01/27/2007 | Майдан-ІНФОРМ

У вчорашньому номері газети „Комерсант-Україна” вийшла стаття „Ирпень утратил связь с действительностью” з підзаголовком „Теризбирком пытается доказать нелегитимность избрания мэра” та ще одним підзаголовком „эхо выборов”.

Як витікає з цієї статті, „связь с действительностью” втратили таки окремі невдахи виборів міського голови 2006 року, які руками кількох стимульованих ними членів тервиборчкому наївно, але з маніакальною впертістю намагаються прибрати переможця виборів Мирославу Свистович з посади міського голови. „Комерсант-Україна” повідомляє, що представники тервиборчкому звернулися з відкритим листом (правда, невідомо, де цей лист „відкривався”, оскільки в жодному ЗМІ його виявити не вдалось) до голови Верховної Ради Олександра Мороза, прем’єр-міністра Віктора Януковича, в. о. голови СБУ Валентина Наливайченка і генерального прокурора Олександра Медведька, в якому повторюють набридливі всім казки про те, що „вибори мера Ірпеня нібито не відбулись”, „Мирослава Свистович незаконно займає посаду мера”, „Мирослава Свистович проголосила себе мером на підставі фальсифікованого протоколу (це вже нова казка), а рішення про визнання виборів такими, що відбулись, комісія взагалі не приймала”.

При цьому, як і півроку тому, ніхто не заперечує, що Мирослава Свистович набрала на виборах найбільше голосів, і що численні суди не визнали, що під час виборів відбулися порушення, які вплинули на їх результати (тим більше, що порушення робилися руками опонентів Мирослави Свистович, яка, провівши кампанію за 2 тисячі доларів США в неопалюваному штабі без води і каналізації, просто не мала такої можливості навіть, якби захотіла фальсифікувати народне волевиявлення).

Як і півроку тому, опоненти Мирослави Свистович, які діють за спинами членів ТВК, жоден з яких так і досі не прочитав закону про місцеві вибори до кінця, намагаються причепитися до юридичних формальностей. Більше того, вони визнають на сторінках газети, що суд скасував їх останнє рішення про визнання виборів Ірпінського міського голови недійсними. Йдеться про абсурдне рішення від 13 грудня 2006 року, коли раптом деякі з членів ТВК, які 4 травня 2006 року прийняли рішення про обрання М. Свистович міським головою, раптом „вирішили передумати” і навіть взяли на себе трактування адміністративно-територіального устрою України інакше, аніж, наприклад, Верховна Рада.

Наприкінці звернення члени тервиборчкому пишуть, що не в стані „протистояти свавіллю Мирослави Свистович” і просять перевірити законність її головування (це прохання до різних органів лунає вже, напевно, вдесяте, і перевірок вже було безліч, і жодна з них не виявила нелегітимності новобраного Ірпінського міського голови) а посприяти проведенню повторних виборів.

Далі йде просто абсолютна брехня: „Самопровозглашение Мирославы Свистович мэром состоялось 1 июня 2006 года (о том, как именно это происходило, Ъ сообщал 2 июня 2006 года), а решение ТИКа последовало лишь 13 декабря. Такой перерыв между двумя событиями в теризбиркоме объяснили тем, что до октября 2006 года проходили суды. „После октября работа ТИКа просто блокировалась: сначала была отозвана глава комиссии Наталья Ганах, а затем секретарь комиссии Мария Яцевская отказывалась объявлять очередное заседание комиссии”, – сообщили Ъ в ТИКе. „Поймите, когда у нас нет помещения – Мирослава Свистович распорядилась не пускать нас в здание мэрии, и нам постоянно угрожают, – то даже назначение заседания третью голосов членов ТИКа является смелым поступком”, – объяснили Ъ в комиссии причины запоздалой реакции”.

Але в цьому випадку „Комерсант-України” може сказати, що за слова членів ТВК він не відповідає. Однак, далі газета пише, що їй не вдалося зв’язатися з Мирославою Свистович, і ситуацію прокоментував її чоловік, депутат Київської обласної ради Михайло Свистович. Достовірно передавши його слова про те, що збори ТВК є нелегітимними, оскільки зібрати їх може лише заступник голови (голову та секретаря Ірпінської міської ТВК наразі немає, оскільки партії, які їх подавали, відкликали їх), і що деякі члени ТВК завіряють свої документи печаткою, яка на сьогодні недійсна (замість цієї печатки, яку привласнила собі й досі не віддала колишня голова ТВК Наталія Ганах, була виготовлена нова, з номером 1), але далі пишуть, що Михайло Свистович надав редакції низку документів, але необхідних за законом рішень ТВК про визначення результатів виборів мера, рішення про реєстрацію мера, рішення про видачу меру посвідчення, а також рішення про публікацію результатів виборів надано не було.

„Майдан” звернувся за коментарем безпосередньо до Михайла Свистовича, який був шокований такою статтею у газеті, оскільки наївно сподівався, що його запросили до редакції з документами, щоб вияснити істину, а не перекрутити факти. Ось його розповідь:

„Чесно кажучи, я був шокований, прочитавши цю статтю. І це, не зважаючи на те, що не маю щодо „Комерсанта-Україна” жодних ілюзій, оскільки ця газета вже під час виборів та після них грубо й неприховано грала на боці екс-кандидата на посаду Ірпінського міського голови Олега Бондаря. Більше того, кореспондент „Комерсанту” Роман Костриця, який був автором більшості упереджених опусів про вибори мера Ірпеня, був поданий від команди О. Бондаря до складу Ірпінської міської територіальної виборчої комісії (але, як виявилося, він не має такого права, оскільки цей киянин не є членом Ірпінської територіальної громади). Але тут до мене зателефонував (мені видається дивним, чому це „комерсанти” не змогли зв’язатися з Мирославою, коли вона у цей час, близько 16.00, була на роботі, а слухавку вона бере завжди) не Роман Костриця, а зовсім інша людина на ім’я Артем зі шляхетним прізвищем Скоропадський. Він розповів мені про лист членів ТВК та попросив мене по можливості привезти документи, які підтверджують легітимність Мирослави як міського голови. При цьому які саме документи його цікавили, кореспондент не повідомив.

До „Комерсанту” я приїхав о 20.00, нашвидкуруч зібравши документи, які я, очевидно, не тримаю під рукою, оскільки моя телепатія не настільки розвинута, щоб отримати їх всі під рукою. Якщо виключити дорогу з Ірпеня до Києва по забитій автомобільними пробками дорозі, пошук знайомого, який би погодився відвезти мене машиною (власної машини в чесного мера, як це не дивно видається „комерсантам”, в нас немає, а службова на ходу лише одна і використовувати її для такої поїздки, „оголивши” виконком, я не міг), укладення контракту на мобільний телефон для двох людей (майже година часу), то часу на збір документів я практично не мав. Проте привіз їх достатньо, щоб навіть випускник церковно-приходської школи зрозумів, що Ірпінський міський голова є законнообраним.

Артем мені видався адекватною людиною, яка, як мені здавалося з його слів, розуміє повний абсурд вимог ТВК, тим більше, що законність перебування Мирослави Свистович на посаді міського голови вже перевіряли всі, кому не лінь, адже команда О. Бондаря місяцями засипала скаргами прокуратури всіх рівнів та інші інстанції. Він сам із впевненістю стверджував, що опоненти Мирослави Свистович нічого не доб’ються, і дивувався, навіщо їм ці ігри. І я ще витратив купу часу, щоб пояснити йому, як ці люди використовують зацикленість О. Бондаря на своїй поразці.

Потім я знімав на редакційному копіювальному апараті для Артема цілу купу документів (рішення ТВК, постанови суду тощо), давав йому звіряти з оригіналами, розповідав, що всі ці протоколи та інші документи досліджувались судами, були визнані і їх наявність не ставилась під сумнів ні О. Бондарем, який їх оскаржував (не міг же він оскаржити того, чого немає?), ні тими членами ТВК, які сьогодні „передумали”. Їх „живі” підписи під цими протоколами підтвердить будь-яка експертиза, до того ж всі ці документи є підшитими у судових справах, звідки викрасти їх неможливо. До речі, я даремно витратив після рішення ТВК 13 грудня час, щоб підготувати підбірку документів з копіями в якості доказів. Бо виявилось, що Києво-Святошинський районний суд просто затребував судові справи Ірпінської виборчої епопеї, і всі ці докази містилися там.

Я спеціально для Артема маркером помітив місця, де говорилося про визначення результатів виборів та визнання обраною Ірпінський міським головою Мирослави Свистович, також позначив місце у судовій постанові, де говорилось, що це рішення відповідає вимогам Закону, мав з собою ще купу рішень і протоколів, які Артем навіть не схотів дивитися, мотивуючи це тим, що не встигне написати статтю, адже газета виходить вночі. А там були і рішення про офіційну публікацію, і заборона Ірпінського міського суду виконувати це рішення, і скасування Ухвалою Київського обласного апеляційного суду цього рішення. Дав йому і офіційну публікацію, і протокол першої сесії Ірпінської міської ради нового (п’ятого) скликання, на якій були присутні майже всі члени ТВК, які сьогодні „передумали”. Оголошення (а не самопроголошення) Мирослави Свистович на цій сесії показували по „1+1” і „5 каналу”, як і прийняття нею присяги. Також депутати прийняли рішення про присвоєння новообраному меру рангу державного службовця.

Все це було в мене в папці, і частково Артем це отримав (а все інше просто не схотів). Не було там одного - рішення про видачу меру посвідчення. Бо і не могло бути. Адже не передбачене Законом таке рішення.

Для того, щоб Артем зрозумів, як саме відбувалася виборча судова епопея в Ірпені, я залишив йому листа Київської обласної прокуратури. На цей лист я звернув увагу випадково, коли готувався до суду щодо абсурдного рішення ТВК від 13 грудня про скасування результатів виборів і ламав собі голову, як мені коротко і зрозуміло пояснити незнайомому з ірпінською післявиборчою судовою епопеєю судді Києво-Святошинського суду всі нюанси, щоб не заплутатись в численних доказах. І раптом побачив, що незнайомий мені працівник прокуратури так логічно, послідовно і коротко (два аркуші великим шрифтом) виклав всю двомісячну історію, що я так ніколи б не зміг. Тому в суді я просто зачитував цього листа, і це був мій виступ (посміхається).

У статті ж, під якою першим стоїть прізвище Романа Костриці, якого я в редакції під час свого приходу так і не бачив, все перевернуто з ніг на голову. Тому я остаточно переконався, що „Комерсант-Україна” - це брехлива джинсова газетка, не зважаючи на її претензійний обсяг. І більше витрачати свій час на спілкування з її журналістами просто не буду. Який сенс, коли все одно все перекрутять і напишуть брехню та ще й тебе як доказ виставлять?”

Також Михайло Свистович прокоментував надруковані у статті слова членів ТВК: „Ніяких судів до жовтня 2006 року не було. Останні скінчилися в червні, коли ми просто заради принципу оскаржували в Апеляційному суді всі підряд ухвали Ірпінського міського суду, маючи намір потім використати це як доказ упередженості суддів. Однак, вал господарських проблем, які нагромадились за час безвладдя, змусив відмовитись від цієї ідеї, хоча нам багато хто з прихильників і досі дорікає цим, не розуміючи, що навряд чи б ірпінчани погодились заплатити вщент зруйнованим господарством за звільнення з посади одного чи кількох суддів. Ніяка робота ТВК після жовтня взагалі не блокувалася. Навпаки, Мирослава Свистович ледь не благала ТВК прийняти рішення про позбавлення депутатських повноважень її заступника Ігоря Михайлишина, який став її заступником і немодне бути депутатом міської ради згідно законодавства. Однак, комісія відмовлялася збиратися, вимагаючи від неї виплатити їм заробітну плату за три місяці, які вони працювали після виборів. Вона була й не проти, але цього не дозволяло бюджетне законодавство, і не її провина, що екс-голова ТВК Наталія Ганах так розпорядилася виділеними комісії грошима, що коштів на зарплату просто не лишилось (і досі не зрозуміло, куди пішли ті кошти, оскільки Н. Ганах разом з печаткою назавжди привласнила собі і деякі документи ТВК). Мирослава радісно виплатили б їм ці гроші (біля 30 тисяч гривень). Однак в Ірпені нарешті є чесний мер (і в це, схоже, не можуть повірити деякі члени ТВК), який живе виключно на зарплату в тій самій однокімнатній квартирі (з чоловіком і двома дітьми), що й до виборів. І таких коштів у неї просто немає. Бо заробляє вона на місяць в середньому вдесятеро менше.

„Свавіллям Мирослави Свистович” окремі члени ТВК називають два випадки, коли їх не пустили у вихідний день до Ірпінської міської ради провести свої нелегітимні збори. Це дійсно було. Але не через нелегітимність, про яку вахтер міськради й не чув (він і слова такого не знає). Просто після крадіжок внаслідок проникнення до приміщення у вихідні дні сторонніх осіб (одне таке проникнення закінчилось затриманням злочинців), був встановлений спеціальний режим, і у вихідний день , коли виконком не працює, туди перестали впускати осіб, які не мають до виконкому чи ради жодного стосунку (сторонні особи допускаються до приміщення міської ради у вихідний день, якщо вони написали попередньо заяву та погодили це з керуючим справами міськвиконкому). Вахтер же, побачивши десяток людей (а члени ТВК наївно гадають, що їх усіх досі знають в обличчя, тим більше, що сама ТВК зазнала з часу виборів істотних змін внаслідок заміни партіями своїх представників), деякі з яких, до речі, не мають до ТВК жодного стосунку, але фактично керують „засіданнями”, звичайно, не відчинив їм двері, оскільки ніякої заяви про те, що відбудуться збори, ніхто не писав. До речі, мене також не пустили, коли я хотів вимкнути світло в кабінеті мера (дружина поїхала у відрядження й забула це зробити, а ключі залишила вдома). І я не став наполягати, бо мене також в обличчя знають далеко не всі. Я намагаюся якомога рідше з’являтися у міській раді, щоб убезпечити дружину від звинувачень в „сімейственності”.

Пізніше порядок допуску членів ТВК у вихідні дні був узгоджений працівниками виконкому та депутатами, але „група членів” чомусь ним скористатися не поспішає. Вони чудово проводять свої нелегітимні „посиденьки” (легітимні збори Ірпінської міської територіальної виборчої комісії на сьогодні може скликати може скликати лише заступник голови комісії) в готелі „Ірпінь”, приймають у присутності „гостей” (їх особи нам відомі) якісь „рішення” та завіряють їх печаткою, яка давно визнана недійсною, і яку розшукує (хочеться поставити лапки, але вона дійсно формально її розшукує) міліція (з понеділка ми подамо відповідну заяву, оскільки це все стає вже не смішним).

При цьому ці члени поводять себе нахабно й зухвало, ходять по виконкому і прямо в очі заявляють Мирославі: „Не виплатила зарплати - ми тебе знімемо”. Тому говорити про якусь сміливість при скликанні „зборів” просто смішно. Ірпінського мера ніхто не боїться, бо вона нікого не переслідує. Але зараз терпець урвався, і до прокуратури та міліції відповідні документи таки готуються”.

Також Михайло Свистович назвав нісенітницею порівняння ситуації в Ірпені з козинською та кіровоградською. В Ірпені, слава Богу, функціонує одна рада і один міський голова, але є сили, які дійсно хочуть перетворити ситуацію схожою на кіровоградську. Правда, не слід забувати, що ірпінську ТВК також може очікувати доля кіровоградської. Не зважаючи на пенсійний та студентський вік більшості членів ірпінської ТВК.

P.S. У газеті „Комерсант-Україна” Михайлу Свистовичу показали „відкритого” листа членів Ірпінської міської територіальної виборчої комісії і навіть дали його з собою. Під ним не було жодного підпису та жодного прізвища членів комісії. Лист слова „члени ІМТВК”. Мабуть, газета повірила на слово, що під листом підписалося саме дев’ять членів комісії. Цікаво, хто це слово їм давав? І кому ці „комерсанти” аж так вірять?