.
http://infostore.org/info/1437503
2007.01.29 | Дядя Вова
И здесь ДОНЕЦКИЕ всех опередили!
> а Гал одержав північно-східню Праукраїну (сьогоднішню Полтавщину, Донеччину, Галон).А если серьезнее, то можно попросить Вас об одной вещи? Приведите мне, пожалуйста, хотя бы ОДИН древний гидроним или топоним в центральной или восточной Украине с явно СЛАВЯНСКИМ корнем. Похоже, что таких нет.
Я к чему клоню. Никто не знает, кем были скифы по крови, до нас от них дошли только два имени вождей в персидской и греческой передаче и гидронимы, типа «Дон», имеющие мало общего со славянскими языками. Да, были попытки связать «дон» и «дъно» (дно), но ТАКУЮ степень родства имеют все индоевропейские языки.
Наиболее модная сейчас теория, это что скифы были таки древнейшими тюрками (как и шумеры, кстати). Наиболее известная и устоявшаяся - что скифы были иранцами («Иран», кстати, и переводится дословно как «страна, родина иров, ариев»), и что шумеры «не родственны никому»
Но гипотеза симпатичная, очень льстящая нашему самолюбию, мне понравилось.
P.S. Только напрасно НМД Вы на ОРИШКУ с кулаками набросились, давайте стараться оставаться в рамках простого человеческого общения.