Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
02/02/2007 | Михайло Деп'як
Я безмежно вдячний Володимиру Бойку за статтю «Смерть браконьєра» (Майдан, 23-01-2007). З-під пера іншої людини я прочитав свої власні думки.
І задумався - чи є добрими, здоровими ці мої реакції?
Більшість думок згаданої статті артикулюють ту правду, яку ми після Майдану намагаємося самі для себеАЙДАН сформулювати. Але з однією поправкою. Платформою для роздумів автору послужило відчуття корисності, справедливості смерті Кушнарьова. Дуже радикальні думки пана Бойка викликали небувалий резонанс на Форумі – більше 100 коментарів за перших 4 дні, переважно схвальних, а то й ще радикальніших.
До чого ж це «вони» нас довели, що майже злорадствуємо від смерті людини?
«Не можемо ми печалитися із смерті Кушнарьова;
Не буде в нас жалю, якщо в усіляких кушнарьових стрілятимуть почастіше;
Якби щороку хоча б з десяток народних депутатів по селах гинули – ото було б непогано;
Їхня смерть викликає в нас ... сарказм» - ось декілька, виділених з контексту ілюстрацій.
Припускаю, що смерть когось із нейтральних, чи навіть «помаранчевих» олігархів викликала б не меншу радість народу. Однаково на Сході і Заході держави, бо ненависть до «них» вже стала вагомим об’єднавчим фактором.
Такі почуття більше подібні на реакцію озлоблених невільників, аніж самостійних і впевнених у собі людей. У цьому немає ні провини автора, ані жодного із нас – так ми виховані, такими є наш моральний рівень і наше розуміння на даний час. Станемо ми кращими – тоді ж покращаться і обставини нашого життя.
Осмілююсь бути впевненим, що якби ми всі - учасники Майдану, а особливо пан Президент правильно розуміли і знайшли у собі сили виконувати основні Божі Заповіді, то мали б сьогодні цілком іншу Україну, аніж ту, що так правдиво описав Володимир Бойко.
На Ющенка і його соратників ми покладали багато надій. Сподівалися, що вони принесуть в політику інше ставлення до людей, здоровшу ментальність, що їхні гасла є їхніми щирими переконаннями. Сталось не так. Вони виявились не зовсім щирими, а ми – знову наївними.
І недавно вся наша злість і розчарування матеріалізувались у гнівну реакцію на смерть Кушнарьова.
Злість краща від розчарування, бо дає змогу навчитися і мобілізує до дії. Щоб знову не схибити у майбутніх оцінках і діях, спробуймо хоч трошки глибше осмислити практичну науку деяких Заповідей.
« НЕ УБИЙ ! » - а ми ніби й не вбивали, це «вони» самі на полюванні перестрілялися.
Однак схвалення вбивства – це також порушення Заповіді. Бо завтра якісь юні гарячі голови під впливом цього всенародного схвалення захочуть розпочати задля порятунку Батьківщини «священний терор» проти олігархів.
Якщо ж їм таки вдасться вбити когось із них, то тим самим не лише вчинять смертний гріх, але й нехотячи перетворять негідника-злочинця на жертву, мученика. І, незважаючи на найкращі їхні наміри, Господь знайде як тяжко покарати нерозумних, що обрали рабський шлях боротьби - терор. Все це чудово розумів святий чоловік - Митрополит Шептицький, котрий єдиний з українського суспільства публічно і гостро засудив у 1908 році вбивство національно свідомими молодиками намісника Галичини. Митрополит рівнем своєї свідомості, а тим більше моралі значно випередив свій час – тоді майже ніхто його не зрозумів.
Його маємо зрозуміти ми, українці 21-го століття. Бо отримали історичний досвід на прикладі величезної трагедії і руїни України у столітті 20-му – столітті авторитаризму і терору. Напевно невдачі у боротьбі за українську державність були зумовлені також і застосуванням тактики «справедливих убивств». Якби молодь хоч трохи прислухалася до Шептицького, то у 1933му Микола Лемик міг би досягнути своєї мети якось інакше, в крайньому разі поранивши, а не вбивши радянського консула. І таких прикладів багато. Мусимо зрозуміти універсальність заповіді « НЕ ВБИЙ ! », порушення якої не можна виправдати жодними розуміннями справедливості, благими намірами чи будь-якою святою метою.
Негідники не послані нам, щоб їх вбивати чи радіти від їхньої смерті, а щоб ми ставали сильнішими і досконалішими, здатними перемагати їх без пролиття крові.
Вбивство ослаблює і виконавців і всіх, хто його схвалює. Такою є руйнівна природа гріха. Пригадайте, якими впевненими і сильними всі ми були на Майдані. Яку мирну і достойну революцію ми вчинили. Без жодного втраченого життя. Натомість ідіотам, котрі впевнені у невдачі революції позаяк вона відбулася без жертв, всім тим новітнім варварам, захланним крові варто запропонувати принести у жертву себе чи когось із своїх рідних.
Наша революція зовсім не програла через прихід негідних людей до влади, нею ми зробили лише перший крок до справжньої свободи. Надалі будемо думати і діяти мудріше. Всі разом будемо вчитися відділяти зерно від полови, правду від фарисейських викрутасів. Вчитися, як заздалегідь передбачати серед публічних людей хто-є-хто по малих ознаках їхньої поведінки, щоб потім не розчаровуватися, коли вони вчинать великі помилки, а то й великі злочини. І вчитися ефективно їх контролювати, щоб вберігати від спокус коли досягнуть влади.
« НЕ ВКРАДИ ! » - якщо помріяти, що цю заповідь суспільство почне виконувати, то настане цілковита руйнація всієї наявної системи влади в Україні, усталених відносини і пріоритетів чиновництва та депутатів усіх рівнів. А за що ж їм тоді насолоджуватися життям? Чого тоді владна чи виборна посада будуть варті – народу за копійки служити чи що?
А де тоді брати гроші на чергову виборчу кампанію, за що утримувати політичні партії? Адже, наприклад вибори президента у злиденній Україні коштують декілька разів дорожче, ніж у США - найбільшій економічній потузі світу.
Про «НИХ» - наглих злодіїв і економічних бандитів із «блакитно-антикризового» та «помаранче-юлієвого» таборів говорити не будемо, їхні грубі і очевидні порушення заповіді « НЕ ВКРАДИ !» ми бачимо постійно. Не за ними майбутнє України – їхнє свято тимчасове. Для «НАС» важиливою є проблема моральності у таборі «народ України», з якого мають вийти провідники майбутньої оновленої держави. Загальна проблема - у хибному розумінні Заповідей, вкоріненій звичці до «подвійних стандартів». Зрештою, у відсутності провідників нації, здатних правильно, нелукаво пояснювати Істину, задавати правильні цінності та орієнтири і самим їх дотримуватися.
Ми всі сподівалися на моральність президента, на його «елегантну», «модну» Україну. Але переконалися, що і цей відносно порядний чоловік не завжди усвідомлює, що робить. Маленький невинний приклад - як може президент у парі з мільярдером приватно колекціонувати археологічні скарби? Ну грець із мільярдером, що з нього взяти. Але президент повинен же давати приклад поваги до Закону! Все історичне та культурне надбання належить державі і мати у приватній колекції можна лише речі, взяті з музеїв на відповідальне зберігання. А де ж їх беруть олігарх, президент та іже з ними? Чи не купують бува на чорному ринку, підтримуючи кримінальників? Або дістають у подарунок чи як взятку від тих, хто у «чорних» археологів все це придбав. Оце і є рівень правової свідомості «народного» президента? Чи вони всі справді схиблені, вважають себе «богами» та власниками країни і не для них закони писані?
Їхні службові лімузини, резиденції та розкішні інтер’єри – це недодані гроші до соціальних бюджетів, тобто, це вкрадені у нас гроші. Вся зайва розкіш, придбана за бюджетні кошти чи кошти належних державі підприємств – це вкрадені гроші у сиріт, старих людей, дітей та інвалідів. Це ганьба нашої нації. Ніхто не каже міністрам та депутатам їздити на «Тавріях», але при такому рівні життя, яке вони організували пересічним українцям на більше, ніж «Шкоди» вони не заслуговують. Та й назва авта відповідатиме наслідкам діяльності пасажира.
Цих маленьких прикладів недотримування Заповідей досить, щоб проілюструватити і нашу моральну руїну в сучасній Україні та, що найгірше – повне нерозуміння в чому суть цієї руїни. Про заповідь «НЕ ЧУЖОЛОЖ ! » вже смішно й говорити. Це навіть і розпустою тепер не вважають. Хто не може сам цим займатися, то хоч по-телевізору подивиться. Щодо цієї Божої Заповіді в Україні утворилась якась всенародна кругова порука гріха.
Взагалі щодо злочинів і порушень Заповідей діє дуже просте правило – якщо ти бачиш зло і мовчиш, не реагуєш і публічно не протестуєш, то половина цього гріха буде на твоїй совісті. Гасло «моя хата скраю» штовхає нас усіх бути співучасниками злочинів.
Ющенко був головою аграрного банку «Україна», розграбованого олігархами. Він був прем’єр-міністром коли Кучма чинив свої злочини. Він був президентом коли робились газові афери, коли олігархи наживались на цукровій, бензиновій, м’ясній та інших кризах. Якщо сам і не отримував вигоди, то таки бачив, розумів - і мовчав. Одже, як не прикро, а половина провини – на його совісті. Мало хто з нас не помилявся, але і публічного каяття від нього ми ніколи не почули. І, здається мені, Господь покарав цього засліпленого власною гординею чоловіка. А через його покару дав усім нам урок для політичного мудріння і морального дозрівання.
Схід і Захід України вже давно разом і вже багато років разом чекають коли нарешті на олімпі української влади з’являться хоч декілька сильних, правдивих і нелукавах лицарів. Набридли вже ці суцільні когорти злодіїв та бандитів вкупі із національно свідомими фарисеями та свинопасами.
Шануймо Заповіді – і лицарі з’являться.
І задумався - чи є добрими, здоровими ці мої реакції?
Більшість думок згаданої статті артикулюють ту правду, яку ми після Майдану намагаємося самі для себеАЙДАН сформулювати. Але з однією поправкою. Платформою для роздумів автору послужило відчуття корисності, справедливості смерті Кушнарьова. Дуже радикальні думки пана Бойка викликали небувалий резонанс на Форумі – більше 100 коментарів за перших 4 дні, переважно схвальних, а то й ще радикальніших.
До чого ж це «вони» нас довели, що майже злорадствуємо від смерті людини?
«Не можемо ми печалитися із смерті Кушнарьова;
Не буде в нас жалю, якщо в усіляких кушнарьових стрілятимуть почастіше;
Якби щороку хоча б з десяток народних депутатів по селах гинули – ото було б непогано;
Їхня смерть викликає в нас ... сарказм» - ось декілька, виділених з контексту ілюстрацій.
Припускаю, що смерть когось із нейтральних, чи навіть «помаранчевих» олігархів викликала б не меншу радість народу. Однаково на Сході і Заході держави, бо ненависть до «них» вже стала вагомим об’єднавчим фактором.
Такі почуття більше подібні на реакцію озлоблених невільників, аніж самостійних і впевнених у собі людей. У цьому немає ні провини автора, ані жодного із нас – так ми виховані, такими є наш моральний рівень і наше розуміння на даний час. Станемо ми кращими – тоді ж покращаться і обставини нашого життя.
Осмілююсь бути впевненим, що якби ми всі - учасники Майдану, а особливо пан Президент правильно розуміли і знайшли у собі сили виконувати основні Божі Заповіді, то мали б сьогодні цілком іншу Україну, аніж ту, що так правдиво описав Володимир Бойко.
На Ющенка і його соратників ми покладали багато надій. Сподівалися, що вони принесуть в політику інше ставлення до людей, здоровшу ментальність, що їхні гасла є їхніми щирими переконаннями. Сталось не так. Вони виявились не зовсім щирими, а ми – знову наївними.
І недавно вся наша злість і розчарування матеріалізувались у гнівну реакцію на смерть Кушнарьова.
Злість краща від розчарування, бо дає змогу навчитися і мобілізує до дії. Щоб знову не схибити у майбутніх оцінках і діях, спробуймо хоч трошки глибше осмислити практичну науку деяких Заповідей.
« НЕ УБИЙ ! » - а ми ніби й не вбивали, це «вони» самі на полюванні перестрілялися.
Однак схвалення вбивства – це також порушення Заповіді. Бо завтра якісь юні гарячі голови під впливом цього всенародного схвалення захочуть розпочати задля порятунку Батьківщини «священний терор» проти олігархів.
Якщо ж їм таки вдасться вбити когось із них, то тим самим не лише вчинять смертний гріх, але й нехотячи перетворять негідника-злочинця на жертву, мученика. І, незважаючи на найкращі їхні наміри, Господь знайде як тяжко покарати нерозумних, що обрали рабський шлях боротьби - терор. Все це чудово розумів святий чоловік - Митрополит Шептицький, котрий єдиний з українського суспільства публічно і гостро засудив у 1908 році вбивство національно свідомими молодиками намісника Галичини. Митрополит рівнем своєї свідомості, а тим більше моралі значно випередив свій час – тоді майже ніхто його не зрозумів.
Його маємо зрозуміти ми, українці 21-го століття. Бо отримали історичний досвід на прикладі величезної трагедії і руїни України у столітті 20-му – столітті авторитаризму і терору. Напевно невдачі у боротьбі за українську державність були зумовлені також і застосуванням тактики «справедливих убивств». Якби молодь хоч трохи прислухалася до Шептицького, то у 1933му Микола Лемик міг би досягнути своєї мети якось інакше, в крайньому разі поранивши, а не вбивши радянського консула. І таких прикладів багато. Мусимо зрозуміти універсальність заповіді « НЕ ВБИЙ ! », порушення якої не можна виправдати жодними розуміннями справедливості, благими намірами чи будь-якою святою метою.
Негідники не послані нам, щоб їх вбивати чи радіти від їхньої смерті, а щоб ми ставали сильнішими і досконалішими, здатними перемагати їх без пролиття крові.
Вбивство ослаблює і виконавців і всіх, хто його схвалює. Такою є руйнівна природа гріха. Пригадайте, якими впевненими і сильними всі ми були на Майдані. Яку мирну і достойну революцію ми вчинили. Без жодного втраченого життя. Натомість ідіотам, котрі впевнені у невдачі революції позаяк вона відбулася без жертв, всім тим новітнім варварам, захланним крові варто запропонувати принести у жертву себе чи когось із своїх рідних.
Наша революція зовсім не програла через прихід негідних людей до влади, нею ми зробили лише перший крок до справжньої свободи. Надалі будемо думати і діяти мудріше. Всі разом будемо вчитися відділяти зерно від полови, правду від фарисейських викрутасів. Вчитися, як заздалегідь передбачати серед публічних людей хто-є-хто по малих ознаках їхньої поведінки, щоб потім не розчаровуватися, коли вони вчинать великі помилки, а то й великі злочини. І вчитися ефективно їх контролювати, щоб вберігати від спокус коли досягнуть влади.
« НЕ ВКРАДИ ! » - якщо помріяти, що цю заповідь суспільство почне виконувати, то настане цілковита руйнація всієї наявної системи влади в Україні, усталених відносини і пріоритетів чиновництва та депутатів усіх рівнів. А за що ж їм тоді насолоджуватися життям? Чого тоді владна чи виборна посада будуть варті – народу за копійки служити чи що?
А де тоді брати гроші на чергову виборчу кампанію, за що утримувати політичні партії? Адже, наприклад вибори президента у злиденній Україні коштують декілька разів дорожче, ніж у США - найбільшій економічній потузі світу.
Про «НИХ» - наглих злодіїв і економічних бандитів із «блакитно-антикризового» та «помаранче-юлієвого» таборів говорити не будемо, їхні грубі і очевидні порушення заповіді « НЕ ВКРАДИ !» ми бачимо постійно. Не за ними майбутнє України – їхнє свято тимчасове. Для «НАС» важиливою є проблема моральності у таборі «народ України», з якого мають вийти провідники майбутньої оновленої держави. Загальна проблема - у хибному розумінні Заповідей, вкоріненій звичці до «подвійних стандартів». Зрештою, у відсутності провідників нації, здатних правильно, нелукаво пояснювати Істину, задавати правильні цінності та орієнтири і самим їх дотримуватися.
Ми всі сподівалися на моральність президента, на його «елегантну», «модну» Україну. Але переконалися, що і цей відносно порядний чоловік не завжди усвідомлює, що робить. Маленький невинний приклад - як може президент у парі з мільярдером приватно колекціонувати археологічні скарби? Ну грець із мільярдером, що з нього взяти. Але президент повинен же давати приклад поваги до Закону! Все історичне та культурне надбання належить державі і мати у приватній колекції можна лише речі, взяті з музеїв на відповідальне зберігання. А де ж їх беруть олігарх, президент та іже з ними? Чи не купують бува на чорному ринку, підтримуючи кримінальників? Або дістають у подарунок чи як взятку від тих, хто у «чорних» археологів все це придбав. Оце і є рівень правової свідомості «народного» президента? Чи вони всі справді схиблені, вважають себе «богами» та власниками країни і не для них закони писані?
Їхні службові лімузини, резиденції та розкішні інтер’єри – це недодані гроші до соціальних бюджетів, тобто, це вкрадені у нас гроші. Вся зайва розкіш, придбана за бюджетні кошти чи кошти належних державі підприємств – це вкрадені гроші у сиріт, старих людей, дітей та інвалідів. Це ганьба нашої нації. Ніхто не каже міністрам та депутатам їздити на «Тавріях», але при такому рівні життя, яке вони організували пересічним українцям на більше, ніж «Шкоди» вони не заслуговують. Та й назва авта відповідатиме наслідкам діяльності пасажира.
Цих маленьких прикладів недотримування Заповідей досить, щоб проілюструватити і нашу моральну руїну в сучасній Україні та, що найгірше – повне нерозуміння в чому суть цієї руїни. Про заповідь «НЕ ЧУЖОЛОЖ ! » вже смішно й говорити. Це навіть і розпустою тепер не вважають. Хто не може сам цим займатися, то хоч по-телевізору подивиться. Щодо цієї Божої Заповіді в Україні утворилась якась всенародна кругова порука гріха.
Взагалі щодо злочинів і порушень Заповідей діє дуже просте правило – якщо ти бачиш зло і мовчиш, не реагуєш і публічно не протестуєш, то половина цього гріха буде на твоїй совісті. Гасло «моя хата скраю» штовхає нас усіх бути співучасниками злочинів.
Ющенко був головою аграрного банку «Україна», розграбованого олігархами. Він був прем’єр-міністром коли Кучма чинив свої злочини. Він був президентом коли робились газові афери, коли олігархи наживались на цукровій, бензиновій, м’ясній та інших кризах. Якщо сам і не отримував вигоди, то таки бачив, розумів - і мовчав. Одже, як не прикро, а половина провини – на його совісті. Мало хто з нас не помилявся, але і публічного каяття від нього ми ніколи не почули. І, здається мені, Господь покарав цього засліпленого власною гординею чоловіка. А через його покару дав усім нам урок для політичного мудріння і морального дозрівання.
Схід і Захід України вже давно разом і вже багато років разом чекають коли нарешті на олімпі української влади з’являться хоч декілька сильних, правдивих і нелукавах лицарів. Набридли вже ці суцільні когорти злодіїв та бандитів вкупі із національно свідомими фарисеями та свинопасами.
Шануймо Заповіді – і лицарі з’являться.
Відповіді
2007.02.03 | VOL
Ви праві і я з Вами
І в коментарі до статті Бойка про це писав. Ми повинні самі очиститися. До цього нас закликали і в часи "перестройки" (не подумайте тільки, що я підтримую той режим), але суспільство і тоді не було готове до сповіді перед богом. Не готове суспільство до очищення й зараз. І чим далі, тим більше дров ламаємо.А обговорюючи те, що Ви написали:
-Маленький невинний приклад - як може президент у парі з мільярдером приватно колекціонувати археологічні скарби? Ну грець із мільярдером, що з нього взяти. Але президент повинен же давати приклад поваги до Закону! Все історичне та культурне надбання належить державі і мати у приватній колекції можна лише речі, взяті з музеїв на відповідальне зберігання. А де ж їх беруть олігарх, президент та іже з ними? Чи не купують бува на чорному ринку, підтримуючи кримінальників? Або дістають у подарунок чи як взятку від тих, хто у «чорних» археологів все це придбав. Оце і є рівень правової свідомості «народного» президента? Чи вони всі справді схиблені, вважають себе «богами» та власниками країни і не для них закони писані?-
Так. Президент повинен був би не афішувати своє захоплення кримінальним шляхом добутих раритетів. А якщо й має таке хоббі, то купувати в колекцію трипільські цінності "з рук" не мав ніякого права. А раз купив, то порушив ЗАКОН. Люди ж на це дивляться та й собі починають те ж робити.
І друге:
-Їхні службові лімузини, резиденції та розкішні інтер’єри – це недодані гроші до соціальних бюджетів, тобто, це вкрадені у нас гроші. Вся зайва розкіш, придбана за бюджетні кошти чи кошти належних державі підприємств – це вкрадені гроші у сиріт, старих людей, дітей та інвалідів. Це ганьба нашої нації. Ніхто не каже міністрам та депутатам їздити на «Тавріях», але при такому рівні життя, яке вони організували пересічним українцям на більше, ніж «Шкоди» вони не заслуговують. Та й назва авта відповідатиме наслідкам діяльності пасажира.-
Не можу нічого сказати про европейських госчиновників бо не бачив як там. Але кожен день бачу дешевенькі фордовські і дженералмоторські авта на яких їздять (в АМЕРИЦІ!) госчиновники і депутати Сенату коли перебувають в регіонах.
Висновок можливо зробити тільки один: - Все українське суспільство незрозуміло яким чином прийняло дуже високі стандарти життя, а фінансова база для цього не корелюється з запитами.
Я (особисто) перераховував долари родичам в Україні, посилав пачки з товарами широкого вжитку і т.ін. Але опісля того, коли побачив як живуть, що їдять, що носять (крім того, що я пересилав) у мене пропало всяке бажання допомагати.
ВОНИ НЕ ВМІЮТЬ ПОЄДНУВАТИ СВОЇ МОЖЛИВОСТІ ЗІ СВОЇМИ БАЖАННЯМИ. Цьому ще треба довго вчитися. УСІМ, БЕЗ ВИНЯТКУ, В УКРАЇНІ.
Коли ми жили в Радянському Союзі то у нас був один життєвий рівень, який штучно підтримувався владою. А тепер треба протягати "ножки по одежке". А ГАЛЬМІВ ТО НЕМАЄ..!
На цю тему ще дуже багато можна дискутувати. Але думаю, що зрозумієте мене правильно.
2007.02.03 | Vladymyr
Re: Ви праві і я з Вами
VOL пише:>
> Висновок можливо зробити тільки один: - Все українське суспільство незрозуміло яким чином прийняло дуже високі стандарти життя, а фінансова база для цього не корелюється з запитами.
>
Це помилкове враження. Нема аніяких стандартів життя. Бо під стандартами розуміють щось стійке, щось гарантоване. А гарантії в Україні можуть дати лише гроші. Багато грошей, більше аніж того потребують цивілізовані соціальні гарантії в сучасній країні. Український громадянин має більше ризиків, аніж американець. Це і українська екологія(ви можете собі уявити гору з семи мільйонів тон збідненого урану на березі Дніпра. А ми її не тільки уявляємо, можемо кожний день бачити). Звісно люди хворіють на рак. А вилікуватись можна тільки за кордоном. За великі гроші. Тому хто має ці гроші, той лікується, в кого нема, той поспішає узяти все з життя якнайшвидше. Бо маємо строк життя дуже короткий. Або пенсії, які нижчі за прожитковий мінімум у рази. Тобто на пенсію в нас ніхто не виживає, треба мати своїх грошей. Або заробітня платня чиновників. Вона просто смішна і розрахована на те, що чиновники самі для себе здобудуть гроші.
> Я (особисто) перераховував долари родичам в Україні, посилав пачки з товарами широкого вжитку і т.ін. Але опісля того, коли побачив як живуть, що їдять, що носять (крім того, що я пересилав) у мене пропало всяке бажання допомагати.
>
> ВОНИ НЕ ВМІЮТЬ ПОЄДНУВАТИ СВОЇ МОЖЛИВОСТІ ЗІ СВОЇМИ БАЖАННЯМИ. Цьому ще треба довго вчитися. УСІМ, БЕЗ ВИНЯТКУ, В УКРАЇНІ.
>
> Коли ми жили в Радянському Союзі то у нас був один життєвий рівень, який штучно підтримувався владою. А тепер треба протягати "ножки по одежке". А ГАЛЬМІВ ТО НЕМАЄ..!
>
> На цю тему ще дуже багато можна дискутувати. Але думаю, що зрозумієте мене правильно.
Справа у тім, що українці дійсно не мали ще своєї державності, а їх еліта була знищена комуністами. Тому українцям не зможуть допомогти ваши пачки або гроші, їм потрібні знання. Саме ті, на відсутність яких ви нарікаєте. Але ніхто знань нам не пропонує. Навпаки зза кордону до нас надходить культура наприклад у голівудських фільмах. Де герої щасливі і заможні, їздять у Майбахах по пляжах Каліфорнії. От оту культуру і маємо. А нам потрібна саме та частина вашої культури, де зрозуміло як функціонує сучасна держава, на яких авто їздять чиновники, яка заробітня платня у шахтаря, скільки коштує йому лікування, як вирощують зернові, як будуються шляхи, безліч, безліч питань. Нема знання, була залізна завіса і моральний кодекс будівника комунізма, а не залишилося анічого. На що ви нам і нарікаєте.
2007.02.03 | Сергей ГРУЗДОВ
Re: Ви праві і я з Вами
Нам остро нехватает знаний, да. Но еще более в дефиците личное человеческое достоинство. И как его производное в условиях социума - личное гражданское достоинство.Посему, учиться нашему сегодняшнему "переcічному" надо прежде всего не вилять хвостом перед ему служащими чиновниками государственной и местной власти.
2007.02.03 | Vladymyr
Re: Ви праві і я з Вами
Сергей ГРУЗДОВ пише:> Нам остро нехватает знаний, да. Но еще более в дефиците личное человеческое достоинство. И как его производное в условиях социума - личное гражданское достоинство.
Но это же и есть знание. Как соблюдается достоинство. Ну вот в Испании строительство населенного пункта начинается с дороги, затем строится церковь, танаторий, кладюище, универсам и т.д. ВЫ у нас видели хоть где нибудь танаторий? Даже понятия такого нет. А это место, где омывают и обряжают покойников. Чтобы достойно их проводить. Церковь, чтобы достойно их отпеть, церковь, чтобы достойно их поминать. А универсам работает сперва вообще в чистом поле. Но работает, дабы люди могли оценить уважение к себе и дороже державе заплатить за это уважение покупая землю. Вот это вот и технология как сделать и результат технологии в части человеческого достоинства. Можно еще множество приложений привести. Отношения к пожилым, обучение, религиозное воспитание и т.п. Все это технология. Она неинтересна чиновникам, она добавит им работы, но эта технология для нас, вот для нашего достоинства.
> Посему, учиться нашему сегодняшнему "переcічному" надо прежде всего не вилять хвостом перед ему служащими чиновниками государственной и местной власти.
Если вы таким способом учиться будете, то умрете очень скоро, так ничему и не научившись. Вот простой пример. Приходит первого января проверка налоговой и не уходит целый месяц, хотя никаких нарушений не обнаружила. Пять человек пришли и потребовали пять рабочих мест для себя из семи на предприятии, телефон и компьютер. Месяц проверяют, - никто ничего не предлагает. Но они тогда продлевают проверку еще на месяц и говорят, если не повиляете хвостом, то проверка будет длиться до годового отчета, а затем вас закроем по неуплате налогов(отчета то не составите). Им нечего бояться, их главный начальник Азаров записной шулер. А про местную власть так и вообще лучше не вспоминать. Местная власть в сегодняшней системе власти вообще ничем не сбалансирована и представляет собой варианты мафиозных кланов. Попробуйте не повиляйте хвостом, завтра вас закатают в асфальт, дабы другим неповадно было. Так и в Испании было. После чего у них там запретили государственному чиновнику переступать порог частного предприятия с целью инспекции, а предпринимателю посещать налоговую или любую другую государственную инспекцию. Все решается просто только если разумно решается, а лезть на рожон это не очень разумно. Впрочем, если вы хотите умереть...
2007.02.03 | сябр
туда ему и дорога
У нас фактически сложилась кастовая система, как в Индии. Ради обычного человека врач не оторвется от выпивки, а ради Кушнарева везли специалистов из Германии и министр здравоохранения прилетел аж в Изюм. разве это справедливо?! Поясните, почему убивать бандитов грешно.Мне кажется, Завальному следует за отстрел Кушнарева выплатить премию, как за уничтожение опасного хищника.2007.02.03 | Олег
Re: Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
Хмм.... цікава логіка.Отже, за Вашим розумуванням, ті десятки тисяч людей, які воювали за Україну лише протягом останнього століття і вбивали її ворогів - смертні грішники. І якщо я їх публічно не засуджую, то половина їхніх гріхів і на мені. Але я чомусь твердо переконаний, що якби не було їх - оцих "грішних", Вашою міркою, крутянців, холодноярців, бандерівців - то не писали би Ви сьогодні на українському сайті "Майдан" українською мовою про українського Президента і "універсальні заповіді". Саме ці люди, на моє тверде переконання, прославили Україну і перед світом, і перед Богом.
А на іншій шальці терезів поставмо ті сотні тисяч і мільйони, які із християнською смиренністю загинули, так і не подумавши узяти в руки зброю - заморені голодом, замучені хворобами, тюрмами і концтаборами. Із Вашої точки зору вони вчинили цілком правильно - не переступили заповідей, стали мучениками і отримали, мабуть, у нагороду життя вічне. Тільки про те, чи вони його таки отримали, погодьтеся, ані Ви, ані я достеменно не знаємо. Ви у це вірите - Ваша воля. А я вірю в те, що якби бодай кожен третій із цих загиблих забрав із собою в могилу бодай одного ворога, то може, і не було би окупації України в минулому столітті. І не наблизили ці люди своєю християнською смиренністю і любов'ю Волі України, а навпаки, віддалили. Я в жодному разі не звинувачую їх у цьому - це величезне горе і трагедія нашого народу. Але чи не в тому криється першопричина цієї трагедії, що ці люди в масі своїй були виховані саме на цих "універсальних заповідях" - не хотіли проливати крові, хотіли ставати сильнішими і досконалішими, здатними перемагати негідників іншими способами - а багато з них так до найостаннішого моменту й не хотіли повірити в те, що їх просто вбивають - бо вірили, нещасні, що вороги їхні є їхніми "ближніми". А тепер ми ПіАр акції по світі розкручуємо, що не одні жиди такі нещасні, що дозволяли себе безперешкодно вбивати. Тільки боюся, не зробить честі Україні таке визнання.
Наостанок скажу, що я не вважаю себе, як Ви це окреслили, "новітнім варваром, захланним крові". Я просто переконаний, що ворог, який хоче загарбати мою землю і знищити мій рід, не може бути мені "ближнім". І якби не витравили з нашого народу нашу козацьку вдачу єлейними словами про те, що усі люди суть браття на землі (і постійним винищенням найсильніших і найзавзятіших під цей акомпанемент), то жили б ми з Вами, пане Михайле, зовсім по-інакшому.
2007.02.03 | Torr
Олег, саме ви праві.
2007.02.03 | Torr
Олег, саме ви праві, так далі жити не можна!!!
2007.02.03 | діяспорник
Re: Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
Суть християнства дійсно "боротьба" або змагання за ненасильницьке розв"язання людських проблем. Тому, з одного боку, згідний з автором коментарів в принципі. Проте, з іншого боку, думаю що він не влучно реагує на статтю Бойка. Смерть Кушнарьова, і стаття Бойка, влучно ілюструють біблійну правду, що злочинець врешті-решт сам наводить зброю проти себе і падає в яму, що її сам викопав. (Див. Псалом 7, 13-17). Ціла іронія Бойка властиво базувалася на тому, що не ми їх мусіли вбити, а радше вони самі виконали вирок над собою.2007.02.04 | Володимир
Re: Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
Абсолютно вірно. Тисну руку.Володимир Горбатько. Прізвище та ім'я справжні.
2007.02.03 | Володимир
Re: Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
Класна у вас була стаття, Михайле. Влітку. Я маю на увазі, "Бджоли не винні". А ця стаття - суцільне лайно. Ви не розумієте, звідки ростуть ноги у життєвих явищ. грушевський та винниченко були "непротивлєнцяими злу насілієм". І тому вийшли проти муравйова у 18му кілька сотень студентів, а українізоване військо кудись випарувалося. І згинули мільйони українців у Голодоморі. Згинули мовчки, майже без спротиву. Другу щоку підставили. Який мені від того кайф, що я мовчатиму, коли мене вбиватимуть?!!! Коли знову заганятимуть народ у стійло?! То розумні люди, хто жалкує, що під час помаранчевої революції не пролилася кров. Вона б навчила хохлів цінувати свободу. Є речі важливіші за мир (як відсутність війни). Це - свобода і людська гідність. Не треба абсолютизувати цю заповідь - не убий. Ніхто не збирається нищити собі подібних направо і наліво. Але смерті кушнарьова радіти не гріх. І не треба звертати дискусію в соціальне русло (багатія вбили). Люди чудово розуміють - вбили злу, паразитичну хижацьку істоту, яка позбавила майна і грошей тисячі людей (а декого - і життя). І радіти смерті такої істоти - цілком по-християнськи.І по заповіді - "і словом, і ділом"заслужив він на таку смерть.До речі, більш повно свої погляди у цьому сенсі я виклав у статті "Деякі сумні історичні аналогії, або про коефіцієнт адекватного сприйняття реальності" Попорпайтеся в архіві, неодмінно знайдете.
Володимир К.Горбатько.
Саме з-за "нєпротивлєнія" і зникнемо незабаром як народ. На Сході це зникнення відчувається особливо гостро і боляче, бо за свої майже 50 я все це бачив на власні очі.
2007.02.04 | VOL
Це не помилкове враження
Vladymyr Ви до мене пишите:-Це помилкове враження. Нема аніяких стандартів життя.-
Чому ж помилкове і чому у нас (вас) немає аніяких стандартів життя?
Мені пам"ятається, що ті стандарти життя (вироблені в СРСР і кореговані сірим кардиналом М.Сусловим) і-н-е-р-ц-і-й-н-о перейшли й на наше подальше життя. А гонитва за новим телевізором, відеком, автомашиною, дачею і т.д. при суцільній офіційній забороні працювати на другій роботі і в такий спосіб поповнювати сімейний бюджет, заставляло радянський люд іти красти.
Так. Банально к-р-а-с-т-и. Тож і була навчена і привчена більша частина суспільства цупити все, що попадеться під руку: цеглу, цемент, вугілля, огірки, солому і т.д., і т.п.
Бо сам Генсек Л.Брежнев у своїх працях писав за те, що ще будучи студентом ходив на залізничну станцію розвантажувати вагони і обов"язково щось прихоплював з собою додому. Знаючи те, що всі навкруг крадуть, він і настоював на тому щоб державний бюджет СРСР планувався з 25% резервом на розкрадання.
Всесвітньо прийнята сучасна формула "двоє працюючих в сім"ї" давала можливість радянській сім"ї з двох ІТР, вчителів, вчених і т.д. заробляти (останні роки радянської влади) від 160 до 400 карбованців. А кольоровий телевізор коштував 750 крб., автомашина 7000 крб., трикімнатна кооперативна квартира приблизно 15000 крб. І кожній людині хотілося отримати ці, задекларовані, стандарти радянського життя.
Думаю не відкрию великого секрету про те, як досягалися більшістю, а особливо окремими особами ці стандарти життя... Це й привело в часи дозволу кооперативного руху до повного забуття біблейного принципу "НЕ ВКРАДИ". І зупинитися зараз вже ніхто не може. А вже пора...
Суспільство ж, інерційно отримавши з минулого стандарти, не може швидко зорієнтуватися і жити "по новому". До цієї пори, при мінімумі грошей, хочеться і телевізор, і хутрову шубку, і автомобіль останньої світової моделі і т.д.
Якщо нас, радянських, ділили на селянство, робітників і працюючу інтелігенцію, то тут, в США, ділять на класи за розміром доходу (Ви це добре знаєте). В Україні ці класи тількі народжуються. І особи з одного класу пнуться з шкіри вилізаючи мати те ж саме, чим блещуть сповна накравшіся.
Тут же, в Штатах, кожен клас знає своє місце. І той у кого невеликий дохід ніколи не купить собі дорогу квартиру, будинок, авто чи ще щось.
Ви ось далі приводите, що український громадянин має більше ризиків. А я Вам можу сказати (з позицій мого десятилітнього мериканського досвіду), що на даний момент більше ризиків має тутешній мешканець.
Від родичів, друзів і знайомих в Україні знаю, що всі, хто ще не покуштував солодкого емігрантського (чи нелегального) американського життя думають,що гроші в Америці гребуться лопатами, а то і просто валяються на вулиці і твоя задача їх тільки зібрати.
Ні шановні - треба "пахати" від зорі до зорі, що і роблять "червоні шиї". Та й "білі комірці" пашуть світловий і не тільки день. І у "вищу лігу" переходять тоді, коли на банківському рахунку стабільно тримається сума з п"ятью нолями.
А в Україні перехід в "вищу лігу" проходить стихійно. Тож я й говорю, що треба зупинитися, переварити і почати з нуля з чітким розподіленням. Недаром же експерти зараховують Україну до різних нижчих рівнів. Бо за перші роки незалежності наша держава дійшла до рівня Нижньої Вольти з ракетами...
2007.02.05 | Vladymyr
Re: Це не помилкове враження
VOL пише:> Суспільство ж, інерційно отримавши з минулого стандарти, не може швидко зорієнтуватися і жити "по новому". До цієї пори, при мінімумі грошей, хочеться і телевізор, і хутрову шубку, і автомобіль останньої світової моделі і т.д.
>
> Якщо нас, радянських, ділили на селянство, робітників і працюючу інтелігенцію, то тут, в США, ділять на класи за розміром доходу (Ви це добре знаєте). В Україні ці класи тількі народжуються. І особи з одного класу пнуться з шкіри вилізаючи мати те ж саме, чим блещуть сповна накравшіся.
>
> Тут же, в Штатах, кожен клас знає своє місце. І той у кого невеликий дохід ніколи не купить собі дорогу квартиру, будинок, авто чи ще щось.
Звідки це знає клас? Звідки? В тридцятих роках була в США криза і ніхто не міг второпати як тої халепи позбутися. Але тоді ще не було такого як зараз розриву між країнами різного ступіню розвитку. І США отрималі свій рецепт з трудів англійця Альфреда Маршалла. Потім вони у вже випробований спосіб після війни будували економіку Європи за планом Джона Маршалла. Тобто ніхто не мав спосбу життя від народження. Усі реформи провадили за іноземними рецептами.
>
> Ви ось далі приводите, що український громадянин має більше ризиків. А я Вам можу сказати (з позицій мого десятилітнього мериканського досвіду), що на даний момент більше ризиків має тутешній мешканець.
Ні, США мають розвинену систему соціального страхування, в Україні таких нема. Тобто ви наводите неправдиву інформацію.
>
> Від родичів, друзів і знайомих в Україні знаю, що всі, хто ще не покуштував солодкого емігрантського (чи нелегального) американського життя думають,що гроші в Америці гребуться лопатами, а то і просто валяються на вулиці і твоя задача їх тільки зібрати.
>
> Ні шановні - треба "пахати" від зорі до зорі, що і роблять "червоні шиї". Та й "білі комірці" пашуть світловий і не тільки день. І у "вищу лігу" переходять тоді, коли на банківському рахунку стабільно тримається сума з п"ятью нолями.
Ви мене дивуєте. Де пахати? Де? Країна перетворена на сировинний придаток, працюють шахти та металурги. Як ви не шахтар, то де?
>
> А в Україні перехід в "вищу лігу" проходить стихійно. Тож я й говорю, що треба зупинитися, переварити і почати з нуля з чітким розподіленням. Недаром же експерти зараховують Україну до різних нижчих рівнів. Бо за перші роки незалежності наша держава дійшла до рівня Нижньої Вольти з ракетами...
Де шукати той ноль...
2007.02.04 | fagot59
Re: Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
Хорошая статья.2007.02.04 | Ярослав Сватко
На жаль, у цій статті Деп"як внутрішньо протирічить сам собі
З одного боку він стверджує про принаймні половину вини гріха за заплющування очей на злочинЗ іншого - не допускає думки, що вбивцю можна зупинити насиллям. І якщо цього вбивцю справді не можна зупинити інакше, ніж насиллям, загрозою смерти чи смертю - стає співучасником гріха, вчиненого цим вбивцею. Голодомор і Винниченко - це приклад такого ставлення і його результати. Що моральніше: твердити про правильність ненасильства, спричинитись до його впровадження, і стати свідком, як злочинний режим винищує безборонні мільйони - чи збройно стати до опору масовому вбивці й запобігти знищенню цих мільйонів?
Жива практика християнства давно стала на останню точку зору. В арміях є капелани, і вони там зовсім не для того, щоб переконати солдатів кинути зброю. Якщо Михайло Деп"як має свою, відмінну від канонічних і не дуже Церков точку зору, то мусить про це говорити. Якщо ні - тоді якось звести свої твердження до спільного знаменника з Церквою, а не висмикувати з світогляду Церкви відірвану від контексту застосування заповідь "не убий" і достосовувати її до всіх випадків життя.
Крім того, стаття Бойка не про християнське чи антихристиянське ставлення нашого посткомуністичного суспільства до смерти Кушнарьова. Вона про дві касти людей, які утворюються в нашому суспільстві вже законодавчо. Смерть Кушнарьова - лише привід, щоб показати цю кастовість. Для одних - одні закони і правила поведінки, для інших - інакші. Вектор розвитку суспільства - і смерть Кушнарьова, як обставини, які дозволяють ясніше, ніж в інших умовах, побачити його (вектора) напрям і як далеко ми зайшли в цьому напрямку. Християнська чи антихристиянська мораль, в даному випадку - тема вторинна, бо затіняє головну тему Бойка - так люди народжені рівними, чи ні? Люди перед Богом рівні, чи ні? Не відволікайтесь на вторинності, бдлск, бо втратимо головну мету, не побачимо головного, що об"єднує українців, незважаючи на географію проживання і мову, вживану в побуті. Ми всі вважаємо, що нардеп і прибиральниця рівні перед Богом - і так має бути в Україні, якої ми прагнемо.
А взагалі - стаття все одно добра, бо примушує задуматись. Я був за те, щоб публікувати її на Майдан-Заході власне через те, що вона ставить питання, на які ми мусимо шукати відповіді. Так що, аффтар, пєші ісчо!
2007.02.05 | Віталій
Re: Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
Дуже сумніваюся, що в анйближчий час в Україні з'являться чесні люди у владі. Ну, може десь на рівні областей чи районів, але не на державному. Може, років за 50 дочекаємося...2007.02.05 | Олеся
Re: Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
Ця стаття, ще раз показує, що всі ми любимо судити і шукати тростинку в оці чужому не помічаючи колоду в своєму. Схаменіться люди.Бо, виходить, що ви нічим не відрізняєтесь від тих, кого судите.А чи маєте право судити, це не ваша прерогатива.Кожен має пройти свій шлях і зробити роботу над помилками.І не треба танцювати на кістках померлих, не встигнете і моргнути як і вам прийдеться пережити горе від втрати дорогої людини. Уявіть як ви будете себе почувати, коли хтось замахнеться на саме дороге для вашого серця? Уявили? Злість нікому не робить честі, а тим паче сарказм.Ні в якому разі не повчаю нікого. Просто подумайте. Просто паважайте один одного. Тримайте Бога в душі.2007.02.05 | OlalaZhm
Re: Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
Почувши про смерть Кушнарьова, одна знайома бабуся "божий одуванчик", сказала: "Видно, Богу набридло чекати, поки ми повиганяємо свиней з церкви. Він вирішив це зробити сам". Отаке сприйняття. Смерть кушнарьова більшість українців вважаюь Божим гнівом, а тому гріха в одобрення цієї події не бачать. Я, до речі, також.2007.02.05 | діяспорник
Re: Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
Як то вигідно, коли той "Божий гнів" збігається з власним, з народним...! А, може, то тільки наш гнів, а Господь чекає на кожного з нас (тобто і "ми" і "вони" за переподілм Бойка), що вчора святкували іменини (це ж була неділя Блудного Сина)?2007.02.05 | OlalaZhm
Re: Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
діяспорник пише:> Як то вигідно, коли той "Божий гнів" збігається з власним, з народним...! А, може, то тільки наш гнів, а Господь чекає на кожного з нас ?
І не сумнівайтесь, на всіх чекає.
2007.02.05 | Олег
Олесю, це Ви про що так емоційно?
2007.02.06 | Олеся
Re: Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
п.Олеже. Це якраз не емоції, а моя думка, як людини. Це Вас дивує?2007.02.07 | Олег
Re: Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
Жодним чином. Тільки даруйте, я справді не зрозумів, про що Ви говорите в цій думці. Хто має схаменутися і чому.2007.02.08 | Олеся
Re: Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
Якщо, обмін думками піде і далі в такому руслі, то навіть філософія не допоможе закінчити нашу розмову. Не бачу нічого не зрозумілого. "Не судіть та несудимі будете".(мабуть, так більш зрозуміло) Простий вираз, але в ньому потрібно вчасно знайти сенс. І якщо Ви це зрозуміли, то я буду тільки рада, що в нашій країні ще на одну мислячу особистість стало більше. Чого і всім бажаю. Прощавайте.2007.02.08 | Олег
Re: Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
НЕ убий комарика, що тебе кусає,НЕ убий мікроба, що тебе вбиває,
колорадського жука - теж НЕ вбивай -
він хай з'їсть картоплю а ти помирай!
(с) Тартак
Отак і живіть - не вбивайте, не судіть, тіштеся, що ви мислячі та віруючі особистості. Тільки я вважаю, що ваша віра вас сліпить і відбирає здатність бачити і розуміти елементарні речі.
(замість постскриптуму - є такий російський фільм "Война". Майже "Рембо" російського розливу, тільки забагато пропагандистської чорнухи. Але кілька цитат звідтам мені запам'яталися і змушують замислюватися. Так от, одна з них, висловлена "чеченським бойовиком":
"Всі поділяються на пастухів і овець. Хто дозволяє себе пасти й різати - вівці.")
2007.02.08 | діяспорник
Re: Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
Вже без пересади! Якщо вбивці є Вашими богатирями, то ставте у Ваш іконостас такі постаті як Ірод, Джінкіс Хан, Ленін, Сталін, Гітлер тощо. Весь культурний світ старається жити за заповіддю "не вбивай" і старається, щоб було якнайменше вийнятків. Можемо сперечатись про деякі дійсно важкі казуси, але не піддаваймося спокуси переходити "до них"!2007.02.08 | OlalaZhm
Re: Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
Олеся, якраз щодо Кушнарьова, то вираз "не суди і не судимим будеш" тут ні до чого. Як Ви помітили, ніхто Кушнарьову вирок не виносив, усі просто сприйняли Божий вирок, як справедливий і зрозумілий людям2007.02.08 | Stan
Re: Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
Я полностью согласен с автором статьи. Поэтому пытался найти причину такого поведения избранного президента. Сначала я стал изучать кто такие либералы и как они защищают народные интересы.Президент и все его окружение ЛИБЕРАЛЫ. Так вот: они за гражданское общество, но ничего не делают в Украине для создания этого общества; они за права и свободы личности, но о каких правах можно говорить при нынешней судебной власти (это по всем опросам самая коррумпированная часть общества); они за правовое государство и демократические институты власти, но о каком правовом государстве можно говорить если никто из них не выполняет конституцию и законы Украины; они за свободу частного предпринимательства и торговли и вот тут у них полный перебор - все миллионеры и даже те кто всю жизнь проработал на госслужбе. Посмотрите на их дачи, машины, дома здесь и за границей и это при том, что в декларациях о доходах стоят очень скромные цифры.Вот все их ценности. А где народ с его проблемами? Увы это у либерала Ющенка и его окружения не предусмотрено. Поэтому не удивляйтесь тому, что для него важнее исторические черепки и пчелы. Если Россия назвала себя "либеральная империя", то мы "либеральная окраина" и сейчас это госсударственная идеология Украины.
2007.02.09 | Олеся
Re: Декілька коментарів до "Смерті браконьєра"
Мені, до речі цікаво спостерігати як люди трактують той чи інший випадок. Як бачите, у кожного - своя думка. Але ж, у кожного - своя правда, а істина - одна. Хоча кожен вважає, що саме його думка і є істина. Час покаже! Нехай щастить!