01/29/2007 | Майдан-ІНФОРМ

Повідомлення від Анатолія Горового з розділу "Народні Новини":

Мені здавалось, що читачів сайту не так вже й багато. Проте відгомін, який викликала, більш а ніж скромна замітка про події в Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику, які відбулися 09 січня цього року, примушують змінити думку. Безкінечні телефонні дзвінки, спроба зловити по всих усюдах та висловити „дружні поради” і нарешті, несподіваний опус за підписом „Анти-Горовой” (http://maidan.org.ua/static/narnews/1169197198.html) примусили мене не лише змінити думку, але й взятись за черговий опус.

Дійсно, коротка замітка на сайті Майдан вийшла без мого підпису. Це не така вже і визначна подія, яка вимагає обов‘язкового авторства. Проте, і свого авторства я надто не приховував, про що свідчать багаторазові звертання до мене з цього приводу різноманітних осіб. Якщо допис аноніма підписаний Анти-Горовой є натяком на те, що мовляв, ми знаємо насправді хто ти є, то я, не маючи наміру приховувати власної персони, починаю з того, що я Анатолій Горовий, свідчу: по перше, мені нічого невідомо, шо там ховається за трьома крапками в малозрозумілих натяках аноніма про дії адміністрації Заповідника. Та й знати я нічого не міг, окрім переказів та пліток, оскільки можливо, цей дивно аноніму, адміністрація не зволить звітувати переді мною, науковим співробітником, від кого і за що отримує ордени, чи що там ще. Але, якщо в аноніма і справді є якийсь там кримінал, а не міф, то опонент має звертатись до державних інституцій, які фахово займаються подібними проблемами. А то складається враження, що язик без кісток і молотить, що завгодно. Правий мій опонент в тім, що вирішувати про якість роботи генерального директора – це й справді прерогатива міністра культури. Тільки не зрозуміло, чому Він звертається до мене.

По друге, я Горовий А.В. свідчу, що нинішній час мої опоненти роблять таким, який можна визначити одним словом „мракобєсіє”. А й справді, хіба ж це не морок біснується, коли архієпископ Вишгородський Павло по київському радіо попереджає владу – якщо не отримує корпус № 55, то візьме його силоміць. В нашій державі для багатьох закони не писані. Тільки не розумію, чому таке невдоволення в архієпископа викликала колекція мікромініатюр М. Сядристого, якого вшановує весь світ за талант та майстерність. Ну „весь світ” для когось теж не указ так само, як і чинні закони. Так, прем‘єр-міністру пропонується передати у власність церкви Кирилівський храм. А живопис геніального Врубеля, а заодно і фрески ХІІ ст. знищити. Та й нищення їх вже почалось з того часу, як Віктор Федорович допустив безконтрольне господарювання цих візьму в лапки „християн”.

Я свідчу те, що з ініціативи архієпископа Павла зведено не одну новобудову на заповідній території Києво-Печерської лаври. Свідчу і те, що знищені розписи в Аннозачатієвській церкві. Свідчу, що при проведенні електропроводки пошкоджено живопис в Трапезній церкві. Свідчу, що в церкві Різдва Богородиці на Дальніх печерах збито тиньку з розписами ХУІІІ ст. і викинуто як сміття, після чого на картоні намальовано ікони згідно сучасних смаків. Свідчу і про те, що на території Свято-Успенського монастиря неофіційно знаходять прихисток чорносотенні громадські організації. До мови, „Боже, царя храни” навіть і в Росії не сприйняли як гімн, то ж ревність до цього твору монастирського духовенства дещо дивує. Свідчу і про те, що доки архієпископ Павло веде кампанію по всіх правилах військового мистецтва, Києво-Печерську лавру в один із днів може поглинути земля, адже геологічне становище території, на якій знаходиться монастир досить критичне. Можна б і далі багато про що свідчити, та чи є сенс. Логіка дій доволі проста: „Після нас хоч потоп”. Чи згідно не цієї логіки діє віце-прем‘єр з гуманітарної політики, коли пропонує передати все релігійним громадам. То ж прощайте унікальні розписи Троїцької Надбрамної церкви, які суперечать нинішнім смакам духовенства.

Прощайте багато здобутків української і російської та інших національних культур, бо нині на свій розсуд і куций розум вашу долю будуть вирішувати невігласи. А як? Це можна судити з практики нині діючого Свято-Успенського чоловічого монастиря. То хіба ж це не морок біситься?!

А.ГОРОВИЙ