02/09/2007 | bu

У тихому болоті чорти водяться. (Нарадна мудрість)

Якби наші політики дослухалися до мудрості українського народу, то вони б мали зовсім інше ставлення до себе, зовсім інший рівень довіри у населення. Вони б не асоціювалися з хабарниками, злодіями, бандитами, повіями чи брехунами, а у владних органах працювали б яскраві, професійні та високоморальні особистості, а не «сірі» та одіозні особи з досить неоднозначним минулим і таким же непрогонозованим майбутнім.

Вони б ніколи не тікали в інші країни, не шукали б можливості набути громадянства іншої держави, а гордилися б громадянством України, в них би ніколи не поцілювала куля на полюванні, вони б за жодних обставин не сідали в машину до президентів інших країн для звітування про виконану роботу, не їздили б щотижня до керівництва інших держав для отримання інструкцій як здискредитувати свою власну країну.

Зрештою, це була б зовсім інша країна, в якій честь, сумління, мораль, порядність і професійність були обов‘язковими і звичними критеріями для набуття права служити державі. Це була б країна, де б не шельмувалися правоохоронні органи, а її керівник, навіть колишній, не міг би навіть подумати про можливість піддатися впливу з боку спецслужб іншої країни.


Це була б країна, де сірість завжди називалась сірістю, а професійність і порядність – професійністю і порядністю, де сірість ніколи б не змогла себе видавати за професійність, де відсутність фаховості не можна було замінити силою і хамством.

На превеликий жаль, це не у нас і не сьогодні. В Україні все навпаки, хоча і живемо ми у XXI столітті. Це тільки в Україні у владі можуть бути люди, які були двічі судимі, для яких Ахматова є Ахметовою, а Гулак-Артемовський є Гулаком-Артьомовським. Це тільки в Україні до влади можуть повернутися люди, яких український народ під гул барабанів у 2004 році викинув із владних коридорів за їхню бездарність, продажність і хамство.

І знову сірість, знову брехня, знову вбивства і здирництво, знову тіньові схеми. Знову Азаров, знову Ківалов, Шуфрич і Попков. Знову, знову….. Знову соромно перед усім світом.

Народна мудрість говорить: якщо дружба закінчується, значить її ніколи й не було. Теж саме, можна сказати про людей у владі аба правоохоронних структурах. Якщо вони перестають служити своєму народові, значить вони йому ніколи й не служили.

Знову сірих вважають професіоналами. Знову став затребуваний Радченко. Ні не як «сірий» кардинал, а просто як сірий за своєю суттю, якого чомусь в Україні дехто називає професіоналом. Саме такі сірі люди потрібні новій-старій владі.

Це саме той «професіонал», при якому розпочався розвал української спецслужби. Це саме той Радченко, який у якості радника так «професійно» радив Дріжчаному завершити розвал СБУ. Це саме той Радченко, який і зараз прагне зберегти контроль над СБУ. А ще він регулярно інструктує відряджених до міністерств СБУшників на предмет куди і кому ті мають носити інформацію, кому і як мають служити. Нагадаю, що це саме той Радченко, який колись так «професійно» прислужувався одному керівнику райкому, внаслідок чого багатьох таких прислужників було відправлено за грати, а самого Радченка, завдяки заступництву Є.Марчука, відправили на Рівненщину «на допомогу» своїм колегам по роботі.


На Рівненщині Радченко став кумом одного відомого місцевого кримінального авторитета, згодом відомого в усій Україні під прізвиськом «Молдаван». Яка далекоглядність та «професіоналізм». Саме зараз йому знадобилися навички налагодження дружби з авторитетами, аби знайти спільну мову з Донами. А може це і є той «професіоналізм», який дозволяє Радченку так тісно контактувати з «проффесором» і закривати очі на шабаш в МВС?

Це саме той Радченко, який любить повторювати, що не існує колишніх КДБешників. В цьому його істинна суть, його ідеологія життя. Напевне, саме тому його колишні російські побратими й вирішили поставити його при Януковичу «смотрящим» за Україною. Саме через Радченка зараз доводяться вказівки та інструкції Януковичу. Кажуть, це була особиста вказівка Путіна після його спільної поїздки з Януковичем до Борисполя. Двом КДБешникам все ж набагато простіше й приємніше спілкуватися, ніж КДБешнику із колишнім засудженим, хоча й агентом.

Росіяни зараз по повній програмі використовують давні і тісні стосунки голови ФСБ РФ Патрушева із Радченком. Проте, на своїй останній прес-конференції В.Путін фразою про існування революційних пропозицій з боку української сторони у поглибленні співробітництва в енергетичній сфері, фактично здав Радченка. Адже, як засвідчили коментарі Януковича, останній не зовсім розуміє про що йде мова. Цілком очевидно, що тут відбулася накладка – росіяни вже прийняли рішення, а Радченко не встиг довести його зміст та інструкції до Януковича. Ось така «професійність».

А ще нагадую вам одну відповідь Радченка Ю.Мостовій (див. Дзеркало тижня» від 16.01.07) на її запитання про те, як він може бути радником прем’єр-міністра - людини, під керівництвом якої два роки тому ініціювалося створення Південно-Східної української автономної республіки. Так ось, Радченко віповів - ще раз повторюю: я до вчорашнього дня був офіційним радником глави СБУ. А радником прем’єр-міністра я був на громадських засадах. Оскільки і питання реформування, і питання, котрі стосуються правоохоронної діяльності, торкалися роботи як Служби, так і МВС. Тому я чим міг — допомагав.

Невже це відповідь людини-професіонала, який стільки років прослужив у органах, до компетенції яких якраз і відносяться питання захисту конституційного ладу та територіальної цілісності. Справжній професіонал спецслужби не лише ніколи б не пішов прислужуватися такій людині-провокатору, а відкрито і публічно виступив би проти таких закликів від будь-кого. А де тоді був Радченко. Мовчав, як і всі сірі та чекав свого часу і дочекався. Тепер він «смотрящий» в Україні.

Якоє ж може бути перспектива в України з такими «проффесіоналами»? Безумовно, не помаранчевою і не біло-голубою, а сірою.

матеріал з "ХайВею"
http://www.hw.net.ua/art.php?id=30365