Єдиний соціальний податок
01/19/2007 | stefan
Про єдиний соціальний податок(внесок) було вже не один десяток Законопроектів та сотні публікацій на цю тему в різних ЗМІ за останні 6 років.
Але віз і нині - там.
Питання це зовсім не просте.Його кавалерійським наскоком вирішувати не можна.Правда Юлія Володимиріввна, з своїм нестримним темпераментом хотіла це зробити за пару тижнів.
Та й не тільки зробити єдиний соціальний податок, але й об"єднати всі соціальні фонди в один.
Юлія Володимиріввна не встигла цього зробити.
Слава богу, в парламенті не у всіх дуже гарячі голови.Поміркували, послухали європейських експертів і вирішили, що спішити з цим питанням не можна.
...
Ось 16.01.2007р. з"явився Законопроект, який значно розумніший, ніж всі попередні, разом взяті:
1.Єдиний податок буде збирати Податковий орган, а не Пенсійний фонд, як це було в попередніх законопроектах.
2.В єдиний податок не буде входити ФСНВ(Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України).
Це зв"язано з специфікою ФСНВ, в тому числі складність визначення страхових тарифів для платників - страхувальників.
3.Ставка єдиного соціального податку буде 20%.Це набагато менше, ніж нині діючі норми.
------------------
Проект
№3004 від 16.01.2007
Вноситься народними
депутатами України
Бичковим С.А.
(реєстраційна картка № 337),
Стретовичем В.М.
(реєстраційна картка № 326)
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про єдиний соціальний податок
Цей Закон визначає умови та порядок обчислення та сплати платниками податку єдиного соціального податку, його розподілу між фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Сфера правового регулювання цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері сплати єдиного соціального податку, його обліку, контролю за своєчасністю та повнотою нарахування, обчислення і сплати, розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також ведення та використання даних Державного реєстру соціального страхування.
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі нижченаведені терміни застосовуються у такому значенні:
1.1. Податок, оподаткування, платник податку – відповідно єдиний соціальний податок, оподаткування єдиним соціальним податком.
1.2. Консолідований податок - сумарний розмір податку, що сплачується платником податку.
1.3. Наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону.
1.4. Самозайнята особа – фізична особа, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
1.5. Роботодавець - підприємство, установа, організація незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, їх філії та представництва, фізична особа (у тому числі іноземна), що використовують працю найманих працівників, а також розташоване в Україні підприємство, установа, організація (в тому числі міжнародна), засновані юридичними особами іноземних держав та/або іноземними громадянами чи особами без громадянства, їх філії або представництва, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
1.6. Суб’єкти спрощених систем – суб’єкти підприємницької діяльності, що обрали спосіб оподаткування доходів за єдиним податком або є платниками фіксованого податку.
1.7. Податковий агент - роботодавець, який незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов'язаний за договором щодо виконання функцій податкового агента нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Виконання функцій податкового агента здійснюється безоплатно, а вартість відповідних послуг податкового агента, що надаються платнику податку, з метою оподаткування дорівнює нулю.
Податковим агентом, зокрема, може бути за відповідним договором з платником податку фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
Не може бути податковим агентом нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Особа, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, або виплачує заробітну плату, інші виплати та винагороди фізичним особам, вважається звільненою від обов’язків податкового агента щодо тих платників податку, які в установленому цим Законом порядку не уклали договір про надання послуг податкового агента.
Платники податку, які не уклали договір про надання послуг податкового агента, самостійно нараховують та сплачують податок до бюджету, ведуть податковий облік та подають місячну податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також несуть відповідальність за порушення норм цього Закону. Порядок укладення договору про надання послуг податкового агента та форма такого договору визначається центральним податковим органом.
1.8. Страхові кошти - кошти, які формуються на окремому бюджетному рахунку за рахунок сплати податку та надходжень від застосування відповідно до закону фінансових (штрафних) санкцій та пені.
1.9. Державний реєстр соціального страхування (ДРСС) – інформаційно-технічна система, що забезпечує накопичення, зберігання та доступ до інформації щодо сплати податку у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до цього Закону. ДРСС є інформаційно-технічною системою, що включає такі підсистеми:
1.9.1) Реєстр платників єдиного соціального податку (РПЄСП) - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного обліку платників податку;
1.9.2) Реєстр застрахованих осіб (РЗО)- автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства України.
1.10. Інші терміни вживаються в значенні, визначеному законодавством про оподаткування доходів фізичних осіб.
Стаття 2. Платники податку
2.1. Платниками податку є:
2.1.1) наймані особи;
2.1.2) самозайняті особи, в тому числі особи, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, члени творчих спілок, творчі працівники та інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу;
2.1.3) суб’єкти спрощеної системи.
2.2. Реєстрація та облік платників податку
2.2.1. Реєстрацію платників податку, зазначених у підпункті 2.1.1 і 2.1.3 цієї статті здійснює державний податковий орган за місцезнаходженням платника податку в порядку, що встановлюється центральним податковим органом. Заява про реєстрацію платником податку подається протягом 10 робочих днів з моменту державної реєстрації роботодавця.
2.2.2. Реєстрацію платників податку, зазначених у підпункті 2.1.2 цієї статті здійснює державний податковий орган за місцем проживання платника податку шляхом внесення відповідних даних до РЗО протягом 10 робочих днів з моменту отримання заяви на реєстрацію від такого платника податку. Зазначені платники податку зобов’язані особисто подати заяву на реєстрацію платником податку в державних податкових органах. Застрахованими такі особи вважаються з дня видачі їм свідоцтва застрахованої особи. Днем видачі свідоцтва відповідно вважається дата внесення даних про застраховану особу в РЗО.
2.3. При укладенні з роботодавцем трудового договору або іншого договору цивільно-правового характеру на виконання робіт, фізична особа повинна надати свідоцтво про реєстрацію в якості застрахованої особи, номер якого повинен бути внесений до особової картки найманого працівника або до цивільно-правового договору. В разі відсутності у найманої особи свідоцтва застрахованої особи, роботодавець зобов’язаний у триденний термін надати державному податковому органу необхідну інформацію для реєстрації застрахованої особи та внесення відповідних даних до РЗО в системі персоніфікованого обліку.
2.4. Зняття з обліку платників податку здійснюється в разі ліквідації (реорганізації) роботодавця – юридичної особи та у разі смерті фізичної особи (роботодавця або застрахованої особи). Порядок зняття з обліку платників податку встановлюється центральним податковим органом.
Стаття 3. Об’єкт оподаткування
3.1. Об’єктом оподаткування є:
3.1.1. Фактичні витрати роботодавців на оплату праці найманих осіб, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці”, а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.
3.1.2. Доходи самозайнятих осіб, що підлягають оподаткування відповідно до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.
3.1.3. Кількість найманих осіб, що є працівниками у фізичної особи - суб’єкта спрощених систем, з у рахуванням такої самозайнятої особи.
3.1.4. Кількість найманих осіб, що є працівниками юридичної особи - суб’єкта спрощених систем.
3.2. Розмір максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу)), що враховується при визначенні об’єкту оподаткування, не може перевищувати 6000 гривень на місяць у розрахунку на кожну найману особу та/або само зайняту особу. Цей розмір максимальної величини фактичних витрат підлягає щорічній індексації, виходячи з індексу інфляції, починаючи з 2007 року в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 4. Ставка (розмір) податку
4.1. Податок становить 20 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктами 3.1.1-3.1.2 з урахуванням обмеження, встановленого пунктом 3.2 статті 3 цього Закону.
4.2. Суб’єкти спрощених систем розраховують податок виходячи з фіксованої суми у розмірі 160 гривень із розрахунку на кожного найманого працівника. Ця фіксована сума підлягає щорічній індексації (з округленням до 10 гривень) виходячи з росту номінальної середньомісячної заробітної плати, починаючи з 2008 року в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 5. Порядок нарахування та сплати податку
5.1. Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.
Суми зобов’язань щодо сплати податку зазначаються у податковій декларації, форма та порядок складання, якої визначаються центральним податковим органом відповідно до закону. Базовим звітним періодом для подання податкової декларації є календарний місяць.
5.2. Платники податку - роботодавці сплачують податок одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. У разі недостатності у платників податку – роботодавців коштів на оплату праці і сплату податку в повному обсязі видача коштів на оплату праці і сплата податку здійснюються у пропорційних розмірах.
5.3. Платники податку - суб’єкти спрощеної системи та самозайняті особи сплачують податок та подають податкову декларацію з цього податку у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
5.4. Суми податку, фінансових (штрафних) санкцій та пені, донараховані під час перевірок органами державної податкової служби перераховуються у повному обсязі до спеціального фонду державного бюджету. Не дозволяється використання цих коштів на розвиток матеріально-технічної бази цих органів.
5.5. Платник податку - наймана особа, що отримує заробітну плату, нараховану особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний самостійно сплачувати цей податок та подавати декларацію з цього податку.
5.6. Податковий агент, який виплачує заробітну плату на користь платника податку - найманої особи, утримує податок від суми такої виплати за його рахунок за ставкою податку, визначеної статтею 4 цього Закону. При цьому податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати заробітної плати єдиним платіжним документом. Якщо заробітна плата виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси податкового агента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.
Стаття 6. Відповідальність платників податку
6.1. Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку, є роботодавець, який виплачує заробітну плату платнику податку, у разі якщо такий працедавець виконує функції податкового агента.
6.2. У разі невиконання роботодавцем своїх обов’язків, зазначених у пункті 6.3 цього Закону, така особа несе солідарну (субсидіарну) відповідальність за сплату податку з тим платником податку, якому були нараховані (виплачені) доходи такою особою, при умові, що про такі доходи не було повідомлено своєчасно податковий орган відповідно до пункту 6.3 цього Закону.
6.3. Роботодавці, які відповідно до цього Закону можуть мати статус податкових агентів, але з якими платником податку не було укладено договір щодо виконання функцій податкового агента, зобов'язані:
а) надавати податковому органу за своїм місцезнаходженням у строки, встановлені законом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, які самостійно сплачують податок. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;
б) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу;
в) надавати податковому органу інші відомості з питань нарахування (виплати) доходів окремому платнику податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.
6.4. Платники податку зобов’язані повідомляти податковий орган за місцем свого постійного проживання про кожний випадок укладення договору щодо виконання функцій податкового агента не пізніше 30 днів, починаючи з дати укладання такого договору. Форма такого повідомлення визначається центральним податковим органом та узгоджується з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики. Неподання або несвоєчасне подання такого повідомлення прирівнюється відповідно до неподання або несвоєчасного подання платником податку податкової декларації.
Стаття 7. Державний реєстр соціального страхування
7.1. Центральний податковий орган веде ДРСС, який складається з інформації, що міститься у базі даних органів державної податкової служби.
ДРСС забезпечує облік платників і застрахованих осіб у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію, а також автоматизовану обробку інформації про сплату податку.
7.2. Державні податкові органи зобов’язані:
7.2.1) надавати інформацію з ДРСС органам праці та соціального захисту населення, Фондам соціального страхування України, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
7.2.2) забезпечувати своєчасне внесення відомостей до ДРСС;
7.2.3) здійснювати контроль за достовірністю поданих відомостей, що використовуються в ДРСС;
7.2.4) надавати на вимогу застрахованої особи інформацію, що міститься на її персональній обліковій картці в ДРСС.
7.3. До РПЄСП заносяться такі дані про платників податку, на яких відповідно до цього Закону покладено обов’язок з нарахування, обчислення і сплати податку:
7.3.1) ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України;
7.3.2) загальні відомості про платників податку:
- назва (для фізичних осіб – підприємців та фізичних осіб, які використовують найману працю, – прізвище, ім’я, по батькові);
- адреса;
- форма власності;
- основний вид економічної діяльності;
- кількість працівників на дату подання звітності, у тому числі осіб, які виконують роботи (надають послуги) за договорами цивільно-правового характеру.
7.4. РЗО складається з даних про фізичних осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, у вигляді персональних облікових карток. Персональна облікова картка відкривається на кожну застраховану фізичну особу.
7.4.1. Персональна облікова картка включає:
а) умовно-постійну частину, яка включає такі дані:
номер свідоцтва соціального страхування;
прізвище, ім'я та по-батькові на поточний момент;
прізвище при народженні;
дата народження;
місце народження;
стать;
місце проживання;
серія, номер і назва документа, з якого взято відомості до персональної облікової картки;
громадянство;
відомості про членів сім'ї, які знаходяться на утриманні застрахованої особи, та її дітей;
номер телефона (за згодою);
про реєстрацію смерті;
б) частину персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплаченого єдиного соціального внеску, в тому числі:
ідентифікаційний номер страхувальника;
рік, за який внесено відомості;
розмір податку за відповідний місяць;
сума сплаченого податку за відповідний місяць;
ознака особливих умов праці, які дають право на пільги при отриманні виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням;
сума виплат (доходу), з якої сплачено податок за відповідний місяць;
в) частину персональної облікової картки, яка відображає здійснення виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персональна облікова картка застрахованої особи зберігається в державних податкових органах протягом усього життя цієї особи, а після її смерті – протягом 75 років на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа.
7.4.2. Державні органи реєстрації актів цивільного стану за формою, встановленою відповідно до законодавства, протягом десяти робочих днів з дня реєстрації смерті особи подають відповідні відомості державним податковим органам.
7.4.3. Реєстрація застрахованих осіб у РЗО, а також внесення змін та уточнень щодо даних, занесених до РЗО, здійснюється державними податковим органами в порядку, встановленому центральним податковим органом. При реєстрації застрахованої особи державний податковий орган надає їй свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у встановленому законодавством порядку і включає відомості про застраховану особу до РЗО.
Стаття 8. Розподіл страхових коштів
8.1. Податок сплачується до спеціального фонду державного бюджету України. Податок є джерелом формування суми страхових коштів.
8.2. Орган Державного казначейства України наступного операційного дня після надходження сум консолідованого податку до спеціального фонду державного бюджету перераховує суми страхових коштів на рахунки Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування у таких розмірах:
8.2.1. Пенсійний фонд України – 86,5 відсотків;
8.2.2. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття – 5,0 відсотка;
8.2.3. Фонд соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності – 8,5 відсотків.
8.3. Використання страхових коштів Пенсійним фондом України та фондами соціального страхування здійснюється в порядку визначеному законом.
Стаття 9. Міжнародні договори
9.1. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору стосовно суб'єктів, які підпадають під його дію.
9.2. У разі укладення цивільно-правових договорів (контрактів) з нерезидентами не дозволяється внесення до них податкових застережень, згідно з якими особи, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків.
Стаття 10. Прикінцеві положення
10.1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2008 року.
10.2. До приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
10.3. Зміни порядку оподаткування єдиним соціальним податком можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України. Єдиний соціальний податок не включає і не замінює страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, які сплачуються окремо і незалежно від єдиного соціального податку.
10.4. Внести зміни до таких законодавчих актів:
10.4.1. У Законі України „Про систему оподаткування” частину 17 пункту 1 статті 14 викласти у такій редакції:
„17) єдиний соціальний податок;”
10.4.2. У Законі України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”:
у першому абзаці преамбули слова „збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” замінити словами „єдиний соціальний податок”;
підпункти 2.1.2-2.1.4 статті 2 викласти у такій редакції:
„2.1.2) податкові органи – стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту”;
у підпункті 14.4.3 статті 14 слова „внесків до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах державного або обов'язкового соціального страхування» замінити словами „єдиного соціального податку”
10.4.3. У статті 5 Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств”:
підпункт 5.7.1 викласти в такій редакції:
„5.7.1. До складу валових витрат платника податку відносяться суми витрат на сплату роботодавцем єдиного соціального податку та страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.”
у підпункті 5.7.2 слова „та до бази для нарахування суми внесків на пенсійне та інші види державного (соціального) обов'язкового страхування” виключити.
10.5. Вважати такими, що втратили чинність Закони України:
„Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”;
„Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування”.
10.6. Встановити, що Державний реєстр соціального страхування створюється на базі реєстру платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та системи персоніфікованого обліку внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. З дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, вважаються платниками єдиного соціального податку. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не проводиться. Пенсійним фондом України та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування провадиться звірка платників страхових внесків з подальшою передачею даних для створення Державний реєстр соціального страхування центральному податковому органу. Порядок такої передачі даних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
10.7. Кабінету Міністрів України протягом місяця після дня опублікування цього Закону:
подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до Законів України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших законодавчих актів, що випливають із цього Закону;
прийняти рішення, спрямовані на виконання цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
(Більш детально тема висвітлена
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_hist&key=1159861836&first=1169185861&last=1163480478)
Але віз і нині - там.
Питання це зовсім не просте.Його кавалерійським наскоком вирішувати не можна.Правда Юлія Володимиріввна, з своїм нестримним темпераментом хотіла це зробити за пару тижнів.
Та й не тільки зробити єдиний соціальний податок, але й об"єднати всі соціальні фонди в один.
Юлія Володимиріввна не встигла цього зробити.
Слава богу, в парламенті не у всіх дуже гарячі голови.Поміркували, послухали європейських експертів і вирішили, що спішити з цим питанням не можна.
...
Ось 16.01.2007р. з"явився Законопроект, який значно розумніший, ніж всі попередні, разом взяті:
1.Єдиний податок буде збирати Податковий орган, а не Пенсійний фонд, як це було в попередніх законопроектах.
2.В єдиний податок не буде входити ФСНВ(Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України).
Це зв"язано з специфікою ФСНВ, в тому числі складність визначення страхових тарифів для платників - страхувальників.
3.Ставка єдиного соціального податку буде 20%.Це набагато менше, ніж нині діючі норми.
------------------
Проект
№3004 від 16.01.2007
Вноситься народними
депутатами України
Бичковим С.А.
(реєстраційна картка № 337),
Стретовичем В.М.
(реєстраційна картка № 326)
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про єдиний соціальний податок
Цей Закон визначає умови та порядок обчислення та сплати платниками податку єдиного соціального податку, його розподілу між фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Сфера правового регулювання цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері сплати єдиного соціального податку, його обліку, контролю за своєчасністю та повнотою нарахування, обчислення і сплати, розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також ведення та використання даних Державного реєстру соціального страхування.
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі нижченаведені терміни застосовуються у такому значенні:
1.1. Податок, оподаткування, платник податку – відповідно єдиний соціальний податок, оподаткування єдиним соціальним податком.
1.2. Консолідований податок - сумарний розмір податку, що сплачується платником податку.
1.3. Наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону.
1.4. Самозайнята особа – фізична особа, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
1.5. Роботодавець - підприємство, установа, організація незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, їх філії та представництва, фізична особа (у тому числі іноземна), що використовують працю найманих працівників, а також розташоване в Україні підприємство, установа, організація (в тому числі міжнародна), засновані юридичними особами іноземних держав та/або іноземними громадянами чи особами без громадянства, їх філії або представництва, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
1.6. Суб’єкти спрощених систем – суб’єкти підприємницької діяльності, що обрали спосіб оподаткування доходів за єдиним податком або є платниками фіксованого податку.
1.7. Податковий агент - роботодавець, який незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов'язаний за договором щодо виконання функцій податкового агента нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Виконання функцій податкового агента здійснюється безоплатно, а вартість відповідних послуг податкового агента, що надаються платнику податку, з метою оподаткування дорівнює нулю.
Податковим агентом, зокрема, може бути за відповідним договором з платником податку фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
Не може бути податковим агентом нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Особа, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, або виплачує заробітну плату, інші виплати та винагороди фізичним особам, вважається звільненою від обов’язків податкового агента щодо тих платників податку, які в установленому цим Законом порядку не уклали договір про надання послуг податкового агента.
Платники податку, які не уклали договір про надання послуг податкового агента, самостійно нараховують та сплачують податок до бюджету, ведуть податковий облік та подають місячну податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також несуть відповідальність за порушення норм цього Закону. Порядок укладення договору про надання послуг податкового агента та форма такого договору визначається центральним податковим органом.
1.8. Страхові кошти - кошти, які формуються на окремому бюджетному рахунку за рахунок сплати податку та надходжень від застосування відповідно до закону фінансових (штрафних) санкцій та пені.
1.9. Державний реєстр соціального страхування (ДРСС) – інформаційно-технічна система, що забезпечує накопичення, зберігання та доступ до інформації щодо сплати податку у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до цього Закону. ДРСС є інформаційно-технічною системою, що включає такі підсистеми:
1.9.1) Реєстр платників єдиного соціального податку (РПЄСП) - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного обліку платників податку;
1.9.2) Реєстр застрахованих осіб (РЗО)- автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства України.
1.10. Інші терміни вживаються в значенні, визначеному законодавством про оподаткування доходів фізичних осіб.
Стаття 2. Платники податку
2.1. Платниками податку є:
2.1.1) наймані особи;
2.1.2) самозайняті особи, в тому числі особи, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, члени творчих спілок, творчі працівники та інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу;
2.1.3) суб’єкти спрощеної системи.
2.2. Реєстрація та облік платників податку
2.2.1. Реєстрацію платників податку, зазначених у підпункті 2.1.1 і 2.1.3 цієї статті здійснює державний податковий орган за місцезнаходженням платника податку в порядку, що встановлюється центральним податковим органом. Заява про реєстрацію платником податку подається протягом 10 робочих днів з моменту державної реєстрації роботодавця.
2.2.2. Реєстрацію платників податку, зазначених у підпункті 2.1.2 цієї статті здійснює державний податковий орган за місцем проживання платника податку шляхом внесення відповідних даних до РЗО протягом 10 робочих днів з моменту отримання заяви на реєстрацію від такого платника податку. Зазначені платники податку зобов’язані особисто подати заяву на реєстрацію платником податку в державних податкових органах. Застрахованими такі особи вважаються з дня видачі їм свідоцтва застрахованої особи. Днем видачі свідоцтва відповідно вважається дата внесення даних про застраховану особу в РЗО.
2.3. При укладенні з роботодавцем трудового договору або іншого договору цивільно-правового характеру на виконання робіт, фізична особа повинна надати свідоцтво про реєстрацію в якості застрахованої особи, номер якого повинен бути внесений до особової картки найманого працівника або до цивільно-правового договору. В разі відсутності у найманої особи свідоцтва застрахованої особи, роботодавець зобов’язаний у триденний термін надати державному податковому органу необхідну інформацію для реєстрації застрахованої особи та внесення відповідних даних до РЗО в системі персоніфікованого обліку.
2.4. Зняття з обліку платників податку здійснюється в разі ліквідації (реорганізації) роботодавця – юридичної особи та у разі смерті фізичної особи (роботодавця або застрахованої особи). Порядок зняття з обліку платників податку встановлюється центральним податковим органом.
Стаття 3. Об’єкт оподаткування
3.1. Об’єктом оподаткування є:
3.1.1. Фактичні витрати роботодавців на оплату праці найманих осіб, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці”, а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.
3.1.2. Доходи самозайнятих осіб, що підлягають оподаткування відповідно до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.
3.1.3. Кількість найманих осіб, що є працівниками у фізичної особи - суб’єкта спрощених систем, з у рахуванням такої самозайнятої особи.
3.1.4. Кількість найманих осіб, що є працівниками юридичної особи - суб’єкта спрощених систем.
3.2. Розмір максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу)), що враховується при визначенні об’єкту оподаткування, не може перевищувати 6000 гривень на місяць у розрахунку на кожну найману особу та/або само зайняту особу. Цей розмір максимальної величини фактичних витрат підлягає щорічній індексації, виходячи з індексу інфляції, починаючи з 2007 року в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 4. Ставка (розмір) податку
4.1. Податок становить 20 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктами 3.1.1-3.1.2 з урахуванням обмеження, встановленого пунктом 3.2 статті 3 цього Закону.
4.2. Суб’єкти спрощених систем розраховують податок виходячи з фіксованої суми у розмірі 160 гривень із розрахунку на кожного найманого працівника. Ця фіксована сума підлягає щорічній індексації (з округленням до 10 гривень) виходячи з росту номінальної середньомісячної заробітної плати, починаючи з 2008 року в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 5. Порядок нарахування та сплати податку
5.1. Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.
Суми зобов’язань щодо сплати податку зазначаються у податковій декларації, форма та порядок складання, якої визначаються центральним податковим органом відповідно до закону. Базовим звітним періодом для подання податкової декларації є календарний місяць.
5.2. Платники податку - роботодавці сплачують податок одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. У разі недостатності у платників податку – роботодавців коштів на оплату праці і сплату податку в повному обсязі видача коштів на оплату праці і сплата податку здійснюються у пропорційних розмірах.
5.3. Платники податку - суб’єкти спрощеної системи та самозайняті особи сплачують податок та подають податкову декларацію з цього податку у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
5.4. Суми податку, фінансових (штрафних) санкцій та пені, донараховані під час перевірок органами державної податкової служби перераховуються у повному обсязі до спеціального фонду державного бюджету. Не дозволяється використання цих коштів на розвиток матеріально-технічної бази цих органів.
5.5. Платник податку - наймана особа, що отримує заробітну плату, нараховану особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний самостійно сплачувати цей податок та подавати декларацію з цього податку.
5.6. Податковий агент, який виплачує заробітну плату на користь платника податку - найманої особи, утримує податок від суми такої виплати за його рахунок за ставкою податку, визначеної статтею 4 цього Закону. При цьому податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати заробітної плати єдиним платіжним документом. Якщо заробітна плата виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси податкового агента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.
Стаття 6. Відповідальність платників податку
6.1. Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку, є роботодавець, який виплачує заробітну плату платнику податку, у разі якщо такий працедавець виконує функції податкового агента.
6.2. У разі невиконання роботодавцем своїх обов’язків, зазначених у пункті 6.3 цього Закону, така особа несе солідарну (субсидіарну) відповідальність за сплату податку з тим платником податку, якому були нараховані (виплачені) доходи такою особою, при умові, що про такі доходи не було повідомлено своєчасно податковий орган відповідно до пункту 6.3 цього Закону.
6.3. Роботодавці, які відповідно до цього Закону можуть мати статус податкових агентів, але з якими платником податку не було укладено договір щодо виконання функцій податкового агента, зобов'язані:
а) надавати податковому органу за своїм місцезнаходженням у строки, встановлені законом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, які самостійно сплачують податок. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;
б) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу;
в) надавати податковому органу інші відомості з питань нарахування (виплати) доходів окремому платнику податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.
6.4. Платники податку зобов’язані повідомляти податковий орган за місцем свого постійного проживання про кожний випадок укладення договору щодо виконання функцій податкового агента не пізніше 30 днів, починаючи з дати укладання такого договору. Форма такого повідомлення визначається центральним податковим органом та узгоджується з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики. Неподання або несвоєчасне подання такого повідомлення прирівнюється відповідно до неподання або несвоєчасного подання платником податку податкової декларації.
Стаття 7. Державний реєстр соціального страхування
7.1. Центральний податковий орган веде ДРСС, який складається з інформації, що міститься у базі даних органів державної податкової служби.
ДРСС забезпечує облік платників і застрахованих осіб у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію, а також автоматизовану обробку інформації про сплату податку.
7.2. Державні податкові органи зобов’язані:
7.2.1) надавати інформацію з ДРСС органам праці та соціального захисту населення, Фондам соціального страхування України, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
7.2.2) забезпечувати своєчасне внесення відомостей до ДРСС;
7.2.3) здійснювати контроль за достовірністю поданих відомостей, що використовуються в ДРСС;
7.2.4) надавати на вимогу застрахованої особи інформацію, що міститься на її персональній обліковій картці в ДРСС.
7.3. До РПЄСП заносяться такі дані про платників податку, на яких відповідно до цього Закону покладено обов’язок з нарахування, обчислення і сплати податку:
7.3.1) ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України;
7.3.2) загальні відомості про платників податку:
- назва (для фізичних осіб – підприємців та фізичних осіб, які використовують найману працю, – прізвище, ім’я, по батькові);
- адреса;
- форма власності;
- основний вид економічної діяльності;
- кількість працівників на дату подання звітності, у тому числі осіб, які виконують роботи (надають послуги) за договорами цивільно-правового характеру.
7.4. РЗО складається з даних про фізичних осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, у вигляді персональних облікових карток. Персональна облікова картка відкривається на кожну застраховану фізичну особу.
7.4.1. Персональна облікова картка включає:
а) умовно-постійну частину, яка включає такі дані:
номер свідоцтва соціального страхування;
прізвище, ім'я та по-батькові на поточний момент;
прізвище при народженні;
дата народження;
місце народження;
стать;
місце проживання;
серія, номер і назва документа, з якого взято відомості до персональної облікової картки;
громадянство;
відомості про членів сім'ї, які знаходяться на утриманні застрахованої особи, та її дітей;
номер телефона (за згодою);
про реєстрацію смерті;
б) частину персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплаченого єдиного соціального внеску, в тому числі:
ідентифікаційний номер страхувальника;
рік, за який внесено відомості;
розмір податку за відповідний місяць;
сума сплаченого податку за відповідний місяць;
ознака особливих умов праці, які дають право на пільги при отриманні виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням;
сума виплат (доходу), з якої сплачено податок за відповідний місяць;
в) частину персональної облікової картки, яка відображає здійснення виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персональна облікова картка застрахованої особи зберігається в державних податкових органах протягом усього життя цієї особи, а після її смерті – протягом 75 років на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа.
7.4.2. Державні органи реєстрації актів цивільного стану за формою, встановленою відповідно до законодавства, протягом десяти робочих днів з дня реєстрації смерті особи подають відповідні відомості державним податковим органам.
7.4.3. Реєстрація застрахованих осіб у РЗО, а також внесення змін та уточнень щодо даних, занесених до РЗО, здійснюється державними податковим органами в порядку, встановленому центральним податковим органом. При реєстрації застрахованої особи державний податковий орган надає їй свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у встановленому законодавством порядку і включає відомості про застраховану особу до РЗО.
Стаття 8. Розподіл страхових коштів
8.1. Податок сплачується до спеціального фонду державного бюджету України. Податок є джерелом формування суми страхових коштів.
8.2. Орган Державного казначейства України наступного операційного дня після надходження сум консолідованого податку до спеціального фонду державного бюджету перераховує суми страхових коштів на рахунки Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування у таких розмірах:
8.2.1. Пенсійний фонд України – 86,5 відсотків;
8.2.2. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття – 5,0 відсотка;
8.2.3. Фонд соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності – 8,5 відсотків.
8.3. Використання страхових коштів Пенсійним фондом України та фондами соціального страхування здійснюється в порядку визначеному законом.
Стаття 9. Міжнародні договори
9.1. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору стосовно суб'єктів, які підпадають під його дію.
9.2. У разі укладення цивільно-правових договорів (контрактів) з нерезидентами не дозволяється внесення до них податкових застережень, згідно з якими особи, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків.
Стаття 10. Прикінцеві положення
10.1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2008 року.
10.2. До приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
10.3. Зміни порядку оподаткування єдиним соціальним податком можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України. Єдиний соціальний податок не включає і не замінює страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, які сплачуються окремо і незалежно від єдиного соціального податку.
10.4. Внести зміни до таких законодавчих актів:
10.4.1. У Законі України „Про систему оподаткування” частину 17 пункту 1 статті 14 викласти у такій редакції:
„17) єдиний соціальний податок;”
10.4.2. У Законі України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”:
у першому абзаці преамбули слова „збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” замінити словами „єдиний соціальний податок”;
підпункти 2.1.2-2.1.4 статті 2 викласти у такій редакції:
„2.1.2) податкові органи – стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту”;
у підпункті 14.4.3 статті 14 слова „внесків до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах державного або обов'язкового соціального страхування» замінити словами „єдиного соціального податку”
10.4.3. У статті 5 Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств”:
підпункт 5.7.1 викласти в такій редакції:
„5.7.1. До складу валових витрат платника податку відносяться суми витрат на сплату роботодавцем єдиного соціального податку та страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.”
у підпункті 5.7.2 слова „та до бази для нарахування суми внесків на пенсійне та інші види державного (соціального) обов'язкового страхування” виключити.
10.5. Вважати такими, що втратили чинність Закони України:
„Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”;
„Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування”.
10.6. Встановити, що Державний реєстр соціального страхування створюється на базі реєстру платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та системи персоніфікованого обліку внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. З дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, вважаються платниками єдиного соціального податку. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не проводиться. Пенсійним фондом України та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування провадиться звірка платників страхових внесків з подальшою передачею даних для створення Державний реєстр соціального страхування центральному податковому органу. Порядок такої передачі даних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
10.7. Кабінету Міністрів України протягом місяця після дня опублікування цього Закону:
подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до Законів України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших законодавчих актів, що випливають із цього Закону;
прийняти рішення, спрямовані на виконання цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
(Більш детально тема висвітлена
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_hist&key=1159861836&first=1169185861&last=1163480478)
Відповіді
2007.01.27 | stefan
Покращення законодавства для інвалідів праці
25 січня 2007З «КОНВЕРТОВАНИМИ» ЗАРПЛАТАМИ ДОПОМОЖУТЬ БОРОТИСЯ ЗМІНИ У ВІТЧИЗНЯНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ
http://www.social.org.ua/ukr/press-centre/news/?id=360
КИЇВ, 25 січня. (Наталія Андрусенко – Укрінформ). 12 січня нинішнього року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань загальнообов’язкового державного соціального страхування» № 435-V. Прокоментувати основні положення цього документа, а також розповісти про очікуваний економічний ефект від його запровадження кореспондент Укрінформу попросила директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Юрія Мельникова.
– Аби відповісти на запитання, чим викликана необхідність внесення нових змін до чинного законодавства, – розповідає Юрій Євгенович, – мушу сказати кілька слів про діяльність самого Фонду. Його значення в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування важко не помітити. Нині у нас на обліку зареєстровано понад 319 тисяч потерпілих та членів їх сімей, яким Фонд через страхові виплати відшкодовує заподіяну здоров’ю шкоду, отриману на виробництві під час нещасного випадку чи професійного захворювання. Фонд виплачує одноразову допомогу в разі стійкої втрати працездатності або смерті потерпілого, здійснює щомісячні виплати, відшкодовує Пенсійному фонду України витрати на пенсії, у зв’язку із втратою годувальника, та надає цілий комплекс соціальних послуг з медичної та соціальної реабілітації. Сюди входить лікування в профільних закладах та санаторно-курортне лікування, реабілітація та організація санітарного і соціального догляду за потерпілими, а також забезпечення інвалідів праці необхідними ліками, автомобілями, інвалідними колясками, протезно-ортопедичними виробами тощо.
Однак для цього потрібні чималі кошти. За словами Юрія Мельникова, тільки у нинішньому році очікується, що до бюджету Фонду надійде понад 2,8 млрд. гривень. Це доволі вагома сума, якщо врахувати, що досі є актуальним питання невчасної сплати внесків підприємствами-боржниками. Торік кількість недисциплінованих страхувальників досягла майже 8 тисяч, тому й не дивно, що недоїмка становила 39,5 млн. гривень.
Звичайно, до таких порушників фінансової дисципліни Фонд аж ніяк не ставився поблажливо. Лише сума штрафів, накладених на неплатників за 9 місяців минулого року, обчислювалася в майже півтора мільйона гривень. І все ж у Фонді вважають, що ефективно боротися з тими, хто приховував свої прибутки і заганяв заробітну плату у тінь, якоюсь мірою «допомагало» не досить суворе вітчизняне законодавство.
– Відтепер, – переконаний Юрій Мельник, – ситуація має поліпшитися, оскільки набув чинності новий Закон, який змусить підприємства більш виважено ставитися до системи страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Насамперед, основними положеннями Закону передбачено зміни до деяких чинних законодавчих актів України. Зокрема, внесено зміни до статті 1654 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з ними до посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, посилено адміністративну відповідальність за невиконання законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві. Йдеться про такі порушення, як недотримання строків та обсягів сплати страхових внесків до Фонду; приховування (заниження) суми заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески до Фонду, так звані «зарплати в конвертах»; неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків.
Цією статтею також передбачено посилення адміністративної відповідальності і до фізичних осіб, які не мають статусу підприємців і використовують найману працю, за їх ухилення від подання заяви про взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік у Фонді найманих працівників.
Доповнено Кодекс і новою статтею 188.24 Нею встановлено відповідальність за перешкоджання уповноваженим особам органів Фонду під час здійснення перевірок.
За такі правопорушення (залежно від їх виду) накладатимуться штрафи від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 136 до 255 гривень). Якщо протягом року на страхувальника вже накладалося адміністративне стягнення чи порушення Закону виявлено повторно, – штрафні санкції збільшується від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів (від 170 до 340 гривень).
У Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» частину другу статті 45 доповнено новим пунктом, що зобов’язує страхувальників подавати звітність робочому органу виконавчої дирекції Фонду у строки, в порядку та за формою, що встановлені постановою правління Фонду №12 від 20 квітня 2001 року «Про запровадження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів (Фонду …) із змінами та доповненнями».
Юрій Мельников наголосив і на внесених змінах до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зміни стосуються пункту 2 частини першої статті 31 Закону, якими передбачено задоволення у другу чергу страхувальниками-банкрутами вимог, що виникли із зобов’язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані у цьому Фонді.
Тобто, якщо підприємство-банкрут, яке ліквідується, заподіяло шкоду життю чи здоров’ю своєму працівнику, то таке підприємство зобов’язане сплатити до Фонду належну потерпілому суму виплат з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів потерпілому. Таким чином, створюється резерв коштів Фонду для покриття витрат на виплати та медико-соціальні послуги потерпілим на виробництві, які отримали виробничі травми чи профзахворювання на підприємствах, що ліквідуються.
Юрій Мельников переконаний, що набрання чинності нового Закону дозволить підвищити рівень сплати страхових внесків та забезпечить додаткові надходження до бюджету Фонду. «Ми очікуємо, що завдяки змінам, запровадженим новим законодавством, надходження до бюджету Фонду додатково зростуть на 30 млн. грн. А це зовсім не зайві гроші. В першому кварталі 2007 року за кошти Фонду планується закупити для осіб, інвалідність яких пов’язана з трудовим каліцтвом 1118 автомобілів «Славута», обладнаних ручним керуванням. Тобто кожен третій інвалід праці отримає автомобіль. Порівняйте: за п’ять попередніх років Фонд зміг забезпечити пересувним транспортом лише 152 інвалідів. У наших планах цей напрямок став пріоритетним. За наступні три роки ми плануємо повністю ліквідувати чергу та забезпечити спецавтотранспортом усіх інвалідів праці», – сказав він на завершення.
***
(мій коментар)
Нагадаю, що у розробці Законопроектів
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві
та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності
(№1105-XIV від 23 вересня 1999 року)
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 46-47, ст.403 )
розробляли спеціалісти:
1.Депутати ВР(найактивнішу участь на протязі 8 років в цьому законодавчому процесі бере участь депутат від шахтарського регіону - Василь Хара)
2.Представники КМУ.
3.Фонд ТАСIS
...
В основу Закону був покладений досвід Німеччини, де аналогічний Фонд
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві успішно діє на протязі більше 125 років.
Цей український Закон повністю адаптований до законодавства Євросоюзу.
2007.01.30 | stefan
Законопроект щодо отримання освіти інвалідами
Законопроект щодо отримання освіти інвалідамиЗаконопроект №3034
від 26.01.2007
вноситься народним
депутатом України
О.Б.Фельдманом
(посв. №229)
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, щодо отримання освіти інвалідами
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 21, ст. 252; 2001 р., N 45, ст. 237; 2003 р., N 39, ст. 333; 2004 р., N 17-18, ст. 250, N 37, ст. 451; 2005 р., N 7-8, ст. 162, NN 17-19, ст. 267) такі зміни:
1. Частину п'яту статті 21 викласти в наступній редакції:
“Вищі навчальні заклади державної та комунальної форм власності I-IV рівнів акредитації в межах обсягу підготовки за державним замовленням зараховують на навчання у кількості 4 відсотків дітей-інвалідів до 23 років та інвалідів I і II груп відповідно до висновку медико-соціальної експертизи з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності”.
2. Частину п‘яту статті 21 вважати відповідно частиною шостою статті 21.
3. Статтю 22 закону доповнити частинами першою, другою та третьою наступного змісту:
“Діти-інваліди до 23 років та інваліди I і II груп зараховуються до вищих навчальних закладів відповідно до висновку медико-соціальної експертизи з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності за результатами співбесіди в межах квот, встановлених статтею 21 цього Закону.
Умови проведення співбесіди визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок встановлення державного замовлення на професійну підготовку інвалідів за всіма спеціальностями затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Для інвалідів, які виявили бажання навчатися понад квоту державного замовлення на контрактній основі або у вищих навчальних закладах недержавної форми власності, оплата навчання здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів, що виділяються на зазначені цілі”.
4. Частини першу і другу статті 22 вважати відповідно частинами четвертою і п‘ятою статті 22.
ІІ. Прикінцеві положення.
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня прийняття цього Закону:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають вимогам цього Закону.
Голова Верховної Ради України О.О.Мороз
____________________________________
Досить не поганий Законопроект.
До сих пір значна частина інвалідів, які не попали в квоту держбюджет,
вчаться в ВУЗ"ах за власні кошти.
2007.02.02 | stefan
Пропозиції Президента відхиляються
Пропозиції Президента відхиляютьсяДо № 2045 від 11.01.2007 р.,
Президент України
В И С Н О В О К
Головного науково-експертного управління
на Пропозиції Президента України до Закону України
“Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”
(До № 2045 від 11.01.2007 р.)
Президент України вважає, що прийнятий Верховною Радою України 22 грудня 2006 року Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, не може бути підписаний, оскільки змінами до його статей 18 та 22 Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України надається право створювати навчально-інформаційні центри, які є юридичними особами і мають самостійні кошториси, що може спричинити значне і неконтрольоване збільшення адміністративних видатків Фонду, витрачання коштів застрахованих осіб не на відповідні відшкодування у випадку травми чи нещасного випадку на виробництві, а на утримання зазначених утворених Фондом структур і призведуть до звуження обсягу існуючих прав осіб, які є застрахованими за цим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тому Президент України пропонує виключити ці положення із Закону.
Головне науково-експертне управління у цьому зв’язку вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що забезпеченню профілактичних заходів від нещасних випадків і створення безпечного середовища на робочих місцях у сучасний період надається першочергове значення, в т. ч. у заходах по гармонізації законодавства з охорони праці при вступі України до СОТ. Нормами згаданого Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків наділений відповідними повноваженнями у здійсненні профілактичних заходів (стаття 22) і передбачено їх фінансування, зокрема й “навчання і підвищення кваліфікації відповідних спеціалістів з питань охорони праці” (стаття 25).
Враховуючи зазначене, на нашу думку, не можна погодитись із міркуванням про звуження наданих Законом застрахованим особам прав внаслідок створення навчально-інформаційних центрів для підготовки фахівців у цій сфері, діяльність яких спрямована на попередження негативних наслідків від порушення правил безпеки у процесі здійснення трудової діяльності, що у свою чергу сприятиме зменшенню страхових випадків і відповідно зменшенню обсягу виплат на відшкодування втрати працездатності.
З огляду на те, що проведення ефективної роботи із спеціальної освіти у цій сфері потребує створення належних організаційних умов, управління не вважає пропозиції Президента України достатньо обґрунтованими.
Керівник Головного управління В.БОРДЕНЮК
Вик.: В.Тімофєєв,І.Лаврінчук
__________________________________________
Пропозиції Президента відхиляються.
НМД,
В И С Н О В О К
Головного науково-експертного управління
на Пропозиції Президента України до Закону України
“Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”
(До № 2045 від 11.01.2007 р.)
абсолютно логічний і юридично обгрунтований.
2007.02.22 | stefan
Re: Покращення законодавства для інвалідів праці
21 лютого 2007
Пропозиції шахтарів-інвалідів не залишаться поза увагою
http://www.social.org.ua/ukr/press-centre/news/?id=381
20 лютого 2007 року під головуванням директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Юрія Мельникова відбувся «круглий стіл» за участю представників Всеукраїнської громадської організації шахтарів-інвалідів Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Львівської, Волинської та Кіровоградської областей. Крім голів обласних та міських громадських організацій шахтарів-інвалідів у роботі «круглого столу» взяли участь і представники громадської організації інвалідів праці Чернігівщини. Це вже друга зустріч керівництва виконавчої дирекції Фонду з шахтарями- інвалідами впродовж останніх трьох місяців.
Розпочавши засідання«круглого столу», Юрій Мельников запросив учасників до конструктивного діалогу, обговорення наболілих питань та запропонував побудувати роботу на визначенні основних планів на найближчу перспективу.
Одним із позитивних моментів діяльності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Юрій Мельников назвав виділення Фондом в кінці минулого року 30,7 млн. грн. для придбання спецавтотранспорту.
До слова, з 2001 по 2005 рік витрати на придбання автомобілів інвалідам в результаті трудового каліцтва здійснювалося лише за судовими рішеннями. За цей час для інвалідів праці в масштабах країни було виділено всього 151 автомобіль. Протягом 2007 року бюджетом Фонду заплановано кошти на придбання ще 1,5 тис. автомобілів. Таким чином за словами Юрія Мельникова протягом нинішнього року 50-60 відсотків черговиків серед інвалідів від трудового каліцтва будуть забезпечені автомобілями «Славута» з ручним керуванням.
Директор виконавчої дирекції також подякував керівництву Всеукраїнської громадської організації шахтарів-інвалідів України за одностайну підтримку у відстоюванні позиції щодо скасування моральної шкоди.
«Сьогодні проблема моральної шкоди – одна з найболючіших у соціальному страхуванні. Впродовж лише 2006 року до робочих органів Фонду подано майже 5 тисяч позовних заяв з відшкодування моральної шкоди на загальну суму 230,5 млн. грн. при середній сумі позовної вимоги на одного потерпілого 38,2 тис. грн. Наразі виплачено 100 млн. грн. моральної шкоди. Ці кошти пішли не потерпілим на виробництві, а окремим ділкам від бізнесу, які з допомогою слуг Феміди та незліченної армії адвокатів, на сльозах і крові шахтарів, заробили астрономічні суми. Ми живемо в правовій державі, тож шукатимемо інші форми та більш законні механізми для соціального захисту потерпілих на виробництві, компенсації їм страхових виплат», – наголосив Юрій Мельников.
До речі, за ці 100 млн. грн. можна було б додатково оздоровити в санаторно-курортних закладах тисячі потерпілих, виконати цілий комплекс соціальних послуг з медико-соціальної реабілітації, придбати для інвалідів праці ліки, автомобілі, інвалідні візки, протезно-ортопедичні вироби, спрямувати частину коштів на проведення профілактичних заходів із запобігання виробничого травматизму та професійних захворювань.
Під час «круглого столу» особливу увагу було приділено обговоренню питань цінової політики, роботі тендерного комітету виконавчої дирекції Фонду. З метою економії коштів Фонду, врегулювання цін на санаторно-куротні путівки, протезно-ортопедичні вироби, соціальні послуги з медичної та соціальної реабілітації, правління Фонду доручило виконавчій дирекції розробити механізм централізованих закупок. Пов’язано це з тим, що ціни на путівки чи протези у тій чи іншій області суттєво відрізняються. У Донецьку, наприклад, протез коштує 4 тис. грн., тоді як в іншому регіоні – 2,5 тис. грн.
До речі, з метою прозорості проведення засідань тендерного комітету було запропоновано участь у них представників громадських організацій та преси.
Учасники «круглого столу» обговорили низку пропозицій, які, на їхню думку, слід оперативно вирішити. Зокрема, йшлося про те, що інвалідам праці, які їздять на оздоровлення за санаторно-куротними путівками, кошти на проїзд в купейному вагоні виділяються лише для інвалідів І групи. Інвалідам ІІ та ІІІ груп оплачують лише квиток у загальному вагоні, тоді як для інвалідів із загального захворювання таких обмежень не існує. Було також запропоновано доповнити базовий закон окремою главою, в якій визначався б статус інваліда від трудового каліцтва. На думку шахтарів-інвалідів, Закон має визначати не додаткові пільгові виплати, а, насамперед, державну соціальну гарантію для цієї категорії інвалідів, на кшталт чорнобильців чи афганців.
Дискутувалися питання і щодо виділення коштів на поховання інвалідів-регресників. Йдеться тут про спрощення процедури на поховання, уникнення бюрократичної тяганини. Адже згідно з чинним законодавством витрати на поховання робочі органи Фонду можуть виплатити лише тоді, коли по факту смерті потерпілого є заключення МСЕК. Учасники «круглого столу» обговорили проблеми, що стосуються лікування не лише професійних хвороб, але й суміжних недуг, набутих з часу трудового каліцтва, отримання не раз у три роки, а частіше путівок на санаторно-куротне лікування інвалідами ІІ та ІІІ груп та потерпілими без інвалідності, відновлення інвалідам праці права на продовження трудового стажу тощо.
Зважаючи на численні нарікання, які надходять від потерпілих на виробництві до робочих органів Фонду, щодо роботи МСЕК, прийнято одностайне рішення провести спільну нараду за участю представників Міністерства здоров’я України, голів обласних МСЕК, начальників управлінь виконавчої дирекції Фонду в областях, АР Крим, містах Києві та Севастополі, голів обласних та міських громадських організацій шахтарів-інвалідів.
Після завершення «круглого столу» із запропонованих пропозицій буде прийнято низку протокольних рішень. Жодна пропозиція висловлена на «круглому столі» не залишиться поза увагою.
ДОВІДКОВО:
Минулого року кількість нещасних випадків на виробництві у порівнянні з 2005 роком зменшилася на 1778 випадків або майже на 9 відсотків. Однак рівень виробничого травматизму в Україні залишається ще досить високим. Найбільшу кількість нещасних випадків у 2006 році, як і в минулих роках, зареєстровано в Донецькій (6037 н/в), Луганській (2669 н/в), Дніпропетровській (1827 н/в), Львівській (613 н/в), Волинській (494 н/в) та Кіровоградській (333 н/в) областях – в регіонах, де економічна діяльність пов’язана з підземним видобутком кам’яного вугілля. Від загальної кількості всіх травмованих в Україні це 59,6%. Майже кожен третій травмований в Україні – мешканець Донеччини, кожен сьомий потерпілий проживає на Луганщині, а кожен 11 – житель Дніпропетровщини.
У 2006 році потерпілим (членам їх сімей), які мешкають у цих областях призначено страхову виплату на суму 1 442 568 тис. грн. або 49,4% від загальних показників в Україні. На лікування потерпілих у цих областях витрачено 8 млн. 635 тис грн. (55% призначених на це коштів), на санаторно-куротне лікування – 9 млн. 307 тис. грн. (або 51,2%), протезно-ортопедичними виробами забезпечено 5 305 осіб або 53% від загальної кількості в Україні.
Як бачимо, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виконує свої статутні обов’язки справно, вчасно та в повній мірі виплачує страхові виплати потерпілим. Натомість динаміка суми недоїмки (невчасно сплачених страхових внесків) на підприємствах гірничо-добувної галузі в минулому році склала 9 млн. 937 тис. грн. (або 25%). Заборгованість з виплати заробітної плати страхувальниками в цих регіонах в 2006 році сягнула 52 млн. 170 тис. гривень.