Смерть браконьєра
01/18/2007 | Tatarchuk
.01.2007 г.
Смерть браконьєра
http://www.ord.kiev.ua/categ_1/article_51220.html
„Чи був покійний моральною людиною?” – Питався Остап Бендер у жалобній промові над могилою Михайла Самуелійовича Паніковського, людини без паспорта. І сам же відповідав: „Ні, покійний не був моральною людиною”.
Над могилою Євгена Петровича Кушнарьова напевно лунатимуть інші промови. Звісно, говоритимуть про великого патріота України, що являв собою взірець законослухняності та відданого служіння своєму народові. Говоритимуть, напевно, і заяложену фразу про підступну долю, яка забирає найкращих. Про вічну пам'ять у серцях вдячних харків'ян і усього прогресивного людства. Про гаряче серце, яке перестало битися в палаті інтенсивної терапії Центральної районної лікарні Ізюмського району Харківської області. А потім вбиті горем друзі небіжчика з гамором попрямують до шикарного ресторану, де пом'януть „за слов'янським звичаєм” свого дурисвіта, що по-п'яні отримав у бочину великокаліберну кулю зі свинцевим наконечником, яка валить на смерть дикого вепра з першого ж пострілу. І там, підігріті улюбленим напоєм „великого громадянина й патріота”, розказуватимуть один одному іншу історію. Про те, як Євген Петрович з друзями поїхав на полювання - по кабана.
Ну, „полювання” – це по-їхньому. По-нашому це називається браконьєрством, бо мисливський сезон в Україні закритий і отримувати радість від вбивства живої істоти дозволяється хіба що при вигляді зайця. І то – по вихідних днях. Приїхали Кушнарьов з друзями по пляшці в Ізюмський ліс, витягнули мисливські припаси, випили усе та вирішили таки трохи розім'ятися. Але роки та кількість спиртного взяли своє – і довелося веселій компанії повертатися додому, бо руки тремтіли, кабани двоїлися, а горілка скінчилася. По дорозі у когось з горе-мисливців чорти забігали в очах і він заволав, показуючи у вікно „джипа”: „Вовк, вовк!” Чи справді трасу перебігав сірий лиходій, чи то якась коза паслася в придорожніх хащах, чи, може, собака з сусіднього села робив вечірній моціон – ніхто, ясна річ, розбиратися не став. „Слуги народу” з залитими горілкою очима повитягували рушниці, забиті набоями на дику свинюку, і давай палити. Один навіть поцілив. І тепер злостивці пропонують перейменувати мішень „біжучий кабан” на мішень „лежачий Кушнарьов”.
Втім, автор цих рядків, просякнутий тугою за християнським людинолюбством, має іншу версію подій, що відбулися 16 січня 2007 року в Ізюмському лісі. Насправді Євген Петрович був не на полюванні (Боже борони!), а їздив по районах Харківщини, де спілкувався з виборцями, вислуховував депутатські накази та ретельно записував на папірця всі пропозиції трудівників села щодо подальшого поглиблення конституційної реформи. Та, повертаючися з одних таких зборів, побачив Кушнарьов на лісовій галявині кількох браконьєрів, що шукали кабана. „Еге, - зметикував Євген Петрович, - а мисливський сезон вже того, закритий. Це ж – брутальне порушення правил спеціального використання об'єктів тваринного світу, за яке передбачене адміністративне стягнення, встановлене статтею 82 частина 2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, з конфіскацією знарядь правопорушення, тьху ти, рушниць. А рушниці які – це ж бюджет Ізюмського району зразу стане багатшим на кілька десятків тисяч доларів... Боже, та вони ще й п'яні. Ну все, якщо в дозвільній системі МВС про це довідаються, то більше на бачити цим панам дозволів на володіння мисливською зброєю... О, а пляшок скільки накидали, негідники. Це ж – стаття 73 КУпроАП, „Засмічення лісів відходами”, що передбачає накладання штрафу в розмірі до семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Треба негайно затримати правопорушників і доставити їх до найближчого відділку міліції.”
Одним словом, зупинився Євген Петрович біля браконьєрів, показав своє депутатське посвідчення, пояснив, що він – слуга народу й взагалі патріот України та запропонував туристам проїхатися до дільничного міліціонера. Робити нема чого – розрядили мисливці свої рушниці (народний депутат, ясна річ, за цим особливо прослідкував, знаючи, що заряджену мисливську зброю перевозити категорично заборонено), зачохлили знаряддя правопорушення, сіли в „джип” та поїхали писати явку з повинною. Та треба ж такому трапитися, що по дорозі авто оточила вовча зграя. Сіли хижаки прямо серед дороги, зубами клацають і хочуть скуштувати депутатського тіла. Замислив був водій „джипа” бампером легенько пару тварюк стусонути та їхати собі далі. Але Євген Петрович як закричить: „Не смій! Це ж жива істота, тварина Божа, не роби гріха. Я зараз вовкам прочитаю кілька витягів з програми Партії Регіонів, і вони самі зрозуміють всю ганебність свого вчинку”. Вийшов народних обранець з машини, відкрив зошита з промовами Віктора Януковича та партійною програмою й став читати. Але один з мисливців зненацька вискочив з машини, розчохлив рушницю, вставив патрон та навів знаряддя правопорушення на вожака зграї. І кинувся тоді Євген Петрович під кулю, закривши своїм тілом нещасного звіра.
Ми й вони
Відкиньмо лицемірні співчуття й скажімо прямо: нам, які добувають собі хліб насущний своєю працею, абсолютно байдуже, що там трапилося в Ізюмському лісі з одним з них. Ми й вони – це різні світи, що перетинаються лише тоді, коли одному з них потрібно нашої донорської крові. Нехай хоч перестріляються, хоч горлянки один одному поперерізають. Для нас все те, що відбувається з ними – це таке ж потойбіччя, як і для них наші проблеми. А до смерті Кушнарьова ми маємо ставитися приблизно також, як вони ставляться до смерті Олексія Жеребка, забитого в Одесі керівником обласного штабу „Нашої України” народним депутатом Козаченком. Чи – до смерті 11-ти річного учня київської школи №151 Максима Прокопчука, збитого автомобілем народного депутата Черновецького (як стверджують очевидці, у машині були сам Черновецький та його подруга Ірена Кульчицька)
У них – власний бюджет, який вони чомусь називають „державним”, власна прокуратура, власні суди, власне Міністерство охорони їхнього здоров'я. Для них – усе, для нас – закон. Доки вони здебільшого нищили нас – стріляли, мов зайців, давили, мов слимаків. Оскаженілі від власної безкарності та переконані, що вхопили Бога за бороду, вони, нарешті, взялися один за одного й нам з цього треба лише радіти та усіляко їм допомагати. Наприклад – провести масовий мітинг з вимогою роздати побільше зброї народним обранцям, вкупі з Президентом, членами Уряду, керівництвом Генпрокуратури, СБУ та МВС. Калібром бажано побільше. По-можливості – видати ще й гранатомети та ракети „земля-повітря”. І нехай полюють. Без усяких обмежень.
Не печалуватися нам треба зі смерті Кушнарьова, бо на його місці міг би опинитися хтось із нас – бабця, що йшла вздовж лісової дороги, чи школяр, який збіг з уроків у сільській школі. От тільки в такому випадку міністр охорони їхнього здоров'я пан Поляченко напевно не став би псувати свій робочий графік поїздкою до Ізюмської райлікарні. І харківських курсантів ніхто б не ганяв на станцію переливання крові для примусового донорства. І вертольоти Міністерства з надзвичайних ситуацій не доставляли би столичних лікарів на консиліум до якогось там районного центру. Бо надзвичайна ситуація для них – це коли в міністра Шуфрича дача горить. Та й ще не факт, що підстрелений взагалі опинився б у лікарні, бо слуги народу чи навряд захотіли б псувати оббивку їхнього авто кров'ю одного з нас. Скоріше за все, кинули б подихати пораненого в лісі, мов собаку. А їхня прокуратура написала б, що мав випадок прикрого самогубства.
От тільки цікаво, як тепер прокуратура буде викручуватися? Їхня міліція вже заявила, що справу розслідувати не хоче, мовляв мало місце вбивство з необережності, а це – прокурорська підслідність. Ой, пане міністре внутрішніх справ, що ж Ваші підлеглі таке верзуть? Ну яке ж це вбивство? Вбивство, пане Цушко, було б якби Кушнарьов склеїв ласти на місці. А якщо „патріот України” спромігся дожити до операційного столу, то вести мову можна виключно про заподіяння з необережності тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті потерпілого. Стаття 128 Кримінального кодексу України, санкція – громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, тобто виконання засудженим у час, вільний від основної роботи, безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. А я б такий, що отого „ворошиловського стрілка” взагалі відпустив би на всі чотири сторони. Нехай далі стріляє. Та ще б і медаль дав би „За звільнення Харкова”.
Насправді нам треба радіти й молити Бога, щоби в усіляких кушнарьових стріляли по-частіше. Але не в Києві з її Феофіанією, на яку в 2007 році з бюджету виділену грошей більше, аніж на всю сільську медицину, а поблизу до тих лікарень, де наші койко-місця. Чи могли мріяти Ізюмські лікарі про таку увагу до себе, якби Кушнарьов браконьєрстував десь би в околицях Києва? – Та, звісно ж, ні. А тепер на районну медицину пролилося стільки матеріальних благ, що наші зможуть більш-менш пристойно лікуватися, щонайменше, рік. Ось, якби щороку хоча б з десяток народних депутатів по селах гинули – ото було б непогано. Тоді б з їхнього бюджету щось би й нашій медицині перепало.
Тільки ні в якому випадку не можна допустити, щоби вони в наших лікарнях довго маялися. Тут має бути гарантія – або депутатам патрони відповідні видавати, або добивати після операції зусиллями нашого медперсоналу. Бо інакше вони почнуть убивати наших. Якщо хтось не зрозумів – пояснюю на прикладі Кушнарьова. Їхнє телебачення, наприклад, повідомило, що до Харкова за кілька годи після інциденту з Кушнарьовим прибула бригада трансплантологів. Для чого трансплантологи зрозуміло – на випадок, якщо слуга народу виживе й йому доведеться міняти прострілені товаришем нирки. От тільки ніхто не пояснив, де їхні лікарі збираються трансплантат брати, бо в Україні зусиллями народних обранців питання відбору донорських органів досі законодавчо не врегульовано. І нирку на законних підставах Кушнарьову можна було б пересаджувати лише в тому випадку, якби б хтось би з кушнарьовських соратників йому одну зі своїх подарував. А тепер уявімо пана Януковича чи пана Ахметова чи хоча б Нінку Карпачову, які хочуть поділитися з пораненим соратником своєю ниркою. Уявили? – Отож. Надії на трупний матеріал також не має через відсутність в Україні банку донорських органів. Очікувати, доки в Харкові почнеться зимовий холод і в морги повезуть замерзлих бомжів не доводиться – нирка потрібна не будь яка, а імуносумісна, взята від певної людини. Таку ще треба пошукати. А тепер пригадаймо харківських курсантів, які примусово здавали кров „для Кушнарьова”. Година роботи лабораторії – і імунологічна карта кожного з них ляже на стіл трансплантологів. Далі – справа техніки. Йде курсант вечірнім Харковом, з темного підворіття його б'ють молотком по голові, а в цей момент у Бюро судово-медичної експертизи абсолютно випадково опиняється апаратура для підтримання життєздатності видаленої з трупа нирки...
Так що – ніяких пересадок. Наші нирки нам самим знадобляться. Але кров'ю я поділитися можу. Вона в мене, кажуть, настільки отруйна, що тому ж Кушнарьову, думаю, 10 „кубиків” вистачило би, щоби зразу ж припинити реанімаційні заходи. За один раз можу здати 250 мл – якраз на 25 депутатів чи урядовців.
Свиняча смерть
Даремно питатися, за яким бісом Кушнарьов поїхав з рушницею до ліса. Звісно, не голод погнав його полювати на кабана. І свіжину, якби він так вже захотів свининки, йому б, напевно, подали б у ліжко. А поїхав, бо давно на замислювався над поясненням своїх примх, як давно вже не думав про їхні наслідки. Точно так даремно питати, навіщо Кушнарьов з тим же Борисом Колесниковим влаштовували восени 2004 року збіговисько в Сіверодонецьку, де закликали про відокремлення трьох східних областей України зі створенням нової держави зі столицею в Харкові. Мудрі люди цього б не зробили хоча б через повну утопічність подібного проекту. Бо для існування держави потрібні не тільки вони, потрібні, передусім, ми, яких вони визискують. Ми – на яких вони дивляться як на бидло, в яких вони забирають кров і нирки, і яких безжально давлять своїми „Мерсами”. Тому якщо бюджет, закони, прокуратура їхні, то держава – наша.
На могилі Паніковського син турецькопідданого поставив скромний надгробок, назвавши небіжчика людиною без паспорта. Над могилою колишнього харківського губернатора було б непогано накреслити інший напис: „Тут лежить Євген Петрович Кушнарьов, людина без батьківщини”. І дати салют – з італійських карабінів, споряджених патронами на кабана.
Володимир Бойко
Смерть браконьєра
http://www.ord.kiev.ua/categ_1/article_51220.html
„Чи був покійний моральною людиною?” – Питався Остап Бендер у жалобній промові над могилою Михайла Самуелійовича Паніковського, людини без паспорта. І сам же відповідав: „Ні, покійний не був моральною людиною”.
Над могилою Євгена Петровича Кушнарьова напевно лунатимуть інші промови. Звісно, говоритимуть про великого патріота України, що являв собою взірець законослухняності та відданого служіння своєму народові. Говоритимуть, напевно, і заяложену фразу про підступну долю, яка забирає найкращих. Про вічну пам'ять у серцях вдячних харків'ян і усього прогресивного людства. Про гаряче серце, яке перестало битися в палаті інтенсивної терапії Центральної районної лікарні Ізюмського району Харківської області. А потім вбиті горем друзі небіжчика з гамором попрямують до шикарного ресторану, де пом'януть „за слов'янським звичаєм” свого дурисвіта, що по-п'яні отримав у бочину великокаліберну кулю зі свинцевим наконечником, яка валить на смерть дикого вепра з першого ж пострілу. І там, підігріті улюбленим напоєм „великого громадянина й патріота”, розказуватимуть один одному іншу історію. Про те, як Євген Петрович з друзями поїхав на полювання - по кабана.
Ну, „полювання” – це по-їхньому. По-нашому це називається браконьєрством, бо мисливський сезон в Україні закритий і отримувати радість від вбивства живої істоти дозволяється хіба що при вигляді зайця. І то – по вихідних днях. Приїхали Кушнарьов з друзями по пляшці в Ізюмський ліс, витягнули мисливські припаси, випили усе та вирішили таки трохи розім'ятися. Але роки та кількість спиртного взяли своє – і довелося веселій компанії повертатися додому, бо руки тремтіли, кабани двоїлися, а горілка скінчилася. По дорозі у когось з горе-мисливців чорти забігали в очах і він заволав, показуючи у вікно „джипа”: „Вовк, вовк!” Чи справді трасу перебігав сірий лиходій, чи то якась коза паслася в придорожніх хащах, чи, може, собака з сусіднього села робив вечірній моціон – ніхто, ясна річ, розбиратися не став. „Слуги народу” з залитими горілкою очима повитягували рушниці, забиті набоями на дику свинюку, і давай палити. Один навіть поцілив. І тепер злостивці пропонують перейменувати мішень „біжучий кабан” на мішень „лежачий Кушнарьов”.
Втім, автор цих рядків, просякнутий тугою за християнським людинолюбством, має іншу версію подій, що відбулися 16 січня 2007 року в Ізюмському лісі. Насправді Євген Петрович був не на полюванні (Боже борони!), а їздив по районах Харківщини, де спілкувався з виборцями, вислуховував депутатські накази та ретельно записував на папірця всі пропозиції трудівників села щодо подальшого поглиблення конституційної реформи. Та, повертаючися з одних таких зборів, побачив Кушнарьов на лісовій галявині кількох браконьєрів, що шукали кабана. „Еге, - зметикував Євген Петрович, - а мисливський сезон вже того, закритий. Це ж – брутальне порушення правил спеціального використання об'єктів тваринного світу, за яке передбачене адміністративне стягнення, встановлене статтею 82 частина 2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, з конфіскацією знарядь правопорушення, тьху ти, рушниць. А рушниці які – це ж бюджет Ізюмського району зразу стане багатшим на кілька десятків тисяч доларів... Боже, та вони ще й п'яні. Ну все, якщо в дозвільній системі МВС про це довідаються, то більше на бачити цим панам дозволів на володіння мисливською зброєю... О, а пляшок скільки накидали, негідники. Це ж – стаття 73 КУпроАП, „Засмічення лісів відходами”, що передбачає накладання штрафу в розмірі до семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Треба негайно затримати правопорушників і доставити їх до найближчого відділку міліції.”
Одним словом, зупинився Євген Петрович біля браконьєрів, показав своє депутатське посвідчення, пояснив, що він – слуга народу й взагалі патріот України та запропонував туристам проїхатися до дільничного міліціонера. Робити нема чого – розрядили мисливці свої рушниці (народний депутат, ясна річ, за цим особливо прослідкував, знаючи, що заряджену мисливську зброю перевозити категорично заборонено), зачохлили знаряддя правопорушення, сіли в „джип” та поїхали писати явку з повинною. Та треба ж такому трапитися, що по дорозі авто оточила вовча зграя. Сіли хижаки прямо серед дороги, зубами клацають і хочуть скуштувати депутатського тіла. Замислив був водій „джипа” бампером легенько пару тварюк стусонути та їхати собі далі. Але Євген Петрович як закричить: „Не смій! Це ж жива істота, тварина Божа, не роби гріха. Я зараз вовкам прочитаю кілька витягів з програми Партії Регіонів, і вони самі зрозуміють всю ганебність свого вчинку”. Вийшов народних обранець з машини, відкрив зошита з промовами Віктора Януковича та партійною програмою й став читати. Але один з мисливців зненацька вискочив з машини, розчохлив рушницю, вставив патрон та навів знаряддя правопорушення на вожака зграї. І кинувся тоді Євген Петрович під кулю, закривши своїм тілом нещасного звіра.
Ми й вони
Відкиньмо лицемірні співчуття й скажімо прямо: нам, які добувають собі хліб насущний своєю працею, абсолютно байдуже, що там трапилося в Ізюмському лісі з одним з них. Ми й вони – це різні світи, що перетинаються лише тоді, коли одному з них потрібно нашої донорської крові. Нехай хоч перестріляються, хоч горлянки один одному поперерізають. Для нас все те, що відбувається з ними – це таке ж потойбіччя, як і для них наші проблеми. А до смерті Кушнарьова ми маємо ставитися приблизно також, як вони ставляться до смерті Олексія Жеребка, забитого в Одесі керівником обласного штабу „Нашої України” народним депутатом Козаченком. Чи – до смерті 11-ти річного учня київської школи №151 Максима Прокопчука, збитого автомобілем народного депутата Черновецького (як стверджують очевидці, у машині були сам Черновецький та його подруга Ірена Кульчицька)
У них – власний бюджет, який вони чомусь називають „державним”, власна прокуратура, власні суди, власне Міністерство охорони їхнього здоров'я. Для них – усе, для нас – закон. Доки вони здебільшого нищили нас – стріляли, мов зайців, давили, мов слимаків. Оскаженілі від власної безкарності та переконані, що вхопили Бога за бороду, вони, нарешті, взялися один за одного й нам з цього треба лише радіти та усіляко їм допомагати. Наприклад – провести масовий мітинг з вимогою роздати побільше зброї народним обранцям, вкупі з Президентом, членами Уряду, керівництвом Генпрокуратури, СБУ та МВС. Калібром бажано побільше. По-можливості – видати ще й гранатомети та ракети „земля-повітря”. І нехай полюють. Без усяких обмежень.
Не печалуватися нам треба зі смерті Кушнарьова, бо на його місці міг би опинитися хтось із нас – бабця, що йшла вздовж лісової дороги, чи школяр, який збіг з уроків у сільській школі. От тільки в такому випадку міністр охорони їхнього здоров'я пан Поляченко напевно не став би псувати свій робочий графік поїздкою до Ізюмської райлікарні. І харківських курсантів ніхто б не ганяв на станцію переливання крові для примусового донорства. І вертольоти Міністерства з надзвичайних ситуацій не доставляли би столичних лікарів на консиліум до якогось там районного центру. Бо надзвичайна ситуація для них – це коли в міністра Шуфрича дача горить. Та й ще не факт, що підстрелений взагалі опинився б у лікарні, бо слуги народу чи навряд захотіли б псувати оббивку їхнього авто кров'ю одного з нас. Скоріше за все, кинули б подихати пораненого в лісі, мов собаку. А їхня прокуратура написала б, що мав випадок прикрого самогубства.
От тільки цікаво, як тепер прокуратура буде викручуватися? Їхня міліція вже заявила, що справу розслідувати не хоче, мовляв мало місце вбивство з необережності, а це – прокурорська підслідність. Ой, пане міністре внутрішніх справ, що ж Ваші підлеглі таке верзуть? Ну яке ж це вбивство? Вбивство, пане Цушко, було б якби Кушнарьов склеїв ласти на місці. А якщо „патріот України” спромігся дожити до операційного столу, то вести мову можна виключно про заподіяння з необережності тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті потерпілого. Стаття 128 Кримінального кодексу України, санкція – громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, тобто виконання засудженим у час, вільний від основної роботи, безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. А я б такий, що отого „ворошиловського стрілка” взагалі відпустив би на всі чотири сторони. Нехай далі стріляє. Та ще б і медаль дав би „За звільнення Харкова”.
Насправді нам треба радіти й молити Бога, щоби в усіляких кушнарьових стріляли по-частіше. Але не в Києві з її Феофіанією, на яку в 2007 році з бюджету виділену грошей більше, аніж на всю сільську медицину, а поблизу до тих лікарень, де наші койко-місця. Чи могли мріяти Ізюмські лікарі про таку увагу до себе, якби Кушнарьов браконьєрстував десь би в околицях Києва? – Та, звісно ж, ні. А тепер на районну медицину пролилося стільки матеріальних благ, що наші зможуть більш-менш пристойно лікуватися, щонайменше, рік. Ось, якби щороку хоча б з десяток народних депутатів по селах гинули – ото було б непогано. Тоді б з їхнього бюджету щось би й нашій медицині перепало.
Тільки ні в якому випадку не можна допустити, щоби вони в наших лікарнях довго маялися. Тут має бути гарантія – або депутатам патрони відповідні видавати, або добивати після операції зусиллями нашого медперсоналу. Бо інакше вони почнуть убивати наших. Якщо хтось не зрозумів – пояснюю на прикладі Кушнарьова. Їхнє телебачення, наприклад, повідомило, що до Харкова за кілька годи після інциденту з Кушнарьовим прибула бригада трансплантологів. Для чого трансплантологи зрозуміло – на випадок, якщо слуга народу виживе й йому доведеться міняти прострілені товаришем нирки. От тільки ніхто не пояснив, де їхні лікарі збираються трансплантат брати, бо в Україні зусиллями народних обранців питання відбору донорських органів досі законодавчо не врегульовано. І нирку на законних підставах Кушнарьову можна було б пересаджувати лише в тому випадку, якби б хтось би з кушнарьовських соратників йому одну зі своїх подарував. А тепер уявімо пана Януковича чи пана Ахметова чи хоча б Нінку Карпачову, які хочуть поділитися з пораненим соратником своєю ниркою. Уявили? – Отож. Надії на трупний матеріал також не має через відсутність в Україні банку донорських органів. Очікувати, доки в Харкові почнеться зимовий холод і в морги повезуть замерзлих бомжів не доводиться – нирка потрібна не будь яка, а імуносумісна, взята від певної людини. Таку ще треба пошукати. А тепер пригадаймо харківських курсантів, які примусово здавали кров „для Кушнарьова”. Година роботи лабораторії – і імунологічна карта кожного з них ляже на стіл трансплантологів. Далі – справа техніки. Йде курсант вечірнім Харковом, з темного підворіття його б'ють молотком по голові, а в цей момент у Бюро судово-медичної експертизи абсолютно випадково опиняється апаратура для підтримання життєздатності видаленої з трупа нирки...
Так що – ніяких пересадок. Наші нирки нам самим знадобляться. Але кров'ю я поділитися можу. Вона в мене, кажуть, настільки отруйна, що тому ж Кушнарьову, думаю, 10 „кубиків” вистачило би, щоби зразу ж припинити реанімаційні заходи. За один раз можу здати 250 мл – якраз на 25 депутатів чи урядовців.
Свиняча смерть
Даремно питатися, за яким бісом Кушнарьов поїхав з рушницею до ліса. Звісно, не голод погнав його полювати на кабана. І свіжину, якби він так вже захотів свининки, йому б, напевно, подали б у ліжко. А поїхав, бо давно на замислювався над поясненням своїх примх, як давно вже не думав про їхні наслідки. Точно так даремно питати, навіщо Кушнарьов з тим же Борисом Колесниковим влаштовували восени 2004 року збіговисько в Сіверодонецьку, де закликали про відокремлення трьох східних областей України зі створенням нової держави зі столицею в Харкові. Мудрі люди цього б не зробили хоча б через повну утопічність подібного проекту. Бо для існування держави потрібні не тільки вони, потрібні, передусім, ми, яких вони визискують. Ми – на яких вони дивляться як на бидло, в яких вони забирають кров і нирки, і яких безжально давлять своїми „Мерсами”. Тому якщо бюджет, закони, прокуратура їхні, то держава – наша.
На могилі Паніковського син турецькопідданого поставив скромний надгробок, назвавши небіжчика людиною без паспорта. Над могилою колишнього харківського губернатора було б непогано накреслити інший напис: „Тут лежить Євген Петрович Кушнарьов, людина без батьківщини”. І дати салют – з італійських карабінів, споряджених патронами на кабана.
Володимир Бойко
Відповіді
2007.01.18 | сябр
жеребко-бандит
і вбити треба ще й його друзів2007.01.18 | media
По моєму, жорстоко
2007.01.18 | шкіпер
Може не своєчасно, але що заслужив
2007.01.19 | один_козак
Некрасиво. Не викаблучуйтеся біля трупа ворога.
Не викаблучуйтеся біля трупа ворога.Давайте не принижувати себе.
2007.01.19 | шкіпер
Я написал - не своевременно
В н-ный раз повторю - меня удивляет ажиотаж вокруг этого события, такое впечатление что Кушнарев был премьером или президентом. И совершенно нет у меня желания именно сейчас обсуждать его персону. Если бы не хвалебные одны на местном форуме, я бы вообще не сказал ничего.Однако мнение моё о нем не изменилось и не изменится.
2007.01.18 | Ґольдмунд
Re:Щоб зрозуміти чи це жостоко чи цинічно - потрібно порівнювати
Насправді історія банальна. Помер можновладець, для якого закони були неписані.Для тих, кого щоденно за руки і ноги притягують під якийсь закон, щоб здоїти кілька гривень, тут співчуття до смерті можновладця не доб"єшся.
2007.01.18 | Hoja_Nasreddin
Але я ся не здивую, якщо Ющенко зробить його Героєм України :(
2007.01.18 | TrollSeeker
Re: Смерть браконьєра
У Тимура Шаова є пісня "Хоронила мафия":Траурной процессии не видать конца,
На лафете пушки гроб увозят —
Хоронила мафия крёстного отца,
Расейского родного мафиози.
Воры морщат лоб: бандитам плакать не к лицу.
Проститутки все вуаль надели (еле).
Девочки в знак траура по крёстному отцу
На панель не выйдут две недели.
Вдова убита горем и наследник удручён:
Как некстати папа кони двинул! (двинул!)
Теперь придётся экономить каждый миллион!
«Да на кого ж, кормилец, нас покинул?»
Оркестр играл Шопена, лабух жарил на трубе,
Кладбище наполнилось народом (сбродом),
И татуированный соратник по борьбе
Произнёс такую речь над гробом:
«Ша, не в кипиш масть, прикиньте к носу, фраера:
Лапти сплёл наш старый кореш Сеня,
Мелкий зехер недокнокал и сыграл жмура.
Щас он с Богом ботает по фене!»
Кабак трещал по швам, поминки две недели шли:
Устрицы, омары, дискотека (эка!).
Выпили, подрались, постреляли, разошлись —
В общем, помянули человека.
Некролог в газетах, телеграммам нет конца —
Вот что значит истинная гласность!
Говорят, что нового к нам крёстного отца
Из Москвы пришлёт госбезопасность.
Говорят, что нового к нам крёстного отца
Из Питера пришлёт госбезопасность.
Таганка…
Звісно, повної тотожності не буде, але чомусь мені здається, що похорони Кушнарьова відбудуться за подібним сценарієм.
Адже Кушнарьов був теж "чіста канкрєтним пацаном". А у них - "всьо чьотко".
2007.01.18 | AK
Ще один крєатіф
вам всё бы жж, ипотека,феррари, чужие мужья.
кабан застрелил человека!
прицельно. в живот. из ружья.
зачем, человече, поехал
охотиться на кабана?
во вторник? и что за потеха,
когда на работе страна?
закрыт и сезон был охоты,
и год наступает свиньи,-
естественно, он двинул боты.
охотничьи боты свои.
а должен служить был примером
для электората, для масс.
любовью, надеждой и верой
окутывать должен был нас.
следить, чтоб законы природы,
ну или какие-нибудь,
блюлись чтоб на благо народа,
который всё время ебуть.
а нет - наступает расплата,
жестокая фауны месть.
кабан застрелил депутата.
а мог бы, пожалуй, и съесть.
http://broadcaster.com.ua/message_22027.htm
2007.01.19 | kotygoroshko
Ще один фотокрєатіф
http://maidan.org.ua/gallery/karikatury/spravedlyvist_je2007.01.19 | Пані
не ставте нічо в галерею до суботи
або до мого сигналуми переносимо ве на більш потужний сервер і оновлюємо софту також
2007.01.19 | kotygoroshko
а хто наступний до суботи?
Пані пише:> або до мого сигналу
ще хтось до суботи з Партії Регіонів планує постріляти в своїх кабанів? маєте інформацію? хто, як не секрет?
2007.01.19 | Пані
Re: а хто наступний до суботи?
kotygoroshko пише:> Пані пише:
> > або до мого сигналу
>
>
> ще хтось до суботи з Партії Регіонів планує постріляти в своїх кабанів? маєте інформацію? хто, як не секрет?
Завтра природа-мать планує величезний буревій. Так що епідемія неконтрольованих пострілів може бути тотальною.
2007.01.18 | AK
Ось надибав на одному форумі
Информация от источника, заслуживающего доверия (моего). От егеря. Имя нзывать не буду. Охота была на кабана, судя по лицензии. Охота закончилась. Ехали в машине по лесу. Бухие. Ружья не зачехлили. В зону видимости выскочил кабан-подранок. Все кинулись заряжать стволы. И выскакивать из машины (джип). Кушнарев выскочил первым. У того, кто выскочил следом за Кушнаревым, карабин выстрелил случайно. Прямо в спину с близкого расстояния. Все.Кстати, когда-то Ющенко запретил охоту для госслужащих (или я ошибаюсь?). Из черного юмора. Ющенко разрешил охоту для членов Партии Регионов в любое время, в любом месте. Хай все перестреляются.
2007.01.19 | kotygoroshko
станцій метро заради цього не жаль
AK пише:> Ющенко разрешил охоту для членов Партии Регионов в любое время, в любом месте. Хай все перестреляются.
такі от новини з "підробиць":
http://podrobnosti.ua/person/2007/01/18/387243.html
Именем Кушнарева планируют назвать станцию метро в Харькове
18 января 2007 | 16:41
Подробности
По материалам: Интерфакс-Украина
В Харькове именем Евгения Кушнарева, возможно, будет названа одна из станций метрополитена.
Как сообщили в пресс-службе Харьковского городского совета, об этом заявил мэр Харькова Михаил Добкин.
"Евгений Кушнарев столько сделал для Харькова, что мы должны увековечить его память", - заявил он.
По его словам, именем экс-губернатора может быть названа одна из станций Алексеевской линии метро, которая будет введена в эксплуатацию в августе нынешнего года.
В пресс-службе также сообщили, что на похороны Кушнарева ожидают приезда председателя Верховной Рады Александра Мороза, премьер-министра Виктора Януковича, посла России Виктора Черномырдина, экс-президента Леонида Кравчука и Леонида Кучмы, губернаторов нескольких областей России, членов украинского правительства, депутатов Верховной Рады.
Похороны Кушнарева состоятся 19 января. После отпевания в Свято-Благовещенском кафедральном соборе, которое совершит митрополит Харьковский и Богодуховский Никодим, с 7:00 до 7:30, тело покойного будет перевезено в Харьковский академический театр оперы и балета, где в фойе пройдет гражданская панихида (9:00 - 12:30). В 13:00 на 2-ом городском кладбище начнется траурный митинг.
Церемония прощания с экс-губернатором и народным депутатом Евгением Кушнаревым будет в прямом эфире транслироваться тремя харьковскими телеканалами - "Simon", "ОТБ", "7 канал".
2007.01.19 | QuasiGiraffe
Станція "Браконьєрська"
kotygoroshko пише:> В Харькове именем Евгения Кушнарева, возможно, будет названа одна из станций метрополитена.
>
> Как сообщили в пресс-службе Харьковского городского совета, об этом заявил мэр Харькова Михаил Добкин.
>
> "Евгений Кушнарев столько сделал для Харькова, что мы должны увековечить его память", - заявил он.
>
> По его словам, именем экс-губернатора может быть названа одна из станций Алексеевской линии метро, которая будет введена в эксплуатацию в августе нынешнего года.
>
2007.01.19 | шкіпер
Или "Сепаратисткая"
Ещё одно предложение встречал: выделить для таких целей одну станцию и переименовывать по очереди. Или просто назвать Станция имени последнего городского авторитета.2007.01.19 | Tatarchuk
Re: Или "Станція Ізюмський Шлях" +
І голос кондуктора: обережно, двері відчиняються, станція Ізюмський Шлях. Наступна зупинка - Площа перемоги...(а попередня - станція Базар-Вокзал)
2007.01.19 | Чучхе
Якщо ця свистопляска піде далі, то вони й Харків перейменують
як класно звучить "Століца Харьковской області город Кушнарьов"навіть на похоронах Щербицького такого розмаху не було - кажу як очевидець
2007.01.19 | Tatarchuk
Re: Якщо ця свистопляска піде далі, то вони й Харків перейменують
Чучхе пише:> як класно звучить "Століца Харьковской області город Кушнарьов"
а далі - столиця Донецької області город Янукович
2007.01.19 | AK
Re: Якщо ця свистопляска піде далі, то вони й Харків перейменуют
Tatarchuk пише:> Чучхе пише:
> > як класно звучить "Століца Харьковской області город Кушнарьов"
>
> а далі - столиця Донецької області город Янукович
Дик тра спочатку Януковича замочити.
2007.01.19 | Чучхе
Почему я и предлагаю выдвинуть Кушнарёва на Дарвиновскую премию
Высшие силы трижды посредством Ющенко отваживали Кушнарёва от роковой охоты1. Собственно, когда пришел к власти под лозунгом "Бандитам - тюрьмы", когда Кушнаря подгребли в тюрьму. Ну не победила бы ПР, отмсидел бы года четыре и вышел бы на свободу а)с чистой совестью и б)живым, что немаловажно
2. Когда Ющ пытался запретить чиновникам охотиться - и вот что бывает с ослушавшимися президента
3. когда подписывал закон про охоту, на который мы ссылаемся, и который, очевидно, проигнорировали наши браконьеры
Это даже не "кабаны-убийцы наносят ответный удар"
Это "яке безґлузде самогубство"
2007.01.19 | TrollSeeker
Тут я з Чучхе на 100% згодний. На Дарвінівську - ніяк не менше!
2007.01.19 | Sych
100%!!!!!!
2007.01.18 | Боровик
Іронія долі
- Голова комітету з питань правової політики гине під час браконьєрства- Допомогу просив від лікарів країни члену блоку НАТО проти прооти якого виступає
- Гине на території приватних угідь через тиждень після подоланя вето по закону що не передбачає такі угіддя.
- є членом партії, яка була проти ініціатив Президента мораторію на полювання в країні
- можна ще багато чого нашкрябяти в цій безглуздій і не зовсім випаковій пригоді
2007.01.19 | Hoja_Nasreddin
Вельми цікавий букет:)
2007.01.18 | шкіпер
Интересные размышления
Кроспостить не буду, там ещё и карта районаhttp://forum.media-objektiv.com/read.php?5,324682
П.С.
Это перепечатка ФУПовской ветки
2007.01.18 | Нестор
Бойко як завжди на висоті
2007.01.19 | Hoja_Nasreddin
Підтримую: Володимир Бойко справді і як завжди - на висоті
2007.01.19 | Альберт
Какая прєлесть!!
Особливо італійські карабіни, та медаль "За звільнення Харкова".2007.01.19 | Нестор
Одесити, ащо то за історія з начальником штабу несунів?
2007.01.19 | Лесник
В действительности случилось иначе
Всё просто и трагично. Все напились, как положено. Смеркалось. Ехали хрен знает куда и зачем. Вдруг, Кушнарёву захотелось по большой нужде. Остановились.Все вышли размяться и ружьишками поприцеливаться. Евгений Петрович ушел в кустики. Народ через минуту уже и забыл про него. Вдруг из кустов раздался звук. Вообще это был обычный пердёж, но охотники приняли это за хрюкание кабана. Мгновенная реакция вместе с водкой, и по кустам открыт огонь.2007.01.19 | Tatarchuk
Re: В действительности случилось иначе
Лесник пише:> Всё просто и трагично. Все напились, как положено. Смеркалось. Ехали хрен знает куда и зачем. Вдруг, Кушнарёву захотелось по большой нужде. Остановились.Все вышли размяться и ружьишками поприцеливаться. Евгений Петрович ушел в кустики. Народ через минуту уже и забыл про него. Вдруг из кустов раздался звук. Вообще это был обычный пердёж, но охотники приняли это за хрюкание кабана. Мгновенная реакция вместе с водкой, и по кустам открыт огонь.
На власному досвіді підтверджую. Вночі (навіть тверезому) у лісі про який вам відомо що там є кабанчики - всі звуки походять на кабаняче щось
2007.01.20 | Shooter
не браконьєрство, а самооборона від вовка, ...(/)
...який нагло напав на автомобіль тих, хто мирно «оглядав угіддя».http://www.zn.kiev.ua/ie/show/631/55646/
Як і у випадку з кожною резонансною смертю, влада повною мірою виявила свою безпорадність, брехливість та непослідовність. У результаті звичайний нещасний випадок (таке траплялося неодноразово), коли, можливо, не зовсім тверезі чоловіки, полюючи в непередбачений законом час, відкрили вогонь по вовку і випадково смертельно поранили товариша, обростає підозрами на тлі шарахань влади. Чіткої, достовірної офіційної інформації про те, що сталося, не було й немає. Натомість — багато версій, які суперечать одна одній і здоровому глузду, а також дивні показання свідків, котрі мало що пам’ятають. То фатальний постріл стався в машині, то поза нею. Початкова інформація про кількість пострілів і зброї, з якої їх було зроблено, не відповідає оприлюдненій буквально за добу. То були на полюванні, побачили вовка, стали стріляти, поцілили в людину. То просто об’їжджали мисливські угіддя зі зброєю (евфемізм до слова «браконьєрство»), яка випадково виявилася зарядженою. Мабуть, початкові нечіткі версії пояснювалися тим, що чекали, чи виживе Є.Кушнарьов. Потім почали вибудовувати іншу лінію оборони. Правоохоронні органи, як завжди, болісно чутливо зреагували на «вищу» волю, заметалися з такою ж самою амплітудою. І з властивою їм витонченістю стали коментувати події.
17 січня перший заступник начальника обласного управління МВС В.Фесюнін стверджує, що встановлено всіх п’ятьох учасників події, а той, хто поранив Є.Кушнарьова з вогнепальної зброї, перебуває під підпискою про невиїзд. Постріл був зроблений із карабіна марки Benelli калібру 7,62 мм. Кулю й гільзу знайдено. Версії слідства: вбивство з необережності, нещасний випадок і навмисне убивство.
Через добу перший заступник міністра внутрішніх справ М.Корнієнко стверджує, що причиною загибелі депутата стали випадковість і мисливський азарт, «які призвели до такого трагічного безглуздя». За словами заступника міністра, «всі учасники поїздки були однозначно тверезі». При цьому М.Корнієнко висловив переконання, що жоден учасник інциденту не перебуває на підписці про невиїзд, оскільки обвинувачення нікому не висувалося. Зверніть увагу: М.Корнієнко не стверджує, він лише «висловлює переконання». Звідки ж, справді, йому, одному з найбільш поінформованих людей, першому заступнику міністра внутрішніх справ, знати такі речі напевне?
До слова, якщо вже бути точними, то в Кримінально-процесуальному кодексі цілком чітко зазначено, що підписка про невиїзд як запобіжний захід може застосовуватися не тільки до обвинувачуваного, а й до підозрюваного. А всі ж учасники інциденту нібито відомі, як і ім’я того, хто стріляв. А Харківська облпрокуратура перекваліфікувала справу з необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження на вбивство через необережність.
Керівник департаменту МВС у зв’язках із громадськістю К.Стогній зазначив, що факту браконьєрства з боку учасників інциденту не встановлено. Грамотно сказано: ніхто ж не стверджує, що не було, — не встановлено. Незважаючи на будень, коли полювання заборонене, і на те, що полювальний сезон закінчений. Виникне потреба — встановлять усе як треба: наприклад, не браконьєрство, а самооборона від вовка, який нагло напав на автомобіль тих, хто мирно «оглядав угіддя»... Однак якби до закону було заведено ставитися з повагою, сьогодні ми не прощалися б з одним із найпомітніших українських політиків.