Д. Табачник на службі
02/22/2007 | Євген СВЕРСТЮК
Ще ні один Табачник в історії не привернув до себе стільки уваги, як Дмитро Табачник. Наш «сучасник» у чомусь істотному...
А чому? Бо звичайні Табачники торгували махоркою або були звичайними ремісниками і робили своє діло, як усі.
Навіть найдурнішому з них не спало б на думку пороти костюм замість шити або шкодити панові, до якого найнявся на службу.
Уявімо собі, якийсь найамбітніший з роду Табачників відгукнувся на заклик будувати імперію. Пробрався аж до самого імператора і став йому пакостити на сходах... Найліберальніший імператор звелів би усе це вилизати, а суворий прив'язав би до собачої будки і навчив би гавкати: „Більше не буду".
В ІІІ тисячолітті імперії не будуються, та вже й руки не лежать до того діла. Пішли відцентрові процеси, а вони ж спонтанні.
Але що робити, коли в чоловіка державні масштаби? А нічого не робити – є ж напрацювання в мегабайтах!
По-перше, добре влаштуватися і... починати хоча б з «Записок» Гоголя: „У нас служба благородная, чистая... столы из красного дерева, и все начальники на «вы». Да, признаюсь, если бы не благородство службы, я бы давно оставил департамент".
Далі, вибачаюсь, я перерву високий потік свідомости з відомих „Записок" М. Гоголя. Вік надворі такий, що раз ти вже в департаменті, то треба зметикувати і „корочки" доктора історичних наук і, як мінімум, полковника... Хоча це – нестерпно мало! Бо справді, „Все, что есть лучшего на свете, все достается или камер-юнкерам, или генералам!"
Великому кораблю – велике плавання і розпізнавальні системи, де головне здалеку просвічується: „Это масон, непременно масон, он если даст кому руку, то высовывает только два пальца.»
Диплом доктора історичних наук – то ще не все: треба ширяти думкою по світу, по чужих краях, щоб чого не проґавити... І так було й колись:
„Я сегодня все утро читал газеты. Странные дела делаются в Испании. Пишут, что престол упразднен... Государство не может быть без короля. Король есть, да он только где-нибудь находится в неизвестности...
Чтобы донна сделалась королевою? Во-первых, Англия не позволит. Да притом и дела политические всей Европы: австрийский император, наш государь…»
Висока політика і високі помисли завжди приводять до відкриття себе самого. Саме таке записано в Гоголя:
Год 2000 апреля 43 числа
«Сегодняшний день – есть день величайшего торжества! В Испании есть король. Он отыскался. Этот король я. Именно только сегодня об зтом узнал я».
Трансформація особи, коли у ній сидить затиснений геній, відбувається швидше, ніж ми думаємо.
„Я глядел на всю канцелярскую сволочь и думал: «Что, если бы вы знали, кто между вами сидит... Господи Боже!»
Як тільки Д. Табачнику – з підсилювальною командою – вдалося просунути на трон маленьку фігуру не просто в дамки – в королі! – він зразу відчув, як вітер історії надимає вітрила гордині його. Саме тоді він і вскочив у полковники, що не могло сподобатись «королеві», залишеному в нижчих чинах.
Став він свої домашні альбоми з сімейними фотографіями та колекціями випускати англійською мовою та запускати їх на міжнародні авіалінії... Треба ж, щоб світ знав про Україну!
Думаєте, англійська королева помітила? Де там...
А чому не помітила?
Бо „современное украинское государство – во многом историческая случайность, рожденная разломом цивилизаций".
Сказати одверто, в голові Д. Табачника шуганула думка, що англійська королева не помітила і „розлому цивілізацій": вони там на Заході мало читають московські газети і не вміють так масштабно мислити, а про крах СССР примітивно судять, що то просто розпався сурогат імперії, яка дивом трималася купи.
Та й нинішній іспанський король недалеко пішов у глобальному мисленні. Якби він мав хист хоча б Філіпа ІІ, то прочитав би, може „Кур'єр пенсіонера", де Дмитро Табачник, в науку всім королям сучасності, розтлумачив трагедію здобуття незалежності країнами, котрі нині потрапили або хочуть потрапити до Європейського Союзу. А це все однаково, що з сяючих вершин скотитися на тирло. Бо: „Ми живемо в країні, що в 1991 р. стала незалежною від сибірської нафти і газу, якутських алмазів, від ядерної зброї, від місця постійного члена в Раді Безпеки ООН і ще багато від чого, що в сумі давало статус імперської держави". „Ми живемо в країні, – трагічно повідомляє королям Табачник, – яка не зможе претендувати на імперський статус..."
Ви запитаєте, коли це писав Д. Табачник. На це я вам можу відповісти тими ж гоголівськими „Записками": „День был без числа".
Але що „Кур'єр пенсіонера" надрукував це першого числа Року свині – то достеменно.
Що собі думають з цього приводу європейські королі і королеви, які перестали переживати – horrible dictu – втрату імперського статусу, ми достеменно не знаємо.
Почекаємо, поки віце-прем'єр України видасть свої статті англійською мовою і запустить тираж в міжнародні авіалінії. Хоча ті королі, якщо вірити Гоголю, воліють їздити в каретах.
Але хіба вони зможуть в каретах зрозуміти втрату ядерної зброї? Вони тепер навіть втрату якутських алмазів можуть кривотлумачити, як приватну власність якутів. Нема серед них рівних Дмитру Табачнику в глибині розуміння цінності своїх засобів залякування та чужих багатств – для безплатного ковтання. Нема імператорів!
Здрібнів світ. З'явилося багато народів. Для глобального мислення Д. Табачника – це як пісок в колеса.
Він то знає, що ті колеса повинні крутитися назад. Але більше ніхто того не знає. Крім ще того колеги в палаті, що догадався: „тот, котрого я принял за канцлера, не tсть ли сам великий инквизитор..."
Що більша ерудиція, то більше чоловік догадується.
І як йому з таким розумом сидіти в тісному кріслі віце-прем'єра України? З людьми провінційно відсталими, з їх шароварною національною свідомістю і наївною певністю, що в кріслі українського службовця ти повинен служити українській незалежності. Це та ж сама логіка, що на хліб треба заробляти чесно. Саме так думають воли, яким хліба ніхто не дає і не дасть – резонно думає службист імперського лету.
А коли я хочу служити „статусу імперської держави", то хто мені заборонить? А коли я терпіти не можу імені тієї держави і народу, що є „елементом ландшафту?"
Змусити мене терпіти? Де ж ваша демократія?
Тоді я вам от що скажу: «Та пішли ви всі разом!» – як каже мій друг Азаров, котрий декому подає два, а кому і три пальці. Та й хто мене помітить, коли я сяду в крісло і буду служити? Хіба помітять кравця, який шиє, писаря, який пише, няньку, яка доглядає?
Помічають, дорогі мої націонал-провінціали, кравця, який поре королівську мантію, писаря, який закреслює написані укази, і няньку, яка лупцює чужу дітвору. Інакше тобі телеекран не світить.
Отоді й преса на тебе зверне увагу, і ім'я твоє запам'ятають. А головне, знайдеться багато таких, що будуть сперечатися з тобою. Будуть і такі, що назвуть тебе розумнішим за всіх, бо інакше чи ставили б «Записки самасшедшего» в театрах Європи?
А ви, національно стурбовані, з тонкого прошарку, не можете збагнути, що колеса мають крутитися назад, і тільки тоді ми приїдемо. Тпру! Де тут ночують генерали і камер-юнкери, для яких «все самое лучшее на свете?»
Надворі падає мокрий сніг. Завтра на ранок викликає прем'єр Янукович. І ще не відомо, чи буде «вправляти мозги», чи «вибивати дурість з голови».
Без операції не обійтися.
Шкуродери – іміджмейкери вимагають пристойності. Візьми її де хочеш – хоч ти сказися!
Ось і тепер з мене аж пре виставити Вєрку Сердючку в Європі від України – хай весь світ бачить! Але як ти її оформиш? Богуцький шепче: оформити по паспорту на Андрія Данилка. Все одно, каже, вийде по нашому. Вийти то вийде, а потім – боком вилізе.
«Сегодня великий инквизитор пришел в мою комнату, но я услышал еще издали шаги его, спрятался под стул... «Фердинанд VIII, король испанский!»
Я хотел было высунуть голову, но после подумал: «Нет, брат, не надуеш ь! Знаем мы тебя: опять будешь лить холодную воду мне на голову».
18 лютого 2007 року
А чому? Бо звичайні Табачники торгували махоркою або були звичайними ремісниками і робили своє діло, як усі.
Навіть найдурнішому з них не спало б на думку пороти костюм замість шити або шкодити панові, до якого найнявся на службу.
Уявімо собі, якийсь найамбітніший з роду Табачників відгукнувся на заклик будувати імперію. Пробрався аж до самого імператора і став йому пакостити на сходах... Найліберальніший імператор звелів би усе це вилизати, а суворий прив'язав би до собачої будки і навчив би гавкати: „Більше не буду".
В ІІІ тисячолітті імперії не будуються, та вже й руки не лежать до того діла. Пішли відцентрові процеси, а вони ж спонтанні.
Але що робити, коли в чоловіка державні масштаби? А нічого не робити – є ж напрацювання в мегабайтах!
По-перше, добре влаштуватися і... починати хоча б з «Записок» Гоголя: „У нас служба благородная, чистая... столы из красного дерева, и все начальники на «вы». Да, признаюсь, если бы не благородство службы, я бы давно оставил департамент".
Далі, вибачаюсь, я перерву високий потік свідомости з відомих „Записок" М. Гоголя. Вік надворі такий, що раз ти вже в департаменті, то треба зметикувати і „корочки" доктора історичних наук і, як мінімум, полковника... Хоча це – нестерпно мало! Бо справді, „Все, что есть лучшего на свете, все достается или камер-юнкерам, или генералам!"
Великому кораблю – велике плавання і розпізнавальні системи, де головне здалеку просвічується: „Это масон, непременно масон, он если даст кому руку, то высовывает только два пальца.»
Диплом доктора історичних наук – то ще не все: треба ширяти думкою по світу, по чужих краях, щоб чого не проґавити... І так було й колись:
„Я сегодня все утро читал газеты. Странные дела делаются в Испании. Пишут, что престол упразднен... Государство не может быть без короля. Король есть, да он только где-нибудь находится в неизвестности...
Чтобы донна сделалась королевою? Во-первых, Англия не позволит. Да притом и дела политические всей Европы: австрийский император, наш государь…»
Висока політика і високі помисли завжди приводять до відкриття себе самого. Саме таке записано в Гоголя:
Год 2000 апреля 43 числа
«Сегодняшний день – есть день величайшего торжества! В Испании есть король. Он отыскался. Этот король я. Именно только сегодня об зтом узнал я».
Трансформація особи, коли у ній сидить затиснений геній, відбувається швидше, ніж ми думаємо.
„Я глядел на всю канцелярскую сволочь и думал: «Что, если бы вы знали, кто между вами сидит... Господи Боже!»
Як тільки Д. Табачнику – з підсилювальною командою – вдалося просунути на трон маленьку фігуру не просто в дамки – в королі! – він зразу відчув, як вітер історії надимає вітрила гордині його. Саме тоді він і вскочив у полковники, що не могло сподобатись «королеві», залишеному в нижчих чинах.
Став він свої домашні альбоми з сімейними фотографіями та колекціями випускати англійською мовою та запускати їх на міжнародні авіалінії... Треба ж, щоб світ знав про Україну!
Думаєте, англійська королева помітила? Де там...
А чому не помітила?
Бо „современное украинское государство – во многом историческая случайность, рожденная разломом цивилизаций".
Сказати одверто, в голові Д. Табачника шуганула думка, що англійська королева не помітила і „розлому цивілізацій": вони там на Заході мало читають московські газети і не вміють так масштабно мислити, а про крах СССР примітивно судять, що то просто розпався сурогат імперії, яка дивом трималася купи.
Та й нинішній іспанський король недалеко пішов у глобальному мисленні. Якби він мав хист хоча б Філіпа ІІ, то прочитав би, може „Кур'єр пенсіонера", де Дмитро Табачник, в науку всім королям сучасності, розтлумачив трагедію здобуття незалежності країнами, котрі нині потрапили або хочуть потрапити до Європейського Союзу. А це все однаково, що з сяючих вершин скотитися на тирло. Бо: „Ми живемо в країні, що в 1991 р. стала незалежною від сибірської нафти і газу, якутських алмазів, від ядерної зброї, від місця постійного члена в Раді Безпеки ООН і ще багато від чого, що в сумі давало статус імперської держави". „Ми живемо в країні, – трагічно повідомляє королям Табачник, – яка не зможе претендувати на імперський статус..."
Ви запитаєте, коли це писав Д. Табачник. На це я вам можу відповісти тими ж гоголівськими „Записками": „День был без числа".
Але що „Кур'єр пенсіонера" надрукував це першого числа Року свині – то достеменно.
Що собі думають з цього приводу європейські королі і королеви, які перестали переживати – horrible dictu – втрату імперського статусу, ми достеменно не знаємо.
Почекаємо, поки віце-прем'єр України видасть свої статті англійською мовою і запустить тираж в міжнародні авіалінії. Хоча ті королі, якщо вірити Гоголю, воліють їздити в каретах.
Але хіба вони зможуть в каретах зрозуміти втрату ядерної зброї? Вони тепер навіть втрату якутських алмазів можуть кривотлумачити, як приватну власність якутів. Нема серед них рівних Дмитру Табачнику в глибині розуміння цінності своїх засобів залякування та чужих багатств – для безплатного ковтання. Нема імператорів!
Здрібнів світ. З'явилося багато народів. Для глобального мислення Д. Табачника – це як пісок в колеса.
Він то знає, що ті колеса повинні крутитися назад. Але більше ніхто того не знає. Крім ще того колеги в палаті, що догадався: „тот, котрого я принял за канцлера, не tсть ли сам великий инквизитор..."
Що більша ерудиція, то більше чоловік догадується.
І як йому з таким розумом сидіти в тісному кріслі віце-прем'єра України? З людьми провінційно відсталими, з їх шароварною національною свідомістю і наївною певністю, що в кріслі українського службовця ти повинен служити українській незалежності. Це та ж сама логіка, що на хліб треба заробляти чесно. Саме так думають воли, яким хліба ніхто не дає і не дасть – резонно думає службист імперського лету.
А коли я хочу служити „статусу імперської держави", то хто мені заборонить? А коли я терпіти не можу імені тієї держави і народу, що є „елементом ландшафту?"
Змусити мене терпіти? Де ж ваша демократія?
Тоді я вам от що скажу: «Та пішли ви всі разом!» – як каже мій друг Азаров, котрий декому подає два, а кому і три пальці. Та й хто мене помітить, коли я сяду в крісло і буду служити? Хіба помітять кравця, який шиє, писаря, який пише, няньку, яка доглядає?
Помічають, дорогі мої націонал-провінціали, кравця, який поре королівську мантію, писаря, який закреслює написані укази, і няньку, яка лупцює чужу дітвору. Інакше тобі телеекран не світить.
Отоді й преса на тебе зверне увагу, і ім'я твоє запам'ятають. А головне, знайдеться багато таких, що будуть сперечатися з тобою. Будуть і такі, що назвуть тебе розумнішим за всіх, бо інакше чи ставили б «Записки самасшедшего» в театрах Європи?
А ви, національно стурбовані, з тонкого прошарку, не можете збагнути, що колеса мають крутитися назад, і тільки тоді ми приїдемо. Тпру! Де тут ночують генерали і камер-юнкери, для яких «все самое лучшее на свете?»
Надворі падає мокрий сніг. Завтра на ранок викликає прем'єр Янукович. І ще не відомо, чи буде «вправляти мозги», чи «вибивати дурість з голови».
Без операції не обійтися.
Шкуродери – іміджмейкери вимагають пристойності. Візьми її де хочеш – хоч ти сказися!
Ось і тепер з мене аж пре виставити Вєрку Сердючку в Європі від України – хай весь світ бачить! Але як ти її оформиш? Богуцький шепче: оформити по паспорту на Андрія Данилка. Все одно, каже, вийде по нашому. Вийти то вийде, а потім – боком вилізе.
«Сегодня великий инквизитор пришел в мою комнату, но я услышал еще издали шаги его, спрятался под стул... «Фердинанд VIII, король испанский!»
Я хотел было высунуть голову, но после подумал: «Нет, брат, не надуеш ь! Знаем мы тебя: опять будешь лить холодную воду мне на голову».
18 лютого 2007 року
Відповіді
2007.02.23 | Молодой гайдамака
Re: Д. Табачник на службі
Сволочи, предатели, украинофоби - тютюники, Азаркови, Чечеткови, Болдеркови ваш час ответа не за горами (Молодие гайдамаки вас ждут)2007.02.23 | Hoja_Nasreddin
Файно написано, але завелика честь як на недоумка
3.Якщо уважно придивитися до Табашника, то тяжко не помітити, що то є ходяча прострація, самоусвідомлення своєї волаючої нікчемності.2.Найскадніше питання цьому дохтурополковнику, злодію львівських архівів за сумісництвом, це - сформулювати Основний Результат Його Дохтурської Дисертації. Бо так радіти, як Табашник, коли Немиря переплутав Фігаро з Труфальдіно, може виключно результативний пуголовок.
1.Чому Табашник у Савіка Швободи слова народ Палестини вимовляє з таким же ненависним пієтетом як і Україна? Скільки Кобзарів цей патріот землі ненашої власноруч кинув до грубки?
0."Реве та стогне Дніпр широкий..."
2007.02.23 | один_козак
Теж яскраво.
2007.02.23 | пан Roller
+1
2007.02.23 | ziggy_freud
цілком адекватна оцінка Тоббачнєга. Пєшитє ісчо
2007.02.23 | Юрій Шеляженко
Чомусь не віриться, що цей публіцистичний полуфабрикат
написав саме Євген Сверстюк. Він, здається, професійний журналіст, член пен-клубу?- В тексті відсутня основна думка (про що він?), купа незавершених думок (фактично, жодної завершеної думки).
- Купа дурних помилок: стилістичних, граматичних та ін.
Євген СВЕРСТЮК пише:
> Ще ні один Табачник в історії не привернув до себе стільки уваги, як Дмитро Табачник. Наш «сучасник» у чомусь істотному...
у чомусь??????????????
> Але що робити, коли в чоловіка державні масштаби? А нічого не робити – є ж напрацювання в мегабайтах!
які-які напрацювання??????????????
> Далі, вибачаюсь, я перерву високий потік свідомости з відомих „Записок" М. Гоголя. Вік надворі такий, що раз ти вже в департаменті, то треба зметикувати і „корочки" доктора історичних наук і, як мінімум, полковника... Хоча це – нестерпно мало! Бо справді, „Все, что есть лучшего на свете, все достается или камер-юнкерам, или генералам!"
> Великому кораблю – велике плавання і розпізнавальні системи, де головне здалеку просвічується: „Это масон, непременно масон, он если даст кому руку, то высовывает только два пальца.»
якому-якому кораблю, і які системи????????
Написано в стилі дурнуватих троляцьких підробок. Я б уважно перевірив джерело, з якого прийшов цей допис.
2007.02.25 | harnack
Правда:стилістична безпорадність та розгубленість: нема кинджала
2007.02.25 | один_козак
Сверстюк підтвердив, що писав таку статтю
В мене не було з собою ні тексту статті, ні ваших запитань. Тому не зручно було з'ясовувати, чи не з'явилися там якісь недоладності при переписуванні. Та й якось соромився я питати його про "помилки".)) А так, загалом він сказав, що таку статтю про Табачника дійсно писав і сказав, що вона таки мала бути трохи чудернацька та з гумором.Може, то на ваше сприйняття щось видається не досить відповідним?
Юрій Шеляженко пише:
> Євген СВЕРСТЮК пише:
> > Ще ні один Табачник в історії не привернув до себе стільки уваги, як Дмитро Табачник. Наш «сучасник» у чомусь істотному...
>
> у чомусь??????????????
А що хіба?..
> > Але що робити, коли в чоловіка державні масштаби? А нічого не робити – є ж напрацювання в мегабайтах!
>
> які-які напрацювання??????????????
А що?
> > Великому кораблю – велике плавання і розпізнавальні системи, де головне здалеку просвічується: „Это масон, непременно масон, он если даст кому руку, то высовывает только два пальца.»
>
> якому-якому кораблю, і які системи????????
А які мали бути?
2007.02.25 | Пані
Майдан віників не в`яже
Ви що ДІЙСНО думали, що ми могли розмістити підробку ід Сверстюка?Це він писав, всі 100%.
2007.02.25 | один_козак
Чоловік сумнівався - я перепитав...
2007.02.25 | Юрій Шеляженко
Сверстюк став постмодерністом. Я стою на вухах і шизію. :lol:
2007.02.25 | Юрій Шеляженко
До чого балін етот тобачьнєг нормальну людину довів! повбивати б
2007.02.25 | Юрій Шеляженко
А так стаття нормальна,тільки не в моєму смаку.Бо постмодернізм.
один_козак пише:> Може, то на ваше сприйняття щось видається не досить відповідним?
Герой - авторові.
> > > Ще ні один Табачник в історії не привернув до себе стільки уваги, як Дмитро Табачник. Наш «сучасник» у чомусь істотному...
> > у чомусь??????????????
> А що хіба?..
А то ну-ну, шо ги-ги-ги.
> > > Але що робити, коли в чоловіка державні масштаби? А нічого не робити – є ж напрацювання в мегабайтах!
> > які-які напрацювання??????????????
> А що?
Лапщо.
> > > Великому кораблю – велике плавання і розпізнавальні системи, де головне здалеку просвічується: „Это масон, непременно масон, он если даст кому руку, то высовывает только два пальца.»
> > якому-якому кораблю, і які системи????????
> А які мали бути?
Неевклідові.
2007.02.23 | alx_1904
Кстати приказ Табачника - главы АП:
"Бухгалтерия АП УкраиныНикому не выдавать зарплату без письменного разрешения руководства
дата, подпись"
Напомню - руководство было одно - президент Кучма.
Или его статья в газете в 1991 г. на тему того, что выражение "красный уголок" пошло от того, что..... в древности в хате один угол украшался красной тканью."
2007.02.25 | Адвокат ...
Кабачьнік багаторазового використання.
Цей дохтур-пальковнік був грянично компліментраним до ку-чмо-кратії і є грянично компліментраним до хамо-кратії.Попри свою природню ницість та нездарність, він є "васьтрєбований". І буде "васьтрєбований", допоки Україною "рулитимуть" Хамло та Пахло.
2007.02.23 | Запитальний
Re: Д. Табачник на службі
А що чистопородні українці Кремінь та Литвин кращі за Табачника?2007.02.24 | ziggy_freud
а хто був би гіршим гуманітарним віце-прем*єром
Запитальний пише:> А що чистопородні українці Кремінь та Литвин кращі за Табачника?
По-перше, з них трьох тільки Тоббачнєг одночасно є лже-полковником і лже-доктором історичних наук. Історія обрання Литвина академіком окремо, але його докторську можна знайти в ЦНБ.
По-друге, зараз Тоббачнєг займає посаду віце-прем*єра, з якою справляється очевидно фігово. Згадати посаду, з якою він впорався краще, мені важко. Пан допоможе?
І останнє. Тоббачнєг - імперський відповідник до малороса, тобто малоєврей. І порода на цьому шлємазлі відпочиває, на що прозоро натякає Сверстюк
2007.02.24 | Запитальний
Re: а хто був би гіршим гуманітарним віце-прем*єром
По-перше, гидоти національності не мають.По-друге, Литвин теж є полковником. Чомусь впевнений на всі 100%, що й Кремінь при його унікальному пристосуванстві та тихому нахабстві теж є полковником.
По-третє, Табачник лише академік Академії правових наук, а вони двічі академіки: НАНУ та, відповідно, Академії правових наук та Академії педагогічних наук. Так що коли стикаєтесь с рідними правовою та педагогічною системами, знайте кого дякувати.
Остане. Нагадаю, що Литвин і Табачник були також Головами адміністрації Кучми, а враховуючи часте появлення Кременя поруч з Ющенком, прогнозую майбутнє призначення цього пана замість Балоги. Академік ж багатьох академій та майже земляк Президента.
Щодо якості плагіаторських праць Литвина див.
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_osvita&key=1165056816&first=1165614754&last=1164128548 + http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_osvita&key=1160728161&first=1163062879&last=1160320265 (Ай да Литвин, ай да дважды академик).
Так що, хто з них більш небезпечний для України, це ще дискусійне запитання.
Власно я переконаний, що всі вони один одного варті незалежно від національності та походження. Хвілософ-марксист + хісторики-кпрсесники.
2007.02.25 | Адвокат ...
Усі вони однакові. Однак Кабачьнік,-- більш однаковий,
ніж Литвин з Кременем разом узяті. Ті час від часу хуч "пардон мають". А цей,-- одне хамство.2007.02.25 | alx_1904
Томенко уж точно был самым плохим гуман. вице
2007.02.25 | Адвокат ...
Нє-а! Гірших за Кабачьніка ще було. Він,-- абсолютний чемпійон.
2007.02.25 | Юрій Шеляженко
Він не чемпіон, а артефакт. Я б сказав навіть - Баобаб.
2007.02.26 | saha
Він з аматорами не змагається він проФФесиАнал
2007.02.25 | ziggy_freud
з точки зору двох Тоббачнєгів - акордеоніста і
керівного шлємазла широкого профіля Томенко дійсно був поганим.Томенко може й робив деякі дурниці, але загальна культурна політика була скоріше в плюс.
2007.03.03 | Українець
Re: Д. Табачник на службі
А що можна чекати від ЖИДІВ, цих "нещасних" дітей Сіону?Маємо те, що допустили на своїй рідній,- Богом даній
українцям землі!
А ці гості ведуть себе так, як не
змогли б вести в Ізраїлі.
Все це поки що!
2007.03.06 | Павло
Re: Д. Табачник на службі
Таке враження, наче живемо у якомусь сні. Всі все бачимо, всі все розуміємо, але чомусь (лише 2004 рік -- майдан -- виключення) не перешкоджаємо всій цій наволочи крутити нашою батьківщиною, як циган сонцем. Вони ж після майдану повтікали у московщину, бо знали, що вчинили злочин. Вони знали, що за це треба сидіти у тюрмі. А Ми (я маю на увазі всіх нас) не домоглися справедливості. Залишили справу напівдорозі. Януковича треба судити по трех кримінальних справах -- за фальсіфікацію виборів, за розкрадання державних коштів у особливо великих розмірах (під час президентських і парламентських виборів), та за антидержавну діяльність (сбіговисько у Сєвєродонецьку). Гадаю, що на довічне ув"язнення потягне. Правоохоронці (Луценко до речі також), Ау! Чому вони всі не сидять?